joomla
АКЦІОНЕРНІ УГОДИ
Юридична Україна

УДК 347.725:347.728.6:347.77

Оксана Вінник,

Доктор юридичних наук,

Професор кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

 

Стаття присвячена використанню в корпоративних відносинах угод акціонерів, необ­хідності вдосконалення правового регулювання та практики використання таких угод.

Ключові слова: корпоративні відносини, угоди акціонерів.


Складність відносин в акціонерному то­варистві пов’язана з управлінням товари­ством (з огляду на можливу численність його акціонерів та різноспрямованість їх інтересів, непросту систему органів управ­ління та контролю), використанням май­на товариства, залученням інвесторів тощо, зумовили появу такого своєрідного явища як угоди акціонерів (Shareholders agreement). Вітчизняний законодавець лише нещодавно звернув на це увагу, пе­редбачивши можливість укладення подіб­них угод у Законі «Про акціонерні товари­ства» від 17.09.2008 р. № 514-VI (ст. 29), яка б дозволила вирішити, зокрема, проб­лему забезпечення кворуму загальних збо­рів акціонерів за наявності в товаристві акціонерів з конкуруючими інтересами шляхом укладення між ними договору про взяття додаткових обов’язків, у тому числі обов’язку участі у загальних зборах.

Подібна увага законодавця до цього виду господарських товариств зумовлена їх вагою в економіці України[3] та вже згаданою складністю відносин, що вини­кають у процесі їх створення, функціо­нування та припинення.

Новизна для вітчизняної юриспруден­ції подібних договорів та лаконізм від­повідних положень Закону «Про акціо­нерні товариства» [3; 4; 5], спонукає звернутися до досить багатого та різно­манітного (з точки зору використання таких угод [6; 7; 8]) досвіду іноземних країн.

Досвід Російської Федерації[4]

* В Україні налічується понад 30 тис. акціонерних товариств [1], на них припадає 75% ВВП України [2]. Внутрішню рубрикацію тексту (підзаголовки) здійснено редакцією. (б) щодо укладення акціонерної угоди сто­совно всіх акцій, що належать її сторонам (ч. 3 ст. 321); (в) щодо обов’язковості уго­ди лише для її сторін (ч. 4 ст. 321) з від­повідними наслідками (договір, укладе­ний стороною акціонерної угоди всупереч останній, може бути визнаний судом не­дійсним за позовом заінтересованої сторо­ни акціонерної угоди лише у випадках, якщо буде доведено, що друга сторона за договором знала або заздалегідь повинна була знати про обмеження, встановлені акціонерною угодою; проте порушення ак­ціонерної угоди не може бути підставою для визнання недійсними рішень органів товариства);

• обмеження (вимоги), пов’язані з впливом на акціонерне товариство з боку сторони за акціонерною угодою: особа, яка набула відповідно до такої угоди право визначати порядок голосування на загальних зборах акціонерів за акціями товариства, випуск емісійних цінних па­перів якого супроводжувався реєстра­цією їх проспекту, зобов’язана протягом встановленого строку (п’яти днів з мо­менту виникнення відповідного обов’яз­ку) повідомити товариство про таке набуття акцій, у разі якщо в результаті цього зазначена особа самостійно або ра­зом зі своїми афілійованими особами безпосередньо або опосередковано отри­мує можливість розпоряджатися більш ніж 5, 10, 15, 20, 25, 30, 50 чи 75 відсот­ками голосів щодо розміщених простих акцій товариства; таке повідомлення по­винне містити відомості про: повне фір­мове найменування товариства; ім’я чи найменування зазначеної особи; дату укладення та дату набуття чинності ак­ціонерною угодою, або про дати прий­няття рішення про внесені зміни до ак­ціонерної угоди та дати набуття чинності відповідними змінами, або про дату при­пинення дії акціонерної угоди; строк дії акціонерної угоди; кількість простих ак­цій, що належать сторонам акціонерної угоди на дату її укладення; кількість простих акцій товариства, що надають зазначеній особі можливість розпоря­джатися голосами на загальних зборах акціонерів, на дату виникнення обов’яз­ку направити таке повідомлення; дату виникнення обов’язку направити таке повідомлення (ч. 5 ст. 321);

• особливі правила визначення кіль­кості голосів на загальних зборах, відпо­відно до яких особа, зобов’язана напра­вити вищезгадане повідомлення, і особи, яким дана особа відповідно до укладеної акціонерної угоди вправі давати обов’яз­кові для виконання вказівки про поря­док голосування на загальних зборах ак­ціонерів, до дати направлення згаданого повідомлення мають право голосу тільки за акціями, кількість яких не перевищує кількості акцій, що належали даній осо­бі до виникнення у неї обов’язку напра­вити таке повідомлення; при цьому всі акції, які належать даній особі та зазна­ченим нею особам, враховуються при ви­значенні кворуму загальних зборів ак­ціонерів (ч. 6 ст. 321);

• способи забезпечення виконання ак­ціонерних угод та відповідальність сто­рін за невиконання договірних зобов’я­зань має передбачатися в угоді;

• забезпечення судового захисту прав сторін, що ґрунтуються на акціонерній угоди, в тому числі щодо вимоги відшко­дування завданих порушенням договір­них зобов’язань збитків, стягнення неус­тойки (пені, штрафу), виплати компенса­ції (твердої грошової суми чи суми, розмір якої визначається відповідно до порядку, встановленого зазначеною угодою) або за­стосування інших заходів відповідально­сті у зв’язку з порушенням акціонерної угоди (ч. 7 ст. 321).

Отже, російський законодавець в спе­ціальному законі [10] врегулював основ­ні аспекти акціонерної угоди, а в Кон­цепції розвитку цивільного законодав­ства Російської Федерації, схваленій від­повідною Радою при Президенті РФ 07.10.2009 Р., визнано доцільним у ЦК РФ встановити загальні правила про можливість укладення учасниками гос­подарських товариств подібних угод з такими характеристиками: (1) предмет угоди: погодження голосування учасни­ками з певних питань, у тому числі щодо кандидатур в органи управління корпо­рації; права або обов’язки продажу чи викупу одним учасником часток іншого учасника або переважне право її купівлі; заборона на передачу акцій (часток) тре­тім особам; обов’язок передавати іншим учасникам угоди дивіденди чи інші ви­плати, отримані у зв’язку з правом учас­ті в корпорації; (2) обмеження щодо застосування таких угод у формі за­борони: (а) змінювати корпоративну структуру, порядок прийняття рішень та інші корпоративні правила, встановлені з розрахунку на третіх осіб, які не є учасниками такої угоди; (б) порушувати вимоги законодавства, у тому числі ан­тимонопольного, публічні інтереси, при­роду відносин, а також бути підставою для визнання недійсними рішень орга­нів господарського товариства [11].

За законодавством США

Ламенті корпорації, або (2) у формі письмової угоди, яка підписується всіма особами, які були власниками акцій на час її укладення, і має бути доведена до відома корпорації;

— повинна містити умову про внесен­ня до неї поправок лише за одностайної згоди всіх осіб, які є власниками акцій на час внесення поправок, якщо в угоді не визначено інше;

— є чинною протягом 10 років, якщо в угоді не передбачено інше;

— потенційні акціонери мають бути повідомлені про існування такої угоди способом, передбаченим законом (п. «е» ст. 7.32);

— угода втрачає чинність, у разі якщо акції корпорації потрапляють до списку на національній біржі цінних паперів або якщо їх регулярно продають на рин­ку, який підтримують один чи більше членів асоціації цінних паперів чи її філій (про що має бути прийнята поправ­ка до статуту чи внутрішнього регламен­ту загальними зборами чи радою дирек­торів);

— у разі якщо положення угоди обме­жують повноваження директорів, то во­ни мають бути пропорційно звільнені від відповідальності, яка перекладається на осіб, яким передано ці повноваження;

— існування чи виконання зазначеної угоди не може бути підставою для вста­новлення особистої відповідальності за дії і борги корпорації для власника акцій, навіть якщо угода розуміється корпорацією як товариство (просте това­риство) або призводить до неспроможно­сті дотримати усіх корпоративних фор­мальностей, які звичайно застосовують до питань, що підлягають даній угоді;

— засновники або підписчики на ак­ції можуть виступати як власники акцій щодо угоди (як її сторони), якщо до під­писання угоди акції не було продано.

Отже, варіанту акціонерної угоди від­повідно до вищезгаданого Модельного закону США притаманний більший рівень свободи (щодо визначення сторін договору, його змісту), врівноважений забезпеченням публічності відомостей про наявність в корпорації такої угоди, ніж її російському аналогу. Слід, однак, зазначити, що, крім закону, джерелом права в США є так звані судові прецеден­ти, узагальненням яких можуть бути й зразки угод акціонерів з найбільш поши­реними (звичайними) умовами [13].

Згідно із Зобов’язальним законом Швейцарії

Якщо РФ і США є прикладом врегулю­вання відносин щодо угод акціонерів на рівні спеціального закону, що визначає правове становище акціонерних това­риств, у значній частині країн розвинених ринкових відносин потреби в цьому не відчувають, оскільки зазначені угоди є по­ширеною і вже давно усталеною практи­кою врегулювання низки корпоративних відносин, що ґрунтується на загальних за­садах договірного права. Прикладом може бути Швейцарія, в Зобов’язальному зако­ні якої закріплено положення про акціо­нерні товариства, в т. ч. щодо деяких угод акціонерів [14; 15].

У швейцарському праві договір акціо­нерів визначається як договір між двома або кількома особами (щонайменше один з яких є акціонером певного акціонерно­го товариства або має намір стати акціо­нером), що регулює порядок реалізації права голосу, встановлює обмеження на відчуження акцій, а також передбачає прийняття таким акціонером/майбутнім акціонером додаткових обов’язків у інте­ресах товариства [16]. Такі договори в швейцарському Зобов’язальному законі (деякі автори називають його Кодексом) не пойменовані (за винятком згадки про угоди щодо голосування в п. 1 ст. 663с Зобов’язального закону), разом з тим і доктрина, і практика вже протягом бага­тьох десятиліть визнають подібні догово­ри. їх дійсність обґрунтовується голов­ним чином принципом свободи договору (закріплено в ст. 19 Зобов’язального за­кону), хоча при цьому слід враховувати необхідність дотримання меж договірної свободи (імперативних вимог законодав­ства, публічного порядку, добросовісно­сті, прав особи). Так, Верховний суд Швейцарії у справі 1983 Nutzholz AG c. Hubert et consorts зазначив, що угода про порядок голосування шляхом уступ­ки права голосу іншій особи, яка супере­чить положенням статуту акціонерного товариства щодо відчуження акцій, є зловживанням правом і з огляду на це є недійсною [17].

Швейцарський варіант акціонерної угоди характеризується такими рисами:

• сторони договору — кілька осіб (ак­ціонерів та/або осіб, що бажають набути цього статусу);

• форма договору — зазвичай письмо­ва, хоча законодавець цього не вимагає, проте така форма є бажаною з огляду на можливість у майбутньому спорів щодо його недійсності, а також вимог законо­давства про обов’язковість письмової форми в певних випадках (щодо арбіт­ражного застереження або розпоряджен­ня на випадок смерті акціонера);

• зміст договору, як свідчить практи­ка, стосується:

— угод акціонерів про порядок голо­сування (такі договори зазвичай передба­чають створення груп акціонерів, які зо­бов’язуються реалізувати своє право голосу на загальних зборах певним чи­ном, що визначена в цій групі відповідно до встановлених договором правил);

— обов’язкового представництва мі - норитарного акціонера в раді директорів незалежно від кількості належних тако­му акціонеру акцій;

— обмеження на відчуження акцій, зобов’язання або право продати акції за певних обставин (drag along, tag along); дійсність подібних умов була підтвердже­на Верховним судом Швейцарії у справі 1962 г. Spinedi c. Bornand et Cavazza [18];

— попередження «розмивання» акцій;

— методу визначення вартості акцій;

— додаткових майнових прав на ко­ристь певних акционерів;

— права контролю на користь мінори - тарних акціонерів;

— вирішення «патових ситуацій» (можуть виникати в акціонерному това­ристві, у разі якщо дві групи акціонерів з відмінними інтересами володіють одна­ковою кількістю акцій — 50:50); з метою уникнення подібної ситуації договір ак­ціонерів може передбачати можливість посередництва або право кожної групи вимагати від іншої викупу належних ак­ціонерам цієї групи акцій за заздалегідь визначеною ціною (так звана російська рулетка — Russian roulette);

— обов’язку щодо дотримання кон­фіденційності;

— зобов’язання не конкурувати з ак­ціонерним товариством;

— Положення про заздалегідь встанов­лену суму збитків у разі порушення умов
договору акціонерів (так звані liquidated damages). Подібний перелік проблемних відносин, що можуть регулюватися ак­ціонерною угодою, наводять вітчизняні (О. Андрущенко [19], І. Ласка в своїй статті (довідка 1) [20] та зарубіжні авто­ри [21; 22; 23; 24; 25].

Договори акціонерів, за оцінками швейцарських юристів, використову­ються і при створенні холдингової ком­панії [26]. У зв’язку з цим принагідно згадати положення вітчизняного Закону «Про холдингові компанії в Україні» від 15.03.2006 р. № 3528-IV, в якому йдеть­ся про договірні засади (п. «б» ч. 1 ст. 3) створення холдингової компанії (крім процесів корпоратизації, приватизації та створення державних холдингових ком­паній) і сторін такого договору (власни­ки холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв), які приймають рішення про створення холдингової ком­панії, оформлюючи його як «відповід­ний договір» — ст. 4). Лаконізм цього Закону щодо подібного договору зумов­лює необхідність звернення, знову ж та­ки, до зарубіжного досвіду.

Зазвичай до акціонерних угод відно­сять і угоди засновників акціонерного товариства [27; 28; 29], проте положення вітчизняного Закону «Про акціонерні то­вариства» щодо строку дії засновницько­го договору акціонерного товариства (ли­ше до реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій (ч. 3 ст. 9), які підда­ються критиці [30; 31], унеможливлю­ють використання договору засновників акціонерного товариства як акціонерної угоди.

Висновки і пропозиції

Підсумовуючи висловлені тут мірку­вання щодо угод акціонерів, слід зазначи­ти, що правове регулювання пов’язаних з ними відносин здійснюється на кількох рівнях: законодавчому (із закріпленням державою у відповідних нормативно-пра­вових актах вищої юридичної сили — за­коні та/або кодексі — основних вимог до таких угод та можливості їх моделювання учасниками корпоративних відносин), ло­кальному (з фіксацією положень про за­стосування таких угод в статуті товарис­тва), договірному (обрання учасниками корпоративних відносин певної моделі угоди щодо її змісту, суб’єктного складу тощо).

У зв’язку з цим слід принагідно згада­ти висловлену В. В. Задихайлом думку про принципові положення Конституції України, котрі мають бути покладені в основу функціонування і розвитку су­спільства, в т. ч. норму ст. 13 щодо влас­ності, яка зобов’язує і не повинна ви­користовуватися на шкоду людині і су­спільству, а також щодо забезпечення державою соціальної спрямованості еко­номіки України [32]. В корпоративному праві ці конституційні положення озна­чають закріплення державою на рівні за­кону найбільш оптимальних та типових вимог щодо створення, функціонування та припинення акціонерного товариства, надання можливості учасникам акціо­нерних відносин визначати особливості реалізації їх корпоративних прав у пев­них межах (встановлених законом, прий­нятим відповідно до нього статутом това­риства, згідно з цивілізованими принци­пами підприємництва, в т. ч. добросовіс­ної реалізації зазначених прав акціонера­ми — з недопущенням зловживань цими правами).

Лаконізм положень Закону України «Про акціонерні товариства» щодо угод акціонерів та відсутність в Україні уста­лених цивілізованих традицій підприєм­ництва, які в країнах розвинених ринко­вих відносин дозволяють керуватися загальними засадами договірного права при укладенні та виконанні таких угод, зумовлюють необхідність вдосконалення вітчизняного корпоративного законодав­ства з урахуванням зарубіжного досвіду (і негативного — зокрема, щодо критич­ного ставлення до угод акціонерів судів за відсутності відповідного норматив­но-правового регулювання, яке ще нещо­давно мало місце в РФ [33]*, і позитивного — щодо регулювання зазначених відносин за допомогою відповідних поло­жень спеціального закону [34; 35]). Крім того, слід врахувати і здобутки вітчизня­ної юриспруденції, в т. ч. використання поняття корпоративних прав у Госпо­дарському кодексі (глава 18), в Законі «Про акціонерні товариства» [36], інших актах законодавства. Зокрема пропо­нується:

— закріпити в Законі України «Про акціонерні товариства» (ст. 2) поняття акціонерної угоди як договору між за­сновниками, акціонерами та/або ймовір­ними акціонерами (особами, які підписа­лися на акції додаткового випуску (додаткові акції), виявили бажання при­дбати у товариства викуплені ним акції власних емісій), спрямовану на визна­чення особливостей реалізації сторонами договору корпоративних прав;

— визначити: (1) відкрите коло відно­син, що можуть регулюватися такою уго­дою; (2) форму угоди — повна письмова;

(3) умови її дійсності (відсутність супе­речностей із законодавством, статутом товариства, а також дотримання добросо­вісності при укладенні такої угоди, тобто уникнення зловживання сторонами уго­ди своїми правами, наприклад на шкоду міноритарним акціонерам); (4) форми відповідальності, що можуть застосову­ватися до порушників умов акціонерної угоди, і можливість судового захисту ін­тересів сторін договору в разі невиконан­ня учасником/учасниками договірних відносин своїх зобов’язань за такою уго­дою; (5) наслідки для товариства у разі укладення, невиконання чи припинен­ня/розірвання акціонерної угоди; (6) під­стави припинення акціонерної угоди;

(7) наслідки відчуження стороною угоди своїх акцій і відповідно — перехід до на­бувача акцій прав та обов’язків за такою угодою; (8) види акціонерних угод за суб’єктним складом: акціонерні угоди за­сновників (без згаданих обмежень щодо строку дії засновницького договору (ч. 3 ст. 9 Закону «Про акціонерні товари­ства»), акціонерні угоди власників акцій, акціонерні угоди за участю потенційних акціонерів (осіб, які підписалися на ак­ції, або які їх набувають у акціонерного товариства, що продає раніше викуплені у акціонерів акції).

Відповідні зміни та доповнення слід внести до Закону «Про акціонерні това­риства» до завершення перехідного пе­ріоду, протягом якого акціонерні това­риства мають привести у відповідність з ним свої статути, внутрішні документи та діяльність (п. 5 розділу XVII зазначе­ного Закону; роз’яснення Державної ко­місії з цінних паперів та фондового рин­ку від 14.07.2009 р. № 8 [37]); оскільки прогалини в цьому Законі (попри закли­ки його виконувати) [38] можуть при­звести до негативних наслідків для са­мих товариств та акціонерів, які насмі­ляться реалізувати закріплену в ст. 29 можливість укладати угоди про взяття на себе додаткових обов’язків (у тому числі обов’язок участі у загальних збо­рах), за досить критичного ставлення до таких угод вищих судових інстанцій (п. 6.4 рекомендацій ВГСУ № 04-5/14; п. 9 постанови ВСУ № 13).

ПРИМІТКИ

1. Показники Єдиного державного реестру підприємств та організацій України станом на 1 липня 2009 р. : стат. бюлетень // Держкомстат. — К., 2009. — С. 31.

2. Задніпровський О. Публічні акціонерні товариства: імунітет проти рейдерства [Елек­тронний ресурс] / О. Задніпровський // Економічна правда. — 2009. — 23.09. — Режим до­ступу : Http://www. epravda. com. ua/publications/48d89a596c91e/

3. Вінник О. М. Науково-практичний коментар Закону України «Про акціонерні товарис­тва» / О. М. Вінник. — К. : Юрінком Інтер, 2009. — С. 96—97.

4. Андрущенко О. Корпоративные соглашения теперь имеют юридическую силу [Елек­тронний ресурс] / О. Андрущенко. — Режим доступу : Http://www. prostobiz. ua/biznes/ razvitie_biznesa/stati/korporativnye_soglasheniya_teper_imeyut_yuridicheskuyu_silu

5. Ласка І. Застосування угод акціонерів (shareholders’ agreements) в Україні [Електрон­ний ресурс] / І. Ласка. — Режим доступу : Http://www. legalweekly. com. ua/article/?uid=904

6. Корпоративное право: Актуальные проблемы теории и практики / под общ. ред. В. А. Бе­лова. — М. : ЮРАЙТ, 2009. — С. 152—156.

7. Федеральний закон «Об акционерных обществах» від 26.12.1995 р. № 208-ФЗ [Елек­тронний ресурс]. — Режим доступу : Http://www. consultant. ru/popular/stockcomp/ 29_3.html#p646 — Ст. 321.

8. Статті 7.32, 10—14 Переглянутого (в ред. 2005 р.) Модельного Закону США «Про під­приємницьку корпорацію» [Електронний ресурс] / Model business corporation act annotated : official text with official comments and statutory cross-references, revised through 2005 / adopted by the Committee on Corporate Laws of the Section of Business Law, with the support of the American Bar Association, Section of Business Law. — Режим доступу : Http://www. abanet. org/buslaw/committees/CL270000pub/nosearch/mbca/home. shtml — Ст. 7.32, 1—14.

9. Статья 321 Федерального Закона «Об акционерных обществах» от 26.12.1995 г. № 208-ФЗ [Електронний ресурс]. — Режим доступу : Http://www. consultant. ru/popular/stockcomp/ 29_3.html#p646

10. Там само.

11. Концепция развития гражданского законодательства Российской Федерации / вступ. ст. А. М. Маковского. — М. : Статут, 2009. — С. 60—61.

12. Переглянутий (в ред. 2005 р.) Модельний Закон США «Про підприємницьку корпора­цію» [Електронний ресурс] / Model business corporation act annotated : official text with official comments and statutory cross-references, revised through 2005 / adopted by the Committee on Corporate Laws of the Section of Business Law, with the support of the American Bar Association, Section of Business Law. — Режим доступу : Http://www. abanet. org/buslaw/ committees/CL270000pub/nosearch/mbca/home. shtml — Ст. 7.32, 1—14.

13. Unanimous Shareholder Agreement («USA») Summary of Common Provisions [Електрон­ний ресурс]. — Режим доступу : Www. firstangelnetwork. ca/getpdf. php? i=3&t=sponsor_releases

14. Пенцов Д. Договоры акционеров по швейцарскому праву [Електронний ресурс] / Д. Пен - цов, Ж де Монмолин, Н. Инеджан (Лозанна, Швейцария). — Режим доступу : Http://www. clj. ru/discussion/management/100704

15. Агеев А. Б. Акционерное законодательство Швейцарии: Постатейный комментарий / А. Б. Агеев. — М. : Статут, 2005. — 237 с.

16. Пенцов Д. Зазнач. праця.

17. Там само.

18. Там само.

19. Андрущенко О. Зазнач. праця.

20. Ласка І. Зазнач. праця.

21. Корпоративное право: Актуальные проблемы теории и практики / под общ. ред. В. А. Бе­лова. — М. : ЮРАЙТ, 2009. — С. 152—156.

22. Unanimous Shareholder Agreement («USA») Summary of Common Provisions [Електрон­ний ресурс]. — Режим доступу : Www. firstangelnetwork. ca/getpdf. php? i=3&t=sponsor_releases

23. Никифоров И. Соглашение между акционерами в российском праве: есть ли альтерна­тива? [Електронний ресурс] / И. Никифоров, И. Булгаков, М. Нохрина. — Режим доступу : // Http://www. epam. ru/index. php? id=22&id2=511&l=rus

24. Мельникова И. Акционерные соглашения: проблемы применения в России [Електрон­ний ресурс] / И. Мельникова // Корпоративные споры. — 2008. — № 4. — Режим доступу : Http://www. audit-it. ru/articles/finance/a106/161379.html

25. Рублев В. Право акционера на управление: вопросы договорного регулирования [Елек­тронний ресурс] / В. Рублев // Слияния и Поглощения. — 2008. — № 1—2 (59—60). — Режим доступу : Http://www. ma-journal. ru/artcles/1031/

26. Пенцов Д. Зазнач. праця.

27. Никифоров И. Зазнач. праця.

28. Shareholders Agreement: new company; working directors plus big lender [Електронний ресурс]. — Режим доступу : Http://www. netlawman. co. uk/bizdoc/shareholders-agreement. php? docid=CP103&categoryID=20104

29. Shareholders Agreement [Електронний ресурс]. — Режим доступу : Http://www. rpemery. com/online/shareholders-agreement. html

30. Вінник О. М. Договірні відносини акціонерних товариств як суб’єктів підприємницької діяльності / О. М. Вінник // Розробка механізму правового регулювання договірних відносин у підприємницькій діяльності / за ред. В. В. Луця. — К. : НДІ ППП АПрН України, 2009. — С. 168.

31. Вінник О. М. Договори акціонерного товариства / О. М. Вінник // Юридична Украї­на. — 2009. — № 11—12. — С. 218—219.

32. Задихайло Д. В. Мобілізаційна стратегія економічного розвитку в контексті правового господарського порядку: постановка питання / Д. В. Задихайло // Вісник Академії правових наук України. — 2007. — № 1 (48). — С. 166—167.

33. Рублев В. Зазнач. праця.

34. Федеральний закон «Об акционерных обществах» від 26.12.1995 р. № 208-ФЗ [Електрон­ний ресурс]. — Режим доступу : Http://www. consultant. ru/popular/stockcomp/29_3.html#p646 — Ст. 321.

35. Переглянутий (в ред. 2005 р.) Модельний Закон США «Про підприємницьку корпора­цію» / Model business corporation act annotated : official text with official comments and statutory cross-references, revised through 2005 / adopted by the Committee on Corporate Laws of the Section of Business Law, with the support of the American Bar Association, Section of Business Law [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http:// Www. abanet. org/buslaw/ committees/CL270000pub/nosearch/mbca/home. shtml. — Ст. 7.32, 1—14.

36. Вінник О. М. Науково-практичний коментар Закону України «Про акціонерні товарис­тва» / О. М. Вінник. — К. : Юрінком Інтер, 2009. — С. 17, 24—25.

37. Роз’яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Щодо порядку за­стосування окремих положень розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» у зв’язку з набранням ним чинності» від 14.07.2009 р. № 8, затверджене рішенням ДКЦПФР від 14.07.2009 р. № 797 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : // Http://www. ssmsc. gov. ua/ShowArticle. aspx? Id=993

38. Настав час припинити критикувати ЗУ «Про акціонерні товариства» і почати його вико­нувати (інтерв’ю з О. В. Щербиною, проведене С. Савченком) // Юридична газета. — 2009. — № 35 (1 вересня). — С. 8.

 

Винник Оксана. Акционерные соглашения.

Статья посвящена использованию в корпоративных отношениях соглашений акционе­ров, необходимости совершенствования правового регулирования и практики использо­вания таких соглашений.

Ключевые слова: корпоративные отношения, соглашения акционеров.

Vinnyk Oksana. Shareholders agreements.

The article is devoted the use in the corporate relations of agreements of shareholders, necessity of perfection of the legal adjusting and practice of the use of such agreements. Key words: corporate relations, agreements of shareholders.