УДК 347.19

Ігор Колосінський,

Здобувач кафедри цивільного права і процесу Національної академії внутрішніх справ

У статті аналізуються актуальні питання дієздатності спеціалізованих іпотечних установ як суб’єктів цивільних правовідносин. Запропоновано спосіб здійснення діє­здатності установ, що найбільшою мірою буде сприяти виконанню ними своїх зобов’я­зань за структурованими іпотечними облігаціями.

Ключові слова: спеціалізовані іпотечні установи, суб’єкти цивільних правовідносин, дієздатність, структуровані іпотечні облігації.

Розвиток ринкової економіки Украї­ни супроводжується запозиченням нових форм підприємницької діяльності. Однією із таких запозичених форм стала сек’юри - тизація договірних грошових зобов’язань за допомогою спеціалізованих іпотечних установ (далі — Установи). Невдала юри­дична конструкція перешкоджає створен­ню та діяльності Установ, що зумовлює необхідність її наукового дослідження, в першу чергу, дієздатності.

У фаховій літературі питання дієздат­ності юридичних осіб досліджувалося ба­гатьма сучасними вченими-юристами, у тому числі В. М. Кравчуком та Н. В. Коз­ловою, у розрізі соціально-правової при­роди і правосуб’єктності юридичних осіб відповідно. Дієздатність певних видів юридичних осіб, а саме — установ та бла­годійних організацій — досліджували, відповідно, Д. С. Лещенко і В. О. Чепур - нов. Дієздатність такого виду фінансових установ, як недержавні пенсійні фонди, вивчалася Ю. В. Віткою. Дієздатність ро­сійських іпотечних агентів, аналогами яких є українські Установи, досліджу­валася вченими К. І. Гортинською та А. С. Селівановським. Разом із тим, ци­вільна правосуб’єктність у цілому та діє­здатність Установ зокрема не були пред­метом дослідження.

За таких обставин доцільно визначити способи здійснення дієздатності Установ, передбачені чинним законодавством України, та спосіб здійснення дієздатно­сті Установ, який найбільшою мірою буде сприяти виконанню ними своїх зобов’я - зань, і надати відповідні пропозиції щодо внесення змін до законодавства, що і є метою цієї статті.

Сучасна цивілістична наука визначає правосуб’єктність як соціально-правову можливість особи бути учасником цивіль­них правовідносин. Передумовами і скла­довими частинами цивільної право- суб’єктності є правоздатність і дієздат­ність. Правоздатність — це здатність суб’єкта мати цивільні права і обов’язки, дієздатність — здатність суб’єкта своїми діями набувати для себе прав і створюва­ти для себе обов’язки [1].

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав й обов’язків через свої органи або через сво­їх учасників. При цьому перший спосіб здійснення дієздатності — через свої ор­гани — є загальним для всіх юридичних осіб. А другий — через учасників — ви­нятком, тому що застосовується тільки у випадках, зазначених у законі. Такий спосіб здійснення дієздатності юридичної особи характерний для повних і коман - дитних товариств, що не мають своїх ор­ганів. Від імені цих видів господарських товариств діють один або кілька повних учасників [2]. Через своїх учасників на­бувати цивільних прав та обов’язків мо­же і довірче товариство [3].

Цивільні права та обов’язки юридич­ної особи можуть виникати і внаслідок дій її представників, належним чином уповноважених. Зокрема таке можливе при здійсненні діяльності керівниками філій і представництв юридичної особи, для чого вони наділяються довіреністю, за якою мають право укладати правочини від імені юридичної особи, що їх створи­ла, у межах наданих повноважень.

Отже, юридична особа виступає у ци­вільному обороті через свої органи, учас­ників, а також представників, належним чином уповноважених [4].

Здійснення дій органом юридичної особи від її імені не є представництвом. Існування представницьких правовідно­син у діяльності юридичної особи може мати місце лише при виконанні таких функцій окремими працівниками юри­дичної особи або іншими фізичними та юридичними особами. Тому існує пропо­зиція, яку ми підтримуємо, про те, щоб п. 1 ст. 92 ЦК України викласти наступ­ним чином: «Юридична особа набуває ци­вільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють згідно з уста­новчим документами та законом, а також через належним чином уповноважених представників» [5].

На думку І. М. Кучеренко, ст. 92 ЦК України також не враховує випадків здійснення цивільної дієздатності тре­тіми особами (компанією з управління активами) або ліквідаторами, керуючими санацією, тому існує думка про необхід­ність запропонувати доповнити ч. 2 ст. 92 ЦК України положенням, відповідно до якого у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивіль­них прав та обов’язків і здійснювати їх через своїх учасників або інших юридич­них чи фізичних осіб [6].

Окрім зазначених у ст. 92 ЦК України способів реалізації дієздатності юридич­ної особи, можуть мати місце й інші ва­ріанти, обумовлені, по-перше, специ­фікою поняття й функцій учасника (засновника); по-друге, розмежуванням понять учасника (засновника) й органу юридичної особи; по-третє, можливістю здійснення дієздатності юридичної особи іншою особою, причетною до участі в ній; по-четверте, способом управління справа­ми й/або майном юридичної особи; по-п’яте, накладенням різних видів пра­вовідносин [7]. До варіантів, коли управ­ління юридичною особою здійснюється не її органами, належить управління юри­дичною особою іншою юридичною особою або фізичною особою на підставі укладе­ного між ними договору. У такому разі ця юридична або фізична особа виконувати­ме функції її виконавчого органу, що не слід плутати з управлінням майном юри­дичної особи, з якою укладається договір відповідно до глави 70 ЦК України [8].

Закон України «Про іпотечні обліга­ції» [9] не містить спеціальних норм щодо здійснення дієздатності Установами як фінансовими установами, а Закон України «Про фінансові послуги та дер­жавне регулювання ринків фінансових послуг» [10] не містить спеціальних норм щодо здійснення дієздатності фінансови­ми установами, у зв’язку з чим, на наш погляд, в питанні здійснення дієздатності Установи слід керуватися відповідними загальними нормами, що містяться в ЦК України.

Особливість Установ полягає в тому, що виконання зобов’язань за структуро - ваними іпотечними облігаціями здій­снюється виключно за рахунок їх іпотеч­ного покриття, внаслідок чого будь-яке обтяження цього покриття призведе до неналежного виконання зобов’язань за облігаціями, тому необхідно їх мінімізу­вати. До числа таких ризиків можна від­нести ризики, пов’язані із діяльністю ви­конавчого органу, учасників, а також представників.

У практиці діяльності закордонних спеціальних юридичних осіб, аналогами яких є українські Установи, використо­вується концепція «bankruptcy remote», яка полягає в мінімізації ризиків банк­рутства і ліквідації емітента цінних папе­рів, забезпечених активами, що досяга­ється шляхом використання цілого ряду інструментів, у тому числі наявністю не­залежних директорів. Ця концепція була зумовлена вимогами ринку і рейтингових агентств, що залучаються для визначен­ня рейтингу цінних паперів, які випуска­ються в угодах сек’юритизації [11]. Російською мовою ця концепція перекла­дається як «концепция удаленности от банкротства», а українською мовою може бути перекладена як «концепція віддале­ності від банкрутства», і, на наш погляд, повинна бути застосована до Установ.

Крім цього, Законом України «Про іпотечні облігації» передбачена передача Установою іншим юридичним особам ба­гатьох своїх повноважень, у тому числі: передача обслуговуючій установі важли­вих повноважень щодо забезпечення на­лежної реалізації Установою функції іпо­течного кредитора у взаємовідносинах з боржниками, а також таких повноважень самостійного суб’єкта підприємницької діяльності, як переказ грошових доходів від іпотечних активів у складі іпотечного  покриття на рахунок управителя, переда­ча управителю іпотечного покриття важ­ливих повноважень Установи як емітента боргових цінних паперів. Внаслідок цьо­го необхідність прийняття рішень вико­навчим органом Установ дуже обмежена. Інакше кажучи, Установа не є звичайною фінансовою установою, що надає фінансо­ві послуги великій кількості юридичних та фізичних осіб (як це роблять комер­ційні банки, страхові компанії, кредитні спілки тощо), і тому не потребує повно­цінного виконавчого органу.

Недоліками здійснення дієздатності Установи через свої органи є: зобов’язан­ня, породжені безпосередньо діяльністю виконавчого органу (по оплаті праці, та пов’язані з цим податкові зобов’язання, оренди приміщення, послуг зв’язку, транспортних послуг тощо), і які є зобо­в’язаннями саме Установи; вірогідність вчинення правочинів від імені Установи у власних інтересах.

З позиції цивілістичної теорії можли­вість юридичної особи укладати правочини через представників очевидна, хоча саме поняття представництва в правовій літера­турі тлумачиться не завжди однозначно [12]. Більшість вчених традиційно розуміє представництво як правовідносини, в силу яких правомірні юридичні дії, вчинені од­ною особою (представником) від імені ін­шої особи (яку представляють), безпосеред­ньо створюють, змінюють або припиняють для останньої цивільні права та обов’язки [13; 14]. Вчені-правники виділили ряд іс­тотних ознак, притаманних для цивільно - правових відносин представництва: в ме­жах відносин представництва одна особа (представник) виступає від імені та в інте­ресах іншої особи (яку представляють); відносини представництва є тристорон­німи, оскільки пов’язують трьох самостій­них суб’єктів: особу, яку представляють, представника і третю особу; структура представництва містить дві основні лан­ки — внутрішні та зовнішні відносини, об’єднані фігурою представника; представ­ник діє від імені та в інтересах особи, яку представляють, по відношенню до третіх осіб, обізнаних про представницький ха­рактер дій; виникнення структурних еле­ментів у рамках тристоронніх відносин представництва носить поетапний харак­тер [15; 16]. На наш погляд, такі складні тристоронні відносини та ризик вчинення представником юридичних дій поза межа­ми своїх повноважень можуть спричинити неналежне виконання Установою своїх зо - бов’язань за структурованими іпотечними облігаціями.

Недоліки здійснення дієздатності Ус­танов її учасниками, у випадку створення у формі повного та командитного товари­ства, полягають у надмірно складній ор­ганізації діяльності. З аналізу ЦК Украї­ни слід зробити висновок, що в органі­зації їх діяльності присутні два аспек­ти — управління діяльністю товариства та ведення справ [17]. До питань управ­ління цими товариствами належать пи­тання внутрішньої організації, а саме: по­рядок прийняття учасниками рішень, внесення змін до засновницького догово­ру, визначення напрямків діяльності та інше. Ведення справ — це здійснення без­посередньої підприємницької діяльності від імені товариств — вивчення ринку, пошук контрагентів, укладання договорів та організації їх виконання, сплата по­датків, надання звітності та інше [18].

За таких обставин необхідно визнати здійснення дієздатності Установи через її органи, учасників, а також представни­ків такими, що не будуть сприяти вико­нанню зобов’язань за структурованими іпотечними облігаціями.

Іноземні правопорядки передбачають здійснення дієздатності юридичних осіб, у тому числі спеціальних юридичних осіб, до яких належать українські Уста­нови та російські іпотечні агенти, через інших юридичних осіб.

Так, у сучасному цивільному законо­давстві Росії можливість передачі повно­важень виконавчого органу юридичної особи іншій організації або комерсанту передбачена в п. 3 ст. 103 Цивільного ко­дексу РФ, у силу якого за рішенням за­гальних зборів акціонерів повноваження виконавчого органу акціонерного товарис­тва можуть бути передані за договором ін­шій комерційній організації або індивіду­альному підприємцю (керуючому). Феде­ральний закон «Про акціонерні товарис­тва» (п. 1 ст. 69) буквально повторив це положення, вказавши, що умови договору затверджуються радою директорів (нагля­довою радою) товариства, якщо інше не передбачено статутом товариства [19].

Також ч. 2 ст. 8 Закону РФ «Про іпо­течні цінні папери» [20] встановлює, що іпотечний агент не може мати штат пра­цівників, і зобов’язує повноваження одно­особового виконавчого органу передати комерційній організації. На підставі цієї норми ВАТ «Іпотечна спеціалізована ор­ганізація ГПБ-Іпотека», що у 2006 р. випустило перші російські облігації з іпо­течним покриттям, виконання функцій одноособового виконавчого органу переда­ло керуючій компанії ТОВ «ТМФ РУС». Це відбулося відповідно до договору пере­дачі повноважень одноособового виконав­чого органу керуючій компанії [21].

Ще один приклад керуючої компа­нії — розташована в Лондоні компанія SPV Management Limited, яка в своїх до­кументах в якості мети підприємницької діяльності вказала надання директорів та інших послуг для управління спеціальни­ми юридичними особами (SPV), а також надання послуг для діяльності секрета­ріату і реєстрації офісу [22].

Загальновідомим є твердження, що відокремлення функції управління від капіталу становить одну з найхарактер­ніших рис нового часу. Унікальність інституту керуючого (керуючої компанії) господарським товариством полягає в то­му, що він руйнує традиційне розуміння корпоративної структури, тому що допус­кає заміщення органу господарського то­вариства іншим комерсантом або орга­нізацією, тобто в кінцевій точці, де теорія фікції, здавалося, знаходить своє завер­шення, з’являється нове фіктивне утво­рення або інша, повністю автономна, пра - восуб’єктна особа [23].

На наш погляд, до числа інших спосо­бів реалізації дієздатності юридичної осо­би, який найбільшою мірою буде забезпе­чувати виконання Установами зобов’я­зань за структурованими іпотечними об­лігаціями, належить управління Устано­вою іншою юридичною особою, що зумов­лене способом управління справами й майном Установи.

Здійснення дієздатності Установи че­рез іншу юридичну особу на підставі від­повідного цивільно-правового договору має свої переваги порівняно з іншими способами здійснення дієздатності. В та­кому разі, по-перше, в Установі відсутні трудові відносини, внаслідок чого відсут­ні вищеперераховані зобов’язання, пов’я­зані із діяльністю свого виконавчого орга­ну. По-друге, існування цивільно-право­вих відносин Установи із іншою юридич­ною особою, яка виконує повноваження виконавчого органу Установи, надає мож­ливість на законодавчому рівні покласти на таку юридичну особу відповідальність за зобов’язання, що виникнуть за право - чинами, укладеними з порушенням ви­мог Закону України про іпотечні обліга­ції [24]. Така юридична конструкція успішно застосовується у Росії, де ч. 3 ст. 8 Закону «Про іпотечні цінні папери» [25] встановлює, що правочини, укладені з порушенням заборони здійснювати ви­ди підприємницької діяльності, не перед­бачені цим законом, від імені іпотечного агента комерційною організацією, якій передані повноваження одноособового ви­конавчого органу іпотечного агента, ство­рюють, змінюють і припиняють цивільні права та обов’язки для комерційної орга­нізації і не тягнуть за собою для іпотечно­го агента обов’язків ні щодо комерційної організації, ні щодо третіх осіб.

Таким чином, юридична конструкція Установ потребує спеціального регулю­вання питання способу здійснення діє­здатності, що полягає в набутті цивільних прав та обов’язків через інших юридич­них осіб.

Підсумовуючи викладене, вважаємо за доцільне:

1) внести зміни до ч. 2 ст. 92 Цивіль­ного кодексу України, виклавши її в та­кій редакції: «У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов’язків і здійснюва­ти їх через своїх учасників або інших юридичних осіб»;

2) внести зміни до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про іпотечні облігації», допов­нивши її наступним реченням: «Повнова­ження виконавчого органу спеціалізова­ної іпотечної установи повинні бути передані господарському товариству».

ПРИМІТКИ

1. Козлова Н. В. Правосубъектность юридического лица / Н. В. Козлова. — М. : Статут, 2005. — С. 9.

2. Цивільний кодекс України : наук.-практ. ком. / за ред. проф. І. В. Спасибо-Фатеевої. — X. : Страйд, 2009. — Т. 3: Юридична особа. — С. 97—98.

3. Проблемні питання у застосуванні цивільного і господарського кодексів України / за ред. А. Г. Яреми, В. Г. Ротаня. — К. : Реферат, 2005. — С. 57.

4. Гелецька І. О. Правове регулювання відносин представництва у цивільному праві : авто - реф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.03 / І. О. Гелецька ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького Нац. акад. наук України. — К., 2005. — С. 16.

5. Там само. — С. 7.

6. Суб’єкти цивільного права / за заг. ред. Я. М. Шевченко. — X. : Харків юридичний, 2009. — С. 230.

7. Цивільний кодекс України : наук.-практ. ком. / за ред. проф. І. В. Спасибо-Фатеевої. — X. : Страйд, 2009. — Т. 3: Юридична особа. — С. 97—98.

8. Там само. — С. 103.

9. Про іпотечні облігації : Закон України від 22.12.2005 р. № 3273-ІУ // Офіційний вісник України. — 2006. — № 3. — Ст. 81.

10. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : Закон України від 12 липня 2001 р. № 2664-ІІІ // Офіційний вісник України. — 2001. — № 32. — Ст. 1457.

11. Бэр Ханс Питер. Секьюритизация активов : монография / Ханс Питер Бэр ; пер. с нем. — М. : Волтерс Клувер, 2007. — С. 538.

12. Козлова Н. В. Правосубъектность юридического лица / Н. В. Козлова. — М. : Статут, 2005. — С. 310.

13. Там само. — С. 311.

14. Шаповал Л. І. Представництво у цивільному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.03. / Л. І. Шаповал ; Науково-дослідний ін-т приватного права і підприємництва Акад. прав. наук України. — К., 2007. — С. 9.

15. Козлова Н. В. Зазнач. праця. — С. 314.

16. Гелецька І. О. Зазнач. праця. — С. 9—10.

17. Цивільний кодекс України : наук.-практ. ком. / за ред. проф. І. В. Спасибо-Фатеевої. — X. : Страйд, 2009. — Т. 3: Юридична особа. — С. 411.

18. Там само. — С. 399—400, 411—412.

19. Степанов Д. И. Компания, управляющая хозяйственным обществом / Д. И. Степанов // Хозяйство и право. — 2000. — № 10. — С. 58.

20. Об ипотечных ценных бумагах : Федеральний закон Российской Федерации от 11.11.2003 г. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : Http://duma. consultant. ru/page. аврх?8550;769928.

21. Проспект ценных бумаг ОАО «Ипотечная специализировання организация ГПБ-Ипотека» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : Http://www. gpb-mortgage. ru/public/download_doc/28.

22. Бэр Ханс Питер. Зазнач. праця. — С. 110.

23. Степанов Д. И. Зазнач. праця. — № 10. — С. 61.

24. Про іпотечні облігації : Закон України від 22.12.2005 р. № 3273-ІУ // Офіційний вісник України. — 2006. — № 3. — Ст. 81.

25. Об ипотечных ценных бумагах : Федеральний закон Российской Федерации от 11.11.2003 г. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : Http://duma. consultant. ru/page. aspx?8550;769928.

Колосинский Игорь. Дееспособность специализированных ипотечных учреждений.

В статье анализируются актуальные вопросы дееспособности специализированных ипотечных учреждений как субъектов гражданских правоотношений. Предложен спо­соб осуществления дееспособности специализированных учреждений, который в наи­большей мере будет способствовать выполнению ими своих обязательств по структу­рированным ипотечным облигациям.

Ключевые слова: специализированные ипотечные учреждения, субъекты гражданских правоотношений, дееспособность, структурированные ипотечные облигации.

Kolosinskiy Ihor. The сарасНу of specialized mortgage institutions.

In the article the problem aspects of capacity of specialized mortgage institutions as subjects of civil relations have been analysed. The method of capacity of specialized mortgage institutions that is best suited to facilitate the implementation of their obligations under the structured mortgage bonds is offered.

Key words: specialized mortgage institutions, subjects of civil relations, capacity, mortgage pass-through securities.