joomla
АВСТРІЙСЬКЕ законодавство ПРО ОХОРОНУ НАДР ХІХ ст.*
Юридична Україна

УДК 340.155.2:349.6

Лілія Коритко,

Кандидат юридичних наук,

Доцент кафедри теорії та історії держави і права Івано-Франківського факультету

Національного університету «Одеська юридична академія»

 

Стаття присвячена розгляду основних правил охорони та використання надр в Ав­стрійській державі XIX ст. Вони були встановлені державним і крайовим законами та розпорядженнями міністерств.

Ключові слова: надра, охорона надр, Австро-Угорщина.


З 1772—1775 рр. по 1918 р. західні українські землі (Східна Галичина, Бу­ковина та Закарпаття) входили до скла­ду Австрійської (Австро-Угорської з 1867 р.) імперії. На початку ХІХ ст. на цих українських землях повністю за­тверджується австрійська система права. Тому вважаємо доцільним вивчення історичного досвіду Австрії щодо регу­лювання порядку охорони і використан­ня природних об’єктів та їх ресурсів, зокрема гірничих відносин. Адже Ав­стрія з 1995 року є членом Європейсько­го Союзу, а Україна задекларувала євро­пейський курс.

Вивченню австрійського природоохо­ронного законодавства ХІХ ст. приді­ляли увагу ряд науковців. Зауважимо, що серед сучасників того періоду окремо виділяється праця Е. Реклю, в якій у 1915 р. дано характеристику природних запасів корисних копалин на території Галичини, Буковини та Закарпаття, що входили тоді до складу Австро-Угорщи­ни. Зокрема щодо Галичини справедливо зазначено, що мінеральні багатства Гали­чини розробляються краще, ніж її зе­мельні багатства. Камінні пласти, що ле­жать у підніжжя Карпат, містять залізо, цинк, свинець, сірку. Але найбільше в Галичині родовищ кам’яного вугілля, які розробляються на північний захід від Кракова. Завдяки цим родовищам ви­никли великі мануфактурні фабрики та інші промислові підприємства. Значні запаси кам’яної солі дають великий до­хід, і сіль вивозиться у великій кількості до Німеччини та Австрії. Галичина та­кож багата мінеральними джерелами, і деякі з них користуються великою попу­лярністю, їх відвідують багато людей [1].

Грунтовна праця австрійського істо­рика Е. Цьольнера «Історія Австрії» [2] присвячена історії австрійського краю від початку розселення людей і до 1988 р., містить географічний опис ав­стрійської території. В даній науковій розвідці знайшли своє відображення пи­тання видобутку корисних копалин, роз­витку промисловості ХІХ ст.

Серед сучасних українських науков- ців-правників гірничі відносини, в т. ч. в історичному аспекті, досліджували Р. С. Кірін, О. Ю. Макаренко, О. О. Мо - зуляка та інші.

Зокрема О. Ю. Макаренко вважає, що законодавство про земельні відносини, пов’язані з використанням надр, форму­валося відповідно до історичних етапів розвитку української держави, гірничих та земельних відносин у цілому. Науко­вець удосконалив періодизацію розвитку законодавства в галузі використання і охорони земель, наданих для викорис­тання надр на території України шляхом виокремлення шести етапів, починаючи із початку ХУІІІ ст. Він стверджує, що на першому етапі (1719—1917 рр.) впер­ше закріплювалось право власності зем­левласників на поверхню землі, надра, води, мінерали та все, що можливо було виготовити з таких металів, які розміщені в межах території земельної ділянки; визнавалось виключне право на надра власника земельної ділянки [3]. Хронологічні межі дослідження О. О. Мо - зуляки охоплюють період від видання першого документа, що регулював гірни­чі відносини на території України у складі Російської імперії (1700 р.), та до 2003 р. Основним регіоном його дослі­дження став український Донбас (сучас­ні Донецька та Луганська області, части­на Дніпропетровської та Харківської об­ластей). Науковець поза дослідженням залишив Західноукраїнський вугільний басейн та буровугільні розробки, оскіль­ки, на його думку, «вони через невелику потужність не могли суттєво впливати на економічний розвиток держави, тобто мали статус місцевої промисловості» [4].

Становлення гірничого права на тери­торії України та зарубіжних країн про­аналізував Р. С. Кірін [5]. Окремий під­розділ він присвятив австрійському гір­ничому праву на західноукраїнських землях з другої чверті XVI—до початку ХХ ст. Результати науковець також ви­клав окремо [6]. Для нас цікавим є ко­роткий опис державного Гірничого зако­ну 1854 р. та Галицького крайового гір­ничого закону 1884 р. Але питання становлення та розвитку австрійського державного (та галицького крайового) гірничого законодавства в ХІХ ст. не були предметом спеціального наукового дослідження.

Зважаючи на те, що законодавство з приводу охорони та раціонального вико­ристання надр, яке діяло в системі права Австрії та Австро-Угорщини в ХІХ—на початку ХХ ст., ніхто спеціально не вив­чав, мета пропонованої статті — аналіз становлення інституту правової охорони надр в австрійському праві ХІХ ст.

Для досягнення поставленої мети є необхідним розв’язання таких завдань:

— вивчення нормативно-правових ак­тів, які регулювали гірничі відносини в Австрії та Австро-Угорщині в ХІХ ст. (до розпаду імперії в 1918 р.);

— дослідження вимог, встановлених державним та галицьким крайовим за­конодавством щодо охорони та викорис­тання надр.

Слід зазначити, що розробка покладів мінералів велася на австрійській терито­рії з давніх часів. «Золото, срібло, мідь, олово, магнезит, антимон, графіт, але насамперед залізо та сіль були і є (сього­дні хіба за винятком благородних мета­лів) привабливими для гірництва» [7]. Тому в економічній історії альпійських земель гірництво завжди було вагомим чинником.

У 1854 р. австрійським цісарським патентом виданий закон про надра: Гір­ничий закон від 23.05.1954 р. (Вісник законів державних, далі — В. з. д., № 146). Власне з прийняттям цього зако­ну вбачаємо початок ґрунтовного право­вого регулювання охорони надр та зага­лом гірничовидобувної справи в Австрій­ській (а потім і в Австро-Угорській) ім­перії.

Наукове вивчення, дослідження надр, корисних копалин почалося також у цей період, тобто в першій половині ХІХ ст. У 1849 р. розпорядженням міністерства крайового розвитку і гірництва створено Австрійське державне геологічне товари­ство (заведеніє) (В. з. д., № 57). Ця на­укова установа розпочала свою діяль­ність з 01.12.1850 р., директором призначений гірничий радник Вільгельм Гайдінгер. На той час подібні установи вже діяли в Англії, Франції, Північній Америці. Метою діяльності ставилось до­слідження поверхні Цісарства, тобто те­риторії усієї імперії, опис вивчених мінералів, виставка їх у музеї для озна­йомлення широкого загалу, проведення хімічного аналізу ґрунтів, мінералів то­що. Зазначалося, що всі матеріали ма­ють зберігатися в спеціальних сховищах (архівах).

Цим міністерським розпорядженням, виданим за підписом Тіннфельда, визна­чено, що наукові можливості даної уста­нови є необмеженими. А також, що уря­дове та народногосподарське значення геологічного товариства полягає в тому, щоб внутрішня поверхня ґрунтів була вивчена, нанесена на карти та щоб ін­формація про корисні копалини, ґрунти могла надаватися за потреби викорис­тання землі, лісу (землекористувачам, лісокористувачам), будівельним орга­нізаціям, фабрикантам тощо [8].

До прийняття Гірничого закону 1854 р. (В. з. д., № 146) окремі відносини з приво­ду охорони та користування надрами регу­лювалися окремими нормативними акта­ми. В деяких була пряма вказівка, що вони діють до вступу в силу майбутнього гірничого закону (якщо ним будуть інак­ше врегульовані дані відносини). До при­кладу, в 1850 р. видано розпорядження міністерства юстиції за погодженням з міністерством крайового розвитку і гір­ництва (В. з. д., № 73) для австрійських частин імперії про порядок ведення гірни­чих книг. Йдеться про облік прав на здійснення певної діяльності. Гірничо - ленні уряди згідно зі своєю компетенцією, або в силу окремих міністерських розпо­ряджень, надавали нові гірничі дозволи («надання лена», звідси й така назва управлінських органів. — Л. К.), або нові дозволи на відкриття певних виробництв. Згідно з законодавством ці дозволи мали бути зареєстровані в гірничих книгах. То­му гірничо-ленні уряди повинні були на­дати таку інформацію гірничо-судовому сенату крайового суду, на території якого здійснюється нова діяльність [9]. Гірни­чо-судовий сенат призначався в кожному коронному краї.

Згідно з іншим розпорядженням міністерства крайового розвитку і гір­ництва від 14.05.1850 р. (в. з. д., № 123) були створені ц.(ісарсько) к.(оролівські) гірничі капітанства. Ці структури були тимчасовими. Адже в розпорядженні йдеться про тимчасове утворення гірни­чих урядів у деяких коронних краях. Ц. к. тимчасові гірничі капітанства під­порядковувались безпосередньо мініс­терству крайового розвитку і гірництва (§ 3). А капітанствам, в свою чергу, під­лягали гірничі комісаріати (§ 2) [10]. Встановлювалися місцезнаходження та­ких структур, компетенція, штат праців­ників, оплата праці тощо.

Як бачимо, до 1854 р. відносини вре­гульовувалися частково, розрізнено для окремих частин імперії, переважно під - законними нормативно-правовими акта­ми. Назрівала нагальна потреба (і на це вказувалося в міністерських розпоря­дженнях) в прийнятті єдиного норматив­ного акта. В державному Гірничому за­коні було систематизовано законодав­ство, він діяв для всіх коронних країв. Наперед зазначимо, що для Галичини у 1884 р. був прийнятий крайовий Гірни­чий закон від 17 грудня (Вісник законів крайових, далі — В. з. кр. за 1886 р., № 35). На виконання крайового закону вида­но розпорядження міністерства юстиції від 15.06.1885 р. (В. з. кр. за 1886 р., № 36) про порядок застосування нафто­вих книг при використанні надр. Зауважимо, що на зборах спілки буро­вих техніків у Бориславі 19.12.1909 р. Та на зборах міської ради в Дрогобичі 02.01.1910 р. обговорювалися пропози­ції щодо внесення змін до нафтового за­конодавства [11]. Також сеймова гірнича комісія в 1909 р. запропонувала внести зміни до крайового нафтового закону про повноваження місцевої гірничої влади щодо обмеження діяльності копалень че­рез їхні малі розміри [12]. Це мало б сприяти захисту життя і здоров’я робіт­ників.

Інженерна думка того періоду працю­вала над технічним удосконаленням ме­тодів видобутку корисних копалин, що, в свою чергу, сприяло охороні природних ресурсів, надр. Розроблялися та випробо­вувалися нові системи буріння [13], нові можливості щодо використання корис­них копалин [14] тощо.

Зауважимо, що особливістю австрій­ського гірничого законодавства ХІХ ст. було збереження переважного права дер­жавної казни щодо купівлі продукції гірничої промисловості у підприємців. Це право не діяло в Західній Європі, за винятком власне Австрії. Гірничим зако­ном 1854 р. передбачено обов’язкові по­ставки (Ablieferung) золота і срібла на державний Монетний двір [15].

Що ж до раціонального використання корисних копалин, то зазначимо, що австрійська гірнича промисловість роз­вивалася з середини ХІХ ст. надзвичай­но експансивно. Загальний видобуток вугілля в монархії становив ще у 1848 р. 8,7 млн метричних центнерів, а вже у 1904 р. — 338,6 млн. Форсований видо­буток у багатому моравсько-силезькому вугільному регіоні імперії перебував у руках фінансово спроможних промисло­вих магнатів Ротшильда та Гутманна. У центральноштирійських районах знахо­дилися багаті поклади якісного антраци­ту, що ж до кам’яного вугілля, то на противагу потужним силезьким копаль­ням (Острава-Карвін) в Австрії воно до­бувалося лише в Ґрюнбасі в невеликих обсягах [16].

Ц. к. Гірничим староством у Кракові 16.09.1897 р. (В. з. кр., № 65) були вида­ні Гірничо-поліційні приписи для копа­лень воску земного (озокериту) в Гали­чині, якими передбачалися заходи щодо охорони надр, як природних об’єктів, та життя і здоров’я людини від небезпечних антропогенних впливів. Зокрема § 11 встановлено, що «галди і полочки воску земного мусять бути так уряджені, щоби
не загрожували анї безпеченьству копа­лень анї також безпеченьству осіб, май­на, як і публичної комунікациї. Заразом аби не були шкідливими для загалу» [17] . За порушення до власників застосо­вувалася відповідальність у вигляді штрафів. Даний нормативно-правовий акт містить норми, які охороняють не тільки надра, життя і здоров’я людини, а й тваринний світ: «...приступи до отворів шибових і до иньших небезпечних місць на поверхни мають бути так забезпечені, аби не могло наступити навіть случайне ушкоджене людий, зьвірят або майна че­рез впадненє і т. и.» — (§ 13) [18].

Отже, вищезазначене дає можли­вість сформулювати такі висновки. Від­носини з приводу охорони надр в Ав­стрійській (Австро-Угорській з 1867 р.) імперії регулювалися законами, розпоря­дженнями міністерств, нормативно - правовими актами гірничих староств та інших органів.

Дане законодавство почало активно формуватися в XIX ст. Його норми діяли й на початку XX століття до розпаду імперії в 1918 р. Початок ґрун­товного правового регулювання охорони надр та загалом гірничовидобувної спра­ви в Австрійській (а потім і в Австро- Угорській) імперії поклав державний Гірничий закон 1854 р. До його прийнят­тя діяла низка міністерських розпоря­джень. Ними були встановлені певні правила користування надрами на всій австрійській території, в т. ч. в Східній Галичині. Пізніше почало видаватися крайове законодавство.

На території Східної Галичини окре­мо діяв Галицький крайовий закон 1884 р., який був виданий відповідно до державного закону. Даним законом вре­гульовано порядок користування надра­ми, видобутку корисних копалин, міне­ралів на території коронного краю Галичини та Володимирії з Великим князівством Краківським. На його вико­нання також видавалися міністерські розпорядження.

Перспективними напрямами май­бутніх досліджень вважаємо подальше вивчення австрійського гірничого законо­давства, зокрема аналіз норм державно­го Гірничого закону 1854 р. А також — австрійського крайового гірничого зако­нодавства XIX ст. з метою його порів­няння із сучасним українським законо­давством.

ПРИМІТКИ

1. Реклю Э. Народы и страны Западной Eвропы I переводъ съ французскаго подъ редакци­ей и съ дополненіями Н. K. Лебедева. — М. : Типографія Т-ва И. Д. Сытина. Пятницкая ули­ца, свій домъ, 1915. — Томъ V. Австро-Венгрія. — С. 102.

2. Цьольнер E. !сторія Австрії I E. Цьольнер ; пер. з нім. Р. Дубасевич [та ін.]. — Львів : Літопис, 2001. — 712 с.

3. Макаренко О. Ю. Правовий режим земель, наданих для використання надр : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» I О. Ю. Макаренко. — Донецьк, 2011. — С. 7.

4. Мозуляка О. О. Сторичний досвід становлення та розвитку законодавства про вугледо­бувну промисловість в Україні (XVIII—XXI ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» I О. О. Мозуляка. — K., 2004 — С. 3.

5. Юрш Р. С. !сторія гірничого права : навч. посіб. I Р. С. Юрін. — Дніпропетровськ : Держ. ВНЗ «Національний гірничий університет», 2011. — 246 с.

6. Юрш Р. С. Гірниче законодавство західноукраїнських земель австрійської доби I Р. С. Ю- рін II Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України : зб. наук. ст. — Вип. XIV. — !вано-Франківськ : ПНУ імені Василя Стефаника, 2004. — С. 23—35.

7. Цьольнер E. Зазнач. праця. — С. 12.

8. Обвъщенье міністерства краевои воздъланности и горництва зъ дня 1. Грудня 1849, кот - рымъ оголошує ся въ обще оучрежденье аустрійского геологіческого державного заведенія II Общій законовъ державныхъ и Правительства въстникъ для Цъсарства Аустріи. — Рочникъ 1850 — M 57, перва часть объимае I—XXXV части, вьіданіи въ мъсяцяхъ Съчню, Лютомъ и Мартъ 1850. — Въдень : Зъ ц. к. надворнои и статскои тискарнъ, 1852. — С. 636.

9. Роспоряженье міністерства правосудія въ порозумлъню съ мшштерствомъ краевои воз­дъланности и горництва зъ дня 24. Лютого 1850, до горничо судовыхъ сенатовъ корунныхъ краевъ Ракуссъ нижше и выжше Анизы, Солнограда, Чехъ, Моравы и Шлеска, Тіролю и Форарльвергу, Стиріи, Корутаніи и Краины, взглядомъ того, якъ ся въ будучности горничи кни­ги и горничо-ленни предпримъчешя мають оутрымовати въ зримости // Общій законовъ дер - жавныхъ и Правительства въстникъ для Цъсарства Аустріи. — Рочникъ 1850 — № 73, перва часть объимае I—XXXV части, вьіданіи въ мъсяцяхъ Съчню, Лютомъ и Мартъ 1850. — Въ - день : Зъ ц. к. надворнои и статскои тискарнъ, 1852. — С. 655.

10. Роспоряженье міністерства краевои воздъланности и горництва зъ дня 14. Марта 1850, взглядомъ тимчасового устройства горничихъ урядовъ въ корунныхъ краяхъ Чехахъ, Моравъ и Шлеску // Общій законовъ державныхъ и Правительства въстникъ для Цъсарства Аустріи. — Рочникъ 1850 — № 123, часть XXXV, выдана 30 Марта 1850. — Въдень : Зъ ц. к. надворнои и статскои тискарнъ, 1852. — С. 723.

11. Projektowane zmiany ustawy naftowej // Nafta. Organ Galicyjskiego Przemyslu Naftowego. — Rocznik XVIII. — 15 ctycznia 1910. — Zeszyt 1. —Lwow : Z Drukarni «Slowa Polskiego», pod zarzadem Z. Halacinskiego, 1910. — S. 3—6.

12. Sprawy naftowe w naszyn Sejmie // Nafta. Organ Galicyjskiego Przemyslu Naftowego. — Rocznik XVIII. — 31 pazdziernika 1910. — Zeszyt 20. — Lwow : Z Drukarni «Slowa Polskiego», pod zarzadem Z. Halacinskiego, 1910. — S. 302.

13. Wolski W. O nowych systemach wiertniczych / W. Wolski // Nafta. Organ Galicyjskiego Przemyslu Naftowego pod redakcya prof. R. Zalozieckiego. — Rocznik IX. — w styczniu 1901. — Zeszyt 1. —Lwow : Z Drukarni «Slowa Polskiego», pod zarzadem Z. Halacinskiego, 1901. — S. 1—4.

14. Nowe zastosowania nafty // Nafta. Organ Galicyjskiego Przemyslu Naftowego. — Rocznik XVIII. — 30 kwietnia 1910. — Zeszyt 8. —Lwow : Z Drukarni «Slowa Polskiego», pod zarzadem Z. Halacinskiego, 1910. — S. 117—118.

15. Кірін Р. С. Зазнач. праця. — С. 70.

16. Цьольнер E. Зазнач. праця. — С. 435.

17. Приписи гірничо-поліцийнї для копалень воску земного в Галичині з дня 16. Вересня 1897 Ч. 2.874 видані ц. к. Староством гірничим в Кракові // Вістник законів і розпоряджень краевих для Королївства Галичини і Володимириї з Великим Княжеством Краківським. — Річник 1897. — № 65. — Львїв : З печатні В. Лозїньского, 1897. — С. 219.

18. Там само. — С. 219.

 

Корытко Лилия. Австрийское законодательство об охране недр XIX в.

В статье рассматриваются основные правила охраны и использования недр в Австрий­ском государстве XIX в. Они были установлены государственным и краевым законами и распоряжениями министерств.

Ключевые слова: недра, охрана недр, Австро-Венгрия.

Korytko Liliya. The austrian legislation on the protection of mineral resources of the nineteenth century.

The article examines the basic rules of protection and utilization of mineral resources in the Austrian state of the nineteenth century. They were established by state and Land laws and regulations of ministries.

Key words: mineral resources, protection of natural resources, Austria-Hungary.