joomla
ЩОДО МЕХАНІЗМУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СЛУЖБОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Форум права

УДК 351.743

В. В. HOBIKOB, канд. юрнд. наук, Харків­ський національний університет внутрішніх справ

Ключові слова: правове регулювання, органи внутрішніх справ, дисципліна, державна служба

Сучасні параметри управління та його еволюція визначаються багатогранними процесами зміни соціально-економічної і по­літичної систем. Вони загострили увагу до питань управління, особливо державного. Повно масштабні перетворення в Україні та зміни, які почалися в останні десятиріччя услід за ними, конституційного й іншого за­конодавства, у тому числі й того, що регу­лює державну службу, ставлять перед дер­жавою завдання корінного і якісного поліпшення роботи державних службовців та інших працівників органів державної влади.

Загальні проблеми механізму правового регулювання службової дисципліни в орга­нах внутрішніх справ досліджувалися таки­ми відомими вітчизняними юристами, як

О. М. Бандурка, O. K. Безсмертний, І. П. Голо - сніченко, Є. В. Додін, М. М. Дорогих, P. A. Калюжний, О. П. Клюшниченко, О. П. Коре - нєв, Ю. Ф. Кравченко, О. І. Остапенко, В. П. Пєтков, JI. JI. Попов, В. В. Цветков та ін. Дос­лідженню різних проблем законності та дис­ципліни в органах внутрішніх справ присвя­чені наукові праці М. І. Ануфрієва, B. C. Венедіктова, В. Г. Лихолоба, М. В. Парасюк,

О. Ю. Синявської, С. С. Сливки, A. A. Старо­дубцева, В. І. Щербини та ін. У той же час, проблеми правового регулювання службової дисципліни в органах внутрішніх справ ви­світлювалися лише фрагментарно, тому ме­тою даної статі є подальший розвиток право­вого регулювання службової дисципліни в органах внутрішніх справ України. Її новиз­на полягає в визначенні основних елементів процесуальної діяльності суб’єктів дисцип­лінарної практики крізь призму норм заохо­чень та норм, що застосовуються в якості дисциплінарної відповідальності.

Існування різних підходів вчених щодо структури адміністративно-правового регу­лювання дає можливість розглянути визна­чення «адміністративно-правового регулю­вання» крізь призму поглядів як вітчизняних так і закордонних авторів. Так, наприклад, у науковій літературі традиційно використову­ється поняття «механізм адміністративно- правового регулювання», що є «системою адміністративно-правових засобів, які впли­вають на суспільні стосунки, організовуючи їх відповідно до завдань держави і суспільс­тва» [1, с.212]. При цьому, до його структури включаються такі елементи (засоби), як нор­ми адміністративного права та його принци­пи, що об’єктивувалися в законах та інших нормативних актах; акти тлумачення норм адміністративного права, що видаються упо­вноваженими на те органами, і акти їх ужит­тя, а також адміністративно-правові стосун­ки. Професор Ю. М. Старілов, долаючи «технічні» термінології, говорить про систе­му адміністративно-правового регулювання [2, с.397], елементами якої є адміністратив­но-правові норми, їх ужиття суб’єктами пра­ва, в процесі якого суб’єкти займаються тлу­маченням норм адміністративного права і, нарешті, адміністративно-правові стосунки.

Підсумовуючи думки вчених щодо понят­тя і структури правового регулювання, мож­на зробити висновок, що вона, по-перше, ви­ступає як єдиний механізм, що передбачає систему правових засобів, за допомогою яких забезпечується регулюючий правовий вплив на суспільні стосунки і, по-друге, пра­вовими засобами механізму адміністративно-


Правового регулювання виступають правові норми, акти вжиття і тлумачення права та правові стосунки. При цьому механізм адмі­ністративно-правового регулювання «приво­диться в дію за допомогою конкретних ме­тодів правового регулювання» [1, с.314].

Розглянемо детальніше кожен елемент си­стеми адміністративно-правового регулю­вання службової дисципліни, які в сукупнос­ті виконують специфічну роль у регулюванні поведінки співробітників органів внутрішніх справ. Сутність, значення і специфіка право­вого регулювання службової дисципліни в органах внутрішніх справ розкриваються че­рез аналіз адміністративно-правових норм у широкому сенсі і норм дисциплінарних у ву­зькому сенсі як складових змісту дисциплі­нарних правовідносин в органах внутрішніх справ.

Необхідно звернути увагу на те, що в нау­ковій та службовій літературі практично не використовується поняття «дисциплінарно - правова» або «дисциплінарна норма». І цьо­му є сповна зрозуміле і конкретне пояснення. Річ у тому, що дисциплінарні норми справе­дливо відносять до норм адміністративних або адміністративно-правових. Синтезуючи поняття адміністративно-правової норми, що наводяться в сучасній навчальній і науковій літературі, не важко виділити її якісні озна­ки: вона встановлюється або санкціонується державою й визначає правила належної або можливої поведінки суб’єктів адміністрати­вного права; її метою є регулювання суспі­льних стосунків, що виникають, змінюються і припиняються у сфері державного управ­ління; вона забезпечується спеціальними за­ходами державного впливу. Виходячи з цьо­го, можна з впевненістю стверджувати, що всі вказані ознаки властиві нормам дисцип­лінарним. До особливостей же останніх мо­жна віднести, по-перше, те, що вони утво­рюють особливий правовий інститут в адміністративному праві - заохочення як ме­тод правового регулювання, обумовлене аб­солютними підставами; по-друге, дисциплі­нарні норми регулюють дисциплінарну відповідальність - один з видів юридичної відповідальності.

Виходячи з вищевикладеного, дисциплі­нарна правова норма - це встановлене або санкціоноване державою правило поведінки суб’єкта, що регулює виникнення, зміну і припинення суспільних відносин у сфері ди­сципліни. Вона є особливим видом адмініст­ративно-правової норми.

Дисциплінарні норми в системі правового регулювання не існують самі по собі як окремі правила. Вони є систематизованими й «об’єктивувалися в законах та інших норма­тивних актах» [3, с.169].

Комплексне дослідження призначення правових норм, що регулюють відносини службової дисципліни в органах внутрішніх справ, дозволяє систематизувати їх на насту­пні групи.

Норми заохочувальні, які за своєю соціа­льною природою мають інтегральний харак­тер, синтезують матеріально-економічні, со­ціальні і духовні потреби, інтереси і стимул- реакції співробітників органів внутрішніх справ і мають виховне призначення. Як справедливо відзначає Д. М. Бахрах, дисцип­лінарні норми, що регулюють питання зао­хочень співробітників органів внутрішніх справ, «знаходяться в багатьох джерелах, спеціальною темою яких є заохочувальна діяльність суб’єктів виконавчої влади» [4, с.315]. Такі акти видаються як центральними органами виконавчої влади, так і органами виконавчої влади на місцях. Особливе місце в системі норм державного заохочення посі­дає Закон України «Про державні нагороди України», в якому говориться, що державні нагороди є вищою формою відзначення гро­мадян за видатні заслуги у розвитку еконо­міки, науки, культури, соціальної сфери, за­хисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед

Україною. А в ст.9 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ записано, що «за мужність, відвагу, героїзм, особливі заслуги перед державою в боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку особи рядово­го і начальницького складу можуть бути представлені до присвоєнь почесних звань та нагороджень державними нагородами і відзнаками Президента України» [5].

Норми дисциплінарної відповідальності співробітників органів внутрішніх справ го­ловним чином сконцентровано в Положенні про проходження служби в рядовим і нача­льницьким складом органів внутрішніх справ. Матеріальна відповідальність співро­бітників сьогодні не має спеціального право­вого регулювання, як це зроблено, напри­клад, для військовослужбовців у Положенні про матеріальну відповідальність військово­службовців за шкоду, заподіяну державі, і ґрунтується на нормах загального трудового законодавства. Дані норми забезпечують стимулювання або відновлення порушених інтересів або примушують до виконання юридичних обов’язків суб’єкта дисципліна­рних відносин у діяльності органів внутріш­ніх справ. Вони регламентують динаміку державного управління у сфері службової дисципліни органів внутрішніх справ і пов’язаних з ним управлінських стосунків. По-перше, це норми, що визначають порядок дисциплінарного провадження, прийому, ро­згляду й вирішень скарг і заяв співробітни­ків органів внутрішніх справ тощо. їх приз­начення зводиться до визначення порядку (процедури) реалізації юридичних обов’язків і прав учасників дисциплінарного прова­джень, встановлених нормами матеріально­го адміністративного права в рамках регу­льованих дисциплінарних стосунків. Тому логічно розглянути дисциплінарно - процесуальні норми в співвідношенні з адмі­ністративним процесом [6, с.312].

У сучасній науковій і навчальній літера­турі дисциплінарне провадження неодмінно пов’язують із застосуванням заходів дисцип­лінарного примусу [7, с.261] і визначають як «регульовану правовими нормами діяльність суб’єктів дисциплінарної влади по вжиттю дисциплінарних стягнень» [4, с.589]. Аналіз правових актів, що регулюють службову ди­сципліну в органах внутрішніх справ, дозво­ляє зробити висновок про те, що за зразкове виконання обов’язків і високі результати в службі, тобто за добросовісне дотримання вимог дисципліни, для співробітників орга­нів внутрішніх справ передбачаються заохо­чення. За порушення службової дисципліни на співробітників органів внутрішніх справ можуть накладатися стягнення [8, с.54].

В основі процесу по вжиттю заходів дис­циплінарного заохочення перебуває проце­дурне проваджень, суть якого полягає в то­му, що його «предметом є індивідуальні адміністративні справи безперечного харак­теру... і воно не має своїм результатом вжит­тя примусових заходів» [9, с.391]. Його ре­зультат - ужиття заходів заохочення. І, навпаки, в основу процесу по вжиттю захо­дів дисциплінарного стягнення покладено юрисдикційне провадження, суть якого за­сновується «на розгляді і вирішенні спірних питань і вжитті заходів державного (юриди­чного) примусу» [9, с.408-409]. Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що дисциплінарний процес має подвійну проце­суальну природу. Він складається з двох ви­дів самостійних проваджень: по вжиттю за­ходів дисциплінарних заохочень і по вжиттю заходів дисциплінарних стягнень.

Останнім елементом адміністративно - правового регулювання службової дисциплі­ни є адміністративно-правові відносини, які складаються із «суб’єкта, об’єкта правовід­носин і його нормативного змісту».

Суб’єктами дисциплінарних правовідно­син є ті, хто наділений спеціальними дисци­плінарними правами - начальники органів внутрішніх справ та їх структурних підрозді­лів або особи, що мають інший дисциплінар­но-правовий статус, - підлеглі співробітники органів внутрішніх справ. Ураховуючи важ­ливість і значущість цього елементу дисцип­лінарних правовідносин, аналіз його адмініс - тративно-правового статусу.

Об’єктом дисциплінарних правовідносин є позитивні або негативні дії підлеглих по службі начальникам співробітників органів внутрішніх справ. Характерні особливості таких дій завжди пов’язані із службою і слу­жбовою дисципліною; за позитивну поведін­ку застосовуються заохочення, а за негатив­не - стягнення. Заохочення і стягнення є засобами правових методів дисциплінарної практики. Підсумком аналізу джерел дисци­плінарних норм, що використовуються в ор­ганах внутрішніх справ, може служити ви­сновок про те, що головним чином вони концентруються в Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ України [5]. Проте, є вони і в Положенні про проходження слу­жби рядовим і начальницьким складом орга­нів внутрішніх справ [10], і в Законі України «Про міліцію» [11]. Якщо визнати дисциплі­нарну практику органів внутрішніх справ частиною юридичної практики, вираженої в правозастосовчий діяльності її суб’єктів, ак­туалізується проблема відповідності право­вої бази, яка регламентує дисциплінарно - правові стосунки в органах внутрішніх справ, що відображають політичні, економі­чні і соціальні реалії історичного розвитку і реформування держави [12, с.78].

Така кількість норм не створює оптима­льних умов для ефективного впливу на стан службової дисципліни і підтримання її на належному рівні і логічно обумовлює необ­хідність систематизації дисциплінарного за­конодавства. При цьому зміст самих норм з часом виявляється таким, що повністю або частково не відповідає умовам життя, що змінилися, і тим самим втрачає свою цін­ність та ефективність.

Таким чином, елементами процесуальної діяльності суб’єктів дисциплінарної практи­ки є процесуальна діяльність по застосуван­ню заходів дисциплінарного заохочення та юрисдикційна діяльність по застосуванню заходів дисциплінарної відповідальності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Адміністративне право України. Ака­демічний курс : підручник : у 2 т. / ред. кол.: В. Б. Авер’янов (голова). - К. Юрид. думка, 2004- . - Т. 1. Загальна час­тина. - 2004. - 584 с.

2. Старилов Ю. Н. Курс общего адми­нистративного права в 3 т. / Ю. Н. Старилов. - М. : Норма, 2002. - Т. 1

: История. Наука. Предмет. Нормы. Субъ­екты. - 712 с.

3. Синявська О. Ю. Засади життєдіяль­ності персоналу органів внутрішніх справ / О. Ю. Синявська // Право і безпека. -

2003. - Т. 2. - № 4. - С. 168-172.

4. Административное право : учебник / Д. Н Бахрах, Б. В. Россинский, Ю. Н. Старилов. - 3-є изд., пересмотр, и доп. - М. : Норма, 2008. - 816 с.

5. Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»

: від 22.02.2006 р., № 3460-ІУ [Електрон­ний ресурс]. - Режим доступу: Http://zakon0.rada. gov. ua/laws/show/3460-

15.

6. Лавриненко О. В. Правовая и соци­альная защита работников органов внут­ренних дел Украины / О. В. Лавриненко. - Харьков : Знание, 1999. - 590 с.

7. Коренев А. П. Административное право России : учебник: в 3 ч., Ч. 1 /

А. П. Коренев. - М. : Моск. акад. МВД России ; Щит, 2002. - 291 с.

8. Шергин А. П. Административная юрисдикция / А. П. Шергин. - М. : Юрид. лит., 1979. - 144 с.

9. Административное право : учеб. для вуза / под ред. Л Л Попова. - М. Юристъ, 2002. - 697 с.

10. Положення про проходження служ­би рядовим і начальницьким складом ор­ганів внутрішніх справ / затв. Постановою Кабінету Міністрів УРСР : від 29.07.1991 р., № 114 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

Http://zakon. rada. gov. Ua/laws/show/l 14-91-

11. Закон України «Про міліцію» : від 20.12.1990 р., № 565-ХІІ [Електронний ре - сурс]. - Режим доступу: Http://zakon. rada. gov. ua/laws/show/565-12.

12. Гуров А. П. Профессиональная пре­ступность: прошлое и современность /

А. И. Гуров. - М. : Юрид. лит., 1990. - 301 с.


Новіков В. В. Щодо механізму правового регулювання службової дисципліни в органах внутрішніх справ / В. В. Новіков // Форум права. — 2013. — № 2. — С. 407—411 [Елект­ронний ресурс].

З’ясовано сутність механізму правового регулювання службової дисципліни в органах внутрішніх справ. Проаналізовано думки вчених щодо поняття і структури правового регулювання. Проведено детальний аналіз норм службової дисципліни. Звернуто ува­гу на застосуванню заходів дисциплінарного заохочення та юрисдикційної діяльності по застосуванню заходів дисциплінарної відповідальності.

Новиков В. В. О механизме правового регулирования служебной дисциплины в органах внутренних дел

Выяснена сущность механизма правовой регуляции служебной дисциплины в органах внутренних дел. Проанализированы мнения ученых относительно понятия и структу­ры правовой регуляции. Проведен детальный анализ норм служебной дисциплины. Обращено внимание на применение средств дисциплинарного поощрения и юрисдик­ционной деятельности по применению средств дисциплинарной ответственности.

Novikov V. V. Concerning the Mechanism of the Legal Adjusting Of Official Discipline in the Organs of Internal Affairs

Essence of mechanism of the legal adjusting of official discipline is found out in the organs of internal affairs. Opinions of scientists are analyzed in relation to a concept and structure of the legal adjusting. The detailed analysis of norms of official discipline is conducted. Paid at­tention on to application of facilities of disciplinary encouragement and jurisdiction activity on application of facilities of disciplinary responsibility.