joomla
ПОНЯТТЯ ФОРМ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ
Форум права

УДК 349.2

В. І. ЖУРАВЕЛЬ, канд. юрид. наук, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивіль­них і кримінальних справ

Ключові слова: форма, захист, трудові права, працівники

У сучасному постіндустріальному суспіль­стві кожна держава повинна визначати люди­ну, її права, свободи й інтереси найвищою соціальною цінністю. У нерозривному зв’язку з даним положенням постає нагальна необ­хідність забезпечувати захист саме трудових прав, які є невід’ємним елементом розвитку цивілізаційних процесів. Актуальність роботи зумовлена тим, що спостерігаючи ситуацію на ринку праці України, можна визначити її нестабільність, що спричиняє масові випадки звільнень працівників з роботи, чисельні ви­падки недотримання законодавства про опла­ту праці, недотримання соціальних гарантій при укладенні трудового договору, безпідста­вне позбавлень права на відпочинок, злов­живання роботодавцем своїми правами у кон­кретних трудових відносинах.

Проблема форм захисту трудових прав є набагато глибшою сьогодні в контексті руху України в напрямку європейської інтеграції. Хаотичність правових положень, що стосу­ються взагалі здійснень захисту трудових прав осіб призводить до зменшення значення вкладу кожного індивіда у еволюційні проце­си розвитку українського суспільства.

Питанню досліджень поняття форм захи­сту трудових прав працівників приділено ува­гу в юридичній літературі такими вченими, як

Н. Б. Болотіною, B. C. Венедіктовим, О. Є. Ге - расимовою, Л. П. Грузіновою, В. В. Жернако - вим, С. І. Запарою, І. В. Лагутніою, В. В. Лазо - ром, Т. Г. Маркіною, П. Д. Пилипенком, 0.1. Про - цевським, Н. М. Хуторян, Г. І. Чанишевою та ін.

Незважаючи на зроблені наукові дослі­дження, досі досліджуване питання не було системно розглянуто, що й зумовлює необ­хідність проведень більш глибокого науко­вого аналізу поьття форм захисту трудових прав працівників. Звідси, метою статті є розк­риття сутності і значення поняття форм захи­сту трудових прав працівників. Задля досяг­нень поставленої мети потрібно виконати наступні завдання: з’ясувати сутність поняття форм захисту трудових прав працівників; ви­значити зміст поняття форм захисту трудових прав працівників.

Поьття «форма» науковцями тлумачиться неоднозначно. Звернувшись до тлумачного словника можемо вказати, що поняття «фор­ма» вживається у кількох значеннях: 1) як об­риси, контури, зовнішні межі предмета, що визначають його зовнішній вигляд; 2) шаб­лон, за допомогою якого чому-небудь нада­ють певних обрисів, якогось вигляду; 3) тип, будова, спосіб організації якого-небудь яви­ща, пов’язаний з його сутністю, змістом [1, с.618]. Форма (від лат. «forma» - зовнішність, устрій) є однією із центральних категорій фі­лософії, яка відображає внутрішній зв’язок і спосіб організації, взаємодії елементів і про­цесів явища як між собою, так і з зовнішніми умовами [2, с.482, с.772]. Взагалі форми як об’єкт мислень перебували у центрі уваги ще давньогрецьких філософів. Так Платон (427-347 до н. е.) вважав, що форма - це «прообраз», ідеал речі, існуючий незалежно від матеріального буття останньої. Аристо - тель (384-322 до н. е.) розумів «форму» як внутрішню мету речі. В межах класичної ні­мецької філософії форма, як правило, тракту­валася як початок, що привноситься в матері­альний світ ментальним зусиллям [2, с.631].

Однак, визначаючи явище, потрібно відшто­вхуватися від його сутності, первинної приро­ди, в якій воно себе найбільш повно проявляє. Так, на нашу думку, форму захисту не можна визначати, не враховуючи її юридичної при­роди, адже саме це поьття, виникаючи у сфе­рі охоронних правовідносин трудового права, вьвляє себе лише після порушення конкрет­ного суб’єктивного права, свободи чи закон­ного інтересу. Потрібно також враховувати


Комплексність і збірний характер цього понят­тя, адже форма захисту трудових прав супрово­джує чи не кожен інститут трудового права, воно створює правові можливості до реалізації прав, не зважаючи на їх нормативне закріп­лення чи пріоритетність охорони державою.

Отже, форму захисту трудових прав можна вважати юридичною формою, що у трудовому праві має характерні ознаки та особливості. Так, І. В. Лагутіна визначає форму захисту трудових прав як діяльність уповноважених органів, працівника або його представника (професійної спілки) із захисту трудових прав та законних інтересів, які виявляються у засто­суванні передбачених законодавством способів і заходів, спрямованих на припинень і попере­дження порушень трудового законодавства, поновлення порушених прав і відшкодування заподіяної шкоди [3, с.7]. Ми не можемо пов - ною мірою погодитись із даним визначенням, оскільки автор не враховує того, що і робото­давець (а не його уповноважена особа) може виступати на захист трудових прав, крім цьо­го свої трудові права може захищати і особа, яка має статус безробітного, а не працівника, наприклад, у разі безпідставного звільнень працівника з роботи.

Більш обґрунтованим нам видається ви­значення форми трудових прав, яке форму­лює P. C. Харчук, яка вперше визначила фор­му захисту трудових прав працівників як комплекс чітко встановлених у законодавстві правових процедур, спрямованих на скасу­вань обмежень реалізації певних трудових прав і/або поновлень порушених з метою їх подальшого належного застосування у сфері праці, що здійснюються компетентними пра - возасгосовними органами і самою уповнова­женою особою в рамках правозахисного про­цесу [4, с. З].

Однак, недоліком цих обох визначень, на нашу думку є те, що вони дуже обмежують коло суб’єктів, що здійснюють захист трудо­вих прав працівників. З метою універсальності визначень для всіх етапів розвитку суспільс­тва необхідно уніфікувати поняття «компете­нтний орган», «уповноважені особи», «право- застосовні органи» та інших учасників конкретних правовідносин в групу «суб’єкти захисту».

Аналізуючи позицію В. В. Лазора стосовно поняття «форма захисту», зазначимо, що він розуміє його як внутрішньо узгоджені і вре­гульовані законом способи захисту трудових прав та законних інтересів [5, с.78]. Таке ви­значень трактує форму захисту виключно як сукупність способів, не враховуючи засобів захисту та зв’язків між ними, а також мету - захист невизнаних, оспорюваних, порушених прав, свобод і законних інтересів працівників.

Т. О. Несторова під формою захисту розу­міє вид юридичної діяльності, в якій протіка­ють охоронні правовідносини у сфері трудо­вого права [6, с.54]. Вважаємо, що таке зауважень досить чітко відображає основне підґрунтя визначення форми захисту трудо­вих прав працівників, але не розкриває його зміст, не характеризує правову природу цього явища. В. В. Жернаков, вважає, що форма за­хисту - це сукупність способів, які спрямова­ні на поновлення, встановлень і визнань прав і законних інтересів осіб [7, с.278]. Ми вважаємо, що таке тверджень відповідає ре­аліям сьогодень і тому заслуговує на увагу, але водночас, не охоплює родової приналеж­ності форм захист до якогось інституту тру­дового права, не визначає призначень таких способів, а також зв’язків між ними. В. П. Во - ложанин розуміє під формою захисту трудо­вих прав визначений законом порядок захисту прав та інтересів, здійснюваний тим чи іншим юрисдикційним органом залежно від його природи [8, с.6]. Очевидно, що при розумінні «закон» потрібно застосовувати розширюва­льне тлумачень, але в літературі передбаче­но і форму захисту - самозахист, на яку, оче­видно, дане визначень не поширюється.

У свою чергу, В. В. Бугаєв розглядає форму захисту прав як комплекс внутрішніх узго­джених організаційних заходів щодо захисту суб’єктивних прав, які відбуваються в рамках єдиного правового режиму [9, с. 17]. Водночас таке визначень є загальнотеоретичним і ха­рактеризує форму захисту усіх прав, а не тільки трудових прав працівників, однак його сутнісні ознаки можна покласти в основу га­лузевого визначення поняття форми захисту трудових прав працівників визначення.

Зазначимо, що вважаємо хибною ту пози­цію, яка досить поширена серед вчених - правників у сфері трудового права, що форма захисту як діяльність здійснюється юрисдик - ційними органами. Така діяльність може здій­снюватися і поза ними як неюрисдикційна форма захисту і полягати, наприклад, у само­захисті не тільки прав, а й свобод і законних інтересів осіб. Інше питання постає у тому, що неюрисдикційні форми захисту повинні бути чітко визначені в чинному законодавстві про працю України.

Н. М. Погрібна удосконалила визначення форми захисту трудових прав працівників і визначила це поняття як специфічний вид ді­яльності, що реалізується державними влад­ними компетентними суб’єктами (органи та посадові особи) та (або) працівниками чи ін­шими особами, уповноваженими представляти їх інтереси, і полягає у вжитті (застосуванні) визначених законодавством засобів (способів, заходів, методів), спрямованих на попере­джень можливого порушень трудових прав

І законних інтересів працівників, припинень вже вчинюваних правопорушень, а також ві­дновлення стану трудових прав, що існував до скоєння протиправних дій, та відшкоду - вань шкоди, заподіяною незаконною поведі­нкою [10, с. 4].

При здійсненні комплексного і всебічного аналізу даних визначень необхідно врахову­вати суттєву різницю між формами захисту трудових прав працівників як об’єктивним явищем у трудовому праві і способами захис­ту, основною ознакою яких виступає динамі­чність. Ми вважаємо, що форма захисту прав працівників у будь-який період розвитку сус­пільства залишається незмінною - змінюють­ся і переформуються її окремі компоненти, що вступаючи у взаємодію, не змінюють пра­вову природу основного поняття. Наприклад, судова форма захисту трудових прав протя­гом більше тисячі років залишається незмін­ною - змінюється лише її інституційна і фун­кціональна характеристики.

Водночас способи захисту прав, передба­чені у Цивільному кодексі України від

16.01.2003 р. №435-IV [11], але про які не йдеться у Кодексі законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VIII [12] не містять вичерпного переліку і змінюються із виник - неньм нових, розвитком існуючих та припи - неньм наразі неактуальних правовідносин.

Хоча деякі науковці, зокрема P. C. Харчук, і відрізняють форми захисту від способів, за­значаючи, що якщо форми захисту визнача­ють порядок юридичної діяльності із захисту прав та інтересів, то при визначенні поняття способів необхідно виходити і передбачених законом дій, спрямованих на усунення пере­шкод при здійсненні суб’єктивного права [4, с.17]. Ми дещо не погоджуємося із цією по­зицією, адже форми не існують без способів захисту. По-суті порядок діяльності - це і є послідовність вчинень певних дій, які не можна штучно відокремлювати як похідне поняття від основного.

Станом на сучасний період законодавст­вом так і не визначено поняття «форма захис­ту трудових прав працівників». У проекті Трудового кодексу України від 04.12.2007 р. № 1108 [13] ситуація не змінилася і в кодексі так само відсутнє поьття «форма захисту трудових прав працівників», хоча поьттю захисту присвячена належна увага у диспози­ціях безлічі статей проекту.

Таке явище має і негативний, і позитивний аспект водночас. Позитивний, на нашу думку, полягає в тому, що галузеве законодавство врахує специфіку правового статусу сторін трудового договору, загалом учасників трудо­вих і пов’язаних з ними правовідносин, запов­нить прогалини у законодавстві щодо застосу­вань норм цивільного права за аналогією до трудових правовідносин. Водночас негатив­ний аспект характеризується тим, що при на­явності значних дискусій вчених стосовно поняття, як це має місце при характеристиці форм захисту трудових прав працівників, ва­жливо ґрунтовно підійти до визначення, що займає досить тривалий період часу. Але у зв’язку з адаптацією законодавства України до законодавства Європейського Союзу пос­тає потреба не тільки якісного, а й швидкого врегулювання питань, пов’язаними із правом особи на захист своїх порушених, невизна­них, оспорюваних прав, свобод та законних інтересів.

В даному аспекті вважаємо за доцільне все-таки внести пропозицію по створень окремої глави у проекті Трудового кодексу України, яка буде включати поняття, зміст, форми і способи захисту трудових прав.

В аспекті нашого досліджень необхідним видається співвідношень «захисту трудових прав працівників» та «форм захисту таких прав». Вважаємо необгрунтованими позиції вчених, які «підлаштовують» загальнотеоре­тичне визначення форми як зовнішнього ви­яву якогось явища до поняття захисту трудо­вих прав, адже таке механічне компілювань понять призводить до взаємовиключності од­ного поьття іншим.

З цього приводу Г. Стоякін зазначив, що до поняття захисту відносяться прийьття нор - мативно-правових актів, у яких закріплені права та обов’язки сторін і які визначають порядок здійснень захисту прав, а також встановлюють діяльність суб’єктів правовід­носин щодо реалізації своїх прав [14, с.28]. І дійсно, з такою позицією варто погодитись навіть тому, що призначення форм захист по­лягає у створенні всіх правових можливостей для реалізації права працівника на захист. Крім цього, форми захисту повинні передба­чати і превентивні заходи по повторному по­рушенню прав працівника, а поняття «захист» охоплює і профілактику вчинених правопо­рушень, і поьття «форми захисту».

Водночас, ми не заперечуємо позиції тих авторів, які включають до поьття «форми захисту трудових прав працівників» процеду­рні заходи і характеризують їх організаційний характер (наприклад, А. П. Вершинін [15, с. 142-143]). Хочемо тільки зауважити, що процедурний зміст досліджуваного поняття не зводиться до цих заходів і охоплює ширшу площину, ніж організаційну сферу. Зокрема, сюди включаються і поновлення прав як ком­пенсаційна особливість форм захисту.

Разом з тим, не погоджуємося із доктрина - льними позиціями авторів, які розкриваючи захист через охорону або ототожнюючи ці поняття, зводять форми захисту до перераху­вань заходів відповідного виду форм захисту (Т. Ю. Баришнікова [16, с.53], Ю. Н. Полєтаєв [17, с. 127]). Аргументом проти таких позицій слугує те, що форми захисту охоплюють не тільки заходи, а й способи і засоби захисту втілені, на нашу думку, в певних юридичних процедурах. Ці юридичні процедури відобра­жають юстиціарну характеристику трудового права як самостійної галузі права.

Також не поділяємо позицію І. В. Лагутіної, яка визначає захист як сукупність юрисдик - ційних і неюрисдикційних форм захисту тру­дових прав працівників [3, с.15], адже це за­надто звужує поняття «захист».

Крім того, В. І. Щербина, розглядаючи пра­вову природу заходів захисту, зазначає, що фактично йдеться про реалізацію у трудовому праві ідеї розумного, економного та обґрун­тованого використання правового примусу [18, с.319]. Автор також зазначає, що заходи захисту за своєю сутністю не є заходами по­карання, але якщо вони не застосовуються у відповідних правовідносинах порушується принцип «відплатної справедливості», водно­час захист не обумовлюється існуваньм включно форм такого захисту [18, с.320].

Вважаємо, що такий принцип порушиться і у разі недотримання вимог форми захисту трудових прав працівників, адже остань включає в себе як елемент застосувань захо­дів захисту. Хоча в науці трудового права ви­словлювалися і заперечення проти виокрем­лення заходів захисту як складової форми захисту або взагалі як правовий інститут тру­дового права. Так, Л. О. Сироватська вважає, що всі санкції, а не частина їх, пов’язані з юридичною відповідальністю, що будь-яке порушення норми права має характер право­порушення і будь-яка санкція пов’язана з по­збавленнями і обмеженнями [19, с. 18-23]. З цією позицією навряд чи можна погодитися через не включення заходів захисту до арсе­налу примусових заходів у трудовому праві, що становить невід’ємну частину процедур форми захисту. Правильною видається точка зору П. Р. Стависького, який вважає, що у трудовому праві немає відповідальності без вини. Заходи захисту мають яскраво вираже­ну відновну спрямованість і не передбачають ніяких змін в обов’язку або додаткових обтя­жень, що властиво заходам відповідальності і тому входять у форми захисту трудових прав [20, с. ІЗЗ].

Водночас, дискусійність положень щодо поняття форми захисту трудових прав праців­ників зумовлюється фрагментарністю, безсис­темністю у використанні засобів і способів за­хисту, вони розпорошені по всіх главах цього нормативно-правового акту. Цієї логічної по­милки не позбувся і проект Трудового кодексу України. Саме тому потрібно, на нашу думку, комплексно досліджувати поняття форма за­хисту, засоби, заходи і способи захисту.

Водночас при визначенні потрібно врахо­вувати і диференційований підхід, адже згідно з думкою P. C. Харчук вибір конкретної фор­ми захисту трудових прав працівників зале­жить від: а) характеру матеріально-правових вимог і предмету захисту; б) особливостей і компетенції органу, яким можуть бути розг­лянуті дані вимоги; в) специфіки порядку ро­згляду заяви, акта чи скарги; г) конкретних юридичних і фактичних умов, у яких опини­лася людина, чиє право було порушено; д) її реальні можливості самостійно захистити своє право [4, с. 14].

Узагальнюючи позиції вчених щодо розу­міння зазначеного поняття вкажемо, що існує декілька значень форми захисту трудових прав працівників: 1) як виду охоронних пра­вовідносин в трудовому праві; 2) як інституту цивільних процесуальних правовідносин;

3) як юридична діяльність суб’єктів по поно­вленню, встановленню і визнанню прав, сво­бод і законних інтересів працівників; 4) як сукупність способів та/або засобів, заходів, що мають на меті захист порушених, неви­знаних, оспорюваних прав, свобод та закон­них інтересів працівників; 5) як система юри­дичних процедур, що створюють юридичні можливості поновлень, встановлень та ви­знання прав.

На основі вищевикладеного можна сфор­мулювати власне визначення. Тож, форма за­хисту трудових прав працівників - це встано­влений законодавством, комплекс способів, засобів і заходів організаційного і функціона­льного характеру, що втілені в юридичних процедурах, які здійснюються відповідними суб’єктами і спрямовані на захист поруше­них, невизнаних і оспорюваних прав праців­ників як суб’єктів трудових правовідносин.

Таким чином, поьття форм захисту тру­дових прав працівників є доволі дискусійним у чинному законодавстві і підлягає розширю­вальному тлумаченню. Ми відстоюємо ту по­зицію, що форма захисту не зводиться лише до певного порядку діяльності - її сфера на­багато ширша і охоплює не лише організа­ційні елементи в трудових правовідносинах. Якщо називати форму захисту лише поряд­ком діяльності, то фактично відносини, які в даному випадку виникнуть будуть не трудо­вими, а пов’язаними з ними. Таке змішувань понять недопустимо - необхідно вирізняти, в яких ситуаціях форма захисту є лише поряд­ком діяльності, а в яких - і законним способом захисту, й інститутом цивільних процесуаль­них правовідносин, одночасно засобом, захо­дом і способом захисту трудових прав праців­ників, як сукупність юридичних процедур.

Для того, щоб будь-яка форма захисту фу­нкціонувала в суспільстві, потрібно, щоб воно виробило ряд необхідних умов, таких як встановлення високого рівня умов праці, державних і суспільних гарантій трудових прав працівників, відповідальності за їх по­рушень. Це все повинно бути сформовано як додержання трудових прав, свобод і законних інтересів працівників, попередження і профі­лактика їх порушень, реальним поновленням незаконно порушених прав і встановлень трудовим законодавством та діями відповід­них органів та посадових осіб ефективної від­повідальності роботодавців за порушень трудових прав працівників.

Тож, на нашу думку, доцільно закріпити поняття «форми захисту трудових прав пра­цівників» у проекті Трудового кодексу Украї­ни у складі розділу «Захист трудових прав працівників і роботодавців». При такому за­кріпленні необхідно зважити на всі ризики можливих звернень до Європейського суду з прав людини, наслідки нехтувань окремими квазіформами захисту при законодавчому за­кріпленні, наслідками виникнень колізій з іншими положеньми законодавства про працю.

ЛІТЕРАТУРА

1. Словник української мови : в 11 т. Т. 10 / за ред. І. К. Білодіда, А. А. Бурячок та ін. - К. : Наук, думка, 1977. - 659 с.

2. Історія філософії: словник/[В. І. Яро - шовець та ін.] ; за заг. ред. В. І. Ярошовця ; [редкол. : В. І. Ярошовець, Г. Є. Аляєв,

А. В. Толсгоухов та ін.]. - 2-ге вид., переробл. - К. : Знання України, 2012. - 1087 с.

3. Лагутіна І. В. Форми захисту трудових прав працівників : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук спец. 12.00.05 /1. В. Лагутіна. - О., 2007. - 19 с.

4. Харчук Р. С. Розвиток форм захисту трудових прав працівників за умов форму­вань ринкових відносин в Україні : автореф. дис. на здобуття наук, ступеь канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Р. С. Харчук. - Л., 2011. -

21 с.

5. ЛазорВ. В. Проблеми правового регу­лювання трудових спорів і конфліктів за умов формування ринкових відносин в Україні: дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.05 / Ла - зор В. В. ; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. - Луганськ, 2005. - 448 с.

6. Нестерова Т. А. Защита трудовых прав в России: юридическая сущность и приорите­тная роль государственных органов: дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.05 / Несторо­ва Т. А. - Пермь, 2005. - 511 с.

7. Жернаков В. В. Теоретичні і практичні питань інституту захисту прав людини у сфері праці / В. В. Жернаков // Держава і пра­во : зб. наук, праць. - Юридичні і політичні науки. - 2008. - Вип. 32. - С. 276-280.

8. Воложанин В. П. Несудебные формы разрешень гражданско-правовых споров /

B. П. Воложанин. - Свердловск : Средне - Урал. книжн. изд-во, 1974. - 202 с.

9. Бугаев В. В. К понятию механизма за­щиты субъективных прав / В. В. Бугаев // Су­бъективное право : проблемы осуществлень и защиты. - Владивосток : Изд-во Дальне - вост. ун-та, 1989. - С. 15-18.

10. Погрібна Н. М. Право на страйк як фо­рма захисту трудових прав : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціа­льного забезпечення» / Н. М. Погрібна. - Л., 2012.-21 с.

11. Цивільний кодекс України

Від 16.01.2003 р., № 435-ІV // ВВР України. - 2002. - № 40. - Ст. 356.

12. Кодекс законів про працю України : від 10.12.1971 р., № 322-VIII // ВВР УРСР. -

1971. - Дод. до № 50.

13. Трудовий кодекс України від 04.12.2007 р., №1108 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ЬЦр//:Www. rada. gov. ua.

14. Стоякин Г. Я. Поьтие защиты граж­данских прав / Г. Я. Стоякин // Ученые труды Свердловск, юрид. ин-та. - 1973. - Вып. 27. -

C. 27-39.

15. Вершинин А. П. Меры защиты субъек­тивных прав по гражданскому законодательс­тву / А. П. Вершинин // Проблемы совершен - ствовань законодательства о защите субъективных гражданских прав : сб. науч. тр. - Ярославль, 1988. - С. 141-150.

16. Барышникова Т. Ю. Формы и способы защиты трудовых прав и охраьемых законом интересов в российском трудовом праве: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.05 / Барышнико­ва Татьяна Юрьевна. - Ярославль, 2005. -235 с.

17. Полетаев Ю. Н. Правопорядок и ответ­ственность в трудовом праве : учеб. пособие / Ю. Н. Полетаев. - М., 2004. - 184 с.

18. Юридична відповідальність та інші примусові заходи у трудовому праві : навч. поаб. / М. I. 1ншин, В. I. Щербина, I. М. Ва­ганова. - X. : Золота миля, 2012. - 495 с.

19. Сыроватская Л. А. Ответственность по советскому трудовому праву / Л. А. Сыроват­ская. - М. : Юрид. лит., 1974. - 184 с.

20. Стависский П. Р. Мер защиты и ответ­ственности в советском трудовом праве / П. Р. Стависский // Советское государство и право. - 1979. - № 7. - С. 129-133.



Журавель В. І. Поняття форм захисту трудових прав працівників / В. I. Журавель // Форум права. — 2013. — № 3. — С. 219—225 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j-pdf/FP_index. htm_2013_3_38.pdf

Розкрито зміст та сутність форм захисту трудових прав працівників. Проаналізовано різні позиції вчених з приводу зазначеного питання, надано авторське визначення.

Журавель В. И. Понятие форм защиты трудовых прав работников

Раскрыты содержание и сущность форм защиты трудовых прав работников. Проана­лизированы различные позиции ученых по указанному вопросу, представлены авторс­кое определение.

Zhuravel V. I. The Concept of Forms of Labor Rights Protection

The article reveals content and nature of forms of labor rights protection. Analyzes different scientist positions on this issue, gives copyright definition.