joomla
ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ ПРИ ВИКОНАННІ ПОКАРАННЯ У ВИДІ АРЕШТУ
Форум права

УДК 347.963

0. 0. Ш АНДУЛ А, канд. юрид. наук, доц., Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Ключові слова: прокурор, прокурорський нагляд, арешт, кримінальні покарання, не пое 'язані із позбавленням волі, прокурорська перевірка, аре- штні доми, засуджений

Актуальність обраної теми зумовлюється необхідністю неухильного забезпечення за­конності при виконанні кримінальних пока­рань, важливою гарантією якого є здійснення прокурорського нагляду. Додержання закон­ності при виконанні покарань у виді арешту вимагає підвищеної уваги прокурора з огляду на те, що хоча воно і віднесено законодавцем до кримінальних покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, проте здійснюється в умовах ізоляції засудженого від суспільства. В цих умовах стає необхідним теоретичне до­слідження проблем прокурорського нагляду за законністю виконань арешту як криміна­льного покарання.

Проблеми прокурорського нагляду за до­держанням законів при виконанні криміналь­них покарань розглядали такі дослідники, як П. М. Каркач, М. В. Косюта, М. П. Курило,

A. B. Лапкін, Р. В. Лемак, В. І. Прищепа та ін. Разом з тим, прокурорський нагляд за додер - жаньм законів при виконанні кримінального покарань у виді арешту досі не став предме­том самостійного наукового дослідження. У зв’язку з цим існує необхідність подолань даної теоретичної прогалини і розроблень на цьому ґрунті відповідних рекомендацій нау­кового та методичного характеру, спрямова­них на підвищень ефективності прокурорсь­кого нагляду за законністю виконань кримінального покарання у виді арешту, що і є метою статті.

Особливості прокурорського нагляду за законністю виконання кримінального пока­рань у виді арешту зумовлені насамперед правовою природою даного кримінального покарань. При цьому необхідно враховува­ти, що, відповідно до ст.51 Кримінального кодексу України (далі - КК України) [1], по­карання у виді арешту за ступенем суворості займає проміжне становище між такими по - караньми, як конфіскація майна і обмежень волі. Виходячи із розділу 2 Кримінально - виконавчого кодексу України (далі - КВК України) [2], це покарань віднесено до кри­мінальних покарань, не пов’язаних із позбав­ленням волі.

Розширень сфери застосувань останніх є тенденцією останнього часу, яку дослідники пов’язують із прагненням законодавця роз­ширити арсенал засобів кримінально-право­вого впливу на правопорушників [3, с. 110]. Практика їх призначень судами схвально оцінюється науковцями і громадськістю [4, с.75; 5, с.86], а також відповідає міжнародним стандартам застосувань кримінальних пока­рань, зокрема втіленим у Стандартних міні­мальних правил Організації Об’єднаних На­цій стосовно заходів, не пов’язаних з тюремним ув’язненьм (Токійських прави­лах) [6] та інших документах. Підвищенню ефективності застосування кримінальних по­карань, не пов’язаних із позбавленням волі, і, зокрема, арешту, спрьє неухильне додер­жань законності в процесі їх виконання, яке у великій мірі залежить від якості прокурор­ського нагляду на даному напрямі. Таким чи­ном, від належної організації і здійснень прокурорського нагляду у цій сфері залежить загальна ефективність застосування криміна­льних покарань, не пов’язаних із позбавлен­ням волі, і впровадження в Україні відповід­них міжнародних стандартів.

Разом із тим, прокуророві необхідно вра­ховувати, що, відповідно до ст.60 КК Украї­ни, покарань у виді арешту полягає в три­манні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців. Таким чином, характерною ознакою даного кримінального покарання є ізоляція засудженого від суспільства, тому воно має вищий ступінь правообмежень для засудже­ного, ніж інші покарань, не пов’язані із поз­бавленням волі. У зв’язку із цим соціальне значень здійснень прокурорського нагляду у сфері виконань даного покарання значно посилюється.

Порядок і умови виконань покарання у виді арешту регулюються главою 12 КВК України і розділом 3 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань [7]. При цьому варто звернути увагу те, що відпо­відно до ч.2 ст.51 КВК України на засудже­них до арешту поширюються обмежень, встановлені кримінально-виконавчим законо­давством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлень волі. З огляду на це, біль­шість дослідників розглядають вказаний вид покарань як такий, що більше тяжіє до поз­бавлення волі, ніж до інших покарань, не пов’язаних із позбавленьм волі [8, с.415]. Це визначає специфіку прокурорського нагляду за додержаньм законів при виконанні пока­рань у виді арешту, яка в цілому має аналогі­чні предмет і методику, як й прокурорські пе­ревірки додержання законності в установах виконання покарань, розглянуті на моногра­фічному рівні М. П. Курилом [9], Р. В. Лема - ком [10] та іншими дослідниками.

У сфері, що розглядається, наглядові пов­новажень прокурора традиційно поділяють на три групи, які спрямовані на: 1) вьвлення порушень закону (а також причин, що їх по­роджують, і умов, що їм спрьють);

2) усунення порушень закону (обставин, що їм сприяють); 3) попереджень (запобігання) порушень законів [11, с. 171]. До першої гру­пи повноважень, що передбачаються стаття­ми 12, 20, 44 Закону України «Про прокура - туру», відносяться такі, як: відвідувань установ виконань покарань, особисте опиту­вань засуджених; перевірка законності нака­зів, розпоряджень та постанов адміністрації зазначених установ; розгляд заяв і скарг гро­мадян. Повноважень другої та третьої групи втілюються у формі актів прокурорського ре­агування, якими є: постанови і вказівки про­курора щодо додержання встановленого за­конодавством порядку і умов тримання засуджених (ст.45 Закону України «Про про­куратуру», п.2 ст.22 КВК України), подань прокурора (ст.23 Закону України «Про про­куратуру»).

При цьому необхідно звернути увагу на те, що проект Закону України «Про прокурату­ру», прийнятий за основу Верховною Радою України від 08.11.2013 р. [12], у ч. І ст.27 пе­редбачає більш широке коло наглядових пов­новажень прокурора. Так, зазначається, що прокурор при здійсненні нагляду за додер­жаньм законів при виконанні судових рі­шень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового ха­рактеру, пов’язаних з обмеженьм особистої свободи громадян, має право: 1)у будь-який час за пред’явлення посвідчень, що підтвер­джує займану посаду, відвідувати місця три­мань затриманих, попереднього ув’язнень, установи, в яких засуджені відбувають пока­рання, установи, де перебувають особи, щодо яких застосовані примусові заходи медичного або виховного характеру, та будь-які інші мі­сця, в яких особи примусово тримаються за судовим рішенням або рішенням адміністра­тивного органу; 2) опитувати осіб, які пере­бувають у місцях, зазначених у пункті 1 цієї частини, з метою отримання інформації про умови їх тримання та поводжень з цими особами, знайомитися з документами, на під­ставі яких ці особи тримаються у таких міс­цях, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру; 3) перевіряти закон­ність наказів, розпоряджень, інших актів ві­дповідних органів і установ та в разі їх не­відповідності законодавству вимагати від посадових чи службових осіб їх скасування та усунення порушень закону, до яких вони при­звели, а також скасовувати незаконні акти ін­дивідуальної дії; 4) вимагати від посадових чи службових осіб надань пояснень щодо до­пущених порушень, а також вимагати усу­нень порушень та причин і умов, що їм сприяли, притягнення винних до передбаче­ної законом відповідальності; 5) знайомитися з матеріалами виконавчого провадження що­до виконання судових рішень у кримінальних справах, робити з них виписки, знімати копії та в установленому законом порядку оскар­жувати рішень, дії чи бездіяльність держав­ного виконавця; 6) вимагати від керівників органів вищого рівня проведень перевірок підпорядкованих і підконтрольних органів та установ попереднього ув’язнення, виконання покарань, застосування заходів примусового характеру та інших місць, в яких особи при­мусово тримаються за судовим рішеньм або рішенням адміністративного органу; 7) звер­татися до суду з позовом (заявою) у визначе­них законом випадках.

Основною формою реалізації повноважень прокурора по виявленню порушень закону при виконанні кримінальних покарань у виді арешту є прокурорська перевірка. Відповідно до п. Ю галузевого наказу Генерального про­курора України № 7 гн від 12.04.2013 р. «Про організацію прокурорського нагляду за доде­ржанням законів при виконанні судових рі­шень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженьм особис­тої свободи громадян» [13], перевірки додер­жань законодавства щодо виконань судо­вих рішень у кримінальних провадженьх та інших примусових заходів у арештних домах проводяться щомісячно. Вказану періодич­ність можна пояснити нетривалими (від одно­го до шести місяців) строками перебувань засуджених у вказаних установах.

Об’єкт перевірки може бути визначений відповідно до положень ст.50 КВК України, згідно з якими особи, засуджені до арешту, відбувають покарань, як правило, за місцем засудження в арештних домах, а військовос­лужбовці - на гауптвахтах. Засуджений від­буває весь строк покарання в одному арешт - ному домі. Переведень засудженого до арешту з одного арештного дому до іншого допускається в разі його хвороби або для за­безпечень його безпеки, а також з інших по­важних причин, що перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в даному арешт - ному домі. Разом із тим, прокурор повинен враховувати, що згідно із п.19 Правил внут­рішнього розпорядку установ виконань по­карань, особи, засуджені до арешту, тимчасо­во, до створень арештних домів, відбувають покарань в СІЗО за місцем засудження. За­галом, практику перебувань засуджених до арешту в СІЗО необхідно визнавати хибною, оскільки це не лише викривляє зміст пока­рання, а є й грубим порушенням прав засу­джених [14]. Тому при виявленні фактів, коли засуджені до цього виду покарання трима­ються у СІЗО, за наявності арештного дому, прокурор повинен ініціювати переведень засудженого до відповідної установи вико­нань покарань.

При проведенні перевірки прокурор пови­нен встановити відповідність закону порядку і умов виконання покарання у виді арешту. Так, передусім прокурор має перевірити за­конність перебування осіб у арештних домах При цьому прокурор повинен з’ясувати: підс­тави і порядок поміщень особи до відповід­ної установи; додержань строків тримань засудженого; підстави звільнень від відбу­вань покарань тощо [15, с. 118]. У разі, коли прокурором буде встановлено, що засудже­ний тримається у арештному домі без достат­ньої правової підстави, якою є вирок суду, що набрав законної сили, або ж строки відбуван­ня цього покарання, визначені судом, спли­нули, прокурор зобов’язаний негайно звіль­нити особу на виконань повноважень, передбаченого п. З ч.2 ст.44 Закону України «Про прокуратуру». Наприклад, за 9 місяців 2013 року прокурорами звільнено 2 осіб, які незаконно утримувалися у арештних домах [16] із загальної кількості 564 особи, які, за інформацією Державної пенітенціарної служ­би України, відбувають покарання у вигляді арешту [17].

Поряд із цим, прокурор встановлює, чи до­держується при виконанні вказаного виду по­карання вимога щодо ізоляції засуджених від суспільства, а також щодо роздільного три­манням чоловіків, жінок, неповнолітніх та засуджених, які раніше відбували покарань в місцях позбавлень волі. Відповідно до ст.51 КВК України і п.19 Правил засуджених роз­міщують у камерах з дотриманьм таких умов: чоловіків - окремо від жінок; неповно­літніх - окремо від усіх інших категорій засу­джених; засуджених, яких уперше притягнуто до кримінальної відповідальності, - окремо від осіб, які раніше притягались до криміна­льної відповідальності; засуджених, які рані­ше відбували покарань у виді позбавлень волі, - окремо від засуджених, які раніше не відбували покарань у виді позбавлень волі; засуджених, які раніше працювали в суді, ор­ганах прокуратури, юстиції та правоохорон­них органах, - окремо від інших засуджених; іноземних громадян і осіб без громадянства, як правило, окремо від інших засуджених. Крім того, прокурор повинен встановити, чи було враховано при розміщенні засуджених у камерах рекомендації соціально-психологіч­ної служби установи.

Також прокурор повинен з’ясувати додер­жань спеціальних заборон, накладених на засуджених до цього виду покарань, а також забезпечення реалізації наданих їм прав. Так, відповідно до ч. З ст.51 КВК України, засу­дженим до арешту забороняється: побачень з родичами та іншими особами, за виьтком адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надань право­вої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; одержань посилок (пере­дач) і бандеролей, за виьтком посилок (пе­редач), що містять предмети одягу за сезоном. Разом з тим, прокурор має перевірити додер­жань прав засуджених до покарань у виді арешту, зокрема: витрачати для придбання продуктів харчування і предметів першої по­треби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мі­німального розміру заробітної плати на мі­сяць; мати прогулянку тривалістю до однієї години, а для неповнолітніх - до двох годин; на телефонну розмову з близькими родичами (за виьткових обставин).

Належну увагу прокурор має приділити за­конності залучень осіб, засуджених до аре­шту, до праці. При цьому необхідно встано­вити відповідність закону видів робіт, до яких залучаються засуджені, тривалість таких ро­біт тощо. Відповідно до ст.52 КВК України, засуджені можуть залучатися без оплати пра­ці до робіт з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забез­печень арештних домів продовольством. До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості і не більш як на дві го­дини на день. При цьому необхідно підтрима­ти Ю. В. Шинкарьова, який вважає, що неза - лучення засуджених до арешту до трудового процесу може негативно вплинути на досяг­нень цілей покарання, тому необхідно та ці­лком можливо засуджених до арешту залуча­ти до оплачуваної праці, яка є одним з основних засобів виправлення [18, с.9].

Перевіряючи вказані питання, прокурор має керуватися не лише національним зако­нодавством, а й міжнародними стандартами, відповідно до яких праця засуджених розгля­дається у якості їхнього обов’язку, при цьому ставиться у залежність від їх фізичних та пси­хічних здібностей. Праця засуджених не по­винна приносити їм страждань. Організація та методи роботи в установах виконань пока­рань повинні бути максимально наближеними до тих, які існують поза ними, однак інтереси засуджених та їх професійна підготовка не повинні підкорятися виключно міркуванням отримань прибутку від праці засуджених в цих установах (пп.71.2, 72.1-2 Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями від 1955 р.) [19].

Також у полі зору прокурора має перебу­вати додержання закону при застосуванні до осіб, засуджених до арешту, заходів заохо­чення та стягнення. Ці питання визначаються ст.54 КВК України, згідно з якою за сумлінну поведінку до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися заходи заохочення у виді подяки або дострокового зняття раніше накладеного стягнення. За порушення поряд­ку відбування покарання у виді арешту до осіб, засуджених до арешту, можуть застосо­вуватися заходи стягнень у виді догани або поміщення в карцер строком до десяти діб. Особливої уваги заслуговує законність засто­сування останнього виду стягнень. При цьо­му прокурор перевіряє законність і обґрунто­ваність постанови начальника арештного дому, на підставі якої застосовується стяг­нень у виді поміщення в карцер. Якщо за­стосування даного стягнень вьвиться неза­конним та необгрунтованим, прокурор має звільнити засудженого з карцеру власною по­становою.

Окремої уваги заслуговують питань про­курорського нагляду за законністю відбувань арешту засудженими військовослужбовцями. Відповідно до ст.55 КВК України, військовос­лужбовці, засуджені до арешту, відбувають покарань на гауптвахті. Прокурор має пере­вірити додержання вимог закону щодо розді­льного тримань на гауптвахті: засуджені військовослужбовці з числа офіцерського складу тримаються окремо від інших катего­рій військовослужбовців; засуджені військо­вослужбовці, які мають звань прапорщиків, мічманів, сержантів і старшин, тримаються на гауптвахті окремо від військовослужбовців рядового складу; засуджені військовослужбов­ці, які проходять службу за призовом, трима­ються окремо від засуджених військовослуж­бовців, які проходять службу за контрактом. Крім того, прокуророві слід враховувати, що, на відміну від виконань покарань у вигляді позбавлення волі, при відбуванні арешту для засуджених військовослужбовців праця не є обов’язковою [20, с.132].

Прокурорські перевірки додержання зако­нодавства щодо виконань судових рішень у кримінальних провадженьх та інших приму­сових заходів на гауптвахтах проводяться щодекадно відповідно до п.10 галузевого на­казу Генерального прокурора України № 7 гн. їх здійснюють прокурори з нагляду за додер - жаньм законів у воєнній сфері відповідно до п. 17.2 галузевого наказу Генерального проку­рора України № 12 гн 12.04.2013 р. «Про осо­бливості діяльності прокуратур з нагляду за додержаньм законів у воєнній сфері» [21].

За наслідками проведеної перевірки ареш­тного дому чи гауптвахти прокурор складає довідку, а також готує та вносить акти проку­рорського реагування: постанови, вказівки, подання, заяви до суду. За статистичними да­ними, за 9 місяців 2013 р. прокурорами у цій сфері внесено 16 актів прокурорського реагу­вань, які розглянуто уповноваженими осо­бами зі вжиттям заходів до усунення пору­шень закону; притягнуто до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної відповідаль­ності 7 працівників Державної пенітенціарної служби України за допущені ними порушен­ня в сфері виконань кримінального покаран­ня у виді арешту [16].

Таким чином, прокурорський нагляд є діє­вим засобом забезпечень за додержань за­конів при виконанні покарань у виді ареш­тую. При цьому він має багато спільних рис щодо тактики і методики реалізації з проку­рорським наглядом за додержанням законів при виконанні покарань у виді позбавлень волі, що зумовлюється правовою природою покарань у виді арешту. Це повинно врахову­ватися прокурорами у безпосередній практич­ній діяльності, а також при розробці науково - методичних рекомендацій щодо здійснень прокурорського нагляду за законністю вико­нань кримінального покарань у виді арешту.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://zakon2.rada. gov. ua/laws/main.

2. Кримінально-виконавчий кодекс Украї­ни : від 11.07.2003 р. // ВВР України. - 2004. - №3.-Ст. 21.

3. Меркулова В. О. Кримінологічні конце­пції альтернативних мір покарання /

B. О. Меркулова // Вісник Одеськ. ін-ту внутр. справ. - 2005. - № 3. - С. ІЮ-114.

4. Богатирьов І. Моніторинг ставлень громадськості до покарань, альтернативних позбавленню волі в Україні / І. Богатирьов // Юридична Україна. - 2005. - № 4. - С. 75-78.

5. Вербенський М. Г. Покарання, не пов’язані з позбавленням волі: загальна хара­ктеристика і проблеми застосувань / М. Г. Вербенський // Новий Кримінальний кодекс України: Питань застосувань і ви­вчень : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 25-26 жовтня 2001 р. ) - К. : Юрі - нком Інтер, 2002. - С. 86-89.

6. Стандартные минимальные правила Ор­ганизации Объединенных Наций в отноше­нии мер, не связанных с тюремным заключе­нием (Токийские правила) / приняты резолюцией Генеральной Ассамблеи ООН 45/110 : от 14.12.1990 г. // Международные акты о правах человека. - М., 1998. -

C. 215-225.

7. Правила внутрішнього розпорядку уста­нов виконань покарань: затверджено нака­зом ДЦУПВП : від 25.12.2003 р., № 275 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 52 - Т. 2. - Ст. 2898.

8. Кримінально-виконавче право України /

А. П. Гель, Г. С. Семаков, І. С. Яковець. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 624 с.

9. Курило М. П. Прокурорський нагляд за додержаньм прав та законних інтересів за­суджених до позбавлення волі: дис. ... канди­дата юрид. наук : 12.00.10 / Курило М. П. - X., 1998.- 188 с.

10. Лемак Р. В. Прокурорський нагляд за додержаньм законів в установах виконань покарань : монографія / Р. В. Лемак. - X.,

2013. -224 с.

11. Спиридонов Б. М. Прокурорский на­дзор за соблюдением законности в исправи­тельно-трудовых учреждениях / Б. М. Спи­ридонов. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1978. - 204 с.

12. Проект Закону України «Про прокура­туру» : від 08.11.2013 р. [Електронний ресурс].

- Режим доступу: Http://wl. cl. rada. gov. ua/pls/ zweb2/webproc4_l? pß511=48935.

13. Наказ Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержаньм законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а та­кож при застосуванні інших заходів примусо­вого характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян» : від 12.04.2013 p., № 7 гн [Електронний ресурс]. - Режим досту­пу: Http://www. gp. gov. ua/ua/gl. html?_m= publications&t =rec&id=94102.

14. Мельник М. Арешт - нове покарання, але відбувають його в тій же тюрмі / М. Мельник // Хрещатик. - 2002. - № 23.

15. Лапкін А. В. Основи прокурорської ді­яльності в Україні : навч. посіб. у схемах /

А. В. Лапкін ; за ред. І. Є. Марочкіна. - X. : Право, 2013. - 136 с.

16. Звіт про роботу прокурора за 9 місяців 2013 р. [Електронний ресурс]. - Режим дос­тупу : http : //www. gp. gov. ua/ua/stat. html.

17. Загальна характеристика Державної кримінально-виконавчої служби України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. kvs. gov. Ua/peniten/control/main/uk/p ublish/article/628075.

18. Шинкарьов Ю. В. Арешт як вид кримі­нального покарання та особливості правового регулювань його виконання та відбування : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / Ю. В. Шин­карьов. - Л., 2007. - 19 с.

19. Мінімальні стандартні правила ООН щодо поводження з в’язнями від 30.08.1955 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http : // zakon. rada. gov. ua.

20. Кримінально-виконавче право : підруч­ник / В. В. Голіна, A. X. Степанюк, О. В. Ли - содєд та ін. ; за ред. В. В. Голіни і A. X. Сте - панюка. - X. : Право, 2011. - 328 с.

21. Наказ Генерального прокурора України «Про особливості діяльності прокуратур з на­гляду за додержаньм законів у воєнній сфеpi» : від 12.04.2013 p., № 12 гн [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www.

Gp. gov. ua/ua/gl. html?_m=publications&_t=rec& id=94102.



Шандула О. О. Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні пока­рання у виді арешту / О. О. Шандула // Форум права. — 2013. — № 3. — С. 757—763 [Еле­ктронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j- pdf/FPindex. htm_2013_3_124.pdf

Досліджено проблеми прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні кримінального покарання у виді арешту. Виявлено особливості прокурорського нагля­ду за законністю виконання даного виду кримінального покарання, зумовлені право­вою природою останнього. Визначено об’єкти прокурорського нагляду у цій сфері. Проаналізовано повноваження прокурора при здійсненні нагляду за законністю вико­нання покарання у виді арешту. Розглянуто методику проведення прокурорської пере­вірки додержання законів при виконанні цього кримінального покарання. Досліджено особливості актів реагування прокурора на виявлені порушення на цьому напрямі на­глядової діяльності.

Шандула О. О. Прокурорский надзор за соблюдением законов при выполнении наказа­ния в виде ареста

Исследованы проблемы прокурорского надзора за соблюдением законов при исполне­нии уголовного наказания в виде ареста. Выявлены особенности прокурорского на­дзора за законностью исполнения данного вида уголовного наказания, обусловленные правовой природой последнего. Определены объекты прокурорского надзора в этой сфере. Проанализированы полномочия прокурора при осуществлении надзора за за­конностью исполнения наказания в виде ареста. Рассмотрены методика проведения прокурорской проверки соблюдения законов при исполнении этого уголовного нака­зания. Исследованы особенности актов реагирования прокурора на выявленные нару­шения на этом направлении надзорной деятельности.

Shandula 0.0. Prosecutorial Supervision over the Observance of Laws in the Performance Penalty of Arrest

To problems of public prosecutor’s supervision of observance of laws at execution of criminal punishment in the form of arrest is devoted. Features of public prosecutor’s supervi­sion of legality of execution of this type of the criminal punishment, caused by the legal nature of the last come to light. Objects of public prosecutor’s supervision in this sphere are defined. Powers of the prosecutor are analyzed at implementation of supervision of legality of an execution of the punishment in the form of arrest. The technique of carrying out public prosecutor’s check of observance of laws is considered at execution of this criminal punish­ment. Features of acts of reaction of the prosecutor on the revealed violations on this direction of supervising activity are investigated.