joomla
НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПОНЯТТЯ «СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ»
Форум права

УДК 349.2

П. В. ДРЕВАЛЬ, Головне управління захис­ту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транс­порту Генеральної прокуратури України

Ключові слова: система, соціальний захист, працівник, працівники органів прокуратури

Невід’ємним елементом соціальної політи­ки кожного демократичного суспільства є правильна організація соціального захисту населень, який би гарантував кожному гро­мадянину належний рівень життя не тільки, коли він є працездатним, але й у випадках на­стань ситуацій соціальних ризиків. В ст. І Основного Закону України нашу державу проголошено соціальною [І]. Тим не менш, на даний момент, таке положень є доволі формальним, як з точки теорії, так і практики. Ми солідарні з позицією А. Гончарова, кот­рий зауважив, що сьогодні тільки закладаєть­ся фундамент розбудови соціальної держави [2, с.126]. Взагалі, соціальна держава повинна забезпечити кожного громадянина не тільки робочим місцем, гарантуючи належний для життя мінімум, але й виступати в ролі охоро­нця у всіх сферах людської діяльності (сім’я, здоров’я, освіта, культура тощо). Не менш важливим є соціальний захист не лише кож­ного пересічного громадянина, а й осіб, що працюють в державних органах і виконують суспільно необхідну функцію. Це стосується, зокрема, працівників органів прокуратури, діяльність яких спрямована на всеосяжне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і мають своїм завданьм здійс­нювати захист від неправомірних посягань незалежності України, державного ладу, полі­тичної й економічної системи, прав і свобод людини та громадянина, основ демократич­ного устрою державної влади тощо [3]. Саме тому, з’ясування поьття системи соціального захисту працівників органів прокуратури є актуальним концептуальним питаньм у нау­ці соціального захисту України.

Необхідно зазначити, що проблемні пи­тань системи соціального захисту працівни­ків органів прокуратури досліджували у своїх працях такі вчені, як В. М. Андріїв, Н. Б. Бо - лотіна, 1.0. Гуменюк, Т. А. Занфірова, М. І. Ін - шин, P. A. Онайко, С. М. Прилипко, О. М. Яро­шенко та ін.

Проте, незважаючи на внесок вчених у до­слідження системи соціального захисту пра­цівників органів прокуратури й досі багато аспектів щодо визначень поняття «система соціального захисту працівників органів про­куратури» залишаються малодослідженими.

Метою статті є проведень всебічного на­укового аналізу поьття «система соціального захисту працівників органів прокуратури». Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання: провести науко­ве дослідження терміну «система»; з’ясувати сутність поняття «соціальний захист»; розк­рити значення дефініції «система соціального захисту працівників органів прокуратури».

Уточнення та створення поьтійного апа­рату є надзвичайно важливим завданням за­гальнотеоретичної науки. В науці соціального захисту України досі немає конкретного тлу­мачення поняття системи соціального захисту працівників органів прокуратури, що є, зви­чайно, її недоліком. З метою ліквідації існую­чої прогалини, ми вважаємо за необхідне дати власне визначень, провівши наукове дослі­джень таких його складових: 1) аналіз дефі­ніції «система»; 2) аналіз існуючих поьть «соціальний захист» і надання власного; 3) аналіз поняття «працівники органів проку­ратури», розкриття його змісту.

Отож, в найбільш загальних розуміннях система це: 1) порядок, зумовлений правиль­ним, планомірним розташуваньм та взаєм­ним зв'язком частин чого-небудь; 2) класи­фікація; 3) форма організації, будова чого - небудь (державних, політичних, господарсь­


Ких одиниць, установ); лад або режим; 4) су­купність певних елементів, одиниць, частин, об’єднуваних за спільною ознакою, призна­ченням; 5) сукупність принципів, що явля­ються основою певного вчень; 6) структура, яка становить єдність закономірно розташо­ваних і функціонуючих частин [4, с.207]. Та­кож під нею розуміється продуманий план, заведений (прийнятий) порядок, форма суспі­льного устрою, формація [5, с.1320]. Є пози­ція, що системою являється множина пов’язаних між собою елементів, що має той чи інший вид упорядкованості за певними якостями і зв’язками та відносно стійку єд­ність, що характеризується внутрішньою цілі­сністю, котра виражена у відносній автоном­ності поведінки та (або) існування такої множини в оточуючому середовищі [6, с.68]. Зокрема, широке тлумачень терміну «систе­ма» свідчить про те, що під ним розглядаєть­ся реально існуючий об’єкт, сукупність еле­ментів, які взаємодіють [7, с.325]. Тобто, можемо підсумувати, що система - це струк­тура, що містить сукупність певних елементів (складових), які закономірно розташовані по відношенню один одного і перебувають у взаємодії.

Обумовлюючи визначення поняття «соціа­льний захист», потрібно також зосередитись на значенні слова окремо термінів «соціаль­ний» та «захист». Глобально розглядаючи пе­рший, варто зазначити, що він походить від латинської (зосіаііз - громадський, спільний) і характеризується зв’язком із сумісним життям людей, різноманітними формами спілкувань, перш за все, тих, що стосуються суспільства й спільності, мають властивості громадськості [8, с.429-430]. В. Темченко переконаний, що захист логічно виокремлюється у відповідно­сті до теоретичного поьття суб’єктивного права і його структури, де остання складаєть­ся з таких загальновизнаних теоретичною на­укою елементів: право особи на власні факти­чні або юридичні дії - право-поведінка; право вимагати від іншої сторони виконання обов’язків - право-вимога; можливість звер­татися за захистом до компетентних держав­них органів - право-домагань; можливість користуватися певним соціальним благом - право-користування [9, с.61]. На основі тако­го невеликого вступу до розкриття сутності терміну «соціальний захист», можемо зрозу­міти, що основоположними витоками дефіні­ції є те, що вона характеризується громадсь­кістю і наявністю багатьох елементів, що, з однієї сторони, визначають права особи, а з іншої - обов’язки держави, яка покликана (як соціальна) здійснювати певні заходи з метою забезпечення.

Юридична енциклопедія визначає поняття «соціальний захист» як систему економічних, правових, організаційних та інших заходів держави по забезпеченню соціальних прав і гарантій громадян [10, с.558]. Незважаючи на те, що таке визначень видається нам най­більш влучним і найбільш об’єктивно розум­но містким, все ж вартує розглянути інші по­зиції. Зарубіжний (Оксфордський) тлумачний словник серії «Словник Бізнесу» дає визна­чення досліджуваного терміну як державної системи виплати допомоги з причин хвороби і безробіття, а також різних допомог дітям та жінкам, пенсій тощо [11, с.598].

Вчена О. Єрмоловська дотримується пози­ції, що під соціальним захистом варто розумі­ти систему відносин між індивідом та суспі­льством з приводу розв’язань протиріч між негативними соціальними наслідками і стано­вленням ринкової організації виробництва, реальними можливостями людини адаптува­тися до них [12, с. 13]. У більшій мірі, на нашу думку, неправильно не враховувати відноси­ни індивіда (і всього суспільства) із держа­вою. Тому, попереднє визначення втрачає те - оретично-практичну обґрунтованість.

Є. Мачульська вважає, що соціальним за­хистом є діяльність держави, що направлена на забезпечення процесу формування і розви­тку цілком повноцінної особистості, вьвлен - ня та нейтралізацію негативних факторів, що здійснюють вплив на особистість, створень умов для самовизначень й утверджень в житті [13, с.4]. Доповнюючи думку зазначе­ного автора в аспекті нашого дослідження, варто сказати і про те, що така діяльність держави спрямована й на створень належних умов для формування престижності професії працівників органів прокуратури, а також для утверджень останніх у процесі перебувань на службі.

Н. Хом’як, до прикладу, під соціальним за­хистом вбачає комплекс заходів, які захища­ють від економічної і соціальної деградації в результаті економічної кризи, знижень до­ходів, безробіття, хвороб, професійного за­хворювання, старіння, екологічної загрози тощо [14, с.8]. Існує й розуміння соціального захисту як комплексу організаційно-правових (створення інститутів соціального захисту і нормативно-правових актів, які регулюють їх діяльність) й економічних заходів, що спря­мовані на забезпечення добробуту кожного члена суспільства за конкретних економічних умов [15, с.381]. Виходячи з цього, зауважити треба той факт, що поняття, яке ми аналізує­мо, часто розглядається крізь призму системи або комплексу певних заходів різного роду, що здійснює держава з метою підвищень добробуту усіх без виключення громадян.

Науковець І. Ярошенко під соціальним за­хистом розуміє діяльність держави, яка здійс­нюється у рамках державного управлінь і спрямована на запобігань ситуаціям соціаль­ного ризику в нормальному житті особи, що забезпечує підтримань оптимальних умов життя, і закріплена у системі правових норм стосовно регулювань суспільних відносин, які складаються при задоволенні потреб особи в належному матеріальному забезпеченні із спеціальних фондів через індивідуальну форму розподілу, замість оплати праці чи як допов­нень до неї у випадках, що передбачені зако­нодавством, у розмірі не нижчому від гаранто­ваного державою мінімального рівь [16, с.24].

Отже, в результаті проведеного дослі­дження наукової юридичної літератури, мо­жемо зробити висновок, що соціальний за­хист - це сукупність різноманітних заходів держави (організаційних, економічних тощо) у сфері реалізації гарантованих законодавст­вом соціальних прав.

Вважаємо також за потрібне з’єднати останнє визначень з розумінням поняття «система», яке ми дали вище. Однак, перед цим вважаємо за необхідне переглянути деякі думки науковців стосовно даного терміну. Є точка зору, що система соціального захисту - це сукупність законодавчо визначених еко­номічних, соціальних, юридичних гарантій та прав, соціальних інститутів й установ, що за­безпечують їх реалізацію і створюють умови для підтримки життєзабезпечень та діяльно­го існувань різних соціальних верст і груп населень, передусім соціально вразливих [17, с.45]. С. Бичков має дуже широке розу­міння даного поьття. Так, соціальний захист як система, що діє у ринкових умовах, явля­ється комплексом не лише нормативних ак­тів, але й форм і методів, а також дій, що ма­ють забезпечити: 1) установлень періодично оновлюваного гарантованого прожиткового мінімуму, який передбачений законом Украї­ни; 2) диференційний підхід до різних соціа- льно-демографічних верств населення (у за­лежності від ступеня їх працездатності, економічної самостійності, можливості отри­мань доходів; 3) реалізацію прав кожного громадянина на працю і отримання гаранто­ваного мінімуму доходів, розмір якого буде достатнім для повсякденної життєдіяльності працюючого і його сім’ї; 4) державні гарантії по оплаті найманої праці, встановленьм її мінімального рівь, незалежно від об’єкта прикладань праці: у власному виробництві, асоціації, кооперативі, акціонерному товарис­тві чи державному підприємстві; 5) надань різних форм допомоги безробітним: виплати по безробіттю, організація громадських робіт, перепідготовка і отримань нової спеціально­сті, з якої є вільні робочі місця, створень умов для започаткування власної справи; 6) державні гарантії стосовно підтримки не­обхідного рівня життя малозабезпеченим ка­тегоріям населення; 7) індексування грошо­вих вкладів населень у випадку зростань цін на товари та послуги; 8) надань грошової компенсацію населенню при здійсненні ре­форм цін; 9) розробку та законодавче врегу­лювання (затвердження) всього комплексу заходів, що представляють у всій повноті сис­тему соціального захисту всього населення [18, с.25-26]. Тим не менш, даний підхід ми вважаємо надто ємким і таким, що відображає одразу ознаки системи соціального захисту та її функції. Тому, на основі зробленого аналі­зу, ми вважаємо, що система соціального за­хисту - структура, що містить логічно упоря­дковану сукупність різноманітних заходів держави (організаційних, економічних тощо) у сфері реалізації гарантованих законодавст­вом соціальних прав.

Необхідно окремо звернути увагу на пи­тань співвідношень понять «соціальний захист» та «соціальне забезпечень». Приве­демо деякі приклади визначень останнього у цілях ознайомлень. М. Бойко під соціальним забезпечень вбачає без еквівалентне (безо­платне) або на пільгових умовах матеріальне забезпечення та обслуговувань громадян, котрі цього потребують, у випадках, передба­чених законодавством за рахунок соціального страхування і виплат із державного й місце­вих бюджетів [19, с. 10]. С. Синчук під соціа­льним забезпеченням розуміє відносини сто­совно реалізації права особи на захист від соціальних ризиків та задоволення соціальних потреб у випадку їх настання [20, с. 191]. Вер­таючись до наукової дискусії, хочемо заува­жити, що суть суперечки становило питань, яке ж поьття з цих двох є ширшим, а яке - вужчим. О. Панкевич і П. Рабинович обґрун­товували свою позицію тим, що забезпечення прав людини являється створеньм соціаль­них умов, що необхідні для використань цих прав, а захист є тільки одним складовим еле­ментом. Термін «забезпечення», на їх думку, є більш прийнятним, бо слово «захист» асо­ціюється з тимчасовою дією, що має закінчи­тись як тільки мине загроза. Забезпечень є більш постійним і тривалішим процесом, що має сталий характер і не залежить від тимча­сових життєвих ускладнень [21, с. 61-63]. На противагу такій позиції, домінуючою нині є така, що визначає соціальний захист більшим за обширом науковим поняттям, котре вклю­чає у свій склад соціальне забезпечення. Це підтверджує, зокрема, позиція О. Мачуль - ської, яка наголошує на тому, що соціальне забезпечень є складовою більшого поняття - соціального захисту. Разом із соціальним за - безпеченьм соціальний захист включає ще й гарантії охорони праці, здоров’я, навколиш­нього природного середовища, мінімальної оплати праці та інші заходи, які є потрібними для нормальної життєдіяльності людини й функціонувань держави [22, с.47]. Підтвер­джується це й точкою зору А. Гончарова [2, с.129]. Зокрема, в аспекті нашого досліджен - ь це відображається, на нашу думку, безпо­середньо у самому законодавстві про проку­ратуру. Так, ст.49 Закону України «Про прокуратуру» стосується матеріального та соціального забезпечень працівників органів прокуратури [3]. До питання соціального за­безпечення працівників органів прокуратури відносяться такі складові: 1) пільга з 50 % знижки плати за займане ними та членами їх сімей житло; 2) пільга з 50 % знижки плати за комунальні послуги (водопостачань, газ, електрична та теплова енергія) і користувань квартирним телефоном в межах норм, вста­новлених законодавством; 3) працівників ор­ганів прокуратури, які призначаються на ро­боту в іншу місцевість, впродовж 6 місяців забезпечують виконавчими комітетами міс­цевих Рад благоустроєним жилим приміщен - ьм у позачерговому порядку; 4) право купів­лі у місцевих Рад жилі приміщень на пільгових умовах зі знижкою до 50 % від його вартості. Статті 50 та 50-1 цього ж Закону то­ркається питань соціального захисту і, від­повідно, туди входить: 1) відшкодування державою у повному розмірі за кошти держа­вного бюджету збитків, що були заподіяні знищеньм чи пошкодженьм майна праців­никам органів прокуратури, членам їх сімей та близьким родичам у зв’язку з виконанням працівником прокуратури службових обов’яз­ків; 2) життя й здоров’я працівника органу прокуратури підлягає обов’язковому держав­ному страхуванню за рахунок коштів відпові­дних бюджетів на суму десятирічного грошо­вого утримань за останньою посадою; 3) у випадку інвалідності або каліцтва, що сталися у зв’язку з виконанням службових обов’язків працівникам органів прокуратури виплачу­ється компенсація у розмірі від річного до п’ятирічного грошового утримання залежно від ступеня втрати працездатності, а у випа­дку загибелі працівника органів прокуратури

- виплачується компенсація утриманцю або сім’ї загиблого одноразова допомога у роз­мірі десятирічного грошового утримання за останньою посадою, що складається з поса­дового окладу та надбавки за класний чин, а також додатково призначається пенсія у зв’язку з втратою годувальника у розмірі його місячного посадового окладу; 4) пенсійне за­безпечень працівника органів прокуратури. Отже, на основі цього, ми можемо зробити висновок, що поьття соціального захисту працівників органів прокуратури є більш ши­роким, ніж поняття соціального забезпечень. Тим не менш, не можна не зауважити, що у законодавстві про прокуратуру дані два по­няття розглядаються окремо, які лише допов­нюють одне одного і ніяке з них не поглинає інше, що є специфічною особливістю. Проте, ми розглядатимемо зазначені види соціальної допомоги працівникам органів прокуратури об’єднано під терміном «соціальний захист».

Третьою складовою визначень поняття «система соціального захисту працівників ор­ганів прокуратури» є з’ясування сутності те­рміну «працівники органів прокуратури». Аналізуючи основні положення Закону Укра­їни «Про прокуратуру» [3], ми дійшли висно­вку, що існує два розуміння - широке та вузь­ке. В широкому тлумаченні, під працівниками органів прокуратури варто розуміти прокуро­рів, керівників структурних підрозділів, слід­чих, працівників науково-навчальних закладів прокуратури, головного бухгалтера та інших. Вузький підхід говорить про те, що до пра­цівників органів прокуратури слід відносити тільки прокурорів та слідчих прокуратури. Саме в останньому контексті ми розглядати­мемо значення працівників органів прокура­тури, оскільки, зважаючи на тематику дослі­джень, у статтях 50 та 50-1 мова ведеться про соціальний захист саме цих двох катего­рій працівників органів прокуратури.

Доцільним при цьому буде навести дефіні­цію «прокурор». В Юридичній Енциклопедії ми зустрічаємо зауваження про те, що воно походить від французького слова procureur та латинського procurare й уособлює збірне по­няття, що вживається задля означення проку­рорських працівників, посадових осіб органів прокуратури, які здійснюють прокурорсько - наглядові функції [10, с.161]. Приміром, О. Осауленко визначає прокурора як посадо­ву особу, юриста-фахівця, котрий відповідно до Закону України «Про прокуратуру» пок­ликаний здійснювати нагляд за додержанням і правильним застосуваньм законів Кабіне­том Міністрів України, міністерствами та ін­шими центральними органами виконавчої влади, органами державного та господарсько­го управлінь й контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Ра­дами, їх виконавчими органами, політичними партіями, громадськими організаціями, масо­вими рухами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, підпорядкованості й приналежності, посадо­вими особами, а також громадянами [23, с.184]. Це державна посадова особа, яка здій­снює нагляд за точним дотриманьм закону державними органами й громадянами та за­ймається підтриманьм державного звинува­чення в суді по кримінальних справах. Це особа, яка відповідає перед державою за стан законності, є її охоронцем, здійснює вищий нагляд за її дотриманьм [24, с.25]. Таким чи­ном, можна підсумувати, що прокурор є над­звичайно важливою та суспільно необхідною державною посадовою особою, яка відіграє неоціненну роль у забезпеченні законності у всіх сферах життя. Тому ми вважаємо, що прокурор - це висококваліфікований фахівець права та високоморальна особистість, що здійснює нагляд за суб’єктами, котрі перед­бачені законодавством про прокуратуру, у сфері дотримання і правильного застосування законів.

Резюмуючи наведене, можемо зазначити, що система соціального захисту працівників органів прокуратури - це структура, що міс­тить логічно упорядковану сукупність органі­заційних, політичних, правових та економіч­них заходів держави у сфері реалізації прокурорами та слідчими прокуратури гаран­тованих законодавством соціальних прав.

Система соціального захисту є необхідною для кожної категорії населення, в тому числі, для такої суспільно значимої як працівники органів прокуратури. Питання соціального за­хисту стосується кожного громадянина, адже право на це закріплено в Основному Законі і гарантується державою. Зважаючи на склад­ність та необхідність виконань службових обов’язків працівникам органів прокуратури (з набуттям такого професійного статусу) нада­ється специфічна система соціальних допомог із своєрідною, характерною тільки для неї кла­сифікацією ознак. Визначень поьття й ознак системи соціального захисту працівників ор­ганів прокуратури, що були зроблені у процесі наукового аналізу, важко переоцінити як на теоретичному, так і на практичному рівні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України : від 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР // ВВР України. - 1996. - № ЗО. - Ст. 141.

2. Гончаров А. Поняття соціального захис­ту / А. Гончаров // Право соціального забез­печення. - 2009. - № 10. - С. 126-129

3. Закон України «Про прокуратуру» : від 05.11.1991 р., № 1789-ХІІ // ВВР України. - 1991. - № 53. - Ст. 793.

4. Новий тлумачний словник української мови : у 4 т. Т. 4 / [уклад. В. В. Яременко,

О. М. Сліпушко]. - К. : Аконіт, 1998. - 944 с.

5. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 250000 [слів та словоспо­лучень] : (з дод., допов. та CD) / [автор проек­ту та голов, ред. В. Т. Бусел ; ред,- лексикографи : В. Т. Бусел, М. Д. Василега - Дерибас, О. В. Дмитрієв та ін.]. - К. ; Ірпінь : Перун, 2009. - VIII, 1728 с.

6. Блауберг И. В. Философские проблемы исследования систем и структур / И. В. Блау­берг, Э. Г. Юдин // Вопросы философии. -

1970. -№ 5.-С. 68-72.

7. Берталанфи Л. Общая теорь систем / Л. Берталанфи // Исследования по общей тео­рии систем: Критический обзор : сб. перево­дов / под ред. В. Н. Садовского и Э. Г. Юди­на. - М. : Прогресс, 1969. - 345 с.

8. Философский энциклопедический сло­варь. - М. : Инфра-М, 2000. - 576 с.

9. Темченко В. Особливості юридичного змісту термінів «захист» та «охорона» у ме­ханізмі забезпечення прав людини / В. Тем­ченко // Вісник Акад. упр. МВС. - 2007. - №2-3. - С. 58-65.

10. Юридична енциклопедія : в 6 т. Т. 5: П - С / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова ред - кол.) та ін. - К. : Укр. енцикл., 1998. - 2003. - 736 с.

11. Баб’як Г. П. Методика дослідження формування та використання трудового поте­нціалу / Г. П. Баб’як // Регіональні аспекти розвитку та розміщення продуктивних сил України. - 1998. - Вип. 2. - С. 183-193.

12. Єрмоловська О. Ю. Соціальний захист як фактор стабілізації життєвого рівня населення в умовах трансформації економіки : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. екон. на­ук / Єрмоловська О. Ю. - X., 1996. - 32 с.

13. Мачульская Є. Є. Право социального обеспечения / Є. Є. Мачульская. - М., 1999. - 240 с.

14. Хом’як І. К. Формування системи со­ціального захисту сільського населення в ра­діоактивних забруднених районах : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. екон. на­ук/Хом’як І. К-К, 1996.-17 с.

15. Ліанова Л. Ринок праці та соціальний захист / Л. Ліанова, О. Палій. - К, 2004. - 491 с.

16. Ярошенко І. С. Організаційно-правові форми соціального захисту людини і грома­дянина в Україні: дис. ... кандидата юрид. наук /1. С. Ярошенко. - К, 2006. -219 с.

17. Социальная работа: теорь и практика : учеб. пособие / отв. ред. Е. И. Холостова,

А. С. Сорвина. - М. : ИНФРА-М, 2001. - 427 с.

18. Бичков С. І. Теоретичні аспекти фор­мувань системи соціального захисту насе­лення / С. І. Бичков // Політика і час. - 2011. - № 4. - С. 23-29.

19. Бойко М. Д. Право соціального забез­печення України : посібник / М. Д. Бойко. - К. : Олан, 2004.-312 с.

20. Синчук С. Про правове поняття соціа­льного забезпечення в сучасних умовах / С. Синчук // Вісник Львівськ. ун-ту. Серія юридична. -2012. - Вип. 55. - С. 186-193.

21. Рабинович П. Природне право: діалек­тика приватного й публічного / П. Рабінович //

Право України. - 2004. - № 9. - С. 61-63.

22. Мачульская Е. Е. Проблемы социаль­ного страхования в современных условиях / Е. Е. Мачульская // Трудовое право и право социального обеспечения. Актуальные про­блемы. - М. : Проспект, 2000. - С. 47-48.

23. Осауленко О. І. Юридична деонтологія : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /

О. I. Осауленко. - К. : Істина, 2008. - 224 с.

24. Юридична деонтологія короткий курс лекцій. - К. : МАУП, 2003. - 3-тє вид., стереотип. - 48 с.



Древалъ П. В. Науково-теоретичне обґрунтування поняття «система соціального захисту працівників органів прокуратури» / П. В. Древаль // Форум права. — 2013. — № 3. — С. 197—203 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j- pdf/FP_index. htm_2013_3_34.pdf

Проаналізовано поняття «система соціального захисту працівників органів прокурату­ри». З’ясовано сутність та значень, проведено загальнотеоретичний огляд даного терміну.

Древаль П. В. Научно-теоретическое обоснование понятия «система социальной за­щиты работников органов прокуратуры»

Проанализировано понятие «система социальной защиты работников органов проку­ратуры». Выяснено сущность и значение, проведен общетеоретический обзор данного термина.

Dreval P. V. Scientifically-Theoretical Grounding of the Concept «Prosecutors’ Social Secu­rity System»

This article is devoted to the study of term «prosecutors’ social security system». Found the essence and value of this term, given its general examination.