УДК 343.162:347.962.1

В. О. НЕМЧЕНКО, Запорізький націона­льний університет

Ключові слова: адміністративний процес, акме - ологія, особистість, потенціал, професійна дія­льність, суддя, фахівець

Актуальність розробки теоретико - акмеологічних засад професійної діяльності судді в адміністративному процесі зростає не тільки через необхідність наукового осмис­лення цієї проблематики, але й у зв’язку з триваючою дискусією з приводу подальших напрямків реформування системи судових і правоохоронних органів України, новітніми змінами законодавства про судоустрій та статус суддів, адміністративно-

Процесуального законодавства та суміжних галузей. Як це вже є загальновідомим, оцінка доказів за внутрішнім переконанням судді містить низку взаємопов’язаність аспектів, основні з яких юридичний, психологічний та морально-етичний. Психологічні особливос­ті професійної діяльності в галузі практичної юриспруденції здавна привертали увагу тео­ретиків і зацікавлених практиків. Суддівська психологія є дуже специфічним напрямком практичної юриспруденції.

Проблематика внутрішнього переконання судді досліджувалась В. Б. Авер’яновим,

Н. М. Ахтирською, H. JI Дроздович, С. В. Кі- валовим, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпаковим, М. В. Костицьким, О. В. Кузьменком, В. Я. Марчаком, О. М. Пасенюком, О. П. Рябченко, А. О. Селівановим та ін. В наукових працях А. І. Алексєєва, А. Ф. Возного, Г. К. Синілова, А. К. Семенова, В. Ю. Фролова, В. А. Черепа - нова закладено вихідні принципи розроблен­ня психології слідчо-оперативної та поліцей­ської діяльності. Тим не менш, віддаючи ша­ну усім дослідникам, потрібно наголосити, що досі не існує жодної наукової роботи, присвяченої даній юридичній проблематиці, де вивчено акмеологічні (або, точніше про - фесійно-акмеологічні) чинники щодо фор­мування внутрішнього переконання судді. У зв’язку з цим, метою статті є обґрунтування акмеологічної парадигми теорії професійної суддівської діяльності як основи дослідни­цької концепції вивчення проблеми форму­вання внутрішнього переконання суддів ад­міністративних судів України.

Існування людського фактора переконли­во свідчить, що у сучасних умовах вирішен­ня цієї проблеми передбачає пошук іннова­ційних шляхів, які б унеможливлювали виникнення суддівської упередженості чи зацікавленості при розгляді справи. За цих умов постає питання про подальшу розробку наукових засад психолого-акмеологічної мо­делі професійної діяльності судді з метою забезпечення подальшої ефективності суд­дівської професійної діяльності в адміністра - тивно-деліктній сфері, психолого - акмеологічного розвитку особистісно - професійного потенціалу судді.

У процесі пізнання вирішуються розумові завдання, що сприяють відшукання інфор­мації щодо публічно-правового спору. Осно­вним суб’єктом пізнання в адміністративно­му процесі виступає суддя. Потрібно відзначити, що вкрай великою є роль емо­ційного чинника у формуванні внутрішнього переконання судді як частково непідвласної йому самому сфери свідомості, що підтвер­джують і самі судді, відповідаючи на питан­ня щодо формування їхньої внутрішньої пе­реконання.

В українській мові термін «внутрішній» означає «який міститься всередині», відбува­ється в психіці людини [1, с.498]. Тому, якщо законодавець застосував до терміна «пере­конання» ще й визначення «внутрішнє», то це зроблено з єдиною метою - наголосити на самостійності й незалежності формування переконання [2, с.75]. Тобто, терміном «вну­трішнє» законодавець підкреслює, що пере­конання особи при оцінці доказів є глибоко особистим переконанням судді, і воно позба­влене будь-якого стороннього зовнішнього впливу. Внутрішнє переконання судді не є інтуїтивним висновком, оскільки має бути обґрунтованим, визначатися сукупністю об’єктивних даних і системним аналізом усіх матеріалів справи, зокрема про адміністра­тивне правопорушення.

Правосвідомість судді припускає високий рівень правового мислення. Правосвідомість складається з трьох блоків елементів: ідеоло­гічних, психологічних і поведінкових. Ідео­логічні елементи становлять систему право­вих принципів, ідей, теорій, доктрин, концепцій, які є результатом теоретичного, раціонального аналізу, відображення право­вої дійсності на основі дослідження законо­мірностей виникнення, становлення, функці­онування та розвитку права, відбивають глибинні, найсуттєвіші його характеристики. Психологічні елементи правосвідомості є результатом стихійного емпіричного сприй­няття правової дійсності членами суспільст­ва, її відображень в думках, переживаннях, почуттях, емоціях, оцінках. Блок поведінко­вих елементів становить вольовий бік право­свідомості [3, с.49].

Правосвідомість судді під час оцінки до­казів в адміністративному процесі багато у чому визначається певними традиціями сус­пільства на конкретному етапі його розвит­ку, соціально-економічними умовами життя, звичаями, моральними принципами, норма­ми поведінки, політичними симпатіями то­що. В Україні з останнім пов’язані суттєві обмеження щодо можливої належності суд­дів до політичних партій і профспілок. До того ж, детермінантами формування суддів­ської правосвідомості є система поглядів, ідей, уявлень, теорій, а також почуттів, емо­цій і переживань [4, с.6].

Акмеологічна модель професійної суддів­ської діяльності, зокрема в адміністративно­му процесі, фактично уявляє оптимальний варіант особистісно-професійного сходжен­ня до максимального рівня продуктивності, де на першому місці посідають проблеми безпомилкового формування внутрішнього переконань судді. Таку умовну модель ви­значають: 1) акмеологічні критерії - мірило оцінки професійного становлення судді;

2) акмеологічні показники (вони ж акмеоло­гічні інваріанти) - професійні завдання адмі­ністративно-деліктного провадження і конк­ретного рівня розвитку суддівського професіоналізму; 3) акмеологічні рівні - сту­пінь розвитку професіоналізму судді, що спеціалізується на розгляді справ про адміні­стративні правопорушень.

Шляхи та методи розвитку професійної майстерності віддзеркалюються в акмеологі - чних технологіях. У свою чергу, акмеологіч - ний алгоритм - це послідовність і етапи роз­витку [5]. К. Абульханова-Славська,

О. Бодальов, А. Деркач, Н. Кузьміна, Л. Лаптєв підкреслюють, що принциповим для акмеології є висновок, який стосується основного положення методологічних засад

- акмеологічних закономірностей, тобто стійких зв’язків і відношень між професій­ним і особистісним розвитком людини {пер­ше), а також між різними рівнями організації психічних процесів у ході цього розвитку (друге). Ці закони-тенденції мають варіатив­ність за наявності спільного. Вони мають одночасно і об’єктивний, і суб’єктивний ха­рактер. Об’єктивність детермінується харак­тером умов і чинників, а суб’єктивність пов’язана з індивідуально-особистісними пе­редумовами з відображенням об’єктивних чинників в особистісному значенні [6].

Можливість уведення акмеологічної ком­поненти у виділеному аспекті аналізу профе­сійної кар’єри забезпечується інтенсивним розвитком, особливо останнім часом, напря­мку акмеологічної науки.

Об’єднання зазначених термінів (суб’єкт + акме) для позначення ще одного аспекту аналізу додатково до вже існуючих підходів є перспективним ще й тому, що, на нашу думку, максимального успіху на дер­жавній службі в сучасних умовах можна до­сягти лише тоді, коли державний службо­вець, що реалізує цей вид управлінської діяльності, відчуває себе її реальним суб’єктом.

Диференціальна акмеологія за своєю сут­тю доповнює закономірності загальної акме­ології при фіксації вектора «індивідуаль­ність» [7].

І тому предметом диференціальної акмео­логії - у широкому розумінні - стають про­цеси, закономірності, механізми вдоскона­лювання людини в інтегративній цілісності і єдності в поводженні індивідуальних і зага- льособистісних властивостей суб’єкта психі­чної діяльності, що веде до гармонізації суб’єкта життєдіяльності, праці, спілкування, що призводить до оптимальних шляхів са - мореалізації в ході усвідомлення акліе. У більш вузькому розумінні предметом дифе­ренціальної акмеології є пошук законів і за­кономірностей формування цілісної індиві­дуальності для планування оптимальних шляхів досягнення акліе, що сприяє самороз­витку й самовдосконаленню зрілої особисто­сті, її самореалізації, самоосвіті, самокорек - ції й самоорганізації, якщо фіксовані - поряд із критерієм успіху - нормативні критерії безперервного й завжди індивідуалізованого розвитку ініціативності, креативності, твор­чості з метою збереження психічного й со­матичного здоров’я. При цьому розвиток диференціальної акмеології вимагає поєд­нання комплексного й системного підходів у єдності теорії, методології, експерименту й практики [7, с.211].

Такий підхід забезпечує реалізацію голов­ної мети диференціальної акмеології - удо­сконалювання зрілої людини в умовах нор­мативних критеріїв успіху при ціле утворенні й ефективність цілеспрямованості в структурі життєдіяльності. Тут необхідна індивідуалізована акмеологічна допомога в досягненні нею вершин у фізичному, духов­но-моральному й професійному розвитку. Критеріальна орієнтація оптимального дося­гнення акліе й здолання з акліе - збереження психічного й соматичного здоров’я людини й гуманізації психічного розвитку.

Підкреслимо, що розбіжність між рівнем актуального розвитку (визначається склад­ністю професійних завдань, що вирішують­ся працівником самостійно) й рівнем поте­нційного розвитку (професійним результатом, якого особа може досягнути, вирішуючи службові завдання колективно чи за допомогою інших співпрацівників) в акмеології має назву як зона найближчого розвитку особистості.

Сучасне розуміння акмеології наштов­хує теоретичні дослідження на практичні пошуки щодо самовдосконалення та само­регуляції особистості фахівця [8], і зокрема

- судді. Традиційно акмеологія розглядає феноменологію, закономірності та механі­зми розвитку людини на стадії її зрілості. В той же час набуття соціального і морально­го досвіду, розвиток вмінь і навичок, в то­му числі й управлінських, що є не­від’ємними показниками майстерності й професіоналізму, закладаються ще в ди­тинстві. Отже, зрозуміло, що досвідченим фахівцем суддя не народжується, адже на стан зрілості «працюють» всі попередні етапи розвитку особистості. Таким чином, йдеться про корекцію деяких вихідних на­укових даних, зокрема про розширення прийнятих вікових рамок акмеології.

Таким чином, акмеологічна концепція орієнтує на формування цілісного (тобто не обмеженого складом досліджуваних про­блем) і досить збалансованого (за ступенем їхньої вивченості) знання про психологічне забезпечення судді на всьому протязі його професійного шляху.

Акліе як вершина зрілості є багатомір - ним станом людини, що охоплює певний період його розвитку, характеризує, наскі­льки він відбувся як громадянин, фахівець своєї справи, як особистість [9]. В акмеоло - гічних дослідженнях мова повинна вестися про професіоналізм, що включає в себе два аспекти - професіоналізлі особистості й професіоналізлі діяльності. Це істотно ро­зширює можливості акмеологічних дослі­джень і виводить їх на рівень особистісно - го у професіоналізмі [10]. Дослідження, проведені за цим напрямком акмеології, дозволили зробити базове визначення про­фесіоналізму діяльності як якісної характе­ристики суб’єкта діяльності, що відображає високу професійну кваліфікацію й компе­тентність, розмаїтість ефективних профе­сійних навичок і вмінь, володіння сучасни­ми алгоритмами й способами рішення професійних завдань, що дозволяє здійс­нювати діяльність із високою продуктивні­стю [11].

Ще засновник судової етики А. Ф. Коні в судовій діяльності завжди відводив особи­стості судді. Велика увага в його працях була приділена проблемі внутрішнього пе­реконання судді. Суддя, на думку

А. Ф. Коні, повинен напружувати усі свої внутрішні сили для відшукання істини в справі [12, с.34]. В основі судового рішен­ня в адміністративній справі (так само, як і за всіма іншими категоріями судових справ) має бути не тільки логічна немину­чість, але й моральний обов’язок. Процес формування внутрішнього переконання су­дді пов’язаний з безперервним вирішенням виникаючих сумнівів [13, с.231]. Здійснен­ня суддівських обов’язків є одним із най­складніших видів людської діяльності, яка вимагає напруги всіх моральних і фізичних чинностей, уміння аналізувати й зважува­ти. Тому жоден суддя, що навіть має гарну професійну підготовку й великий досвід практичної роботи, не гарантований від помилок. Потрібно визнати, що розглядаю­чи юридичну справу будь-якого виду, суд не в змозі встановити абсолютну істину. Вона завжди є неповною, частковою і від­носною [13, с.233]. З цього приводу необ­хідно відзначити, що нормативно регламе­нтовані лише службові обов’язки судді. Але поряд із службовим існує й обов’язок моральний, який у судді укладається, на­самперед, у вигляді слушного відношення до всіх учасників (сторін), в нашому випа­дку, адміністративного процесу. Тем біль­ше, що результати судової діяльності зале­жать не тільки від індивідуальних рис самих суддів, але й від діяльності інших учасників процесу [13, с.236].

Ключовим елементом при застосуванні суддівського розсуду є категорія вибору, обмежена загальними і спеціальними ме­жами [14, с.75].Таким чином, зміст акмео - логічної концепції формування суддівсько­го професіоналізму полягає у розгляді єдності процесів професійного та особисті - сного розвитку та вказівки шляхів досяг­нення професійної майстерності на ґрунті реалізації творчого потенціалу особисто­сті судді, що набуває особливого значення у процесах формування внутрішнього пе­реконання судді в адміністративному про­цесі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Новий тлумачний словник української мови: у 4 томах: Т. 1 А-Є / уклад.:

B. Яременко, О. Сліпушко. - К. : АКОНІТ,

2001. -912 с.

2. Грошевий Ю. М. Докази та доказування у кримінальному процесі / Ю. М. Грошевий,

C. М. Стахівський. - К.: КНТ, 2006. - 272 с.

3. Осипова Н. П. Правосвідомість / Оси­пова Н. П., Тимощук О. Д. // Юридична ен­циклопедія: В 6 т. / редкол.: Ю.

С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К. : Укр. енцикл., 2003. - Т. 5: П-С. - 736 с.

4. Дроздович Н. Л. Формування внутріш­нього переконання судді у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук спец.

12.0. 09 / Н. Л. Дроздович ; Акад. адвокату­ри України. - К., 2011. - 16 с.

5. Абульханова-Славская К. Акмеология вчера, сегодня, завтра / К. Абульханова- Славская, А. Бодалев, А. Деркач,

Н. Кузьмина, Л. Лаптев // Прикладная пси­хология и психоанализ. - 1997. - № 1. - С. 1-

16.

6. Деркач А. А. Профессионализм дея­тельности в особах экстремальных условиях / А. А. Деркач, В. Г. Зазыкин. - М. : РАГС, 1998. - 178 с.

7. Базылевич Т. Ф. Линии преемственно­сти комплексного и системного подхода в дифференциальной акмеологии / Т. Ф. Базылевич // Мир психологии. - 2006. - № 3. - С. 203-212.

8. Маркелова Л. В. Акмеологические ус­ловия и факторы личностно­профессионального самосовершенствования государственных служащих : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. психолог, наук : спец. 19.00.13 / Л. В. Маркелова ; Рос. акад. гос. службы при Президенте РФ. - М.,

2002. - 24 с.

9. Красильникова К. А. Акмеологические условия и факторы профессионального са­моутверждения кадров государственной службы: дисс. ... кандидата психол. наук :

19.0. 13 / Красильникова К. А. - М., 2006. - 255 с.

10. Мурашко С. Ф. Акмеологические ус­ловия развития профессионального Я госу­дарственных служащих : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. психолог, наук : спец. 19.00.13 / С. Ф. Мурашко ; Рос. акад. гос. службы при Президенте РФ. - М.,

1999. - 24 с.

11. Реан А. А. Развитие профессионализ­ма: проблемы изучения / А. А. Реан // Пси­хологические основы профессиональной деятельности хрестоматия / сост. В. А. Бодров. - М. : ПЕР СЭ; Логос, 2007. -

С. 564-570.

12. Кони А. Ф. Избранные труды и речи /

А. Ф. Кони ; сост. И. Потапчук. - М. : Авто­граф, 2000. - 424 с.

13. Васильев В. Л. Юридическая психоло­гия : учебник / В. Л. Васильев. - 5-е изд., пе - рераб. и доп. - СПб. : Питер, 2003. - 656 с.

14. Папкова О. А. Усмотрение суда : мо­нография / О. А. Папкова. - М. : Статут, 2005.-413 с.

Немченко В. О. Акмеологія суддівської діяльності в адміністративному процесі/В. О.

Немченко // Форум права. — 2013. — № 2. — С. 402—406 [Електронний ресурс].

Розглянуто теоретико-акмеологічні засади професійної діяльності судді в адміністра­тивному процесі. Звернуто увагу на психологічні особливості професійної діяльності в галузі практичної юриспруденції. Досліджується правосвідомість судді та її складові елементи. Також зосереджено увагу на шляхах і методах розвитку професійної майс­терності судді, що віддзеркалюються в акмеологічних технологіях.

Немченко В. А. Акмеология судейской деятельности в административном процессе

Рассмотрены теоретико-акмеологические основы профессиональной деятельности су­дьи в административном процессе. Обращено внимание на психологические особен­ности профессиональной деятельности в области практической юриспруденции. Ис­следуется правосознание судьи и ее составные элементы. Также сосредоточено внимание на путях и методах развития профессионального мастерства судьи, которые отражаются в акмеологических технологиях.

Nemchenko V. A. Acmeology of Activities of Judges in the Administrative Process

The article studies the theoretical and acmeological bases of the professional activity of a judge in administrative procedure. The author attracts the reader’s attention to the psycho­logical peculiarities of professional activity in the sphere of practical jurisprudence. The au­thor investigates the legal awareness of a judge and its elements. The attention is also con­centrated on the ways and methods of developing the mastery of a judge. These methods are reflected in acmeological technologies.