УДК 340:174

О. В. ХОМЕНКО, канд. юрид. наук, Націо­нальний університет «Юридична академія Укра­їни імені Ярослава Мудрого»

Ключові слова: мораль, моральна культура, мо­ральна свідомість, моральна поведінка, профе­сійніш обоє 'язок, юридична професія

Сучасне українське суспільство, яке пере­буває в умовах відчутної недієвості соціаль­них регуляторів та зумовленого цим мораль­ного та правового вакууму, однією з важливих проблем має стан моральної куль­тури юристів - тієї професії, що забезпечує ефективність державного механізму та право­вої системи суспільства. Моральна культура юриста є особливо важливою складовою його професійної культури, оскільки істотно поз­начається на якісному рівні всіх інших аспек­тів культури представника юридичного фаху, а отже на ефективності тих ключових соціа­льних підсистем, які він обслуговує.

Питання моральної культури юриста ви­світлюються як у навчальній літературі з юридичної деонтології, так і в спеціальних наукових дослідженнях таких учених, як Г. Ф. Гребеньков, С. Д. Гусарєв, В. О. Лозовий,

О. В. Петришин, О. Ф. Скакун, С. С. Сливка, Д. П. Фіолевський та ін. Разом із тим, вона за­лишається малодослідженою складовою про­фесійної культури сучасного правника, що й обумовило мету статті.

Специфіка юридичної діяльності, яка здій­снюється в моральній системі координат, має гуманістичну спрямованість, що актуалізує мету цього досліджень - розгорнутий аналіз загальних особливостей та структури мораль­ної культури представника юридичної профе­сії. Досягнення цієї мети дасть глибше розу­міння професійної культури юриста та вкаже на можливі шляхи її вдосконалення. Завдан­нями, спрямованими на реалізацію зазначеної мети, виступають вивчення специфіки мора­льних аспектів діяльності юриста порівняно з іншими видами діяльності, з’ясування особ­ливостей моральної культури юриста з огляду на її структуру.

Як відомо, мораль є однією з форм суспі­льної свідомості, суспільним інститутом, який виконує функцію регулювань поведін­ки людей у всіх сферах соціального життя з позиції уявлень про добро і зло, справедли­вість, честь і гідність.

Специфіка моралі пов’язана з тим, що вона діє майже в усіх сферах життєдіяльності сус­пільства (економіці, політиці, праві тощо) і навіть у тих, що не охоплюються правовим регулюванням. Усі відносини людей, від ін­тимних до міжконтинентальних, пронизані нею, підлягають моральній оцінці. Мораль здійснює універсальний вплив на життя лю­дини і суспільства в цілому, що проявляється через реалізацію основних соціальних функ­цій (регулятивної, оціночної, ціннісно - орієнтуючої, пізнавальної, виховної та ін.). Іншої подібної форми соціальної регуляції в суспільстві не існує [1, с.187]. Ґрунтуючись на основоположних цінностях людського іс­нувань, мораль через систему норм і прин­ципів виступає загальним орієнтиром у взає­мовідносинах між людьми, у тому числі й у відносинах, що регулюються правом.

Явище моральної культури до свого складу включає моральну культуру суспільства, його окремих соціальних груп та особистостей. Моральну культуру суспільства розглядають як складову загальної культури, що відображає систему моральних норм, принципів, які існу­ють в суспільстві на певному конкретному етапі його розвитку, ступінь їхнього втілень в повсякденній практиці людських стосунків.

Моральна культура окремої соціальної групи виступає системою моральних норм, принципів, які існують в межах певної соціа­льної групи і знаходять свою реалізацію в практичній діяльності її членів.

Моральна культура особистості - це ступінь засвоєнь нею моральних норм, принципів та

Їх реалізації у вчинках особи. Іншими словами, моральною культурою особистості є досягнута нею міра морального розвитку, яка характери­зується її моральною вихованістю, системою моральних якостей, що формуються протягом усього життя особи і виражаються у обраній моделі поведінки. Моральний розвиток люди­ни перебуває під впливом низки факторів зов­нішнього та внутрішнього характеру. Він від­бувається в процесі діяльності, спілкувань, через систему виховання і самовиховання. До­сягнутий рівень моральної культури у кожної людини різний і залежить не стільки від інте­лекту, скільки від бажань, волі, розумінь сенсу життя [2, с.179]. Моральна культура особистості поєднує в собі культуру моральної свідомості на раціональному і почуттєвому рівьх та культуру моральної поведінки.

Зазначені складові моральної культури пе­ребувають у тісному взаємозв’язку. Так, мо­ральна культура певної спільноти не існує по­за моральною культурою її членів і навпаки. З одного боку, від рівь моральної культури особистості залежить стан моральної культу­ри суспільства, а з іншого, рівень моральної культури суспільства суттєво впливає на мо­ральну культуру особистості.

Значущість моралі для представників різ­них професій не однакова. Існує безліч про­фесій, де такі поняття, як обов’язок, совість, справедливість не є головними в професійній діяльності. Можна бути видатним митцем чи математиком, неабьким інженером чи кулі­наром і, незважаючи на нестерпний і корис­ливий характер, користуватися репутацією висококласного фахівця. Приходячи в ці про­фесії, люди не складають ніяких присяг, не створюють кодексів професійної етики тощо. Тут головна роль належить таланту, здібнос­тям, майстерності і працьовитості. Однак є сфери громадського життя, де одних цих яко­стей недостатньо [3, с.42].

Серед фахівців, моральні аспекти діяльності яких є виьтково важливими, юристи (поряд, наприклад, з лікарями, вчителями) займають чи не найперше місце, що пояснюється цілою низкою чинників.

По-перше, це зумовлено внутрішнім зв’язком з мораллю самого права. Починаючи з давнього Риму й до XX ст. наукова думка доводить нерозривність моралі і права, їх не­простий взаємозв’язок. За одним відомим ви - значеньм, право - це мінімум моралі [4, с.48]. Відоме ще одне стародавнє тверджень: «Настанови права такі: чесно жити, не шко­дити іншому, віддавати кожному належне». Також, за загальним переконанням, такий мо­ральний принцип, як справедливість, висту­пає сутнісною рисою права. Усе це вказує на спорідненість моралі та права в своїх фунда­ментальних цінностях, внаслідок чого мораль є основоположною для права. Тому не випад­ково моральні цінності є імперативом для юриста. Можна сказати, що вони мають по­двійне значення для юриста - як для пересіч­ної людини, і як для фахівця, професійна дія­льність якого безпосередньо пов’язана з правом.

По-друге, висока моральність правника ви­ступає гарантією належного виконань ним свого соціального призначення. Це спричине­но характером і сферою діяльності юриста, його професійними завданьми, що часто пов’язані з необхідністю розв’язань різно­манітних правових суперечок - конфліктних ситуацій, які торкаються найважливіших ін­тересів людей, їх благ, а іноді й долі. Перед юристом також стоять завдання забезпечення прав і свобод людини, надання допомоги в їх реалізації, виконань обов’язку перед суспі­льством і державою. Усе це накладає особли­вий тягар відповідальності за результати своєї діяльності на суддів, прокурорів, слідчих, ад­вокатів, нотаріусів та інших працівників юри­дичного фаху, ставить до них усіх високі мо­ральні вимоги.

У силу вказаних причин моральні якості юристів є предметом особливої уваги суспі­льства. Воно традиційно пов’язує з юридич­ною професією уявлення про такі основопо­ложні цінності, як гуманізм, справедливість, об’єктивність, чесність і порядність тощо. Не випадково представники різних юридичних професій часто зазнають підвищеної критики в цьому відношенні з боку громадськості. Це вказує на необхідність великої уваги з боку самих юристів до осмислень морального ас­пекту власної діяльності.

Першорядне значень моральних якостей юриста підкреслене, зокрема, в п. Ю Основ­них принципів, що стосуються незалежності судових органів, прийнятих на сьомому Кон­гресі 00Н 1985 р. У цьому документі вимоги щодо моральності судді поставлені на перше місце перед вимогами щодо юридичної ком­петентності: «Особи, відібрані на судові по­сади, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну підготовку і кваліфікацію в галузі права».

Усе це виокремлює юристів серед предста­вників інших професій за значущістю мора­льного аспекту їхньої діяльності. Моральна культура правників характеризується нижче - наведеними особливостями.

1. Носіями цього різновиду моральної ку­льтури виступають представники окремої професійної групи - юристи-фахівці.

2. Специфіка вказаної культури обумовле­на, насамперед, сутнісним зв’язком моралі та права, соціальною значущістю й іншими ха­рактеристиками професії.

3. Рівень моральної культури юриста має випереджати, підноситися над загальним рів­нем моральної культури суспільства, оскільки базується на підвищеному стандарті мораль­ної поведінки. Правник має пам’ятати свою особливу відповідальність і у зв’язку з цим добровільно брати на себе додаткові, порів- ьно з пересічною людиною, обмежень. Так, відповідно до п.2.2 розділу II Кодексу правил здійснень адвокатської діяльності адвокатів Європейського Співтовариства, «довірчі від­носини між адвокатом і клієнтом можуть ви­никнути лише у разі відсутності в останнього сумнівів щодо чесності і сумлінності адвока­та». Для адвоката названі звичайні властивос­ті є обов’язковою передумовою здійснень його професійної діяльності.

Наведене робить можливою ситуацію, в якій за порушень однієї й тієї ж норми моралі пересічна людини може і не нести відповіда­льності, а юрист обов’язково зазнає неспрьт - ливих наслідків, можливо навіть юридичного характеру. Наприклад, згідно зі ст.83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», од­нією з підстав дисциплінарної відповідально­сті судді є систематичне або грубе порушень правил суддівської етики, що підриває авто­ритет правосуддя.

4. Моральна культура юриста передбачає сприйьття не тільки загальних моральних вимог, які стосуються будь-якої людини, але і розроблених на їх основі спеціальних правил, зумовлених специфічними умовами певного виду юридичної діяльності. Такі правила мо­жуть існувати у якості суто моральних, якими наприклад є норми кодексів професійної ети­ки, а також у якості морально-правових норм.

5. Почуттєвий рівень моральної культури юриста передбачає, з одного боку, загостре­ність таких почуттів, як справедливість, лю­дяність, порядність, відповідальність, а з ін­шого, - стриманість у інших почуттях, які б заважали неупереджено, ефективно викону­вати професійні обов’язки.

6. Під впливом специфіки професії мора­льні настанови можуть вимагати від юриста іншого ставлень, іншої поведінки ніж від звичайної людини в тій самій ситуації.

У зв’язку з наведеним можна говорити про наявність особливої професійної моралі прав­ників, яка складається на основі загальних моральних принципів і норм, конкретизова­них щодо юридичної професії. Моральна ку­льтура юриста має відповідну структуру, що включає наведені нижче елементи.

Культура моральної свідомості - складова особистої моральної культури, що включає два структурних рівні: раціональний та по­чуттєвий. Обидва рівні - необхідні та взаємо­доповнюючі складові одного цілого, які лише умовно можна відокремити один від одного.

Раціональний рівень є стійким і визнача­льним. До його змісту належать засвоєні осо­бою знання в сфері моралі, сприйьті мора­льні принципи та норми, відповідні погляди та потреби. Цей рівень моральної свідомості формується досить довго, спочатку в процесі здобуття юридичної освіти і далі - протягом усього професійного життя. Для представни­ків юридичної професії вказані елементи є необхідною запорукою належного виконання службового обов’язку. Вони дають змогу зробити повноцінний моральний вибір - зорі­єнтувати свою поведінку на задоволень пот­реб й інтересів людини і суспільства. Це стверджує авторитет юридичної професії, сприяє підсиленню авторитету права. Значу­щість знань юристом етичних правил підтве­рджується світовою практикою. Так, допуск до юридичної практики в США передбачає їхню перевірку в ході спеціального іспиту.

Другим рівнем моральної свідомості ви­ступає почуттєвий. Він складається з мораль­них почуттів, емоцій, симпатій, оцінювально­го ставлення. Почуття людини, перетворені, відшліфовані моральністю, є могутнім факто­ром переведення етичних знань в моральні вчинки [5, с.37]. Слід зазначити, що на відмі­ну від моральних знань моральні почуття ди - намічніші, безпосередньо відображають про­цеси реального життя та здійснюють суттєвий вплив як на діяльність людей загалом, так і на представників юридичної професії.

Юриста в цьому аспекті мають характери­зувати повага до моральних цінностей і, ра­зом з тим, відраза до аморальної поведінки. Підсилені почуття справедливості, людяності, чесності, порядності виступають важливою складовою моральної культури на цьому рів­ні. Разом із тим професійна діяльність прав - ника передбачає і стримувань деяких мора­льних почуттів - тих, які б змушували його діяти всупереч її стандартам. Як звичайна людина юрист природно може мати будь-які моральні почуття, адекватні ситуації, але як професіонал він має залишатися нейтраль­ним, так би мовити «глухим» до тих емоцій які б завадили йому належним чином, об’єктивно, неупереджено, професійно, вико­нувати свої службові обов’язки.

Наприклад, приймаючи рішень, юрист має уникати впливу на нього почуттів друж­би, кохання, прьзні чи антипатії щодо іншої людини - чи то клієнта, чи то особи, залежної від нього в силу інших причин. На цьому, зо­крема, наголошує п.4.1 Наказу № 214 від

04.08.2010 р. Головного управлінь державної служби У країни «Про затверджень Загальних правил поведінки державного службовця»: своєю поведінкою державний службовець має продемонструвати, що він чітко розмежовує службу і приватне життя. У разі неможливос­ті уникнення впливу певних приватних об­ставин виникає так званий конфлікт інтересів, що зобов’язує особу усунутися від виконання своїх обов’язків у відповідній ситуації (див., зокрема, п.3.8 згаданого Наказу).

Наступним елементом моральної культури юриста є культура моральної поведінки. Це логічне продовження попередніх складових, їх реалізація. Юрист повинен володіти не тільки високою моральною свідомістю, але й відповідною поведінкою. Правник завжди й скрізь має неухильно дотримуватися мораль­но-правових норм, виступати взірцем в цьому відношенні, доводити на власному прикладі, що будувати життя треба за моральними за­конами. Додержуватись моральних вимог, що панують в суспільстві, юрист має не тільки в ході професійної діяльності, але й поза нею в повсякденному житті. Відповідно до ч.2 роз­ділу 1 Основних засад професійної етики юристів України, в особистому житті юристи своєю поведінкою стверджують загально­людські моральні цінності, принципи христи­янської моралі, узвичаєні етичні настанови інших релігійних конфесій.

Моральний самоконтроль суддів, прокуро­рів, адвокатів, нотаріусів, представників інших юридичних професій, дотримань ними етич­них вимог, дозволяє виключити негативну оцінку їх діяльності, сумніви у безсторонності, незалежності та об’єктивності. Не випадково, зокрема, ст.8 Дисциплінарного статуту проку­ратури України встановлює підставою дисци­плінарної відповідальності особи вчинок, що ганьбить її як працівника прокуратури.

Підсумовуючи, моральну культуру юриста можна визначити як ступінь засвоєнь фахів­цем моральних норм та принципів, його вну­трішнє ставлень до них та їхню реалізацію в професійній та повсякденній діяльності прав - ника. Потрібно зазначити, що тільки в єдності вищенаведені елементи структури моральної культури дають змогу говорити про юриста, як про моральну особистість і справжнього професіонала.

До основних особливостей моральної ку­льтури юриста слід віднести таке: особливу її значущість для професійної діяльності пред­ставника правничої професії; загальний її рі­вень базується на підвищених стандартах, а тому має бути вищим за рівень моральної ку­льтури суспільства; передбачає розробку спе­ціальних етичних правил, зумовлених специ­фічними умовами певного виду юридичної діяльності; під впливом специфіки професії може передбачати інше ставлення, іншу по­ведінку юриста в певній ситуації порівняно зі звичайною людиною.

ЛІТЕРАТУРА

1. Юридична деонтологія : підручник / Ткаченко В. Д., Погребняк С. П., Лук’янов Д. В. та ін. ; за ред. В. Д. Ткаченка. - X. : Одіссей. - 2006.-256 с.

2. Сливка С. С. Юридична деонтологія : підручник / Сливка С. С. - Вид. 3-тє, перероб. і доп. - К. : Атіка, 2006. - 296 с.

3. Гребеньков Г. В. Юридична етика : навч. пос. / Гребеньков Г. В., Фіолевський Д. П. - К. :Алерта, 2004. - 209 с.

4. Еллинек Г. Социально-этическое значе­ние права, неправды и наказания / Еллинек Г. - М. : Н. Н. Клочкова, 1910. - 148 с.

5. Лозовой В. О. Професійна етика юриста / Лозовой В. О., Петришин О. В. - X. : Право,

2004.- 176 с.

Хоменко О. В. Загальна характеристика моральної культури юриста/ О. В. Хоменко// Форум права. — 2013. — № 3. — С. 712—716 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j-pdf/FP_index. htm_2013_3_ll 7.pdf

Висвітлені особливості моральної культури юриста, зокрема те, що вона базується на підвищених стандартах та передбачає розробку спеціальних етичних правил. Визначе­на її структура, що включає культуру моральної свідомості та культуру моральної по­ведінки, сформульоване поняття. Проаналізовано значення і роль моральної культури юриста в його професійній діяльності.

Хоменко Е. В. Общая характеристика моральной культуры юриста

Освещены особенности моральной культуры юриста, а также то, что она основывается на повышенных стандартах и предусматривает разработку специальных этических правил. Определена ее структура, которая включает культуру морального сознания и культуру морального поведения, сформулировано понятие. Проанализировано значе­ние и роль моральной культуры юриста в его профессиональной деятельности.

Khomenko О. V. General Characteristics of the Moral Culture of a Lawyer

Highlights the peculiarities of the moral culture of a lawyer, determines its structure and defines the concept. Besides, the author analyses the significance and the role of the moral culture of a lawyer in their professional activities.