joomla
ВРУЧЕННЯ ДОКУМЕНТІВ У ПОРЯДКУ НАДАННЯ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ[7]
Юридична Україна

УДК 341.4:343.132 Юлія Чорноус,

Кандидат юридичних наук, доцент,

Доцент кафедри криміналістики та судової медицини

Національної академії внутрішніх справ

 

У науковій статті розглядаються питання, пов’язані із особливостями практичної ре­алізації міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, зокрема у формі прове­дення процесуальної дії — вручення документів.

Ключові слова: правова допомога, кримінальна справа, процесуальні дії, документ, вру­чення.


Правову допомогу у кримінальних справах можна визначити як передбаче­ну міжнародними договорами, націо­нальним кримінально-процесуальним законодавством або засновану на прин­ципі взаємності діяльність компетент­них органів запитуваної договірної сто­рони з проведення на її території або сприяння в проведенні на її території за­питуючої договірної сторони процесуаль­них дій з метою сприяння розслідуван­ню, розгляду і вирішенню кримінальної справи, що знаходиться в провадженні компетентних органів запитуючої дого­вірної сторони [і].

Враховуючи напрацювання вчених, зокрема Ю. П. Аленіна, О. І. Виноградо­вої, В. М. Волженкіної, О. Г. Волеводза, Л. Н. Галенської, Ю. М. Грошевого, Н. С. Карпова, В. О. Коновалової, В. С. Кузьмічова, І. В. Лєшукової, A. Г. Маланюка, В. Т. Маляренка, B. В. Молдавана, Н. І. Маришевої, М. М. Михеєнка, В. В. Мілінчук, В. Т. Нора, В. П. Панова, М. І. Пашков - ського, М. І. Смирнова, В. М. Тертишни - ка, В. П. Шибіки, В. Ю. Шепітька, уза­гальнення практичного досвіду, потребу­ють доопрацювання питання, пов’язані із особливостями практичної реалізації міжнародної правової допомоги у кри­мінальних справах, зокрема у формі про­ведення процесуальних дій. Звернемо де­тальну увагу на особливості вручення до­кументів у порядку надання правової до­помоги у кримінальних справах.

Відповідно до ст. 31 КПК України, по­рядок зносин судів, прокурорів, слідчих і органів дізнання з відповідними уста­новами іноземних держав, а також поря­док виконання взаємних доручень ви­значається законодавством України і міжнародними договорами України.

На особливу увагу заслуговують поло­ження міжнародних договорів України, адже згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції Укра­їни та ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 р., ратифіковані міжнародні договори є частиною національного зако­нодавства України.

Узагальнення практики надання пра­вової допомоги на стадії досудового роз­слідування кримінальних справ дозво­ляє стверджувати, що найчастіше нада­ється (запитується) допомога саме у ви­гляді виконання процесуальних та слід­чих дій, в тому числі й вручення доку­ментів.

Коло документів, вручення яких мож­ливе в порядку надання міжнародної правової допомоги, по-різному визнача­ється у міжнародно-правових докумен­тах.

Так, у Європейській конвенції про взаємну допомогу у кримінальних спра­вах 1959 р. [2] йдеться про виконання судових доручень, які стосуються кри­мінальної справи, зокрема: «...вручення письмових документів і письмових дору­чень суду, які їй для цього надсилаються запитуючою Стороною» (ст. 7).

Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімей­них і кримінальних справах 1993 р. (да­лі — Мінська конвенція) [3] за змістом ст. 6 «Обсяг правової допомоги» регла­ментує: «надання правової допомоги шляхом вручення документів».

Типовий договір про взаємну допомо­гу 1990 р. [4] веде мову про: «в) надання судових документів; ... ж) надання ори­гіналів або завірених копій відповідних документів і матеріалів, у тому числі банківських, фінансових, юридичних і ділових документів».

Подібні положення знаходимо у тек­сті двосторонніх договорів України із країнами близького та далекого зарубіж­жя.

Наприклад, ст. 4 Договору між Украї­ною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивіль­них і кримінальних справах 1993 р. [5] визначає, що: «Договірні Сторони нада­ють взаємну правову допомогу щодо під­готовки, пересилки та вручення доку­ментів».

Наказ МВС України від 31.03.2008 р. № 160 «Про організацію діяльності орга­нів досудового слідства системи Міністер­ства внутрішніх справ України» зазначає, що при підготовці і надсиланні звернень (запитів, доручень) про надання правової допомоги в кримінальних справах необ­хідно враховувати, що така допомога нада­ється сторонами в межах компетенції з пи­тань: «1) вручення документів».

Можна зробити висновок, що процесу­альна дія «вручення документів» деталь­но регламентується у нормах багатосто­ронніх та двосторонніх міжнародних договорів, відомчих нормативно-право­вих актів, проте коло документів, які мо­жуть бути вручені, та особливості прак­тичної реалізації даної дії потребують доопрацювання.

У загальному значенні термін «доку­мент» походить від лат. ^ситепіит — «свідчення, доказ чого-небудь». Доку­мент — матеріальний об’єкт, у якому зафіксовані відомості про які-небудь факти, що відбулися, чи передбачувані. У судово-слідчій практиці розрізняють такі види документів: 1) письмові (тек­сти, цифри та інші записи); 2) графічні (креслення, малюнки, схеми); 3) фотодо­кументи; 4) кіно - та відеодокументи; 5) фонодокументи [6].

Документи можуть бути виготовлені рукописним, машинописним, комп’ю­терним, поліграфічним або іншим спосо­бом, за допомогою письмових знаків, ін­ших графічних зображень, виконаних чорнилами, пастами для кулькових ру­чок, тушшю, олівцем, друкарською фар­бою або іншою речовиною. Документи відрізняються за формою, розмірами, за­хисними засобами, текстом та іншими елементами [7].

Зважаючи на значну різноманітність документів, під час надання (отримання) правової допомоги у кримінальних спра­вах, як правило, вручаються такі їх ви­ди, як повістки, постанови про визнання особи учасником процесу, вироки, поста­нови судів та інші процесуальні доку­менти, що складаються під час прова­дження у кримінальній справі.

Так, згадувана Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р. [8] веде мову про вико­нання судових доручень, які стосуються кримінальної справи, зокрема: «...вру­чення документів та розпоряджень суду щодо явки свідків, експертів і притягну­тих до відповідальності осіб» (глава III).

У зазначеній главі йдеться про те, що запитувана Сторона здійснює вручення суду письмових документів і письмових доручень, які їй для цього надсилаються запитуючою Стороною. Вручення може здійснюватися шляхом простої передачі відповідній особі письмових документів або наказів суду. Якщо запитуюча Сторо­на звертається з ясно висловленим про­ханням про це, запитувана Сторона здій­снює вручення у спосіб, передбачений її власним законодавством для вручення аналогічних документів, або у спеціаль­ний спосіб, сумісний з цим законодав­ством.

Підтвердження вручення здійснюєть­ся шляхом надання розписки, датованої і підписаної відповідною особою, або зая­ви запитуваної Сторони про здійснення вручення, в якій зазначаються спосіб і дата такого вручення. Той чи інший з цих документів негайно надсилається за­питуючій Стороні. На прохання запиту­ючої Сторони запитувана Сторона від­значає, чи було вручення документів здійснено відповідно до законодавства запитуваної Сторони (ст. 7).

Мінська конвенція [9] регламентує виклик свідків, потерпілих, цивільних позивачів, цивільних відповідачів, їх представників, експертів (ст. 9).

При цьому вручення документів за­свідчується підтвердженням, підписа­ним особою, якій вручено документ, скріпленим офіційною печаткою запиту­ваної установи, із зазначенням дати вру­чення і підпису співробітника, який вру­чив документ чи виданим цією устано­вою іншим документом, в якому повинні бути вказані спосіб, місце та час вручен­ня (ст. 11).

Окрема увага звернена на повнова­ження дипломатичних представництв і консульських установ (ст. 12), зокрема Договірні Сторони мають право вручати документи власним громадянам через свої дипломатичні представництва і кон­сульські установи.

Отже, існують такі способи вручення документів:

А) через дипломатичні та консульські установи — власним громадянам згідно з національним кримінально-процесуаль­ним правом;

Б) через відповідні правоохоронні та су­дові органи іноземної держави згідно з її законодавством, що регулює порядок вру­чення документів, за умови, що докумен­ти складені мовою виконуючої держави або мають завірений переклад (на одну з мов Ради Європи згідно з Європейською конвенцією про взаємну допомогу з кри­мінальних справ 1959 р.; для країн СНД та Прибалтики — на російську мову).

За відмови особи від отримання доку­ментів необхідно скласти протокол, в якому повинно бути вказано місце, час, спосіб, яким здійснювалося вручення, детальні відомості про особу, яка вручи­ла документ, мотиви відмови отримання документа (якщо таким мотивом є від­сутність перекладу, ці документи повин­ні бути направлені для перекладу до дипломатичних або консульських уста­нов запитуючої держави). Якщо немож­ливо вручити документи за вказаною ад­ресою, то необхідно вжити заходи щодо встановлення адреси особи, якій направ­лені документи (п. 2 ст. 10 Мінської кон­венції 1993 р.).

Розписка про вручення (підтверджен­ня), що дає особа, яка отримала доку­менти, направляється запитуючій дер­жаві. В ній повинно бути вказано: місце та час вручення, реквізити (дані) та під­пис особи, яка отримала документи; від­биток печатки виконуючого органу [10].

Процесуальна дія «вручення докумен­тів» виконується слідчими після отри­мання відповідного доручення, яке по­винно бути складено відповідно до між­народних договорів. Нерідко такі дору­чення містять ряд уточнюючих поло­жень, проте вони повинні узгоджуватися із нормами кримінально-процесуального законодавства України.

Також слід зазначити, що, за загаль­ним правилом, взаємодопомога надаєть­ся за наявності міжнародного договору та в порядку, що ним визначений. Але на практиці відсутність міжнародного договору про правову допомогу в кри­мінальних справах не є перешкодою для її надання чи отримання. У таких випад­ках слід керуватися принципом взаємно­сті і вирішувати окремі питання у дого­вірному порядку.

ПРИМІТКИ

1. Смирнов М. І. Особливості надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах з використанням методу відеоконференцзв’язку : автореф. дис. за здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експерти­за» / М. І. Смирнов. — К., 2005. — С. 4—5.

2. Європейська конвенція про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 1959 року з Додатковими протоколами 1978 та 2001 року до неї. Закон України «Про ратифікацію Європей­ської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додаткового прото­колу 1978 року до Конвенції» від 16.01.1998 р. // Зб. міжнар. договорів України про правову до­помогу у кримінальних справах. Багатосторонні договори. — К. : Фенікс, 2006. — С. 115.

3. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і криміналь­них справах 1993 року, ратифікована Законом України 10.11.1994 р., та Протокол до неї 1997 року, ратифікований Законом України від 03.03.1998 р. // Зб. міжнар. договорів України про правову допомогу у кримінальних справах. Багатосторонні договори. — К. : Фенікс, 2006. — С. 465.

4. Типовий договір про взаємну допомогу у галузі кримінального правосуддя, прийнятий резолюцією 45/117 Генеральної Асамблеї ООН 14.12.1990 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : zakon. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=995_833.

5. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу і правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 р. // Правові основи міжнародної діяльно­сті МВС України : зб. міжнародно-правових договорів документів : в 2 т. / МВС України ; Від­діл міжнародних зв’язків. — К., 1997. — Т. 2. — С. 168.

6. Криміналістика : підручник / В. М. Глібко, А. Л. Дудніков, В. А. Журавель, В. О. Коно­валова, Г. А. Матусовський, З. І. Митрохіна, В. Ю. Шепітько. — К. : Ін Юре, 2001. — С. 126.

7. Там само. — С. 126—127.

8. Європейська конвенція про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 1959 року з Додатковими протоколами 1978 та 2001 року до неї. Закон України «Про ратифікацію Євро­пейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додаткового протоколу 1978 року до Конвенції» від 16.01.1998 р. // Зб. міжнар. договорів України про пра­вову допомогу у кримінальних справах. Багатосторонні договори. — К. : Фенікс, 2006. — С. 116—117.

9. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і криміналь­них справах 1993 року, ратифікована Законом України 10.11.1994 р., та Протокол до неї 1997 року, ратифікований Законом України від 03.03.1998 р. // Зб. міжнар. договорів України про правову допомогу у кримінальних справах. Багатосторонні договори. — К. : Фенікс, 2006. — С. 467.

10. Уголовно-процессуальный кодекс Украины : науч.-практ. ком. / под общ. ред. В. Т. Ма- ляренко, Ю. П. Аленина. — X. : Одиссей, 2005. — С. 114.

 

Чорноус Юлия. Вручение документов в порядке оказания правовой помощи в уго­ловных делах.

В научной статье рассматриваются вопросы, связанные с особенностями практичес­кой реализации международной правовой помощи в уголовных делах, а именно в форме производства процессуального действия — вручения документов.

Ключевые слова: правовая помощь, уголовное дело, процессуальные действия, доку­мент, вручение.

Chornous Julia. Service of documents in order for legal assistance in criminal matters.

In a scientific article discusses issues related to the characteristics of the practical implementation of international legal assistance in criminal matters, namely in the form of production of certain investigative actions.

Key words: legal aid, criminal case proceedings, a document delivery.