joomla
ВЕРСІЯ ЯК РІШЕННЯ СЛІДЧОГО: ТЕОРЕТИЧНІ (ФОРМАЛІЗОВАНІ) ПІДСТАВИ її МІСЦЯ, РОЛІ, ВИКОРИСТАННЯ
Форум права

УДК 343.98

C. B. СТРАХОВА, канд. юрид. наук, Між­народний гуманітарний університет

Ключові слова: розслідування злочинів, інтегра­ція знань, формалізація, прийняття рішень, слід­ча версія, плануючерішення, продуктивність версії, оцінювання типових версій, сучасні інфо­рмаційні технології

Удосконалення практики розслідування злочинів об’єктивно пов’язано з використан­ням найбільш ефективних методів розсліду­вання, підвищенням наукового рівня слідчої діяльності шляхом застосування новітніх до­сягнень науки і техніки, зокрема, прогресив­них інформаційних технологій, оскільки су­часна наука неухильно інтегрується в усі сфери громадського життя.

Інтеграційна тенденція розвитку науки криміналістики, як зазначає В. Г. Лукашевич, проявляється у тому, що її предмет комплек­сно досліджується методами і засобами різ­них наук, зокрема, кібернетики, інформати­ки, математики, логіки, психології та інших, без залучення яких отримати нове знання сьогодні вже неможливо [1, с.13]. Додамо, що вказані процеси розвивають формаліза­цію змістовних областей криміналістичного знання. Найбільша цінність цього методу полягає в тому, що формалізація створює пе­редумови для отримання вивідного знання шляхом використання сучасних інформацій­них технологій.

Прикладами інтеграції знань є окремі криміналістичні теорії інтеграційного типу: «теорія пізнавальної діяльності», «теорія криміналістичного моделювання», «теорія прийняття криміналістичних рішень» та ін. [1, с.13]. В термінах В. Г. Лукашевича синте­зуючу роль у наведених фрагментах знання належить таким «міжнауковим теоретичним інтеграторам» як інформація та діяльність. Вони поєднують і обгрунтовують як вихід­ний загальний початок окремі факти інфор­маційно-пізнавальної діяльності з розсліду­вання злочинів і відображають певні сторони предмета пізнання науки криміналістики. Тому представляється цілком допустимим використовувати результати їх пізнання для виявлення нових теоретичних узагальнень і пояснення за допомогою нових методологіч­них принципів накопиченого емпіричного матеріалу і відомих фактів [1, с.14].

Проте, до цих пір вченим-криміналістам, зокрема, не вдалося об’єднати в єдиній кон­цепції всі підстави вибору слідчого рішення. Причини цього В. І. Шаров вбачає у трудно­щах типізації слідів і ознак злочину, зістав­лення їх із подією злочину і особою злочин­ця, а також відсутністю формалізації процесу отримання висновків [2, с. 16-17], тобто ви­ведення рішень. Найбільш пропрацьованою, підкреслює вчений, є проблема надання фо­рмальних підстав для висунення версій, яка знайшла відображення у рамках концепції криміналістичної характеристики злочину. З усіх криміналістичних категорій, що знайш­ли найбільший розвиток, криміналістична характеристика, найближче відповідає під­ходу до опису розслідування як формальної системи [3, с.39]. Але аналіз інтерпретацій, що прозвучали у рамках використання спо­собу, а також механізму злочинної діяльнос­ті, свідчить про те, що процедура виведення версій не просто носить чисто змістовний характер, але частіше навіть явно невизначе- на. Процес отримання висновків не лише да­леко не формалізований, але і цілком засно­ваний на інтуїції, знаннях і досвіді слідчого [3, с.40].

У зв’язку з цим зауважимо, що залиша­ється дискусійним також питання про функ­ціональну роль версії, зокрема, в тактичному аспекті. Чим є версія з тактичної точки зору: тактичним прийомом, підставою для прийн­яття слідчим тактичних рішень або самим рішенням [4, с.352]? При цьому, на наш пог­


Ляд, слід врахувати слушне зауваження В. Г. Лукашевича про те, що намагання у конкре­тних дослідженнях безпосередньо, без від­повідної теоретичної трансформації (адапта­ції), застосувати загальнонаукові методи, або методи, розроблені у суміжних галузях знань, призводять до того, що наслідки тако­го стихійного застосування не завжди спів­падають з метою що планувалася [1, с.17].

Зазначене свідчить про актуальність тео­ретичних розробок у вказаних напрямках. Метою статті є теоретичне обґрунтування в рамках інформаційного підходу до діяльнос­ті з розслідування злочинів і наукового на­пряму прийняття рішень функціональної ро­лі версії у процесі розслідування, уточнення місця слідчої версії в системі рішень, що приймаються слідчим, а також підстав при­йняття рішення про використання типових версій слідчим із застосуванням сучасних інформаційних технологій. Її новизна поля­гає в застосуванні формалізованого підходу до вирішення зазначених проблем, який створює теоретичні передумови застосуван­ня сучасних інформаційних технологій як ефективного інструмента оцінювання типо­вих версій для прийняття слідчим обґрунто­ваних рішень про їх використання.

Ще наприкінці 80-х рр. минулого століття М. С. Полевой запропонував підхід, в рамках якого діяльність з розкриття і розслідування злочинів розглядається як криміналістична інформаційна система (система управління), найважливішими компонентами якої є кри­міналістична інформація, засоби і методи, які використовуються в цілях її перетворен­ня у форми, необхідні для прийняття певного рішення, і (або) керуючої дії на об’єкт пі­знання (управління) Метою вказаної інфор­маційної системи є встановлення і доказу­вання істини у справі [5, с.130, 137], тобто пізнання злочину.

Розслідування злочинів - це вид пізнава­льної діяльності, що має специфічні риси. Специфіка пізнавальної діяльності слідчого полягає в тому, що вона регулюється норма­ми права. Але незважаючи на це, пізнавальна діяльність слідчого значною мірою базується на загальних наукових положеннях методо­логії пізнання. Можливість пізнання події злочину обумовлена загальними закономір­ностями матеріального світу: взає­мозв’язками предметів, явищ, загальною властивістю відображення. З цього приводу

В. М. Бондарев зазначає, що відображення існуючого світу у мисленні людини в проце­сі пізнання пов’язане з абстрагуванням, в процесі якого людина виділяє найбільш сут­тєві властивості й ознаки явищ або об’єктів дійсності і уявляє їх у спрощеній формі, яка необхідна для логічних умовиводів і прийн­яття рішень [6, с.74]. Тобто, інформація та інформаційні процеси використовуються людиною в процесі пізнання для прийняття рішень. Можливість інформаційного підходу до дослідження складних систем обумовлена їх специфічною рисою - наявністю в них процесів управління [7]. Прийняття рішень виступає сполучною ланкою між функціями управління і тому виконує в процесі управ­ління особливу роль - воно необхідне для здійснення всіх інших функцій [8]. Тобто, взагалі процес управління можна розглядати як безперервний, послідовний процес прийн­яття рішень.

Стосовно понять «прийняття рішень» та «процес прийняття рішень» вважаємо за не­обхідне зробити наступні зауваження. Під прийняттям рішень у теорії прийняття рі­шень розуміють особливий процес людської діяльності, направлений на вибір найкращо­го варіанту дій [9, с.15]. Безпосередньо при­йняття рішень можна визначити як вольовий акт вибору із множини альтернатив, здійс­нюваний особою, що приймає рішення [10, с.393]. Умови невизначеності ситуацій, в яких людині частіше за все доводиться приймати рішення, породжують проблему вибору. Ці умови характеризуються непов­нотою вихідної інформації (вирішуване за­вдання має назву слабоструктурованої про­блеми), а також тим, що в них неможливо з абсолютною впевненістю передбачити нас­лідки вибору (прийняття рішень в умовах


Ризику).

Аналіз спеціальної літератури з проблем розробки управлінських рішень дозволяє зробити висновок про те, що кожне завдання прийняття рішення має свої особливості, але будь-яке з них характеризується початковою проблемною ситуацією, альтернативними варіантами її вирішення, актом і певними наслідками вибору тієї чи іншої альтернати­ви. Є. П. Голубков підкреслює, що процес прийняття рішень складається з послідовно­сті етапів і процедур і спрямований на усу­нення проблемної ситуації. В узагальненому вигляді схема прийняття рішень за Є. П. Го - лубковим включає наступні етапи: 1) поста­новка завдання: отримання зовнішньої та внутрішньої інформації, виявлення й опис проблемної ситуації; 2) підготування рішен­ня: аналіз проблемної ситуації, визначення цілей, розробка альтернатив (гіпотез); 3) прийняття рішення: оцінювання альтернатив, вибір найкращого рішення [8].

Розслідування злочинів є складною соціа­льною системою, що в сукупності з інфор­маційно-пізнавальним характером цієї діяль­ності надає підстави дослідження процесуальної діяльності слідчого з розкрит­тя і розслідування злочинів як інформаційної системи - системи управління, в якій реалі­зуються процеси виявлення, збирання, обро­бки, оцінювання і використання криміналіс­тично значущої інформації для прийняття рішень з метою забезпечення завдань кримі­нального судочинства. Виходячи з того, що функціональність є найбільш істотною сто­роною будь-якої системи, а розкриття зако­номірностей функціональних зв’язків в сис­темі і є розкриттям її закономірностей [11, с.25], нами зроблено спробу дослідити фун­кціональну модель процесуальної діяльності слідчого. Основні результати дослідження полягають у такому.

У спеціальній літературі управління ви­значається як сукупність цілеспрямованих дій керуючої системи на керовану, яка орієн­тована на досягнення певної мети і викорис­товує головним чином інформаційний потік

Іншими словами, інформаційна керуюча дія обумовлює реалізацію керованою систе­мою дій відповідно до мети управління. В. В. Абакумов зазначає, що в системах управлін­ня технічними об’єктами та в організаційно- адміністративних системах знайшов широке застосування метод управління, заснований на використанні кібернетичного принципу зворотного зв’язку, оскільки структура і по­будова процесів управління в будь-яких ор­ганізованих системах мають риси глибокої схожості, спільності. Це пояснюється тим, що процес управління завжди є інформацій­ним процесом [13].

Застосування загальнонаукового кіберне­тичного методу дозволяє розглядати проце­суальну діяльність слідчого як систему управління із зворотним зв’язком, функціо­нальна модель якої може бути репрезентова­на наступним чином. Основними частинами системи управління виступають: суб’єкт управління, об’єкт управління, вхід, процеси і вихід. Суб’єктом управління у досліджува­ній системі виступає слідчий, об’єктом управління - інші уповноважені суб’єкти ро­зслідування, зокрема, співробітники опера­тивних підрозділів, а також інші учасники кримінального процесу - фахівці, експерти, свідки, потерпілі тощо, які залучаються слід­чим для проведення слідчих дій.

На вході системи маємо: інформацію про зовнішнє середовище, яка містить ознаки проблемної ситуації; зовнішні обурення - зовнішні дії, стани системи, що перешко­джають бажаним змінам у системі; внутріш­ні керуючі дії системи, що задають закони її організації і функціонування, і чинять пози­тивний вплив на стан системи. Інформація про зовнішнє середовище на початковому етапі розслідування є вихідною інформацією про подію злочину, яка характеризується не­повнотою, що створює умови проблемної ситуації розслідування.

Зовнішні обурення - це сукупність чинни­ків і явищ, непіддатливих прямому управ­лінню з боку суб’єкту управління, і висту-


Пають як обмеження, що накладаються на систему. У діяльності з розслідування злочи­нів до них можна віднести: обмеження розс­лідування процесуальними строками, необ­хідність узгодження прийманих рішень, неповнота інформації про подію, що розслі­дується, чинники протидії розслідуванню з боку зацікавлених осіб і т. ін.

Внутрішні керуючі дії в системі діяльнос­ті слідчого з розкриття та розслідування зло­чинів - це дії інформації, що направляє, рег­ламентує діяльність слідчого (кримінально - правової, кримінальної процесуальної тощо), і самі рішення, що приймаються слідчим.

Основна частина системи - це процеси, в яких реалізуються функції управління. Як найбільш агреговані, серед них зазвичай роз­глядають функції планування, організації, мотивації та контролю. Послідовне виконан­ня функцій управління утворює замкнутий цикл. При цьому рішення, як зазначає М. Ю. Царев, виступає як керівництво до дії [14]. Тобто, роль інформаційної керуючої дії ви - конують приймані рішення.

В контексті процесуальної діяльності слі­дчого процеси, в яких реалізуються функції управління - це дії самого слідчого з підго­товки, прийняття і контролю за виконанням рішень (аналіз початкової інформації про подію злочину і поточної слідчої ситуації, висунення конкретних або прийняття рішень про використання типових версій, а також прийняття організаційних, процесуальних, тактичних рішень), дії оперативних підрозді­лів з реалізації рішень тощо. Зокрема, до рі­шень, типових для планування як функції управління, відносять постановку мети, під­готовку рішень, вибір альтернатив і заходів щодо їх досягнення. Функції організації і мо­тивації характеризують головні дії з реаліза­ції прийнятого рішення, а контроль передба­чає оцінку рівня виконання прийнятого рішення [8]. Таким чином, прийняття рішень на стадії планування (плануючих рішень) є точкою відліку циклу управління, що «запу­скає» його механізм. Інтерпретуючи уза­гальнену схему процесу прийняття рішень до процесу розслідування злочинів, маємо на­ступну послідовність етапів процесу прийн­яття рішень слідчим:

Підготовка рішення: з’ясування вихідної проблемної слідчої ситуації, виявлення дже­рел та збирання вихідної інформації про зло­чин;

Прийняття рішення: аналіз вихідної про­блемної слідчої ситуації та інформації про злочин; прийняття рішень про використання типових версій (або висунення конкретних версій); планування розслідування (форму­лювання мети, постановка завдань розсліду­вання із зазначенням способів, черговості і термінів їх виконання, визначенням вико­навців тощо);

Реалізація рішення: впровадження дій з перевірки логічних наслідків із версій (про­ведення організаційних заходів, слідчих (ро - зшукових) дій) для виявлення, збирання, до­слідження й оцінювання доказової інформації; зворотний зв’язок (вивчення від­повідності фактичних результатів з очікува­ними, оцінювання ефективності та корегу­вання версій і плану розслідування).

Процес прийняття рішень є циклічним ітераційним (покроковим) процесом, який припиняється за волею суб’єкта прийняття рішень, якщо стан системи на виході свід­чить про те, що мета досягнута - проблемна ситуація вирішена. В іншому випадку після відповідного корегування рішення цикл по­вторюється спочатку. Сказане дозволяє зро­бити наступні висновки.

У контексті процесуальної діяльності прийняття рішень можна розуміти як вид розумової (інтелектуальною) діяльності і во­льовий акт (дію) слідчого з вибору обґрунто­ваних (оптимальних) варіантів вирішення проблемних слідчих ситуацій - організацій­них, плануючих, процесуальних, тактичних тощо, з метою формування системи даних, що дозволяють встановити особу винного і розкрити механізм злочинного діяння.

Кожна із множини альтернативних версій, що висуваються (а з типових - використо­вуються) слідчим, є варіантами вирішення проблемної слідчої ситуації. Версіонний ме­тод при цьому виступає методом вирішення проблемної слідчої ситуації. З огляду на це у розрізі функцій управління слідча версія ви­конує у розслідуванні роль плануючого рі­шення. З урахуванням того, що прийняття плануючих рішень передує прийняттю орга­нізаційних, можна стверджувати, що версія виступає підставою для прийняття тактич­них, процесуальних рішень і рішень з органі­зації розслідування. Виходячи з універсаль­ної інформаційної природи версії, а також із положень функціонального підходу, версія виконує функцію інформаційної керуючої дії, яка «запускає» механізм розслідування шляхом перетворення інформації, отриманої системою управління, в реакцію системи - проведення відповідних заходів з перевірки логічних наслідків із версії об’єктами управ­ління із залученням інших учасників кримі­нального процесу тощо. Оцінити результати діяльності стає можливим завдяки наявності каналу зворотного зв’язку. По каналу зворо­тного зв’язку слідчий отримує інформацію про хід розслідування, здійснює контроль виконання попередніх рішень. На основі но­вої інформації він визначає, чи вирішена проблемна ситуація розслідування, чи досяг­нута кінцева мета початкового етапу розслі­дування. Якщо поточна проблемна ситуація вирішена, але кінцева мета не досягнута, слі­дчий розробляє і приймає нові організаційні, процесуальні і тактичні рішення, і цикл управління повторюється. Якщо мета почат­кового етапу розслідування досягнута, цикл управління завершується, настає новий етап розслідування.

Вихід системи є результатом її діяльності. На виході, як підкреслює Є. П. Голубков, си­стема повинна відповідати певним критері­ям, за якими судять про якість прйманих рі­шень і міру досягнення мети функціонування системи в цілому. Узагаль­неним критерієм оцінки якості є ефектив­ність рішення. Він включає ефект рішення, що визначає ступінь досягнення цілей, від­несений до витрат на їх досягнення: рішення тим ефективніше, чим більше ступінь досяг­нення цілей і менше витрати на їх реалізацію [8]. У роботі О. Т. Надєєва, присвяченій оп - тимизації стратегій розслідування, формаль­но обгрунтовано, що найкращим чином ефе­ктивність слідчого рішення, зокрема, слідчої версії, характеризує такий кількісний показ­ник як продуктивність, яка розраховується за формулою:

Де кі - продуктивність версії Аі ;

Уі - імовірність версії Аі ;

Ті - трудомісткість версії Аі [15, с.345- 346].

Таким чином, продуктивність версії вра­ховує взаємозв’язок імовірності версії та її трудомісткості. Трудомісткість версії багато в чому визначається кримінальним процесу­альним законом і, в загальному випадку, во­на є функцією часу: відпрацювання версій, як правило, потребує проведення певних слі­дчих дій, різних узгоджень, отримання ви­сновків експертів тощо. Звідси випливає, що керованим параметром є ймовірність версії: чим вона вище, тим вище продуктивність версії. У зв’язку з цим О. Т. Надєєв зазначає, що основним завданням слідства є знахо­дження і доказ найбільш правдоподібної ве­рсії [16, с.355], тобто такої, яка найбільше відповідає дійсності.

На початковому етапі розслідування це завдання транслюється як завдання оціню­вання типових версій, що полягає в обгрун­тованому виборі (прийнятті рішення про ви­користання) найбільш правдоподібної з наявних. Найточніше справляються із за­вданням оцінювання сучасні інформаційні технології, орієнтовані на підтримку прийн­яття рішень, зокрема, технології інтелектуа­льного аналізу даних [17].

Викладені обгрунтування слугують теоре­тичними підставами, по-перше, подальшої розробки формалізованого підходу, який по­єднує можливості криміналістичної характе­ристики злочинів як основи висунення типо­вих версій та сучасних інформаційних технологій як ефективного інструмента оці­нювання типових версій для прийняття об­ґрунтованих рішень слідчим про їх викорис­тання; по-друге, вироблення практичних рекомендацій з використання вказаного під­ходу; по-третє, практичної реалізації вказа­ного підходу у вигляді автоматизованої ін­формаційної системи і впровадження її у практику розслідування злочинів. Реалізація вказаного підходу дозволить зменшити ри­зик прийняття слідчим помилкових рішень, раціоналізувати витрати сил, засобів і часу у процесі розслідування, а звідси - підвищити його ефективність в цілому.

ЛІТЕРАТУРА

1. Лукашевич В. Г. Моделювання у кри­міналістиці та пізнавальній діяльності слід­чого : монографія / В. Г. Лукашевич, О. В. Юнацький. - К. :КНТ, 2008. - 184 с.

2. Шаров В. И. Формализация информа­ционной структуры расследования преступ­лений / В. И. Шаров // Российский следова­тель. - 2003. - № 7. - С. 13-19.

3. Шаров В. И. Формализация в крими­налистике: Вопросы теории и методологии криминалистического исследования : авто - реф. дисс. на соискание ученой степени докт. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный про­цесс; Криминалистика и судебная эксперти­за; Оперативно-розыскная деятельность» / В. И. Шаров. - Нижний Новгород, 2003. - 54 с.

4. Белкин Р. С. Курс криминалистики: в 3 т. / Р. С. Белкин. - М. : Юристъ, 1997- . - Т. 2: Частные криминалистические теории. - 1997. - 464 с.

5. Полевой Н. С. Криминалистическая кибернетика / Н. С. Полевой. - 2-е изд. - М.: МГУ, 1989. -328 с.

6. Бондарев В. Н. Искусственный интел­лект : учеб. пособие для ВУЗов / В. Бонда­рев, Ф. Аде. - Севастополь : СевНТУ, 2002. - 615 с.

7. Спицнадель В. Н. Основы системного анализа : уч. пос. / В. Н. Спицнадель [Елек - тронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. i-u. ru/biblio/ archive/

O snovi_sistemnogo_analisa/ 00.aspx.

8. Голубков E. П. Сущность и характер­ные особенности управленческих решений / Голубков Е. П. // Менеджмент в России и за рубежом. - 2003. - № 2 [Електронний ре­сурс]. - Режим доступу: Http://www. mevriz. ru/articles/2003/2/1123.html.

9. Ларичев О. И. Теория и методы приня­тия решений : учебник / О. И. Ларичев. - М. : Логос, 2000. - 296 с.

10. Антонов А. В. Системный анализ : учеб. для ВУЗов / А. В. Антонов. - М. : Высшая школа, 2004. - 454 с.

11. Сетров М. И. Основы функциональ­ной теории организации: философский очерк / М. И. Сетров. - Л. : Наука, 1972. - 164 с.

12. Грачев Н. Н. Информационные тех­нологии для госслужащих / Н. Н. Грачев, М.

А. Шевцов [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://grachev. di study. ru/ Uch_kurs/Gosslugba/Chapter1/Chapter134.htm.

13. Менеджмент : учебник / [В. В. Аба­кумов, А. А. Голубев, Ю. В. Кузнецов и др.] ; под ред. В. И. Подлесных [Електронний ре­сурс]. - Режим доступу: Http://de. ifmo. ru/bk_netra/page. php? tutindex=3&index=16.

14. Царев М. Ю. Введение в теорию принятия решений / М. Ю. Царев [Електрон­ний ресурс]. - Режим доступу: http: //rain. ifmo. ru/cat/theory/unsorted/deci sion- marking-2007/article. pdf.

15. Надеев А. Т. Решение задачи опти­мизации стратегий расследования на основе априорной информации / А. Т. Надеев, С. В. Кошелев // Труды 5-й науч. конф. по радио­физике, (Н. Новгород, 7 мая 2001 г.). - Н. Новгород, 2001. - С. 345-346.

16. Надеев А. Т. Принятие статистиче­ских решений в процессе расследования уго­ловных дел / А. Т. Надеев, О. С. Данилова // Труды 5-й науч. конф. по радиофизике, (Н. Новгород, 7 мая 2001 г.). - Н. Новгород, 2001. - С. 355-356.

17. Страхова С. В. Технології інтелекту­


Ального аналізу даних як компонент інфор­маційного забезпечення процесу прийняття ефективних рішень слідчим на початковому етапі розслідування злочинів / С. В. Страхо­ва // Форум права. - 2009. - № 2 [Електрон­ний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. nbuv. gov. ua/e-journals/FP/2009- 2Z09ccverz. pdf.



Страхова С. В. Версія як рішення слідчого: теоретичні (формалізовані) підстави її місця, ролі, використання / С. В. Страхова // Форум права. — 2013. — № 2. — С. 536—542 [Електронний ресурс].

В рамках інформаційного підходу до діяльності з розслідування злочинів і наукового напряму прийняття рішень надано теоретичне обгрунтування функціональної ролі та місця версії в системі рішень, що приймаються слідчим, як плануючого рішення, а та­кож підстав прийняття обгрунтованого рішення про використання типових версій із застосуванням сучасних інформаційних технологій

Страхова С. В. Версия как решение следователя: теоретические (формализованные) основания ее места, роли, использования

В рамках информационного подхода к деятельности по расследованию преступлений и научного направления принятия решений представлено теоретическое обоснование функциональной роли и места версии в системе решений, принимаемых следователем, как планирующего решения, а также оснований принятия решения об использовании типовых версий с применением современных информационных технологий

Strakhova S. V. Version as Decision of Detective: Theoretical (Formalized) Bases of Its Place, Role, Use

Within the framework of the informative approach to activity of investigation of crimes and scientific direction of making decision the theoretical bases of functional role and place of version are presented in the system of the decisions accepted by detective, as designing deci­sion, and also bases of decision-making about the use of typical versions with the use of modern information technologies.