joomla
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ НОРМ ЦИВІЛЬНОГО ТА ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВ ЩОДО ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Форум права

УДК [347.1+346.1J339.166.5 Р. Г. ЩОКІН, Інститут права ім. князя Воло­димира Великого Міжрегіональної академії управління персоналом

Ключові слова: інтелектуальна власність, пра- вовнй режим об 'єктів, правовий статус суб’єктів, захист інтелектуальної власності

У сучасній господарській діяльності зна­чення інтелектуальної власності інтенсивно зростає. Попит на результати інтелектуаль­ної діяльності збільшується, і тому вони пот­ребують надійної й ефективної правової охо­рони. Посилення правової охорони інтелектуальної власності буде визначати стратегію розвитку господарської діяльності в країні. В господарській системі розвитку України проходять радикальні зміни, вини­кають нові галузі національної економіки, змінюється й правове регулювання інтелек­туальної власності. В свою чергу, успішний розвиток господарської діяльності в сучас­них умовах можливий лише за наявності на­лежного його правового забезпечень.

Проте, до проблем інтелектуальної влас­ності зверталися здебільшого фахівці з циві­льного права, такі як: O. A. Підопригора,

0. 0. Підопригора, О. М. Мельник, С. М. Кле­йменова, Н. Е. Яркина та інші. Представники науки адміністративного права і процесу, а також фахівці з теорії та історії держави і права також вивчали проблеми інтелектуа­льної власності, наприклад Г. В. Корчевний та Н. П. Дригаль. Проблемам правового регу­лювання господарсько-договірних відносин в Україні присвячена робота O. A. Бе - ляневича «Господарський договір та способи його укладань». Проте, навчальна літерату­ра з господарського права, в основному, не містить ніякої інформації щодо інтелектуа­льної власності, наприклад, - це підручники з «Господарського права» О. М. Віника,

B. C. Щербини та JI. A. Жука. До того ж, ав­тори наукової та навчальної літератури з ін­телектуальної власності, у більшості своїй, є представниками науки цивільного права. Тому помітних зрушень в удосконаленні го - сподарсько-правового регулювання інтелек­туальної діяльності в Україні немає. Крім того, в Україні приймаються закони із запіз­ненням, та й науково-теоретичні досліджен­ня не встигають за розвитком інтелектуаль­ної діяльності у господарській сфері. Наведені фактори свідчать про досить серйо­зні недоліки в чинному законодавстві, відсу­тність теоретичного підґрунтя, а отже вини­кає необхідність удосконалення правового забезпечення інтелектуальної діяльності у господарській системі розвитку України. Та­ким чином, піднята у статті проблема є акту­альною та потребує детального дослідження, а сформульовані в ній пропозиції на основі проведеного порівняльного аналізу норм ци­вільного та господарського законодавств до­зволять посилити правову охорону об’єктів інтелектуальної власності.

Об’єкти інтелектуально-правових відно­син не мають матеріальної субстанції, проте вони можуть стати об’єктом правової охоро­ни, якщо будуть втілені у певний матеріаль­ний об’єкт, наприклад, винахід втілений у промисловий виріб. Зазначена особливість об’єктів інтелектуальної власності зумовлює їх тиражування в необхідній кількості. Тобто один і той самий об’єкт може використову­ватися різними користувачами в необмеже­ній кількості, але з дозволу суб’єкта права інтелектуальної власності.

Конвенція про заснувань ВОІВ [1, с.289- 304] до об’єктів інтелектуальної власності відносить: літературні, художні та наукові твори; виконавчу діяльність артистів; звуко­записи, радіо - і телевізійні передачі; винахо­ди в усіх сферах людської діяльності; науко­ві відкриття; захист проти недобросовісної конкуренції, а також інші результати інтеле­ктуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній діяльності.

Основи цивільного законодавства Союзу PCP і республік від 31.05.1991 року містили два спеціальних розділи з авторського права і права на винаходи та інші результати твор­чості, які використовують у виробництві. Стаття 44 Конституції РФ від

12.12.1993 року проголошувала свободу лі­тературної, художньої, наукової, технічної та інших видів творчості. Російське законодав­ство конкретних об’єктів правової охорони, не називає. У Законі РРФСР «Про власність у РРФСР» [2] від 24.12.1990 року було уточ­нено, що об’єктами інтелектуальної власнос­ті є твори науки, літератури, мистецтва та інших видів творчої діяльності у сфері виро­бництва, у тому числі відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, промислові зразки, програми для ЕВМ, бази даних, екс­пертні системи, ноу-хау, торгові таємниці, товарні знаки, фірмові найменування та зна­ки обслуговування.

Наприклад, В. М. Брижко до ноу-хау від­носить «гіпотези, ідеї, факти та інші неохо - роноспроможні об’єкти, що мають наукове і технічне значення». [З, с.94]. Необхідне чітке віднесення того чи іншого результату інте­лектуальної діяльності до інтелектуальної власності. Адже сьогодні перелік об’єктів повинен бути розширеним, наприклад, за ра­хунок наукових ідей, гіпотез та інших науко­вих результатів.

Чинне законодавство України про інтеле­ктуальну власність містить дещо інший пе­релік об’єктів інтелектуальної власності. Во­но включає до числа об’єктів правової охорони нові сорти рослин, компонування інтегральних мікросхем. При цьому, госпо­дарське законодавство України поки що не містить у главі 16 «Використання у госпо­дарській діяльності прав інтелектуальної власності» наукових відкриттів та захисту проти недобросовісної конкуренції. Хоча, статтею 32 Господарського кодексу України [4] недобросовісною конкуренцією визна­ються будь-які дії у конкуренції, що супере­чать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Оскі­льки недобросовісною конкуренцією є не­правомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання, створення переш­код суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнень неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збиран­ня, розголошення та використання комер­ційної таємниці, а також інші дії, що супере­чать законодавству, тому ми вважаємо, що дану статтю слід включити у главу 16 «Ви­користання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності» Господарського кодексу України, що дозволить привести чинне господарське законодавства України до міжнародних стандартів.

Згідно зі статтею 420 Цивільного кодексу України [5] до об’єктів права інтелектуаль­ної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп’ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; ви­находи, корисні моделі, промислові зразки; компонувань (топографії) інтегральних мі­кросхем; раціоналізаторські пропозиції; сор­ти рослин, породи тварин; комерційні (фір­мові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні за­значення; комерційні таємниці.

Стаття 155 Господарського кодексу Укра­їни [4] визначає об’єктами прав інтелектуа­льної власності у сфері господарювання: ви­находи та корисні моделі; промислові зразки; сорти рослин та породи тварин; тор­говельні марки (знаки для товарів і послуг); комерційне (фірмове) найменувань; геогра­фічне зазначення; комерційна таємниця; комп’ютерні програми; інші об’єкти, перед­бачені законом.

Відповідно до міжнародних конвенцій ре­зультати інтелектуальної діяльності поділя­ються на дві основні групи: літературно- художь власність (твори літератури і мис­тецтва) і промислова власність (технічні тво­рчі витвори). Дані групи об’єднали й відпо­відне коло окремих об’єктів.

У Модельному цивільному кодексі для країн СНД запропоновано розмежувати об’єкти на три групи: об’єкти літературно - художньої власності, об’єкти промислової власності і засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Крім того, й науковці з цивільного права схиля­ються до виокремлення трьох груп. Так, у академічному курсі «Право інтелектуальної власності» розглядаються три групи резуль­татів інтелектуальної, творчої діяльності, що породжуються різними видами творчості [6, с.38].

Для проведень класифікації об’єктів на групи в господарському законодавстві Укра­їни доцільно більш детальніше зупинитися на характеристиці кожного з об’єктів права інтелектуальної власності. Крім того, оскіль­ки стаття 155 Господарського кодексу Укра­їни [4] передбачає, що загальні умови захис­ту прав інтелектуальної власності на об’єкти інтелектуальної власності визначаються Ци­вільним кодексом України, то доцільно порі­вняти характеристику об’єктів інтелектуаль­ної власності за цивільним та господарським законод ав ств ами.

Стаття 156 Господарського кодексу Укра­їни [4] закріплює правомочності щодо вико­ристання винаходу, корисної моделі та про­мислового зразка. Главою 39 Цивільного кодексу України [5] закріплено право інтеле­ктуальної власності на винахід, корисну мо­дель, промисловий зразок. Книга четверта ЦК України містить окремі й невдалі норми, зазначає авторський колектив академічного курсу «Право інтелектуальної власності». Помилковим, на нашу думку, є визначення корисної моделі, що фактично не відрізня­ється від поняття винаходу [6, с. 14]. Проте, Цивільний кодекс України містить лише статтю 459, яка визначає придатність вина­ходу для набуття права інтелектуальної вла­сності на нього. А визначення винаходу (ко­рисної моделі), як результату інтелектуальної діяльності людини в будь - якій сфері технології міститься лише в Зако­ні України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [7]. Тому, необхідно допов­нити визначеннями об’єктів інтелектуальної власності, як Цивільний кодекс України, так і Господарський кодекс України.

Крім того, у статті 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» [8] про­мисловий зразок - це результат творчої дія­льності людини у галузі художнього конс­труювання. Вважаємо, що дане визначення повинне бути включено до глави 16 «Вико­ристання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності» Господарського кодексу України та до глави 39 «Права інте­лектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок» Цивільного кодексу України.

Глава 41 Цивільного кодексу України [5] закріплює право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин. Проте, відно­сини, що виникають у зв’язку з реалізацією у сфері господарювань прав на сорти рослин та породи тварин, врегульовані господарсь­ким законодавством недостатньо. Так, Гос­подарським кодексом України передбачено, що до цих відносин застосовуються правила статті 156 Господарського кодексу України «Правомочності щодо використання винахо­ду, корисної моделі та промислового зразка». Проте, за творчим і технічним рівнем не мо­жна зрівнювати винахід, корисну модель та промисловий зразок з одного боку, а з іншо­го - сорти рослин і породи тварин. Тому, Го­сподарський кодекс України доцільно допо­внити статтею «Правомочності щодо використання сорту рослин та породи тва­рин».

Глава 44 Цивільного кодексу України [5] закріплює право інтелектуальної власності на торговельну марку. Проте, як зазначає автор­ський колектив академічного курсу «Право інтелектуальної власності», не можна визнати вдалим заміну терміна «знаки для товарів і послуг» на «торговельну марку» [6, с. 14].

Глава 38 Цивільного кодексу України [5] закріплює право інтелектуальної власності на наукове відкриття. Проте, правомочності щодо використання наукового відкриття та раціоналізаторської пропозиції у Господар­ському кодексі України непередбачені. Оскі­льки наукове відкриття та раціоналізаторські пропозиції знаходять широке застосування в господарській діяльності, тому необхідно включити до Господарського кодексу Украї­ни відповідні статті: «Правомочності щодо використання наукового відкриття» та «Пра­вомочності щодо використання раціоналіза­торської пропозиції»

Глава 36 Цивільного кодексу України [5] закріплює право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (автор­ське право). Так, згідно статті 433, об’єктами авторського права є твори, серед яких комп’ютерні програми. Враховуючи п.4 стат­ті 433 Цивільного кодексу України [5], комп’ютерні програми охороняються як літе­ратурні твори. Тобто, законодавець відносить комп’ютерні програми до авторського права.

Крім того, стаття 155 «Об’єкти прав інте­лектуальної власності» Господарського ко­дексу України [4] називає перелік об’єктів прав інтелектуальної власності у сфері гос­подарювань. Наступні статті Господарсько­го кодексу України закріплюють правомоч­ності суб’єктів господарювань щодо кожного з названих об’єктів. Так, у статті 155 вказано, що об’єктами прав інтелектуа­льної власності у сфері господарювання ви­знаються комп’ютерні програми, проте за­кріплені правомочності суб’єктів господарювання щодо даних об’єктів не міс­тяться в жодній статті Господарського коде­ксу України. Тому, ми вважаємо, що до Гос­подарського кодексу України доцільно включити статтю «Правомочності щодо ви­користань комп’ютерних програм» у реда­кції: 1. Право інтелектуальної власності на комп’ютерні програми засвідчується свідоц­твом у випадках і порядку, передбачених за­коном. 2. Використанням комп’ютерних програм у сфері господарювання визнається застосувань її матеріальному носієві.

Дійсно, в нормативних актах і спеціальній літературі з права інтелектуальної власності розглядаються авторське право та право промислової власності. Закон України «Про авторське право і суміжні права» [9] прого­лошує, що цим Законом охороняються твори науки, літератури і мистецтва. Це можуть бути твори наукового, технічного або прак­тичного характеру (книги, комп’ютерні про­грами, статті тощо). Результат літературної діяльності підлягає правовій охороні незале­жно від способу відтворення - письмового, чи будь-якого іншого.

Таким чином, ми пропонуємо віднести до об’єктів прав інтелектуальної власності у сфері господарювання результати авторсько­го права та суміжних прав. Також главу 16 «Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності» Господарсь­кого кодексу України слід доповнити відпо­відними статтями, які би визначали право­мочності щодо авторських і суміжних прав.

Крім того, на основі проведеного аналізу підстав для набуття результатів інтелектуаль­ної діяльності статусу об’єктів права інтелек­туальної власності, ми дійшли висновку, що за технічним чи творчим рівнем не можна зрівнювати винахід чи комерційне (фірмове) найменування чи літературні твори. Тому ви­окремлень зазначених об’єктів в окремі гру­пи є науково обґрунтованим. До того ж, із кожним роком перелік об’єктів інтелектуаль­ної власності розширюється, наприклад, за рахунок гіпотез та інших наукових результа­тів. Отже ми пропонуємо виділити наступні групи об’єктів інтелектуальної власності: об’єкти авторського та суміжних прав; об’єкти патентних правовідносин; засоби ін­дивідуалізації учасників господарської діяль­ності, товарів і послуг; ноу-хау.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності : від 14.07.1967 р. // Интеллектуальная собствен­ность в Украине: правовые основы и практи­ка. Том 1. Право интеллектуальной собст­венности. - К., 1999. - С. 289-304.

2. Закон СРСР «Про власність у РРФСР» : від 24.12.1990 р., №443-1 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://base. consultant. ru/cons/cgi / online (втра­тив чинність).

3. Брижко В. М. Патентознавство як самостійна наукова дисципліна / В. М. Брижко. - К., 1996. - 123 с.

4. Господарський кодекс України : від

16.01.2003 р., № 436-ІV // ВВР України. - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст. 144.

5. Цивільний кодекс України від

16.01.2003 р., № 435-IV // ВВР України. - 2003. - №№ 40-44. - Ст. 356.

6. Право інтелектуальної власності академічний курс / за ред. докт. юрид. наук, проф., академіка АПрН України О. Л. Підопригори, докт. юрид. наук, проф., члена-кореспондента АПрН України О. Д. Святоцького. - Вид. друге, переробл. та доп.

- Київ : Концерн «Видавничий Дім», 2004. - 672 с.

7. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р., № 3687-ХІІ // ВВР України. -

-№ 7. - Ст. 32.

8. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» : від 15.12.1993 р. // ВВР України. - 1994. - № 7. - Ст. 34.

9. Закон України «Про авторське право і суміжні права» : від 23.12.1993 р., № 3792- XII // ВВР України. - 1994. - № 13. - Ст. 64.



Щокін Р. Г. Порівняльний аналіз норм цивільного та господарського законодавств щодо об’єктів інтелектуальної власності /Р. Г. Щокін // Форум права. — 2013. - Лі' 2.

— С. 628—632 [Електронний ресурс].

Доводиться, що зростанню інтелектуального потенціалу держави повинно максималь­но сприяти її цивільне та господарське законодавство. Одночасно, сам зміст правового дослідження, його основні положень доводять, що інтелектуальна власність знахо­диться в процесі постійного розвитку і вдосконалення.

Щекин Р. Г. Сравнительный анализ норм гражданского и хозяйственного законода­тельств по объектам интеллектуальной собственности

Доказывается, что увеличению интеллектуального потенциала государства должно максимально содействовать его гражданское и хозяйственное законодательство. Од­новременно, само содержание правового исследования, его основные положения дока­зывают, что интеллектуальная собственность находится в процессе постоянного раз­вития и совершенствования.

Chekin R. G. Comparative Analysis of the Norms of Civil and Commercial Legislation on Intellectual Property Objects

There are emphasizes that the development of state’s intellectual potential should be promoted by its legislation. Simultaneously, the actual content of legal research, its main provisions prove that intellectual property is still in the process of continuous development and improvement.