УДК 346.5
Б. В. ШУБА, канд. юрид. наук, Міжрегіональна академія управління персоналом
Ключові слова: корпорація, корпоративне право, господарське товариство, колективна власність, внутрішньо - і зовніиіньоорганізаційні корпоративні відносини, локальні норми
Із розвитком у національному господарстві організаційних форм виробництва активізується процес правового регулювання нових відносин і зв’язків, прийняття нормативно-правових актів. Накопичення цих актів потребує відокремленого законодавчого регулювання певних однотипних відносин, що призводить до виникнення нових інститутів і підгалузей права. Фахівці з відповідних галузей права визначають належність нових відносин до тієї чи іншій галузі права.
По такій схемі відбувалося і введення в Україні такої загальновизнаної організаційно-правової форми функціонувань підприємницьких структур, як господарські товариства. Корпоративний сектор стає в країні все більш значущим. Цьому значною мірою сприяв розвиток правового забезпечення управління господарським товариством - функціонування відповідних норм Господарського та Цивільного кодексів України, прийняття Законів України «Про господарські товариства» та «Про акціонерні товариства» тощо.
У той же час питань подальшого вдосконалень правового забезпечення господарського управління акціонерним товариством, проблеми утворення та діяльності його органів, боротьби з рейдерством потребують подальших досліджень, в руслі яких лежить і визначення належності корпоративних правовідносин, до той чи іншій галузі права, що й обумовлює актуальність та мету цього дослідження.
В останні роки активізується увага до правового регулювань корпоративних відносин, спостерігається розвиток відповідних досліджень у цій сфері (роботи О. Вінник,
С. Демченка, В. Долинської, Д. Задихайла, В. Євтушевського, Т. Кашаніної, О. Кібенко, В. Лаптева, В. Мамутова, Н. Саніахметової,
І. Спасібо-Фатєєвої, Є. Суханова, С. Фурси, В. Федосова, Є. Харитонова, В. Щербини та інших).
Багато хто з зазначених авторів визнають становлень і розвиток нових - корпоративних правовідносин. Щодо їх належності до той чи іншій галузі права, то тут думки розходяться. Одні вчені (В. Долинська, Є. Суханов, І. Спасібо-Фатєєва та ін.) вважають ці відносини цивільно-правовими, інші (О. Вінник, Т. Кашаніна, В. Лаптев, В. Мамутов) відносять корпоративні правовідносини до господарсько-правових. Дехто обґрунтовує, що це відносини, які потребують комплексного врегулювання, з боку різних галузей права (О. Кібенко).
У правовій та економічній літературі термін «корпорація» (з лат. согрогаїіо - об’єднання, союз, товариство) застосовується в основному для ідентифікації господарських товариств (перш за все акціонерних) - комерційних юридичних осіб, створених на об’єднаному майні засновників.
Основу функціонування та розвитку, формувань ресурсів інвестиційної діяльності підприємства, становить його капітал. Капітал може бути відображенням реально проі - нвестованих коштів у майно підприємства. За рахунок вільних фінансових ресурсів, чистого прибутку підприємство може здійснити інвестиційні вкладення в інші суб’єкти господарювання. Аналіз структури капіталу дозволяє виявити резерви для майбутнього інвестувань. Нарешті, при визначенні інвестиційної привабливості окремих суб’єктів (фінансової стійкості, ліквідності, прибутковості) обов’язково вивчається структура і динаміка руху капіталу останніх.
Важливим, для виявлення вкладеного капіталу підприємства з позиції права власності необхідно визначити її форму (спосіб привласнень). За часів дії Закону України «Про власність», ст. ст.20, 26 якого визначали, що грошові та майнові внески членів господарського товариства (найбільш розповсюдженої організаційно-правової форми підприємництва), а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, є об’єктами права колективної власності, а суб’єктами цього права виступають самі акціонерні та господарські товариства, інші господарські об’єднання. Отже, будь-яка юридична особа могла виступати суб’єктом права власності як правовласник всіх її активів, і статутний капітал повинен бути основним джерелом створення цих активів. Тепер же, коли Закон України «Про власність» не діє, не зрозуміло, яка природа створеного засновниками статутного капіталу. Якщо це не колективна власність підприємства, а приватна власність засновників, тимчасово залучені джерела, то втрачається сутність самого підприємства, як добровільного об’єднання майна фізичних та юридичних осіб для здійснення певних видів діяльності з метою одержання прибутку.
В певній мірі рятують ситуацію положення про підприємства колективної власності, які містяться у ст. ст.63, 167 Господарського кодексу України [1], оскільки з позицій інших законодавчих актів (Цивільного, Земельного кодексів України) ці підприємства є нелегітимними. Це теж є підставою для віднесення корпоративних відносин до госпо - дарсько-правових. Це важлива підстава для віднесення корпоративного права до господарського.
Господарський кодекс України (ГКУ) пов’язує термін «корпорація» зі способом утворення (заснувань) та формувань статутного фонду («Залежно від способу утворення (заснувань) та формувань статутного фонду, зазначається у ст.63 «Види та організаційні форми підприємств», в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні).
Корпоративне підприємство, як випливає з ч.5 ст.63, утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рі - шеньм (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управлінь справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Господарськими товариствами, зазначається у ч. І ст.79 «Поьття господарського товариства», визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.
Таким чином, термін «корпорація» у гос- подарсько-правовому розумінні вказує на шлях об’єднання учасників підприємницької діяльності у підприємства або товариства (об’єднання майна для участі в підприємницької діяльності). Звідси і вживання терміну «корпоративне право», який у рамках вітчизняної законодавчої доктрини використовується як право особи, що виникає з його членства (участі) в будь-якій корпорації.
Згідно ч. І ст.167 «Зміст корпоративних прав» ГКУ, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримань певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Щодо юридичної літератури, то, наприклад, Т. В. Кашаніна зазначає, що корпоративне право як право внутрішньофірмове - це «система правил поведінки, які розроблені в організації, заснованій на об’єднанні осіб і капіталів, виражають волю її колективу та регулюють різні сторони діяльності даної організації» [2]. Але це розуміння корпоративного права у вузькому значенні. У широкому значенні корпоративне право - це право юридичних осіб, яке визначає порядок їх створення, функціонування і ліквідації. До такого розуміння корпоративного права схиляється В. М. Кравчук [3].
Про вузьке і широке значення корпоративного права говорить і O. P. Кібенко. Вона вважає предметом корпоративного права групу відносин зовнішнього характеру, що виникають між корпорацією і третіми особами; і внутрішнього характеру (внутріш - ньоорганізаційні, внутрішньофірмові), - учасниками яких є учасники (засновники) корпорації, сама корпорація (як юридична особа, суб’єкт права) та її органи [4]. Ці відносини можна інтерпретувати відповідно як організаційно-господарські та господарсько - виробничі, внутрішньогосподарські відносини, що складають, як відомо, сферу господарських відносин.
З прийняттям Закону України від 17.09.2008 р. «Про акціонерні товариства» [5], на думку О. В. Сєрих [6] , можна говорити про формування підгалузі корпоративного права - акціонерного права (до речі, про ці правовідносини багато хто із вчених говорив вже давно - у 2000 році І. Спасібо-Фатєєвою захищено докторську дисертацію на тему «Цивільно-правові проблеми акціонерних правовідносин). Висловлена позиція щодо належності акціонерного права до цивільного. Хоча деякі вчені акціонерне право вважають правовим інститутом господарського права [7].
Врахувавши історію розвитку корпорацій у світі, і на підставі аналізу теоретичних засад корпоративних правовідносин О. В. Сєрих розглядає корпоративне право саме як право господарських товариств - комерційних юридичних осіб, заснованих на об’єднанні капіталу (учасників), які мають право участі в цьому товаристві. Корпоративне право України як галузь права, вважає він, являє собою сукупність правових норм, які регулюють правові відносини, пов’язані із створенням, функціонуванням і ліквідацією господарських товариств [6].
Відносини, врегульовані нормами корпоративного права, різноманітні за своєю правовою природою і включають широкий спектр приватно-правових і публічно - правових відносин. Це дає змогу констатувати, що корпоративне право України - це комплексна галузь права, норми якої регулюють приватно-правові і публічно-правові відносини, пов’язані зі створенням, діяльністю і ліквідацією господарських товариств, включаючи відносини внутрішньофірмового характеру [6].
Говорячи про корпоративне законодавство, слід погодитися з його неоднорідністю та комплексністю. Правові акти, норми корпоративного законодавства дійсно належать до різних його галузей: господарського, цивільного, адміністративного, фінансового, податкового та ін.
Залежно від об’єкта правового регулювання слід розрізняти кодифіковані, спеціальні та комплексні джерела корпоративного законодавства. Кодифікованими нормативно-правовими актами є Господарський та Цивільний кодекси України [9] (ЦКУ). ГКУ регламентує правовий статус господарських товариств, зокрема, надає поняття підприємства, господарського товариства, визначає організаційно-правові форми господарського товариства, їх види, порядок утворення статутного капіталу господарського товариства, управління ним, права та обов’язки учасників господарського товариства та ін. Отже, більшість відносин, що виникають на протязі життєвого циклу цих товариств (їх створення, функціонування, банкрутства, ліквідація) регулюються саме нормами господарського права. Це також важлива підстава для віднесення корпоративних правовідносин до сфери правового регулювання з боку господарського права.
Низка питань, пов’язаних з утворенням, функціонуванням та припиненням господарського товариства, вирішується на рівні ЦКУ. Оскільки господарське товариство є юридичної особою, то на нього поширюються також норми цивільного кодексу щодо юридичної особи.
До спеціальних нормативно-правових актів можна віднести Закони України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 року, «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. та ін.
До комплексних нормативних актів належать Закони України від 07.12.2000 р. «Про банки і банківську діяльність», від
06.03.1992 р. «Про приватизаційні папери», від 15.03.2001 року «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», від 15.03.2006 року «Про холдингові компанії в Україні», від 17.03.1996р. «Про страхування», «Про цінні папери та фондовий ринок», від 18.09.1991 р. «Про інвестиційну діяльність», від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування» тощо.
В залежності від суб’єкта прийняття акта (норми) корпоративного законодавства поділяються на такі, що приймаються державними органами (закони, укази, постанови тощо); і такі, що приймаються учасниками господарського товариства (статут, рішень, договори, кодекс корпоративної поведінки та ін.). Останні, локальні нормативно-правові акти, що також належать до корпоративного законодавства, регулюють відносини внут - рішньофірмового характеру. До цих актів відносяться й корпоративні договори (нормативні акти, чинні тільки в межах конкретного товариства які мають відповідати нормам корпоративного законодавства). Вони визначають права та обов’язки сторін корпоративних відносин, відповідальність за порушення обов’язків тощо (наприклад, засновницький договір господарського товариства). Це також і кодекси корпоративної поведінки - комплекс стандартів, якими мають керуватися працівники корпорації, їх партнери при веденні бізнесу. Як правило, кодекс встановлює етичні норми поведінки, що визначають дії працівників та партнерів, а також і рішення, які вони приймають в щоденній роботі. Кодекс звично заснований на корпоративних цінностях і переконаннях, додержання яких приносить корпорації високу ділову репутацію серед її акціонерів, працівників, споживачів, контрагентів та інших осіб, що зацікавлені у діяльності корпорації.
Дотримання корпоративних правил позитивно впливає і на контроль та зниження ризиків, пов’язаних з господарською діяльністю корпорації, підтримання постійного зростання фінансових показників, її фінансової прозорості, рівноваги впливу та балансу інтересів, запровадження правил ефективного менеджменту та належного контролю, урахування інтересів широкого кола заінтересованих осіб, що забезпечує роботу корпорації на благо суспільства, зростань національного багатства та успішного здійснення її статутної діяльності.
Підсумовуючи, зазначимо, що термін «корпорація» вказує на шлях об’єднання учасників підприємницької діяльності у підприємства або товариства (об'єднання майна для участі в підприємницької діяльності). Наявність у Господарському кодексі України положень про підприємства колективної власності, а також те, що більшість відносин, що виникають на протязі життєвого циклу цих товариств регулюються саме нормами господарського права - утворюють важливі підстави для віднесення корпоративних правовідносин до господарсько-правових.
Підставою для віднесення корпоративних відносин до господарських є і те, що предмет корпоративного права утворюють група відносин зовнішнього характеру, які виникають між корпорацією і третіми особами; а також відносини внутрішнього характеру (внутрі - шньоорганізаційні, внутрішньофірмові), уча - сниками яких є засновники корпорації, сама корпорація (як юридична особа, суб’єкт права) та її органи. Ці відносини можна інтерпретувати відповідно як організаційно- господарські та господарсько-виробничі і внутрішньогосподарські відносини, тобто ті, що складають, як відомо, сферу господарських відносин.
ЛІТЕРАТУРА
1. Господарський кодекс України : від
16.01.2003 р. // ВВР України. - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст. 144.
2. Кашанина Т. В. Корпоративное право (право хозяйственных товариществ и обществ) : учебник для вузов. - М. : Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. - 815
3. Кравчук В. М. Корпоративне право / Кравчук В. М. - К. : Істина, 2005. - 720 с.
4. Кибенко Е. Р. Корпоративное право Украины / Кибенко Е. Р. - Харьков : Эспада, 2001.-288 с.
5. Закон України «Про акціонерні товариства» : від 17.09.2008 р. // ВВР України. - 2008. -№ 50-51. - Ст. 384
6. Сєрих О. В. Класифікація джерел корпоративного права України / Сєрих О. В. // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного ун-ту. - 2011. - № 1. - С. 97.
7. Вінник О. М. Акціонерне право : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Вінник О. М. ; за ред. В. С. Щербини. - К. : Атіка, 2000.
544 с.
8. Кирилловых А. А. Корпоративное право : курс лекций / Кирилловых А. А. - М. : Юстицинформ, 2009. - 192 с.
9. Цивільний кодекс України : від 16.01.2003 р. // ВВР України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.
Шуба Б. В. Корпоративні правовідносини як особливий вид господарських правовідносин /Б. В. Шуба//Форум права. — 2013. — № 2. — С. 618—622 [Електроннийресурс]. Обґрунтовується важливість визначення належності корпоративних правовідносин до той чи іншій галузі права Досліджені поняття корпорація, корпоративне право та запропоновано представлення корпоративного законодавства у вигляді системи, яка з достатньою повнотою охоплює відповідний об’єкт правового регулювання - внутрішньо - і зовнішньоорганізаційні корпоративні відносини.
Шуба Б. В. Корпоративные правоотношения как особый вид хозяйственного правоотношения
Обосновывается важность определения принадлежности корпоративных правоотношений к той или иной отрасли права. Исследованы понятия корпорация, корпоративное право и предложено представление корпоративного законодательства в виде системы, которая с достаточной полнотой охватывает соответствующий объект правового регулирования - внутренне - и внешне организационные корпоративные отношения.
Shuba В. V. Corporate Law as a Particular Kind of Commercial Relations
The concept of the corporation, corporate and legal support offered essence of corporate governance and corporate representation of proposed legislation in the form of a system, with sufficient detail to cover the relevant legal regulation - internal and external organizational corporate relations Explored.
|