joomla
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ СТАТУСУ ПОСАДОВОЇ ОСОБИ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ*
Юридична Україна


Оксана Мельник,

старший викладач кафедри фінансово­го права юридичного факультету На­ціонального університету державної податкової служби України

Важливе значення в умовах економіч­ної кризи та політичної нестабільності в державі має правова захищеність праців­ників всіх сфер діяльності, у тому числі службових та посадових осіб митної служ­би. Останніми роками питанням держав­ної служби та правового статусу посадо­вих осіб приділяється значна увага. У сучасних умовах особливого значення на­бувають наукові розробки проблем форму­вання нового типу посадовців, пошуку оптимальних шляхів їх підготовки, які б відповідали вимогам сьогодення.

Правовий статус посадової особи як учасника державно-управлінських відно­син передбачає необхідність визначення його соціального призначення, що кон­кретизується в такому важливому еле­менті, як завдання. Обов’язковим еле­ментом зазначеного статусу є компетен­ція учасників відносин, яка включає в себе їх функції та конкретні повноважен­ня (права та обов’язки) щодо напрямів діяльності. Чітке визначення та юридич­не закріплення правового статусу посадо­вих осіб митних органів має важливе на­укове та практичне значення, оскільки неналежна регламентація його складо­вих веде до порушення законності.

Метою даної статті є визначення за­гальної характеристики адміністративно - правового статусу посадової особи Дер­жавної митної служби України та висвіт­лення поглядів науковців на зміст та особ­ливості адміністративно-правового стату­су посадовця, що здійснює свою діяль­ність у митній сфері, показати співвідно­шення понять «посадова» та «службова» особа; на основі проведеного аналізу чинного законодавства України та відпо­відних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реаліза­ції визначити сутність та особливості ад­міністративно-правового статусу посадо­вих осіб митної служби України.

Відсутність єдиного підходу до визначення поняття «посадова особа»**

Правовий статус посадовця взагалі ґрунтується на основі відповідних право­вих приписів у зв’язку із заміщенням ним певної посади. Саме певна посада є основною базою для характеристики правового статусу посадової особи. За своєю суттю правовий статус посадової особи — це встановлені та гарантовані державою межі необхідної й можливої поведінки посадовця в сфері державно - владних повноважень. З їх зміною змінюється також правовий статус поса­дової особи (підвищення чи пониження по службі, присвоєння спеціальних звань, відставка, вихід на пенсію тощо). Сукупність обов’язків, прав, обмежень, гарантій та матеріального забезпечення визначає основний зміст державно-служ­бових відносин, в яких бере участь да­ний посадовець. Необхідно при цьому враховувати, що зазначені обов’язки, права, обмеження, гарантії та матеріаль­не забезпечення встановлюються не для кожного персонального посадовця, а для конкретної посади, яку він обіймає. Вони формуються із завдань і функцій кожного окремого державного органу.

У своєму історичному розвитку тер­мін «посадова особа» характеризується відсутністю єдиного погляду та супереч­ністю основних двох тенденцій. Одні на­уковці були прибічниками розширеного поняття і відносили до посадових осіб всіх працівників, що працювали в дер­жавних органах, у тому числі кур’єрів, друкарок і навіть сторожів та приби­ральниць. Така тенденція існувала до 1917 р. Зазначену позицію посідали відомі на той час науковці: А. І. Єлістра - тов, М. І. Лазаревський та інші [1; 2]. На початку 20-х років таке поняття посадо­вої особи відображалося і у відповідних нормативно-правових актах. Проте вже почали з’являтися окремі критичні за­уваження щодо надмірного розширення такого поняття. В нормативно-правових документах було зроблено спробу звузи­ти коло працівників, які зараховувалися до числа посадових осіб. Але загальна тенденція ще залишалася, кількість «по­садових» осіб була занадто розширена, що створювало певні проблеми при при­тягненні винних як до дисциплінарної, так і до адміністративної відповідально­сті, а також при вирішенні інших важ­ливих питань.

З метою більш чіткого визначення по­няття і особливостей «посадової особи» науковцями проводились їх класифіка­ції на окремі види. Так, І. І. Євтіхєєв і

А. А. Власов у 1946 р. запропонували класифікувати всіх службовців на дві групи:

1) керівних і оперативних працівни­ків, які виконують функції адміністра­тивно-управлінського характеру, здій­снення яких пов’язане з виданням відпо­відних актів управління (посадові особи у вузькому розумінні слова);

2) працівників, які виконують лише господарсько-технічну роботу (допоміж­ний технічний персонал) [3].

Значний внесок у формування визна­чення поняття «посадової особи», зазна­чає С. В. Ківалов, внесли вчені-адміні - стративісти С. С. Студенікін та Ц. А. Ям- польська, які вважали, що «посадовими особами є ті державні службовці, які за службовою компетенцією мають право на здійснення юридично значимих дій і, зо­крема, видання адміністративних актів» [4]. З цього часу, можна вважати, визна­чальною стала обмежувальна тенденція визначення посадових осіб (поняття «по­садова особа» було синонімом поняття «керівник»).

Поняття посадової особи, офіційно на законодавчому рівні, вперше закріплене у Законі України «Про державну служ­бу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ, в ст. 2 якого зазначено, що «посадовими особа­ми вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апа­рату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними ак­тами покладено здійснення організацій­но-розпорядчих та консультативно-до - радчих функцій».

Важливе значення для ефективної діяльності як Державної митної служби України взагалі, так і для її працівників зокрема, відіграє теоретично обґрунтова­не і практично аргументоване, закріпле­не в міжгалузевому законодавчому акті чітке визначення поняття, ознак, особ­ливостей та правового статусу посадової особи. У зв’язку з цим С. В. Ківалов за­являє, що в юридичній науці та законо­давстві ще немає єдиного підходу, єди­ного визначення поняття «посадова особа», а переважає галузевий підхід, відповідно до якого названі питання роз­глядаються залежно від цілей та завдань відповідної галузі [5]. Така неоднознач­ність приводить до галузевого (однобоко­го) визначення та розкриття його сутно­сті і несприйняття іншою галуззю права, що в ряді випадків украй негативно по­значається при вирішенні тих чи інших практичних питань.

Проведений аналіз лише п’яти коди­фікованих галузевих законодавчих актів дозволяє зробити висновок про те, що в цих правових документах також немає єдиного підходу щодо застосування тер­мінів «службова особа» та «посадова осо­ба». Так, Бюджетний і Господарський кодекси України, КУпАП та Митний ко­декс України застосовують термін «поса­дова особа». Кримінальний кодекс Укра­їни — «службова особа», а Цивільний кодекс України — як «посадова особа», так і «службова особа».

Порядок прийняття на службу та її проходження

консультативно-дорадчих функцій і яким присвоєно спеціальні звання. Від­несення кола осіб, на яких законодавчи­ми актами чи нормативно-правовими до­кументами покладено здійснення орга­нізаційно-розпорядчих та консультатив - но-дорадчих функцій у державних орга­нах, до категорії посадових, передбачено ст. 2 Закону України «Про державну службу». При цьому під посадою, відпо­відно до зазначеної статті, розуміється визначена структурою і штатним розпи­сом первинна структурна одиниця дер­жавного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень (Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних орга­нів» від 23.12.1993 р. № 3781-ХІІ).

Загалом працівників митних органів, спеціалізованих митних установ і орга­нізацій можна розрізнити за трьома ка­тегоріями:

1) посадові особи митних органів — це особи, зазначені у вище коментованій ст. 407 Митного кодексу України;

2) службові особи митних органів — це особи, які обіймають посади, що пе­редбачають присвоєння спеціальних звань, але на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу»;

3) особи, які обіймають посади, що не передбачають присвоєння спеціальних звань і на яких не поширюються дія За­кону України «Про державну службу», а в повному обсязі поширюється трудове законодавство України [6].

Посадовими особами всієї митної си­стеми України відповідно до зазначеної класифікації вважаються Голова Дер­жавної митної служби України та його заступники, керівники, їх заступники та працівники структурних підрозділів, а також інші працівники центрального апарату Держмитслужби України, керів­ники та заступники керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, керівники їх структур­них підрозділів та працівники цих під­розділів, інші працівники, які на підста­ві Митного кодексу України, Закону України «Про державну службу», інших законодавчих актів та нормативно-пра­вових актів мають відповідні посадові повноваження. На зазначені посади при­значаються особи, як правило, на кон­курсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Митні органи України входять до си­стеми державних органів, через яку про­являються і здійснюються форми діяль­ності держави. Виходячи з цього посадо­ві особи митних органів виконують спе­ціальні державні функції, мають особли­вий правовий статус, наділяються спе­ціальними правами і обов’язками. Вони є державними службовцями і здійсню­ють свою трудову діяльність через інсти­тут державної служби. Це твердження базується на нормі ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну службу», де за­значається, що регулювання правового становища державних службовців, які працюють в апараті органів митного кон­тролю, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено зако­нами України. Однак державний служ­бовець митних органів — це не просто управлінський працівник, це особа, яка посідає певну визначену законодавством соціальну і державно-правову позицію, а тому наділяється спеціальним правовим статусом. Посадовці митних органів на­діляються державно-владними повнова­женнями і можуть приводити в дію апа­рат державного примусу [7].

Митним кодексом України (ст. 412), Кодексом законів про працю України, законами України «Про державну служ­бу»; «Про Дисциплінарний статут мит­ної служби України» та іншими законо­давчими актами та нормативно-право­вими документами України визначають­ся порядок і умови прийняття на службу до митних органів, спеціалізованих мит­них установ та організацій, порядок та умови проходження служби, просування посадових осіб по службі, оплати та сти­мулювання їх праці в митних органах, спеціалізованих митних установах та ор­ганізаціях.

Документом, що конкретизує процеду­ру прийняття на службу і її проходження є постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про поря­док і умови проходження служби в мит­них органах України» від 09.02.1993 р. № 97. Посадовці до митних органів підби­раються із кадрового резерву, що створю­ється у державних органах. Він формуєть­ся із фахівців місцевого та регіонального самоврядування, виробничої, наукової та інших галузей, випускників навчальних закладів відповідного профілю. Прийнят­тя на відповідні посади до митних орга­нів, спеціалізованих митних установ та організацій здійснюється на конкурсній основі або за іншою процедурою, визначе­ною законодавством.

Відповідно до ст. 412 Митного кодек­су України право на державну службу в митних органах, спеціалізованих мит­них установах та організаціях митної служби України мають громадяни Укра­їни незалежно від походження, соціаль­ного і майнового стану, расової і націо­нальної приналежності, статі, політич­них поглядів (але на період служби в митних органах вони не можуть бути членами політичних партій), релігійних переконань, місця проживання, які ма­ють відповідну освіту і професійну підго­товку, здатні за своїми морально-ділови­ми якостями і станом здоров’я вико­нувати завдання, покладені на митну службу України та пройшли у встанов­леному порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою за­конодавством.

Ділові якості передбачають насампе­ред професіоналізм і компетентність у сфері митної справи, наявність практич­ного досвіду роботи, ретельність, кому­нікабельність і т. п.

Моральні якості — відвертість, чес­ність, сумлінність, уважність, ввічли­вість у ставленні до людей.

Освітній та інтелектуальний рівень є необхідною умовою прийняття особи на роботу. Сьогодні, враховуючи усклад­нення завдань, що стоять перед митними органами, підвищується роль економіч­ної, фінансової та правової освіти.

Стан здоров’я має особливе значення для тих, хто безпосередньо здійснює митну справу, виконує роботу щодо мит­ного оформлення та контролю, виявлен­ня та припинення контрабанди і пору­шень митних правил.

Неприпустимість участі посадових осіб митної служби України у політич­них партіях встановлена ст. 414 Митного кодексу України. Якщо громадянин на момент призначення на посаду в митній службі України є членом будь-якої полі­тичної партії, то він зобов’язаний призу­пинити членство у ній на період прохо­дження служби в митних органах, спе­ціалізованих митних установах та орга­нізаціях.

На вимогу ст. 413 зазначеного Кодексу особи, які вперше зараховуються на дер­жавну службу до митних органів, прийма­ють Присягу. Державний службовець під­писує текст Присяги, який зберігається в особовій справі працівника. Про прийнят­тя Присяги робиться відповідний запис у трудовій книжці. Працівники, яким впер­ше присвоюється спеціальне звання мит­ної служби України, приймають Урочисте зобов’язання. Прийняття зобов’язання здійснюється одночасно з оголошенням наказу про присвоєння спеціального зван­ня в урочистій обстановці на загальних зборах відповідного колективу митного органу. Порядок та процедура прийняття урочистого зобов’язання встановлюється Державною митної службою України.

Просування посадових осіб по службі здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законодавством, та шляхом присвоєння більш високого спеціального звання. Пе­реважне право на просування по службі мають працівники, які досягли значних результатів у роботі, виявляють ініці­ативність, постійно підвищують свій професійний рівень та зараховані до кад­рового резерву.

Ротація посадових осіб митних ор­ганів здійснюється за необхідністю з ме­тою забезпечення ефективного функціо­нування митних органів та більш доціль­ного використання, з урахуванням мо­рально-ділових якостей і організатор­ських здібностей посадовців, результатів роботи і атестації, авторитету в колекти­ві. При цьому, передусім, повинні бути мотивованими і обумовленими безпосе­редньо інтереси митної служби.

Для заміщення посад посадових осіб митних органів, а також просування по службі створюється кадровий резерв. Кадровий резерв формується із праців­ників митних органів, працівників ін­ших міністерств та відомств, випускни­ків вищих закладів освіти та інших осіб, визначених законодавством. Порядок формування і організація роботи з кад­ровим резервом визначається Держав­ною митною службою України з ураху­ванням вимог Положення про кадровий резерв державної служби, яке затвер­джується Кабінетом Міністрів України.

Визначення державно-владних повно­важень посадових осіб митних органів безпосередньо пов’язані з питаннями юридичної відповідальності. У митній службі України діє Дисциплінарний ста­тут митної служби України, затвердже­ний Законом України від 06.09.2005 р. № 2805-УІ, в абз. 2 п. 2 якого зазначено, що за неправомірні рішення, дії або без­діяльність посадові особи митної служби несуть дисциплінарну, адміністративну або іншу відповідальність згідно із зако­нами. У свою чергу, в п. 19 Положення про порядок і умови проходження служ­би в митних органах України, затвер­дженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.02.1993 р. № 97, зазнача­ється, що за порушення трудової дис­ципліни, недбале та несумлінне ставлен­ня до виконання своїх обов’язків поса­дові особи митних органів несуть відпо­відальність відповідно до законодавства України. В п. 20 зазначеного положення вказується, що за вчинені злочини поса­дові особи митних органів притягуються до відповідальності згідно з криміналь­ним законодавством України.

Спеціальні звання присвоюються поса­довим особам митної служби України від­повідно до займаних посад і стажу роботи. Посадовим особам, яким вперше присво­юється спеціальне звання, Указ Президен­та України чи наказ Голови Держмит - служби України про присвоєння цього звання оголошується в урочистій обста­новці перед особовим складом відповідно­го митного органу. Одночасно така особа приймає Урочисте зобов’язання посадової особи митної служби України.

Повноваження і специфіка виконуваних функцій

Як зазначалося, регулювання право­вого становища посадових осіб митної служби України здійснюється відповід­но до Митного кодексу України, Кодексу законів про працю, Закону України «Про державну службу», Закону Украї­ни «Про Дисциплінарний статут митної служби України» та інших норматив­но-правових актів України, що регулю­ють порядок проходження служби в мит­них органах. Посадові особи митних органів, залежно від займаної посади, мають відповідні права та обов’язки. Во­ни повинні діяти лише в межах своїх пов­новажень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, посадові особи зобов’язані невідкладно в письмовій формі доповісти про це керів­никові, який дав доручення, а у разі на­полягання на його виконанні — повідо­мити керівника вищого рангу.

Обов’язки посадових осіб митних орга­нів визначаються Конституцією України, Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Конкретні права, обов’язки та відповідальність пра­цівників митних органів відображаються в посадових інструкціях, що затверджу­ються керівниками в межах визначеної компетенції. Враховуючи, що безпосеред­нє здійснення та керівництво митною справою покладається на митні органи України, які на основі принципів виключ­ної компетенції та законності виконують ці завдання, розпорядження та вимоги їх посадових осіб, є обов’язковими для вико­нання всіма підприємствами, установами, організаціями, державними органами і їх посадовими особами, а також фізичними особами. Непокора законному розпоря­дженню або вимозі посадової особи митно­го органу, а також інші дії, що перешко­джають виконанню покладених на неї обов’язків, мають наслідком настання від­повідальності, передбаченої законодав­ством України.

Посадові особи митного органу є пред­ставниками держави і при виконанні по­кладених на них обов’язків керуються тільки законом, діють в його рамках і підпорядковуються тільки своїм безпосе­редньому та прямому начальникам. Ніх­то інший, за винятком уповноважених осіб, у випадках, передбачених законом, не вправі втручатися в законну діяль­ність працівників митних органів Ук­раїни. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, фізичні особи мають право оскаржити рішення митних органів ви­щому митному органу або в судовому по­рядку відповідно до законодавства.

Необхідно зазначити, що службовці (посадові особи) митних органів посіда­ють особливе місце серед інших держав­них службовців. Це обумовлено специ­фікою виконуваних функцій, колом на­даних повноважень, порядком прохо­дження служби та наявністю особливих заходів їх захисту державою.

Важливою особливістю посадової особи є можливість здійснювати юридично зна­чимі дії та наявність повноважень на це. Такі юридичні дії спричиняють певні юридичні наслідки. Тому посадові особи, на відміну від спеціалістів і технічних ви­конавців, можуть діяти від імені органу, установи як усередині, так і ззовні, мають владні (розпорядчі) повноваження. Як представники влади вони наділені також державними повноваженнями щодо осіб, які не підпорядковані їм по службі.

Суттєво характеризує статус посадових осіб те, що вони при виконанні службових обов’язків перебувають під захистом дер­жави. Тому в своїй діяльності вони повин­ні керуватися тільки чинним законодав­ством, наказами і розпорядженнями вищих безпосередніх та прямих керівни­ків. Ніхто не має права примушувати по­садових осіб митного органу виконувати дії, що суперечать закону.

Законні вимоги посадових осіб мит­них органів є обов’язковими для вико­нання громадянами незалежно від їх по­садового становища. Відповідним поса­довим особам митних органів надається право зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, ст. 30 Закону України «Про державну службу» та за порушення дисципліни у випадках, зазначених у Дисциплінарно­му статуті митної служби України, поса­дові особи митних органів, спеціалізова­них митних установ і організацій мо­жуть бути звільнені зі служби в митних органах.

Висновки

Підсумовуючи можна зазначити, що правовий статус посадових осіб митних органів, передусім, полягає у такому.

1. Зазначені посадовці діють від імен­ні держави і нею захищаються.

2. Вони наділені компетенцією, і їх законні вимоги є обов’язковими для ви­конання.

3. У своїй діяльності посадові особи митних органів керуються тільки зако­ном і здійснюють свої функції в його ме­жах.

4. Посадовим особам митних органів державою гарантується недоторканність, захист їх честі і гідності, особистого май­на та майна членів їх сімей від злочин­них посягань та інших протиправних дій.

Таким чином, чітко визначений і за­конодавчо закріплений адміністратив­но-правовий статус посадової особи мит­них органів є запорукою високоефек­тивної діяльності як усіх підрозділів митної служби України взагалі, так і її посадових осіб зокрема.



ПРИМІТКИ

1. Елистратов А. И. Основные начала административного права / А. И. Елистратов. — М., 1914. — 372 с.

2. Лазаревский Н. И. Ответственность за убытки / Н. И. Лазаревский. — М., 1905. — 124 с.

3. Ківалов С. В. Теоретичні аспекти поняття посадової особи у державній службі / С. В. Кі­валов // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. — О. : Юридична літерату­ра, 2003. — Т. 2. — 224 с.

4. Там само.

5. Там само.

6. Митне право України : навч. посіб. / за заг. ред. В. В. Ченцова. — К. : Істина. — 328 с.

7. Там само.