joomla
КОНТРОЛЬ як основний НАПРЯМОК ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ФІНАНСОВОЇ ІНСПЕКЦІЇ УКРАЇНИ
Форум права

УДК 338.246.025.2(477)

І. В. БОГДАНЮК, Міжнародний універси­тет бізнесу і права

Ключові слова: контроль, фінансовий контроль, зміст контролю, Державна фінансова інспекція України

В аспекті проведення недавніх реформ, ко­ли Державна контрольно-ревізійна служба України трансформована в Державну фінан­сову інспекцію України, зі змінами нормати­вно-правової бази, питання змісту контролю як однієї з функцій останньої набуває актуа­льності. Адже завдання Держфінінспекції в Положенні про державну фінансову інспек­цію України, затвердженому Указом Прези­дента України від 23.04.2011 р. № 499/ 2011

[1] , визначені таким чином, що окремо визна­чається вимога контролю, окремо - фінансо­вого контролю, окремо - вжиття заходів і притягнення винних у разі виявлення право­порушень до відповідальності.

Метою статті є визначення змісту контро­льної діяльності Державної фінансової інспе­кції України як основного напрямку функціо­нування даного органу фінансового контролю в Україні задля вдосконалення переліку за­вдань, які поставлені перед Держфінінспекцією у відповідному Положенні. Задля досягнення визначеної мети розв’язанню підлягають на­ступні завдання: встановлення елементів, процесів, зв’язків та відносин, що утворюють феномен контролю Державної фінансової ін­спекції України.

Почнемо з того, що зміст певної діяльності розкриває взаємозв’язок елементів, процесів, зв’язків, відносин, що утворюють певний фе­номен [2, с.297]. Державний контроль, до од­ного з різновидів якого належить контроль, що здійснюється Державною фінансовою ін­спекцією України (далі - Держфінінспекція

України), в загальному вигляді являє собою процес впливу держави через практичну дія­льність її відповідних структур на певні або групу суспільних відносин [3, с.71]. Врахо­вуючи дане визначення, встановимо елемен­ти, процеси, зв’язки, відносини, що утворю­ють [2, с.297] феномен контролю Державної фінансової інспекції України.

При цьому ми відразу не погодимося з Д. М. Бахрахом, С. Д. Хазановим і А. В. Демі - ним, що зміст контролю складається з:

1) спостереження за функціонуванням під­контрольних об’єктів, отримання об’єктивної інформації про виконання ними правил і до­ручень, їх станом (форми збору інформації з вивчення даних обліку, звітів, перевірки до­кументів, інвентаризації, ревізії, отримання пояснень та ін.); 2) аналізу зібраної інформа­ції, виявлення тенденцій, причин, розробки прогнозів; 3) прийняття заходів щодо запобі­гання порушень законності і дисципліни, шкідливих наслідків, шкоди, нещасних випа­дків, недоцільних дій і витрат, і в тому числі припинення протиправної діяльності з метою недопущення шкідливих наслідків, нових по­рушень; 4) обліку конкретних порушень, ви­значення їх причин та умов; 5) виявлення винних, притягнення їх до відповідальності (в одних випадках контролюючі органи мають право самі вирішити питання про дисципліна­рну, матеріальної, кримінальної відповідаль­ності винних, в інших зобов’язані ставити пи­тання про це перед компетентними органами, посадовими особами) [2, с.608].

На наш погляд, у даному трактуванні зміст контролю, з одного боку, дещо звужується (за рахунок конкретизації методів контрольної діяльності), з іншого, занадто розширюється (притягнення до відповідальності не обов’яз­ково характеризує зміст контролю, адже ви­явлення порушень не є метою контрольної діяльності, що не завжди входить в результа­ти такої). При цьому відсутність суб’єктно - об’єктної характеристики і виникаючих зв’яз­ків вказує на опис в даному випадку етапнос - ті, стадійності контролю, щодо змісту конт­рольної діяльності є іншим поняттям. Отже,


Встановимо зміст контролю як основної фун­кції Державної фінансової інспекції України.

Елементами контролю Держфінінспекції України, як і будь діяльнісної системи, є суб’єкт і об’єкт, між якими встановлюються зв’язки в певних формах і з використанням різних методів контролю. Як видно, значення для встановлення змісту контрольної діяльно­сті мають не тільки зазначені два параметри (суб’єкт і об’єкт), але характеристика зв’язків між ними.

Щодо суб’єкта державного контролю, як було зазначено, то ним є держава. Сьогодні, як вважають Б. А. Гаєвський і А. Б. Гаєвська, управлінська роль держави міцніє. І це зміц­нення проявляється не в посиленні владних фу­нкцій, а в усе більшій переході державних структур на професійне обслуговування органі­заційно-правових потреб населення як у вироб­ничій, так і в невиробничих сферах [4, с.525].

Держава як суб’єкт права стає учасником суспільних відносин через спеціально утво­рений механізм - сукупність державних ор­ганів, установ, підприємств та інших держа­вних інститутів, за посередництвом яких практично здійснюються завдання і функції держави [5, с.124]. Отже, фактично контро­люючий суб’єкт (суб’єкт контролю) - це юридична або фізична особа, яка направляє контрольні дії на власну діяльність або дія­льність іншої фізичної або юридичної особи (осіб), які знаходяться в навколишньому гос­подарської середовищі [6, с.4].

Державна фінансова інспекція України на­лежить до системи органів виконавчої влади як центральний орган, діяльність якого спря­мовується і координується Кабінетом Мініст­рів України через Міністра фінансів України

[І]. Виходячи з цього можна стверджувати, що така інспекція може бути суб’єктом як зовні­шнього (напрямок контрольних дій на діяль­ність іншої фізичної або юридичної особи/ осіб), так і внутрішнього контролю (напрямок контрольних дій на власну діяльність).

Внутрішній контроль та його різновиди здійснюються в межах організаційної підпо­рядкованості того, хто контролює, з тим, кого контролюють. У разі зовнішнього контролю така організаційна підпорядкованість відсут­ня. Відмінність зовнішнього та внутрішнього видів контролю також полягає і в різних пра­вових формах реалізації контрольних повно­важень та методах впливу. Якщо внутрішній контроль є суто внутрішньою справою і здій­снюється органами однієї системи органів чи одного відомства, це може стосуватися широ­кого переліку питань діяльності системи, то зовнішній контроль, як правило, здійснюється в конкретній сфері чи функції і стосується якоїсь окремої сторони діяльності управлін­ської системи [7, с.352].

Про зовнішній контроль йдеться, коли вплив держави через Держфінінспекцію України здійснюється на такі об’єкти, як суб’єкти господарювання державного сектору економіки; підприємства, установи та органі­зації, які отримують (отримували в періоді) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фо­ндів та фондів загальнообов’язкового держа­вного соціального страхування або викорис­товують (використовували у перевіряється) державне чи комунальне майно; суб’єкти гос­подарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, але за рішенням су­ду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи, піддаються контролю.

Про внутрішній контроль можна ствер­джувати у разі направлення контрольної дія­льності на внутрішньо-організаційні відноси­ни Державної фінансової інспекції У країни як складної структурованої ієрархічної системи органів, на які покладено завдання реалізації державної політики у сфері державного фі­нансового контролю, а також внесення про­позицій щодо її формування (п. З положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 р. №499/2011 [1]).

Процеси, що характеризують зміст конт­рольної діяльності Держфінінспекції Украї­ни, залежать від застосовуваних форм і ме­тодів як частини компетенції відповідного органу, виду контролю щодо конкретного підконтрольного об’єкта. Але завжди це са­мостійна діяльність (вплив) суб’єкта на об’єкт. Адже Держфінінспекція відноситься до числа тих державних «органів, які покли­кані здійснювати тільки контрольну діяль­ність» як вид державної діяльності, спрямо­ваний на забезпечення подальшого розвитку суспільства. Контроль є одним із найважли­віших каналів отримання об’єктивної інфор­мації про суспільство в цілому, політичних, економічних і соціальних процесів, що від­буваються в державі, та діяльності його ор­ганів. Контроль повинен сприяти досягнен­ню поставлених завдань, дотриманню чіткості і доцільності роботи органів влади та управління, які є організаторами діяльнос­ті людей, зайнятих у різних сферах суспіль­ного життя. Контроль відіграє важливу роль у підвищенні відповідальності в особі своїх органів і посадових осіб за свої дії перед су­спільством [7, с.343-344].

Форми і методи контролю - це взаємо­пов’язані сторони відповідного процесу. Як пояснює Ю. П. Битяк, саме у відповідній фор­мі метод управління реально виконує роль способу (засобу) управляючого впливу. Фор­ма управління дає життя методам, а через них і функціям управління [8, с.166]. Форма конт­ролю - це зовнішній прояв конкретних дій, які здійснюються органами Держфінінспекціі для реалізації поставлених перед нею завдань. Адже термін «форма» означає вид, будь-який зовнішній прояв певного змісту. Якщо функ­ції управління розкривають основні напрями цілеспрямованого впливу суб’єктів управлін­ня на об’єкти управління, то форми управлін­ня - це шляхи здійснення такого цілеспрямо­ваного впливу, тобто форми управління показують, як практично здійснюється управ­лінська діяльність. Процес реалізації завдань і функцій знаходить юридичне вираження у відповідних формах. Форми управлінської діяльності визначаються характером відносин у сфері управління. Вони складаються в про­цесі здійснення виконавчої і розпорядчої дія­льності. Управлінська діяльність викликає різні наслідки: одні дії призводять до юриди­чних наслідків, інші - ні [9, с. 120-121].

Форми державно-управлінської діяльності, яка є родовим для державного контролю по­няттям, регламентуються адміністративно - правовими нормами різного рівня. Деякі з них регламентовані конституційно, інші є підза - конними правовими актами (наприклад, по­ложеннями про конкретні органи виконавчої влади, посадовими інструкціями). Внутріш­ньо-організаційна діяльність також підлягає регламентації, але вона обмежена рамками внутрішньо-організаційної роботи тих чи ін­ших виконавчих органів (наприклад, інструк­ції з діловодства) [10, с.144].

Форми контролю як основної функції Державної фінансової інспекції України різ­номанітні. Залежно від виду контролю (внут­рішній або зовнішній) конкретні форми, в яких може здійснюватися контроль, встанов­люються різного рівня нормативно-право - вими актам: від законів до внутрішніх актів, що поширюють дію виключно на систему ор­ганів Держфінінспекції України.

Під методом звичайно розуміють спосіб або засіб досягнення поставленої мети. У ме­тодах відображаються воля держави, повно­важення юридично владного характеру, що належать виконавчим органам. Тому методи управління юридично оформлені, закріплені адміністративно-правовими нормами [9, с.146]. Щодо конкретних методів державного контролю, здійснюваного Держфінінспекцією України, то їх перелік також дуже різномані­тний. Наприклад, А. Ф. Андрійко вважає, що «функція контролю у державному управлінні полягає в аналізі та співставленні фактичного стану в тій чи іншій області вимогам, які пос­тавлені перед ними, відхиленнями у виконан­ні поставлених завдань і причини цих відхи­лень, а також оцінкою діяльності й доцільності саме цього шляху» [11, с.430]. Цілком підтримуючи вченого щодо виділених методів державного контролю, не погодимося

З обмеженням змісту даного феномена. Адже перелік методів, які може використовувати суб’єкт контролю, ширше і охоплює такі ме­тоди, як спостереження, аналіз діяльності ві­дповідних органів та їх посадових осіб щодо виконання поставлених перед ними завдань, дотримання встановлених державою правил, норм і стандартів [7, с.344]; заслуховування, зіставлення, порівняння та інші загальні та спеціальні способи, засоби та прийоми досяг­нення мети контрольної діяльності.

Зворотний зв’язок є тим відмінним факто­ром, що відрізняє контроль серед інших різ­новидів державної діяльності. Як вказує

О. М. Лукашевич, принцип зворотного зв’язку вимагає простеження ходу виконання рішень контролюючих органів, отримання інформації про якість і умови їх здійснення, отримання конкретних кількісних показників. Зворотний зв’язок дозволяє суб’єкту контролю зіставити дійсний стан справ з тим, що повинно бути відповідно розроблених і прийнятих програм, планів, наказів, положень і т. д. [12, с. 172].

Зворотні суб’єктно-об’єктні зв’язки, що виникають при здійсненні контролю Держфі - нінспекції України, мають ознаки адміністра­тивних. Зокрема, виникають між керованої і керуючої системами, а також у межах остан­ньої з приводу забезпечення ефективного впливу на об’єкт контролю при використанні людьми форм і методів діяльності, що випли­вають з пізнаних законів розвитку суспільства і закономірностей управління [13, с.34]. Це встановлені правові зв’язки державно-влад - ного характеру. Тобто, один із суб’єктів таких відносин завжди наділений державою влад­ними повноваженнями щодо інших учасників [14, с.80]. Ці правовідносини виникають з іні­ціативи однієї зі сторін, і згода іншої сторони при цьому не вимагається. Іноді вони вини­кають всупереч бажанню іншої сторони. Во­ни, як правило, виникають за принципом «влада - підпорядкування». Це управлінські правові відносини, оскільки вони виникають у зв’язку з функціонуванням і діяльністю ор­ганів виконавчої влади, тобто при здійсненні державного управління. У разі порушення однією зі сторін своїх обов’язків, відповіда­льність наступає не перед іншою стороною, а перед державою в особі його державних ор­ганів або посадових осіб. Спір, що виникає між учасниками адміністративних правовід­носин, розглядається як у судовому, так і в адміністративному порядку [15, с.58-59].

Враховуючи викладене, доходимо виснов­ку, що змістом контролю як основної функції Державної фінансової інспекції України охо­плюються державно-владні зв’язки в певних формах і методах суб’єкта і підконтрольного об’єкта з приводу стану або поведінки остан­нього в порівнянні з заздалегідь встановле­ними параметрами розвитку, обраними для контролю при плануванні контрольних захо­дів з метою коригування. При цьому, вияв­лення відхилень розвитку об’єкта від заздале­гідь визначених параметрів може мати вигляд правопорушення, що тягне не тільки коригу­ючи дії суб’єкта контролю, але й реалізацію каральної функції контролю, що охоплює притягнення винних до відповідальності, або ж порушення питання про це перед компете­нтними органами. Отже, «вжиття заходів і притягнення винних у разі виявлення право­порушень до відповідальності» - це елемент змісту контролю, а тому додаткового визна­чення в якості окремого завдання Держфініс- пекції У країни не потребує.

ЛІТЕРАТУРА

1. Указ Президента України «Про Поло­ження про державну фінансову інспекцію України» : від 23.04.2011 р., № 499/ 2011 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://zakon4.rada. gov. ua/laws/show/499/2011.

2. Бахрах Д. Н. Административное право России : учебник / Бахрах Д. Н., Хаза - нов С. Д., Демин А. В. - М. : Норма-Инфра - М, 2002. - 623 с.

3. Загальна теорія держави і права : навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков,

С. Л. Лисенков та ін. ; за ред. В. В. Копейчи - кова. - Стер. вид. - К. : Юрінком Інтер, 2000. - 320 с.

4. Гаєвський Б. А. Державне управління в системі соціального управління / Б. А. Гаєв­ський, О. Б. Гаєвська//Гілея. Історичні науки.

Філософські науки. Політичні науки. - 2012. - Вии. 65. -№ 10. - С. 523-527.

5. Загальна теорія держави і права : підру­чник для студентів юридичних вищих навча­льних закладів / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін. ; за ред. д-ра юрид. на­ук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д - ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.

B. Петришина. - X. : Право, 2009. - 584 с.

6. Стефанюк І. Фінансовий контроль: ви­значення поняття і системи / І. Стефанюк // Економіка, фінанси, право. - 2001. - № 7. -

C. 3-6.

7. Державне управління: проблеми адміні­стративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. - К. : Факт, 2003. - 384 с.

8. Административное право Украины учебник для студентов высш. учеб, заведений юрид. спец. / [Ю. П. Битяк, В. В. Богуцкий,

В. Н. Гаращук и др.] ; под ред. проф. Ю. П. Битяка. - 2-е изд., перераб. и доп. - Харьков: Право, 2003. - 576 с.

9. Адміністративне право України : підру­чник для юрид. вузів і фак. / Ю. П. Битяк,

В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін. ; за ред. Ю. П. Битяка. - X. : Право, 2000. - 520 с.

10. Козлов Ю. М. Административное пра­во : учебник / Ю. М. Козлов - М. : Юристъ, 1999.-320 с.

11. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. - К. : Ви­давничий Дім «Ін-Юре», 2002. - 668 с.

12. Лукашевич О. М. Гуманістичний та психологічний аспекти застосування принци­пів соціального управління в освіті /

О. М. Лукашевич // Культурологічний вісник : науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - 1998. - Вип. 4. - С. 168— 173.

13. Омаров А. М. Социальное управление: Некоторые вопросы теории и практики / Омаров А. М. - М. : Мысль, 1980. - 269 с.

14. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков. - К. : Юрінком Інтер, 1999. - 736 с.

15. Адміністративне право України : під­ручник / [Ківалов С. В., Авер’янов В. Б., До - дін Є. В., Пахомов І. М. та ін.] ; за заг. ред. д - ра юрид. наук, акад., Засл. юриста України

С. В. Ківалова. - Одеса : Юрид. л-ра, 2003. - 896 с.



Богданюк І. В. Контроль як основний напрямок діяльності Державної фінансової ін­спекції України /І. В. Богданюк // Форум права. — 2013. — № 3. — С. 36—40 [Електрон­ний ресурс]. - Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j-pdf/FP_index. htm_2013_3_8.pdf

Визначено зміст контрольної діяльності Державної фінансової інспекції України як основного напрямку функціонування даного органу фінансового контролю в Україні

Богданюк И. В. Контроль как основное направление деятельности Государственной финансовой инспекции Украины

Определено содержание контрольной деятельности Государственной финансовой ин­спекции Украины как основного направления функционирования данного органа фи­нансового контроля в Украине

Bogdanuk I. V. Control as the Main Activity of the State Financial Inspection of Ukraine The content of control activity of the State financial inspection of Ukraine as the main direction of functioning of this body of financial control in Ukraine is defined.