joomla
СКЛАДЕННЯ ПРИСЯГИ ЯК УМОВА ВИНИКНЕННЯ ВІДНОСИН НАЙМАНОЇ ПРАЦІ З ДЕРЖАВНИМ СЛУЖБОВЦЕМ У НОВОМУ ЗАКОНІ УКРАЇНИ «ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ»
Форум права

УДК 349.22(477)

Н. П. МОКРИЦЬКА, канд. юрид. наук, Львівський державний університет внутрішніх справ

Ключові слова: складення присяги, державна служба, наказ про призначення на посаду, тру­довий договір

Система службових відносин у сфері дер­жавного управління склалася ще за роки існу­вання Радянського Союзу. Вона базувалася на владно-розпорядчих актах вищестоящого ор­гану управління жорстко централізованих структур авторитарного режиму, за допомо­гою яких відбувалася комплектація кадрів особами, що отримали правовий статус дер­жавних службовців. За появи та активного розвитку децентралізованих методів керівни­цтва демократичною державою все більшого значення набуває лібералізація способів за­міщення посад в органах державної влади. їх правове забезпечення дає змогу реалізувати право на працю особам та здійснювати відпо­відні повноваження в органах державної влади.

Особливості здійснення трудової функції державними службовцями зумовлене встано­вленням підвищених вимог до них як органі­заторів та виконавців управлінських рішень. Без сумніву нормативне забезпечення їхнього працевлаштування є також наслідком впливу норм законодавчих актів, які повинні враху­вати галузеву належність та вид праці таких працівників.

Проблеми правового регулювання виник­нення відносин найманої праці з державними службовцями перебували у полі зору багатьох науковців у галузі трудового права, зокрема,

A. Андрушко, В. Венедиктова, О. Дуюнової,

B. Єрьоменка, В. Жернакова, І. Зуба, М. Ін - шина, П. Пилипенка, В. Прокопенка, О. Про - цевського, В. Ротаня, Б. Стичинського, Н. Ху­торян, та ін. Проте, законодавство про державну службу зазнало глибоких структур­них змін з прийняттям Закону України «Про державну службу» у новій редакції від

17.11.2011 р. № 4050-VI, який набирає чин­ності з 01.01.2014 р. Тому доцільно проана­лізувати його основні положення в сфері ка­дрового забезпечення органів державного управління з позиції трудового права, які ви­значають процедуру укладення трудового до­говору з державним службовцем, що і є метою цієї статті. Її новизна полягає у порівняльному аналізі норм нового Закону України «Про державну службу» з чинним законодавством та пропозиціях із його удосконалення в час­тині виникнення відносин найманої праці.

Насамперед потрібно відзначити, що на ві­дміну від чинного на сьогодні Закону У країни «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХП, обов’язкового значення для ви­никнення відносин найманої праці державно­го службовця, які призначаються на посаду державної служби вперше надається такому юридичному факту як складення присяги.

Зокрема, у ст.18 Закону України «Про державну службу» у новій редакції від

17.11.2011 р. передбачено, що особа, призна­чена на посаду державної служби вперше, по­винна скласти присягу. Вона її виголошує у присутності державних службовців самостій­ного структурного підрозділу, на посаду в якому її призначено, представників служби персоналу відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату та керівника державної служби у цьому органі або апараті чи уповноваженої ним особи, підписує текст присяги і зазначає дату її складення. Підписаний текст присяги є складовою особової справи державного слу­жбовця. Про складення присяги робиться за­пис у трудовій книжці державного службов­ця. У разі відмови особи від складення присяги державного службовця вона вважа­ється такою, що відмовилася від зайняття по­сади державної служби, а акт про її призна­чень на посаду державної служби у зв’язку з цим скасовується суб’єктом призначення.

При цьому ст.19 передбачає, що з дня складення присяги розпочинаються відноси­ни особи, яка вступає на посаду. Уперше в законодавстві вживається термін «службові відносини», дефініції якого, на жаль, у Законі України «Про державну службу» немає.

Суттєве доповнення до ст. 19 вносить ст.25 зазначеного Закону. Тут передбачено, що служба персоналу в державному органі, орга­ні влади Автономної Республіки Крим або їх апараті у день призначення особи на посаду державної служби зобов’язана організувати складення присяги державним службовцем, який вперше вступає на державну службу, ознайомити його під розписку з правилами внутрішнього службового розпорядку та по­садовою інструкцією.

З огляду на такий підхід законодавця мож­на зробити висновок, що особа, яка вперше призначається на посаду державного службо­вця зобов’язана прийняти присягу в день при­значень. Це дуже важливий юридичний факт, з яким закон пов’язує виникнення від­носин найманої праці з державним службов­цем, який приймається на відповідну посаду вперше.

Щоправда, у законодавстві України зміст терміну «дата призначень» не розкрито. У зв’язку з цим не відомо, коли ж особа набуває статусу працівника. Якщо брати до уваги зміст ст.18 Закону України «Про державну службу», то у разі відмови особи від складень присяги державного службовця акт про її призначень на посаду державної служби у зв’язку з цим скасовується суб’єктом призначень.

Проте, на момент складення присяги вже може бути виданий наказ про призначення на посаду. Зокрема, відповідно п.15 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 298 «Деякі питань, пов’язані з підготов­кою і внесеньм подань щодо осіб, призна­чень на посаду та звільнень з посади яких здійснюється Президентом України або Кабі­нетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України», передбачено, що на підставі акта Президента України або Кабінету Міністрів України щодо призначен­ня на посаду чи звільнення з посади особи в установленому порядку відповідним органом або підприємством у триденний строк вида­ється наказ (розпоряджень) за місцем її ро­боти, в якому зазначається дата початку робо­ти на відповідній посаді або припинень роботи. Копія зазначеного наказу (розпоря­джень) надсилається у триденний строк піс­ля його видань до Адміністрації Президента України та Секретаріату Кабінету Міністрів України. Тобто акт суб’єкта, який має право не тільки прийьти працівника роботу, але і на його звільнень є підставою для видань нака­зу (розпорядження) за місцем роботи особи.

Отже, яка ж доля такого наказу? Як відо­мо, він обов’язково видається протягом трьох днів на підставі акту про призначення на по­саду. Проте, немає жодної вказівки у законо­давстві на дату, з якої потрібно обчислювати цей строк. Іншими словами, підставою для видання наказу про призначення на посаду за місцем роботи є акт про призначень на по­саду, який видається у триденний строк.

Відтак, цілком логічно, що на момент складення присяги наказу про призначень на посаду реально ще немає. Тому існує суттєва прогалина, яка не дає можливості встановити день виникнення відносин найманої праці у разі прийняття на посаду державної служби.

Вважаємо, що зазначені положень нового закону України «Про державну службу» ма­ють ряд недоліків. Зокрема, проблема полягає у тому, що ухвалення акту про призначень посаду відбувається за правилами, які перед­бачені для нормативно-правових актів.

Кожний акт про призначень на посаду ух­валюється компетентним органом (посадовою особою) за правилами, визначеними законода­вчо. Проте, чітких вказівок, які би дали змогу визначити дату призначень, у законодавстві України немає. Як зазначають Н. Г. Плахотнюк [1] та О. І. Прищепа [2], в українському зако­нодавстві відсутній єдиний законодавчий під­хід до встановлена процедури прийняття пі - дзаконних актів. Фактично вона врегульована на рівні спеціальних законів, які визначають статус відповідного державного органу або ж його регламентом. Наприклад, акти місцевих державних адміністрацій ненормативного ха­рактеру набирають чинності з моменту їх при­йняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти, згідно ст.41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. № 586-ХІУ, доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються. У п.7 Указу Президента України «Про порядок офіційно­го оприлюднення нормативно-правових актів і набрання ними чинності» від 10.06.1997 р. № 503/97 передбачено, що укази Президента України та постанови Верховної Ради Украї­ни про призначення на посаду набирають чинності з моменту прийняття. Згідно п.2 ст.53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 07.10.2010 р. №2591-УІ розпо­рядження уряду набирають чинності з момен­ту їх прийняття, якщо ними не встановлено пізніший термін набрання ними чинності. Це свідчить про терміновість вирішення питань у сфері кадрової політики.

Потрібно також зазначити, що Акти Вер­ховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, які не мають за­гального значення чи нормативного характе­ру, можуть не публікуватися за рішенням від­повідного органу. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлю­днюються шляхом надіслання відповідним державним органам та органам місцевого са­моврядування і доведення ними до відома пі­дприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність. Неопубліко - вані акти Верховної Ради України і Президе­нта України набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або орга­нами місцевого самоврядування, якщо орга­ном, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності (п.7). Проте, ці по­ложення не поширюється на акти про призна­чення на посаду.

Отже чинне законодавство розмежовує по­няття ненормативні акти та акти про призна­чення на посаду. Вимога щодо доведення до відома осіб, яким адресується акт про призна­чення передбачені тільки для ненормативних актів. Відтак не впливає на набрання чинності актом про призначення на посаду.

Останній вважається таким, що є чинним тільки з моменту прийняття. Щоправда, у За­конах України (наприклад, Закон України «Про державні адміністрації») може бути пе­редбачене відмінне. Зокрема, дата набрання чинності вказується у прийнятому акті про призначення.

Якщо співставити норми зазначеного По­рядку № 503/97 з положеннями нового Закону України «Про державну службу», то можна дійти висновку, що дата призначення на по­саду і є датою набрання чинності актом про призначення на посаду. Проте, чи правильна позиція законодавця?

Насамперед, потрібно відзначити, що з да­тою призначення закон пов’язує виникнення відносин найманої праці. Навіть і у тому ви­падку, коли для заміщення посади вперше потрібно скласти присягу.

Отже, за логікою законодавця, організація присяги повинна бути організована в день призначення. Відтак, цей день може співпасти з днем прийняття акту про призначення на посаду.

Проте, як видається, на практиці втілити такі положення закону в життя буде досить важко. Адже відповідно до чинного законо­давства суб’єкт призначення не зобов’язаний повідомляти про своє рішення особу, яка при­значається на посаду. З огляду на формулю­вання багатьох положень нового Закону Укра­їни «Про державну службу» такі функції мали би покладатися на суб’єктів кадрового забез­печення за місцем роботи (кадрову службу).

Також відомо з законодавства, що на підс­таві акту про призначення приймається наказ про призначення на посаду за місцем роботи. Хоча і не відомо, з якого часу обчислюється триденний строк, відведений для його видання - він повинен бути прийнятим. Наказ про приз­начення є актом локального характеру і у часі слідує за актом про призначень на посаду. Во­чевидь його виданню повинно обов’язково передувати повідомлень новопризначеній особі про позитивний результат заміщень посади. Адже саме у наказі має бути зазначе­на дата, з якої людина повинна почати пра­цювати на посаді і виконувати свої повнова­жень на займаній посаді.

Про те, що об’єктивно людина повинна бути повідомлена про призначення, вказує і ст.25 нової редакції Закону України «Про державну службу» Тут передбачено, що обов’язок ознайомити особу під розписку з правилами внутрішнього службового розпорядку та по­садовою інструкцією покладене на службу персоналу державної служби.

Відповідно до п. З ст.29 цього акту правила внутрішнього службового розпорядку дово­дяться до відома всіх державних службовців під розписку. Відтак не має значення, чи осо­ба вперше або повторно приймається на дер­жавну службу. Отже йдеться про ознайом­лення з правилами внутрішнього трудового розпорядку тільки працівника, а не особи, яка призначається на посаду.

З огляду на вищевикладене, як видається, деякі положень нового Закону України «Про державну службу» потребують змін із тим, щоб об’єктивно забезпечити виконань усіх вимог цього закону.

Складень присяги не обов’язково прив’я­зувати до дати призначення на посаду. Обо­в’язок організації її складення покладений по суті на суб’єкта, що виконує функції кадрово­го забезпечень. Важливо, щоб у якомога ко­ротші строки був виданий наказ про призна­чення на посаду, який по суті є наказом про зарахувань працівника на роботу. Це дозво­лить організувати кадрову роботу, повідомити новопризначену особу і в разі потреби створи­ти належні умови для складень присяги.

Складень присяги є важливим юридич­ним фактом, яким завершується укладень трудового договору з особою, яка заміщує посаду державної служби вперше. Вважаєть­ся, що відмова від цієї дії означає, що не були виконані усі юридичні дії, необхідні для ук­ладень відповідного трудового договору. Тому потрібно, на нашу думку, внести допов­нень до ст. 18 Закону України і узгодити її зі ст.25 та 29 цього акту.

Зокрема, доцільно передбачити положення наступного змісту «Служба персоналу зо­бов’язана організувати складення присяги в день призначень на посаду. Днем призна­чення на посаду вважається день набрання чинності рішенням (актом) про призначення у порядку, визначеного законодавством Украї­ни. Протягом трьох днів після призначень на посаду за місцем роботи працівника обов’яз­ково видається наказ про призначення на по­саду, зі зазначеньм дати початку роботи».

Варто також зауважити, що немає жодної норми у зазначеному законі щодо юридичних наслідків не складення присяги у випадку, скажімо, не організації її складення зі сторони служби персоналу Як видається, на виконань статті 18 нового Закону України «Про держав­ну службу» доцільно прийьти «Положень про організацію складень присяги особою, яка призначається на посаду державного слу­жбовця вперше», де можна було би належним чином врегулювати усі питань, які стосу­ються цього важливого юридичного факту.

Означена проблема правового регулюван­ня індивідуально-трудових відносин в сфері державного управлінь вказує на багато не­доліків, які виникають з моменту набранням чинності новим законодавством. Проте, пот­рібно відзначити важливий крок, який зроб­лений у напрямку удосконалення правового механізму забезпечень виникнення відносин найманої праці з окремими категоріями пра­цівників. Без сумніву, ними є державні служ­бовці, які в силу специфіки виконання трудо­вої функції повинні пройти більш складну процедуру прийняття на роботу для заміщен- ь відповідної посади.

ЛІТЕРАТУРА

1. Плахотнюк Н. Г. Процедури прийьття на посади державної служби в Україні: теоре -


Тико-правовий аспект / Плахотнюк Н. Г. // Університетські наукові записки. - 2005. - №4(16).-С. 326-332.

2. Прищепа О. I. Проблематика процеду-

Ри прийняття правових актів управління / Прищепа О. І. // Проблеми законності. -

2009. -№ 101. - С. 209-215.



Мокрицька Н. П. Складення присяги як умова виникнення відносин найманої праці з державним службовцем у новому Законі України «Про державну службу» / Н. П. Мо­крицька // Форум права. — 2013. — № 3. — С. 390—394 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j-pdf/FP_index. htm_2013_3_65.pdf

На основі аналізу чинного законодавства та положення нового Закону України «Про державну службу» досліджується юридичне значення складення присяги для виник­нення відносин найманої праці з державними службовцями, які вперше призначаються на посаду державної служби. Виявлено проблемні питання його застосування в проце­сі заміщення посади в порядку призначення на посаду та запропоновані шляхи щодо удосконалення правових норм в частині реалізації права на працю державними служ­бовцями.

Мокрицкая Н. П. Принесение присяги как условие возникновения отношений наемно­го труда с государственным служащим в новом Законе Украины «О государственной службе»

На основе анализа действующего законодательства и нового Закона Украины «О госу­дарственной службе» исследуется юридическое значение принесения присяги для воз­никновения отношений наемного труда с государственными служащими, которые впервые назначаются на должность государственной службы. Обнаружено проблем­ные вопросы его применения в процессе замещения должности в порядке назначения на должность и предложены пути по совершенствованию правовых норм в части реа­лизации права на труд государственными служащими.

Mokrytska N. P. Swearing As the Condition for the Occurrence of the Labor Relations with Public Officials in the New Law of Ukraine «On Civil Sendee»

On the basis of current legislation and the provisions of the new Law of Ukraine «On Civil Service» examines the legal significance of the oath for the emergence of wage labor relations with public officials who first appointed to the civil service. Identified areas of its application in the process of the office in the manner of appointment and applying the ways to improve the law regarding the right to work state employees.