joomla
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ ТА ПІДГОТОВКИ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ УКРАЇНИ
Форум права

УДК 347.991(477)

Л. В. САПЕИКО, канд. юрид. наук, доц., Харківський національний університет внутріш­ніх справ

Ключові слова: Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відкриття провадження, підготовка справи, процесуальна дія

В діючому цивільному процесуальному за­конодавстві України запроваджено специфіч­ний порядок відкриття проваджень в справі у Верховному Суді України, який викликає неоднозначне сприйняття та потребує доско­налого вивчень. Крім того, процесуальні дії по підготовці цивільних справ у даній судовій інстанції мають також свої особливості порі - вьно з підготовчими діями в судах нижчес- тоящих інстанцій, що викликає необхідність в їх всебічному дослідженні.

Окреслена проблематика, враховуючи її порівняну новизну, поки не знайшла належ­ної уваги в наукових дослідженьх. Окремі питань в рамках зазначеної тематики висвіт­лювалися такими вченими як К. В. Гусаровим,

А. М. Дроздовим, Г. В. Юровською. Разом із тим, на сьогодні існує ряд практичних про­блем, які потребують свого вирішення.

Положення ч. І ст.358 Цивільного процесу­ального кодексу України (далі - ЦПК) [1] пе­редбачає, що заява про перегляд судових рі­шень подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Подібний підхід встановлений і щодо апеля­ційного провадження, в якому апеляційна скарга подається через суд першої інстанції. Однак, дана судова інстанція не має яких - небудь повноважень стосовно вирішення пи­тань про прийьття чи розгляд апеляційної скарги, а лише збирає всі подані скарги та пе­редає їх разом зі справою до апеляційного су­ду, який, за наявності підстав, і реалізує надані йому повноваження по відкриттю апеляцій­ного провадження та здійсненню подальших процесуальних дій у справі.

На відміну від зазначеного, заява про пере­гляд судового рішення Верховним Судом України, яка надійшла до Вищого спеціалізо­ваного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, реєструється в цьому суді у день її надходжень та не пізніше наступно­го дь передається судді-доповідачу, визначе­ному автоматизованою системою документоо­бігу суду (ст.359 ЦПК). Суддя-доповідач повинен перевірити відповідність заяви вимо­гам ЦПК та у разі належного оформлень та подань, як уявляється, прийьти її до прова­джень, що дасть правове підґрунтя для вчи­нень інших процесуальних дій цією судовою інстанцією. Поряд із цим, законодавством не передбачається певної документальної фікса­ції прийьття заяви (шляхом постановлення відповідної ухвали).

Заява приймається Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримі­нальних справ, оскільки саме даному суду, згідно діючого законодавства, належить ви­рішити - чи буде допущена справа до прова­джень у Верховному Суді України.

Так, на підставі ст.360 ЦПК України вирі­шень питань про допуск справи до прова­джень здійснюється колегією у складі п’яти суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка формується у порядку, встановленому ч. З ст.11-1 ЦПК, без участі суддів, що прийьли рішень, яке оскаржується. Про допуск справи до проваджень або відмову в такому допуску Вищий спеціалізований суд України з розгля­ду цивільних і кримінальних справ протягом п’ятнадцяти днів з дь надходжень заяви, а в разі витребувань копії рішень міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, - з дь надходжень такої копії по­становляє ухвалу. Ухвала постановляється без виклику осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, законодавець не встановлює жодних об’єктивних критеріїв, на підставі яких суд може дійти висновку про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску. В ЦІ ІК лише зазначається, що ухва­ла про допуск справи до провадження або про відмову в такому допуску повинна бути об­ґрунтованою.

Складність полягає ще й в тому, що заява про перегляд рішення Верховним Судом Укра­їни подається у зв’язку з неоднаковим застосу­ванням судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судо­вих рішень у подібних правовідносинах, або встановленням міжнародною судовою устано­вою, юрисдикція якої визнана Україною, по­рушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом. Тобто, по суті Вищий спеціалізований суд, приймаючи рі­шення про допуск справи до провадження у Верховному Суді України, у більшості випад­ків (крім неоднакового застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права) має визнати допущені ним недоліки в процесі перегляду справ в ка­саційному порядку, що впливає на об’єктив­ність вирішення даного питання.

Постановлена Вищим спеціалізованим су­дом ухвала про допуск справи до проваджен­ня разом із заявою про перегляд судового рі­шення та доданими до неї документами надсилається до Верховного Суду України.

Зазначені документи реєструються у Вер­ховному Суді України в день їх надходження та не пізніше наступного дня передаються судді-доповідачу, визначеному автоматизова­ною системою документообігу суду. Суддя - доповідач протягом трьох днів постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та надсилає її копії особам, які беруть участь у справі (ст.360-1 ЦПК).

Слід відзначити, що оскільки справа до­пущена до провадження у Верховному Суді України попередньою інстанцією (Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ), проваджен­ня по ній має відкриватися автоматично. За­конодавством не закріплено можливості від­мови у відкритті провадження з певних підстав суддею-доповідачем Верховного Су­ду України.

Як бачиться, порядок відкриття прова­дження у Верховному Суді України має оче­видні вади. Варто відзначити, що суди зага­льної юрисдикції хоча і утворюють єдину систему судів, все ж кожна судова інстанція є самостійною в процесі реалізації наданих їй повноважень. Багатоступенева судова систе­ма забезпечує можливість виправлення судо­вих помилок вищестоящим судом, що сприяє дієвості механізму захисту прав та інтересів осіб, які звертаються до суду.

Зважаючи, що Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, нижчестояща судова інстанція (Вищий спеціалізований суд Украї­ни з розгляду цивільних і кримінальних справ) не може наділятися його повноважен­нями та визначати обґрунтованість звернення і доцільність розгляду справи Верховним Су­дом України. Тому, з метою чіткого розмежу­вання компетенції судів та забезпечення неу - передженого ставлення до справи, питання про відкриття провадження та допуск справи до провадження у Верховному Суді України повинно вирішуватися безпосередньо даною судовою інстанцією.

На підставі ст.360-1 ЦПК України суддя - доповідач протягом п’ятнадцяти днів з дня ві­дкриття провадження здійснює підготовку справи до розгляду Верховним Судом України:

- виносить ухвалу про витребування мате­ріалів справи та направляє її до відповідного суду. Імовірно, що дана процесуальна дія не випадково була зазначена законодавцем як першочергова на стадії підготовки справи у Верховному Суді України. Не дивлячись на те, що система дій, визначених для даної ста­дії, є такою, що загалом дозволяє провести підготовку справи без її наявності, все ж не­можливо говорити про ефективність підгото­вчих дій та, у наслідку, належний розгляд справи за відсутності самої справи. Поряд із цим, в ЦПК України не міститься вказівки строку, протягом якого справа має бути пере­дана до Верховного Суду України судом, в якому вона перебуває. Однак, слід звернути увагу, що строк підготовки справи до розгля­ду у Верховному Суді України становить не більше п’ятнадцяти днів, а сам розгляд не може перевищувати одного місяця з дня відк­риття провадження у справі. Відповідно, строк направлень справи до Верховного Су­ду України має бути нетривалим і в той же час реалістичним. Як уявляється, цей строк може складати не більше семи днів з дня отримань судом ухвали про витребувань матеріалів справи, що дасть можливість суд - ді-доповідачу Верховного Суду України про­вести всі потрібні для справи підготовчі дії, спираючись на матеріали справи. Строк пере - дання справи до Верховного Суду України слід чітко закріпити на рівні цивільного про­цесуального законодавства.

До питань визначення строку надходжен­ня справи до Верховного Суду України звер­талися і дослідники в галузі кримінального процесу, оскільки в кримінальному процесуа­льному законодавстві воно також не знайшло належного врегулювань. Серед іншого про­понувалося передбачити в Кримінальному процесуальному кодексі України, що такий строк не може бути більшим ніж п’ятнадцять днів [2]. Однак, за подібних умов матеріали справи можуть надходити до Верховного Су­ду України вже після закінчень строку, від­веденого на підготовку справи, що поставить під сумнів правильність проведених підготов­чих дій та їх доцільність. Крім того, вбачаєть­ся, що при такому підході витребувань справи та її надходжень до Верховного Суду Украї­ни буде мати лише формальний характер;

- вирішує питання про зупинень вико­нань відповідних судових рішень. Зупинен­ня виконання судових рішень має проводити­ся Верховним Судом України в обов’язко­вому порядку, оскільки якщо суд установить, що судове рішень у справі, яка перегляда­ється з підстави, передбаченої п. І ч. І ст.355 ЦПК України, є незаконним, він скасовує йо­го повністю або частково і приймає нове су­дове рішення.

Якщо ж судове рішення у справі перегля­дається з підстави, визначеної п.2 ч. І ст.355 ЦПК України, суд може скасувати оскаржу­ване рішень повністю або частково і має право прийьти нове судове рішення або на­правити справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення;

- вирішує питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рі­шень або про залишень заяви без розгляду, якщо таке питань не розглядалося у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду ци­вільних і кримінальних справ. В даному кон­тексті привертає увагу певна нормативна не­узгодженість. Так, виходячи з вимог ч.2 ст.359 ЦПК України, суддя-доповідач Вищого спеці­алізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох днів з моменту надходжень заяви здійснює перевір­ку її відповідності вимогам ЦПК України. Як уявляється, суддя-доповідач має перевірити не тільки правильність оформлення заяви та відповідність порядку її подань, але й до­тримання заявником строку звернення до Верховного Суду України, визначеного дію­чим процесуальним законодавством.

Згідно із ч. З ст.356 ЦПК України, у разі пропущення строку, встановленого ч. І та 2 зазначеної статті, з причин, визнаних поваж­ними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішень, може поновити цей строк. Заява про перегляд судо­вого рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питань про поновлення цього строку, а також якщо в по­новленні строку відмовлено. Питань про по­новлення строку для подання заяви про пере­гляд судового рішень або про залишення заяви без розгляду вирішується судом без ви­клику осіб, які беруть участь у справі, та за результатами розгляду постановляється від­повідна ухвала.

Очевидно, що дана норма адресована без­посередньо Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Такий висновок випливає, зокрема, із п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізо­ваного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 30.09.2011 р. «Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України» [3], де роз’яснюється, що про поно­влення строку постановляється ухвала, зміст якої може бути викладено в ухвалі, постанов­леній про допуск справи до провадження.

Крім того, згідно із цим же пунктом Пос­танови, подання заяви про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої п.2 ч. І ст.355 Ц11К, пізніше одного місяця з дня, коли особі, на користь якої ухвалено рішення міжнарод­ною судовою установою, юрисдикція якої ви­знана Україною, стало достовірно відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного, виключає допуск справи до провадження.

Таким чином, вирішення одного й того ж процесуального питання в конкретній справі віднесено до компетенції одразу двох судових інстанцій - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду України, що не може бути прийнятним з правової точки зору. Поряд із цим, простежується й інша проблема - яким чином Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ може допустити справу до проваджен­ня у Верховному Суді України, якщо строк на подання заяви був пропущений.

Виходячи з вище наведеного, вбачається необхідність, так само як і стосовно відкриття провадження у Верховному Суді України, за­кріпити повноваження щодо поновлення строку для подання заяви про перегляд судо­вого рішення або залишення заяви без розг­ляду у зв’язку з пропуском строку виключно за Верховним Судом України;

- доручає відповідним фахівцям науково - консультативної ради при Верховному Суді України підготувати науковий висновок щодо норми матеріального права, яка неоднаково застосована судом (судами) касаційної інста­нції у подібних правовідносинах. Згідно зі ст.46 Закону України «Про судоустрій і ста­тус суддів» науково-консультативна рада утворюється при Верховному Суді України з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права для попереднього розгляду проектів постанов Пленуму Верховного Суду України стосовно надання висновків щодо проектів законодавчих актів та з інших питань діяль­ності Верховного Суду України, підготовка яких потребує наукового забезпечення [4]. При цьому, в Законі не конкретизовані пи­тання, які можуть потребувати наукового за­безпечення. Разом з тим, повноваження Нау - ково-консультативної ради визначені в п. 1 Положення про Науково-консультативну ра­ду при Верховному Суді України [5]. Серед них - надання наукових висновків щодо норм матеріального права, які неоднаково застосо­вані судом (судами) касаційної інстанції у по­дібних правовідносинах.

На підставі п. З зазначеного Положення члени Ради відповідно до визначеної судової спеціалізації за дорученням суддів Верховно­го Суду України надають у встановлені зако­ном строки наукові висновки щодо норм ма­теріального права, які неоднаково застосовані судом (судами) касаційної інстанції у подіб­них правовідносинах, а також на прохання голови Науково-консультативної ради ви­вчають питання, що виникають у судовій практиці, і подають до Верховного Суду У країни певні рекомендації;

- визначає органи державної влади, пред­ставники яких можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання цією нор­мою закону та дає розпорядження про їх ви­клик до суду. Позиція законодавця з цього питання, на нашу думку, є доволі спірною. Як бачиться, мова йде про тлумачення норм пра­ва, суб’єктами якого, як відомо, можуть бути будь-які особи. Проте, як зазначається в юридичній літературі, значення такого тлу­мачення, його юридична обов’язковість не­однакові. Залежно від суб’єктів тлумачення воно має різне юридичне значення і різні на­слідки [6, с.442].

Розрізняють офіційне і неофіційне тлума­чення норм права. Як зазначає О. Ф. Скакун, офіційне - це роз’яснення змісту (смислу, ме­ти) правових норм, яке здійснюється вузьким специфічним колом уповноважених держав­них органів або посадових осіб в межах їх компетенції і має юридично обов’язкову силу для всіх, хто застосовує роз’яснювальні нор­ми. Неофіційне - вид з’ясування та роз’яс­нення змісту (смислу, мети) правових норм особами, що не мають на те офіційних повно­важень, а відтак воно не має юридично обов’язкової сили. Неофіційне тлумачення має силу суспільної думки, індивідуального авторитету особи інтерпретатора, формує те інтелектуальне, вольове і моральне юридичне середовище, з якого правозастосувачі та інші зацікавлені особи черпають свої уявлення про правову законність і справедливість вирішен­ня юридичної справи [6, с.442-443]. При цьо­му суд є тим суб’єктом, який здійснює офі­ційне (казуальне) тлумачення, а відтак, за загальним правилом, не повинен спиратися на неофіційне роз’яснення змісту правових норм іншими суб’єктами. Основою судової діяль­ності має бути лише офіційне нормативне тлумачення, що виходить від нормотворчих органів або інших компетентних органів, яким делеговано таке повноваження.

Необхідно також враховувати, що право­суддя здійснюється професійними суддями, тобто особами, які мають високий рівень пра­вової підготовки, що включає глибоке і всебі­чне володіння юридичними знаннями, належ­не правове мислення, навички застосування правових норм.

Відповідно, вище названий пункт має бути виключеним із цивільного процесуального законодавства;

- здійснює інші заходи, необхідні для ви­рішення питання про усунення розбіжностей у застосуванні норми матеріального права.

Система підготовчих дій у Верховному Суді України, передбачена цивільним проце­суальним законодавством, в більшому ступе­ні стосується розгляду справ, пов’язаних з неоднаковим застосуванням судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Однак, справи щодо вста­новлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, пору­шення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом, також потребу­ють проведення підготовчих дій для їх успі­шного розгляду у Верховному Суді України, тому в ЦПК України має бути передбачено - які за характером повинні бути ці дії.

На підставі викладеного, вбачається необ­хідність внести зміни до ЦПК України, якими виключити повноваження Вищого спеціалізо­ваного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по допуску справи до провадження у Верховному Суді України. Також, на законодавчому рівні має бути пере­глянута система підготовчих дій у Верховно­му Суді України з урахуванням потреб судо­вої практики.

ЛІТЕРАТУРА

1. Цивільний процесуальний кодекс Укра­їни : від 18.03.2004 p., № 1618—IV [Електрон­ний ресурс]. Режим доступу: Http://zakon. rada. gov. ua/laws/ show/1618-15.

2. Дроздов А. М. До проблеми підготовки справи до розгляду у Верховному Суді Укра­їни / А. М. Дроздов [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://asad. ua/index. php? id= blog&blog=290.

3. Постанова Пленуму Вищого спеціалізо­ваного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного про­цесуального кодексу України» від

30.09.2011 p., № 11 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://zakon. rada. gov. ua/laws/ show/vOOl 1740-11.

4. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» : від 07.07.2010 p., № 2453-VI // ВВР України. - 2010. - № 41^12, 43, 44-45. - Ст. 529.

5. Положення про Науково-консультатив­ну раду при Верховному Суді України / затв. постановою Пленуму Верховного Суду Укра­їни : від 16.09.2011 p., № 5 [Електронний pe - сурс]. - Режим доступу: Http://zakon. rada. gov. ua/laws/show/v0005700-l 1.

6. Скакун О. Ф. Теорія права і держави підручник / О. Ф. Скакун. - 2-ге вид. - К. Алерта;ЦУЛ, 2011.-520 с.



Сапейко Л. В. Актуальні питання відкриття провадження та підготовки цивільних справ у Верховному Суді України / Л. В. Сапейко // Форум права. — 2013. — № 3. —

С. 529—534 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j- pdf/FPindex. htm_2013_3_88.pdf

Розглянуто окремі проблеми стадії відкриття провадження у Верховному Суді Украї­ни, зокрема, щодо допуску справи до провадження у даній судовій інстанції Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, та відсут­ності можливостей у Верховного Суду України впливати на вирішення даного проце­суального питання. Також, проаналізовано низку спірних питань, пов’язаних з підго­товкою справ у Верховному Суді України. Запропоновано шляхи удосконалень норм цивільного процесуального законодавства, які регулюють порядок проведень відпо­відних судових дій.

Сапейко Л. В. Актуальные вопросы открытия производства и подготовки гражданс­ких дел в Верховном Суде Украины

Рассмотрены отдельные проблемы стадии открытия производства в Верховном Суде Украины, в частности, относительно допуска дела к производству в данной судебной инстанции Высшим специализированным судом Украины по рассмотрению гражданс­ких и уголовных дел, и отсутствия возможностей у Верховного Суда Украины влиять на решение данного процессуального вопроса. Также, проанализирован ряд спорных вопросов, связанных с подготовкой дел в Верховном Суде Украины. Предложены пу­ти усовершенствовань норм гражданского процессуального законодательства, кото­рые регулируют порядок проведения соответствующих судебных действий.

Sapeyko L. V. Actual Questions Commencement of Proceedings and Educational Measures for Civil Cases in the Supreme Court of Ukraine

Discuss specific problems opening stage production in the Supreme Court of Ukraine, in particular, concerning the admission of a case in the court of the high specialized court of Ukraine for consideration of civil and criminal cases, and lack of opportunities in the Supreme Court of Ukraine to influence the decision of this procedural issue. Also analyzed a number of contentious issues related to the preparation of cases in the Supreme Court of Ukraine. Ways to improve the rules of civil procedure legislation, which govern the conduct of appropriate legal action Suggested.