joomla
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО НОРМИ ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННЕ ПРОВЕДЕННЯ АБОРТУ
Форум права

УДК 343.641

К. О. ЧЕРЕВКО, канд. юрид. наук, Харків­ський національний університет внутрішніх справ

Ключові слова: аборт, міжнародне законодав­ство, міжнародний досвід, незаконне проведення аборту, кримінальна відповідальність за аборт

Згідно статті 3 Конституції України люди­на, її життя і здоров’я, честь і гідність, недо­торканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Одним із головних завдань кримінального права Укра­їни є охорона життя та здоров’я людини. Стан наукової розробленості проблеми абортів і кримінально-правового захисту життя ще не­народженої дитини в Кримінальних кодексах низки зарубіжних країн носить суперечливий, неоднозначний характер. До теперішнього часу в Україні ґрунтовної наукової розробки питань кримінально-правової характеристики незаконного проведення аборту не проводи­лось. Проте, окремі проблеми кримінальної відповідальності за незаконне проведення аборту досліджували такі вчені-юристи, як: С. В. Анощенкова, М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, Ф. Ю. Бердичевський, Беляев М. О., В. І. Бори­сов, С. В. Бородін, В. О. Глушков, Ю. В. Го­голь, I. I. Горелик, П. С. Дагель, О. М. Джужа, П. А. Дубовець, М. І. Загородніков, А. А. Жижи - ленко, А. М. Красіков, Н. Є. Крилова, В. М. Куц, Т. О. Лаврентьева, Г. К. Лапко, Л. А. Лозанович,

О. В. Лукічьов, Г. Ю. Мане, Г. О. Мендельсон, Є. М. Моісєєв, В. А. Мисливий, Л. А. Остапен­ко, А. М. Орлеан, О. М. Попов, В. В. Панкратов,

A. A. Піонтковський, М. В. Радченко, С. Ю. Ро­манов, І. Є. Роткіна, В. В. Сташис, М. С. Таган - цев, В. Я. Тацій, В. В. Устименко, М. Б. Фіш - ман, Р. Д. Шарапов, М. Д. Шаргородський,

Н. М. Ярмиш та ін.

Аналіз кримінального права зарубіжних країн свідчить про те, що ставлень їх зако­нодавців до проблеми абортів і кримінально - правової охорони життя ще ненародженої ди­тини суттєво відрізняється. У деяких європей­ських державах, зокрема, Швейцарії, Ірландії, Португалії штучне переривань вагітності до­зволене лише за наявності медичних показань. В інших, наприклад, у Франції переривань вагітності допускається лише до закінчень 12-го тижня вагітності з моменту запліднен­ня, а в подальшому - лише за наявності меди­чних показань. У третіх - вагітність може бу­ти перервана за медичними та соціальними показаньми (Англія, Угорщина, Ісландія, Фінляндія та ін.).

У КК Австрії норми про відповідальність за незаконне переривань вагітності розміще­ні в окремому розділі «Переривання вагітнос­ті». На підставі Австрійського КК штучне пе­реривань вагітності не карається, якщо воно проводиться лікарем на протязі перших трьох місяців вагітності, за медичними показаннями для попередження серйозної небезпеки для життя вагітної жінки - незалежно від строку вагітності. У КК Австрії відповідальність за незаконне переривань вагітності диферен­ціюється в залежності від суб’єкта злочинно­го діяння, способу здійснення та наявності або відсутності згоди вагітної жінки на опе­рацію. Виділяються такі склади:

1) штучне переривання вагітності лікарем за згодою вагітної жінки за відсутності обста­вин, що роблять штучне переривання вагітно­сті безкарним;

2) те ж саме діяння, скоєне у вигляді про­мислу;

3) переривань вагітності особою, яка не має диплома лікаря, за згодою вагітної жінки;

4) те ж діяння, скоєне у вигляді промислу, або те, що потягло за собою смерть потерпі­лої;

5) переривань чи допущень переривання самою вагітною жінкою;

6) переривання вагітності без згоди вагіт­ної жінки;

7) те ж діянь, якщо воно спричинило смерть потерпілої. Особа, яка скоїла діянь, передбачені в пунктах 6 і 7, не карається, як­що переривання вагітності здійснене для спа­сіння життя вагітної жінки від безпосередньої небезпеки, настань якої неможливо запобіг­ти в інший спосіб за наявності обставин, які не дозволили отримати згоду вагітної зазда­легідь [І, с.49-50].

Згідно з КК Німеччини 1871 року, жінка повинна усвідомлювати, що ще ненароджена людина на кожній стадії вагітності має особи­сте право на життя. Статті, що стосуються переривання вагітності (сім статей), віднесені до розділу 16 «Карані діянь проти життя».

У кримінальному законодавстві ФРН існує склад злочину - «агітація» за переривань ва­гітності. Дане злочинне діяння може виража­тися в таких діях, як публічна реклама з корис­ною ціллю особистих чи чужих служб, здійснюючих переривань вагітності чи спри­яючих цьому, рекламувань засобів, предметів чи приладів, які можуть бути використані для переривання вагітності (параграф 219-А). Також КК ФРН передбачає відповідальність за збут засобів для переривань вагітності [1, с.49].

В Ізраїльському кримінальному законі про покарань від 1977 р. у главі «йюд» є окре­мий розділ «бет». Статті даного розділу до­кладно розглядають кримінальний аспект здійснень штучного переривання вагітності. У статті 313 йдеться про те, що той, хто сві­домо здійснив переривань вагітності у жінки шляхом медичного втручань або будь-яким іншим способом карається позбавленьм волі на строк до 5-ти років. У ст.314 йдеться про те, що лікар не буде нести відповідальності за проведення штучного переривань вагітності у жінки за наявності двох умов:

1) штучне переривання вагітності було проведене в медичному центрі, який має лі­цензію для здійснень даної цілі від міністра охорони здоров’я;

2) жінка заздалегідь отримала дозвіл спеці­альної комісії [2, с.66-67].

У КК Данії містяться норми щодо нена - дання допомоги вагітній жінці. Позбавлення волі строком до 1-го року або штраф можуть бути призначені будь-якому чоловіку, який не надає вагітній від нього жінці допомогу, якої вона потребує для пологів, якщо вона через це опиьється в скрутному становищі. Також покаранню у вигляді взяття під варту підлягає будь-який член сім’ї вагітної жінки, який не надасть їй необхідну допомогу [3, с. 168].

У КК Швейцарії відповідальність за пере­ривань вагітності визначена у пункті 2 роз­ділу 1 «Злочинні діяння проти життя і здо­ров’я». Згідно цих норм караються як сама жінка за переривань вагітності чи допущен - ь цього (ст.118), так і особа, яка перериває вагітність за згодою або без згоди жінки (ст.119). Обтяжуючою другий із цих злочинів обставиною є вчинення його у виді промислу. Стаття 120 КК визначає умови некараного переривання вагітності. Порушеньм визна­ється неповідомлення лікаря про проведене ним в умовах крайньої необхідності перери­вань вагітності (ст. 121). [4, с. 160-169]

У КК Польщі злочини проти нормального розвитку плоду віднесені до злочинів проти життя і здоров’я (глава XIX). Ними визна­ються: переривань вагітності за згодою жін­ки з порушенням приписів закону; надань жінці допомоги у такому перериванні вагіт­ності або схиляння її до цього (ст.152); пере­ривань вагітності без згоди жінки із застосу - ваньм до неї насильства чи в інший спосіб, або доведень вагітної жінки до переривань вагітності шляхом насильства, погроз чи об­ману (ст.153). Звернімо увагу на те, що обтя­жуючими ці діяння обставинами є вчинень їх тоді, коли плід досяг здатності до самос­тійного життя поза організмом вагітної жінки, а так само настання смерті вагітної жінки (§3 ст.152, § 2 ст.153 і ст.154). [5, с. 126-127]

У КК Франції спеціальний розділ І книги 5 присвячено певним злочинним діянням у га­лузі охорони здоров’я. Його норми спрямова­ні на кримінально-правовий захист:

1) людського виду. Ідеться про ст.511-1, якою передбачена відповідальність за «прак­тичну реалізацію євгеніки з метою організації селекції людей»;

2) людського організму, зокрема: отриман­ня від людини будь-якого з її органів, тканин, клітин чи продуктів життєдіяльності на умо­вах оплати або посередництво у ньому (ст.511-2 і ст.511-4); вилучення органу, тка­нини, клітини чи продуктів життєдіяльності у людини за відсутності її згоди, отриманої у встановленому законом порядку (ст.511-3 і ст.513-5); збір або вилучення гамет (статевих клітин) живої людини без її письмової згоди (ст.511-6); вилучення чи трансплантація орга­нів або вилучення чи пересадка, консервація чи перетворень тканин, або пересадка клітин в установі, яка не має на це відповідного до­зволу (ст.511-7); поширень чи передача ор­ганів, тканин, клітин чи продуктів життєдія­льності людини з метою дарування без дотримання санітарних правил (ст. 511-8); розголошення інформації, яка дозволяє вста­новити людей, які здійснили дарування чи отримань в дар гамет (статевих клітин) (ст.511-10); збір чи вилучення гамет (стате­вих клітин) з метою запліднення без прове­дення необхідних тестів (ст.511-11); незакон­не штучне запліднень подарованою спермою (ст.511-12);

3) людського ембріону, зокрема: придбань людського ембріону на умовах оплати (ст.511-15); здійснення зачаття поза материн­ським тілом у промислових чи комерційних (ст.511-17), дослідницьких чи експеримента­торських цілях (ст.511-18); незаконне експе­риментування над ембріоном (ст.511-19); ро­зголошення інформації, яка дозволяє встановити пару, яка відмовилась від ембріо­ну, і пару, яка прийняла його (ст.511-23).

Набагато ретельніше розробленим у цьому плані є КК Естонії. У його главі 9 «Винні ді­яння проти особи» є спеціальний розділ 4 «Незаконне штучне переривання вагітності». Ним передбачена відповідальність за такі злочини, як: (1) штучне переривань вагітно­сті проти волі вагітної жінки (ст. 125); (2) штучне переривання вагітності за волею вагі­тної жінки, вчинене особою, яка за законом не має права на проведень операцій з пере­ривань вагітності (ст.126). Кваліфікуючою цей злочин обставиною є те саме діяння у ра­зі, якщо термін вагітності перевищує 21 тиж­день; (3) штучне переривання вагітності за волею вагітної жінки, вчинене пізніше перед­баченого законом строку (ст. 127); дача жін­кою згоди на протизаконне штучне перери­вань своєї вагітності чи штучне переривань пізньої вагітності (ст. 128) [6, с.892].

Незаконному поводженню з людським ем­бріоном присвячено розділ 5 глави 9 «Винні діянь проти особи» КК Естонії. Статтями 129-132 передбачена відповідальність за: за­подіянь шкоди людському ембріону, що знаходиться в матці, шляхом пошкоджень, уведень якої-небудь речовини чи іншою ді­єю; клонування людини, а також створення гібридної чи химерної людини; екстракорпо- ральне створень людського ембріона без ме­ти його переносу в порожнину матки, або по­за установою, або особою, що не має на те законного права, або екстракорпоральне збе­режень людського ембріону в не замороже­ному виді понад установлений законом тер­мін, або вчинення угод щодо людського ембріону у приватному порядку; перенесення чужої яйцеклітини чи створеного з неї людсь­кого ембріону жінці, яка завідомо має намір після пологів відмовитися від розвиненої з ембріона дитини (незаконне сурогатне мате­ринство) [7, с. 116-119].

Стаття 126 КК Болгарії, яка встановлює ві­дповідальність за незаконне умертвіння плоду за згодою жінки (ч. ч.І-З), або без її згоди (ч.5), розміщена у розділі «Вбивство». При цьому в ч.4 цієї статті спеціально підкресле­но, що при вчиненні злочинів, передбачених її ч. ч.І-З, ця жінка понесе відповідальність, у тому числі за підбурювання і пособництво [8, с. 99-100].

В Білорусії аборти дозволені законодавст­вом, яким установлені критерії і терміни пе­реривань вагітності за бажаньм жінки (до

12 тижнів вагітності), по медично-соціальним (до 22 тижнів вагітності) та по медично - генетичним показаньм.

Стаття 123 КК Російської Федерації перед­бачає відповідальність за незаконне прове­дення аборту особою, яка не має вищої меди­чної освіти відповідного профілю, у вигляді штрафу чи виправних робіт. Якщо дане діян­ня потягнуло за собою через необережність смерть потерпілої чи спричинення тяжкої шкоди її здоров’ю, то воно карається позбав­ленням волі на строк до 5-ти років з позбав­ленням права займати певні посади чи займа­тись певною діяльністю на строк до трьох років чи без такого [9, с.297-299].

У РФ перервати вагітність без пояснення причин можна в термін до 12 тижнів. Це не стосується підлітків молодших 15 років; їм дозвіл на аборт повинні давати батьки. На більш пізніх термінах (від 12 до 22 тижнів) дозволений аборт по медичним або соціаль­ним показанням. Соціальні причини для пе­реривань вагітності жінка повинна підтвер­дити документально. Вони можуть бути, наприклад, такими: чоловік вмер під час вагі­тності або є інвалідом першої або другої гру­пи; майбутні батьки знаходяться в місцях по­збавлення волі, позбавлені батьківських прав, не мають роботи; жінка незаміжня, розведена, проживає в гуртожитку, уже має більше 3 ді­тей. Право на аборт за соціальними показни­ками мають також жертви сексуального наси­льства і біженки.

Крім Росії, аборт у перші 12 тижнів вагіт­ності дозволений у Бельгії, Данії, Німеччині, Норвегії. Однак на практиці в Данії аборти робляться і на термінах 13-16 тижнів. У Нор­вегії аборти на термінах більше 18 тижнів до­зволяються тільки «з особливо вагомих при­чин». У перші 8 тижнів дозволений аборт у Гайані; у перші 10 тижнів - у Туреччині, де на аборт потрібна згода чоловіка, і у Франції; у перші 14 тижнів - в Австрії і Камбоджі; у перші 13 тижнів - в Італії. У СІЛА довгий час були заборонені будь-які аборти, але між 1967 і 1973 роком 17 штатів змінили місцеве законодавство. На яких термінах можливий аборт, кожен штат встановлює самостійно.

У Канаді федерального закону про аборти не існує, і кожна тамтешня провінція самос­тійно регламентує цю процедуру. Найбіль­ший термін, на якому жінка може зробити аборт у цій країні, - 18 тижнів і 6 днів.

Аборт з соціально-економічних причин на пізніх термінах (до 24 тижнів) дозволений в Англії, але заборонений у Шотландії. У Фін­ляндії аборти за соціальними показниками дозволені тільки до 12 тижнів, а на більш піз­ніх термінах - тільки у випадку загрози жит­тю і здоров’ю матері, або при серйозних ано­маліях плоду. «Соціальні» аборти дозволені також в Угорщині, Ісландії, Люксембурзі.

В Японії дотепер не дозволені до продажу протизаплідні таблетки, і аборт залишається головним засобом регулювання народжува­ності. За законом, прийнятому в 1948 році, показаннями для абортів є сексуальне насиль­ство, погана спадковість, загроза здоров’ю жінки. У 1949 році до цього списку додалися економічні розуміння. До 1976 року аборти були дозволені на термінах до 28 тижнів. У 1991 році цей термін, незважаючи на протест громадськості, був знижений до 24 тижнів.

В Іспанії закон, що дозволяє аборти, був прийнятий у 1985 році. Аборт допускається тільки на ранніх термінах (до 12 тижнів) у випадках, якщо вагітність з’явилася результа­том сексуального насильства, або у плоду ви­явлені серйозні аномалії, є загроза життю, фі­зичному і психічному здоров’ю жінки. Схожий закон діє в Португалії.

У Польщі, Аргентині, багатьох країнах Ла­тинської Америки дозволені аборти тільки при загрозі життю і здоров’ю жінки. У Непа­лі, Об’єднаних Арабських Еміратах, Афганіс­тані, Анголі, Єгипті, у Новій Гвінеї аборти цілком заборонені. У Непалі жінок, що неле­гально зробили аборт, судять за убивство і відправляють у в’язницю.

В Україні аборти офіційно легалізовані, передбачені чинним законодавством, зокрема, таким документом, як Основи законодавства України про охорону здоров’я, в статті 50 якого говориться, що аборт в Україні дозво­лений (за бажанням жінки) до 12 тижнів і (згідно з медичними чи соціальними показни­ками) від 12 до 22 тижнів вагітності [10].

Стаття 50 Конституції України дозволяє аборти за соціальними та медичними показ­никами, правда, якими саме не вказано, а стаття 57 надає право жінці самій вирішувати проблему материнства, тобто, робити чи не робити аборт. У містах України ліцензії на проведення абортів видані як державним, так і приватним медичним закладам. Таких тися­чі. За різними даними, вартість операції при­близно від 100 до 300 у. о. Кожна жінка має право на анонімність. Відтак, частими клієн­тами українських клінік є громадянки Польщі, де заборонено проводити аборти, які прирів­нюються до вбивства людини. Для прикладу, коли Україна у 1995 році за кількістю абортів посідала у світі 3 місце, то Польща - 94. Тут відчутний вплив саме церкви, яка категорично висловлюється проти абортів, створює чимало інституцій для збережень життя дитини і ма­теринства, планувань родини. Подібне зараз відбувається і в Україні. До того ж, не усі свя­щеники мають право давати розгрішень для жінок, які зробили аборт. Батько УГКЦ Орест Фредина зазначив: «Цей гріх настільки важ­кий, що він є завжди задержаний для єписко­па. Майже кожен адміністратор храму має благословень від єпископа відпустити цей задержаний гріх. Дають розгрішень у часі Великодньої сповіді усі священики. Але му­сить бути для цього підстава. Для того, щоб людина отримала прощення за цей гріх, за­плачена дорога ціна - Кров Ісуса» [І І].

На відміну від кримінального законодавст­ва більшості зарубіжних країн проблеми за­хисту життя ще ненародженої дитини в кри­мінальному законодавстві України належним чином не вирішені. Чинним КК передбачено лише одну статтю стосовно незаконного про­ведення аборту, в якій вищезазначені пробле­ми не розглядаються.

Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за два види аборту.

- за проведення аборту особою, яка не має вищої медичної освіти (ч. І ст.134 КК). Су­б’єктами цього злочину визнаються особи, які не мають вищої медичної освіти (медсестри, акушерки, фельдшери та інші особи, що ма­ють середню медичну освіту), незалежно від того, де вони провели аборт, а також особи, які взагалі не мають ніякої медичної освіти.

- за кваліфікований аборт (ч.2 ст.134 КК). Незаконний аборт визнається кваліфікованим, якщо його проведення спричинило тривалій розлад здоров’я, безплідність чи смерть поте­рпілої.

Проаналізувавши деякі аспекти виникнен­ня та розвитку відповідальності за незаконне штучне переривання вагітності, можна зроби­ти певні висновки: по-перше, аналіз криміна­льного законодавства низки зарубіжних країн свідчить про те, що законодавець на один рі­вень захисту життя і здоров’я матері ставить захист життя ще ненародженої дитини. Це відображається в диференціації кримінальної відповідальності в залежності від строку вагі­тності та життєздатності плоду. По-друге, кримінальне законодавство більшості зарубі­жних країн досить детально, не обмежуючись однією статтею КК, а декількома, або, навіть, розділами, регламентує питання, пов’язані з кримінальною відповідальністю за незаконне штучне переривань вагітності. По-третє, існує явна необхідність узгодити норми криміналь­ного законодавства України в даному напряму з Основами законодавства про охорону здоров’я України, що дало би можливість диференцію­вати кримінальну відповідальність за незаконне штучне переривань вагітності в залежності від строку вагітності та життєздатності плоду.

ЛІТЕРАТУРА

1. Крилова Н. Е. Ответственность за неза­конное производство аборта и необходимость уголовно-правовой защиты, будущей жизни /

Н. Е. Крилова // Вестник МГУ. Сер. 11. Пра­во. - 2002.-№ 6. - С. 38-51

2. Дорфман М. М. Искусственное преры­вание беременности по уголовному праву Из­раиля / М. М. Дорфман // Закон и право. - 2004. - № 2. - С. 66-68.

3. Уголовный кодекс Дании / науч. ред. С. С. Беляев ; пер. А. Рычев. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 2001. - 171 с.

4. Уголовный кодекс Швейцарии / науч. ред., предисловие и перевод с нем. А. В. Се­ребренниковой. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. - 350 с.

5. Уголовный кодекс Республики Польша / науч. ред. канд. юрид. наук, доц. А. И. Лука - шов, докт. юрид. наук, проф. Н. Ф. Кузнецова ; пер. с польского. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. - 234 с.

6. Хавронюк М. І. Кримінальне законодав­ство України та інших держав континенталь­ної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації : монографія / М. І. Хавронюк - К. : Юрисконсульт, 2006. - 1048 с.

7. Уголовный кодекс Эстонской Республи­ки. / под ред. акад. В. В. Запевалова. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. - 262 с.

8. Уголовный кодекс Республики Болгария / пер. с болгарского Д. В. Милушова ; под. ред. акад. А. И. Лукашева. - СПб. : Изд-во «Юри­дический центр Пресс», 2001. - 298 с.

9. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / под общ. ред. Ю. И. Скуратова и В. М. Лебедева. - Изд. 2-е. - М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1998. - 832 с.

10. Закон України «Основи законодавства про охорону здоров’я» : від 19.11.1992 p., № 2801-XII // ВВР України. - 1993. - № 4. - Ст. 19.

11. Терещук Г. Аборт для української жін­ки - це звичне явище / Г. Терещук [Електрон­ний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. radio svoboda. org/ content/article/932621. html.



Черевко К. О. Кримінально-правовий аналіз міжнародного законодавства щодо норми про кримінальну відповідальність за незаконне проведення аборту / К. О. Черевко // Форум права. — 2013. — № 3. — С. 733—738 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j-pdf/FP_index. htm_2013_3_120.pdf

Досліджено норму про кримінальну відповідальність за незаконне проведення аборту деяких зарубіжних країн, а також особливості кримінальної відповідальності та квалі­фікації цих злочинів. Зроблено висновки щодо покращення кримінального законодав­ства України та Основ законодавства про охорону здоров’я.

Черевко К. А. Уголовно-правовой анализ международного законодательства о норме про уголовную ответственность за незаконное проведение аборта

Исследована норма про уголовную ответственность за незаконное проведение аборта в некоторых зарубежных странах, а также особенности уголовной ответственности и квалификацию этих преступлений. Сделан вывод, согласно которого необходимо улу­чшить уголовное законодательство Украины и Основ законодательства про охрану здоровья.

Tcherevko К. О. Criminal Legal Analysis of International Legislation on the Norm of Criminal Liability for Illegal Abortion

The rate of about criminalizing abortion is illegal in some foreign countries, also, the fea­tures of criminal responsibility and qualifications of these crimes. The conclusion, according to which the need to improve the criminal law of Ukraine and the fundamentals of legislation about health care, is made.