joomla
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПОЛОЖЕННЯ ПОТЕРПІЛОГО В СУДОВОМУ РОЗГЛЯДІ ЗА 4.3 СТ.349 КПК УКРАЇНИ
Форум права

УДК 343.122(477)

C. B. ДАВИДЕНКО, канд. юрид. наук, На­ціональний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Ключові слова: процесуальний статус потерпі­лого, особлива процедура судового розгляду, ско­рочене судове слідство

В умовах побудови демократичної, соціа­льної, правової держави надзвичайно актуа­льною для науки кримінального процесу і практики законотворення є фундаментальна проблема забезпечення та захисту прав поте­рпілого в кримінальному судочинстві. При проведенні сучасної судово-правової рефор­ми та у зв’язку з прийняттям нового Криміна­льного процесуального кодексу України осо­бливої актуальності набувають питання зміцнення і розширення правового статусу постраждалої від кримінального правопору­шення особи, створення системи гарантій прав людини з метою своєчасного забезпе­чення її права на доступ до правосуддя та су­довий захист, вдосконалення процесуального механізму реалізації своїх прав потерпілим. Із цього випливає, що кримінальне процесуаль­не законодавство має гарантувати не тільки формальне дотримання прав потерпілого, але і його активність під час як досудового розс­лідування, так і судового розгляду щодо вста­новлення обставин, які підлягають доказу­ванню у кримінальному провадженні. На ефективне поновлення прав та законних інте­ресів постраждалих осіб орієнтують і сучасні міжнародні документи. Це зумовлює необ­хідність реформування національного зако­нодавства з метою приведення його у відпо­відність із загальноприйнятими європейськими стандартами в галузі прав лю­дини.

Проблема вдосконалення процесуального статусу потерпілої від злочину особи неодно­разово була предметом дослідження наукових праць та публікацій видатних вчених і прак­тиків дореволюційного періоду: С. В. Віктор - ського, М. В. Духовського, А. Ф. Коні, П. І. Люблінського, H. H. Полянського, А. К. Резона, H. H. Розіна, В. К. Случевського, Н. С. Таганцева, Д. Г. Тальберга, Л. Я. Таубера, І. Я. Фойницького та інших. Вагомий внесок у розробку питань, пов’язаних з особливостями процесуального положення потерпілого в кримінальному судочинстві, зробили такі на­уковці як С. А. Альперт, В. П. Божьєв, Л. В. Брусніцин, В. В. Вандишев, Б. Л. Ващук,

І. М. Гальперін, Л. В. Головко, М. І. Гошов - ський, Ю. О. Гурджі, К. Ф. Гуценко, В. О. Дуб - рівний, О. М. Ерделевський, В. А. Журавель, Л. В. Іл’їна, С. І. Катькало, Л. Д. Кокорев, В. О. Коновалова, О. П. Кучинська, В. З. Лука­шевич, В. Т. Маляренко, O. P. Михайленко, М. М. Михеєнко, Л. Л. Нескороджена, В. Т. Hop, І. Л. Петрухін, Г. Д. Побігайло, I I. Поте - ружа, Т. І. Присяжнюк, В. М. Савінов,

B. М. Савицький, М. В. Сенаторов, Н. П. Сіль- чева, М. В. Сіроткіна, Е. Л. Сидоренко, Ю. І. Стецовський, М. С. Строгович, Т. Л. Сироїд, Л. В. Франк, Л. І. Шаповалова, С. А. Шейфер,

C. І. Шимон, С П. Щерба, В. П. Шибіко,

С. В. Юношев, В. Є. Юрченко, В. М. Юрчишин та інші. Незважаючи на те, що цій багатоас - пектній проблематиці присвячено чимало на­укових досліджень, сьогодні залишаються не вирішеними питання стосовно особливостей процесуального положення потерпілого в су­довому провадженні, а саме, на одному з ета­пів судового розгляду - скороченому судово­му слідстві (ст.349 КПК) (за термінологією КПК - судовому розгляді). Питанням скоро­ченого судового слідства, особливим поряд­кам судового розгляду присвячено роботи ві­домих вітчизняних (Н. В. Глинської, Л. М. Лобойка, В. Л. Льовкіна, Т. М. Марітчака, І. Ю. Мірошникова, В. О. Попелюшка, Д. В. Філіна,

С. Л. Шаренко та інших) і зарубіжних (О. В. Гладишевої, С. П. Грішина, В. В. Дорошкова, Т. К. Рябініної, С. В. Супруна та інших) фахів­ців у галузі кримінального процесу. Через фрагментарність правового регулювань окремих положень даного інституту у судовій практиці виникають питання, що потребують адекватної процедури їх вирішень, оскільки відсутність останньої негативно впливає на практику застосування зазначених норм. От­же, окреслена проблема на нинішньому етапі набуває важливого теоретичного та практич­ного значення. Наведене свідчить про актуа­льність поставлених питань і необхідність вдосконалення відповідних положень кримі­нального процесуального закону, які закріп­люють особливості функціонувань цього інституту. Передбачивши статтею 349 КПК в кримінальному судочинстві України можли­вість існування скороченого порядку судово­го розгляду і визначаючи підстави та умови проведення скороченого судового слідства, законодавець водночас оминає вирішень ці­лої низки питань. Тому, не вдаючись до зага­льної характеристики, аналізу недоліків та переваг означеного порядку судового розгля­ду, спробуємо дослідити ці питань лише в частині забезпечень процесуальних прав по­терпілого при застосуванні норм даного ін­ституту, що і є метою статті.

Перспективним напрямком реформування та однією з найважливіших тенденцій пода­льшого розвитку сучасного кримінального процесу України є необхідність диференціації кримінальної процесуальної форми шляхом введень спрощених і скорочених процедур, як прогресивного засобу підвищень ефекти­вності кримінального судочинства та оптима­льного вирішення завдань кримінального провадження. Метою встановлень таких правових процедур є раціоналізація та прис­корення кримінального проваджень при од­ночасній процесуальній та ресурсній еконо­мії. Разом із тим, слід зазначити, що в процесуальній науці спрощений порядок про­ведень судового слідства отримав неодно­значні оцінки правознавців [1, с. 186]. Поло­ження ч. З ст.349 КПК нерідко оцінюються як такі, що суперечать правовим приписам ціло­го ряду норм КПК, не узгоджуються з загаль­ними принципами кримінального проваджен­ня та не відповідають основним конституційним засадам судочинства в Укра­їні. Зокрема, у п. 1 постанови Пленуму Верхо­вного Суду РФ № 60 від 05.12.2006 р. «Про застосувань судами особливого порядку су­дового розгляду кримінальних справ» реко­мендується звернути увагу судів на недопус­тимість обмеження прав учасників судового розгляду в особливому порядку, а також обов’язковість дотримань принципів кримі­нального судочинства.

Будь-яке спрощення, як виключення із за­гального порядку судового розгляду, має здійснюватися шляхом впроваджень ефек­тивного правового механізму, який дозволяє належним чином забезпечити процесуальні права, свободи та законні інтереси учасників кримінального провадження, тобто як за ра­хунок збереження та посилення передбачених законом гарантій їхніх прав, так і через ство­рення додаткових процесуальних гарантії прав особи, втягнутої в орбіту кримінального судочинства. Ця вимога грунтується насампе­ред на положенні про те, що пріоритетним публічно-правовим обов’язком держави є за­безпечень прав і свобод людини (ст. З Кон­ституції України). На доцільність застосуван­ня спрощених судових процедур вказано й у Рекомендації № Я (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи від 17.09.1987 р. «Щодо спро­щень кримінального правосуддя». Запрова­джена у вітчизьне судочинство скорочена процедура судового слідства на сьогодні в різних формах відома багатьом країнам світу

- Англії, Білорусі, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Словаччині, СІЛА, Франції, Чехії та іншим.

На початку судового слідства (за терміно­логією КПК - судового розгляду) головуючий з’ясовує думку учасників судового прова­джень про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх досліджень, про що зазна­чається в ухвалі суду (ч. ч.І, 2 ст.349 КПК). Визначень обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження під час судового слідства має виключно важливе значень для постановлень законного і об­грунтованого судового рішень. За загальним правилом обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих об­ставин, які підтверджені доказами, дослідже­ними під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК (ч. З ст.370 КПК). Однак, згідно з ч. З ст.349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують уча­сники судового проваджень, визнати недо­цільним дослідження доказів щодо тих фак­тичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розу­міють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому випадку во­ни будуть позбавлені права оскаржити ці об­ставини в апеляційному порядку. Виходячи з вищенаведеного, фактичні обставини, які під­лягають доказуванню у кримінальному про­вадженні (ст.91 КПК), вважаються встанов­леними та дослідженими в даному судовому засіданні.

Тлумачень положень ч. З ст.349 КПК до­зволяє дійти висновку, що обов’язковими умовами дотримань вимог закону при про­веденні скороченого судового слідства є на­ступні: а) згода учасників судового прова­джень з обставинами кримінального правопорушення, як вони встановлені під час досудового розслідувань; відсутність будь - яких заперечень щодо правильності їх вста­новлень з боку учасників процесу; а також їх згода на проведень скороченого судового слідства. Тобто, суд повинен щодо цього з’ясувати думку учасників провадження; б) роз’яснень судом зазначеним особам змісту фактичних обставин; впевненість суду в тому, що їх позиція щодо визнань цих обставин є добровільною; роз’яснень судом учасникам кримінального провадження процесуальних наслідків проведення скороченого судового слідства в частині неможливості апеляційного оскарження обставин, які ніким не оспорюва­лися в суді першої інстанції, а тому і не були досліджені відповідні докази в судовому засі­данні [1, с. 187]. При цьому, як відзначається в інформаційному листі ВССУ з розгляду циві­льних і кримінальних справ № 223-1446/0/4-

12 від 05.10.2012 р. «Про деякі питання по­рядку здійснень судового розгляду в судо­вому провадженні у першій інстанції відпові­дно до Кримінального процесуального кодексу України» такі роз’яснень суду та пояснення обвинуваченого, потерпілого, про­курора та інших щодо цього мають бути відо­бражені в усіх засобах фіксування криміналь­ного проваджень.

У зв’язку з цим виникає питань щодо мо­жливості проведення скороченого судового слідства в разі відсутності потерпілого за умови, якщо обвинувачений, його захисник та прокурор не заперечують проти даного по­рядку. Вбачається, що вирішення даного пи­тань повинне ґрунтуватися на загальних за­садах участі потерпілого в судовому засіданні. Відповідно до п. 12 постанови Пле­нуму Верховного Суду України від 02.07.2004 р. № 13 «Про практику застосу­вань судами законодавства, яким передбаче­ні права потерпілих від злочинів», суди зо­бов’язані вживати всіх можливих заходів до забезпечень участі потерпілого в судовому засіданні. Якщо в судове засідань не прибув за викликом потерпілий, який належним чи­ном повідомлений про дату, час і місце судо­вого засідань, суд, заслухавши думку учас­ників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з’ясувати всі обставини під час судового роз­гляду, вирішує питань про проведень судо­вого розгляду без потерпілого або про відкла­дення судового розгляду (ст.325 КПК). Судовий розгляд за відсутності потерпілого (законного представника) без виклику його у судове засідань є істотним порушеньм його процесуальних прав і може стати підставою для скасування вироку чи іншого судового рішень. Окреслена вимога знаходить своє безпосереднє відображення в міжнародних документах. Так, згідно з Рекомендацією № Я (85) 11 Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо положення потерпілого в рамках кри­мінального права та кримінального процесу» від 28.06.1985 р. потерпілий повинен бути по­інформований про дату і місце проведень розгляду, що стосується злочину, внаслідок якого він постраждав. Отже, суд зобов’язаний вжити заходів до забезпечення участі потер­пілого в судовому засіданні та з’ясувань йо­го позиції щодо можливості проведень ско­роченого судового слідства. Вважаємо, що в чинному кримінальному процесуальному за­коні варто передбачити нормативне положен­ня щодо обов’язкової участі потерпілого або його представника як одну з найважливіших умов застосування особливого порядку судо­вого розгляду. В разі неявки цих учасників проваджень в судове засідання в застосу­ванні прискореної процедури повинно бути відмовлено, і суд зобов’язаний прийьти рі­шень про проведення судового розгляду в загальному порядку [2, с.34-35; 3, с.65], як це закріплено, наприклад, у ч. ч.З, 4 ст.314, ч. б ст.316 КПК РФ та продовжити досліджувати докази в повному обсязі. Як виключення вба­чається за можливе проведення скороченого судового розгляду у відсутності потерпілого за наявності попередньо отриманої від нього письмової заяви про згоду на застосувань даного порядку [4, с.175], яка обов’язково приєднується до матеріалів кримінального провадження. При особистій явці потерпілого відповідна усна заява заноситься до журналу судового засідання [5, с.16].

Що стосується впевненості суду в тому, що визнання сторонами фактичних обставин є добровільним, то воно досягається шляхом детального з’ясування в судовому засіданні їх позиції та правильності розуміння змісту кон­кретних фактичних обставин. Тому порушен­ням прав потерпілого слід визнавати ті випа­дки, коли суд лише запитує його думку щодо можливості проведень скороченого судового слідства [1, с. 189]. При цьому потерпілий свою згоду повинен висловити у визначеній і категоричній формі. Якщо в потерпілого є законний представник чи представник, його згода має бути прийнята після консультації зі своїм представником, адже суд повинен пере­конатися в тому, що думка потерпілого но­сить самостійний, добровільний і свідомий характер [6, с.32].

Вищевикладене дозволяє зробити висно­вок про те, що суд, вирішуючи питання про можливість проведення судового розгляду в порядку ч. З ст.349 КПК зобов’язаний встано­вити наявність необхідних для цього підстав і умов, а також впевнитися в тому, що потерпі­лий усвідомлює сутність, особливості та пра­вові наслідки застосування нормативних по­ложень ч. З ст.349 КПК. При цьому в матеріалах кримінального проваджень ма­ють бути документи, що засвідчують відсут­ність заперечень потерпілого та підтверджу­ють його волевьвлень, позицію щодо даного питання [7, с.16]. Водночас факт здій­снень таких процесуальних дій повинен фік­суватися в журналі судового засідання, адже саме на неправильність цього документу уча­сники вправі подавати зауважень. Відсут­ність у журналі відомостей про роз’яснень змісту ч. З ст.349 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і однією з найпоширеніших підстав для повер­нень кримінального проваджень на новий судовий розгляд [8, с.371].

Вивчень проблематики окресленого пи­тань, аналіз чинного законодавства України, даних судової статистики, практики судового розгляду даної категорії кримінальних прова­джень місцевих судів свідчить про незрозумі­лість та спірність багатьох теоретичних по­ложень інституту, що не тільки викликає дискусії в наукових колах, але й призводить до не одностайної практики застосувань йо­го норм [9, с. 186]. Отже, можна констатувати, що при більш детальній розробці правової регламентації процедури скороченого судово­го слідства доцільним вбачається передбачи­ти основні положень, які чітко визначають порядок прийняття рішення щодо обсягу та послідовності дослідження доказів за ч. З ст.349 КПК, що в свою чергу перешкоджати­ме зволіканню процесу та дозволить забезпе­чити прозорість цієї процедури. Слід наголо­сити на тому, що запровадження таких особливих процедур судового розгляду пот­ребує вироблення концептуальних пропози­цій і рекомендацій, спрямованих на подальше вдосконалення вітчизьного кримінального процесуального законодавства, яке регулює це питання, а також відповідної практики йо­го застосувань.

ЛІТЕРАТУРА

1. Потерпілий від злочину (міждисциплі­нарне правове дослідження) : монографія / кол. авторів ; за заг. ред. : Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова. - X. : Вид-во Кроссроуд, 2008. - 364 с.

2. Дорошков В. В. Особый порядок при­нятия судебного решения при согласии обви­няемого с предъявленным ему обвинением /

В. В. Дорошков // Российский судья. - 2004. - № 9. - С. 32-36.

3. Халиков А. Вопросы, возникающие при особом порядке судебного разбиратель­ства / А. Халиков // Российская юстиция. -

-№ 1. - С. 63-65.

4. Шаренко С. Проблеми скороченого судового розгляду кримінальної справи / С. Шаренко // Вісник Акад. правових наук Укра­їни.-2005.-№ 1 (40).-С. 175-181.

5. Бурсакова, М. С. К вопросу о правовой природе особого порядка судебного разбира­тельства и проблемах его совершенствования / М. С. Бурсакова, А. А. Шамардин // Россий­ский судья. - 2005. - № 10. - С. 13-16.

6. Татьянина Л. Особый порядок приня­тия судебного решения / Л. Татьянина // За­конность. - 2003. - № 12. - С. 30-33.

7. Парфенов В. Н. Проблемы обеспече­ния прав и законных интересов потерпевшего при особом порядке принятия судебного ре­шения в связи с заключением досудебного соглашения о сотрудничестве / В. Н. Парфе­нов // Российский судья. - 2009. - № 11. - С. 15-18.

8. Сопронюк І. Проблеми реалізації ч. 3 ст. 299 КПК України / I. Сопронюк // Про­блеми державотворення і захисту прав люди­ни в Україні : матеріали XVII регіональної наук.-практ. конф. (3-4 лютого 2011 р., м. Львів). - Львів : Юрид. ф-т Львівськ. нац. ун­ту ім. Івана Франка, 2011. - С. 371-373.

9. Глинська Н. В. Поняття та критерії ефективності скороченого судового слідства /

Н. В. Глинська // Питань боротьби зі зло­чинністю. -2008. - Вип. 15. - С. 182-197.


Давиденко С. В. Особливості процесуального положення потерпілого в судовому розгляді за ч. З ст.349 КПК України / С. В. Давиденко // Форум права. — 2013. — № 2. —

С. 105—109 [Електронний ресурс].

Досліджено специфіку процесуального статусу потерпілого в судовому провадженні, а саме, на одному з етапів судового розгляду - скороченому судовому слідстві як особливої процедури судового розгляду. Сформульовано обґрунтовані пропозиції із вдосконалення нормативного регулювання окреслених положень даного правового інституту.

Давыденко С. В. Особенности процессуального положения потерпевшего в судебном разбирательстве по ч. З cm349 УПК Украины

Исследована специфика процессуального статуса потерпевшего в судебном производ­стве, а именно, на одном из этапов судебного рассмотрения - сокращенном судебном следствии как особой процедуры судебного разбирательства. Сформулированы обос­нованные предложения по усовершенствованию нормативного регулирования указан­ных положений данного правового института.

Davidenko S. V. Features of the Procedural Status of the Victim in the Proceedings under Part 3 of Clause 349 of the CPC of Ukraine

The specificity of the procedural status of victim in court proceedings, namely, at any stage of judicial review - the Reduction of the court proceedings as a special procedure of court proceedings Investigated. Formulated based proposals for improve these regulatory provi­sions of the lawfully-Institute.