joomla
АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОЦЕДУРИ: ЗМІСТ ТА ОСОБЛИВОСТІ
Форум права

УДК 342.9

Ю. М. ФРОЛОВ, канд. юрид. наук, доц., Бердянський університет менеджменту і бізнесу

Ключові слова: адміністративна процедура, ад - міністративний процес, адміністративне про­вадження, адміністративні правовідносини

Одним із напрямків загального реформу­вань вітчизняної адміністративної сфери є вдосконалення діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема, у питанні формування нових підходів і прин­ципів їх функціонувань. У цьому аспекті все більшого значень набуває необхідність нау­кового аналізу та визначення шляхів удоско­налення теоретико-правових засад функціо­нування адміністративних процедур. Слід відзначити, що адміністративні процедури були і залишаються предметом наукового ін­тересу провідних вітчизняних та зарубіжних вчених-адміністративістів: В. Авер’янова, Д. Бахраха, Ю. Битяка, О. Бандурки, Н. Галіци - ної, Є. Демського, О. Кузьменко, О. Лагоди,

О. Миколенка, Е. Талапіної, В. Тимощука, В. Шкарупи та ін. Проте, у сучасній правовій науці розумінь поняття «адміністративна процедура» безпосередньо пов’язується із ві­дповідним тлумаченням поняття «адміністра­тивний процес», а, отже, аналіз сутності та ознак адміністративної процедури напряму залежить від визначень співвідношення да­ного поняття з такими суміжними правовими категоріями, як «адміністративний процес» та «адміністративне проваджень». Вирішень даного питання дозволить більш чітко окрес­лити правову природу досліджуваного поняття та визначити основні напрямки використань даної категорії в управлінській діяльності та науці адміністративного права.

Метою статті є досліджень змісту та осо­бливостей адміністративних процедур, що передбачає визначення на концептуальному рівні поняття «адміністративна процедура» та його співвідношень з категоріями «адмініст­ративний процес» і «адміністративне прова­дження», а також аналіз визначальних ознак, які характеризують поняття «адміністративна процедура».

Поьття «адміністративний процес», «ад­міністративна процедура» та «адміністратив­не провадження», незважаючи на їх активне використання в теорії адміністративного пра­ва та юридичній (адміністративній) практиці, досі не мають чіткого однозначного визна­чень і потребують уточнення їх змістового наповнення. Дане завдання по-різному вирі­шуються вітчизняними та зарубіжними нау­ковцями, які пропонують досить складні, су­перечні та, іноді, навіть взаємовиключні концепції. Так, деякі автори вважають адміні­стративну процедуру витоком процесу [1, с. 112-113], деякі, навпроти, розглядають про­цес як різновид процедури (причому - най­більш досконалий) [2, с.576], інші взагалі не проводять розмежування між «процесом» та «процедурою» вважаючи дані поняття рівно­значними [3, с.6], нарешті, низка вчених ана­лізує адміністративні процедури як складову частину (елемент) адміністративного процесу [4, с.11; 5, с. 404].

Загалом можна відзначити, що багаточисе - льні наукові підходи до аналізу змісту адміні­стративних процедур беруть свій початок у дискусії про структуру та зміст адміністрати­вного процесу. У сучасному адміністратив­ному праві дане поняття переважно розгляда­ється в двох значеньх - вузькому і широко­му. Такі вчені, як Н. Саліщева, М. Пискотін,

А. Клюшниченко та ін., з позицій «юрисдик - ційного» підходу, розглядають адміністрати­вний процес у його «вузькому» значенні - як діяльність уповноважених органів влади що­до розгляду справ про адміністративні право­порушень та застосувань заходів адмініст­ративного примусу («адміністративно-юрис- дикційний процес») [6, с. 12-16]. Таким чином адміністративний процес за даним підходом має виключно юрисдикційний (правоохорон­ний) характер. В юридичній літературі можна


Знайти й ще більш вузьке розуміння процесу. Прихильники теорії судового права (М. По - лянський, М. Строгович, О. Мельніков та ін.) розглядають юридичний процес як судовий процес, судочинство. Проте з цього приводу слід зазначити, що природа судової процеду­ри не визначається лише природою компете­нтного органу, адже юридичний процес - це завжди відповідна сукупність послідовних дій та актів. За визначенням І. Зайцева, юридич­ний процес містить в собі як різноманітні правові процедури, так і судові процеси (су­дочинства) [5, с.404].

Більшість науковців-адміністративістів (зок­рема - А. Коренєв, О. Якуба, Г. Петров, Д. Бахрах, В. Колпаков та ін.) виходять з ши­рокого розуміння адміністративного процесу, трактуючи його з позицій так званого управ­лінського підходу. Зміст адміністративного процесу в широкому значенні, окрім адмініст- ративно-юрисдикційного процесу, складає та­кож різноманітна управлінська діяльність що­до розгляду і розв’язання конкретних справ, які виникають у сфері державного управлінь («позитивний адміністративний процес»). От­же, управлінський підхід передбачає поши­рення поняття процесу не тільки на юрисдик - ційну, а й на регулятивну, тобто на всю нормотворчу та правозахисну діяльність ад­міністративних органів [7, С.165]. Більш того, сучасні дослідники відзначають, що з розвит­ком адміністративної юстиції до широкого визначень адміністративного процесу також почали відносити й судовий порядок вирі­шень адміністративних спорів [8, с. 196; 9, с. іб]. В. Тимощук зазначає, що фактично до структури адміністративного процесу вхо­дить і порядок прийьття «нормативних актів управління», хоча у визначеннях самого по­няття «адміністративний процес», як правило, йдеться лише про розгляд та вирішень конк­ретних адміністративних справ [9, с. 17]. Так,

О. Бандурка та М. Тищенко визначають адмі­ністративний процес як «вид юридичного про­цесу, який регламентує порядок розгляду та розв’язань конкретних адміністративних справ; як діяльність, що ґрунтується на нормах адміністративного процесуального права, ви­конавчих органів держави, їх посадових осіб, а також інших уповноважених на те суб’єктів щодо реалізації норм матеріального адмініст­ративного права, а в низці випадків - і матері­альних норм інших галузей права» [10, с. 12]. Таким чином, термін «адміністративний про­цес» за своїм змістовим наповненьм сьогод­ні є настільки всеохоплюючим, що фактично єдиною його ознакою стає реалізація норм матеріального адміністративного права, що не є прийьтним. В. Тимощук виділяє цілу низку існуючих сучасних підходів до розу­мінь адміністративного процесу, що охоп­люють різні за змістом види юридичної дія­льності:

- деліктна концепція (адміністративно-де - ліктна), яка охоплює відносини щодо розгля­ду справ про адміністративні правопорушен - ь та застосувань заходів адміністративного примусу;

- юрисдикційна концепція, що зосере­джує увагу на відносинах щодо розгляду справ про адміністративні правопорушень та адміністративне судочинство;

- судочинна концепція, яка стосується лише адміністративного судочинства;

- адміністративно-юстиційна концепція, яка охоплює відносини щодо розгляду скарг в адміністративному порядку та адміністратив­не судочинство;

- управлінська концепція, що охоплює ді­яльність органів публічної адміністрації;

- позитивно-управлінська концепція що охоплює всю діяльність органів публічної ад­міністрації, за винятком відносин щодо розг­ляду справ про адміністративні правопору­шень;

- широка (позитивна) концепція, яка охо­плює всі відносини щодо застосування адмі­ністративно-правових норм, а також застосу­вань в низці випадків матеріальних норм інших галузей права [11, с.34].

Погоджуючись із фактичним існуванням великого розмаїття процесуальних відносин у сфері адміністративного права, О. Миколенко пропонує відмовитись від поьття «адмініст - ративний процес» як об’єднуючого поняття (навколо якого слід будувати відповідне утворень у системі права України), безпосе­редньо визначаючи основним поняття, що здатне консолідувати розглянуті наукові під­ходи, саме поняття «адміністративна проце­дура» [12, с.25].

Підсумовуючи вищевикладене, відзначимо необхідність розмежування понять «адмініст­ративний процес» та «адміністративна проце­дура» через недоцільність поєднання юрис - дикційного та позитивного процесу в одному понятті, що не відповідає сучасній трактовці і розумінню адміністративної діяльності, приз- водячи до знецінювання змісту та значень самого поьття процесу у тому спеціальному юридичному сенсі, який історично склався та є прийьтим у законодавстві, на практиці та в науці. З іншого боку, уявляється, що поьття «адміністративна процедура» посідає цілком обґрунтоване самостійне місце в адміністра­тивно-процесуальній діяльності і його не слід ототожнювати з категорією «адміністратив­ний процес». Процедура виступає початко­вою формою урегульованості в діяльності ві­дповідних органів, що, за наявності об’єк­тивної необхідності, може перетворитися на більш впорядковану форму, яка має назву «процес». Отже, можна зробити висновок, що адміністративна процедура і адміністратив­ний процес є пов’язаними, близькими, але самостійними правовими поняттями, що спів­відносяться як частина та ціле. Співставляю - чи адміністративну процедуру та адміністра­тивний процес, О. Кузьменко відзначає, що, на відміну від процесу, процедура не є яви­щем, наділеним часовою динамікою: у проце­дурі відсуть головна детермінанта процесу - подовженість у часовому вимірі, тобто процес наділяється такими ознаками, як динаміка, безперервний рух, що виражається в послідо­вних переходах від одного до іншого стану, а процедура визначається як дискретність тако­го руху. Таким чином, процес постає перед нами як «діяльність суб’єктів права із здійс­нень правової регламентації суспільних від­носин та реалізації права», а процедура - як «формалізований бік такої діяльності» [13, с.167]. Процедура детермінує порядок здійс­нень суб’єктами правовідносин юридично значущих дій, які у своїй сукупності склада­ють юридичний процес. Погоджуючись із та­кою точкою зору, Т. Коломоєць відзначає, що процедура не є рухом або діяльністю, а являє собою лише процесуальні етапи здійснень розвитку відповідного явища [14, с.240].

Проте, враховуючи дискусійний характер досліджуваного питань, слід звернути увагу на наявність у сучасній науковій літературі цілої низки визначень поьття «адміністрати­вна процедура», що безпосередньо зумовлю­ється різними підходами до розумінь змісту адміністративного процесу. В залежності від того чи іншого підходу до розгляду предмету адміністративного процесу, деякі вчені продо­вжують розглядати процедуру як вид процесу, деякі вважають процедуру і процес тотожними об’єктами правової дійсності (і, тому, викори­стовують дані терміні як синоніми), інші (пе­реважно, прихильники «юрисдикційного» під­ходу) розуміють процедуру як діяльність повноважних органів влади так званого пози­тивного характеру (у той час, як під процесом розуміються суто юрисдикційні проваджень),

І, нарешті, представники управлінської конце­пції пропонують виділяти два види адмініст­ративно-процесуальної діяльності - адмініст­ративно-процедурну та адміністративно-юрис - дикційну [7, с. 171]. Так, Г. Філатова визначає адміністративну процедуру як нормативно - правове закріплень (правову модель) певних видів діяльності, що реалізуються в межах адміністративних правовідносин і відбива­ються в певній, встановленій законом, право­вій формі [15, с. 92]. За визначеньм В. Галу - нька, адміністративні процедури - це встановлений законодавством порядок розг­ляду і розв’язання органами публічної адміні­страції індивідуальних адміністративних справ з метою забезпечень прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, нормального функціонування громадян­ського суспільства та держави [16, с.276]. Ю. Тихоміров та Е. Талапіна визначають ад­міністративну процедуру як нормативно вре­гульовану послідовно здійснювану діяльність органів виконавчої влади із реалізації прав та обов’язків, що забезпечує порядок прийняття владних управлінських рішень посадовими особами (розгляду й вирішень адміністрати­вних справ) [17, с.4]. О. Миколенко пропонує розглядати адміністративну процедуру як врегульовану адміністративно-процедурними нормами послідовність дій суб’єктів нормот - ворчої і правозастосовної діяльності, струк - турованих відповідними процедурними від­носинами, щодо прийняття нормативно-пра - вових актів управління та вирішення адміністративних справ [12, с.29]. Деякі нау­ковці під адміністративними процедурами розуміють винятково зовнішню правозасто - совну діяльність органів державної влади [18, с.25], інші дослідники включають у дане по­няття також і внутрішньоорганізаційні проце­дури [19, с.62-63]. Проте в усіх наведених визначеннях адміністративні процедури розг­лядаються як нормативно встановлений по­рядок послідовно здійснюваних дій органів виконавчої влади, спрямований на прийняття владних управлінських рішень і реалізацію повноважень посадових осіб, не пов’язаний з розглядом суперечок або застосуванням захо­дів примусу.

Аналізуючи особливості нормативного ре­гулювань адміністративних процедур в окремих країнах Східної та Західної Європи,

В. Ратніков наголошує, що адміністративна процедура являє собою процесуальну форму юридичної діяльності вповноважених суб’єк­тів по досягненню нормативно передбаченого результату [20, с.14]. В. Тимощук, також ґру­нтуючись на західному досвіді досліджень даного питань, пропонує визначення адміні­стративної процедури як встановленого зако­нодавством порядку розгляду та вирішень адміністративними органами індивідуальних адміністративних справ [9, с.24]. Таку ж по­зицію займають і більшість інших сучасних вітчизьних дослідників, розуміючи дослі­джувану категорію як встановлений нормами адміністративно-процесуального права поря­док діяльності суб’єктів правовідносин щодо реалізації нормативно-правового регулюван­ня у сфері державного управлінь та розгляду й вирішення конкретних адміністративних справ [21, с. 134-135], встановлений адмініст­ративно-процесуальними нормами порядок розгляду та вирішень індивідуальних справ органами виконавчої влади та місцевого са­моврядування, який закінчується прийняттям адміністративного акта або укладанням адмі­ністративного договору [22, с. 9, 13, с.167].

Стосовно співвідношень поьть «адмініс­тративна процедура» та «адміністративне провадження» слід зазначити, що, в залежно­сті від розглянутих вище наукових концепцій, деякі сучасні дослідники адміністративного права розглядають поняття «процедура» і «проваджень» як тотожні поьття [23, с.14], деякі співвідносять їх як загальне і особливе [10, с.111], інші, розглядаючи процес як суму проваджень і процедур, розглядають останні як органічні частини процесу [20, с.14]. Про­те, зважаючи на проведений аналіз наявних наукових поглядів до визначень поьття «ад­міністративна процедура» у його співвідно­шенні із поьттям «адміністративний процес», більш доречним уявляється точка зору науко­вців, які вважають, що поьття «процедура» і «провадження» співвідносяться як «статика» і «динаміка». Відповідно, під процедурою мож­на розуміти загальний встановлений порядок розгляду та вирішення справи адміністратив­ним органом (модель проваджень), а під провадженням - власне розгляд та вирішень окремої справи (тобто конкретну активну дія­льність) [21, с.134-135; 9, с.25]. Уявляється, що таке розумінь поьття «адміністративна процедура» у його співвідношенні із понят­тям «адміністративна процедура» відповідає як сучасному стану розвитку правової науки, так і спробам втілень у чинному законодав­стві України норм, згідно з якими адміністра­тивна процедура розглядалася як установле­ний в акті порядок дій фізичних та юридичних осіб, спрямований на реалізацію їх прав і виконань обов’язків або визначень повноважень державного органу, його поса - довоїта службової особи [24]. В проекті Адмі­ністративно-процедурного кодексу України було запропоновано такі визначень: адмініс­тративна процедура - визначений законодав­ством порядок адміністративного проваджен­ня; адміністративне проваджень - сукупність послідовно здійснюваних адміністративним органом процедурних дій і прийьтих проце­дурних рішень з розгляду та вирішень адмі­ністративної справи, що завершується прийн­яттям адміністративного акта і його зверненьм до виконання [25].

Отже, спираючись на проведений аналіз існуючих наукових підходів до розгляду дос­ліджуваного питання, визначимо адміністра­тивну процедуру як встановлений адміністра­тивно-процесуальними нормами порядок розгляду та вирішення органами виконавчої влади та місцевого самоврядування індивіду­альних адміністративних справ.

До основних визначальних ознак, які хара­ктеризують поьття «адміністративна проце­дура», віднесемо такі:

1) публічний характер та особливий суб’єк­тний склад - адміністративна процедура здійс­нюється в публічній сфері, безпосередньо пов’язана із діяльністю органів публічної ад­міністрації і супроводжується використанням ними відповідних владних повноважень з урахуванням публічних інтересів;

2) нормативний характер - адміністратив­на процедура врегульована адміністративно - правовими нормами, які чітко регламентують діяльність уповноважених органів та посадо­вих осіб;

3) індивідуальний характер - прийняте у справі рішення стосується конкретних фізич­них або юридичних осіб, що перебувають у стосунках з органами публічної адміністрації;

4) безспірний характер - предметом адмі­ністративної процедури є індивідуальні адмі­ністративні справи, в яких не вирішуються суперечки і не розглядаються скарги осіб на дії та рішень публічної адміністрації;

5) стадійний характер - передбачає послі­довну реалізацію декількох стадій за умови, що кожен наступний етап має своєю «відпра­вною точкою» правовий результат поперед­нього етапу;

6) особлива спрямованість - адміністра­тивна процедура не має своїм результатом застосувань примусових заходів, її мета по­лягає у забезпеченні реалізації прав або обов’язків певного суб’єкту правовідносин у сфері державного управлінь; адміністратив­на процедура завершується прийьттям від­повідного нормативного акту, обов’язкового для виконання.

Характеризуючи загальне значення адміні­стративних процедур, до їх головних завдань пропонуємо віднести:

- забезпечень справедливого, об’єктив­ного та своєчасного розгляду індивідуальних справ фізичних та юридичних осіб з метою виконань обов’язків, забезпечення прав та законних інтересів суб’єктів правовідносин;

- сприяння підвищенню ефективності ре­алізації публічної влади, чіткому виконанню функцій і повноважень органів та посадових осіб шляхом упорядкування їх діяльності;

- забезпечень необхідної послідовності в реалізації суб’єктами правовідносин своїх прав і законних інтересів;

- протидія зловживанню владою з боку органів виконавчої влади та інших суб’єктів владних повноважень шляхом чіткого регла­ментування правил взаємостосунків органів і посадових осіб виконавчої влади та місцевого самоврядувань з іншими суб’єктами адміні­стративних правовідносин.

ЛІТЕРАТУРА

1. Тарасова В. А. Процедурная форма де­ятельности органов социального обеспечень /

В. А. Тарасова // Советское государство и право.- 1973.-№11.-С. 111-115.

2. Бахрах Д. Н. Административное право : учебник [для вузов] / Д. Н. Бахрах, Б. В. Рос­сийский, Ю. Н. Старилов. - 3-є изд., перес­мотр. и доп. - М. : Норма, 2007. - 816 с.

3. Якимов А. Ю. Административно-юрис - дикционный процесс и административно­юрисдикционное производство / А. Ю. Яки - мов // Государство и право. - 1999. - № 3. -

С. 5-Ю.

4. Агафонов С. И. Административные процедуры и их реализация в деятельности органов внутренних дел Российской Федера­ции : автореф. дис. на соискание учен, степе­ни канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 «Адми­нистративное право ; финансовое право ; информационное право» / С И. Агафонов. - М., 2008.-24 с.

5. Теория государства и права : курс лек­ций / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. - М. : Юристъ, 1999. - 627 с.

6. Салищева Н. Г. Административный процесс в СССР / Н. Г. Салищева. - М. : Юрид. лит., 1964. - 158 с.

7. Галіцина Н. В. Адміністративна проце­дура як інститут адміністративного процесу /

Н. В. Галіцина // Форум права. - 2010. - № 4. -

С. 163-177 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. nbuv. gov. ua/e-joumals/FP/ 2010-4/1 Ognviap. pdf.

8. Адміністративне право України: Ака­демічний курс : підручник : у 2 т. / ред. коле­гія: В. Б. Авер’янов (голова). - К. : Юрид. ду­мка, 2004- . - Т. 1. Загальна частина. - 2004. - 584 с.

9. Адміністративна процедура та адмініс­тративні послуги. Зарубіжний досвід і пропо­зиції для України / автор-упорядник

В. П. Тимошук. - К. : Факт, 2003. - 496 с.

10. Бандурка О. М. Адміністративний процес : підруч. для вищих навч. закл. /

О. М. Бандурка, M. М. Тищенко. - К. : Літера ЛТД, 2002. - 288 с.

11. Тимощук В. П. Адміністративні акти: процедура прийняття та припинень : моног­рафія / В. П. Тимощук. - К. : Конус-Ю, 2010. - 296 с.

12. Миколенко О. І. Місце адміністратив­ного процедурного права в системі юридич­них знань та системі права України : авто­реф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформа­ційне право» // О. І. Миколенко. - Запоріж­жя, 2011. - 40 с.

13. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу : монографія /

О. В. Кузьменко. - К. : Атіка, 2005. - 352 с.

14. Адміністративне право України : під­ручник / Т. О. Коломоєць, Ю. В. Пиріжкова,

Н. О. Армаш та ін. ; за заг. ред. Т. О. Коломо­єць. - К. : Істина, 2009. - 480 с.

15. Филатова А. В. Регламенты и проце­дуры в сфере реализации государственного контроля (надзора) : монография / А. В. Фи­латова ; под ред. Н. М. Конина. - Саратов : Науч. кн., 2009. - 208 с.

16. Адміністративне право України : навч. посіб. : [у 2 т.] / [Галунько В. В., Олефір В. I., Пихтін М. П. та ін.] / за заг. ред. В. В. Галунь - ка. - Херсон : ПАТ «Херсонська міська дру­карня» 2011. - Т. 1 : Загальне адміністративне право. - 320 с.

17. Талапина Э. В. Административные процедуры и право / Э. В. Талапина, Ю. А. Тихомиров // Журнал российского прав. -2002. -№ 4. - С. 3-13.

18. Кононов П. И. Современное состояние и вопросы кодификации административно­процессуального законодательства / П. И. Кононов // Журнал российского права. - 2001,-№7.-С. 24-31.

19. Вельский К. С. Феноменология адми­нистративного права / К. С. Вельский ; отв. ред. Кремень С. А. - Смоленск : Изд-во Смол, гуманитар, ун-та, 1995. - 144 с.

20. Ратников В. В. Административная процедура аккредитации в сфере высшего об­разования : автореф. дис. на соискание учен, степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 «Административное право; финансовое пра­во; информационное право» / В. В. Ратников. - Челябинск, 2012. -23 с.

21. Демський Е. Ф. Адміністративне про­цесуальне право України : навчальний посіб­ник для вузів / Е. Ф. Демський. - К. : Юрін - ком Інтер, 2008. - 495 с.

22. Лагода О. С. Адміністративна проце­дура: теорія і практика застосування : авто­реф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформацій - не право» / О. С. Лагода. - Ірпінь, 2007. - 21 с.

23. Шкарупа В. К. Адміністративна про­цедура, її значення та місце в адміністратив­но-процесуальній діяльності / В. К. Шкарупа,

О. С. Лагода // Право України. - № 4. - 2006. -

С. 12—14.

24. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затверджень Методології проведення антикорупційної експертизи проектів норма­тивно-правових актів» : від 08.12.2009 p., № 1346 // Офіційний вісник України. - 2009. - №97.-Ст. 335.

25. Адміністративно-процедурний кодекс України : Проект (неофіційний текст) від

06.09.2012 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // document. иа/ admini strativno - procedurnii-kodeks-ukrayini-neoficiinii-teks - doc40440.html.



Фролов Ю. М. Адміністративні процедури: зміст та особливості / Ю. М. Фролов // Форум права. — 2013. — № 3. — С. 692—698 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j-pdf/FP_index. htm_2013 3 114.pdf

Розглянуто наукові підходи до визначення сутності поняття «адміністративна проце­дура», встановлено його співвідношення з категоріями «адміністративний процес» і «адміністративне провадження». Визначено основні ознаки та особливості адміністра­тивних процедур.

Фролов Ю. Н. Административные процедуры: содержание и особенности

Рассмотрены научные подходы к определению сущности понятия «административная процедура», его соотношение с категориями «административный процесс» и «админи­стративное производство». Определены основные признаки и особенности админист­ративных процедур.

Frolov Y. M. The Content and Featuring of Administrative Procedures

The analysis of the scientific approaches concerning a concepts «administrative procedure», «administrative process» and «administrative realization» is performed. The main characteristics and featuring of administrative procedures are considered.