joomla
ПРАВО ВЛАСНОСТІ В РОЗУМІННІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ з ПРАВ ЛЮДИНИ (ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА)
Форум права

УДК 341.231.14

О. А. МІРОШНИЧЕНКО, Канд. юрид.

Наук, доц., Національний університет «Юридич­на академія України імені Ярослава Мудрого»

Ключові слова: право власності, майно, Євро­пейська Конвенція, Європейський суд, майно, ре­чові права

Законом України у 1997 році було ратифі­ковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції [1]. Таким чином, за 16 років мо­жна говорити про існувань чималого досві - ду українських громадян у стосунках із єв­ропейською системою захисту прав людини.

При цьому, крім практичного досвіду зве­рнень українських громадян із захистом до Європейського суду та зовнішньої політики європейського спрямування, українська нау­ка також безперечно спрямована та багато зробила за ці часи для того, щоб наблизити різні правові системи та навчити суспільство поваги до прав людини. Так, праці М. Буро - менського, О. Гончаренко, Ю. Зайцева, М. Козюбри, Г. Куця, О. Онуфрієнко, В. Палію - ка, П. Рабіновича, Ф. Фаткуліна, С. Шевчука,

О. Шупінської, С. Шимон та А. Яковлева не тільки містять цікаві теоретичні досліджен­ня, але й ґрунтуються на практиці (прецеден­тах) європейського суду, українських судів та нормах українського законодавства.

Однак, на жаль така «співпраця» науков­ців та українських громадян, поки ще не зда­тна вивести Україну з «лідерів» за кількістю порушень прав людини.

Так, Україна за даними Європейського суду з прав людини (далі - ЄСЗПЛ) за 2012 рік займає 4 місце за кількістю скарг після Росії, Туреччини та Італії. При цьому, сього­дні державами-учасницями Європейської конвенції є всі 47 держав-членів Ради Євро­пи. Так, українськими громадянами було по­дано 10450 скарг проти держави Україна протягом тільки 2012 року [2].

Кількість скарг щодо захисту права влас­ності (всіх держав-учасниць) у ЄСЗПЛ сягає 13,35 % (за період з 1959 року по 2012 рік). Захист цього права посідає 2 місце після скарг щодо справедливого судового розгляду (ст.6 ЄКПЛ), які займають 45,01 % від всіх скарг, які надійшли до суду протягом періо­ду 1959-2012 рік.

Якщо конкретизувати ці дані, то протягом 1959-2012 рік проти України було подано 305 скарг громадян на підставі ст.1 Додатко­вого протоколу. Для порівнянь: 310 скарг - проти Італії, 441 скарга - проти Румунії, 456 скарг - проти Росії та 611 скарг - проти Ту­реччини.

Отже, згідно статистики за перші три мі­сяці 2013 року у порівнянні із таким же пері­одом 2012 року кількість скарг виросла на 8 %. Враховуючи ці статистичні дані, вини­кає враження, що ситуація з правами людини в Україні погіршується з року в рік. Саме тому, дослідження в цьому напрямку є акту­альним. І, зокрема, метою статті є наукова розвідка окремих аспектів права власності з врахуванням як історичного аспекту, так і останніх тенденцій щодо захисту права вла­сності.

Статтею 1 Першого (або Додаткового) Протоколу до Конвенції про захист прав лю­дини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20.03.1952 р., було гарантовано за­хист права власності. Згідно з нею кожна фі­зична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інте­ресах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принци-пами між­народного права. Проте, попередні положен­ня жодним чином не обмежують право дер­жави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення конт­ролю за користуванням майном відповідно


До загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів

[3]-

Цікавою є сама історія появи Першого Протоколу. Так, під час підписання тексту Конвенції несподівано Комітет міністрів Ра­ди Європи вирішив вилучити з тексту проек­ту Конвенції трьох прав: «права на особисту власність, права батьків мати вибір стосовно тієї освіти, яку вони хочуть дати своїм дітям, і права на проведення вільних виборів». При цьому представники Постійного комітету від Франції і ФРН на знак протесту відмовилися бути присутніми під час підписання Конвен­ції через це. Противники включення цих правдо положень Конвенції вважали, що та­ке право власності не може бути абсолют­ним, його не можна проголошувати без ро­зумних обмежень і перш ніж декларувати право кожного на власність, слід закріпити права на зайнятість та працю, без чого не бу­де і власності. Після тривалих дискусій усі три зазначені права з редакційними уточнен­нями були внесені до додаткового Протоко­лу до Конвенції, відкритого для підписання 20.03.1952 року [4].

Таким чином, ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції звучить сьогодні на­ступним чином: «Кожна фізична або юриди­чна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільст­ва і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного пра­ва». Протоколом № 11 до Конвенції було внесено зміни до вказаної статті 1, яка одер­жала назву «Protection of property» (захист власності), а її зміст в офіційному перекладі набув дещо іншого формулювання: «Кожна фізична або юридична особа має право мир­но володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності...» [5]. При цьому у оригінальному англійськомов - ному тексті Конвенції використовується на­ступна формула: «Every natural or légal person і s entitled to the peaceful enjoyment of his possessions. No one shall be deprived of his possessions...». Таким чином, такі розбіжно­сті між термінами «майно» та «власність» існують тільки у перекладах на слов’янську мову.

Аналізуючи практику Європейського су­ду, у контексті Європейської конвенції, мо­жна зробити висновок, що розуміння[9] «влас­ності» («майна») постійно розширюється. Цьому, безумовно, сприяє позиція Європей­ського суду, який постійно повторює, що «власність» у розумінні Конвенції та Прото­колу до неї - це автономне явище, яке жод­ним чином не пов’язане із національним йо­го розумінням та має тлумачення незалежне від національного.

Як свідчить аналіз практики застосування ст.1 Першого Протоколу Європейської кон­венції до майна, крім рухомих і нерухомих речей, відносяться:

- позови про відшкодування збитків за внутрішнім законодавством [6];

- право на пенсію (якщо протягом якогось періоду робилися внески до пенсійного фон­ду або інші соціальні внески) [7];

- акції компанії (пояснення Європейсько­го суду у скаргах № 8588/79 та № 8589/79 «Бреймлід і Мальстром проти Швеції») [8];

- господарські інтереси, пов ’язані з управліннялі бізнесом, а також управління клієнтурою (ділова репутація, нематеріальні активи тощо), клієнти компанії (завдяки вла­сній праці була створена клієнтська база компанії, яка є активом, відповідно є «май­ном» в сенсі ст. 1) [9];

- законні розрахунки щодо настання пев­них обставин [10];

- рішення арбітражного органу в зв ’язку зі спором [11].

Таким чином, концепція «майна» в сенсі ст.1 Протоколу не означає виключно воло­діння речовими об’єктами. Так, окремі права та інтереси, які складають активи, також можуть вважатися «речовими правами» [12].

При цьому із такого достатньо широкого розуміння «права власності» є і виключення. Так, Суд висловив думку про те, що ст. 1 Протоколу застосовується лише до існуючо­го майна тієї чи іншої особи, а не до права набувати власність, будь то в разі відсутно­сті заповіту або через добровільну реаліза­цію. Право успадковувати власність не є майновим правом до тих пір, поки воно не стає оспорюваним [13].

Із зазначеного вище можна зробити ви­сновок, що Комісія, свого часу, а потім і Суд значно розширили розуміння «власності» і «майна» в значенні статті 1 Першого прото­колу. І, безумовно, слід погодитись із ствер­дженням про те, що «не можна назвати жод­ного права чи свободи людини, які б встановив Суд щодо розвитку положень Конвенції. Та це і не належить до його пов­новажень, згідно із ст.32 якої «юрисдикція Суду поширюється на всі питання тлумачен­ня і застосування Конвенції та протоколів до неї, подані йому на розгляд відповідно до статей 33, 34 і 47». Отже, Суд займається лише тлумаченням і застосуванням, і жод­ним чином не створенням права [14].

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про ратифікацію Кон­венції про захист прав людини і основопо­ложних свобод 1950 року, Першого протоко­лу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://zakon2.rada. gov. ua/laws/show/475/97-Bp.

2. Офіційний сайт Європейського суду з прав людини [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

Http://www. echr. coe. ітЛ^е8/1юте. а8рх? р=гер огі8&с=#п1347956867932_роітег.

3. Енциклопедичний довідник майбут­нього адвоката: У 2 ч. / О. Д. Святоцький, Т. Г. Захарченко, С. Ф. Сафулько та ін. ; за заг. ред. С. Ф. Сафулька. - К. : Видавничий Дім

«ІнЮре», 2008. - Ч. 1. - С. 211.

4. Литвин В. Європейська конвенція з прав людини: уроки і перспективи / Литвин

В. // Право України. - 2010. - № 10. - С. 6.

5. Шимон С. І. Поняття майнових прав в контексті Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод / Шимон С. І. // Університетські наукові записки. - 2011. - №

-С. 228.

6. Офіційний сайт «Української Гельсін­ської спілки з прав людини» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://helsinki. org. ua/index. php? id=l 150828918 #_ftnref2.

7. Справа «Мюллер проти Австрії». Comm. Report 1.10.75, paras. 29-30. D. R. З, p. 25 (31). 17.3.70. Collection 33, p. 53.

8. Непорушне право власності: українські реалії / М. Багній, О. Коваль, Л. Тарасенко, Т. Яцків ; за заг. ред. Т. Яцків. - Львів, 2012. - С. 26.

9. Справа «Ван Марле проти Нідерлан­дів», application по. 8543/79; 8674/79; 8675/79; 8685/79) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://echr. ketse. com/doc/8543.79-8674.79- 8675.79-8685.79-enl 9860626/view.

10. Справа «Pine Valley Developments Ltd and Others vs. Ireland», application no. 12742/87, решение от 29 ноября 1991 года;

11. Справа «CASE OF STRAN GREEK REFINERIES AND STRATIS ANDRE ADIS v. GREECE», (Application no. 13427/87), paras. 72 and 74 [Електронний ресурс]. - Режим до­ступу: Http://echr. ketse. com/doc/13427.87-en- 19941209/view.

12. Справа «CASE OF IATRIDIS v. GREECE», application no. 31107/96 [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу: Http://echr. ketse. com/doc/31107.96-en-

19990325/view.

13. Eur. Court HR, Marckx v. Belgium judgment of 13 June 1979, Series A, No. 31, p. 27-28, para. 63.

14. Буткевич В. Європейська конвенція з прав людини і основних свобод: ґенеза намі-


Рів і права / Буткевич В. // Право України. - | 2010. - № 10. - С. 80.

Мірошниченко О. А. Право власності в розумінні Європейського суду з прав людини (загальна характеристика) / О. А. Мірошниченко // Форум права. — 2013. — № 2. — С. 371—374 [Електронний ресурс].

Поставлені і розглянуті питання щодо виникнення в європейський системі захисту прав людини «права власності». Вони набули подальше закріплення та реалізацію у судових прецедентах Європейського суду з прав людини. Розкрито зміст (розуміння) «права власності» та «майна» на рівні Європейського суду та Європейської конвенції. Проаналізовані сучасні тенденції розвитку і захисту його права. Зроблено висновок про те, що сьогодні слід розуміти під правом власності.

Мирошниченко О. А. Право собственности в понимании Европейского суда по правам человека (общая характеристика)

Поставлены и рассмотрены вопросы возникновения в европейский системе защиты прав человека «права собственности». Они получили дальнейшее закрепление и реа­лизация в судебных прецедентах Европейского суда по правам человека. Раскрыто со­держание (понимание) «права собственности» и «имущества» на уровне Европейского суда и Европейской конвенции. Проанализированы современные тенденции развития и защиты этого права. Сделан вывод о том, что сегодня следует понимать под правом собственности.

Miroshnichenko О. A. The Protection of property in the understanding of the European Court of Human Rights (general description)

Raised and discussed issues of protection of property in the European system protection of human rights. They were further consolidation and implementation in the case law of the European Court of Human Rights. Disclosed of (understanding) of «protection of property» and «possession» at the level of the European Court and the European Convention. Modern trends of development and the protection of this right are made. The conclusion is that today should be understood as the right and protection to property.