joomla
СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО - ПРАВОВИХ ЗАСОБІВ ТА СПОСОБІВ ЗАХИСТУ ПРАВА ГРОМАДЯН НА СВОБОДУ СЛОВА
Форум права

УДК 342.7:342.9

Т. В. ЗБИРАК, Державний науково - дослідний інститут МВС України

Ключові слова: адміністративно-правові спосо­би, засоби, захист прав громадян, адміністра - тивно-правовіш механізм, право на свободу слова

В Україні, у зв’язку із проведенням низки соціально-економічних, політичних та інших реформ, проблема забезпечення і захисту прав та свобод громадян набуває особливого значення. Наразі однією з головних проблем організації та реалізації системи захисту права громадян на свободу слова є недостатня теоре­тична та нормативно-правова розробленість таких категорій як способи і засоби захисту, що призводить до їх дещо викривленого сприйнят­тя та фрагментарного застосування. Однак адміністративно-правові засоби та способи захисту права громадян на свободу слова ра­зом з цивільно-правовими, кримінально-пра­вовими та іншими являють собою вагомий сегмент загальної системи захисту права гро­мадян на свободу слова. Вважаємо, що саме засоби та способи адміністративно-правового захисту права громадян на свободу слова, зва­жаючи на відсутність єдиної державної полі­тики й централізованого правового регулю­вання в цій сфері потребують першочергового впорядкування. З огляду на це актуалізуються питання формування адміністративно-право­вого захисту права громадян на свободу сло­ва, його способів і засобів не як збірної катего­рії, а як цілісної синергетичної системи. Таким чином, новизна статті полягає у виявленні за­кономірностей та концептуальних узагальнень щодо розуміння сутності й значення адмініст­ративно-правових засобів та способів захисту права громадян на свободу слова.

Варто зазначити, що деякі питання способів та засобів захисту прав громадян висвітлюва­лися в працях таких вчених як: В. Б. Авер’янов, М. М. Антонович, І. Л. Бородін, НД. Гетьман - цева, І. Г. Козуб, Г. В. Єрьоменко, І. В. Лагутіна, ЯВ. Лазур, О. Ф. Мельничук, Т. А. Плугатар, П. М. Рабінович, ОЛ. Соколенко, М. І. Хавро - нюк Т. М. Ярова та ін. Проте у цих досліджен­нях розкрито механізм захисту прав громадян лише в загальних рисах або ж в аспекті інших систем захисту прав громадян, а самого визна­чення понять «засоби захисту прав громадян на свободу слова», «способи захисту прав гро­мадян на свободу слова», розкриття їх значен­ня та визначення їх місця в механізмі адмініс - тративно-правового захисту вказаного права громадян не має. З огляду на це метою статті є визначення поняття та системи адміністратив­но-правових засобів та способів захисту права громадян на свободу слова, окреслення напря­мів їх оптимізації, обґрунтування рекоменда­цій щодо їх подальшого удосконалення.

Правові засоби та способи захисту прав та свобод громадян займають значне місце у правовому полі держави. В широкому розу­мінні їх можна розглядати як складову части­ну правової системи, яка відповідним чином визначає «...зміст і спрямованість діяльності держави» [1, с.85]. Забезпеченість і захище­ність прав та свобод громадян є важливим принципом правової держави. Завдяки засо­бам та способам захисту права та свободи громадян стають реальними.

На правовий захист права громадян на свободу слова прямо чи опосередковано спрямовані норми багатьох галузей права (конституційного, адміністративного, цивіль­ного, кримінального та ін.). При цьому погля­ди вчених на це поняття виявилися різними, що зумовлено відмінністю адміністративно - правових засобів та способів захисту від ін­ших (кримінально-правових, конституційно - правових тощо), відсутністю однозначності у законодавчому врегулюванні захисту права на свободу слова, наявністю розбіжностей у тлумаченні понять «правовий захист» та «правова охорона» та іншими обставинами.

На думку С. С. Алексеєва, під захистом прав слід розуміти державно-примусову дія­


Льність, спрямовану на здійснень «віднов- лювальних» завдань - на відновлень пору­шеного права, забезпечення виконання юри­дичного обов’язку [2, с.202]. З точки зору М. І. Бару, поняття «захист» включає в себе не тільки сукупність прав і обов’язків, якими особистість наділена діючими правовими но­рмами, але і фактичне здійснення цих прав на основі гарантій, установлених законодавст­вом. І те й інше передбачає діяльність як пра - вотворчих так і правозастосовчих органів [З,

С.26]. Як стверджує В. В. Бедь, правовим захи­стом слід вважати діяльність суб’єктів із здій­снень захисту фактично вже порушених сво­їх суб’єктивних прав, що може здійснюється ними як самостійно у передбачених законом випадках, так і за допомогою засобів держав­ного примусу. З врахуванням такої позиції, категорія «правовий захист» наближається у своєму значенні до категорії «реалізація пра­ва». Адже відповідно до теорії права, реаліза­ція права являє собою здійснення юридично закріплених і гарантованих державою можли­востей, проведення їх у життя діяльністю лю­дей та їх організацій. Відтак право, і в тому числі право на захист, як певна можливість реалізується у діях, тобто активній поведінці суб’єктів [4, с.208]. В. І. Полюхович наголо­шує: «поняття адміністративно-правового за­хисту законних прав, свобод та інтересів осо­би і громадянина являє собою сукупність застосовуваних в адміністративному порядку юридичних засобів, спрямованих на припи­нень незаконного посягань на права, сво­боду та інтереси громадян» [5, с.45].

З урахуванням наведеного вважаємо, що правовий захист права громадян на свободу слова як реалізація права на захист являє со­бою динамічну категорію, впровадження якої здійснюється шляхом застосування відповід­ного механізму захисту права громадян на свободу слова. Правовий захист здійснюється за допомогою відповідного механізму захис­ту, а право на захист є його передумовою, тоб­то певною можливістю. Таким чином, меха­нізм захисту, правовий захист і право на захист є окремі аспекти захисту свободи слова.

Крім цього варто зазначити, що визначен­ня засобів та способів захисту права на свобо­ду слова, умов та підстав їх застосувань має як теоретичну цінність, так і практичну значи­мість, оскільки дозволяє вьвити специфіку всього комплексу захисного механізму цього права громадян. Правові засоби являють со­бою систему правових норм, що забезпечує організацію та реалізацію захисту права гро­мадян на свободу слова, спрьє використанню й застосуванню форм і способів такого захис­ту. Під способом захисту права громадян на свободу слова варто розуміти сукупність ознак правового характеру, що відображають сут­ність порушеного права громадян на свободу слова і особливостей процесу його відновлен-

Ь, а також вид юридичної відповідальності, що застосовується до правопорушника.

Адміністративно-правові засоби та спосо­би захисту права громадян на свободу слова за змістом та об’ємом охоплюють суспільні відносини в різних сферах життєдіяльності держави. Як відомо, Конституцією України визначено систему органів та посадових осіб різних рівнів, які повинні захищати права і свободи людини і громадянина, в тому числі й право на свободу слова. Це: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Мі­ністрів України, місцеві державні адміністра­ції, підсистема судів загальної юрисдикції та спеціалізованих судів, Конституційний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокуратура, адвока­тура, інші правоохоронні органи України.

На підставі викладеного можна сформу­лювати наступні визначень. Адміністратив­но-правовими засобами захисту права грома­дян на свободу слова є сукупність різних за своєю сутністю та призначеньм правових явищ, інструментів, заходів, які спільно вирі­шують завдань запобігань та припинень порушень вказаного права, а також його відно­влень у разі порушень. Під адміністративно - правовими способами захисту права громадян на свободу слова слід розуміти врегульовану адміністративно-правовими нормами діяль­ність уповноважених органів та їх посадових осіб, спрямовану на правильне розумінь та застосувань діючого законодавства, що ви­значає право громадян свободу слова, на ві­льне виражень своїх поглядів та переконань.

До способів захисту права громадян на свободу слова, які мають адміністративно - правовий характер належать: право громадян на оскарження; судовий контроль та нагляд щодо захисту цього права громадян; загаль­ний нагляд прокуратури, представництво прокурором інтересів громадян в адміністра­тивному судочинстві.

Що стосується права громадян на оскар­ження, то як зазначається в ст.55 Конституції України: «Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльнос­ті органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб» [6]. Зазначене право має суб’єктивний харак­тер та полягає в тому, що право на оскаржен­ня як спосіб забезпечення прав та свобод, на­дає громадянам правові можливості, вказує шляхи, які необхідно обирати та використо­вувати для забезпечення порушеного права з боку органу, установи, посадової особи. При цьому оскарження як дія громадянина або ко­лективу громадян у формі звернення до суду становить собою позитивну цінність для них, є реальною потребою, оскільки безпосеред­ньо служить іншій потребі - захисту права на свободу слова. Крім того, ст.8 Загальної де­кларації прав людини проголосила право ко­жної людини на ефективне поновлення у пра­вах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом. Судовий захист гарантується як національними, так і міжнаро­дними судовими установами. Зважаючи на це право на оскарження громадян як юридичне і соціальне право на звернення до суду з метою захисту права на свободу слова являє собою вираження соціальної свободи та втілення мі­жнародних стандартів у сфері прав людини.

Відносно судового контролю та нагляду зауважимо, що згідно зі ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Самостійний, наділений реальною владою, суд повинен виступати дійсним гарантом прав і свобод громадян. Суд, як державний орган, зобов’язаний забезпечувати законність у всіх сферах діяльності державних органів, застосовуючи для цього необхідні способи.

Як зазначає Ю. П. Битяк, у процесі розгля­ду різних категорій справ з перевірки право­мірності дій і актів органів управління, їх по­садових осіб суд здійснює контроль [7, с.246]. У свою чергу, JI. A. Ніколаєва і Д. М. Бахрах стверджують, що судове забезпечення закон­ності актів органів управління здійснюється в формі нагляду і полягає в безпосередній пе­ревірці судом законності і обґрунтованості індивідуальних актів і дій посадових осіб державних органів [8, с.17; 9 с.79]. Н. К. Кар­пова зазначає, що в сфері державного управ­ління існують контрольно-наглядові повно­важення суду. Якщо суд реагує на порушення законності окремою ухвалою, вказуючи на незаконність акту управління і добиваючись усунення порушення уповноваженим на те суб’єктом, то в даному випадку реагування суду можна назвати наглядом. У тих випад­ках, коли суд відміняє або змінює незаконні акти управління своєю владою, - це контро­льна діяльність [10, с.8].

Разом із цим, до контрольно-наглядових способів захисту свободи слова належить і право осіб звертатися до Конституційного Су­ду України із клопотанням про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою захисту свободи слова. Вказаний засіб захисту гарантується ст.147 Конституції України [6] та Законом України «Про Конституційний Суд України». Крім того, важливою гарантією права грома­дян на свободу слова є закріплена у ст.157 Конституції України недопустимість внесення до неї змін, якщо вони передбачають скасу­вання чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, а також встановлення поперед­нього контролю за відповідністю законопроек­ту про внесення змін до Конституції України наведеним і вище вимогам. Такий контроль здійснює Конституційний Суд України, ви­сновок якого щодо відповідності законопроек­ту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України є обов’язковим для Верховної Ради України.

Про судовий контроль як спосіб забезпе­чення права громадян на свободу слова мож­на говорити тоді, коли суд, перевіряючи за­конність видання управлінського акту, може змінити, відмінити його або позбавити юри­дично сили. Загальновідомо, що адміністра­тивні акти як правова основа виникнень правовідносин визначають характер супереч­ки, тому при розгляді даної категорії справ не вирішується суперечка про право, а встанов­люється факт правомірності чи неправомір­ності дій органів та їх посадових осіб, які зо­бов’язані здійснювати правове забезпечень тих прав громадян, які не викликають сумні­ву. Загалом судовий контроль створює умови щодо реалізації громадянами їх права на су­довий захист від незаконних дій посадових осіб. При вирішенні питання про можливість звернень до суду головним є припущень про порушення прав громадян. Тобто якщо громадянин стверджує, що його права пору­шені, то скарга повинна бути прийнятою до суду і розглянута по суті.

Судове забезпечення права громадян на свободу слова, як зазначалось вище, може здійснюватися також і як нагляд. Про судовий нагляд як спосіб забезпечення законності права громадян на свободу слова можна гово­рити тоді, коли суд ставить питання перед ор­ганом, установою, організацією, посадовою особою про усунення порушень і причин, що їх спричиняють, а також вимогу повідомити про результати усунень недоліків вказаних судом. Перевірка судом виконання прийнятих заходів щодо забезпечення права громадян на свободу слова може бути використана як са­мостійно, так і поряд із судовим контролем. Тому судове забезпечення прав може викори­стовуватися в багатьох випадках шляхом по­єднань контролю і нагляду. Судовий нагляд як спосіб забезпечення права громадян на свободу слова може застосовуватися в будь - якій сфері управлінської діяльності.

Необхідно також сказати, що до адмініст­ративних судів можуть бути оскаржені будь - які рішень, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Кон­ституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Важ­ливою особливістю доказувань в адміністра­тивному судочинстві є те, що в адміністрати­вних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повнова­жень обов’язок щодо доказування правомір­ності свого рішень, дії чи бездіяльності пок­ладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову [11].

Отже, судовий контроль і судовий нагляд є юридичними гарантіями забезпечення права і свобод громадян. Вони надають інформацію про недоліки в діяльності апарату управлінь, вьвляють причини, що обумовлюють такі недоліки. І як вважають правознавці, поряд зі здійсненьм правосуддя, суди здійснюють державний (судовий) контроль [1, с.97; 12,

С. 101]. На їх погляд, судовий контроль як різ­новид державного контролю становить сис­тему засобів і способів попереджень, вияв­лення й усунення порушень законності в діяльності державних органів, громадських організацій і громадян. Він має на меті забез­печити законність, зміцнити правопорядок, охороняти права і законні інтереси держави, суспільства й особистості в державі. Судовий контроль є способом забезпечення прав гро­мадян, складовою частиною правосуддя, здійснюється в рамках правоохоронної, пра - вовиховної діяльності суду. Він є гарантом прийняття державними органами законних актів, здійснення ними правомірних дій щодо забезпечень прав та свобод громадян.

Що стосується нагляду прокуратури та представництва прокурором інтересів грома­дян в суді, то необхідно зазначити, що ст. 12 Конституції України досить суттєво обмежи­ла функції, які раніше були покладені на про­куратуру. За нею наразі закріплені: підтри­мань державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених зако­ном; нагляд за дотриманням законів органа­ми, які проводять оперативно-розшукову дія­льність, дізнання, досудове слідство; нагляд за дотриманьм законів при виконанні судо­вих рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженьм особис­тої свободи громадян.

Прокурорський нагляд є різновидом соціа­льного контролю і як функція прокуратури належить до правоохоронних функцій держа­ви. Основним завданням прокурорського на­гляду за додержанням і застосуванням зако­нів є захист від неправомірних посягань гара­нтованих Конституцією та законами України прав і свобод людини та громадянина, держа­вних та суспільних інтересів.

Прокурор за наслідками проведених пере­вірок у разі виявлення порушень закону має право: вносити подань, ініціювати притяг­нень особи до дисциплінарної, адміністра­тивної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення, розпо­чинати досудове розслідування, звертатися з позовом (заявою) до суду, подавати апеляцій­ні скарги на постанови суду у справах про ад­міністративні правопорушення. Крім цього, прокурор у поданьх може ставити питань про усунень порушень закону, причин та умов, що їм спрьли, притягнень осіб до пе­редбаченої законом відповідальності, відшко- дувань шкоди, скасувань нормативно-пра - вового акта, окремих його частин, або приведення його у відповідність із законом, припинень незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Отже, з урахуваньм зазначеного вище, об’єктом прокурорського нагляду є порушен - ь законів органами влади та їх посадовими особами щодо прав та свобод громадян, в тому числі й права на свободу слова. Загальний на­гляд прокуратури можна визначити як діяль­ність у зв’язку з порушеньм законів, у процесі якої здійснюється попереджень, вьвлень та усунень порушень прав та свобод громадян.

Виходячи зі змісту п.2 ст.121 Конституції України, представництво інтересів особи по­винно здійснюватися у випадках, визначених законом.

Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень здійснюється шляхом: підготовки і пред’явлень позовів, заяв, подань; вступу у справи, порушені за позовами, заявами, поданьми інших осіб на будь-якій стадії їх розгляду; ініціювань пе­регляду судових рішень; участі у справах, по­рушених за позовами, заявами, поданнями прокурорів, та у справах, у яких прокурором здійснено вступ чи ініційовано перегляд судо­вих рішень; захисту прав громадянина або ін­тересів держави при виконанні рішень судів.

Основними завданьми представництва в суді є реальний захист та поновлень прав і законних інтересів громадян, які неспроможні через фізичний чи матеріальний стан, недося - гнень повноліття, похилий вік, недієздат­ність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої права або реалізувати проце­суальні повноваження, а також захист інте­ресів держави, що порушуються або можуть бути порушені внаслідок протиправних діянь фізичних і юридичних осіб, фактичне усу­нень порушень закону.

Таким чином, прокуратура виступає ефек­тивною правозахисною державною інституці­єю і своєю діяльністю в сфері захисту права громадян на свободу слова вдало компенсує деяку складність судової форми захисту.

Підсумовуючи викладене вище зазначимо, що в Україні забезпечений належний рівень адміністративно-правового захисту права громадян на свободу слова. Під адміністрати­вно-правовими засобами захисту слід розумі­ти сукупність різних за своєю сутністю та при - значеньм правових явищ, інструментів, заходів, які спільно вирішують завдань запо­бігань та припинень порушень права грома­дян на свободу слова, а також його відновлень у разі порушень. Адміністративно-правовими способами захисту є врегульована адміністра - тивно-правовими нормами діяльність уповно­важених органів та їх посадових осіб, спрямо­вана на правильне розумінь та застосувань діючого законодавства, що визначає право громадян на свободу слова, на вільне вира­жень своїх поглядів та переконань.

Вважаємо, що проведений аналіз та зробле­ні на його підставі висновки можуть служити підґрунтям для подальших досліджень щодо забезпечень права кожного на свободу слова, а розглянуті проблемні питань й висловлені пропозиції спрьтимуть удосконаленню наці­онального законодавства у цій сфері.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бородін І. Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина : монографія / І. Л. Бородін. - Херсон : Вид-во «Олді-плюс», 2003. -218 с.

2. Алексеев С. С. Общая теория права: в

2 т. / С. С. Алексеев. Т. 2. - М., 1981.- 280 с.

3. Бару М. И. Личность в социалистичес­ком правовом государстве / М. И. Бару // Со­ветское государство и право. - 1989. - № 10. -

С. 26-29.

4. Бедь В. В. Право людини на свободу со­вісті: конституційно-правове регулювання: дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.02 / Архі­мандрит Віктор (В. В. Бедь) ; Ін-т законодав­ства Верховної Ради України. - К., 2011. - 395 с.

5. Полюхович В. І. Адміністративно - правовий захист особи у відносинах з органа­ми державної влади / В. I. Полюхович // Пра­во України. - 2003. - № 5. - С. 41—46.

6. Конституція України // ВВР України. -

1996. -№30.-Ст. 141.

7. Адміністративне право України : підру­чник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дья­ченко та ін. ; за ред. Ю. П. Битяка. - К. : Юрі - нком Інтер, 2007. - 544 с.

8. Николаева Л. А. Судебный контроль за законностью в советском государственном управлении / Л. А. Николаева. - Л. : Изд-во Ленинградск. ун-та, 1973. - 64 с.

9. Бахрах Д. Н. Судебный надзор за закон­ностью применения мер административного принуждения / Д. Н. Бахрах // Тез. докл. респ. науч. конф. - Минск, 1969. - С. 79-80.

10. Карпова Н. К. К вопросу о контрольно­надзорных полномочиях суда в сфере советс­кого государственного управления законами / Н. К. Карпова // Проблемы развития социали­стической демократии и укрепление законно­сти. - Владивосток : Изд-во Дальневосточн. ун-та, 1983.

11. Кодекс адміністративного судочинства України : науково-практичний коментар / [Н. О. Ярмаш, О. М. Бандурка, А. В. Басов та ін.] ; за ред. А. Т. Комзюка. - К. : Прецедент ; Істина, 2009. - 824 с.

12. Чепурнова Н. М. Судебный контроль в Российской Федерации: проблемы методологии теории и государственно-правовой практики /

Н. М. Чепурнова. - Ростов н/Д., 1999. - 222 с.



Збирак Т. В. Сутність і значення адміністративно-правових засобів та способів за­хисту права громадян на свободу слова / Т. В. Збирак // Форум права. — 2013. — № 3. —

С. 239—244 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j- pdf/FP_index. htm_2013_3_41.pdf

Аналізуються теоретичні положення та нормативні засади адміністративно-правових засобів та способів захисту права громадян на свободу слова. Визначається їх сутність і значення як елементів механізму адміністративно-правового захисту цього права громадян.

Збырак Т. В. Сущность и значение административно-правовых средств и способов защиты права граждан на свободу слова

Анализируются теоретические положения и нормативные основы административно­правовых средств и способов защиты права граждан на свободу слова. Определяется их сущность и значение как элементов административно-правового механизма защиты этого права граждан.

Zbyrak T. V. The Nature and Value of Legal and Administrative Means and Ways to Protect the Rights of Citizens to Freedom of Expression

The theoretical positions and regulatory framework of administrative and legal means and ways to protect the rights of citizens to freedom of speech Analyzes. By their nature and im­portance as elements of administrative and legal mechanism for the protection of the rights of citizens is Determined.