joomla
ВПЛИВ ЮРИДИЧНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ РЕЧЕЙ НА ОСОБЛИВОСТІ СПАДКУВАННЯ ЖИТЛА
Юридична Україна

Ніна Солтис,

науковий співробітник НДІ

приватного права і підприємництва АПрН України

Стаття присвячена теоретико-правовому аналізу такої правової категорії, як нерухо­мість та впливу юридичної класифікації речей при виявленні особливостей спадкування житла.

Для виявлення особливостей спадкування житла пропонується розглядати житлове приміщення як складову частину складної, неподільної нерухомої речі, виражену індивіду­альними ознаками серед юридичної класифікації речей. Цивільний кодекс України не міс­тить спеціальних норм про особливості спадкування житлових приміщень, однак ці осо­бливості пропонується виявити, проаналізувавши як на доктринальному, так і на зако­нодавчому рівні норми законодавства, які визначають особливості правового режиму житла, а також в окремих положеннях про спадкування.

Особливу увагу приділено питанням значення класифікації речей, яка слугує певним орієнтиром при виявленні правового режиму майна, а також визначенні обсягу і змісту прав і обов’язків учасників спадкових правовідносин, це, в свою чергу, виокремлюється у певні особливості при спадкуванні такого об’єкта як житло.

Ключові слова: юридична класифікація, нерухомість, складна річ, складова складної ре­чі, неподільна річ, правовий режим, житло, спадкування, поділ спадщини.



Цивільний кодекс України (далі — ЦК України) не містить спеціальних норм про особливості спадкування жилих при­міщень, однак ці особливості можна вия­вити, проаналізувавши як на доктри­нальному, так і на законодавчому рівні норми законодавства, які визначають особливості правового режиму житла, а також в окремих положеннях про спадку­вання. Правове регулювання відносин власності з приводу володіння, користу­вання та розпорядження речами багато в чому залежить від їх природних якостей, економічного призначення, суспільних інтересів, їх цінності тощо. У зв’язку з цим метою статті є виявлення значення класифікації речей, яка слугує певним орієнтиром при визначенні правового ре­жиму майна, а також обсягу і змісту прав та обов’язків учасників спадкових право­відносин, а це, у свою чергу, виокрем­люється у певні особливості при спадку­ванні такого об’єкта як житло.

Питанням класифікації нерухомих ре­чей присвячували увагу в своїх до­слідженнях як вітчизняні, так і російські вчені, зокрема: В. В. Меркулов, В. В. Віт- рянський, О. В. Воронова, К. П. Победо­носцев, В. В. Посполітак, С. А. Степанов,

Е. О. Харитонов, Г. Ф. Шершеневич, В. Л. Яроцький та ін.

Для виявлення особливостей спадку­вання житла основним критерієм є відне­сення жилого приміщення до категорії нерухомих речей. У науковій літературі відсутнє єдине тлумачення категорії не­рухомості. В. В. Меркулов пропонує роз­глядати нерухомість у двох аспектах: фізичному та економічному. Виходячи з фізичних характеристик нерухомість — окремий розташований у просторі об’єкт, який наділений певною користю. В еко­номічному розумінні нерухомість є об’єк­том, який потребує вкладення певних ін­вестицій, спрямованих на збереження і розвиток об’єкта, а також наділений якістю — приносити своєму власнику прибуток [1]. На думку В. В. Вітрянсько - го, поділ речей на рухомі та нерухомі за­снований на природних якостях об’єктів цивільних прав. Як правило, нерухомі речі постійно знаходяться в одному і тому самому місці, їм притаманні індивідуаль­ні ознаки і вони є незамінними. Харак­терною ознакою для більшості об’єктів нерухомості є їх тісний зв’язок із землею, саме завдяки якій вони зазвичай мають велику ціну [2].


Для більшості європейських країн по­няття «нерухоме майно» є тотожним по­няттю «земельна ділянка». Об’єктом не­рухомого майна є земельна ділянка і все, що з нею тісно пов’язано (споруди, будів­лі). Так, наприклад, Цивільне уложення Німеччини до нерухомості відносить: зе­мельну длянку, її складові частини, речі, які тісно пов’язані із землею. У німецько­му праві питання про зміст поняття неру­хомості як у юридичному, так і у фізич­ному значенні не виникає щодо будівель, оскільки будівля там не визнається само­стійним об’єктом права. Вона вважається або складовою частиною ділянки, або складовою частиною права забудови [3].

Категорія «нерухомість» була катего­рично відкинута радянською правовою доктриною на початку 20-х років, а саме приміткою до ст. 21 ЦК УРСР 1922 р., в якій зазначалося, «що із відміною при­ватної власності на землю поділ майна на рухоме та нерухоме відміняється». Тому радянське законодавство не вживало по­няття «нерухомість», а замінило його по­няттям «основні фонди» [4]. На початку 90-х років термін «нерухоме майно» щодо житла починає зустрічатися в дея­ких законодавчих актах: законах Украї­ни «Про форми власності на землю», «Про власність», «Про заставу» та інших, і тільки в ЦК 2003 р. знаходить своє міс­це у главі 13 «Речі. Майно» серед класи­фікації речей та поділу їх на рухомі та не­рухомі речі.

Але слід зазначити, що немає єдиного підходу до визначення поняття «нерухо­мість», оскільки в нормативній базі воно вживається в кількох варіантах: «нерухо­ма річ», «нерухоме майно», «нерухо­мість». ЦК України також не дає чіткого визначення поняття нерухомості, а лише перераховує належні до нього певні об’єкти цивільного обороту. Відповідно до ст. 181 ЦК до нерухомих речей нале­жать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, пере­міщення яких є неможливим без їх зне­цінення та зміни їх цільового призначен­ня. Більш детальне визначення поняття «нерухомість» дається у п. 1.10 ст. 1 За­кону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІУ, а саме: нерухоме майно (неру­хомість) — це об’єкти майна, які розта­шовуються на землі й не можуть бути пе­реміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характерис­тик (властивостей), а також земля.

Як видно із зазначених понять, основ­ними ознаками, які вирізняють нерухомі речі від рухомих, є: 1) неможливість пе­реміщення даного об’єкта у просторі;

2) дотримання умов цілосності переміщу­ваної речі у просторі, які можуть при­звести до зміни категорій речі — «знеці­нення», «зміни цільового призначення», «втрати якісних властивостей». Отож, як правило, нерухомі речі постійно знахо­дяться в одному і тому самому місці, їм притаманні індивідуальні ознаки, і вони є незамінними.

У свою чергу, поняття «нерухомість» включає в себе два види категорій по­нять — це «нерухомість — земля» і «не­рухомість, відмінна від землі». Житло як об’єкт нерухомості безпосередньо має від­ношення до землі, оскільки за своїми властивостями дана річ не може вільно існувати у просторі, і, крім того, житло — це нерухомість, яка відмінна від землі. Так, відповідно до підпункту «а» п. 1.10.1 ст. 1 Закону України «Про податок з дохо­дів фізичних осіб» — нерухомість, яка відмінна від землі, поділяється на:

— будівлі, а саме: приміщення, присто­совані для постійного або тимчасового пе­ребування в них людей, а також об’єкти власності, функціонально пов’язані з та­кими приміщеннями. Будівлі поділяють­ся на будинки (включаючи готелі, мотелі, кемпінги та інші подібні об’єкти турис­тичної інфраструктури), квартири, кімна­ти у багатосімейних (комунальних) квар­тирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних коопе­ративах, дачні будинки та інші об’єкти дачної (садової) інфраструктури, відмінні від землі.

У зв’язку з тим, що в останній час, крім традиційно визначених об’єктів не­рухомості, в юридичному обороті з’яви­лися такі нові види об’єктів як садиба, котедж, даний перелік доцільно було б доповнити. Поняття «садиба» визначене у ч. 1 ст. 381 ЦК — це земельна ділянка разом із розташованими на ній жилими будівлями, наземними і підземними ко­мунікаціями, багаторічними насаджен­нями. Поняття котеджу законодавчо не визначено, але у договірній практиці це поняття використовується для позначен­ня будинку, призначеного для постійного чи тимчасового проживання, який є не­рухомим майном і знаходиться в приват­ній власності [5]. Також були спроби на законодавчому рівні відновити дореволю­ційне поняття «родовий маєток», зокре­ма були відповідні законопроекти як в Україні, так і в Росії «Про родові маєтки та родові поселення», які мали на меті встановити гарантії надання у довічне користування з правом передачі у спадщину земельної ділянки для створення родово­го маєтку. Всі ці об’єкти нерухомості об’єднує нерозривність поняття будівлі (споруди) і земельної ділянки, що нале­жать особі на праві власності. Тому в разі спадкування жилого будинку, інших бу­дівель та споруд до спадкоємців перехо­дить право власності або право користу­вання земельною ділянкою, на якій вони розміщені. У цьому разі спадкоємець по­винен зберегти цільове призначення зем­лі (ст. 1225 ЦК).

Таким чином, житло як об’єкт спадку­вання належить до нерухомих речей за юридичною класифікацією речей, що ви­різняє його серед інших об’єктів складу спадщини, таких як гроші, предмети до­машньої обстановки та вжитку, інші речі встановленням правового режиму нерухо­мості. Дане поняття не закріплене зако­нодавчо, але використовується в науко­вих дослідженнях для встановлення порядку здійснення речових прав. Зокре­ма «правовий режим речей» визначають як сукупність встановлених законодав­ством способів та засобів регламентації відносин суб’єктів цивільного права сто­совно відповідного їх різновиду [6]. А то­му основна специфіка правового режиму нерухомості полягає в тому, що виник­нення, перехід, обмеження та припинен­ня права власності, інших речових прав (сервітут) на нього відбувається з дотри­манням особливого порядку, який потре­бує дотримання письмової форми з нота­ріальним посвідченням і обов’язкової державної реєстрації.

Є. О. Харитонов визначає «правовий режим» як умовний термін, який означає не властивості речі, а встановлює, якою має бути поведінка людей щодо речі. Встановлюючи правила поведінки суб’єк­тів цивільного права при використанні тієї або іншої речі, ЦК тим самим визна­чає цивільно-правові межі та умови вико­ристання речі, тобто «правовий режим» [7]. Таким чином, правовий режим є од­нією із підстав класифікації речей, необ­хідних при визначенні обсягу і змісту прав та обов’язків учасників спадкових відносин. Зокрема поділ речей на рухомі та нерухомі при спадкуванні житла фізичними особами має місце при вияв­ленні наступних особливостей спадкуван­ня нерухомості:

1) заборона відчуження нерухомого майна протягом п’яти років, що пере­йшло до спадкоємців від особи, яка ого­лошена померлою (ч. 2 ст. 47 ЦК);

2) місце відкриття спадщини (ст. 1221

ЦК);

3) перехід жилого будинку за запові­дальним відказом (ст. 1238 ЦК);

4) при встановленні спадкодавцем сер­вітуту на житло у заповіті (ст. 1246 ЦК);

5) при укладенні письмової угоди про зміну частки у спадщині, об’єктом якої є нерухомість (ч. 3 ст. 1267 ЦК);

6) обов’язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на не­рухоме майно (ст. 1297 ЦК);

7) при сплаті державного мита за вида­чу свідоцтва про право на спадщину на жилий будинок, пай в ЖБК, квартиру, яка належала на праві приватної власно­сті (Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 р. № 7-93);

8) обов’язок спадкоємця зареєструвати право на спадщину, у складі якої є неру­хомість (ст. 1299 ЦК, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. № 1952-ІУ);

9) про сплату податку на нерухоме майно, яке отримали фізичні особи вна­слідок прийняття ними спадщини (Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Житло як об’єкт спадкування, крім то­го, що є нерухомою річчю, також можна кваліфікувати як складову частину речі у застосуванні із складною річчю, що має ва­гоме значення при визначенні часток у спільній власності (наприклад при спадку­ванні кімнати багатокімнатної квартири).

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення (ст. 187 ЦК). У квартирі це може бути як інженерно-технічне обладнання (труби, батареї, електромережа, кондиціонери), так і допоміжні та господарські при­міщення квартири (ванна кімната, кух­ня, кладова, балкони), а також може бути кімната у багатокімнатній квартирі. Ха­рактерною ознакою складової частини ре­чі є все те, що пов’язане з річчю кон­структивно, незважаючи на те, що така річ може існувати без неї.

В контексті цього доречним було б за­уважити, що вітчизняна доктрина класи­фікації речей більш досконала, на відміну від Російської Федерації. Такий вид серед класифікації речей, як складова частина речі, відсутній в ЦК Російської Федерації. Більш того, російські правознавці вважа­ють це прогалиною у своєму законодав­стві, про що свідчать дослідження у цьому напрямі. Зокрема С. А. Степанов не ви­ключає можливості існування «складової нерухомої речі», розглядаючи її як «бу­дівлю і приміщення в ній», виділяючи у комплексній конструкції складової не­рухомої речі наступні характерні ознаки:

1) складова нерухома річ — об’єкт неру­хомого майна, який містить у своїх про­сторових межах інші нерухомості; 2) скла­дова нерухома річ і нерухомість у її скла­ді — це відносно самостійні об’єкти ци­вільних прав. Кожен із них вільно і окре­мо від іншого існує в обороті; 3) струк­турно-елементні відносини складової не­рухомої речі та об’єкта у складі цієї речі проявляються у двох рівнях: «послабле­ному», пасивному вигляді у разі самостій­ної участі кожної нерухомої речі в окре­мих, не пов’язаних між собою цивільно - правових правочинах, і достатньо «жорст­кому» рівні, який взаємозалежить і взаємо- впливає на правовідносини між власника­ми цих об’єктів або у правовідносинах цих власників з третіми особами» [8].

Водночас така складова річ (кімната) може бути частиною іншої речі — склад­ної речі (квартири) — і бути складовою частиною цієї складної речі. До складних речей законодавство відносить сукупність речей, які у цивільному обороті та при їх використанні утворюють єдине ціле. Від­повідно до ч. 1 ст. 188 ЦК, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змо­гу використовувати його за призначен­ням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Кожна з цих речей може використовуватися окремо одна від одної, але в цьому разі втрачається її призна­чення як складової частини складної ре­чі. Поряд з головною річчю (приміщен­ням), до складу жилого приміщення входять інші речі, які є приналежними до головної речі (інженерно-технічне об­ладнання). Крім того, при переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню (ч. 2 ст. 186 ЦК).

Тому імперативно закріплено, що з пе­реходом права власності на складну річ її складові частини не підлягають відокрем­ленню. Це може виділяти житло серед ін­ших об’єктів спадкування. У разі спадку­вання правовідносини між учасниками складаються щодо квартири або жилого будинку в цілому, а не окремих його час­тин (батареї, санітарно-технічного облад­нання та ін.). Таке обладнання, яке вхо­дить до складу квартири, не може окремо успадковуватись, тому в разі поділу спад­щини складна річ успадковується разом з її складовими як єдине ціле. У зв’язку з цим убачається за доцільне запропонува­ти доповнити ст. 1278 ЦК «Поділ спад­щини між спадкоємцями» частиною 3: «Поділ складної або складової речі у складі складної, що входять до складу спадщини, здійснюється відповідно до

ч. 2 ст. 187 та ч. 2 ст. 188 цього Кодексу як єдина річ».

Житло як майновий об’єкт є річчю не­подільною. Речі, які внаслідок поділу в натурі втрачають своє господарське або інше призначення, називаються непо­дільними (ст. 183 ЦК). До неподільних належать речі, які при їх поділі втрача­ють своє первісне призначення або істот­но знецінюються. З приводу подільності чи неподільності жилого будинку ще в дореволюційній доктрині існували різні думки. Так, К. П. Победоносцев відносив будинки до неподільних речей, аргумен­туючи це тим, що в разі появи у кожної кімнати свого власника право власності кожного з них буде неповне, оскільки без згоди інших він не в змозі буде здійснити будь-які будівельні роботи у стінах, які фізично не підлягають розподілу [9]. Ін­шої позиції щодо подільності будинків дотримувався Г. Ф. Шершеневич, який вважав, що залежно від наявності ряду характеристик конкретний дім може бу­ти визнаний як подільним, так і непо­дільним. Він стверджував, що більшість будинків є за своєю природою неподіль­ними, тому при поділі їх окремі частини, які позбавлені необхідних приналежнос­тей, кухні, погреба, сараїв, дров’яників, нерідко і двору, не будуть відповідати тій меті, для якої існує дім. Але ця обставина може і не зустрітися — великий будинок може мати численні служби і прибудови, так що при розподілі кожна частина була

б наділена всім необхідним [10].

Слід зазначити, що оскільки будинок являє собою єдину, індивідуально визна­чену річ — юридично неподільний об’єкт, то його технічна можливість розподілу на окремі поверхи, кімнати, подвали, при­міщення тощо, як правило, виключає са­мостійну, окрему експлуатацію за наяв­ності спільних для всіх несучих кон­струкцій, санітарно-технічного обладнан­ня тощо. Таким чином, багатоквартир­ний будинок як об’єкт цивільного оборо­ту, створений для проживання в ньому фізичних осіб, — є комплексною непо­дільною нерухомістю. З іншого боку, За­кон України «Про приватизацію держав­ного житлового фонду» від 19.06.1992 р. № 2482-ХІІ об’єктами права власності ви­знані не тільки квартири у багатоквар­тирному жилому будинку, а й окремі жилі кімнати. В результаті об’єктами де­яких обмежених речових прав стали частини будинків, які технічно не призначе­ні для самостійної експлуатації.

У разі спадкування жилого приміщення (квартири, будинку і т. д.) кількома спад­коємцями постає питання про розподіл спадкового житла між ними. У цьому разі при припиненні існування первісної неру­хомої речі виникає право власності на її окремі частки у самостійних суб’єктів пра­ва. Звісно, що розділити квартиру на рівні частки, як це передбачає ч. 1 ст. 1267 ЦК, неможливо, не змінивши її первісного при­значення, оскільки кімнати в квартирі ма­ють різні за своїми технічними характе­ристиками визначені квадратні метри, і щоб частки зрівняти, потрібно робити пе­репланування. Крім того, виокремити саму кімнату в натурі окремо від усієї квартири разом з її допоміжними приміщеннями (кухня, ванна кімната, коридори і т. д.) не­можливо. Тому в данному випадку при спадкуванні кімнати доречним було б за­стосувати дефініцію, яка застосовується у спільній частковій та спільній сумісній власності — «виділ частки з майна», що переходить у спадщину двох і більше спад­коємців (статті 3б4, 370 ЦК).

Так, наприклад, якщо до складу спад­щини входить трикімнатна квартира з розміром кімнат 12 м2, 16 м2, 20 м2 і її спадкують за законом троє спадкоємців, кожний зі спадкоємців отримає свідоцтво на 1/3 спадщини. Подальше проживання або виділ часток залежить від людського фактора та взаємовідносин між спадкоєм­цями. Це стосується і наданої можливості спадкоємцям за письмовою згодою між собою, посвідченою нотаріусом, змінити розмір часток у спадщині когось із них (ч. 3 ст. 1267 ЦК). У разі якщо спадкоєм­ці не дійдуть згоди про розподіл часток у спадщині, що досить часто і відбувається на практиці, дане питання вирішується у судовому порядку. Як альтернатива вихо­ду із рівності часток спадкоємців відпо­відно до ч. 2 ст. 364 ЦК: якщо виділ част­ки із спільного майна у натурі не допу­скається законом або неможливий у разі неподільності речі (посилаючись при цьо­му на ст. 183), — співвласник, який ба­жає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової чи іншої матеріальної компенсації у розмірі варто­сті його частки. На жаль, ст. 367 ЦК ви­значає можливість поділу житла, що є спільною частковою власністю, але не ви­значає особливостей його здійснення як неподільної речі. Тому на практиці непо­дільна річ може бути відчужена за дого­вором купівлі-продажу, а одержані кош­ти розподіляються між спадкоємцями.

Це дає підстави стверджувати, що як­що нерухомість розглядати через призму категорій «абстрактне» і «уявне», то жи­лий будинок є річчю неподільною, а квар­тира чи кімната, виділена в результаті приватизації в об’єкт власності — є річчю подільною, яка може бути об’єктом спад­кування. Таким чином, виділ частки у нерухомій речі не є її поділом, а випливає з призначення оборотоздатності речі — вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку право - наступництва чи спадкування, що випли­ває із зобов’язальних відносин, відносин власності та спадкових правовідносин.

Виходячи з вищевикладеного вбача­ється за доцільне внести доповнення до наступних статей ЦК України:

1) ст. 183 ЦК «Речі подільні та непо­дільні» доповнити ч. 3, та викласти в наступній редакції: «У неподільній речі можуть бути виділені частки відповідно до статей 364, 370 цього Кодексу»;

2) ст. 1278 ЦК «Поділ спадщини між спадкоємцями» доповнити ч. 4, та ви­класти в наступній редакції: «У разі як­що поділ спадщини у натурі неможливий в силу неподільності речі, поділ спадщини між спадкоємцями здійснюється відповід­но до частин 2, 3 ст. 364 цього Кодексу».

Отже, вважаємо за необхідне зробити висновок, що класифікація речей має не тільки теоретичне та узагальнююче зна­чення для цивільного обороту нерухомості як речі, а й має певний вплив на виявлення особливостей при спадкуванні житла.



ПРИМІТКИ

1. Меркулов В. В. Мировой опыт ипотечного жилищного кредитования и перспективы его использования в России / В. В. Меркулов. — СПб., 2003. — С. 44.

2. Витрянский В. В. Пути совершенствования законодательства о недвижимом имуществе /

В. В. Витрянский // Хозяйство и право. — 2003. — № 6. — С. 6.

3. Дурнева Т. Н. Помещение как объект гражданского права / Т. Н. Дурнева // Актуаль­ные проблемы гражданского права : сб. статей. — Вып. 9 / под ред. О. Ю. Шилохвоста. — М. : НОРМА, 2005. — С. 301.

4. Цивільний кодекс України. Постатейний коментар : у 2 ч. / кер. авт. кол. та відп. ред. проф. А. С. Довгерт, проф. Н. С. Кузнецова. — К. : Юстініан, 2005. — 4.1. — С. 224.

5. обрик В. І. Правові проблеми визначення котеджу як різновиду житла / В. І. Бобрик // Реформування житлового законодавства: проблеми та перспективи : зб. наук. праць (за матер. круглого столу, м. Харків, 16 грудня 2006 р.) / редкол. : М. К. Галянтич, О. Д. Крупчан, Є. О. Мічурін [та ін.]. — Х. : НДІППіП : ХНУВС, 2006. — С. 99—100.

6. Цивільне право України : підруч. : у 2 т. / В. І. Борисова, Л. М. Баранова, І. В. Жилінко - ва [та ін.] ; за заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатеевої, В. Л. Яроцького. — К. : Юрін - ком Інтер, 2004. — Т. 1. — С. 170.

7. Харитонов Є. О. Вступ до цивільного права України : навч. посіб. / Є. О. Харитонов. — К. : Істина, 2006. — С. 235.

8. Степанов С. А. Недвижимое имущество в граждаснком праве / С. А. Степанов. — М. : Статут, 2004. — С. 154.

9. Победоносцев К. П. Курс гражданского права / К. П. Победоносцев. — М. : Статут, 2002. —

Ч. 1: Вотчинные права. — С. 25.

10. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.) / Г. Ф. Шершеневич. — М. : СПАРК, 1995. — С. 95.

Нина Солтыс. Влияние юридической классификации вещей на особенности наследо­вания жилья.

Статья посвящена теоретико-правовому анализу такой правовой категории, как не­движимость и влияния юридической классификации вещей при выявлении особенностей наследования жилья.

Для выявления особенностей наследования жилья предлагается рассматривать жилое помещение как составную часть сложной, неделимой недвижимой вещи, выраженную индивидуальными признаками среди юридической классификации вещей. Гражданский кодекс Украины не содержит специальных норм об особенностях наследования жилых помещений, однако эти особенности предлагается выявить, проанализировав как на доктринальном, так и на законодательном уровне нормы законодательства, которые определяют особенности правового режима жилья, а также в отдельных положениях о наследовании.

Особое внимание уделено вопросам значения классификации вещей, которая служит определенным ориентиром при выявлении правового режима имущества, а также опре­делении объема и содержания прав и обязанностей участников наследственных право­отношений, это, в свою очередь, выделяется в определенные особенности при наследова­нии такого объекта как жилье.

Ключевые слова: юридическая классификация, недвижимость, сложная вещь, состав­ляющая сложной вещи, неделимая вещь, правовой режим, жилье, наследование, раздел наследства.

Nina Soltus. Influence of legal classification of things on features of inheritance of housing accommodation.

Article is devoted the teoretical legal analysis of such legal category, as the real estate and influences of legal classification of things at revealing of features of inheritance of habitation. For revealing of features of inheritance of habitation it is offered to consider premises as the component of a difficult, indivisible immovable thing expressed by individual signs among legal classification of things. The civil code of Ukraine does not contain special norms about features of inheritance of premises, however these features are offered to be revealed, having analysed both on doctrinal and at legislative level of norm of the legislation which define features of a legal regime of habitation, and also in separate positions about inheritance.

The special attention is given questions value classification of things which serves as a certain reference point at revealing of a legal regime of property, and also scoping and maintenances of the rights and duties of participants hereditary legal relations, it is in turn allocated in certain features at inheritance of such object as habitation.

Key words: legal classification, the real estate, the difficult thing, making difficult things, an indivisible thing, a legal regime, habitation, inheritance, inheritance section.