joomla
ПРОБЛЕМА ЄДНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ФОРМИ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ її СТРУКТУРИ
Форум права

УДК 346.14+346.9

Є. А. ТАЛИКІН, канд. юрид. наук, Східно­українській національний університет імені Во­лодимира Даля

Ключові слова: господарська процесуальна фор­ма., єдність, диференціація, спеціалізація, окрема процесуальна форма

Майже кожне досліджень в царині госпо­дарського процесу тим чи іншим чином сто­сується питань господарської процесуальної форми. Однак, розумінь цієї категорії не є сталим у науці і відрізняється широким спек­тром тлумачень. Найбільш вагомим чинни­ком такого становища є складність і неодно­значність зазначеного поняття, що на фоні його актуальності та потрібності в науці вті­люється в значній кількості відтінків розу­міння і застосувань. Присутні й суб’єктивні моменти та особливості окремих напрямків розвитку наукової думки.

Категорія «господарська процесуальна фо­рма» має потужний методологічний потенці­ал, формуючи загальні засади вирішень ряду проблем господарського процесу, таких як розширення джерел процесуального права, гармонізація вітчизняного судочинства із сві­товими стандартами, оптимізація структури судового захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, підвищення доступності та ефективності правосуддя тощо. Тому доктри­на процесуального права потребує упорядку­вань з метою створення логічно несупереч- ливої послідовної наукової бази розбудови господарського процесу в Україні.

Серед ряду проблемних аспектів категорії «господарська процесуальна форма» відзна­чається питань її видів. У наукових джере­лах можна зустріти вказівки на множинність процесуальних форм. Фактом об’єктивної дійсності є існування в межах господарського процесу різних правил розгляду для різних категорій справ, доцільність та ефективність яких перевірена та доведена практикою. Та­кож не викликає сумніву відмінність порядку розгляду справ в суді першої інстанції та при перевірці судових рішень. Характеризуються стабільним комплексом особливостей і чис­ленні судові процедури (як-то забезпечень позову, призначень експертизи, укладень мирової угоди тощо). Захищаються дисерта­ції, що містять в своїй основі ідеї щодо спеці­альної або спрощеної процесуальної форми [1-3]. Разом із тим, традиційне уявлення про господарську процесуальну форму базується на визнанні її єдності. Тому питання про те, чи господарська процесуальна форма одна, чи існують її види (варіанти, модифікації) вима­гає більш детального розгляду а висновки з цього приводу - конкретизації, з тим, щоби концепція господарської процесуальної фор­ми послідовно відповідала логічним засадам побудови та була позбавлена внутрішніх су­перечностей.

Господарська процесуальна форма є пред­метом дослідження багатьох науковців. Фун­дамент цього поьття сформовано працями

В. М. Грошеньова, Г. В. Дуднікової, O. A. Беля - невич, А. О. Латкіна, Н. О. Рассахатської,

О. С. Фонової. Однак, предметні досліджень проблеми єдності господарської процесуаль­ної форми у вітчизняній науці господарського процесу обмежуються кількома працями. Пе­реважна більшість наукових висновків фор­мується в теорії цивільного процесуального права, що ставить додаткове завдань переві­рки їх придатності та адаптації до особливостей господарських процесуальних відносин а також пошуку власних способів вирішень наявних у сфері господарювання проблем. Отже, метою цієї статті є досліджень проблеми єдності гос­подарської процесуальної форми.

Теза про єдність господарської процесуа­льної форми послідовно реалізована в науці. Такий підхід є традиційним і в інших проце­суальних науках. Так, Г. В. Дудніковою об­ґрунтована позиція, що арбітражну процесуа­


Льну форму необхідно визначити як єдиний порядок здійснення правосуддя [4, с.8].

A. О. Латкін зауважує про єдність внутрішньої та зовнішньої сторони арбітражної процесуа­льної форми [5, с.12]. Н. А. Громошина нази­ває основною ідеєю єдність цивільної проце­суальної форми не тільки для різних видів та категорій справ в рамках цивільного процесу, але і її єдність стосовно цивільного судочинс­тва [6, с.292]. С. К. Загайноваз посиланням на

B. М. Семенова зазначає, що ознакою процесу­альної форми є єдність та обов’язковість для застосування в повному обсязі, недопусти­мість використань її частинами. Поза єдністю та обов’язковістю процесуальна форма втра­тила б усяку цінність [7, с.157, 8, с.320-323].

Разом із тим, у переважній більшості вчені не приділяють достатньої уваги узгодженню положень про єдність господарської процесу­альної форми з існуванням видових чи варіа­тивних процесуальних регламентів в її межах. Більшість доктринальних положень не міс­тять власне розгорнутої аргументації на ко­ристь допустимості одночасного співіснуван­ня доволі суперечливих тез. Домінує підхід, заснований на констатації можливості такого поєднання без пояснень підстав для подіб­них висновків.

Так, Н. О. Рассахатська стверджує, що кон­цепція одноманітності процесуальної форми передбачає модифікацію процесуальної дія­льності. Залишаючись єдиним порядком здій­снення правосуддя, процесуальна форма охо­плює своїм змістом сукупність різних порядків, які, у свою чергу, виступають як своєрідні процесуальні форми [9, с.28]. Підт­римує цю тезу і JIM. Ніколенко [10, с.60]. Т. В. Сахнова зауважує, що специфіка судових процедур не підриває єдності цивільної про­цесуальної форми. Навпаки: загальні законо­мірності цивільної процесуальної форми ви­кликають до життя конкретні процедури та переломлюються в них, що врівноважує алго­ритм судового захисту [11, с.521]. В іншій праці цього ж автору йдеться про те, що су­дова процедура є окремим проявом процесуа­льної форми [12, с.4].

Звернемося до тих джерел, котрі містять більш розгорнуті пояснення наявної ситуації.

Окремі автори знаходять пояснень зазна­ченій суперечності через зміну станів єдиного явища [13, с.87]. Г. В. Дудникова вважає без - спірним те, що процесуальна форма - це єди­ний процесуальний порядок здійснень пра­восуддя. Присутність у законі порядку розгляду окремих категорій справ, відносно самостійних стадій тощо, котрі характеризу­ються певною процесуальною автономністю, свідчить, на її думку, про таку істотну ознаку процесуальної форми як її варіативність, тоб­то можливість змінюватися, відповідаючи вимогам моменту розвитку процесу, залиша­ючись при цьому єдиним правовим явищем. Зміна одних процесуальних дій, стадій проце­су іншими є ні що інше, як зміна стану явища «процесуальна форма», а не сукупність окре­мих явищ (процесуальних форм) [4, с.8]. Ана­логічними є погляди Н. С. Чучунової, котра говорить про модифікацію (зміну) єдиної процесуальної форми в залежності від різних факторів, як-то: порядок судочинства, пред­мет, форма, умови судового розгляду [14, с.23-27]. Також і К. А. Царегородцева зазна­чає про такі риси процесуальної форми як гнучкість та диференціація [15, с. 50]. На на­шу думку, представлена ідея певною мірою придатна для доктринального обґрунтувань постадійного розвитку процесу, однак не спроможна повністю охопити існування видів проваджень та судових процедур. Також, за умови констатації наявності певних станів (варіантів, модифікацій тощо), науковці не дають кваліфікації таких станів (варіантів, модифікацій тощо) і питання про їх правову природу залишається відкритим. Тому запро­поновані пояснень представляються дещо неповними та вимагають конкретизації.

Окремим напрямком в процесуальній нау­ці представлені погляди авторів, котрі гово­рять про існування видів господарської про­цесуальної форми. Хоча в переважній більшості безпосередньо термін «види госпо­дарської процесуальної форми» не застосову­ється, саме такі висновки є послідовним ре­зультатом тлумачення наукових положень. Так, О. С. Фоновою обґрунтовано новий під­хід до здійснення опису концепту словоспо­лучень «процесуальна форма як предмет спрощень», яка являє собою процедуру вті­лень результату оптимізації засобів задово­лень процесуального інтересу у спрощеному судочинстві на принципах процесуальної економії та доступності правового забезпе­чення спрощених процесуальних форм при забезпеченні судового контролю та запрова­дженні інструментів попереджень процесуа­льних ущемлень і зловживань процесуальними правами [3, с.5]. Запропонована конструкція аргументує наявність спрощених процесуаль­них форм, що послідовно вказує на їх мно­жинність: існувань загальної господарської процесуальної форми та спрощених (по від­ношенню до неї) процесуальних форм.

Аналогічні положень доводяться російсь­кими науковцями. Наприклад, Л. М. Мокроу - совою розроблена концепція спеціальної ци­вільної процесуальної форми, що охоплює загальний порядок розгляду цивільних справ, що не відноситься до позовного проваджень [2, с.9]. А. О. Латкін виокремлює в складі ар­бітражної процесуальної форми загальну та особливі (спеціальні) процесуальні форми [5, с.23]. Є. П. Кочаненко говорить про спрощене провадження в арбітражному процесі, яке може бути визначене як спеціальна процесуа­льна форма розгляду різноманітних категорій справ, підвідомчих арбітражному суду, в рам­ках позовного виду судочинства [І, с.120]. Послідовне тлумачень наведених позицій призводить до висновку про існування як мі­німум двох видів галузевої процесуальної фо­рми - загальної та спеціальної.

З подібними поглядами ми не можемо по­годитися з наступних міркувань. Поділ про­цесуальної форми на види передбачає поділ процесуальних правил на дві групи - ті, що складають загальну процесуальну форму, та ті, що відносяться до спеціальної процесуаль­ної форми. Між тим, зазначені групи є явно нерівноцінними, причому у межах загальної процесуальної форми поєднуються як прави­ла, загальні для усього процесу, такі і специ­фічні для позовного провадження. Значна кі­лькість процесуальних правил має значень для усіх видів проваджень, стадій та інших відокремлених алгоритмів, а не тільки для позовного проваджень. їх об’єднання з пра­вилами позовного проваджень не представ­ляється нам теоретично обґрунтованим. Так, окремі вчені вважають, що позовна форма захисту в категоріальному відношенні збіга­ється з такою науковою категорією як цивіль­на процесуальна форма [16, с.8], з чим не мо­жна погодитися. Відбувається ототожнень позовного провадження та загальної процесу­альної форми, що не може вважатися вірним з огляду на сучасний стан господарського про­цесу, історію його становлень та тенденції розвитку.

Господарська процесуальна форма буду­ється на певних незмінних положеньх, які не можуть бути віднесені до того чи іншого виду і залишаються постійними величинами. В цих положеньх, котрі складають сталий компо­нент господарської процесуальної форми, ві­дображається її сутнісна основа, що втілює галузеву специфіку. На думку автора, до та­ких загальних положень господарського про­цесу слід віднести наступні:

- статус господарського суду в процесуа­льних правовідносинах;

- загальні принципи господарського про­цесу;

- доказування як спосіб встановлення фак­тичних обставин справи;

- стадійна структура проваджень;

- втілення в системі загальнообов’язкових судових актів.

У свою чергу, диференційовані процесуа­льні правила будуються на основі сталих по­ложень, утворюючи в поєднанні доволі само­стійні процесуальні алгоритми.

Погляди авторів, цитованих вище, не спроможні пояснити місце наявного в госпо­дарському процесі України провадження у справах про банкрутство, яке є рівнозначним до позовного проваджень та не може бути кваліфіковано ні в якості спрощеної, ні в яко­сті спеціальної процесуальної форми. Не уз­годжується із викладеними позиціями і про­ваджень по застосуванню запобіжних захо­дів. Коментовані погляди мають певний потенціал для пояснення наявної структури та тенденцій розвитку позовної форми захисту права, взятих в аспекті формування відокрем­лених порядків (проваджень). Натомість спе­цифіка процесуальної форми окремих стадій процесу та судових процедур не відобража­ється у запропонованих концепціях.

Отже, вважаємо суперечливим та недоста­тньо обґрунтованим підхід, що передбачає існувань видів господарської процесуальної форми з огляду на невідповідність такої стру­ктур изації об’єктивній структурі досліджува­ного явища.

Оригінальні висновки запропоновані ро­сійським вченим H. A. Громошиною в дослі­дженні диференціації та уніфікації в цивіль­ному судочинстві. «Авторське розумінь процесуальної форми не дозволяє вести мову про її диференціацію в рамках цивільного су­дочинства. Диференціюється, тобто поділя­ється цивільне судочинство та цивільний і арбітражний процеси за збереження єдності процесуальної форми» [6, с.292]. Привертає увагу обраний автором спосіб узгоджень єд­ності та диференціації в процесі через розме­жувань їх об’єктів. Подібний шлях предста­вляється конструктивним, однак обрані автором вихідні позиції вимагають більш де­тального аналізу з огляду на специфіку моде­лі господарського процесу, реалізованої в правовій системі України.

Диференціація представляє собою поділ, розчленування цілого або комплексу на окре­мі складові частини, форми, елементи [17, с.231]. Важливо, що отримані внаслідок про­цесу диференціації складові елементи мають бути якісно різнорідними [18, с.224]. В аспек­ті обраної нами теми наукового дослідження з огляду на наукові погляди H. A. Громошиної питання про єдність господарської процесуа­льної форми отримує дещо інше звучання та кореспондує із визначеньм об’єкту дифере­нціації у господарському процесі. Інакше ка­жучи, чи є можливою диференціація процесу або судочинства при збереженні єдності про­цесуальної форми?

Значною мірою відповідь на це питання залежить від тлумачень термінів. Автором вже раніше висловлювалась позиція про те, що господарський процес є найбільш широ­кою категорією галузевого забарвлення, що включає процесуальні норми, діяльність по їх реалізації та теоретичне обґрунтування відпо­відних відносин. Відповідно, господарська процесуальна форма є організаційною сторо­ною господарського процесу, що знаходиться в діалектичній єдності з іншою стороною - змістовною [19]. В свою чергу, господарське судочинство представляється нам синонімом діяльнісного аспекту господарського процесу, тобто уособлює господарський процес в єд­ності двох його сторін (змістовної та форма­льної) на практичному рівні. До змісту понят­тя «господарське судочинство» не входять процесуальні норми та доктрина господарсь­кого процесуального права. Тому, звертаю­чись до суті процесу диференціації та її нас­лідків, ми приходимо до висновку, що власне безпосереднім об’єктом диференціації є саме організаційна сторона діяльності суду по роз­гляду та вирішенню господарських справ, тобто господарська процесуальна форма. Змі­стовна сторона процесу розгляду та вирішен­ня справи залишається сталою. Однак, ре­зультатом диференціації є не виокремлень видів господарської процесуальної форми, а формувань її структури.

Своєрідна концепція обґрунтована I. A. Же - руолісом. На думку вченого, процесуальна форма складається із сукупності окремих процесуальних форм. Кожна стадія, навіть кожна процесуальна дія має свою процесуа­льну форму, оскільки один той самий зміст може втілюватися в різні зовнішні форми [20, с.69]. Безсумнівним позитивом коментованої позиції є те, що автор не ігнорує різноманіт­ність наявних відмінностей у формі елементів процесуальної діяльності та пропонує власне пояснення цього об’єктивного факту. Однак, позиція I. A. Жеруоліса не отримала підтрим­ки в науці, а навпаки, стала об’єктом критики. На нашу думку, викладений погляд містить в собі значний потенціал раціонального пояс­нень дійсної сутності процесуальних явищ.

Сучасний господарський процес є склад­ною системою елементів різного характеру, покликаних виконувати власне призначень. Йдеться про правовий статус суб’єктів, проце­суальні засоби, акти, гарантії, строки тощо. Господарська процесуальна форма організовує складне правовідношень, котре має динаміч­ний характер, залучає значну кількість суб’єк­тів, характеризується розгалуженою системою інтересів і завдань. Закономірною є структури - зація господарських процесуальних відносин, що призводить до формувань відносно само­стійних комплексів процесуальних дій.

Деталізація правил процесуальної форми обумовлює функціонально-цільову спеціалі­зацію окремих структурних елементів, що безпосередньо відображається на їх якісній характеристиці. Більше того, окремі процесу­альні дії характеризуються значним об’ємом вимог та детальною регламентацією вчинен­ня, що робить їх самостійним об’єктом уваги. В тих випадках, коли процесуальна дія має важливе значень, існує тенденція до деталі­зації, ускладнення та концентрації процесуа­льного матеріалу, що робить правомірним звернень до неї як до доволі самостійного компоненту структури господарської проце­суальної форми. Тому справедливим буде тверджень про те, що господарська процесу­альна форма на сьогоднішній день має моду­льну будову та складається з системи певною мірою автономних комплексів процесуальних дій. Зазначені комплекси відрізняються мас­штабом, ступенем деталізації, місцем в сис­темі та іншими характеристиками. Запропо­новане поняття «окремі процесуальні форми» повною мірою придатне для відображення сутності названого явища.

Об’єднань процесуальних дій в комплекс відбувається на підставі спільності предмету процесуальної діяльності. Для окремих про­цесуальних форм характерна внутрішня узго­дженість та взаємний зв’язок між діями, що входять до їх складу. Такі окремі процесуальні форми як проваджень, стадії мають нормати­вне підґрунтя. Разом із тим, на нашу думку, категорія «окремі процесуальні форми» знахо­дить свою найбільшу реалізацію в теоретичній площині. Саме наука господарського процесу аналізує та узагальнює законодавство, судову практику, доктринальні положення і на цій основі виробляє рекомендації щодо оптима­льної процесуальної форми. Формувань предмету наукових досліджень в розрізі окремих процесуальних форм дозволяє акце­нтувати увагу на тих чи інших особливостях процесуальної діяльності, виявити їх істотні риси, адекватно відобразити їх в теорії та ви­робити належні рекомендації щодо удоскона­лення законодавства та судової практики.

Доцільність виокремлень категорії «окре­мі процесуальні форми» як узагальнюючого доктринального поьття підтверджує наяв­ність численних праць, автори яких зверта­ються до об’єктів досліджень, виокремлених в аспекті окремих процесуальних форм, на­приклад: процесуальна форма вирішень справ в суді першої інстанції [5], процесуаль­на форма подання позову до місцевого госпо­дарського суду [21, с.188], процесуальна фо­рма примирення сторін [22, с. 101] форма судових актів [7, с. 174], процесуальна форма винесень ухвали про вжиття запобіжних за­ходів [23, с.81], процесуальна форма доказів [24, с.32] тощо. Постановка питань подібним чином є правомірною, жодною мірою не під­риває єдність господарської процесуальної форми та не призводить до виокремлень її видів. Адже окрема процесуальні форми - це лише частина господарської процесуальної форми, виокремлена на тій чи іншій підставі.

Повертаючись до ознаки єдності господар­ської процесуальної форми та оцінюючи її через призму структури господарської проце­суальної форми, зауважимо, що першочерго­вого значень набуває послідовне тлумачення вказаної якості. Так, в тлумачному словнику наводиться три значення слова «єдність»: 1) спільність, повна схожість; 2) цільність, згуртованість; 3) нерозривність, взаємний зв’язок [25, С.186]. Інше видань містить на­ступні тлумачення: І) тісний зв’язок, згурто­ваність, цілісність, неподільність; 2) поєднан­ня в одному цілому, нерозривність зв’язку;

3) схожість, цілковита подібність; 4) спіль­ність чого-небудь, зосередженість чогось у одному місці і т. ін. [26, с.497]. Таким чином, ознака «єдності» може тлумачитися як через внутрішні зв’язки складових елементів (ціль­ність, згуртованість) так і через тотожність таких елементів (повна схожість, цілковита подібність). Дослідження господарської про­цесуальної форми з огляду на її структуру та якості складових елементів дає підстави гово­рити про наявність єдності в значенні цільно­сті, згуртованості складових елементів, здат­ності в поєднанні утворити єдине ціле. Однак, розумінь «єдності» як тотожності та однако­вості процесуальної форми для усіх категорій справ та моментів процесу не ґрунтується на об’єктивних фактах.

Отже, підсумовуючи викладене, ми прихо­димо до висновку про наявність доктринальної проблем, що полягає в необхідності узгоджен - ь тези про єдність господарської процесуаль­ної форми із об’єктивною наявністю в її ме­жах різноманітних порядків та алгоритмів. Вирішень постановленої проблеми ми вба­чаємо в послідовному тлумаченні ознаки єд­ності в якості цільності, згуртованості скла­дових елементів господарської процесуальної форми, здатності в поєднанні утворити єдине ціле. Єдність господарської процесуальної форми слід розуміти як таку якість, що утво­рюється внаслідок взаємодії та консолідації різнорідних складових елементів, що призво­дить до її ідентифікації як одного об’єкту. Функціонально-цільове різноманіття складо­вих елементів є запорукою здатності до вико­нання наявних у господарської процесуальної форми завдань.

Ми також заперечуємо проти визнань іс­нувань видів господарської процесуальної форми в Україні з огляду на те, що тільки в сукупності усі наявні окремі процесуальні фо­рми утворюють господарську форму як єдине цілісне явище. Визначення будь-якого проце­суального алгоритму в якості загальної госпо­дарської процесуальної форми не ґрунтується на об’єктивних підставах. Натомість існують підстави для виокремлень в межах господар­ської процесуальної форми ряду положень, що складають її сталий компонент та піддаються зміні, зберігаючи галузеву специфіку.

Господарська процесуальна форма є об’єктом диференціації, в результаті якого утворюється її структура. Неоднорідність го­сподарської процесуальної форми є підста­вою для виділення в її складі множинності окремих процесуальних форм. Категорія «окремі процесуальні форми» має здебільшо­го наукове значення та спрьє узгодженню доктринальних положень щодо єдності та уніфікації господарської процесуальної фор­ми. Через зазначену категорію знаходить комплексне відображень сукупність особли­востей окремих частин господарської проце­суальної форми. Так, практична та доктрина­льна цінність обумовлює виокремлень процесуальних форм проваджень, стадій, су­дових процедур.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кочаненко Е. П. Упрощенная форма ра - зрешень дел в арбитражном процессе Рос­сийской Федерации: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.15 / Кочаненко Евгений Петро­вич. - М., 2009. - 226 с.

2. Мокроусова Л. М. Порядок рассмотре - нь гражданских дел неискового производст­ва как специальная гражданская процессуа­льная форма : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец.

12.0. 15 / Л. М. Мокроусова. - М., 2009. - 31 с.

3. Фонова О. С. Спрощені процесуальні форми : адаптація господарського судочинст­ва України : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 /

О. С. Фонова. - К, 2012. - 20 с.

4. ДудниковаГ. В. Арбитражная процес­суальная форма : дис. ... канд. юрид. наук :

12.0. 15 / Дудникова Галина Викторовна. - Саратов, 2005. - 202 с.

5. Латкин А. А. Процессуальная форма ра­зрешения дел в арбитражном суде первой ин­станции: дис. ... кандидата юрид. наук :

12.0. 15 / Латкин Антон Александрович. - Самара, 2003. - 192 с.

6. Громошина Н. А. Дифференциация и унификация в гражданском судопроизводст­ве : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.15 / Громошина Наталья Андреевна. - М., 2010. - 409 с.

7. Загайнова С. К. Судебные акты в граж­данском и арбитражном процессе / С. К. За­гайнова. - М. : Волтере Клувер, 2007. - 400 с.

8. Семенов В. М. К вопросу о ценности со­ветского гражданского процессуального права и гражданской процессуальной формы / Семе­нов В. М. // Демократия и право развитого со­циалистического общества : материалы Все - союз. науч. конф. (21-23 ноября 1973 г.). - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1975. - С. 320-323.

9. Рассахатская Н. А. Гражданская процес­суальная форма : учебное пособие / Рассахат­ская Наталия Александровна. - Саратов : СГАП, 1998. - 88 с.

10. Николенко Л. М. Перегляд судових ак - т1в у господарському судочинст : моногра - ф1я / Николенко Л. М. - Донецьк : Юго - Восток, 2013. - 491 с.

11. Сахнова Т. В. Курс гражданского про­цесса: теоретические начала и основные инс­титуты / Т. В. Сахнова - М. : Волтере Клувер,

2008. - 767 с.

12. Сахнова Т. В. Судебные процедуры (о будущем цивилистического процесса) / Са­хнова Т. В. // Арбитражный и гражданский процесс. - 2009. - № 3. - С. 2-5.

13. Гагаринов А. В. Взаимосвязь и взаи­модействие гражданского процессуального права, гражданского процесса и гражданской процессуальной формы: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.03 / Гагаринов Алек­сандр Васильевич. - Л., 1988. - 134 с.

14. ЧучуноваН. С. Дифференцированный порядок рассмотрения арбитражными судами споров, возникающих из публичных правоот­ношений : автореф. дис. на соискание ученой

Степени канд. юрид. наук 12.00.15 /

H. С. Чучунова. - М., 2007. - 35 с.

15. Царегородцева Е. А. Способы оптими­зации гражданского судопроизводства: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.15 / Царего­родцева Екатерина Анатольевна. - Екатерин­бург, 2006. - 236 с.

16. Позовне провадження : монографія / [В. В. Комаров та ін.] ; за ред. проф.

В. В. Комарова. - X. : Право, 2011. - 552 с.

17. Сучасний словник іншомовних слів / уклад. I. О. Скопненко та Т. В. Цимбалюк. - К. : Довіра, 2006. - 789 с.

18. Великий тлумачний словник українсь­кої мови / уклад. Т. В. Бусел. - К. ; Ірпінь : Перун, 2002. - 1440 с.

19. Таликін Е. А. Співвідношень понять «господарський процес» та «господарська процесуальна форма» / Таликін Е. А. // Еконо­міка та право. - 2011. - № 3 (31). - С. 73-77.

20. Жеруолис И. А. Сущность советского гражданского процесса / Жеруолис И. А. - Вильнюс : Минтис, 1969. - 204 с.

21. Господарське процесуальне право : пі­дручник / [О. П. Подцерковний, О. О. Квас - ніцька, Т. В. Степанова та ін.]. - X. : Одіссей, 2011.-400 с.

22. Закирова Д. И. Подготовка гражданс­ких дел к судебному разбирательству: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.15 / Закиро­ва Динара Ильдаровна ; МГУ. - М., 2009. - 220 с.

23. Картузов М. Ю. Запобіжні заходи в го­сподарському процесі: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.04 / Картузов Михай­ло Юрійович. - Одеса, 2009. - 184 с.

24. Степанова Т. В. Доказування та докази в господарському процесі України: дис. ... ка­ндидата юрид. наук : 12.00.04 / Степанова Те­тяна Валеріївна ; Одеськ. нац. ун-т ім.

I. 1. Мечникова. - Одеса, 2002. - 191 с.

25. Ожегов С. И. Толковый словарь русс­кого языка: 80 000 слов и фразеологических выражений / Ожегов С. И., Шведова Н. Ю. - 4-е изд. - М. : ООО «ИТИ Технологии», 2007. - 944 с.


26. Словник української мови : в 11 т. Т. 2 / за заг. ред. І. К. Білодіда. - К. : Наук, думка,

Таликін Є. А. Проблема єдності господарської процесуальної форми через призму її структури / Є. А. Таликін // Форум права. — 2013. — № 3. — С. 644—651 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j-pdf/FP_index. htm_2013_3_106.pdf

Йдеться про розумінь єдності господарської процесуальної форми в контексті наяв­ності її розгалуженої структури. Узагальнено досвід ряду теоретичних праць та на під­ставі загальних положень формує свій погляд на тлумачення єдності господарської процесуальної форми. Також в статті наводиться теоретичне обґрунтування доцільно­сті використання в науці господарського процесуального права такої категорії як «окрема процесуальна форма».

Талыкин Е. А. Проблема единства хозяйственной процессуальной формы через приз­му ее структуры

Идет речь о понимании единства хозяйственной процессуальной формы в контексте наличия ее разветвленной структуры. Обобщается опыт ряда теоретических работ и на основе общих положений формируется собственный взгляд на толкование единства хозяйственной процессуальной формы. Также в статье приводится теоретическое обо­снование целесообразности использования в науке хозяйственного процессуального права такой категории как «отдельная процессуальная форма».

Talykin Е. А. The Problem of the Unity of Economic Procedural Form through the Prism of Its Structure

With the understanding of the unity of economic procedural form in the context of the availability of its branched structure are deals. The author summarizes the experience of a number of theoretical studies and on the basis of general provisions formed its own opinion on the interpretation of the economic unity of the form of action. The article also provides a theoretical rationale for the use of science in economic procedural rights such categories as «separate procedural form».