joomla
ВИДИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ДОГОВОРІВ (КОНТРАКТІВ)
Юридична Україна


Олена Чабан,

асистент кафедри цивільного права та процесу Львівської комерційної академії

Питання класифікації: погляди науковців*

Необхідність класифікації інвестицій­них договорів (контрактів) розглядається як у теоретичному, так і прикладному аспектах. Кожен з видів інвестиційних договорів (контрактів) має певні особливо­сті щодо визначення прав і обов’язків сто­рін, умов виконання та правових наслід­ків невиконання чи неналежного вико­нання договору. Класифікація інвестицій­них договорів (контрактів) сприяє належ­ному правовому забезпеченню договірних форм здійснення інвестицій та системати­зації інвестиційного законодавства.

Важливе значення при класифікації ін­вестиційних договорів (контрактів) має вибір відповідних критеріїв. У науковій літературі немає єдиного підходу до ви­значення критеріїв та видів інвестицій­них договорів (контрактів). У зв’язку з цим необхідно прослідкувати видозміни бачення класифікації інвестиційних дого­ворів (контрактів) у науковій цивілістич - ній літературі.

Так, В. М. Коссак характеризує інвес­тиційні договори (контракти) за класич­ними критеріями класифікації договорів у цивільному праві: розподіл прав і обо­в’язків між сторонами; момент виник­нення прав і обов’язків; наявність зу­стрічного задоволення. Інвестиційні дого­вори є двосторонніми, консенсуальними та оплатними. Інвестиційні договори (контракти), враховуючи сукупність еко­номічних та юридичних ознак, можна по­ділити на такі типи: а) договори про пере - дання майна у власність або оперативне управління з метою інвестиційної діяль­ності; б) договори про передання майна в користування з метою інвестиційної діяльності; в) договори про передання майнових прав; г) договори про спільну підприємницьку діяльність; ґ) договори про виробничу кооперацію; д) договори, спрямовані на придбання майна у влас­ність або майнових прав з метою інвести­ційної діяльності; е) договори про при­дбання (передання) прав на використання інтелектуальної власності з метою інвес­тиційної діяльності; є) договори про при­дбання (передання) цінних паперів та інших корпоративних прав; ж) договори про придбання майна у користування з метою інвестиційної діяльності [1]. Саме ця класифікація інвестиційних договорів (контрактів) стала основою для подаль­ших наукових досліджень із коментова­ного питання в українській доктрині.

Не заперечуючи можливість вищенаве - деної класифікації інвестиційних догово­рів (контрактів) В. В. Луць вважає, що до­говори про передачу і придбання майна у власність (або, відповідно, у користування) тяжіють до одного типу договору і подібно до договорів про придбання (передачу) кор­поративних прав або прав інтелектуальної власності можуть бути об’єднанні в одній класифікаційній рубриці [2].

Значну кількість критеріїв класифіка­ції інвестиційних договорів пропонує

О. М. Вінник. Так, автор зазначає, що за­лежно від кількості сторін інвестиційного договору розрізняють двосторонні і бага­тосторонні інвестиційні договори. За строком дії розрізняють короткострокові, середньострокові, довгострокові інвести­ційні договори. За економічним змістом та юридичними ознаками розрізняють та­кі види інвестиційних договорів: а) дого­вори про передання майна у власність, повне господарське відання або оператив­не управління з метою інвестиційної діяльності; б) договори, що передбачають користування чужим майном з метою здійснення інвестицій; в) договори про передання майнових прав; г) договори про спільну підприємницьку діяльність; ґ) договори про виробничу кооперацію; д) договори, спрямовані на придбання майна у власність або майнових прав з метою інвестиційної діяльності; е) дого­вори про придбання (передачу) прав на використання інтелектуальної власності з метою інвестиційної діяльності; є) дого­вори про придбання (передачу) цінних паперів та інших корпоративних прав; ж) договори підряду; з) договори концесії. За характером зобов’язань (майнові чи організаційні) інвестиційні договори поділяються на такі категорії: 1) інвести­ційні договори організаційного характе­ру; 2) інвестиційні договори майнового характеру; 3) інвестиційні договори орга­нізаційно-майнового характеру. За право­вим становищем сторін: 1) горизонтальні;

2) вертикальні. Залежно від їх ролі в ін­вестиційному процесі інвестиційні дого­вори поділяються на: 1) основні — забез­печують вкладення інвестицій, розроб­лення та реалізацію інвестиційних й інноваційних проектів; укладаються між інвестором (уповноваженою ним особою) та виконавцями; 2) інвестиційно-обслуго - вуючі — спрямовані на надання учасни­кам інвестування (насамперед, інвесторо­ві) відповідних послуг (фінансових, ін­жинірингових, посередницьких та ін.), необхідних для забезпечення вкладення ним інвестицій [3].

Відмінний від попередніх критеріїв класифікації інвестиційних договорів (контрактів), власний критерій класифі­кації пропонує Р. Б. Шишка, на думку якого інвестиційні договори можна по­ділити на види залежно від підстав ви­никнення взаємовідносин між сторона - ми-учасниками: інвестиційні договори, що базуються на корпоративній основі, інвестиційні договори, що базуються на основі співробітництва, та інші види ін­вестиційних договорів [4].

Заслуговує на увагу також класифіка­ція інвестиційних договорів, запропоно­вана О. Сімсон. Залежно від того, хто ви­ступає інвестором, автор поділяє догово­ри на: 1) державне інвестування; 2) іно­земне інвестування; 3) інвестування на­ціональним суб’єктом. Залежно від мате­ріального об’єкта (виду інвестицій) кла­сифікуються договори на інвестування: 1) майна, що належить інвестору на праві власності; 2) майнових прав; 3) прав інте­лектуальної власності. Залежно від юри­дичного об’єкта чи форми інвестування, якій вони відповідають, виділяють дого­вори: 1) спрямовані на придбання у влас­ність рухомого і нерухомого майна (будо­ви, споруди, обладнання, цілісний май­новий комплекс) з метою здійснення під­приємницької діяльності; 2) на придбан­ня інших майнових прав: корпоратив­них, прав на користування землею і природними ресурсами, прав інтелекту­альної власності та інших прав); 3) спря­мовані на створення юридичної особи для реалізації інвестицій з метою отримання прибутку; 4) про спільну діяльність. Ви­ходячи з правової природи інвестиційних відносин, що регулюються договорами в сфері інвестування, розрізняють інвести­ційні договори: 1) цивільно-правового ха­рактеру; 2) публічно-правового характеру (концесійні договори, угоди про розподіл продукції, інвестиційні договори в спе­ціальних (вільних) економічних зонах і зонах зі спеціальним режимом інвести­ційної діяльності) [5].

На думку В. Мілаш, існує кілька різно­видів інвестиційного договору: 1) інвести­ційні договори двостороннього інститу - ційного характеру; 2) інвестиційні дого­вори одностороннього інституційного ха­рактеру [6]. Як вважає В. В. Кафарський, класифікація інвестиційних договорів має ґрунтуватися на видовому поділі ци­вільно-правових договорів. Також автор пропонує поділити інвестиційні договори залежно від правового статусу суб’єктів інвестиційних правовідносин, характеру їх власності та специфіки правового регу­лювання цих відносин. Відповідно інвес­тиційні договори можна класифікувати на інвестиційні договори між фізичними (юридичними) особами та інвестиційні до­говори за участю держави [7].

Як визначає Т. В. Щадріна, система ін­вестиційних договорів може включати в себе договори: купівлі-продажу (зокрема продаж нерухомості, продаж підприєм­ства, продаж цінних паперів), фінансової оренди (лізингу), будівельного підряду, оплатного надання послуг, комерційної концесії, довірчого управління майном, простого товариства (в тому числі заснов­ницький договір) [8]. На нашу думку, од­нак, договори купівлі-продажу, лізингу, будівельного підряду, оплатного надання послуг, довірчого управління майном не містять інвестиційних зобов’язань.

Вищенаведена класифікація інвести­ційних договорів (контрактів) може мати не лише теоретичне, а й практичне зна­чення в законотворчій діяльності, незва­жаючи на наявні можливості її подаль­шого вдосконалення.

Законодавчі підходи

У чинному інвестиційному законодав­стві не передбачена класифікація інвести­ційних договорів (контрактів), але визна­чені критерії класифікації та види інвес­тиційної діяльності. За аналогією можна поділити на види й інвестиційний договір (контракт). Так, у ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбаче­на класифікація інвестиційної діяльності залежно від суб’єктного складу: 1) інвес­тування, здійснене громадянами, юри­дичними особами України; 2) інвестуван­ня, здійснене державою Україна; 3) ін­вестування, здійснене Автономною Рес­публікою Крим; 4) інвестування, здійсне­не територіальними громадами; 5) інвес­тування, здійснене іноземними громадя­нами, юридичними особами та держава­ми; 6) інвестування, здійснене громадя­нами та юридичними особами України та іноземних держав.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. № 1560-ХІІ містить застарілі норми, що не відповіда­ють ЦК. У Законі не згадуються такі учасники цивільних відносин, як особи без громадянства. Цю прогалину врахова­но в ГК. Також ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» не врахо­вує можливості здійснення іноземних ін­вестицій міжнародними організаціями та іншими іноземними суб’єктами інвести­ційної діяльності, що визнаються такими відповідно до законодавства України. Відтак видовий поділ інвестиційних дого­ворів (контрактів) можна здійснити за­лежно від того, хто з учасників цивіль­них відносин виступає інвестором.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційна діяльність залежно від джерел фінансу­вання класифікується на п’ять видів. Це є вузький поділ, оскільки за основу взятий такий вид інвестицій, як грошові кошти.

У ст. 3 Закону України «Про режим іно­земного інвестування» від 19.03.1996 р. № 93/96-ВР передбачений невичерпний пе­релік форм здійснення іноземних інвести­цій, що не дають можливості відрізнити здійснення інвестицій від передачі майна, виконання робіт, надання послуг. В Законі України «Про інвестиційну діяльність» ви­значені форми інвестиційної діяльності. Так, відповідно до ч. 3 ст. 1 цього Закону інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюється у формі капітальних вкла­день. У ст. 3 того самого Закону передбаче­но, що однією з форм інвестиційної діяль­ності є інноваційна діяльність.

Розділ п’ятий Закону України «Про ре­жим іноземного інвестування» регулює здійснення іноземних інвестицій на основі концесійних договорів, договорів (контрак­тів) про виробничу кооперацію, спільне ви­робництво та інші види спільної інвести­ційної діяльності.

Відповідно до ст. 23 вказаного Закону іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвес­тиційну діяльність (виробничу коопера­цію, спільне виробництво тощо), не по­в’язану зі створенням юридичної особи, відповідно до законодавства України. На нашу думку, ця норма дає підстави ствер­джувати, що договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне вироб­ництво віднесені до такого класифікацій­ного виду, як договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність.

Самостійний вид цивільно-правового договору

На думку Н. О. Саніахметової, договір концесії є однією із форм спільної інвести­ційної діяльності [9]. Щодо співвідношен­ня договору концесії та договору про спіль­ну інвестиційну діяльність підтримуємо погляди О. М. Вінник, яка визначає, що у сфері іноземного інвестування застосову­ються такі види договорів: засновницькі; концесійні; договори про спільну інвести­ційну діяльність за участю іноземного ін­вестора (можуть мати назви: договори про виробничу кооперацію, про спільне вироб­ництво та ін.); договори (контракти) на ко­ристування надрами [10]. Вважаємо, що концесійні договори та договори (контрак­ти) на користування надрами — це догово­ри інвестиційного характеру, тобто зміша­ні договори, що містять елементи інвести­ційного договору та інших видів цивільно - правового договору.

Залежно від розподілу між учасника­ми договору прав і обов’язків цивільно - правові договори поділяються на односто­ронні та двосторонні. Інвестиційний дого­вір (контракт) спрямований на вкладення інвестицій в об’єкти інвестиційної діяль­ності. Саме це обумовлює двосторонній зобов’язальний характер коментованого договору. Тому інвестиційні договори (контракти) можуть бути тільки двосто­ронніми.

Цивільно-правові договори залежно від моменту їх укладення поділяються на консенсуальні і реальні. Коментовані до­говори не можуть бути реальними, оскіль­ки не виконуються у момент укладення.

Цивільно-правові договори залежно від наявності зустрічного задоволення по­діляються на відплатні та безоплатні. Вва­жаємо, що в інвестиційному договорі (контракті) інвестиції, що вкладаються в об’єкти інвестиційної діяльності, не мож­на розглядати як матеріальне задоволен­ня зі сторони інвестора. Оскільки інвести­ційним договором (контрактом) опосеред­ковується здійснення інвестиційної діяль­ності, то, на нашу думку, слід визначати відплатність чи безоплатність інвестицій­ної діяльності, проте не договору. Якщо інвестиції за договором вкладаються з ме­тою отримання прибутку, то інвестиційна діяльність є відплатною. Якщо за догово­ром здійснюється інвестиційна діяльність з метою досягнення соціального ефекту, то інвестиційна діяльність є безоплатною.

Інвестиційний договір (контракт) мо­же бути укладений: 1) на визначений строк; 2) на невизначений строк. З точки зору кількості сторін інвестиційний дого­вір (контракт) може бути двостороннім та багатостороннім.

В юридичній літературі немає єдності думок щодо місця інвестиційного догово­ру (контракту) в системі цивільно-право­вих договорів. Так, існує теорія, що ін­вестиційний договір (контракт) є само­стійним видом договірного зобов’язання. Іншої позиції дотримується В. В. Кафар - ський, вказуючи, що за ознакою спрямо­ваності інвестиційний договір можна від­нести в широкому розумінні до групи договорів послуг, оскільки діяльність за­мовника наділена ознаками надання по­слуг [11].

У чинному законодавстві не визначене місце інвестиційного договору (контрак­ту) в системі цивільно-правових догово­рів. Серед цивільно-правових договорів, що врегульовані ЦК України, містять ін­вестиційні зобов’язання засновницький договір, договір простого товариства та договір комерційної концесії. Норми, що регулюють засновницький договір, роз­міщені в книзі першій ЦК «Загальні по­ложення». Договір простого товариства та договір комерційної концесії — це окремі види договірних зобов’язань, що врегульовані у книзі п’ятій ЦК.

На нашу думку, інвестиційний договір (контракт) є самостійним видом цивільно - правового договору, що спрямований на вкладення інвестицій в об’єкт інвестицій­ної діяльності. Це виключає можливість застосування до відносин, які він регулює, положень актів цивільного законодавства про інші цивільно-правові договори.

Виокремлення інвестиційного догово­ру (контракту) як самостійного виду ци­вільно-правового договору потребує спе­ціального правового регулювання поряд з іншими цивільно-правовими договорами. В науковій літературі з цього питання пропонуються різні шляхи вирішення. Так, В. Кудрявцева вважає, що кодифіка­ція норм законодавства про інвестиційну діяльність можлива шляхом розроблення окремого, спеціального щодо ГК України кодифікованого закону — Інвестиційного кодексу України. Підпорядкованими Ін­вестиційному кодексу мають бути спе­ціальні закони України, що регулюють окремі види інвестиційної діяльності та умовно знаходяться в зоні активної еко­номічної і законотворчої динаміки. До цих спеціальних законів приєднуються і відповідні підзаконні нормативно-правові акти [12]. На думку В. В. Кафарського, необхідно прийняти спеціальний коди­фікований акт — Інвестиційний кодекс України, який би врегулював суспільні відносини в інвестиційній сфері, проте ін­вестиційні договори автор пропонує вре­гулювати в ЦК України окремою главою [І3]. З метою вдосконалення правового становища господарських організацій, що надають інвестиційні та пов’язані з ними додаткові послуги, О. М. Вінник вказує, що доцільним є прийняття спе­ціального закону «Про інвестування, ін­вестиційні послуги та державне регулю­вання ринку інвестиційних послуг» (як нової редакції Закону «Про інвестиційну діяльність» ) [14].

На нашу думку, правове регулювання інвестиційних договорів (контрактів) до­цільно закріпити в Законі України «Про інвестиційну діяльність» окремим розді­лом під назвою «Інвестиційні договори (контракти)». В цьому розділі слід передба­чити статті про поняття, форму та види ін­вестиційного договору (контракту), сторо­ни, істотні умови інвестиційного договору (контракту), здійснення інвестицій на осно­ві договорів інвестиційного характеру.

Специфічні критерії класифікації інвестиційних договорів

При класифікації інвестиційного дого­вору (контракту) можна використати спе­цифічні критерії класифікації.

Залежно від державної приналежності інвестора, що впливає на правовий ре­жим інвестиційної діяльності, здійснюва­ної за договором, інвестиційний договір (контракт) можна поділити на: 1) інвести­ційний договір (контракт), укладений за участю іноземного інвестора; 2) інвестиційний договір (контракт), укладений за участю вітчизняного інвестора.

Залежно від виду інвестицій інвести­ційний договір поділяється на: 1) договір, спрямований на вкладення грошових коштів; 2) договір, спрямований на вкла­дення рухомого майна; 3) договір, спря­мований на вкладення нерухомого майна;

4) договір, спрямований на вкладення цінних паперів; 5) договір, спрямований на вкладення майнових прав; 6) договір, спрямований на вкладення інвестицій у вигляді робіт, послуг тощо.

Залежно від об’єкта інвестиційної діяльності інвестиційний договір (кон­тракт) поділяється на: 1) договір, спрямо­ваний на вкладення інвестицій в грошові кошти; 2) договір, спрямований на вкла­дення інвестицій в рухоме майно; 3) до­говір, спрямований на вкладення інвес­тицій в нерухоме майно; 4) договір, спрямований на вкладення інвестицій в цінні папери; 5) договір, спрямований на вкладення інвестицій в майнові права;

6) договір, спрямований на вкладення ін­вестицій в підприємство як єдиний май­новий комплекс; 7) договір, спрямований на вкладення інвестицій в дії, тощо.

Залежно від мети інвестування інвес­тиційний договір (контракт) поділяється на: 1) договір, спрямований на вкладення інвестицій в об’єкт інвестиційної діяль­ності з метою отримання прибутку; 2) до­говір, спрямований на вкладення інвести­цій в об’єкт інвестиційної діяльності з метою досягнення соціального ефекту.

Таким чином, класифікацію інвести­ційних договорів (контрактів) необхідно здійснювати за класичними критеріями видового поділу цивільно-правових догово­рів та специфічними критеріями, якими є вид інвестицій, суб’єкти, об’єкти ін­вестиційної діяльності та мета інвесту­вання.



ПРИМІТКИ

1. Коссак В. М. Правові засади іноземного інвестування в Україні / В. М. Коссак. — Львів : Центр Європи, 1999. — С. 66—68.

2. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності : навч. посіб. / В. В. Луць. — К. : Юрінком Інтер, 1999. — С. 295.

3. Вінник О. М. Інвестиційне право : навч. посіб. / О. М. Вінник. — К. : Юридична думка,

2005. — С. 177—181.

4. Шишка Р. Б. Инвестиционное право Украины : учеб. пособ. / Р. Б. Шишка. — X. : Эспа­да, 2000. — С. 94.

5. Симсон О. Существенные условия и классификация инвестиционных договоров / О. Сим - сон // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 3. — С. 18—21.

6. Мілаш В. До питання про характер співвідношення категорій «інвестиційний договір» та «підприємницький (комерційний) договір» / В. Мілаш // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 1. — С. 75—79.

7. Кафарський В. В. Інвестиційні договори в Україні: поняття, види, зміст, правове регу­лювання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.03 / В. В. Кафар - ський ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. — К., 2006. — С. 4.

8. Щадрина Т. В. Правовое регулирование иностранных инвестиций в Российской Федера­ции [Електронний ресурс] : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук / Т. В. Щадрина. — М. : МГЮА, 1999. — 29 с. — Режим доступу : www. law. edu. ru/book/ Ьоок. авр? ЬоокГО=8433

9. Саніахметова Н. О. Підприємницьке право: Суб’єкти підприємництва. Кредитування. Оренда. Лізинг. Зовнішньоекономічна діяльність. Інвестиції. Антимонопольне законодавство. Захист від недобросовісної конкуренції. Реклама : навч. посіб. / Н. О. Саніахметова. — К. : А. С.К., 2001. — С. 523.

10. Вінник О. М. Зазнач. праця. — С. 346.

11. Кафарський В. В. Зазнач. праця. — С. 7.

12. Кудрявцева В. Проект інвестиційного кодексу України: місце в системі господарського законодавства / В. Кудрявцева // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 6. — С. 82—83.

13. Кафарський В. В. Зазнач. праця. — С. 15—16.

14. Вінник О. М. Правове становище інвестиційних фірм за законодавством Європейського Союзу (з точки зору адаптації українського законодавства до права ЄС) / О. М. Вінник // Віс­ник господарського судочинства. — 2007. — № 5. — С. 105.