joomla
ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ В САНКЦІЯХ КРИМІНАЛЬНО - ПРАВОВИХ НОРМ
Форум права

УДК 343.214

Л. О. МОСТЕПАНЮК, канд. юрид. наук, доц., Національна академія внутрішніх справ

Ключові слова: покарання, санкція, позбавлення волі, штраф, гуманізація

Застосування штрафу як одного з основних видів покарання часом має беззаперечні пере­ваги у порівнянні позбавленням волі на пев­ний строк. Про можливість більш широкого застосування штрафу в науковій літературі йшлося неодноразово [1, с.10; 2, с. 15; 3, с.14;

4, с. 104-105]. Так, не секрет, що застосування позбавлення волі в багатьох випадках не є адекватним до суспільної небезпеки скоєного злочину, часто при призначенні покарання не враховується соціальна характеристика особи та обставини вчинення злочину, можливості соціального збереження злочинця та призна­чення альтернативного виду покарання.

Можна навести безліч аргументів на ко­ристь незастосування покарання у вигляді по­збавлення волі, а саме:

- економічні збитки, завдані державі, засу­дженим не компенсуються, оскільки він фізи­чно позбавлений можливості заробити кошти та це зробити, перебуваючи у виправній уста­нові;

- зростають видатки держави та утримання установ позбавлення волі;

- у засудженого втрачаються зв’язки з ро­диною, суспільством, натомість розвивається тюремна субкультура, яка в майбутньому може стати причиною рецидивної злочиннос­ті чи антисоціальної поведінки;

- при перебуванні в місцях позбавлення волі протягом тривалого часу засуджені част­ково втрачають професійні навички;

- у засудженого формується психічні від­хилення;

- втрачається здоров’я та розвиваються ін­фекційні хвороби;

- після звільнення особи з місць позбав­лення волі засудженій особі складно працев - лаштуватися [5].

Як свого часу зазначав МИ. Коржанський, у вітчизняному кримінальному законодавстві штраф як вид покарання застосовується неви­правдано рідко, що він не може бути ефекти­вним [6, с.260]. Штраф, як основний вид по­карання, станом на 01.01.2008 р. передбачався в 255 санкціях, що становило 17,53 % від за­гальної кількості санкцій в Кримінальному кодексі України (далі - КК). У порівнянні з КК УРСР 1960 р. цей показник майже не змі­нився - 140 санкцій (17,18 % від загальної кі­лькості санкцій в КК 1960 р.) передбачало по­карання у вигляді штрафу. На сьогодні, після прийняття 15.11.2011 р. Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України до гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяль­ності», кількість санкцій, які передбачають по­карання у виді штрафу, зросла на 62 одиниці і становить 317 санкцій, або 21,79 % від загаль­ної кількості кримінально-правових санкцій.

Але питання про збільшення практичного призначення покарання у виді штрафу зали­шається відкритим. Так, за даними судової статистики, не дивлячись на постійні роз’яс­нення щодо необхідності поступового збіль­шення випадків застосування штрафу як ос­новного виду кримінального покарання, його кількість поступово зменшується [7]. Так, у 2008 р. до штрафу як основного виду пока­рання було засуджено 21964 особи, що стано­вить 14,96 % від загальної кількості призна­ченого покарання, у 2009 р. - 21487 (14,68 %), у 2010 р. -25095 (14,87 %), у 2011 р. -21721 (14,07 %), у 2012 р. - 23651 (14,52 %).

Порівняно невеликий відсоток засуджених до штрафу та поступове зменшення питомої ваги його застосування можна пояснити, в тому числі, тим фактом, що значна кількість осіб, які вчиняють злочини, не мають постій­ного доходу, місця роботи, належного фінан­сового забезпечення і саме тому до таких ка­тегорій осіб об’єктивно не може застосовува­тися вказаний вид покарання. Крім того, не варто забувати про нову редакцію ст.53 КК, що встановлює значно вищий кількісний роз­мір штрафу. Все це сприяє поширенню тен­денції, яка спостерігається в державі.

Натомість, кількість осіб, до яких застосову­ється покарань у вигляді позбавлень волі, збільшується: у 2008 р. до позбавлень волі бу­ло засуджено 32895 осіб, що становить 22,4 % від загальної кількості призначеного покарання, у 2009 р. - 35500 (24,25 %), у 2010 р. - 40819 (24,19 %), у 2011 р. - 44201 (28,64 %), у 2012 р. - 42938 (26,36%). Але дивує інше - у період 2009-2010 рр. питома вага осіб, до яких за­стосовувалося позбавлення волі на невеликий термін (до 2 років, що передбачається в санк­ціях за вчинення злочинів невеликої тяжкос­ті), була досить помітною у загальній струк­турі призначеного покарання. Так, у 2009 р. до позбавлення волі строком до 2 років було засуджено 8439 осіб або 5,77 % від загальної кількості засуджених, у 2010 р. - 8439 осіб, що так само становило 5,77 %. І це відбувало­ся до значного збільшення розміру штрафу у зв’язку зі вступом в дію Закону України «Про внесень змін до деяких законодавчих актів України до гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяль­ності»! Питання, чому суди не застосовували штрафи, громадські роботи та інші альтерна­тивні види покарань, що можуть признача­тися за вчинень злочинів невеликої чи сере­дньої тяжкості, не знаходить логічної та обґрунтованої відповіді.

Разом із тим, тенденції щодо розширення сфери застосувань покарань, не пов’язаних з позбавленьм волі, заслуговують лише пози­тивного схвалення, адже це викликано потре­бою гуманізації кримінальної відповідальнос­ті шляхом зменшення кількості судимих осіб і осіб, які позбавлятимуться волі. Отже, наяв­ність у Верховній Раді України законопроек­тів щодо гуманізації кримінальної відповіда­льності і розширень сфери застосування покарань, не пов’язаних з позбавленьм волі, свідчить про правильні кроки законодавця стосовно реформування кримінальної юсти­ції. Але, на жаль, не всі законопроекти «ма­ють право на життя».

Так, законопроектом «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо де­яких злочинів, які караються штрафами)» із реєстр. № 2677 від 02.04.2013 p., передбача­ється внесень змін до КК щодо заміни пока­рання у вигляді позбавлення волі стягненьм у вигляді штрафу. На думку його розробни­ків, реалізація поданих змін призведе до зме­ншень кількості арештованих осіб, які утри­муватимуться в умовах, що принижують їх честь та гідність та, крім цього, відбудеться значна економія державних коштів (понад 900 млн. грн.) за рахунок зменшення видатків на утримання установ виконань покарань (через зменшень кількості покарань у вигля­ді арешту і обмежень волі) та з’являться до­даткові надходжень до Державного бюджету (біля 1400 млн. грн.) [5].

За даними Державної пенітенціарної служ­би України, в установах виконань покарань станом на 01.01.2013 р. знаходиться 116973 особи (чоловіків - 108734, жінок - 7040, непо­внолітніх - 1 199), на утримань яких у Дер­жавному бюджеті на 2013 рік передбачено

2717674,7 тис. грн. Разом із тим, понад 40 ти­сячам особам ( із яких 2,5 тисячі жінок та 59 неповнолітніх) покарання у вигляді позбав­лення волі, у разі прийняття аналізованого законопроекту, можна замінити покаранням у вигляді штрафу. Сума надходжень до Держа­вного бюджету від такої заміни становитиме 1421173,6 тис. грн. (при застосуванні найни­жчого розміру штрафу). Одночасно, прямі витрати з Державного бюджету на утримань даних осіб в установах виконання покарань скоротяться на 35 % ( 951186,15 тис. грн.) [5].

Як було зазначено вище, при загальній по­зитивній тенденції вказаних процесів щодо гуманізації кримінальної відповідальності, наданий законопроект не може бути прийня­тим, так як суперечить багатьом принципам кримінального права і кримінальної відпові­дальності, побудований з порушенням правил логіки та законодавчої техніки. Так, законоп­роектом пропонується запровадження безаль - тернативних абсолютно визначених криміна- льно-правових санкцій, що повністю суперечить принципу індивідуалізації пока­рання, сприяє неврахуванню ступеня тяжкості і характеру суспільної небезпеки злочину. Ві­домо, що наявність альтернативних, та ще й відносно визначених кримінально-правових санкцій лише позитивно відображається на призначенні покарання винним особам. Отже, зменшення видів покарання в альтернативних санкціях і зведення їх фактично до одного по­карання у виді штрафу суперечитиме прин­ципу індивідуалізації покарання.

Крім того, у законопроекті спостерігається необгрунтована співзаміна видів покарання, побудована з порушенням законів логіки. На­приклад, санкція чинної ч.4 ст.158 КК перед­бачає покарання у виді обмеження волі до З років або позбавлення волі до 3 років. Зако­нопроектом пропонується запровадження в даній нормі покарання у виді штрафу в розмі­рі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян [8]. В той же час, ч.5 даної статті на сьогодні передбачає покарання у виді обме­ження волі до 2 років, а законопроект пропо­нує запровадити покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів до­ходів громадян. А ч. Ю ст.158 КК передбачає покарання у виді обмеження волі до 5 років або позбавлення волі до 3 років. Законопрое­ктом пропонується запровадження в даній нормі покарання у виді штрафу в розмірі 700 неоподаткованих мінімумів доходів грома­дян. Виникає цілком обґрунтоване питання - чому спостерігається така невідповідність між існуючими розмірами покарання у виді обмеження волі і пропонованим штрафом? Дана законодавча ініціатива аж ніяк не гово­рить про правильність і доцільність її практи­чної реалізації!

Неодноразово в науковій літературі та дисе­ртаційних дослідженнях вказувалося на встано­влення логічно обґрунтованих моделей типових санкцій, в яких для всіх видів основних пока­рань пропонувалася градація за ступенями су­ворості. H. A. Орловська наводить так звані «ступені» для практично всіх видів покарання. У зв’язку з тим, що розміри штрафу вона аналі­зувала до прийняття Верховною Радою України

15.11.2011 р. Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України до гуманізації відповідальності за правопору­шення у сфері господарської діяльності», ми наведемо їх для розуміння пропонованого принципу конструювання кримінально-право - вих санкцій. Процитуємо, що за умови розу­міння штрафу як основного виду покарання, дослідниця пропонує передбачити 4 його сту­пені суворості: від 500 тис. до 1 тис., від 1 тис. до 2 тис., від 2 тис. до 3 тис., від 3 до 5 тис. не­оподаткованих мінімумів доходів громадян. Для позбавлення волі на визначений термін ав­торка пропонує встановити 6 ступенів: від 1 до З років, від 3 до5 років, від 5 до 8 років, від 8 до 10 років, від 10 до 13 років, від 13 до 15 років, а для позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських та виправних робіт, арешту, обмеження волі можуть бути передбачені 2 ступеня суворості - від нижньої межі до половини строку та від по­ловини строку до верхньої межі [9, с.584].

Виходячи з вищевикладеного, H. A. Орлов­ською пропонувалися наступні моделі типо­вих санкцій:

1. Категорія «Злочини невеликої тяжкості»:

А) перша підкатегорія - типова санкція по­винна включати позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльніс­тю, громадські роботи, штраф, виправні робо­ти (розміри всіх покарань відповідають 1 сту­пеню суворості);

Б) друга підкатегорія - типова санкція по­винна включати позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльніс­тю (2 ступінь), громадські роботи (2 ступінь), штраф (2 ступінь), виправні роботи (2 сту­пінь), арешт (І ступінь);

2. Категорія «Злочини середньої тяжкості»:

А) перша підкатегорія - типова санкція включає штраф (3 ступінь), арешт (2 ступінь), обмеження волі (І ступінь), позбавлень волі на визначений строк (І ступінь);

Б) друга підкатегорія - типова санкція включає штраф (4 ступінь), обмежень волі (2 ступінь), позбавлень волі на визначений строк (2 ступінь);

3. Категорія «Тяжкі злочини»:

А) перша підкатегорія - типова санкція включає позбавлення волі на визначений тер­мін (3 ступінь);

Б) друга підкатегорія - типова санкція включає позбавлень волі на визначений строк (4 ступінь);

4. Категорія «Особливо тяжкі злочини»:

А) перша підкатегорія - типова санкція включає позбавлення волі на визначений тер­мін (5 ступінь);

Б) друга підкатегорія - типова санкція включає позбавлень волі на визначений строк (6 ступінь), довічне позбавлень волі [9, с.585-586].

На нашу думку, вказана пропозиція заслу­говує на підтримку і повинна подібним чином стосуватися абсолютно всіх законопроектів, що стосуються зміни кримінально-правових санкцій у чинному КК. Це лише спрьтиме приведенню кримінально-правових санкцій у належний вид та вирішенню питань про їх логічне обґрунтування.

Таким чином, наявність подібних законоп­роектів лише позитивно буде відображатися на розвитку науки кримінального права, вдо­сконалення норм чинного КК, спрьтиме гу­манізації кримінальної відповідальності та зниженню офіційно визнаного рівня криміна - лізації суспільства лише за умови чіткого, правильного і логічно обумовленого їх розро­блення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Мостепанюк Л. О. Теоретико-прик - ладні аспекти застосування деяких видів по­карань / Л. О. Мостепанюк // Іменем закону : науковий вісник. - 2008. - № 1. - С. 9-12.

2. Попрас В. О. Штраф як вид покарань за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук, ступеь канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право, кримінологія; кримінально-виконавче право» /

В. О. Попрас. - X., 2008. - 20 с.

3. Філей Ю. В. Кримінально-правові сан­кції та їх застосувань за злочини проти влас­ності : автореф. дис. на здобуття наук, ступе­ня канд. юрид. наук спец. 12.00.08 «Кримінальне право, кримінологія; криміна - льно-виконавче право» / Ю. В. Філей. - Л., 2006. - 18 с.

4. Хавронюк М. І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України / М. І. Хавронюк. - К. : Істина, 2004. - 243 с.

5. Пояснювальна записка до проекту За­кону «Про внесень змін до Кримінального кодексу України (щодо деяких злочинів, які караються штрафами)» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://wl. cl. rada. gov. ua/pls/ zweb2/webproc2_5_l_J? ses=10008&num_s=2& num=2677&datel=&date2=&name_zp=&out_ty pe=&id.

6. Коржанський М. И. Санкції у криміна­льному законодавстві України / М. И. Кор­жанський, Р. В. Щупаківський // Науковий вісник Дніпропетровськ, юрид. акад. - 2004. - № 1 (14). - С. 259-262.

7. Аналіз стану злочинності. Структура видів покарання, призначених засудженим особам (за вироками, що набрали законної сили) (за даними судової статистики) [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу: http ://www. court. gov. ua/ sudova_statystyka.

8. Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо де­яких злочинів, які караються штрафами)» : від 02.04.2013 p., реєстр. № 2677 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://wl. с I. rada. gov. ua/pls/zweb2/webproc4_l? рВ511=46377.

9. Орловская Н. А. Основания и принци-

Пы построения уголовно-правовых санкции монография / Н. А. Орловская. - Одеса Юрид. л-ра, 2011. - 624 с.



Мостепанюк Л. О. Покарання та його удосконалення в санкціях кримінально - правових норм /Л. О. Мостепанюк // Форум права. — 2013. — № 3. — С. 412—416 [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j-pdf/FP_index. htm_2013_3_69.pdf

Досліджено питання удосконалення деяких видів покарань. Аргументовано необхід­ність розширення застосування покарань, не пов’язаних з позбавленням волі. Здійсне­но аналіз законопроекту щодо розширення кількості санкцій, які передбачають пока­рання у вигляді штрафу та визначено його недоліки. Обґрунтовано доцільність запровадження градації покарань за ступенем суворості.

Мостепанюк Л. А. Наказание и его усовершенствование в санкциях уголовно-правовых норм

Исследованы вопросы усовершенствования некоторых видов наказания. Аргументи­рована необходимость расширения применения наказаний, не связанных с лишением свободы. Выполнен анализ законопроекта относительно расширения количества санк­ций, которые предусматривают наказание в виде штрафа и определено его недостатки. Обоснована целесообразность внедрения градации наказаний по степени суровости.

Mostepanuk L. A. Punishment and Its Improvement in the Sanctions of Criminal Law

The question of improving certain types of sentences investigated. The necessity extension of punishment other than imprisonment argues. The analysis of the bill to expand sanctions involving punishment of a fine and defined its shortcomings Completed. The necessity of introducing gradations of punishment according to the degree of severity justified.