joomla
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ДОСВІД ОПОДАТКУВАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ
Форум права

УДК 336.221

І. Б. БЄЛІК, Інститут права ім. кн. Володи­мира Великого Міжрегіональної академії управ­ління персоналом

Ключові слова: електронна комерція, оподатку­вання., міжнародний досвід, правове регулювання електронної комерції

Колосальні можливості електронної коме­рції протягом останнього років характери­зують даний сегмент діяльності як один із самих швидко зростаючих, однак питання нормативного регулювання окремих напря­мків електронної комерції й досі залишають­ся відкритими. Процес бурхливого станов­лення сектора електронної комерції обумовлює необхідність негайного вирішен­ня широкого кола проблемних питань, що виникають перед державою, зокрема: право­вого регулювання, адміністрування, оподат­кування, забезпечення охорони та захисту прав тощо. При цьому, серед згаданих пи­тань найактуальнішим є питання правового регулювання оподаткування електронної ко­мерції.

Оподатковування суб’єктів електронної комерції в цей час здійснюється на підставі загальних принципів обчислення й стягнення податкових платежів і не враховує ряд інди­відуальних особливостей цього виду діяль­ності. Використання позначеного підходу приводить із одного боку до фактично пов­ного приховування величезних фінансових ресурсів від оподатковування (електронні казино, торгівля товарами з використанням мережі Інтернет тощо), з іншого боку - до­зволяє в кілька разів занижувати основні по­казники податкової бази (електронні магази­ни, інформаційно-розважальні послуги).

При цьому сучасне вітчизняне податкове законодавство не містить ефективних мето­дів та форм податкового контролю, які би дозволили виявляти суб’єктів електронної комерції, що ухиляються від постановки на податковий облік, занижують отримані до­ходи або іншим чином ухиляються від спла­ти податків. Тому, доцільним є вивчення мі­жнародно-правового досвіду оподаткування електронної комерції. Саме ці обставини й обумовлюють актуальність дослідження.

У сучасних умовах питанням електронної комерції та механізмам її оподаткування бу­ли присвячені наукові розробки таких вче­них, як: А. Бойко, O. A. Долгих, О. Ю. Конно - ва, В. Кротюка, О. Куценко, I. A. Ларютіної, С. Міщенко, 0.0. Тедеєва, А. М. Новицького, С. П. Лознякова, В. Л. Плескача, С. П. Ріппи, О. Томашевського та ін. Звідси, метою статті є аналіз міжнародного досвіду щодо право­вого регулювання електронної комерції, на­прямів та умов удосконалення механізму оподаткування суб’єктів даної діяльності у зарубіжних країнах.

Відомо, що у 1831 році один із членів британського парламенту задав Майклу Фа­радею, основоположникові теорії електрики, питання про те, яку користь людству може принести його відкриття. На що Фарадей ут­руднився відповісти, однак виразив упевне­ність у тім, що один раз уряд знайде спосіб обкласти це відкриття податком [1, с. ЗО]. Згаданий афоризм підтверджує ідею про те, що будь-яка корисна суспільна діяльність людина раніше чи пізніше буде визнана в якості об’єкта оподатковування. Правочини у мережі Інтернет не є в цьому плані виклю­ченням з правил.

Інтернет та електронна комерція є реалія­ми так званої «нової економіки», які роблять актуальною проблему не тільки модернізації існуючих податкових систем, але і їхньої га­рмонізації. На сьогоднішній день у даному напрямку ведеться активна робота як на на­ціональному, так і на міжнародному рівні. У рамках проблеми оподатковування елект­ронної комерції на міжнародному рівні обго­ворюються питання, зокрема, що виплива­ють з застосування інституту постійного представництва, класифікації доходів і від­


Несення прибутку до постійного представни­цтва в електронній комерції, непряме опода­тковування реалізації товарів, робіт, послуг у мережі Інтернет, трансферне ціноутворення. Крім аспектів податкового характеру серйо­зний привід для міркувань дають й інші про­блеми адміністративного регулювання, які застосовні до електронної комерції (зокрема питання валютного й митного законодавст­ва).

Аналіз зовнішньоекономічних господар­ських відносин і стан їх правового регулю­вання свідчить про очевидну зацікавленість економічно розвинених країн в усуненні пе­решкод у міжнародному переміщенні това­рів, капіталу й робочої сили, в тому числі й з використанням інструментарію та механізмів електронної комерції. Зокрема, про таку за­цікавленість свідчить Директива ЄС 2000/31/ЄС від 08.06.2000 р., присвячена окремим питанням правового регулювання електронної комерції в рамках Загального ринку. Однією з основних цілей даного до­кумента є створення вільного ринку елект­ронної торгівлі на території держав - учасників ЄС [2].

У той же час, сучасне міжнародне подат­кове законодавство, яке регулює електронну комерцію, базується на територіальному принципі, правових традиціях, відмінностях законодавства, інформації про грошові пото­ки та їх власників тощо. В кожному окремо­му випадку електронної комерції ці принци­пи діють зовсім по-іншому, оскільки встановити власника цифрового капіталу, ідентифікувати та контролювати трансакції в Інтернеті дуже складно [3, с.23].

Одною з перших країн, що звернули увагу на розробку питань правового регулювання оподаткування електронної комерції були США - країна, що фактично породила дане явище.

Чина система оподаткування США відно­сно правочинів купівлі-продажу, що відбу­ваються дистанційно, передбачає оподатко­вування саме продажів. При цьому, податок із продажів - це непрямий податок на кінце­ве споживання. Він може стягуватися за міс­цем призначення, за джерелом продажів або за місцем реєстрації продавця. Останнє озна­чає, що податок стягується за місцем розта­шування штаб-квартири організації. При об­кладанні споживання за місцем призначення вичерпною податковою базою є споживання внутрідержавне. При стягненні податку за джерелом продажів базою буде споживання внутрідержавне плюс чистий експорт, тобто оподатковуванню буде підлягати все внут­рішнє виробництво [4, с.573].

У США база податку із дистанційних продажів, як правило, визначається за місцем призначення. При покупці книг у магазині обов’язок зі збору податку із продажів пок­ладається на підприємця, який у цьому випа­дку є податковим агентом. Податок спрямо­вується в дохід штату, де була зроблена покупка. Але такий простий механізм пра­цює тільки у випадку, якщо продавець або зареєстрований у цьому штаті, або є присут­нім у ньому фізично (nexus). Під фізичною присутністю розуміється наявність декількох показників: найманих робітників, складських площ, торговельних залів. Якщо продавець не має жодного зі згаданих показників в штаті, де реалізується товар, тоді, відповідно до постанови Верховного суду, вимога до нього сплатити податок із продажів є неза­конною [5, с.740].

Варто зазначити, що у кожному штаті, який ввів у дію податок із продажів, у систе­мі оподаткування передбачений також й ко - ристувальницький податок (use tax), що пря­мо сплачується самим споживачем у тому випадку, якщо він купив товар у продавця, розташованого за межами штату й фізично в ньому відсутнього.

Але, забезпечити надійний фіскальний контроль за великою кількістю дрібних угод, які укладаються та здійснюються он-лайн, органам податкової служби США не нада­ється можливим, оскільки, по-перше, кіль­кість даних угод є надто великою, а суми за ними - незначними, по-друге, процес адміні­стрування їх є складним, оскільки викликає потребу у переконанні, що продавець фізич­но не є присутнім у штаті, а виходить, і не платить податок із продажів, по-третє, існує безліч уточнень і виключень у податковій базі.

Таким чином, при сплаті користувальни - цького податку уряди штатів можуть покла­датися тільки на свідомість споживачів. Зви­чайно, збирання податків на товари, які підлягають обов’язковій реєстрації (таких як автомобілі, човни), близька до 100%, але, при цілому, А. Гулсби робить справедливий висновок про те, що угоди в режимі реально­го часу фактично не можуть бути обкладені податком [6, с.561].

З урахуванням цього наукового концепту­ального висновку федеральний уряд США вважає за необхідне встановлення в світі ре­жиму не втручання (або мінімального втру­чання) держав в електронний сегмент (наці­ональних та світової) економіки (принцип саморегулювання електронної комерції) і мораторію на введення оподаткування суб’єктів електронної економічної (госпо­дарської) діяльності, з метою максимізації вигод від використання економічного потен­ціалу мережі для національних економік провідних країн.

На підтвердження своєї позиції рішенням Верховного Суду Сполучених Штатів Аме­рики в 1992 р. встановлений мораторій на оподаткування суб’єктів електронної еконо­мічної (господарської) діяльності, що здійс­нюється з використанням глобальної комп’ютерної мережі Інтернет. Згідно з цим рішенням компанії, що продають товари в мережі Інтернет за каталогом (Інтернет- магазини), віднесені до пільгової категорії.

Згаданий мораторій був неодноразово продовжений та діє до теперішнього часу, не дивлячись на те, що уряди багатьох штатів висловлюють занепокоєння тим, що в міру розвитку електронної комерції через наяв­ність мораторію в першу чергу страждають бюджетні інтереси штатів. Такої же думки дотримують й вчені-економісти США, які звертають увагу на те, що відсутність опода­ткування суб’єктів електронної комерції обертається для США істотними бюджетни­ми втратами. Так, відповідно до досліджен­нями, проведеними професором Університе­ту Теннессі Дональдом Брюсом (Donald Впдсе) бюджети кожного з штатів США не­доодержуватимуть до мільярда доларів що­річно. Дослідження проводилися за запитом Мережі з управління державним боргом На­ціональної асоціації міністрів штатів (State Debt Management Network of the National Association of State Treasurers) [7, c. 89-90].

У свою чергу, представники компаній, що здійснюють економічну діяльність у мережі Інтернет (електронні компанії або Інтернет - компанії) запевняють, що жорсткість у даній частині податкові законодавства, і скасуван­ня мораторію будуть перешкоджати подаль­шому розвитку цього важливого для США сектора економіки. Тих же міркувань дотри­муються і федеральна влада США, яка на­стійно рекомендують наслідувати приклад Сполучених Штатів і політичному керівниц­тву інших індустріально розвинених держав.

Згадані підходи до оподаткування елект­ронної комерції застосовують такі провідні держави, що займають лідируючі позиції в області нових інформаційних технологій, як Японія, Канада, Південна Корея, Австралія та ін.

У той же час, провідні держави - члени Європейського Союзу посідають декілька іншу позицію у даній сфері, будуючи внут­рішню та зовнішню податкову політику на основі концепції максимального державного регулювання електронних економічних від­носин, виходячи саме з примату бюджетних і податкових інтересів економік своїх країн.

Згадану позицію досить чітко висвітлили вчені-економісти, що досліджують економі - ко-правові проблеми ЄС, які наполягають на тому, що стягування податків з оборотів ко­мерційних угод, здійснюваних в глобальній мережі Інтернет може стати в перспективі важливою, а на певній стадії розвитку світо­вої електронної економіки - найважливішою статтею поповнення як національного бю­джеті цих держав, так і консолідованого ін­теграційного бюджету Європейського Союзу [8, с.58].

08.10.1998 року в Оттаві на конференція Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР) «Світ без кордонів: Розу­міючи потенціал електронної комерції» («Borderless World: Realising the Potential of Electronic Commerce»), Податковим коміте­том ОЕСР, у співробітництві з Європейсь­кою Комісією й ВТО розроблено концепцію еволюційного розвитку Модельної конвенції щодо оподаткування електронної комерції, й визначено наступні загальні принципи опо­датковування: нейтральність; ефективність; визначеність і простота; дієвість і справед­ливість; гнучкість.

Дотримуючись згаданих принципів, у ра­мках Європейського Союзу проблема право­вого регулювання оподаткування електрон­ної комерції в основному зосереджена на розробці та реалізації механізмів застосуван­ня податку на додану вартість до поставок цифрової продукції [9].

07.05.2002 року Рада ЄС прийняв Дирек­тиву про застосування податку на додану ва­ртість (ПДВ) до реалізації послуг за допомо­гою телекомунікаційних каналів зв’язку. Держави-учасники ЄС повинні були внести відповідні зміни у своє національне законо­давство до 01.07.2003 року. В наступному термін дії Директиви не одноразово продов­жувався.

Положення Директиви засновані на про­позиціях Європейської Комісії від 07.06.2000 року. Директива встановлює, що поставки цифрових продуктів, споживаних у рамках ЄС, підлягають обкладанню ПДВ, у той час як поставка цифрових продуктів за межі ЄС від ПДВ звільняється. Іноземні постачальни­ки цифрової продукції повинні будуть для цілей ПДВ зареєструватися в компетентних відомствах однієї із країн-учасниць ЄС (пе­редбачається, що це буде країна, у яку здійс­нена перша поставка). Проте, податок буде стягуватися по ставці, що діє в країні, у якій перебуває споживач. Дані правила повинні

Застосовуватися тільки до тих іноземним по­стачальників, які реалізують свою продукцію в ЄС непідприємцям (модель «В2С» - «підп - риємство-споживач»). Якщо реалізація здій­снюється по моделі «В2У» («підприємство - підприємство»), то ПДВ обчислюється, утримується й сплачується безпосередньо покупцем, що перебуває в ЄС [10, с. 135]. Ра­да ЄС підкреслив, що таке регулювання ПДВ погодиться із принципами непрямого опода­тковування, сформульованими на конферен­ції ОЕСР в Оттаві в 1998 р. Згідно із цими принципами обкладання ПДВ повинне від­буватися в країні споживання товарів і пос­луг.

Згадані адаптовані правила оподаткування електронної комерції ПДВ на території ЄС запроваджено ще 2002 р. Ці правила, з одно­го боку, дають можливість податковим орга­нам ефективно здійснювати державний кон­троль у сфері електронної комерції, а з іншого - стимулювати суб’єктів господарю­вання до провадження законної економічної діяльності та вчасної сплати податків [11, с.58].

Окремими з європейських країн робилися спроби впровадження власних податково - правових конструкцій щодо оподаткування електронної комерції.

Так, уряду Франції в червні 2001 р. комі­сією з фінансів Національних зборів Франції для цілей подальшого оподаткування суб’єктів електронної економічної (госпо­дарської) діяльності пропонувалося введення обов’язкової державної сертифікації торго­вих Інтернет-компаній, для здійснення гос­подарської діяльності яких пропонувалося введення спеціального «розпізнавального знаку», яким відзначалися б ті торговельні Інтернет-компанії, які пропонують достатні гарантії податкової прозорості та технологі­чної безпеки при здійсненні платежів з вико­ристанням банківських карт [12, с.451-457].

Крім того, згідно Рішення муніципального суду м. Париж «У справі про оподаткування Інтернет-аукціонів, що здійснюються в ре­жимі реального часу» від 05.05.2000 р. № 456/7/А7, французьким користувачам мережі Інтернет заборонено здійснювати операції з придбання товарів в Інтернет-магазинах та на аукціонах, організатори яких не отримали в установленому порядку дозвіл на ведення торгівлі та проведення аукціонів і не стали на податковий облік для цілей обліку обертів і сплати податку на додану вартість. Але, з урахуванням відсутності технічних можли­востей відстеження всіх дрібних операцій в мережі Інтернет, податкові органи не в змозі налагодити стійкий податковий контроль за вказаними операціями.

Також, з вересня 2001 р. у Франції введе­но в обіг спеціальні небанківські пластикові карти Еазузтаїїсосіез вартістю 50, 100 і 200 франків, призначені для оплати вартості придбаних за допомогою мережі Інтернет товарів (послуг). Такі небанківські пластико­ві карти мають індивідуальний номер і 25 кодів, які вказуються при оплаті товарів (по­слуг), що придбаваються з використанням мережі Інтернет. При кожній покупці вико­ристовуватися один з цих кодів.

Але, практика діяльності податкових ор­ганів Франції свідчить, що впровадження та­ких карток також не забезпечує належного податкового контролю над електронною го­сподарською діяльністю.

У Німеччині також, у 2000 році розгляда­лася можливість доповнення діючої системи податків додатковим фіскальним платежем - «Податок на використання мережі Інтернет в ділових цілях». При цьому для цілей оподат­кування названим податком мережу Інтер­нет, з економічної точки зору, передбачалося розглядати як засіб виробництва. В якості платників податку (суб’єктів оподаткування) повинні були виступати тільки юридичні особи - податкові резиденти Німеччини, що використовують глобальну мережу Інтернет для отримання прибутку «в ділових цілях». У цьому випадку об’єктом оподаткування повинен був виступати час, протягом якого комп’ютер юридичної особи був підключе­ний до мережі Інтернет і використовуватися для здійснення підприємницької діяльності.

Передбачалося, що при складанні відповід­ної податкової декларації співробітники суб’єктів господарювання будуть додатково заповнювати графу «Інтернет». У названої графі буде вказуватися час, проведений в мережі («тривалість роботи в Інтернет»), те­матика відвідуваних сайтів і т. д. При цьому, найважливішою обставиною застосування такого механізму оподаткування, як зазна­чають німецькі вчені, є не вирішена пробле­ма порядку здійснення відповідного подат­кового контролю за достовірністю наданої інформації [13, с.139].

Аналіз світового досвіду дозволяє зробити висновок, що вирішення проблем оподатку­вання електронної комерції можливо лише через гармонізацію податкових відносин, за­вдяки активної співпраці податкових органів Міндоходів України з суб’єктами господа­рювання, що здійснюють свою господарську діяльність з використанням мережі Інтернет. Це сприятиме розвитку електронної комер­ції, запобігатиме неправомірному викорис­танню електронних мереж і забезпечить до­даткові надходження до бюджету.

ЛІТЕРАТУРА

1. The End of Taxes? // The Economist. - 2000. - 23 September. - P. 30.

2. Directive 2000/31/EC of the European Parliament and of the Council of 8 June 2000 on certain legal aspects of information society ser­vices, in particular electronic commerce, in the Internal Market (‘Directive on electronic com­merce’). Official Journal L 178, 17/07/2000. - PP.0001-0016.

3. Ткачук H. Переваги та ризики поши­рення новітніх інформаційних технологій в сучасному суспільстві / Н. Ткачук // Бизнес и безопасность. - 2007. - № 5. - С. 23.

4. Fox F. The Sales Tax and Electronic Commerce: So what’s New? / Fox F., Murray N. // National Tax Journal. - Vol. 50. - 1997. - № 3 (September). - PP. 573-592.

5. Mclure Ch. Electronic Commerce, State Sales Taxation and Intergovernmental Fiscal

Relations / Mclure Ch. // National Tax Journal.

- LII. - 1997. - PP. 731-750.

6. Goolsbee A. In a World without Borders: The Impact of Taxes on Internet Commerce / Goolsbee A. // The Quarterly Journal of Eco­nomics. - Vol. 115. - 2000. - № 2, May. - P. 561.

7. Operkent A. The Law Problems of Elec­tronic Economy / Operkent A. // Journal of Monetary Economics. - 2001. - № 12. - P. 89- 90.

8. Lejeune Bvanham I. Does Cyber - Com­merce Necesitate a Revision of International Tax Concepts / Lejeune Bvanham I., Verlinden

Verbeken A. // European Taxation. - 1998. - Feb. - P. 58.

9. Tax Treaty Characterization Issues Arising from E-Commerce. The Final Report by the TAG on Treaty Characterization of E - Commerce Payments of 1 February 2001 / OECD [Електронний ресурс]. - Режим дос­тупу:

Http//www. oecd. org/EN/ document s/O, F,N— documents-101 -nodirectorate-no-4-no-

29.00.html.

10. Fetzer T. Die Besteuerung des Electronic Commerce im Internet / T. Fetzer // Mann­heimer Beitrage zum öffentlichen Recht und Steuerrecht. - Band 24. - Frankfurt a. M. u. a. : Lang, 2000. - S. 135.

11. Позняков C. Адміністративно-правові аспекти державного контролю і правоохоронної діяльності у сфері оподатку­вання електронної торгівлі / С. Позняков // Правова інформатика. - 2007. - № 2 (14). -

С. 57-59.

12. Ellinger E. Modern Banking and Taxa­tion Law / Ellinger E., Lomnicka E. - Oxford, 2000. - P. 451-457.

13. Numgard W. World of Electronic Com­merce / Numgard W. - New York : ABC Pub­lishing, 2002. - P. 139.



Бєлік І. Б. Міжнародно-правовий досвід оподаткування електронної комерції /І. Б. Бєлік// Форум права. —2013. —№ 2. — С. 49—54 [Електронний ресурс].

Виконано аналіз міжнародного досвіду оподаткування електронної комерції. Висвіт­лено проблемні питання, які існують у сфері оподаткування електронної комерції; сформульовано висновки щодо вдосконалення механізмів правового регулювання еле­ктронної комерції.

Белик И. Б. Международно-правовой опыт налогообложения электронной коммер-

Выполнен анализ международного опыта налогообложения электронной коммерции. Освещены проблемные вопросы, которые существуют в сфере налогообложения элек­тронной коммерции; сформулированы выводы по усовершенствованию механизмов правового регулирования электронной коммерции.

Belik І. В. International Legal Experience Taxation of E-Commerce

In the article the foreign experience of taxation of electronic commerce in the period of transformation changes in a world economy is examined. The most problem questions which need to be decided are defined and the propositions about improving of e-commerce regula­tion are suggested.