УДК 346.5

Б. В. ШУБА, канд. юрид. наук, Міжрегіона­льна академія управління персоналом

Ключові слова: корпорація, корпоративне право, господарське товариство, колективна влас­ність, внутрішньо - і зовніиіньоорганізаційні кор­поративні відносини, локальні норми

Із розвитком у національному господарст­ві організаційних форм виробництва активі­зується процес правового регулювання но­вих відносин і зв’язків, прийняття нормативно-правових актів. Накопичення цих актів потребує відокремленого законо­давчого регулювання певних однотипних відносин, що призводить до виникнення но­вих інститутів і підгалузей права. Фахівці з відповідних галузей права визначають нале­жність нових відносин до тієї чи іншій галузі права.

По такій схемі відбувалося і введення в Україні такої загальновизнаної організацій­но-правової форми функціонувань підпри­ємницьких структур, як господарські товари­ства. Корпоративний сектор стає в країні все більш значущим. Цьому значною мірою сприяв розвиток правового забезпечення управління господарським товариством - функціонування відповідних норм Господар­ського та Цивільного кодексів України, при­йняття Законів України «Про господарські товариства» та «Про акціонерні товариства» тощо.

У той же час питань подальшого вдоско­налень правового забезпечення господарсь­кого управління акціонерним товариством, проблеми утворення та діяльності його орга­нів, боротьби з рейдерством потребують по­дальших досліджень, в руслі яких лежить і визначення належності корпоративних пра­вовідносин, до той чи іншій галузі права, що й обумовлює актуальність та мету цього дос­лідження.

В останні роки активізується увага до правового регулювань корпоративних від­носин, спостерігається розвиток відповідних досліджень у цій сфері (роботи О. Вінник,

С. Демченка, В. Долинської, Д. Задихайла, В. Євтушевського, Т. Кашаніної, О. Кібенко, В. Лаптева, В. Мамутова, Н. Саніахметової,

І. Спасібо-Фатєєвої, Є. Суханова, С. Фурси, В. Федосова, Є. Харитонова, В. Щербини та інших).

Багато хто з зазначених авторів визнають становлень і розвиток нових - корпоратив­них правовідносин. Щодо їх належності до той чи іншій галузі права, то тут думки роз­ходяться. Одні вчені (В. Долинська, Є. Суха­нов, І. Спасібо-Фатєєва та ін.) вважають ці відносини цивільно-правовими, інші (О. Вінник, Т. Кашаніна, В. Лаптев, В. Мамутов) відносять корпоративні право­відносини до господарсько-правових. Дехто обґрунтовує, що це відносини, які потребу­ють комплексного врегулювання, з боку різ­них галузей права (О. Кібенко).

У правовій та економічній літературі тер­мін «корпорація» (з лат. согрогаїіо - об’єднання, союз, товариство) застосовуєть­ся в основному для ідентифікації господар­ських товариств (перш за все акціонерних) - комерційних юридичних осіб, створених на об’єднаному майні засновників.

Основу функціонування та розвитку, фо­рмувань ресурсів інвестиційної діяльності підприємства, становить його капітал. Капі­тал може бути відображенням реально проі - нвестованих коштів у майно підприємства. За рахунок вільних фінансових ресурсів, чи­стого прибутку підприємство може здійсни­ти інвестиційні вкладення в інші суб’єкти господарювання. Аналіз структури капіталу дозволяє виявити резерви для майбутнього інвестувань. Нарешті, при визначенні інве­стиційної привабливості окремих суб’єктів (фінансової стійкості, ліквідності, прибутко­вості) обов’язково вивчається структура і динаміка руху капіталу останніх.

Важливим, для виявлення вкладеного ка­піталу підприємства з позиції права власнос­ті необхідно визначити її форму (спосіб при­власнень). За часів дії Закону України «Про власність», ст. ст.20, 26 якого визначали, що грошові та майнові внески членів господар­ського товариства (найбільш розповсюдже­ної організаційно-правової форми підприєм­ництва), а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, є об’єктами права колективної власності, а суб’єктами цього права виступають самі акціонерні та госпо­дарські товариства, інші господарські об’єднання. Отже, будь-яка юридична особа могла виступати суб’єктом права власності як правовласник всіх її активів, і статутний капітал повинен бути основним джерелом створення цих активів. Тепер же, коли Закон України «Про власність» не діє, не зрозумі­ло, яка природа створеного засновниками статутного капіталу. Якщо це не колективна власність підприємства, а приватна власність засновників, тимчасово залучені джерела, то втрачається сутність самого підприємства, як добровільного об’єднання майна фізичних та юридичних осіб для здійснення певних видів діяльності з метою одержання прибутку.

В певній мірі рятують ситуацію положен­ня про підприємства колективної власності, які містяться у ст. ст.63, 167 Господарського кодексу України [1], оскільки з позицій ін­ших законодавчих актів (Цивільного, Земе­льного кодексів України) ці підприємства є нелегітимними. Це теж є підставою для від­несення корпоративних відносин до госпо - дарсько-правових. Це важлива підстава для віднесення корпоративного права до госпо­дарського.

Господарський кодекс України (ГКУ) пов’язує термін «корпорація» зі способом утворення (заснувань) та формувань ста­тутного фонду («Залежно від способу утво­рення (заснувань) та формувань статутно­го фонду, зазначається у ст.63 «Види та організаційні форми підприємств», в Україні діють підприємства унітарні та корпоратив­ні).

Корпоративне підприємство, як випливає з ч.5 ст.63, утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рі - шеньм (договором), діє на основі об'єднан­ня майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спіль­ного управлінь справами, на основі корпо­ративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (уча­сників) у розподілі доходів та ризиків підп­риємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюють­ся у формі господарського товариства, а та­кож інші підприємства, в тому числі засно­вані на приватній власності двох або більше осіб.

Господарськими товариствами, зазнача­ється у ч. І ст.79 «Поьття господарського товариства», визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підп­риємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Таким чином, термін «корпорація» у гос- подарсько-правовому розумінні вказує на шлях об’єднання учасників підприємницької діяльності у підприємства або товариства (об’єднання майна для участі в підприємни­цької діяльності). Звідси і вживання терміну «корпоративне право», який у рамках вітчи­зняної законодавчої доктрини використову­ється як право особи, що виникає з його членства (участі) в будь-якій корпорації.

Згідно ч. І ст.167 «Зміст корпоративних прав» ГКУ, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організа­цією, отримань певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до зако­ну, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Щодо юридичної літератури, то, напри­клад, Т. В. Кашаніна зазначає, що корпорати­вне право як право внутрішньофірмове - це «система правил поведінки, які розроблені в організації, заснованій на об’єднанні осіб і капіталів, виражають волю її колективу та регулюють різні сторони діяльності даної організації» [2]. Але це розуміння корпора­тивного права у вузькому значенні. У широ­кому значенні корпоративне право - це пра­во юридичних осіб, яке визначає порядок їх створення, функціонування і ліквідації. До такого розуміння корпоративного права схи­ляється В. М. Кравчук [3].

Про вузьке і широке значення корпорати­вного права говорить і O. P. Кібенко. Вона вважає предметом корпоративного права групу відносин зовнішнього характеру, що виникають між корпорацією і третіми осо­бами; і внутрішнього характеру (внутріш - ньоорганізаційні, внутрішньофірмові), - уча­сниками яких є учасники (засновники) корпорації, сама корпорація (як юридична особа, суб’єкт права) та її органи [4]. Ці від­носини можна інтерпретувати відповідно як організаційно-господарські та господарсько - виробничі, внутрішньогосподарські відноси­ни, що складають, як відомо, сферу госпо­дарських відносин.

З прийняттям Закону України від 17.09.2008 р. «Про акціонерні товариства» [5], на думку О. В. Сєрих [6] , можна говори­ти про формування підгалузі корпоративного права - акціонерного права (до речі, про ці правовідносини багато хто із вчених говорив вже давно - у 2000 році І. Спасібо-Фатєєвою захищено докторську дисертацію на тему «Цивільно-правові проблеми акціонерних правовідносин). Висловлена позиція щодо належності акціонерного права до цивільно­го. Хоча деякі вчені акціонерне право вва­жають правовим інститутом господарського права [7].

Врахувавши історію розвитку корпорацій у світі, і на підставі аналізу теоретичних за­сад корпоративних правовідносин О. В. Сє­рих розглядає корпоративне право саме як право господарських товариств - комерцій­них юридичних осіб, заснованих на об’єднанні капіталу (учасників), які мають право участі в цьому товаристві. Корпорати­вне право України як галузь права, вважає він, являє собою сукупність правових норм, які регулюють правові відносини, пов’язані із створенням, функціонуванням і ліквідаці­єю господарських товариств [6].

Відносини, врегульовані нормами корпо­ративного права, різноманітні за своєю пра­вовою природою і включають широкий спектр приватно-правових і публічно - правових відносин. Це дає змогу констатува­ти, що корпоративне право України - це комплексна галузь права, норми якої регу­люють приватно-правові і публічно-правові відносини, пов’язані зі створенням, діяльніс­тю і ліквідацією господарських товариств, включаючи відносини внутрішньофірмового характеру [6].

Говорячи про корпоративне законодавст­во, слід погодитися з його неоднорідністю та комплексністю. Правові акти, норми корпо­ративного законодавства дійсно належать до різних його галузей: господарського, цивіль­ного, адміністративного, фінансового, пода­ткового та ін.

Залежно від об’єкта правового регулю­вання слід розрізняти кодифіковані, спеціа­льні та комплексні джерела корпоративного законодавства. Кодифікованими норматив­но-правовими актами є Господарський та Цивільний кодекси України [9] (ЦКУ). ГКУ регламентує правовий статус господарських товариств, зокрема, надає поняття підприєм­ства, господарського товариства, визначає організаційно-правові форми господарського товариства, їх види, порядок утворення ста­тутного капіталу господарського товариства, управління ним, права та обов’язки учасни­ків господарського товариства та ін. Отже, більшість відносин, що виникають на протязі життєвого циклу цих товариств (їх створен­ня, функціонування, банкрутства, ліквідація) регулюються саме нормами господарського права. Це також важлива підстава для відне­сення корпоративних правовідносин до сфе­ри правового регулювання з боку господар­ського права.

Низка питань, пов’язаних з утворенням, функціонуванням та припиненням господар­ського товариства, вирішується на рівні ЦКУ. Оскільки господарське товариство є юридичної особою, то на нього поширюють­ся також норми цивільного кодексу щодо юридичної особи.

До спеціальних нормативно-правових ак­тів можна віднести Закони України «Про го­сподарські товариства» від 19.09.1991 року, «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. та ін.

До комплексних нормативних актів нале­жать Закони України від 07.12.2000 р. «Про банки і банківську діяльність», від

06.03.1992 р. «Про приватизаційні папери», від 15.03.2001 року «Про інститути спільно­го інвестування (пайові та корпоративні ін­вестиційні фонди)», від 15.03.2006 року «Про холдингові компанії в Україні», від 17.03.1996р. «Про страхування», «Про цінні папери та фондовий ринок», від 18.09.1991 р. «Про інвестиційну діяльність», від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвес­тування» тощо.

В залежності від суб’єкта прийняття акта (норми) корпоративного законодавства поді­ляються на такі, що приймаються державни­ми органами (закони, укази, постанови то­що); і такі, що приймаються учасниками господарського товариства (статут, рішень, договори, кодекс корпоративної поведінки та ін.). Останні, локальні нормативно-правові акти, що також належать до корпоративного законодавства, регулюють відносини внут - рішньофірмового характеру. До цих актів відносяться й корпоративні договори (нор­мативні акти, чинні тільки в межах конкрет­ного товариства які мають відповідати нор­мам корпоративного законодавства). Вони визначають права та обов’язки сторін корпо­ративних відносин, відповідальність за по­рушення обов’язків тощо (наприклад, засно­вницький договір господарського товариства). Це також і кодекси корпоратив­ної поведінки - комплекс стандартів, якими мають керуватися працівники корпорації, їх партнери при веденні бізнесу. Як правило, кодекс встановлює етичні норми поведінки, що визначають дії працівників та партнерів, а також і рішення, які вони приймають в що­денній роботі. Кодекс звично заснований на корпоративних цінностях і переконаннях, додержання яких приносить корпорації ви­соку ділову репутацію серед її акціонерів, працівників, споживачів, контрагентів та ін­ших осіб, що зацікавлені у діяльності корпо­рації.

Дотримання корпоративних правил пози­тивно впливає і на контроль та зниження ри­зиків, пов’язаних з господарською діяльніс­тю корпорації, підтримання постійного зростання фінансових показників, її фінансо­вої прозорості, рівноваги впливу та балансу інтересів, запровадження правил ефективно­го менеджменту та належного контролю, урахування інтересів широкого кола заінте­ресованих осіб, що забезпечує роботу корпо­рації на благо суспільства, зростань націо­нального багатства та успішного здійснення її статутної діяльності.

Підсумовуючи, зазначимо, що термін «корпорація» вказує на шлях об’єднання учасників підприємницької діяльності у під­приємства або товариства (об'єднання майна для участі в підприємницької діяльності). Наявність у Господарському кодексі України положень про підприємства колективної вла­сності, а також те, що більшість відносин, що виникають на протязі життєвого циклу цих товариств регулюються саме нормами господарського права - утворюють важливі підстави для віднесення корпоративних пра­вовідносин до господарсько-правових.

Підставою для віднесення корпоративних відносин до господарських є і те, що предмет корпоративного права утворюють група від­носин зовнішнього характеру, які виникають між корпорацією і третіми особами; а також відносини внутрішнього характеру (внутрі - шньоорганізаційні, внутрішньофірмові), уча - сниками яких є засновники корпорації, сама корпорація (як юридична особа, суб’єкт пра­ва) та її органи. Ці відносини можна інтерп­ретувати відповідно як організаційно- господарські та господарсько-виробничі і внутрішньогосподарські відносини, тобто ті, що складають, як відомо, сферу господарсь­ких відносин.

ЛІТЕРАТУРА

1. Господарський кодекс України : від

16.01.2003 р. // ВВР України. - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст. 144.

2. Кашанина Т. В. Корпоративное право (право хозяйственных товариществ и об­ществ) : учебник для вузов. - М. : Издатель­ская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. - 815

3. Кравчук В. М. Корпоративне право / Кравчук В. М. - К. : Істина, 2005. - 720 с.

4. Кибенко Е. Р. Корпоративное право Украины / Кибенко Е. Р. - Харьков : Эспада, 2001.-288 с.

5. Закон України «Про акціонерні товари­ства» : від 17.09.2008 р. // ВВР України. - 2008. -№ 50-51. - Ст. 384

6. Сєрих О. В. Класифікація джерел кор­поративного права України / Сєрих О. В. // Науковий вісник Міжнародного гуманітар­ного ун-ту. - 2011. - № 1. - С. 97.

7. Вінник О. М. Акціонерне право : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Вінник О. М. ; за ред. В. С. Щербини. - К. : Атіка, 2000.

544 с.

8. Кирилловых А. А. Корпоративное пра­во : курс лекций / Кирилловых А. А. - М. : Юстицинформ, 2009. - 192 с.

9. Цивільний кодекс України : від 16.01.2003 р. // ВВР України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.

Шуба Б. В. Корпоративні правовідносини як особливий вид господарських правовідно­син /Б. В. Шуба//Форум права. — 2013. — № 2. — С. 618—622 [Електроннийресурс]. Обґрунтовується важливість визначення належності корпоративних правовідносин до той чи іншій галузі права Досліджені поняття корпорація, корпоративне право та за­пропоновано представлення корпоративного законодавства у вигляді системи, яка з достатньою повнотою охоплює відповідний об’єкт правового регулювання - внутріш­ньо - і зовнішньоорганізаційні корпоративні відносини.

Шуба Б. В. Корпоративные правоотношения как особый вид хозяйственного право­отношения

Обосновывается важность определения принадлежности корпоративных правоотно­шений к той или иной отрасли права. Исследованы понятия корпорация, корпоратив­ное право и предложено представление корпоративного законодательства в виде сис­темы, которая с достаточной полнотой охватывает соответствующий объект правового регулирования - внутренне - и внешне организационные корпоративные отношения.

Shuba В. V. Corporate Law as a Particular Kind of Commercial Relations

The concept of the corporation, corporate and legal support offered essence of corporate governance and corporate representation of proposed legislation in the form of a system, with sufficient detail to cover the relevant legal regulation - internal and external organiza­tional corporate relations Explored.