joomla
БЕЗПОСЕРЕДНІЙ ОБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО ст. 210 КК УКРАЇНИ*
Юридична Україна


Олена Тихонова,

ад’юнкт кафедри кримінального права Київського національного університе­ту внутрішніх справ

Нестабільність сучасної політико-еко - номічної обстановки в Україні сприяє можливості вчинення злочинних пося­гань у сфері фінансової діяльності держа­ви, в тому числі й у сфері використання бюджетних коштів. Недосконалість пра­вового забезпечення порядку фінансуван­ня державою певних заходів, що передба­чено основним фінансовим документом держави — бюджетом, веде до порушен­ня порядку виконання бюджету за видат­ками як службовими особами, які мають право визначати напрями використання бюджетних коштів, так і особами, які безпосередньо отримують та використо­вують ці кошти. Саме тому бюджетна сфера потребує особливої уваги з боку правоохоронних органів. Водночас через прогалини у законодавстві та неузгодже­ність нормативно-правових актів захист порядку використання бюджетних кош­тів є малоефективним процесом.

Підвищенню ефективності захисту бю­джетних коштів від злочинних посягань сприяє чітке усвідомлення складу злочи­ну, за вчинення якого передбачена кри­мінальна відповідальність за ст. 210 КК України. Одним з головних елементів складу злочину є його безпосередній об’єкт. У літературі питанню безпосеред­нього об’єкта злочину, передбаченого ст. 210 КК України, приділено недостатню увагу. До цієї проблеми в своїх працях зверталися О. О. Дудоров, П. П. Андруш­ко, Н. О. Гуторова, М. І. Мельник, М. І. Хавронюк, А. Ф. Волобуєв, Р. Л. Сте - панюк та інші науковці.

Метою цієї статті є комплексне до­слідження безпосереднього об’єкта зло­чину, відповідальність за який передба­чена ст. 210 КК України, та вироблення на цій основі пропозицій щодо вдоскона­лення норм вказаної статті.

Виходячи з назви статті**

Безпосереднім об’єктом злочину є лише ті суспільні відносини, що завжди порушу­ються чи ставляться під загрозу порушен­ня особою, яка вчиняє діяння, передбачене диспозицією конкретної статті Особливої частини КК України [1]. Він відіграє дуже важливу роль у кваліфікації злочинів, то­му що допомагає провести відмежування одного злочину від іншого, який може міс­тити схожі елементи злочину. При цьому необхідно вирізняти основний безпосеред­ній об’єкт — суспільні відносини, яким за­конодавець у першу чергу намагався забез­печити кримінально-правову охорону [2].

Щодо основного безпосереднього об’єкта злочину, передбаченого ст. 210 КК України, в літературі висловлюються думки, що ним є: «встановлений... поря­док виконання державного і місцевих бю­джетів та порядок використання бюджет­них ресурсів» [3], «суспільні відносини у сфері використання бюджетних коштів» [4], «встановлений бюджетним законо­давством порядок використання фінансо­вих ресурсів держави для забезпечення функцій, здійснюваних органами держав­ної влади України та органами місцевого самоврядування» [5]. Також до основного безпосереднього об’єкта злочину, що ви­вчається, відносять «встановлений зако­нодавством України порядок використан­ня бюджетних коштів та порядок вико­нання бюджетів» [6], «встановлений чинним бюджетним законодавством по­рядок використання фінансових ресурсів держави для забезпечення функцій, здій­снюваних органами державної влади України та органами місцевого самовря­дування» [7; 8], «відносини, які виника­ють на підставі фінансово-правових норм між державою і юридичними або фізич­ними особами у процесі розподілу, пере­розподілу й використання державних фондів фінансових ресурсів» [9].

Всі запропоновані визначення збіга­ються в тому, що основним безпосереднім об’єктом порушення законодавства про бюджетну систему України є встановле­ний порядок використання бюджетних коштів. Але, на наш погляд, назва статті «Порушення законодавства про бюджет­ну систему України» анонсує більш ши­роке коло суспільних відносин, ніж це описано в диспозиції зазначеної норми, що може призвести до непорозуміння під час правозастосування. Зважаючи на це вважаємо за доцільне проаналізувати основний безпосередній об’єкт злочину в двох напрямах: виходячи з назви статті та виходячи зі змісту статті.

Безпосереднім об’єктом аналізованого злочину, виходячи з назви статті, є відно­сини, які виникають між різними суб’єк­тами в ході виконання вимог законодав­ства про бюджетну систему України. До цих відносин, згідно зі ст. 1 Бюджетного кодексу України, належать відносини, що виникають у процесі складання, роз­гляду, затвердження, виконання бюдже­тів, розгляду звітів про їх виконання та контролю за виконанням Державного бю­джету України та місцевих бюджетів. Для того щоб зрозуміти саму суть цих су­спільних відносин, необхідно розглянути всі їх елементи.

Першим елементом є суб’єкти щойно зазначених відносин, до яких належить дуже велике коло осіб, які в своїй діяль­ності певним чином торкаються будь - якої сторони існування та функціонуван­ня бюджетної системи України — від са­мої держави в особі уповноважених орга­нів, до фізичної особи, діяльність якої є як джерелом наповнення бюджету, так і підставою для отримання коштів для кін­цевого витрачання. З метою впорядку­вання переліку суб’єктів, що вступають у відносини у зв’язку з виконанням вимог бюджетного законодавства нашої держа­ви, пропонуємо згрупувати їх за повнова­женнями щодо бюджетних коштів на­ступним чином:

1) суб’єкти, що формують державний бюджет за джерелами надходження та розподіляють бюджетні кошти (Верховна Рада України, Комітет Верховної Ради з питань бюджету, Постійна комісія місце­вої ради з питань бюджету);

2) суб’єкти, що отримують повнова­ження надавати права на використання та/або безпосередньо використовують бю­джетні кошти за відповідними напряма­ми (головні розпорядники бюджетних коштів, розпорядники бюджетних кош­тів та одержувачі бюджетних коштів);

3) суб’єкти, що є джерелами виконан­ня прибуткової частини бюджету (плат­ники податків — юридичні та фізичні особи, особи, які отримують платні по­слуги від державних установ тощо);

4) суб’єкти, що отримують кошти для кінцевого споживання (фізичні особи, що отримують бюджетні кошти як заробітну плату, стипендію, матеріальну допомогу, кошти на службові відрядження тощо);

5) суб’єкти, що здійснюють контроль за надходженням та/або використанням бюджетних коштів (Державне казначей­ство України, Державна контрольно-ре­візійна служба, Рахункова палата, Дер­жавна податкова служба, правоохоронні органи);

6) суб’єкти, що забезпечують визна­чення порядку наповнення бюджету, роз­поділу та використання бюджетних кош­тів (Президент України, Кабінет Міні­стрів України, Міністерство фінансів Ук­раїни — міністр фінансів, структурні під­розділи Міністерства: Департамент дохо­дів Мінфіну, Департамент державного боргу разом із Департаментом фінансів державних підприємств Мінфіну, Депар­тамент державного бюджету Мінфіну);

7) суб’єкти, що забезпечують практич­ну можливість належного використання бюджетних коштів (Міністерство фінан­сів України, Державне казначейство Ук­раїни, Укрексімбанк).

Предметом суспільних відносин є вста­новлений порядок формування державно­го та місцевих бюджетів, управління та використання бюджетних коштів, тобто фінансова діяльність держави. Запропо­новане визначення предмета суспільних відносин у злочинних порушеннях бю­джетного законодавства України дещо перетинається з предметом відносин, які виступають об’єктом злочинів проти дер­жавних фінансів, визначеним Н. О. Гуто - ровою [10]. Такий збіг можна пояснити тим, що саме бюджетне законодавство пе­реважно регулює операції з державними фінансами.

Наступним елементом безпосереднього об’єкта злочину, що вивчається, є соці­альний зв’язок, який являє собою взає­модію або взаємозв’язок суб’єктів су­спільних відносин, тобто це визначений вид людської діяльності [11]. Отже, для з’ясування змісту соціального зв’язку не­обхідно зрозуміти обсяг прав та обов’яз­ків суб’єктів цих відносин.

З переліку відносин, що регулюються бюджетним законодавством, який, як було зазначено вище, наведений в ст. 1 Бю­джетного кодексу України, вбачається, що правомочність та зобов’язаність осіб, які вступають у відносини під час вико­нання вимог бюджетного законодав­ства, — дуже широкі поняття. Уповнова­жені особи, які виступають від імені держави, а також всі інші особи, які ма­ють справу з бюджетними коштами, в своїй діяльності, якщо вона будь-яким чином пов’язана з ними, повинні дотри­муватися встановлених законодавством правил. Але детально розглядати все коло прав та обов’язків, які виникають під час взаємодії окремих верств осіб відповідно до запропонованої нами кла­сифікації, ми не вважаємо за доцільне. Це пов’язано з тим, що диспозицією ст. 210 КК України передбачено більш вузький безпосередній об’єкт цього зло­чину, ніж назвою статті. Проведений ана­ліз безпосереднього об’єкта злочинного порушення законодавства про бюджетну систему України є дещо скороченим у зв’язку з тим, що ми ставили за мету ли­ше окреслити межі його змісту задля отримання матеріалів для проведення по­дальшого порівняння його зі змістом суспільних відносин, які є основним без­посереднім об’єктом цього злочину відпо­відно до тексту ст. 210 КК України.

Відповідно до змісту диспозиції статті

Якщо звернутися до змісту диспозиції ст. 210 КК України, то основним безпо­середнім об’єктом цього злочину, тобто тими суспільними відносинами, «пося­гання на які складає суспільну сутність злочину і для охорони яких законодавець створив» цю кримінально-правову норму [12], буде лише частина відносин, що ви­значені вище. Таким об’єктом будуть су­спільні відносини в сфері виконання бю­джету за видатками.

Суб’єктами цих відносин є коло осіб, які відповідно до законодавства право­мочні забезпечувати отримання, отриму­вати та використовувати такі кошти. З одного боку — держава в особі уповнова­жених органів, яка забезпечує можли­вість отримання та використання бю­джетних коштів, з іншого — особи, які за рахунок бюджетних коштів повинні ви­конати поставлені перед ними завдання, а також ті, кому за певних підстав такі кошти надаються у власність. За права­ми, якими зазначені особи наділені щодо видатків із бюджету, їх можна згрупува­ти наступним чином:

1) особи, за допомогою яких бюджетні кошти виконують роль засобу розрахун­ку за отримані товари або надані послу­ги — Державне казначейство України та, в деяких випадках, Укрексімбанк;

2) особи, які отримують повноваження надавати права іншим особам використо­вувати бюджетні кошти за визначеними напрямами — головні розпорядники бю­джетних коштів, якими є особи, зазначе­ні в ст. 22 Бюджетного кодексу України;

3) особи, які безпосередньо використо­вують бюджетні кошти за відповідними напрямами — розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів;

4) особи, які є одержувачами бюджет­них коштів як кінцеві споживачі;

б) особи, які здійснюють контроль за дотриманням вимог бюджетного законо­давства — Верховна Рада України, Дер­жавне казначейство України та його структурні одиниці, Державна контроль­но-ревізійна служба та Рахункова палата України.

Отже, бачимо, що коло суб’єктів, які вступають у відносини в процесі здій­снення видатків з бюджетів всіх рівнів, досить широке. Але у порівнянні з тим колом суб’єктів відносин, яке було нами окреслено виходячи з назви ст. 2lO KK України, воно є дещо зменшеним, тому що до цього переліку не входять особи, які визначають джерела формування та напрями використання бюджетних кош­тів, забезпечують наповнення бюджету коштами та контролюють цей процес.

Предметом суспільних відносин, які нами зараз розглядаються, є унормова­ний порядок виконання бюджету за ви­датками. Ґрунтуючись на положеннях нормативно-правових актів, що регулю­ють виконання бюджету за видатками, до цього порядку можна віднести наступні елементи:

— надання повноважень головним роз­порядникам бюджетних коштів (у визна­ченому обсязі) на розподіл прав розміщу­вати замовлення та здійснювати розра­хунки за рахунок бюджетних коштів між розпорядниками бюджетних коштів;

— встановлення обсягів, у межах яких розпорядники бюджетних коштів можуть брати зобов’язання та здійснювати розра­хунки;

— зміна показників використання бю­джетних коштів (скорочення видатків відповідного бюджету, зменшення повно­важень на розміщення замовлення, укла­дення договору, придбання товару, по­слуги чи здійснення інших аналогічних операцій за рахунок бюджетних коштів, зупинення операцій з бюджетними кош­тами);

— затвердження кошторисів розпоряд­никам бюджетних коштів;

— взяття бюджетних зобов’язань;

— здійснення платежів;

— складання звітів про виконання бю­джету або його відповідних показників.

Виконання бюджету за видатками пе­редбачає певну людську діяльність, яка е соціальним зв’язком у суспільних відно­синах. Задля дотримання встановленого порядку зазначеної діяльності суб’єкти суспільних відносин вступають у взаємо­дію один з одним та мають внаслідок цьо­го закріплені в законодавстві права та обо­в’язки, які між собою кореспондують.

Особи, за допомогою яких бюджетні кошти виконують роль засобу розрахун­ку за отримані товари або надані послу­ги, здійснюють розрахунково-касове об­слуговування розпорядників бюджетних коштів, обліковують зобов’язання розпо­рядників бюджетних коштів.

Головні розпорядники бюджетних коштів як особи, які отримують повнова­ження надавати права іншим особам ви­користовувати бюджетні кошти за ви­значеними напрямками, розподіляють передбачені обсяги бюджетних коштів між відповідальними виконавцями та до­водять до їх відома показники, яких вони повинні додержуватися при визначенні видатків. Також на підставі граничних обсягів складають проекти кошторисів. Окрім того, головні розпорядники отри­мують від органів державного казначей­ства витяги з розпису бюджету та, визна­чивши відповідальних виконавців, розси­лають необхідну інформацію за бюджет­ними програмами, а до казначейства по­дають відомості щодо мережі розпоряд­ників бюджетних коштів нижчого рівня.

Від відповідальних виконавців вони мають право вимагати здійснення опти - мізації своїх витрат, отримувати на роз­гляд бюджетні запити, паспорти бюджет­них програм, зведені проекти кошторисів за кожною бюджетною програмою, за ви­конання якої ці особи відповідають, з де­тальними обґрунтуваннями та розрахун­ками видатків за напрямами використан­ня бюджетних коштів. Від розпорядників нижчого рівня мають право також отри­мувати необхідну інформацію та розгля­дати показники їх проектів кошторисів щодо законності та відповідності розра­хунків, доцільності запланованих видат­ків, правильності їх розподілу відповідно до економічної класифікації видатків. При встановленні фактів протиправного використання бюджетних коштів розпо­рядниками нижчого рівня головні розпо­рядники мають право приймати рішення про зменшення бюджетних асигнувань цій особі.

Особи, які безпосередньо використову­ють бюджетні кошти за відповідними напрямами, мають право брати зобов’я­зання та здійснювати їх оплату за раху­нок бюджетних коштів, але лише на кон­кретно визначені цілі. Видатки вони проводять тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами та планами асигнувань або планами ви­користання бюджетних коштів (для одер­жувачів бюджетних коштів).

Особи, які здійснюють контроль за до­триманням вимог бюджетного законодав­ства, наділені певними повноваженнями, але загальним правом для всіх є право ви­магати дотримання вимог бюджетного за­конодавства від розпорядників, одержува­чів бюджетних коштів та інших суб’єктів бюджетного процесу. Основним суб’єктом цих суспільних відносин є Державне каз­начейство України, яке від імені держави здійснює постійний контроль за виконан­ням бюджету за видатками. Так, при прий­нятті зобов’язань та проведенні платежів розпорядниками та одержувачами бюджет­них коштів воно зобов’язане контролювати наявність бюджетних повноважень, відпо­відність кошторисів розпорядників бю­джетних коштів розпису бюджету, відпо­відність платежів взятим зобов’язанням та бюджетним асигнуванням, відповідність підтверджених первинних документів роз­порядників та одержувачів бюджетних коштів бюджетним асигнуванням та вимо­гам бюджетного законодавства.

Висновки

Отже, викладене дає можливість зрозу­міти повний зміст суспільних відносин, які існують під час виконання бюджету за видатками, з їх суб’єктами, предметом та соціальним зв’язком. Злочин впливає не на всі елементи цих відносин, але пору­шення будь-якої зі складових веде до де­формації суспільних відносин у цілому.

Якщо порівняти зміст суспільних відносин, окреслених у назві статті, та відносин, описаних у диспозиції, можна побачити, що назва статті дає підстави вважати без­посереднім об’єктом злочину більш широ­ке коло суспільних відносин, ніж це перед­бачено диспозицією. Зважаючи на те, що назва статті повинна анонсувати коло су­спільних відносин, які перебувають під охороною зазначеної норми, вважаємо за доцільне запропонувати зміну існуючої на­зви ст. 210 КК України «Порушення зако­нодавства про бюджетну систему України» на іншу, яка більш чітко відображувала б зміст диспозиції зазначеної статті: «Пору­шення порядку виконання бюджету за ви­датками».

В цій назві виключений момент пору­шення бюджетного законодавства під час прийняття бюджету, в тому числі його видаткової частини. Враховуючи те, що його прийняття відбувається виключно колегіальним органом — радою відпо­відного рівня, зазначення цього моменту в назві статті не має сенсу, у зв’язку з відсутністю в такому діянні складу зло­чину (за ознакою відсутності суб’єкта злочину). Всі інші операції з бюджетни­ми коштами, які відбуваються під час ви­конання бюджету за видатками, знахо­дять своє відображення в запропонованій назві ст. 210 КК України.



ПРИМІТКИ

1. Гельфер М. А. Объект преступления / М. А. Гельфер. — М., 1960. — С. 11.

2. Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве / В. Я. Таций. — Х. : Изд-во при Харьк. гос. ун-те изд. объединения «Выща школа», 1988. — С. 100.

3. Кримінальне право України. Особлива частина : підруч. — 2-ге вид., перероб. і допов. / Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко [та ін.] ; за ред. : М. І. Мельника, В. А. Кли - менка.— К. : Атіка, 2008. — С. 240.

4. Кримінальне право України. Особлива частина : підруч. / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін,

В. І. Борисов [та ін.] ; за ред.: проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 2-е вид., перероб. і допов. — К. : Юрінком Інтер, 2004. — С. 174.

5. Андрушко П. П. Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про бюджет­ну систему (коментар статей 803 і 804 КК України) / П. П. Андрушко // Вісник Верховного Су­ду України. Додаток до журналу. — 1998. — № 2. — С. 5.

6. Мельник Н. Уголовная ответственность за нарушения бюджетного законодательства: комментарий и некоторые выводы / Н. Мельник, Н. Хавронюк // Предпринимательство, хо­зяйство и право. — 1997. — № 11. — С. 25—33.

7. Протидія економічній злочинності / П. І. Орлов, А. Ф. Волобуев, І. М. Осика [та ін.]. — Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2004. — С. 326.

8. Андрушко П. П. Коментар до статті 210 Кримінального кодексу України / П. П. Ан­друшко // Законодавство України: наук.-практ. ком. — 2002. — № 2. — С. 102.

9. Гуторова Н. О. Кримінально-правова охорона державних фінансів в Україні : моногра­фія / Н. О. Гуторова. — Х. : Вид-во нац. ун-ту внутр. справ. — 2001. — С. 88.

10. Там само. — С. 69.

11. Таций В. Я. Зазнач. праця. — С. 58—59.

12. Миколенко О. М. Теоретико-правовий аналіз шкоди, заподіяної злочином / О. М. Ми - коленко. — О. : «Студія «Негоціант», 2005. — С. 72.