joomla
ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЦИВІЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ ТА МІСЦЕ СЕРЕД НИХ АДМІНІСТРАТИВНО - ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Форум права

УДК 342.9

H. A. СІМОНЯН, Харківський національ­ний університет внутрішніх справ

Ключові слова: право, правові засади, адмініст - ративно-правові засади, принципи правових за­сад цивільного контролю за діяльністю органів прокуратури, нормативно-правове забезпечення

Для правової держави характерним є те, що право пронизує всю сферу публічних відносин та найбільш важливі і принципові аспекти сфери приватних відносин. Цивіль­ний контроль за діяльністю органів проку­ратури також має публічно-правову приро­ду, оскільки, по-перше, більшість суб’єктів контролю наділені державно-владними пов­новаженнями, а, по-друге, сам об’єкт конт­ролю - органи прокуратури - має публічний характер і є представником державного ме­ханізму та носієм, у зв’язку із цим, відпові­дних владних повноважень. Відтак, цивіль­ний контроль за діяльністю прокуратури здійснюється виключно на підставі та у ме­жах діючих правових норм.

Явище цивільного контролю та його про­блематика є досить новими як для вітчизня­них законодавства та юридичної науки. Втім, він не залишився поза увагою дослід­ників, окремі його аспекти у своїх працях досліджували О. Ф. Андрійко, М. І. Ануфрі - єв, О. М. Бандурка, С. Г. Братель, B. C. Гус - лавський, С. Ф. Денисюк, В. В. Ковальська,

А. Т. Комзюк, В. М. Гаращук, В. В. Марков,

О. М. Музичук та інші. Натомість, попре до­робок цих та інших науковців, особливості цільного контролю все ще залишається сла­бо вивченими, що потребує подальшого на­укового доробку. Сказане стосується визна­чення кола об’єктів цивільного контролю та місця і особливостей серед них прокурату­ри.

У зв’язку з цим метою статті є визначен­ня поняття та особливостей правових засад контролю за діяльністю органів прокурату­ри. Задля цього планується визначитися зі змістом понять «право», «правові засади» та «адміністративно-правові засади», проана­лізувати принципи правових засад цивіль­ного контролю за діяльністю органів проку­ратури та відповідне нормативно-правове забезпечення.

Право являє собою складне багатоаспек - тне явище. У науковій літературі по-різному підходять до розуміння природи права. Так,

С. С. Алексеев, розвиваючи теорію природ­ного права, пише, що воно являє собою су­му вимог, у своїй вихідній основі народже­них безпосередньо, без будь-якої людської участі, самим природним життям суспільст­ва, «природою», «єством» людського буття, об' єктивними умовами життєдіяльності, природним ходом речей. Природне право - це обумовлені природного та соціально - природним середовищем вимоги та ідеали, які пройшовши крізь правосвідомість, його культурні коди, набувають правової зовні­шності і відповідно до цього виступають у вигляді правових вимог і прообразів (або в іншому словесному еквіваленті норм - норм позитивного права) [1].

Аналіз викладених у юридичній літера­турі поглядів на зміст поняття права, свід­чить про відсутність єдиної точки зору з приводу даного питання. Одні правники (наприклад, С. С. Алексеев, М. В. Цвік та ін.), формулюючи визначення, поєднують у ньому природно-правовий та позитивістсь­кий підходи праворозуміння, інші (напри­клад, Т. В. Кашанін, О. Ф. Скакун, О. Ф. Чер- данцев) акцентують увагу тільки на позитивному аспекті права. Втім, незалежно від того, який підхід до праворозуміння до­мінує у поглядах того чи іншого дослідника,


Більшість із них так чи інакше визначає право як мірило (критерій) свободи, рівнос­ті та справедливості. Причому не є суттєвим

- вказує у визначенні права усі ці три його властивості дослідник, чи тільки окремі із них. Адже, як слушно наголошує B. C. Нер - сесянц, різні визначення права, які предста­вляють собою різні напрямки конкретизації змісту принципу правової рівності, виража­ють єдину (і тільки єдину) сутність права. Кожне з цих визначень припускає й інші визначення в загальносутнісному контексті принципу правової рівності. Звідси й внут­рішня сутнісна рівноцінність таких зовні різних визначень, як: право - це формальна рівність, право - це загальна і необхідна форма свободи в суспільних відносинах людей, право - це загальна справедливість і т. д. Адже формальна рівність так само при­пускає свободу і справедливість, як останні

- перше й один одного [2].

Отже, правові засади цивільного контро­лю за діяльністю органів прокуратури, це ті засади, які прямо чи опосередковано визна­чені системою діючих у державі правових норм і приписів. Регламентуючий вплив правових норм на відносини, процеси та явища, що відбуваються у суспільному жит­ті (в тому числі, цивільний контроль за дія­льністю прокуратури), називається право­вим регулюванням. Залежно від того, за допомогою норм якої галузі вправа здійс­нюється дане регулювання, воно набуває певної специфіки, обумовленої предметом і методом правового регулювання конкретної правової галузі.

Чільне місце у процесі врегулювання ци­вільного контролю за діяльністю органів прокуратури займає адміністративно - правове регулювання. Його значна роль у цьому процесі зумовлена сутністю адмініс­тративного права, яке являє собою галузь права (сукупність правових норм), що регу­лює з метою реалізації задач та функцій держави суспільні відносини управлінсько­го характеру, які складаються у сфері вико­навчої та розпорядчої діяльності органів ви­конавчої влади, внутрішньоорганізаційній діяльності інших державних органів, а та­кож у процесі здійснення громадськими ор­ганізаціями, їх органами зовнішніх юридич­но власних повноважень [3, с.20].

Адміністративісти акцентують увагу пе­реважно на тому, що адміністративне право регулює відносини у сфері виконавчої гілки влади. Якщо спиратися на такий підхід, то не зовсім зрозуміло, яке відношення має адміністративно-правове регулювання до цивільного контролю за органами прокура­тури, особливо у тих випадках, коли в якос­ті контролюючих суб’єктів виступаю не ор­гани виконавчої влади чи органи місцевого самоврядувань. Адже ані об’єкт контролю, яким є органи прокуратури, ані ряд контро­люючих суб’єктів, як то парламент, Прези­дент України, суди, не мають відношення до виконавчої гілки влади. Для вирішення цього питання слід звернутися до позиції, яку займають В. К. Колпаков та О. В. Кузь - менко. Вони пишуть, що адміністративне право є однією з найрельєфніших галузей публічного права України. За допомогою засобів адміністративного права (норми, ві­дносини, законодавство, компетенція суб’єктів, способи реалізації норм) здійсню­ється зовнішнє вираження і юридичне офо­рмлення публічного інтересу в управлінні. Адміністративне право - це галузь права, засобами якої (норми, відносини, законо­давство, методи, форми, компетенція суб'єктів, способи реалізації норм) форму­ються публічно-управлінські відносини, а також організується і забезпечується публі- чно-управлінська діяльність [4, с. ЗЗ]. Нау­ковці підкреслюють, що адміністративне право - найбільш об’ємна, мобільна, неста­більна й одна з найскладніших юридичних галузей. Немає такої галузі державного чи громадського життя, яке би не регулювало­ся адміністративним правом. Його норми регулюють діяльність структур виконавчої влади, місцевого самоврядувань, держав­них і недержавних підприємств, установ, організацій, їхній вплив постійно відчува­ють на собі конкретні люди. Службові від­носини, відносини між громадянами та ор­ганами держави, органами місцевого самов­рядування, громадськими організаціями будуються відповідно до адміністративно - правових приписів [4, с. ЗЗ].

Тож, адміністративно-правове регулю­вання у вузькому розумінні стосується ви­конавчої гілки влади та внутрішньо органі­заційного управління. У більш просторому ж розумінні воно охоплює й цілу низку ін­ших відносин публічного та управлінського характеру. Контроль, у тому числі цивіль­ний контроль за органами прокуратури, не­залежно від того здійснюється він органами виконавчої влади чи іншими суб’єктами, є інструментом управління і має публічно - правову природу. А отже зазнає регламен­туючого впливу з боку адміністративно - правових норм, тобто, є предметом адмініс - тративно-правового регулювання.

Право, зокрема адміністративне, хоча і є на сьогодні найбільш досконалим, об’ємним та всепроникаючим засобом врегулювання суспільних відносин. Проте, навіть воно ре­гламентує не усі аспекти суспільно - державного життя, а ті, що мають найваж­ливіший характер. При цьому в усьому ма­сиві врегульованих відносин ряд їх аспектів має особливий, визначальний характер, то­му їх, як правило, йменують правовими за­садами.

Хоча Закон України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організа­цією і правоохоронними органами держави» не містить у своїй назві терміну «засади», втім все ж таки саме він є основним норма- тивно-правовим актом з питань визначення правових засад організації і здійснення де­мократичного цивільного контролю над правоохоронними органами держави [5]. До основних засадничих положень, які закріп­лює зазначений Закон, належать визначення поняття, предмету та цивільного контролю, закріплення системи його суб’єктів та їх по­вноважень щодо його здійснення тощо.

Потребує окремої уваги таке важливе пи­тання засадничого характеру, як принципи здійснення цивільного контролю за діяльні­стю прокуратури. Адже як вважає М. М. Марченко, контрольна діяльність сучасних цивілізованих держав повинна здійснювати­ся на базі ряду спільних основоположних принципів, які визначають єство, характерні риси і загальний напрямок цієї діяльності [6, с.552]. Тим більше, що саме принципи дуже часто застосовують як синонім засад, і навпаки.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що принципи цивіль­ного контролю за діяльністю органів проку­ратури, це сформовані в результаті об’єктивного розвитку суспільства та нау­ково обґрунтовані теоретичні положення, ідеї, що покладаються в основу нормативно - правового регулювання зазначеного конт­ролю та діяльності щодо його практичного здійснення. Даним принциповим положен­ням властивий найвищий ступінь узагаль­нення та імперативності, а також вони хара­ктеризуються відносною стійкістю (незмінністю). Втім, не варто принципи, і тому числі принципи контролю, розглядати як статичні, як постулати. Адже, як слушно зауважує А. Ф. Мельник, на кожному етапі розвитку суспільства і держави постає пот­реба виокремлення та визначення принципів державного управління, оскільки очевидно, що не всі його закономірності, відносини і взаємозв’язки пізнано й описано через принципи. Практичне значення та дія прин­ципів державного управління не залежать від них самих, а повністю визначаються ставленням до них людей [7, с.37].

Цивільний контроль за діяльністю про­куратури є складним інститутом, який вби­рає у себе як загальноправові принципи, так і галузеві.

У ст.4 Закону України «Про демократич­ний цивільний контроль над Воєнною орга­нізацією і правоохоронними органами дер­жави» встановлено, що Цивільний контроль над правоохоронними органами держави здійснюють на основі: верховенства права, неухильного дотримання вимог законодав­ства, яким регулюються діяльність правоо­хоронних органів; розмежування функцій і повноважень політичного керівництва пра­воохоронною діяльністю та професійного військового управління правоохоронними органами, унеможливлення дублювання їх­ніх функцій; взаємодії й відповідальності органів державної влади та правоохоронних органів у межах, визначених законодавст­вом, за здійснення політики у справі зміц­нення законності й громадського порядку, за своєчасне і всебічне матеріально - фінансове забезпечення правоохоронних органів держави для виконань покладених на них функцій; деполітизації та деідеологі - зації контролю. Службові (посадові) особи, здійснюючи згідно із цим Законом функції контролю у сфері правоохоронної діяльнос­ті, не можуть бути зв’язані рішеннями полі­тичних партій чи громадських організацій; прозорості видатків на правоохоронну дія­льність, утилізацію та; відкритості для сус­пільства інформації про діяльність правоо­хоронних органів держави, яка не становить державну таємницю, з урахуванням визна­ченої законами специфіки державних пра­воохоронних органів; відповідальності по­садових осіб за своєчасність, повноту і достовірність інформації, що надається, та за реагування на звернення громадян, гро­мадських організацій, виступи засобів масо­вої інформації; судового захисту прав суб’єктів цивільного контролю [5].

З викладеного чітко видно, що законода­вець досить ретельно підійшов до визна­чення кола принципів цивільного контролю, вказавши й верховенство права, і закон­ність, і свободу контролю від надмірного політичного впливу та пріоритет інтересів суспільства перед інтересами правлячої елі­ти (деполітизація, деідеологізація), і актив­ну участь у контролі населення держави та його якомога повнішу обізнаність про про­цес контрольної діяльності інших державно владних суб’єктів та її результати, тощо.

Усі ці принципи у повній мірі стосуються й цивільного контролю за діяльністю орга­нів прокуратури. Втім, на нашу думку, за­значений перелік також можна доповнити такими принципами, як: своєчасність та об’єктивність, ефективність та результатив­ність, систематичність, системність та нау­ковість.

Резюмуючи викладений матеріал, можна констатувати, що правові, в тому числі ад - міністративно-правові засади цивільного контролю за діяльністю органів прокурату­ри - це прямо чи опосередковано відобра­жені у правових нормах основоположні, за­гальні вимоги, положення, що визначають організаційно-правові та процесуально - процедурні аспекти здійснення даного виду контролю.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алексеев С. С. Право. Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследова­ния / Алексеев С. С. - М. : Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М? 1998.

2. Нерсесянц В. С. Философия права : учебник для вузов / Нерсесянц В. С. - М. : Издательская группа ИНФРА-М-НОРМА,

1996. -652 с.

3. Административное право Украины : учебник для студентов высш. учеб, заведе­ний юрид. спец. / [Ю. П. Битяк, В. В. Богуц­кий, В. Н. Гаращук и др.] ; под ред. проф. Ю. П. Битяка. - 2-е изд., перераб. и доп. - Харьков : Право, 2003. - 576 с.

4. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Ад­міністративне право України : підручник / Колпаков В. К., Кузьменко О. В. - К. : Юрі - нком Інтер, 2003. - 544 с.

5. Закон України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організа­цією і правоохоронними органами держави» : від 19.06.2003 р., № 975-ІУ // ВВР Украї­ни. - 2003.-№ 46. - Ст. 366.

6. Общая теория государства и права. Академический курс: В 2-х томах / отв. ред. проф. М. Н. Марченко. - М. : Изд-во «Зер­цало», 1998- . - Т. 2. Теория государства. -


1997. -716 с.

7. Державне управління : навч. посіб. /

А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю.

Васіна, Л. Ю. Гордієнко ; за ред. А. Ф. Ме­льник. - К. : Знання-Прес, 2003. - 343 с. - (Вища освіта XXI століття).



Сімонян Н. А. Правові засади цивільного контролю за діяльністю органів прокурату­ри та місце серед них адміністративно-правового регулювання / Н. А. Сімонян // Фо­рум права. — 2013. — № 2. — С. 497—501 [Електроннийресурс].

Проаналізовано поняття «право», «правові засади» та «адміністративно-правові заса­ди»; визначено принципи та особливості правових засад цивільного контролю за дія­льністю органів прокуратури.

Симонян H. A. Правовые основы гражданского контроля за деятельностью органов и место среди них административно-правового регулирования

Проанализированы понятия «право», «правовые основы» и «административно­правовые принципы»; определены принципы и особенности правовых основ граждан­ского контроля за деятельностью органов прокуратуры.

Simonyan N. A. Legal Principles of Civilian Control over the Activities of Organs and Among These Administrative and Legal Regulation

The term «law», «legal basis» and «administrative and legal framework» are analyzes. Prin­ciples legal principles of civilian control over the activities of prosecutors, and appropriate regulatory support are fined.