joomla
НОВЕЛИ АНТИКОРУПЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
Форум права

УДК 342.21(477)

Г. С. КРАИНИК, канд. юрид. наук, Науко - во-дослідний інститут вивчення проблем зло­чинності імені академіка В. В. Сташиса Націона­льної академії правових наук України

С. С. КРАИНИК, прокуратура м. Марганця Дніпропетровської області

Ключові слова: антикорупційне законодавство, удосконалення кримінального законодавства

Дослідженню корупційних злочинів в Україні приділялося чимало уваги такими науковцями, як: П. П. Андрушко, В. І. Бори­сов, Ю. В. Гродецький, 0.0. Дудоров, В. М. Киричко, Є. В. Невмержицький, В. П. Пшонка, В. Я. Тацій, В. І. Тютюгін, М. І. Хав - ронюк, О. М. Юрченко та інші.

Метою статті є розгляд важливих як у те­оретичному, так і практичному сенсі новел національного антикорупційного законодав­ства України.

Відповідно до Закону України «Про вне­сення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного за­конодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з ко­рупцією» від 18.04.2013 р. № 221-VII, що набув чинності з 18.05.2013 р., із Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня виключено статті 1722 «Порушень обме­жень щодо використання службового стано­вища» та ст.1723 «Пропозиція або надання неправомірної вигоди» Кодексу України про адміністративні правопорушення [1]. На наш погляд зміни до Кодексу України про адмі­ністративні правопорушення цілком слушні, оскільки ступінь суспільної небезпечності вказаних корупційних діянь не поступається злочинам (кримінальним правопорушенням). Крім того, це виключить можливість притяг­нення осіб до різних видів відповідальності (адміністративної чи кримінальної) за вчи­нення подібних правопорушень [2, с. 102]. Резолюція Комітету міністрів Ради Європи «Про двадцять принципів боротьби з коруп­цією» радить гарантувати визнання націона­льної та міжнародної корупції кримінальною

[3] . Тому в Україні відповідальність за най­більш суспільно небезпечні корупційні діян­ня повинна бути кримінальною, а не адмініс­тративною.

Слід у цілому прискорити реформу Коде­ксу України про адміністративні правопору­шень, бо без цього реформування правової системи України залишається незавершеним, триватимуть колізії у законодавстві.

У нових редакціях викладено ст.354 Кри­мінального кодексу України (далі - КК України) «Підкуп працівника державного підприємства, установи чи організації», ст.3682 «Незаконне збагачення», ст.3683 «Пі­дкуп службової особи юридичної особи при­ватного права незалежно від організаційно - правової форми».

Внесено зміни до статей 3684 «Підкуп особи, яка надає публічні послуги», 3692 «Зловживання впливом», ст.370 «Провокація підкупу» КК України. Так, слово «хабар» у КК України замінено на слова «неправомір­на вигода» [1].

Зміни до антикорупційного законодавства України були прийняті Верховною Радою України начебто для його відповідності єв­ропейським стандартам. Чинними для Укра­їни, зокрема, є Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією та Конвенція Органі­зації Об’єднаних Націй проти корупції [4, 5] тощо. Примітно те, що відмова від криміна - льно-правового поняття «хабар» не випливає з вимог міжнародно-правових актів у сфері боротьби з корупцією, ратифікованих Украї­ною [4; 5; 6, с.13] а навпаки їм суперечить. Так, у ч.4 ст.12 Конвенції ООН проти коруп­ції зазначено, що «Кожна Держава-учасниця відмовляє у звільненні від оподаткування стосовно витрат, що є хабарами, які є одним із складових елементів складу злочинів, ви­знаних такими згідно зі статтями 15 і 16 цієї Конвенції, та, у належних випадках, стосов­


Но інших витрат, зроблених з метою сприян­ня корупційним діянням» [5]. У статтях 2 «Дача хабара національним державним по­садовим особам», 3 «Одержання хабара на­ціональними державними посадовими осо­бами», 4 «Хабарництво членів національних представницьких органів», 5 «Хабарництво іноземних державних посадових осіб», 6 «Хабарництво членів іноземних представ­ницьких органів», 7 «Дача хабара у приват­ному секторі», 8 «Одержання хабара у при­ватному секторі», 9 «Хабарництво посадових осіб міжнародних організацій», 10 «Хабар­ництво членів міжнародних парламентських асамблей», 11 «Хабарництво суддів і поса­дових осіб міжнародних судів», а також у статтях 18, 36 та 37 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією теж вжито термін «хабар», а не «неправомірна вигода» [4].

Отже, виключення з КК терміну «хабар» є передчасним, бо Україна ратифікувала 2 Конвенції, де міститься термін «хабар», а тому його слід найближчим часом включити назад до КК України.

У примітці до ст.3641 КК України, примі­тці до ст.354 КК України та ст.1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року № 3206-VI на­дається визначення неправомірної вигоди [7]. Зазначимо одразу, що на даний час усі три визначення неправомірної вигоди не співпа­дають, що не можна визнати задовільним з позицій законодавчої техніки. Постає важли­ве питання про необхідність єдиного для за­конодавства України про кримінальну відпо­відальність визначення неправомірної вигоди.

Неправомірна вигода за ст.1 Закону Укра­їни «Про засади запобігання і протидії кору­пції» - це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні ак­тиви, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав (у редакції Закону № 221—VII від 18.04.2013 р.)

[7] . Таке ж по суті визначення (лише слова «обіцяють, пропонують» поміняні місцями) міститься у примітці до ст.3641 КК «Зловжи­вання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалеж­но від організаційно-правової форми» (ви­значень поширюється на статті 364і, 3652, 368, 3682, 3683, 368-4, 369, 369 КК України - авт.). Згідно зі ст.3641 КК, неправомірна ви­года - це грошові кошти або інше майно, пе­реваги, пільги, послуги, нематеріальні акти­ви, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав [8].

Неправомірна вигода згідно з приміткою до ст.354 КК «Підкуп працівника державно­го підприємства, установи чи організації» (визначення поширюється лише на ст.354 КК України - авт.) - грошові кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги, що пере - вищують 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, або нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають чи одер­жують без законних на те підстав [8].

У визначенні предмета корупційних зло­чинів можна виділити, по-перше, види не­правомірної вигоди: 1) грошові кошти або інше майно; 2) пільги; 3) переваги; 4) послу­ги; 5) нематеріальні активи; по-друге, озна­ки, які є спільними для всіх цих видів і які відображають їх характер: суб’єкт корупцій - ного діяння обіцяє, пропонує, надає або оде­ржує будь-який із названих предметів безо­платно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову. Слід звернути увагу на те, що і у Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року № 3206-^1, і у КК України неправомірна виго­да визначена як предмет усіх корупційних діянь (корупційних правопорушень, у тому числі корупційних злочинів) [7, 8].

При невідповідності понять у КК України та у Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» для кваліфікації коруп­ційних злочинів (кримінальних правопору­шень) слід використовувати визначення, на­ведене у КК України, оскільки згідно з ч. З ст. З КК України злочинність діяння, а також його караність та інші наслідки вчинення злочину визначаються тільки цим Кодексом [8].

Грошові кошти - це готівка, кошти на ра­хунках в органах Державного казначейства України, у банках та депозити до запитання (згідно п.4 розд. І «Загальні положення» На­ціонального положень (стандарту) бухгал­терського обліку в державному секторі 101 «Подань фінансової звітності», затвердже­ного наказом Міністерства фінансів України

28.12.2009 року № 1541 [9].

Слід звернути увагу, що коли предметом злочину було певне майно, одержане служ­бовою особою за ціною, нижчою за мініма­льну ринкову, вартість майна і розмір одер­жаної вигоди не збігаються. Наприклад, у випадку одержання службовою особою май­на, яке фактично коштує 10000 грн., за ціною 6000 грн., неправомірна вигода, яка повинна враховуватися при кваліфікації злочину, ста­новить 4000 грн. [10, с.64].

Депозит (вклад) згідно підпункту 14.1.44 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПДК) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управлінь резиден­ту, визначеному фінансовою організацією згідно законодавствум України, або нерези­денту на строк або на вимогу та під процент на умовах видачі на першу вимогу або пове­рнень зі спливом встановленого договором строку [11].

Пленум Верховного Суду України у пос­танові від 26.04.2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» роз’яснює, що послуги, пільги і переваги, які не мають майнового характеру (похвальні характеристики чи виступ у пресі, надання престижної роботи тощо), не можуть визна­ватися предметом хабара. Одержання їх мо­же розцінюватись як інша (некорислива) за­інтересованість при зловживанні владою чи службовим становищем і за наявності до то­го підстав кваліфікуватися за відповідною частиною ст.364 КК України (див.: п.4 пос­танови від 26.04.2002 р. № 5) [12]. Наведене роз’яснення Пленуму Верховного Суду України поділяється більшістю вчених.

Майном, як особливим об’єктом, вважа­ються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки (див. ч. І ст.190 ЦК) [13].

Переваги - особливі привілеї, що ство­рюють додаткові можливості для конкретних осіб, які вигідно відрізняють їх від інших. До переваг можна віднести, наприклад, безпідс­тавне надань чергової відпустки в літній період всупереч встановленому графіку. Пільги - додаткові права або повне чи част­кове звільнення від виконання певних обов’язків, що надаються окремим категорі­ям осіб (наприклад, звільнення від сплати комунальних платежів у будинках відомчого житлового фонду). Послуги - діяльність ви­конавця з надання замовнику певного блага, яке споживається в процесі вчинення цієї ді­яльності. Послуги можуть бути матеріально­го (наприклад, ремонт квартири, транспорт­ного засобу, побутової техніки) або нематеріального (наприклад, перевірка при­міщення на наявність спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, надання професійних консультацій) характе­ру [14, с.797].

Нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об’єктом пра­ва власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами (див.: пп.14.1.120 п.14.1 ст. 14 ПДК) [11].

На наш погляд, включення до неправомі­рної вигоди нематеріальних активів не при­зведе до конкуренції норм розділу XVII, ст.354 та ст.176 КК України «Порушення ав­торського права і суміжних прав», оскільки при схожості предмету злочину різні діяння та різні суб’єкти дозволять їх розмежувати.

Таким чином, буквальне тлумачень за­кону про кримінальну відповідальність дійс­но свідчить про те, що неправомірною виго­дою (як предметом корупційних злочинів) можуть бути будь-які грошові кошти або ін­ше майно, переваги, пільги, послуги, немате­ріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав привілеї та переваги (тобто, не тільки майнові).

На думку М. І. Мельника, при вирішенні питання про наявність складу злочину в діях особи, яка одержала неправомірну вигоду в невеликому розмірі (раніше - так зване «дрі­бне» хабарництво у складі злочину «одер­жання хабара» - авт.), необхідно враховува­ти положення ч.2 ст.11 КК України [15, с.58- 59]-

Обіцянка, пропозиція, надання або одер­жань вказаних цінностей (благ) безоплатно означає, що за них не отримують будь-яку грошову або іншу компенсацію їх вартості. Для встановлення заниженого вартісного ви­значення цінностей (благ) потрібно викорис­товувати поняття ціна, яка є нижчою за мі­німальну ринкову. Така ціна повинна бути нижчою від ринкової ціни, під якою у пп. 14.1.219 п.14.1 ст.14 ПДК розуміють ціну, за якою товари (роботи, послуги) передають­ся іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послу­ги), а покупець бажає їх отримати на добро­вільній основі, за умов, що обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактич­но, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комер­ційних) умовах [11].

Конструктивними змінами, внесеними За­коном України від 18.04.2013 р. № 221-VII до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року № 3206-УІ [7], є конкретизація поняття «поса­дові особи і працівники юридичних осіб» (п.4 ч. І ст.4) та «фізичні особи» (п.5 ч. І ст.4) [1]-

Інший блок новел антикорупційного зако­нодавства стосується Закону України від

14.05.2013 року № 224-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики», яким внесено зміни до інших 22 нормативних актів щодо підстав звільнення з роботи осіб, притягнутих до відповідальнос­ті за вчинення корупційних правопорушень, пов’язаних з порушенням обмежень, перед­бачених Законом України «Про засади запо­бігання і протидії корупції» (статті 6-10). Так, у ст.1 розширено перелік «близьких осіб», «членів сім’ї»; закон доповнено термі­нами «суб’єкти декларування», «уповнова­жені підрозділи»; внесено зміни до статей (1,

4, 5, 7, 9-12, 14, 15, 20-22), декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фі­нансового характеру. Виключено з переліку суб’єктів відповідальності військовослужбо­вців строкової служби та осіб рядового скла­ду органів і підрозділів цивільного захисту (ст.4) та з категорії спеціально уповноваже­них суб’єктів у сфері протидії корупції - по­даткову міліцію, військову службу правопо­рядку у Збройних Силах України та підрозділи внутрішньої безпеки митних ор­ганів (ст.5). Внесено зміни до ст.11 стосовно умов проведення спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; до ст.12 що­до оприлюднення відомостей, зазначених у деклараціях вищих посадових осіб держави тощо. У новій редакції викладено статтю 15 «Антикорупційна експертиза нормативно - правових актів» [16]. Законом України від

16.05.2013 року № 245-ПІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення законодавства у відповід­ність з Кримінальним процесуальним кодек­сом України» внесено зміни до ст. 19 і ст. 22 Закону України «Про засади запобігань і протидії корупції» [17].

Наступним кроком у боротьбі з корупцією в Україні є всебічне урахування положень Резолюції (97) 24 Комітету міністрів Ради Європи «Про двадцять принципів боротьби з корупцією», зокрема, проводити ефективні заходи для попередження корупції, і у зв’язку з цим, підвищувати суспільне розу­міння та просувань етичної поведінки; га­рантувати визнання національної та міжна­родної корупції кримінальною; гарантувати, що ті, хто відповідає за припинення, розслі­дувань, судове переслідувань та судове рішень по випадкам корупції, мають неза­лежність та автономність; забезпечувати від­повідні заходи для конфіскації та позбавлен­ня доходів у результаті випадків корупції; забезпечувати відповідні заходи, щоб попе­редити тиск на юристів, що займаються ви­падками корупції тощо [3].

Підсумовуючи, зазначимо наступне.

1. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного за­конодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенгіії про боротьбу з кору­пцією» від 18.04.2013 р. № 221-¥ІІ з Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня виключено статті 1722 «Порушень обме­жень щодо використання службового стано­вища» та ст.1723 «Пропозиція або надання неправомірної вигоди» [1]. Вважаємо, що ці зміни цілком слушні, оскільки ступінь суспі­льної небезпечності вказаних корупційних діянь не поступається злочинам (криміналь­ним правопорушеньм); у перспективі від­повідальність за найбільш суспільно небез­печні корупційні діяння повинна бути кримінальною, а не адміністративною.

2. Виключення з КК терміну «хабар» є пе­редчасним, бо Україна ратифікувала дві Конвенції, що діють на теперішній час, і в яких вжито термін «хабар» (це Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією та Кон­венція Організації Об’єднаних Націй проти корупції, ратифіковані 18.10.2006 р.

3. Для успішного введення на практиці словосполучення «неправомірна вигода» не­обхідно, щоб у примітці до ст.3641 КК Укра­їни, примітці до ст.354 КК України та ст.1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року № З206-VI визначення неправомірної вигоди співпадали. На даний час вони суттєво різ­няться, що не можна визнати задовільним з позицій законодавчої техніки.

4. Низка новел антикорупційного законо­давства стосується Закону України від

14.05.2013 року № 224 VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізагіії державної анти корутіпшої політики», яким внесено зміни до інших 22 нормативних актів щодо підстав звільнення з роботи осіб, притягнутих до відповідальнос­ті за вчинення корупційних правопорушень. Також Законом України від 16.05.2013 року № 245 VII «Про внесення змін до деяких за­конодавчих актів України щодо приведення законодавства у відповідність з Криміналь­ним процесуальним кодексом України» вне­сено зміни до ст.19 і ст.22 Закону України «Про засади запобігання і протидії коруп­ції».

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» : від

18.04.2013 р., № 221-VII // Голос України. -

17.05.2013 р.-№90 (5590).

2. Наджафаров О. Удосконалень антико­рупційного законодавства / Наджафаров О. // Вісник прокуратури. - 2013. - № 6 (144), че­рвень 2013.-С. 101-108.

3. Резолюція (97) 24 Комітету міністрів Ради Європи «Про двадцять принципів боро­тьби з корупцією» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://zakon2.rada. gov. ua/laws/card/994_845.

4. Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією // Офіційний вісник України. -

2010. -№ 15. - Ст. 717.

5. Конвенція Організації Об’єднаних На­цій проти корупції // Офіційний вісник Укра­їни. - 2010. - № 10. - Ст. 506.

6. Закон як зброя для знищення «невір­них» // Юридичний вісник України. - 23-

29.03.2013 р. - № 12 (925). - С. 13.

7. Закон України «Про засади запобігань і протидії корупції» : від 07.04.2011 р., № З206-VI // ВВР України. - 2011. - № 40. - Ст. 404.

8. Кримінальний кодекс України : від

05.04.2001 р., № 2341-III // ВВР України. - 2001.-№ 25-26.-Ст. 131.

9. Національне положення (стандарт) бух­галтерського обліку в державному секторі 101 «Подань фінансової звітності» / затв. наказом Міністерства фінансів України : від

28.12.2009 р., № 1541 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 9. - Ст. 424.

10. Киричко В. М. Кримінальна відповіда­льність за корупцію / В. М. Киричко. - X. : Право, 2013. - 424 с.

11. Податковий кодекс України від

02.12.2012 р., № 2755-УІ // Голос України. - 14.12.2010. -№229-230.

12. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» : від 26.04.2002 р., № 5 // Віс­ник Верховного Суду України. - 2002. - № 3.

Вкладка. - С. 9-16.

13. Цивільний кодекс України від

16.01.2003 р. // Офіційний вісник України. - 2003. -№ 11. - Ст. 461.

14. Кримінальний кодекс України : науко - во-практичний коментар: у 2 т. / за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, В. І. Борисова,

В. І. Тютюгіна. - 5-те вид., допов. - X. : Пра­во, 2013. - Т. 2 : Особлива частина / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. - 2013. - 1040 с.

15. Мельник М. І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удо­сконалення законодавства / М. І. Мельник. - К. : Парламентське вид., 2000. - 255 с.

16. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ре­алізації державної антикорупційної політи­ки» : від 14.05.2013 р., № 224-VII // Офіцій­ний вісник України. - 2013. - № 44. - Ст. 1568.

17. Про внесення змін до деяких законо­давчих актів України щодо приведення зако­нодавства у відповідність з Кримінальним процесуальним кодексом України» // Офі­ційний вісник України. - 2013. - № 44. - Ст. 1570.



Крайник Г. С. Новели антикорупційного законодавства України /Г. С. Крайник, С. С.

Крайник // Форум права. — 2013. — № 2. — С. 253—258 [Електронний ресурс].

Проаналізовані такі новели Особливої частини КК України, як неправомірна вигода (предмет корупційних злочинів у статтях 364і, 3 652, 3 68, 3 682, 3 683, 3 6 84, 3 692 КК) та деякі інші зміни до КК України, Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня та ін.

Крайник Г. С., Крайник С. С. Новеллы антикоррупционного законодательства Украи-

Проанализированы такие новеллы Особенной части УК Украины как неправомерная выгода (предмет коррупционных преступлений в статьях 364і, 3 652, 3 68, 3 682, 3 683, 3684, 3692 УК) и некоторые другие изменения в УК Украины, Кодекс Украины об ад­министративных правонарушениях и др..

Krynik G. S., Krynik S. S. Novels of the Anticorruption Legislation of Ukraine

In the article had analyzed such novels of the Special part of the CC of Ukraine as illegal ad­vantage (the object of the corruption crimes in Clause 364і, 3652, 368, 3682, 3683, 3684, 3692 of the CC), several others changes in the CC of Ukraine and in the Code of Ukraine of Ad­ministrative Offences etc.