joomla
АНАЛІЗ ОСНОВНИХ МІЖНАРОДНИХ ТА ВНУТРІШНЬОДЕРЖАВНИХ ПРАВОВИХ НОРМ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ВІДНОСИНИ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ
Юридична Україна

УДК 341 Тімур Гордієнко,

Аспірант Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, адвокат,

Директор з правових питань інвестиційної компанії ПрАТ «ДВ Система»

 

У статті розглядаються основні правові норми, що регулюють відносини іноземного ін­вестування у Республіці Білорусь.

Ключові слова: іноземне інвестування, Інвестиційний кодекс, Республіка Білорусь.

 

Методологія аналізу*

Якщо порівняти три сусідні держа­ви—учасниці СНД: Росію, Україну та Білорусь, то, як вважають деякі росій­ські вчені, ми побачимо, що ці країни мають специфічні особливості в рамках залучення іноземного капіталу. Так, Ро­сійська Федерація володіє найбільшим економічним потенціалом, Україна з ба­гатьох політичних, правових та еконо­мічних питань посідає особливу позицію і, беручи участь у договорах та угодах у рамках СНД, приймає їх з різними засте­реженнями та винятками, а Республіка Білорусь посідає найбільш застережну позицію з питань допуску іноземних ін­вестицій в національну економіку [1], що виділяє її з багатьох країн, які тіль­ки намагаються досягнути певного пози­тивного соціально-економічного рівня. Саме тому і зупинимося в аналізі на вка­заній державі.

Методологія аналізу заснована на по­зиції західних фахівців, згідно з якою ін­вестиційний клімат держави, яка прий­має інвестиції, є динамічною і багато­гранною концепцією, що включає безліч взаємопов’язаних характеристик. У ши­рокому сенсі характеристики можуть бу­ти розділені на три складові: а) інститу - ціональну, б) інфраструктурну, в) про­текційну (правовий захист інвестицій­ного процесу) [2]. На думку автора статті, до вищевказаного аналізу повинні також входити такі компоненти, як: противага або взаємопорозуміння норм міжнарод­ного та національного права, ратифіка­ційний та імплементаційний механізми держави, статус та політика країн щодо міжнародних організацій та договорів, власна організація внутрішньодержавно­го процесу запровадження іноземних ін­вестицій. Виходячи з цього, можна ви­значити три критерії розкриття вищевка­заних питань щодо Республіки Білорусь:

A) Загальна взаємодія, імплементація та рівень верховенства норм міжнарод­ного та національного права у сфері іно­земного інвестування.

Б) Участь у міжнародних, європей­ських, регіональних, двосторонніх угодах та взаємодія органів держави з міжнарод­ними (загальносвітовими, європейськими, регіональними) інституціями.

B) Характеристика внутрішньодер­жавного інвестиційного законодавства, інституційного апарату, особливості на­ціонального регулювання іноземного ін­вестування.

Подібний класифікований підхід до­слідження інвестиційного клімату окре­мих країн, зокрема Республіки Білорусь, у працях вітчизняних та іноземних авторів майже не зустрічається. При цьому окремих аспектів інвестиційного становища Республіки Білорусь торка­лися в своїх працях зокрема, такі вчені: М. А. Денисенко, А. Я. Болюх, П. А. Ла- щенко, Е. Б. Леанович, Н. В. Мисаре - вич, А. В. Смірнов. У цілому вищевказа­ні вчені відобразили загальну картину правової регламентації залучення іно­земних капіталів у білоруську еконо­міку. Проте дані дослідження мають фрагментарний характер і охоплюють переважно внутрішньодержавні механіз­ми регулювання. Тому завданням цієї статті є спроба дати стислий, але комп­лексний аналіз міжнародних і націо­нальних правових норм, що регулюють інвестиційні відносини в Республіці Бі­лорусь за допомогою універсального під­ходу до оцінки інвестиційно-правового клімату будь-якої держави.

Міжнародно-правові аспекти

Ного права. Таку саму позицію посідають майже усі галузеві законодавчі акти та білоруські вчені, які, зокрема, чітко за­значають, що Республіка Білорусь ви­знає пріоритет загальновизнаних прин­ципів міжнародного права та забезпечує відповідність ним національного законо­давства [7].

Ратифікаційні та імплементаційні ме­ханізми, що є правовою підставою для реалізації норм міжнародного права у внутрішньодержавному праві Республі­ки Білорусь, закладені в статтях 17—26 вищевказаного Закону «Про міжнародні договори Республіки Білорусь». Відпо­відно до ст. 34 Президент, Національні Збори, Рада Міністрів вживають заходи для забезпечення виконання міжнарод­них договорів шляхом прийняття відпо­відних рішень щодо доручення компе­тентним державним органом привести внутрішнє законодавство у відповідність до міжнародних договорів та реалізувати норми останніх у національних відно­синах.

На міжнародній арені рівень правової інвестиційної інтегрованості Республіки Білорусь виглядає доволі позитивно, зва­жаючи на укладання ряду документів. Так, з 3 грудня 1992 р. набрала чинності для Республіки Білорусь Конвенція «Про заснування багатостороннього агентства по гарантіям інвестицій» (Multinational Investment Guarantee Agensy (MIGA), яка схвалена 11 жовтня 1985 р. на що­річній зустрічі Ради керуючих Всесвіт­нього банку в Сеулі, що стало підставою членства Білорусі в Багатосторонньому агентстві по гарантіях інвестицій (MIGA) відповідно до постанови Ради Міністрів Республіки Білорусь від 7 серпня 1992 р. № 498 [8]. Крім того, у 2004 р. Рада Міністрів схвалила укладання угоди з MIGA про використання місцевої валюти й про правовий захист іноземних інвес­тицій. Відповідно до цього документа у відносинах між MIGA та урядом Білорусі буде застосовуватися такий самий ре­жим, як і щодо держав і державних орга­нізацій, з якими укладені ДІДи — дво­сторонні інвестиційні договори, що здій­снюють взаємний захист інвестицій між сторонами.

Крім того, з 10 липня 1992 р. Респуб­ліка Білорусь долучилася до Вашингтон­ської конвенції «Про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами» від 18 травня 1965 р., яка набрала чинності стосовно Білорусі з 9 серпня 1992 р. [9]. Важливо, що ряд ДІД, стороною яких виступає Республіка Білорусь, містить посилання на вищевказану конвенцію в частині за­стосування її умов щодо розгляду інвес­тиційних спорів.

Республіка Білорусь також є учасни­ком Договору до енергетичної хартії (на­далі — ДЕХ), що був відкритий для під­писання у Лісабоні з 17 грудня 1994 р. у розвиток декларативної Європейської Енергетичної Хартії 1991 року, набрав чинності 16 квітня 1998 р. ДЕХ є одним із найважливіших елементів тривалої роботи зі створення міжнародно-право­вого регулятора іноземних інвестицій, грає принципову роль у міжнародно-до­говірному закріпленні наднаціональних форм урегулювання інвестиційних супе­речок та є першим великим багатосто­роннім договором, що передбачає різно - сторонні зобов’язання урядів щодо за­хисту й режиму іноземних інвестицій в енергетичній сфері. Відповідно до змісту ДЕХ найбільш потужним засобом в арсе­налі даного документа, що надається са­ме інвестору для захисту своїх інтересів, є інвестиційний арбітраж [10]. Респуб­ліка Білорусь підписала ДЕХ на підставі постанови Кабінету Міністрів Респуб­ліки Білорусь від 6 грудня 1994 р. № 230, але не ратифікувала її з політич­них мотивів та застосовує на тимчасовій основі [11], що означає виконання норм ДЕХ тільки в частині, що не суперечить внутрішньодержавному законодавству.

Інвестиційні взаємовідносини Респуб­ліки Білорусь на європейському рівні ба­зуються на наступному. Це, по-перше, географічне знаходження країни на пе­рехресті заходу та сходу, по-друге, істо­ричні традиції введення торгово-еконо­мічних справ із західними сусідами. З іншого боку, існування загальновідомих політичних суперечностей між білорусь­ким керівництвом та посадовими особа­ми Європейського Союзу (далі — ЄС) зу­мовлює негативний прогноз розширення ЄС у бік Білорусі і, як наслідок, щодо підвищення притоку європейських іно­земних інвестицій у вигляді прямих ка­піталовкладень. На період першого деся­тиріччя XXI ст. у республіці діяли біль­ше 700 підприємств за участю капіталу з країн ЄС. Серед європейських інвесторів лідирує Германія. Найбільше число підприємств створено за участю партне­рів з Польщі та Литви. Домінуючою фор­мою європейських іноземних інвестицій є іноземні кредити, що надаються ЄС, ЄБРР, а також Німеччиною, Австрією, Бельгією, Іспанією, Польщею та Чехію

[12] . Треба зазначити, що незатухаючі кризові явища як у Європі, так і в світі в цілому примушують ЄС сконсолідувати свій економічний потенціал на допомозі дійсним членам ЄС, наприклад Греції, а також щодо нових та бідних членів з країн Східної Європи та Балтії. Тому ін­вестиційні потоки, що мають у такому випадку вже внутрішній статус ЄС, в будь-якому разі будуть направлятися са­ме у вищевказані держави, обминаючи як Республіку Білорусь, так і Україну. Тому в даній ситуації останнім, зокрема Білорусі, є сенс більш прискіпливо при­дивитися до системи угод, про які мова піде нижче.

Система угод з країнами СНД

 

цього об’єднання. Відмінністю від ЄС у відносинах Білорусі в рамках СНД є те, що її домовленості з іншими членами СНД, зокрема з Україною, базуються не на загальних статутних документах або конвенціях, а в основному на двосторон­ніх договорах щодо конкретних питань та галузей. При цьому все ж у декількох документах універсального характеру, що стосуються інвестиційних відносин у рамках СНД, Білорусь бере участь. Так, до багатосторонніх угод між учасниками СНД, що укладені Республікою Біло­русь, належать: Конвенція про захист прав інвестора, укладена у Москві 28 бе­резня 1997 р. та набрала чинності 21 січ­ня 1999 р. (далі — Конвенція про інвес­тора) [16], та Угода про співробітництво в галузі інвестиційної діяльності, укла­дена в Ашгабаті 24 грудня 1993 р. та на­брала чинності 21 листопада 1994 р. (да­лі — Угода про інвестиційну діяльність) [17]. Зокрема Конвенція про інвестора набрала чинності для Республіки Біло­русь 21 січня 1999 р., ратифікована За­коном Республіки Білорусь від 11 листо­пада 1997 р. № 78-З [18].

Окремо також можна зазначити Дого­вір про створення Економічного союзу, що укладений у Москві 24 вересня 1993 р. та набрав чинності 14 січня 1994 р. (далі — Договір про Економічний союз) [19]. Рес­публіка Білорусь, на відміну від України, яка стала тільки асоційованим членом цього Договору, ратифікувала даний доку­мент 18 листопада 1993 р. та є його повно­правним учасником [20]. Це дає респуб­ліці можливість стати в майбутньому і членом єдиного економічного простору в рамках СНД, що є вершиною економічної інтеграції, яка поетапно вмістить: митний союз, єдиний митний простір, загальний (внутрішній) ринок товарів, послуг, праці та капіталу, єдину економічну інфра­структуру.

Показниками здійснення вказаних кроків є підписання Республікою Біло­русь з Російською Федерацією Угоди про Митний союз від 6 січня 1995 р. (рати­фікована Білоруссю 13 квітня 1995 р.), укладання Республікою Білорусь спільно з Російською Федерацією, Киргизькою Республікою та Республікою Казахстан двох угод: Договору про поглиблення ін­теграції в економічній та гуманітарній галузях від 29 березня 1996 р. [21], Уго­ди про формування Транспортного союзу від 22 січня 1998 р. і подальше підписан­ня 29 лютого 1999 р. з Росією та рати­фікацію 9 листопада 1999 р. Білоруссю Договору про Митний союз та Єдиний економічний простір [22]. Втілення норм вказаного договору забезпечувалося Уго­дою про правове забезпечення формуван­ня Митного союзу та Єдиного економіч­ного простору (підписана 26 жовтня 1999 р., ратифікована 12 травня 2000 р.), згідно з якою сторони повинні були про­вести гармонізацію майже усього госпо­дарського законодавства, зокрема і у ін­вестиційній сфері. Подібні дії Білорусі вказують на послідовне ставлення остан­ньої до уніфікації законодавства СНД, зокрема в інвестиційній галузі, в порів­нянні, наприклад, з законодавчою діяль­ністю України. Подібну думку підтриму­ють фахівці Міжнародної фінансової корпорації. Так, у 2008 р. ця організація включила Білорусь до п’ятірки країн, що зробили найбільші успіхи на шляху ре­формування свого законодавства щодо питань простоти введення бізнесу [23].

Якщо торкатися наступного рівня до­слідження регулювання інвестицій, а са­ме двосторонніх договірних відносин між державами, то можна сказати на­ступне. Зокрема Республікою Білорусь за станом на 1 вересня 2009 р. укладені Договори про уникнення подвійного опо­даткування (далі — ДУПО) з 65 країна­ми, що включають 8 ДУПО, укладених з іноземними державами ще за період СРСР, і які застосовуються Республікою Білорусь на підставі ст. 3 Угоди між Урядами Російської Федерації та Респуб­ліки Білорусь про податкову політику від 20 червня 1992 р., що була ратифіко­вана постановою Верховної Ради Респуб­ліки Білорусь 10 червня 1993 р. № 2364-ХІІ [24]. ДІД, у свою чергу, під­писані Республікою Білорусь з 57 краї­нами ЄС, СНД, Азії, Латинської Амери­ки та інших. Крім того, в угодах Рес­публіки Білорусь про торговельне та еко­номічне співробітництво з більш ніж 30 країнами на взаємній основі інозем­ним інвесторам гарантується надання ре­жиму найбільшого сприяння і/або націо­нального режиму здійснення інвестицій, що забезпечує захист прав інвесторів на міжнародному рівні.

Інвестиційний кодекс Республіки Білорусь

Переходячи до аналізу внутрішнього інвестиційного законодавства Респуб­ліки Білорусь, з усього широкого кола нормативних документів інвестиційного характеру окремо виділимо унікальний з точки зору інвестиційного права доку­мент, такий як Інвестиційний кодекс республіки Білорусь, що діє на підставі закону від 22 червня 2001 р. № 37-3, який прийнятий Палатою представників 30 травня 2001 р., погоджений Радою Республіки 8 червня 2001 р. та опубліко­ваний 9 липня 2001 р. [25]. Даний доку­мент є унікальним з причини, що він є єдиним подібним кодексом на усьому просторі СНД, що набрав чинності.

Інвестиційний кодекс складається з 18 глав та 105 статей, що унормовують усі інвестиційні відносини у республіці Білорусь: від розкриття теоретичних по­нять, що використовуються в інвести­ційній діяльності, зокрема розкриття де­фініції «інвестиційний договір» (ст. 44), звичайного визначення принципів дер­жавного регулювання інвестиційної діяльності (контролю інвестиційних про­ектів, заохочення іноземних інвесторів, надання державних гарантій тощо), до питань власного інвестування національ­них білоруських інвесторів на території інших іноземних держав. У даному ви­падку цікавим є тлумачення поняття «джерела іноземних інвестицій», що міститься в ст. 5 Інвестиційного кодек­су, згідно з яким крім звичайних для за­конодавств країн СНД, зокрема України, інвестиційних джерел, такими також виступають позикові кошти, включаючи кредити банків і небанківських кредит­но-фінансових організацій, позики за­сновників (учасників) і інших юридич­них і фізичних осіб, облігаційні позики. Така виняткова позиція цілком підтри­мується теорією міжнародного інвести­ційного права, але не притаманна зако­нодавству країн—учасниць СНД.

Інвестиційний кодекс визначає особ­ливості однієї з важливих складових здійснення інвестицій — організаційно - правової форми юридичної особи — об’єкта капіталовкладення. Так, згідно зі статтями 77, 80 Інвестиційного кодек­су такою формою в білоруському корпо­ративному праві є комерційна організа­ція з іноземними інвестиціями (далі — КОзІІ). Статутний капітал такої КОзІІ, що об’явлений виключно в іноземній ва­люті, а у випадку створення акціонерно­го товариства або наявності в статутному капіталі білоруського майна в іноземній та білоруській валюті, повинен вміщува­ти іноземних інвестицій на суму не мен­ше 20000 дол. США. КОзІІ поділяються на спільні та іноземні. Останні повинні мати 100% іноземний статутний ка­пітал. Незважаючи на всю прогресив­ність Інвестиційного кодексу, на сучас­ному етапі норми, що містяться в кодексі, застаріли, суперечать деяким білоруським законодавчим актам, на­приклад: Декрету Президента Рес­публіки Білорусь від 6 серпня 2009 р. №10 «Про створення додаткових умов для інвестиційної діяльності в Респуб­ліці Білорусь», Указу Президента Рес­публіки від 21 березня 2008 р. № 168 «Про деякі заходи щодо реалізації інвес­тиційних проектів, фінансованих за ра­хунок зовнішніх державних позик та по­зик, що залучені під гарантії Уряду Республіки Білорусь» [26]. Інвестицій­ний кодекс також необхідно погоджува­ти з іншими прийнятими після набрання ним чинності законодавчими актами. Крім того, в Інвестиційному кодексі під­лягають уточненню форми інвестиційної діяльності, питання правового регулю­вання інвестиційної діяльності на основі концесії (договори на здачу в експлуата­цію на певних умовах природних ба­гатств, підприємств та інше) питання проведення державної комплексної екс­пертизи інвестиційних проектів [27].

Повноваження державних органів

Безумовно важливою, крім законо­давчого масиву, у внутрішньодержавно­му регулюванні інвестиційних відносин є підбір виконавців такої діяльності, тоб­то відповідних уповноважених органів та установ. У Республіці Білорусь на першому місці у даній категорії стоїть президент, що правомочний вирішувати майже усі питання, які виникають як у національному, так і в іноземному інвес­туванні. Так, під його вирішальним впливом знаходяться укладання інвести­ційних та концесійних договорів з іно­земними суб’єктами підприємництва, питання надання гарантій, пільг інозем­ним інвесторам, митні та фіскальні по­слаблення для науково-технологічних підприємств тощо. Друге місце щодо акумуляції інвестиційних повноважень посідає Рада Міністрів Республіки Біло­русь, функції якої в основному зводять­ся до технічно-виконавчої роботи супро­водження стратегічних рішень першої особи держави. Третє місце належить місцевим органам державної влади, які не мають законодавчо визначених прав та обов’язків у інвестиційному процесі, але можуть бути наділені делегованими функціями щодо розвитку конкретних бізнес-проектів.

Якщо дослідити більш прискіпливо інституційну структуру білоруського ін­вестиційного становища — можна ви­ділити такі державні органи та устано­ви. Так, для спрощення процедурних питань входження іноземного бізнесу на територію республіки указом глави дер­жави створено Національне агентство з інвестицій та приватизації (Білоруське агентство сприяння іноземним інвести­ціям). Його основною задачею є супрово­дження інвестора на початкових етапах реалізації інвестиційного проекту [28]. До структур, метою діяльності яких є за­лучення іноземних інвестицій, нале­жать: Консультативна рада з іноземних інвестицій при Раді Міністрів Респуб­ліки Білорусь із 2001 р., Комітет з інвес­тицій при Міністерстві економіки, Кре­дитно-інвестиційне управління міністер­ства іноземних справ, Управління інвес­тицій Міністерства підприємництва та інвестицій. На практиці можна побачи­ти недостатню ефективність роботи ви- щенаведених органів. Це, перш за все, обумовлюється недосконалістю інвести­ційних проектів, що впроваджуються цими установами, результатом чого є відмова інвесторів від подальшої спів­праці з економікою Білорусі.

Система гарантій

Переходячи до системи державних га­рантій, що застосовуються в Республіці Білорусь, необхідно виділити такі скла­дові.

Однією з найважливіших інвестицій­них гарантій є гарантія від примусових вилучень. Стосовно Білорусі вона міс­титься в п. 2 ст. 11 Інвестиційного кодек­су та передбачає, що інвестиції не мо­жуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані і до них не можуть бути за­стосовані заходи, рівні вказаним за на­слідками. В даному формулюванні від­сутні загальновживані посилання, зо­крема: інші види вилучень застосовують­ся тільки за рішенням суду; можливі ви­лучення у іноземного інвестора не повин­ні носити дискримінаційного характеру.

Іншою важливою гарантією є гарантія від неможливості репатріації доходів («ризику переводу капіталу»). Пункт 3 ст. 11 Інвестиційного кодексу дає досить обмежене формулювання, а саме безпе­решкодна репатріація гарантується що­до: доходу (прибутку); виручки від пов­ної або часткової реалізації інвестицій­ного майна.

Третьою з гарантій, що розглядають­ся, є класична гарантія належного ви­рішення інвестиційних спорів (due process of law) і в білоруському варіанті вона, на жаль, відсутня. Тобто Інвести­ційний кодекс у традиційному розумінні прямо не гарантує іноземному інвестору самостійного вибору судової установи: внутрішнього, третейського або міжна­родного арбітражу. Між тим, у тексті Ін­вестиційного кодексу все ж присутні де­які судові застереження, пов’язані з окремими випадками укладання інвес­тиційних та концесійних договорів. Так, статями 46 та 76 Інвестиційного кодексу передбачена можливість при укладанні вказаних договорів відмови держави від судового імунітету, імунітету щодо попе­реднього забезпечення позову і виконан­ня судового або арбітражного рішення. Крім того, згідно зі ст. 66 інвестор також має право на вирішення спору в судово­му порядку у випадку неукладання кон­цесійного договору.

Четвертою та однією з основополож­них гарантій є так зване «дідусеве» (стабілізаційне) застереження, яке передба­чає залишення дії початкового законо­давства, що діяло на момент здійснення інвестиції, на випадок негативних для іноземного інвестора законодавчих змін. Стаття 79 Інвестиційного кодексу ра­ніше передбачала, що протягом 5 років застосовується законодавство, що діяло в день реєстрації комерційної організації з іноземними інвестиціями. Вказане ста­білізаційне застереження є характерним для багатьох країн-реципієнтів. Напри­клад, згідно зі ст. 8 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р. № 93/9б-ВР в Україні діє десятирічний термін незмін­ності державних гарантій для іноземних інвесторів [29]. Але в Республіці Біло­русь цю гарантію було скасовано у 2006 р. змінами до Інвестиційного ко­дексу разом з відміною пільг іноземним інвесторам [30].

Висновки

Підбиваючи підсумок дослідження іноземно-інвестиційного становища Рес­публіки Білорусь, можна впевнено від­мітити оригінальність конструкції режи­му регулювання інвестиційних потоків у даній державі. З одного боку, на рівні міжнародних відносин Білорусь демон­струє світові стандарти участі в багато­сторонніх конвенціях, політику різнопо - лярності з позиції активної підтримки інвестиційних відносин у рамках СНД та ЄврАзЕС, послідовного укладання та ра­тифікації нормативних актів даних орга­нізацій. З іншого боку, вплив політичної конфронтації між урядом Республіки Білорусь та світовими і європейськими керівними осередками на зовнішньоеко­номічні відносини держави безумовно наклав негативний відтінок на інвести­ційний клімат країни. Наслідками цього є: досі туманні перспективи участі Білорусі в Світовій Організації Торгівлі та майже стовідсоткове залишення Біло­русі за бортом членства в Європейському Союзі. В цій непростій ситуації цікавою є позиція білоруського уряду, який свої­ми діями (поступове скасування пільг та скорочення державних гарантій інозем­ним інвесторам) вирівнює режими між національним та іноземним інвестуван­ням, що в цілому є звичайною світовою практикою держав, які переходять від статусу країн, що розвиваються, до ста­тусу розвинутих країн. Чи буде Респуб­ліка Білорусь відповідати такому висо­кому показнику — покаже час.

ПРИМІТКИ

1. Болюх А. Я. Регулирование иностранных инвестиций в странах СНГ : Сравнительно­правовой анализ : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.03 / А. Я. Болюх ; Московский гос. ин-т междунар. отношений МИД России. — М., 2000. — С. 6.

2. Shihata I. F. MIGA and Foreign Investment / I. F. Shihata. — Dordrecht, Boston : Lancaster, 1988. — P. 7.

3. Сборник законов БССР. — 1964. — № 17. — Ст. 183.

4. Ведомости Национального Собрания Республики Беларусь. — 1999. — № 79. — Ст. 101.

5. Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь. — 2008.— № 184. — С. 96.

6. Звязда. — 2000. — № 143—144.

7. Мисаревич Н. В. Правовое регулирование экономического сотрудничества государств : учеб. пособ. / Н. В. Мисаревич. — Гродно : ГрГу, 2006. — С. 16.

8. Собрание постановлений Правительства Республики Беларусь. — 1992. — № 23. — Ст. 431.

9. Леанович Е. Б. Международное частное право : учеб. пособ. / Е. Б. Леанович. — 3-е изд. — М. : РИТОР, 2008. — С. 98.

10. Вальде Т. Международные инвестиции в соответствии с Договором к Энергетической Хартии 1994 года / Т. Вальде // Договор к Энергетической Хартии: путь к инвестициям и тор­говле для Востока и Запада / ред. рус. изд. А. А. Конопляник. — М., 2002. — С. 257.

11. Сліпачук Т. Інвестиційний арбітраж та Енергетична Хартія: аналітичний огляд та ко­ментарі / Т. Сліпачук // Юридичний журнал. — 2005. — № 8. — С. 18.

12. Мисаревич Н. В. Зазнач. праця. — С. 71.

13. Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь. — 2001. — № 51. — Ст. 2/767.

14. Правововые основы деятельности инстранных инвесторов в Республике Беларусь. 2009 / под ред. П. А. Лащенко, А. А. Чумакова, О. Н. Воробьевой [и др.] ; ИООО «Эрнст энд Янг». — Минск, 2009. — С. 129.

15. Бюллетень международных договоров. — 1994. — № 1. — С. 4.

16. Ведамасці Нацыянальнага сходу Рэспублш1 Беларусь. — 1997. — № 32. — Ст. 654.

17. Офіційний вісник України. — 2005. — № 37. — С. 265. — Ст. 2352.

18. Ведамасці Нацыянальнага сходу Рэспублт Беларусь. — 1997. — № 32. — Ст. 654.

19. Содружество, Информационный вестник Совета глав государств и Совета глав прави­тельств СНГ. — 1993. — № 4 (12).

20. Ведомости Верховного Совета Республики Беларусь. — 1994. — № 1. — Ст. 6.

21. Там само. — 1996. — № 9. — Ст. 225.

22. Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь. — 2000. — № 30. — Ст. 2/78.

23. Столбунов И. Г. Правовое регулирование иностранных инвестиций в законодательстве Республики Беларусь / И. Г. Столбунов, М. А. Денисенко // Сб. тез. 66-й науч.-практ. конф. студентов, магистрантов и аспирантов факультета международных отношений БГУ (Минск, 9 апреля 2009 г.) / редкол. : В. Г. Шадурский [и др.]. — Минск, 2009. — С. 90.

24. Ведамасці Вярхоунага Савета Рэспубл^ Беларусь. — 1993. — № 27. — Ст. 344.

25. Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь. — 2001. — № 62. — Ст. 2/780.

26. Советская Белоруссия. — 2008. — № 56.

27. Мазуро А. Жизнь по Инвестиционному кодексу / Алена Мазуро // Ключевой вопрос. — 2011. — № 1 (187).

28. Тур А. 1нвестиционный климат Беларуси: возможности и перспективы / А. Тур // Эко­номика Беларуси. — 2010. — № 2. — С. 46.

29. Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 19. — Ст. 80.

30. Смирнов А. Международное частное право : учеб.-метод. пособ. / А. Смирнов. — Виль­нюс : ЕГУ, 2010. — С. 38—39.

 

Гордиенко Тимур. Анализ основных международных и внутригосударственных правовых норм, которые регулируют отношения иностранного инвестирования в Республике Беларусь.

В статье рассматриваются основные правовые нормы, регулирующие отношения ино­странного инвестирования в Республике Беларусь.

Ключевые слова: иностранное инвестирование, Инвестиционный кодекс, Республика Беларусь.

Gordienko Tymur. Analysis of major international and domestic legal rules that govern the relations of foreign investment in the Republic of Belarus.

The article deals with the basic legal rules that govern the relations of foreign investment in the Republic of Belarus.

Key words: foreign investment, Investment Code, Republic of Belarus.