joomla
СУЧАСНИЙ СТАН ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ СУДДІВ
Форум права

УДК 349.2

В. О. ЖУРАВЕЛЬ, Київський окружний адміністративний суд

Ключові слова: організація прсщі, суддя, правове регулювання

Суттєвою передумовою ефективної орга­нізації праці суддів є належне нормативно - правове регулювання їх діяльності, яке офі­ційно закріплює відповідні правила й норми поведінки суддів. Загалом, нормативно- правові акти, з одного боку, відображають традиційні суспільні погляди, а з іншого - визначають та формують їх.

Дослідженню сучасного стану правового регулювання організації праці працівників приділяли увагу такі вчених як: Н. В. Батуєв, Д. В. Кухнюк, Л. Г.Матвєєва, A. B. Ножкіна,

Н. В. Нор, Г. О. Христова.

Проте, безпосередньо сучасний стан пра­вового регулювання організації праці суддів потребує додаткового дослідження. Тому мета статті полягає у дослідженні сучасного стану правового регулювання організації праці суддів. Для її досягнення необхідно вирішити такі основні завдання: проаналізу­вати норми як міжнародного, так і націона­льного законодавства з організації праці суд­дів, та з’ясувати основні недоліки організації праці суддів.

Наявність правового регулювання органі­зації праці суддів є важливою умовою для забезпечення нормального функціонування правосуддя в державі. Правове регулювання даного питання на сучасному етапі здійсню­ється за допомогою низки нормативно - правових актів, які в своїй сукупності скла­дають нормативно-правову базу. До системи правового регулювання організації праці су­ддів належать як національне законодавство, так і міжнародні стандарти.

До міжнародних стандартів забезпечення організованого судочинства належать норми, які містяться в міжнародних документах ра­тифікованих Верховною Радої України. До них можна віднести Монреальську універса­льну декларацію про незалежність правосуд­дя, Рекомендацією Яес (2003)14 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про можливість взаємодії інформаційних систем у сфері правосуддя», Рекомендацію № 11(95)11 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно відбору, обробки, подань та архівації судових рішень у пра­вових інформаційно-пошукових системах, Рекомендацію Яес (2001)3 Комітету мініст­рів Ради Європи державам-членам щодо на­дання судових та інших юридичних послуг громадянам з використанням новітніх техно­логій тощо.

Наприклад, у Монреальській універсаль­ній декларації про незалежність правосуддя 1983 р. наголошується, що найвищим пріо­ритетом держави є забезпечення судів адек­ватними засобами для належного відправ­лення правосуддя, включаючи матеріальні засоби та приміщення, які створювали б від­повідні умови для незалежної, гідної та ефе­ктивної роботи суддів, належний судовий та адміністративний персонал і достатній пото­чний бюджет (п. ЗЗ) [1].

Також Рекомендацією Яес (2003)14 Комі­тету міністрів Ради Європи державам-членам «Про можливість взаємодії інформаційних систем у сфері правосуддя» передбачено ос­новні напрямки впровадження інформацій­них технологій в сфері правосуддя, до них належать:

- поетапна комп’ютеризація системи пра­восуддя;

- встановлення системи комунікації, включаючи використання електронної по­шти;

- розвиток ідеї об’єднання щоб надати можливість комунікації між органами;

- координація інформації в необхідних межах;

- встановлення об’єднаної системи для збору інформації та статистичних аналізів;

- встановлення єдиної інформаційної сис­теми;

- встановлення єдиних внутрішніх інфор­маційних реєстрів;

- розробка стандартного програмного за­безпечення для баз даних [2]. Але, на жаль, всі ці напрямки не в повній мірі реалізовані в Україні. Основні недоліки в організації праці суддів в Україні полягають у відсутності не­обхідної кількості апаратури або її застарі­лість, крім того у відсутності локальних ме­реж, мережі Інтернет або неналежна якість їх роботи та ін.

У системі національного законодавства важливе місце займають Кодекс законів про працю України, Закон України «Про судо­устрій і статус суддів», Закон України «Про електронні документи та електронний доку­ментообіг», Закон України «Про Національ­ну програму інформатизації», Рішення Ради суддів України «Положення про автоматизо­вану систему документообігу суду», Наказ Державної судової адміністрації України «Про реалізацію проекту щодо обміну елект­ронними документами між судом та учасни­ками судового процесу», Наказ Державної судової адміністрації України «Про реаліза­цію пілотного проекту щодо надсилання су­дами віш-повідомлень учасникам судового процесу (кримінального провадження)», Рі­шення Ради суддів України «Положення про Державну судову адміністрацію України», «Положення про Раду суддів України» за­тверджене з’їздом суддів України від 16.09.2010 року та ін.

Вище перелічені національні нормативні акти щодо регулювання організації праці су­ддів умовно можна розділити на такі групи:

- нормативні акти, що регулюють органі­зацію діяльності суддів;

- нормативні акти, що регулюють діяль­ність помічників та секретарів суддів;

- нормативні акти, що регулюють діяль­ність з інформаційного забезпечення роботи судді.

До першої групи нормативно-правових актів необхідно віднести Закон України «Про судоустрій і статус суддів», «Поло­жень про Державну судову адміністрацію

України», «Положення про Раду суддів України» тощо.

Так, Закон України «Про судоустрій і ста­тус суддів» запровадив автоматизований принцип розподілу справ між суддями того чи іншого суду, щоб уникнути впливу на цей процес з боку голови суду, зокрема розподілу справ між підлеглими в ручному режимі. Го­лова Вищого господарського суду України В. Татьков зазначив, що автоматизована система розподілу справ при розподілі справ між суд­дями на сьогодні не враховує завантаженість того чи іншого судді і це призводить до того, що один суддя може розглядати в декілька разів більше справ, ніж інший. Окрім того, система не враховує спеціалізацію того чи іншого судді і це призводить до того, що один суддя може розглядати в декілька разів біль­ше справ, ніж інший. Окрім того, система не враховує спеціалізацію того чи іншого судді: один може краще розбиратися у справах, пов’язаних з транспортом, а інший - із земе­льними справами. Від цього значною мірою залежить швидкість розгляду справ [3]. Отже, недоліки в роботі автоматизованої системи розподілу справ призводять до переванта­ження окремих суддів справами.

Згідно з «Положенням про Державну су­дову адміністрацію України», Державна су­дова адміністрація України здійснює органі­заційне забезпечення діяльності органів судової влади. Серед її основних завдань, щодо організації роботи суддів, виділяють: організацію комп’ютеризації судів, забезпе­чення функціонування автоматизованої сис­теми документообігу, вивчення практики ор­ганізації суддів та внесення пропозицій щодо її вдосконалення, забезпечення технічного оснащення, затвердження зразків бланків і печаток судів, забезпечення виготовлення посвідчень суддів. Цей орган забезпечує створення умов для роботи суддів [4]. Крім того, програма документообігу загальних судів працює не так, як сподівались керівни­ки апарату та співробітники судів загальної юрисдикції. З точки зору суддів, таку систе­му потрібно було б розробити із залученням самих суддів чи осіб, які мають певну уяву про роботу суду зсередини. Вважаємо, що саме велика кількість надісланих із судів до Державної судової адміністрації актів, скла­дених стосовно недосконалості, некоректно­сті роботи системи, допоможе в створенні робочої групи із залученням працівників су­дів усіх інстанцій з роботи із удосконалення та підтримки користувачів комп’ютерної програми «Документообіг загальних судів».

Ще одним органом, який допомагає орга­нізувати роботу суддів, є Рада суддів, яка покликана вирішувати питання організацій­ного забезпечення діяльності суддів, а саме створювати організаційні умови для їх робо­ти, розробку системи заохочення суддів, по­годжувати призначення суддів на посади в судах загальної юрисдикції, обраних до ква­ліфікаційної комісії суддів.

Отже, забезпечення організації праці суд­дів залежить від ефективності роботи Дер­жавної судової адміністрації і Ради суддів.

До другої групи нормативно-правових ак­тів, які регулюють діяльність помічника та секретаря суду, здійснюється Законом Укра­їни «Про судоустрій і статус суддів» та По­ложення про помічника судді суду загальної юрисдикції, відповідні посадові інструкції секретарів судових засідань окремого суду, наприклад, Деснянського районного суду м. Чернігова.

Зазвичай, діяльність помічника судді в науковій літературі розглядають у контексті організаційного забезпечення суддів [5, с.195], розуміючи під ним методи і засоби, необхідні для того, щоб судочинство було доступним і ефективним. Згідно діючого за­конодавства, помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юриди­чну освіту, вільно володіє державною мо­вою. Для помічників суддів Верховного Су­ду України необхідно мати стаж роботи в галузі права не менше трьох років. Судді са­мостійно здійснюють добір помічників. По­мічники судді призначаються на посаду та звільняються з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Поміч­ники суддів прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до апарату відповідного суду, на них поширюється дія Закону України «Про державну службу».

Цікавою є міжнародна практика форму­вання апарату суду, наприклад, у Нідерлан­дах, член суддівського корпусу може бути призначений двома шляхами. З одного боку

- через внутрішню систему навчання, а з другого - шляхом аутсайдерів. Кандидати, які призначаються першим шляхом, прохо­дять шестирічний курс навчання, при їх від­борі необхідна наявність вищої юридичної освіти, бездоганна поведінка, вік не старше тридцяти років. Обрані кандидати проходять психологічний тест, котрий оцінює особис­тість, якості характеру, інтелектуальні та аналітичні здібності, стійкість до стресу. Ві­дповідно до другого шляху, допускаються до конкурсу кандидати, які мають вищу юриди­чну освіту, шестирічний стаж роботи і бездо­ганну поведінку. Кандидати, які успішно пройшли відбір, призначаються помічниками судді окружного суду [6].

Так, відповідно до Положення про поміч­ника судді суду загальної юрисдикції, поміч­ник:

- здійснює підбір актів законодавства та матеріалів судової практики, які необхідні для розгляду конкретної судової справи;

- бере участь у попередній підготовці су­дових справ до розгляду, за дорученням суд­ді готує проекти запитів, листів, інших мате­ріалів, пов’язаних із розглядом конкретної справи, проекти судових рішень, інших про­цесуальних документів, які приймаються су­ддею або під головуванням судді, виконав­чих документів;

- здійснює оформлення копій судових рі­шень для направлень сторонам у справі та іншим особам, які беруть участь у справі ві­дповідно до вимог процесуального законо­давства, контролює своєчасність надсилання копій судових рішень;

- здійснює контроль за своєчасним прове­денням експертними установами призначе­них у справах експертних досліджень, за своєчасним виконанням органами внутріш­ніх справ постанов судді про примусовий привід, а в разі невиконання таких постанов

- готує проекти відповідних нагадувань то­що [7]. Отже, необхідно зазначити, що помі­чники суддів відіграють важливу роль в ор­ганізації праці суддів, адже саме їхня діяльність спрямована на полегшення та за­безпечення виконання суддею відповідних повноважень.

Щодо секретарів судових засідань, то їхня робота спрямована на забезпечень прове­день належно організованого судового засі­дання. Секретар забезпечує фіксування судо­вого процесу, веде журнал судового засідань, здійснює підготовчі дії до прове­день судового розгляду: здійснює судові виклики та повідомлення в справах, оформ­лює та передає до канцелярії списки справ, призначених до розгляду та ін.

Серед нормативно-правових актів, що на­лежать до третьої групи, слід віднести Зако­ни України «Про Національну програму ін­форматизації» [8], «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис», «По­ложення про автоматизовану систему доку­ментообігу суду» та інші. В умовах обмеже­ності фінансових ресурсів і неминучої етапності реалізації програми інформатизації необхідно обґрунтовано визначити пріорите­ти нових напрямів, завдань і функцій судової діяльності, що підлягають інформатизації.

Інформатизація - це, перш за все процес, і не довільний, а організовуваний, керований. Важливо, що це процес не тільки технічний і технологічний (виробничий і науковий), але і соціальний, пов’язаний із включенням у ньо­го різних структур суспільства як учасників цього процесу, що мають різне значення. До таких учасників можна віднести організато­рів, що забезпечують необхідні види діяль­ності в даному процесі, а також користувачів (споживачів) інформаційного ресурсу [8].

Законодавче визначення вбачає мету ін­форматизації в двох аспектах: функціональ­ному і нормативному. З одного боку, повин­ні існувати нормативні документи, які чітко регулювали і визначали суб’єктів, які займа­лись цим питанням, а з іншого - у створенні умов для реалізації прав цих суб’єктів. Інак­ше кажучи, процес інформатизації можна розглядати як сукупність дій і заходів щодо формувань і реалізації матеріальної основи розвитку інформаційного забезпечення.

Під інформаційним забезпеченням слід розуміти «сукупність взаємопов’язаних ор­ганізаційних, правових, політичних, соціаль­но-економічних, науково-технічних, вироб­ничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних сис­тем, мереж, ресурсів та інформаційних тех­нологій, які побудовані на основі застосу­вання сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки» [8].

Інформаційне забезпечення судочинства має на меті надати судді у відповідному ре­жимі роботи структуровану систему даних і знань стосовно кожної конкретної судової справи:

- законодавчі та відомчі нормативні акти;

- статистичні дані про розгляд справи у судах;

- матеріали узагальнення судової практи­ки;

- інформаційні ресурси центральних ор­ганів державної влади;

- інформаційні ресурси органів внутріш­ніх справ України, прокуратури, інших ін­ституцій, що беруть участь у процесі судо­чинства;

- інформацію, що стосується міжнародно­го права [9, с.267].

Забезпечення інформатизації в системі судочинства та подальший розвиток даного напряму здійснюється на основі «Концепції галузевої програми інформатизації судів за­гальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи» [10], розроблений Держав­ною судовою адміністрацією. Головною ме­тою Концепції є формування умов для ство­рень і функціонування єдиної судової інформаційної системи. Концепція ґрунту­ється на сукупності нормативно-правових, організаційно-розпорядчих, програмно - технічних і телекомунікаційних засобів, які забезпечують збір, опрацювання, накопичу­вання, аналіз і зберігання інформації.

Таким чином, можна зробити висновок, що сучасний стан правового регулювань організації праці суддів знаходиться на шля­ху реформувань. Недостатня кількість кош­тів, необхідних для реалізації всіх положень, пов’язаних із організацією праці суддів, є наслідком наявності певних проблем і скла­днощів в організації даного процесу, спря­мованого на поліпшення умов праці суддів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя : от 1983 г. // Міжнародні стандарти незалежності суддів : збірник документів. - К. : Поліграф. Експрес, 2008. - С. 22-27.

2. Рекомендація Rec (2003)14 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про можливість взаємодії інформаційних систем у сфері правосуддя» : від 09.09.2003 p., №Rec(2003)14 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // zakon 1. rada. gov. ua/laws/ show/994_864.

3. Недоліки в роботі автоматизованої сис­теми розподілу справ призводять до перева­нтажень окремих суддів справами [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. rbc. ua/ukr/news/politics/nedostatki- v-rabote-avtomatizirovannoy-sistemy - raspredeleniya-25022011144400.

4. Рішення Ради суддів України «Поло­ження про Державну судову адміністрацію України» : від 22.10.2010 p., № 12 [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу: Http://dsa. court. gov. ua/dsa.

5. Куйбіда Р. О. Реформування правосуд­дя в Україні: стан і перспективи : монографія / Куйбіда Р. О. - К. : Атіка, 2004.

6. Как становятся судьями: зарубежный опыт и российская действительность. Часть 1: Франция // Новая юстиция: журн. судеб, прецендентов. - 2008. - № 1. - С. 39-40.

7. Рішення Ради суддів України «Поло­ження про помічника судді суду загальної юрисдикції» : від 25.03.2011 p., № 14 [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу: Http://court. gov. ua/969076/pppszu.

8. Закон України «Про Національну про­граму інформатизації» : від 04.02.1998 p., № 74/98-ВР // ВВР України. - 1998. - № 27- 28. - Ст. 181.

9. Правова інформатика : підручник: у 2-х т. / М. Я. Швець, В. М. Фурашев та ін. ; за ред. Тацій В. Я. - К. : Парлам. вид-во, 2004. - Т. 1.-416 с.

10. Концепція галузевої програми інфор­матизації судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу: http ://court. gov. ua/tu 16/info_suddi/conzepcia.



Журавель В. О. Сучасний стан правового регулювання організації праці суддів / В. О. Журавель // Форум права. — 2013. — № 3. — С. 226—230 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ші/j-pdf/FPindex. htm_2013_3_39.pdf

Досліджено сучасний стан правового регулювання організації праці суддів, та з’ясовано недоліки в її організації. Показана необхідність підвищення ефективності організації праці суддів шляхом подолання зазначених недоліків.

Журавель В. А. Современное состояние правового регулирования организации труда судей

Исследовано современное состояние правового регулирования организации работы судей, и выяснены недостатки в ее организации. Показана необходимость повышения эффективности организации работы судей путем преодоления указанных недостатков.

Zhuravel V. A. Current State Law Regulation of the Organization of Judges Work

Investigated the current state regulatory organization of the work of judges, and clarified the shortcomings in its organization. Not shown the need to improve the organization of judges by overcoming these drawbacks.