joomla
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ ЯК ОДИН ІЗ НАПРЯМІВ ДІЯЛЬНОСТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Юридична Україна

Олена Майданник,

Доктор юридичних наук, доцент,

Професор кафедри конституційного права та правознавства юридичного факультету ННІ земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України

У статті аналізуються питання парламентського контролю в Україні у сфері забезпе­чення прав і свобод людини і громадянина, його мета, форми здійснення. Обґрунтову­ються пропозиції щодо внесення змін до законів України «Про комітети Верховної Ради України» та «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

Ключові слова: парламентський контроль, парламентські комітети, тимчасові ко­місії парламенту, омбудсман, форма парламентського контролю.


Світовий досвід переконує, що утвер­дження демократії, побудова правової держави та її соціально-економічне про­цвітання неможливе без визнання та за­безпечення прав і свобод людини. Права людини визначають сферу свободи і са­мовизначення особи, її автономію, забез­печують всебічне розкриття потенціалу кожної людини. Водночас вони визнача­ють параметри взаємовідносин людини, суспільства і держави, їх взаємної відпо­відальності, що є підґрунтям демокра­тичного розвитку держави та суспіль­ства, їх стабільності і нормальної життє­діяльності. Повага до прав людини та їх додержання є гарантією недопущення свавілля державних структур.

Декларація про державний сувере­нітет України 1990 р., Акт проголошен­ня незалежності України 1991 р., Кон­ституція України 1996 р. поклали початок процесу формування України як демократичної, правової і соціальної держави. У цих основоположних доку­ментах уперше сформульовано найваж­ливіші напрями внутрішньої та зовніш­ньої політики суверенної української держави, основною метою якої є реальне визнання людини як найвищої соціаль­ної цінності. Положення зазначених до­кументів заклали основу для здійснення перетворень у житті українського су­спільства, кардинально трансформували уявлення про місце і роль особистості в суспільстві і державі на нинішньому іс­торичному етапі.

Конституція України заклала осново­положні правові засади діяльності орга­нів державної влади у сфері забезпечення конституційних приписів щодо визнання людини, її прав і свобод найвищою со­ціальною цінністю. У зв’язку з цим вели­кого значення набуло одне з найбільш актуальних питань державотворення в Україні — створення ефективного меха­нізму охорони прав і свобод людини і громадянина.

На жаль, доводиться констатувати, що реальний стан забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні не можна визнати задовільним. Явна відчуженість апарату державної влади від громадян, високий рівень корупції, низька виконавча дисципліна, правовий нігілізм, відсутність традицій поваги та дотримання прав людини мають наслід­ком порушення проголошених Консти­туцією України основних прав і свобод. Зазначене вкотре підтверджує надзви­чайну важливість розробки і реалізації в Україні конкретних засобів функціону­вання механізму охорони прав і свобод
людини і громадянина. Саме це є запору­кою проведення демократичних перетво­рень в усіх сферах життєдіяльності укра­їнського суспільства. З огляду на зазна­чене, найголовнішим завданням функ­ціонування української держави, орга­нів державної влади, на яких покладено обов’язок гарантувати права людини, є вироблення власних дієвих механізмів щодо забезпечення прав людини.

Парламентський контроль*

У діяльності Верховної Ради України найефективнішим інструментом забезпе­чення прав людини вбачається парла­ментський контроль. Питання про права людини пронизує практично всі сфери діяльності Верховної Ради України. Ви­рішення проблем економічного, політич­ного, соціального характеру безпосеред­ньо пов’язано з діяльністю Верховної Ради України щодо реалізації контроль­ної функції у сфері забезпечення і захис­ту конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це свідчить про багатоас - пектність контрольної діяльності укра­їнського парламенту в сфері забезпечен­ня прав людини.

Метою розглядуваного напряму пар­ламентського контролю є: захист вста­новлених в Конституції прав і свобод лю­дини; забезпечення поваги державних органів та їх посадових осіб до прав та свобод особи; запобігання їх порушен­ням та іншим формам дискримінації що­до реалізації цих прав.

Контрольні повноваження Верховної Ради у сфері додержання конститу­ційних прав і свобод людини і громадя­нина передбачені статтями 85, 92, 101 тощо Конституції України, законами України, Регламентом Верховної Ради України, іншими нормативно-правови­ми актами. Парламент України здійснює контрольну функцію у зазначеному на­прямі в процесі:

— прийняття законів України та ін­ших нормативно-правових актів з пи­тань прав людини;

— обговорення і затвердження Дер­жавного бюджету України, загальнодер­жавних програм економічного, соціаль­ного, національно-культурного розвит­ку, охорони довкілля;

— заслуховування щорічних та поза­чергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

— заслуховування щорічних допо­відей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан додер­жання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні;

— розгляду і прийняття рішення що­до схвалення Програми діяльності Уря­ду України;

— заслуховування і обговорення звіту Уряду України про виконання Держав­ного бюджету України та прийняття рішення про його виконання;

— розгляду депутатських запитів;

— прийняття рішень з інших питань своєї компетенції у сфері прав людини.

Напрям контрольної діяльності Вер­ховної Ради України обумовлює застосу­вання відповідних форм парламентсько­го контролю. Здійснюючи контроль за додержанням і захистом прав і свобод людини в Україні, парламент широко застосовує такі форми, як проведення парламентських слухань, днів уряду в парламенті, направлення депутатських запитів та звернень, проведення розслі­дувань із зазначених питань тощо. Вер­ховна Рада України здійснює контрольні повноваження у зазначеному напрямі безпосередньо, через діяльність спеціалі­зованих комітетів, тимчасових спеціаль­них та тимчасових слідчих комісій, де­путатів, через Уповноваженого Верхов­ної Ради України з прав людини.

Забезпечення ефективного парламент­ського контролю у названій сфері зале­жить від якості контрольної діяльності структур українського парламенту, а са­ме — комітетів, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій. Орга­нізація і порядок діяльності цих парла­ментських органів регулюється, на осно­ві Конституції України, відповідними за­конами України, Регламентом Верховної Ради України, іншими нормативно-пра­вовими актами. Встановлені у законодав­стві повноваження комітетів забезпечу­ють їм можливість здійснювати контроль

За додержанням прав і свобод людини і громадянина шляхом аналізу діяльності підконтрольних парламентові суб’єктів щодо виконання ними законів, які регу­люють питання реалізації та захисту прав людини в Україні.

Контрольна діяльність парламент­ських комітетів у розглядуваному на­прямі забезпечує безперервність здійс­нення Верховною Радою контрольної функції. З метою забезпечення найбільш дієвого контролю за додержанням прав і свобод людини, вбачається за доцільне, щоб комітети ширше застосовували своє право співпрацювати із різними науко­вими установами, організаціями, грома­дянами та їх об’єднаннями. Це сприяти­ме розвитку єдності та взаємодії між усіма інституціями у механізмі забезпе­чення прав і свобод людини.

Аналіз положень конституційного за­конодавства свідчить, що існує потреба вдосконалення правового регулювання контрольної діяльності комітетів парла­менту. Насамперед, потребує вдоскона­лення Закон «Про комітети Верховної Ради України» у розумінні більш чітко­го визначення контрольних повнова­жень комітетів щодо забезпечення кон­ституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні. Необхідно також чітко врегулювати у відповідних зако­нах засади і процедуру взаємодії парла­ментських комітетів з іншими органами державної влади та структурами, що уповноважені забезпечувати права і сво­боди людини в Україні.

Не менш важливе значення у здійс­ненні Верховною Радою України функції контролю відіграють тимчасові слідчі та спеціальні комісії. Слідчі комісії здійс­нюють контрольні повноваження щодо додержання прав людини в Україні че­рез проведення розслідувань. Спеціальні комісії здійснюють контроль у зазначе­ному напрямі, зокрема шляхом реаліза­ції повноважень щодо підготовки і попе­реднього розгляду питань, що віднесені до компетенції парламенту.

Слід зазначити, що досить дискусій­ним є питання стосовно правомірності створення тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України з тих питань, які вже є предметом досудового слідства чи судового розгляду. При вирішенні за­значеного питання необхідно виходити з того, що у деяких випадках співіснуван­ня парламентського розслідування та розслідування спеціальних слідчих під­розділів правоохоронних органів вико­навчої влади та прокуратури може бути доцільним та ефективним. Однак, визна­ючи доцільність проведення паралельно депутатських розслідувань та розсліду­вань, що здійснюються спеціальними слідчими підрозділами правоохоронних органів, необхідно найбільш чітко врегу­лювати, на рівні законів України, всі пи­тання щодо підготовки та організації проведення таких розслідувань. Слід встановити конкретні види відповідаль­ності членів тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України та конкретні санкції, що мають застосовуватися до них за розголошення даних попередньо­го слідства, які стали їм відомі в ході па­ралельного розслідування, якщо органи попереднього розслідування своїм моти­вованим рішенням завчасно заборонять їм робити це з причин необхідності не - розголошення для подальшого успішно­го розслідування справи.

Неналежна результативність діяльно­сті тимчасових слідчих комісій обумов­лена як недостатньо досконалою норма­тивною базою, що регламентує їх діяль­ність, зокрема відсутністю у законодав­стві відповідних санкцій за невиконання вимог комісії, так і недостатньо повним використанням комісіями своїх конт­рольних повноважень. Зазначене пере­конливо свідчить про необхідність удос­коналення законодавчого забезпечення діяльності названих структур парламен­ту України.

Діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Особа, що спеціально обирається або при­значається на посаду, яка виступає посе­редником в адміністративних спорах, здійснює контроль за додержанням прав людини адміністративними органами і яка уповноважена, з цією метою, проводи­ти розслідування, рекомендувати коригу­ючі дії та подавати доповіді.

Зростання авторитету розглядуваного інституту пояснюється цілим рядом взаємопов’язаних чинників. Насамперед слід зазначити, що розширення повнова­жень сучасних держав, виникнення у них нових функцій зумовили зміни в характе­рі і масштабах діяльності посадових осіб. Зокрема збільшилося коло питань, які ма­ють самостійно вирішувати ці посадові особи. А отже, зросла ймовірність пору­шень прав людини без формального пору­шення закону. Цим обумовлена необхід­ність посилення охорони прав особи в таких сферах, де одного лише контролю за законністю недостатньо. З огляду на за­значене, в сучасний період відбувається усвідомлення важливості існування га­рантій охорони прав особи, в тому числі, інституційних, внаслідок чого і виника­ють нові механізми забезпечення прав і свобод людини. По-друге, міжнародна спільнота, через свої політико-правові інститути, приділяє дедалі більшу увагу правам людини. Це спонукає кожну дер­жаву прагнути до міжнародних стандар­тів з прав людини і значною мірою цьому сприяє інститут омбудсмана. Зазначений правозахисний інститут характеризується демократичними рисами: незалежністю в системі державних органів; відсутністю формалізованих процедур розгляду скарг, безоплатним наданням допомоги тощо.

Заснування в Україні з прийняттям Конституції України 1996 р. інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі — Уповноважений) свідчить про визнання суспільством і державою нагальної потреби у створенні і функціонуванні неформального, неза­лежного, деполітизованого органу, що покликаний захищати права людини та здійснювати контроль за їх додержан­ням. Це стало важливим кроком у фор­муванні і розвитку механізму забезпечен­ня захисту прав і свобод людини шляхом здійснення ефективного контролю з боку парламенту, за їх додержанням.

Правовий статус Уповноваженого, ви­моги до кандидатів на цю посаду, повно­важення українського омбудсмана, гаран­тії його діяльності, коло суб’єктів, яким можуть бути адресовані його акти реагу­вання щодо порушень положень Консти­туції і законів України, міжнародних до­говорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина та інші питання діяльності Уповноваженого врегульовані у Конституції України, в Законі України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23.12.1997 р. № 776/97-Вр, у Законі України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ. Важливим напрямом діяль­ності українського омбудсмана у сфері парламентського контролю є сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність до Конституції України, міжнародних норм у цій сфері.

Які ж засоби Уповноважений має у своєму розпорядженні для цього? У За­коні передбачено такі, як: викладення у щорічній доповіді Уповноваженого ви­явлених недоліків у законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадя­нина; формулювання висновків та реко­мендацій, що спрямовані на поліпшення стану забезпечення даних прав і свобод. Зрозуміло, що таких засобів для вирі­шення зазначеної проблеми явно недо­статньо. До певної міри способом розв’я­зання зазначеної проблеми є, зокрема, співпраця Уповноваженого з парламент­ськими комітетами щодо розробки нових законопроектів та проектів законів про внесення змін до чинних законів Украї­ни, а також звернення до суб’єктів зако­нодавчої ініціативи із законодавчою про­позицією.

Відомо, що спільна розробка законо­проектів є однією з ефективних форм реалізації законотворчої діяльності. Од­нак цілком очевидно, що відсутність у українського Уповноваженого права за­конодавчої ініціативи у Верховній Раді позбавляє його найбільш дієвих засобів щодо розв’язання проблем законодавчо­го регулювання відносин у сфері прав і свобод людини.

З огляду на зазначене та виходячи зі змісту ст. 92 Конституції України, де встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина та гарантії цих прав і свобод, уявляється доцільним внести доповнення до ст. 93 Конституції України, якими передбачити, що право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить, поряд із іншими су­б’єктами, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини. З метою за­безпечення найбільш дієвого парламент­ського контролю за додержанням консти­туційних прав людини через діяльність Уповноваженого, доцільно також, що б у законодавстві було передбачено його пра­во подавати пропозиції щодо внесення змін і до інших нормативно-правових ак­тів, які стосуються конституційних прав і свобод людини, а також його право бра­ти участь у їх розгляді відповідними ор­ганами.

Таким чином, аналіз питань діяльності Українського парламенту щодо забезпе­чення конституційних прав людини при­водить до висновку, що найбільш високий рівень ефективності цієї його діяльності досягається за умови тісної взаємодії між усіма суб’єктами, які мають відповідні повноваження. Коло питань, у яких за­значеним суб’єктам доцільно співпрацю­вати, є досить широким, зокрема це: діяльність Верховної Ради України у пи­таннях законодавчого забезпечення прав і свобод людини; доопрацювання законо­проектів та інших актів парламенту із на­званих питань; виявлення, отримання, аналіз, узагальнення, обмін інформацією з питань забезпечення прав і свобод люди­ни; здійснення розслідування фактів їх порушення; організація і проведення пар­ламентських слухань, днів Уряду в парла­менті з названих питань тощо.

 

Майданник Елена. Обеспечение конституционных прав человека в Украине как одно из направлений деятельности Верховной Рады Украины.

В статье анализируются вопросы парламентского контроля в Украине в сфере обеспече­ния прав и свобод человека и гражданина, его цели, формы осуществления. Обосновыва­ются предложения по внесению изменений в законы Украины «О комитетах Верховной Рады Украины» и «Об Уполномоченном Верховной Рады Украины по правам человека». Ключевые слова: парламентский контроль, парламентские комитеты, временные ко­миссии парламента, омбудсман, форма парламентского контроля.

Maydannyk Olena. One of the Verkhovna Rada of Ukraine activity line is ensuring of constitutional rights in Ukraine.

The paper analyzes the issues of parliamentary control in Ukraine in the sphere of ensuring the rights and freedoms of man and citizen, his goals, forms of implementation. Proposals for amending the Laws of Ukraine «On Committees of Verkhovna Rada of Ukraine» and «On the Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine on Human Rights» are justified.

Key words: parliamentary control; parliamentary committees, temporary committees of Parliament, Ombudsman, form of parliamentary control.