joomla
ЩОДО ПОРЯДКУ ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
Форум права

УДК 349.42

М. Ю. ПОКАЛЬЧУК, канд. юрид. наук, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Ключові слова: притінення діяльності, сільсько­господарське підприємство, реорганізація, лікві­дація, єдиний порядок

Відповідно до засад ринкової економіки, суб’єкти господарювання, у тому числі і сільськогосподарські підприємства наділя­ються повною господарською самостійністю, що включає у себе свободу створення, функ­ціонування та припинення діяльності такого підприємства, вступаючи при цьому у різно­го роду майнові, господарські, виробничі та інші відносини. Зазначені відносини щодо припинення діяльності вказаних суб’єктів господарювання врегульовані не достатньо і потребують детального вивчення.

Так, законодавством України передбачено наступні види припинення діяльності сільсь­когосподарських підприємств: а саме реор­ганізація та ліквідація, які у свою чергу мо­жуть відбуватися як у добровільному так і в примусовому порядку. Але, на практиці, ви­никає багато питань, які пов’язані саме з процедурою провадження вказаних видів припинення діяльності. Наявність певних незрозумілостей спричинена тим, що діяль­ність сільськогосподарських підприємств регулюється як спеціальним аграрним зако­нодавством, так і загальним, до якого вхо­дить господарське та цивільне законодавст­ва. Тому, надмірна сукупність нормативних актів, які у певних випадках дублюються, а в певних залишають відносини поза увагою, створює простір для неоднозначного здійс­нення процедури припинення діяльності сільськогосподарських підприємств.

Процес ліквідації сільськогосподарського підприємства, як і будь-якого іншого суб’єкта підприємницької діяльності, є скла­дним і заплутаним, на що неодноразово вка­зували дослідники, наприклад В. Ковжарова [1, с.27]. Зважаючи на зазначений стан речей, на нашу думку доцільним є розроблення єдиного порядку, за яким будуть здійснюва­ти припинення діяльності як державні так і приватні сільськогосподарські підприємства не залежно від підстав такого припинення. Тому, ми вважаємо, що припинення діяльно­сті сільськогосподарських підприємств має складатися із наступних етапів:

1. Прийняття рішення про ліквідацію сільськогосподарського підприємства і до­кументальне його оформлення.

Початковим етапом припинення діяльнос­ті сільськогосподарських підприємств за будь-яких підстав є прийняття рішення про таке припинення. Залежно від організаційно - правової форми суб’єкта господарювання рішення про ліквідацію має низку особливо­стей, пов’язаних з: а) його ініціатором (осо­бою, органом); б) порядком прийняття й оформлення рішення.

У фермерському господарстві рішення про ліквідацію у добровільному порядку приймає власник фермерського господарства (як це зазначено у п.1 ч. І ст.36 Закону Укра­їни «Про фермерське господарство») [2].

Щодо сільськогосподарського обслугову­ючого кооперативу, то рішення про реорга­нізацію у добровільному порядку прийма­ється відповідно до ст. 11 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» за­гальними зборами членів кооперативу [4].

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про господарські товариства», товариство лікві­дується за рішенням його вищого органу [4]. Так, згідно зі ст.32 Закону України «Про ак­ціонерні товариства», вищим органом акціо­нерного товариства є загальні збори акціоне­рів [5].

Вищим органом товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю є загальні збори його учасників (ст.58 Закону України «Про господарські товариства»).


Що стосується припинення діяльності сільськогосподарських підприємств у при­мусовому порядку, то судове рішення про припинення діяльності сільськогосподарсь­кого підприємства приймається на підставі звернень органів державної влади або міс­цевого самоврядування, Антимонопольного комітету України, фізичних або юридичних осіб.

2. Створення ліквідаційної комісії.

Відповідно до ст.60 Господарського коде­ксу України (далі - ГК), під час ліквідації сільськогосподарського підприємства, влас­ником (власниками) майна суб’єкта господа­рювання, чи його (їх) представниками (орга­нами), або іншим органом, визначеним законом, утворюється ліквідаційна комісія. Законом також передбачається, що процесом ліквідації може керувати орган управління підприємства. Повідомлення про склад лік­відаційної комісії оформлюють у вигляді рі­шення засновників, після чого направляють відповідне повідомлень держреєстратору.

У законодавстві не визначено кількісний склад ліквідаційної комісії. При ліквідації сільськогосподарського підприємства має враховуватись розмір підприємства (кіль­кість працюючих) при призначенні комісії, кількісний склад якої має бути непарним, при цьому, всі члени комісії наділяються рі­вним обсягом прав та обов’язків.

3. Офіційне повідомлення про ліквідацію підприємства.

Інформація про припинення підприємства публікується у виданні спеціально уповно­важеного органу з питань державної реєст­рації із зазначеньм відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізи­чних осіб - підприємців. Проте для захисту інтересів кредиторів публікування інформа­ції про припинення підприємства законода­вець покладає також на ліквідаційну комі­сію. У ч.8 ст.59 ГК встановлено, що таким виданням повинен бути спеціальний додаток до газети «Урядовий кур’єр» і (або) офіційне видань органу державної влади або органу місцевого самоврядувань за місцезнахо­дженням суб’єкта господарювання. Це ого­лошення має містити інформацію про поря­док та строки ліквідації підприємства із зазначенням терміну заяви кредиторів своїх вимог. Але за цивільним та господарським законодавством цього не достатньо, оскільки явних (відомих) кредиторів ліквідаційна ко­місія має повідомляти про початок процеду­ри ліквідації сільськогосподарського підпри­ємства персонально у письмовій формі (ч. З ст.60 ГК).

4. Проведення розрахунків з кредиторами.

Із моменту затверджень проміжного лік­відаційного балансу ліквідаційна комісія по­чинає здійснювати розрахунок з кредитора­ми. Проміжним ліквідаційним балансом є документ встановленого зразка, що містить відомості про склад майна сільськогосподар­ського підприємства, що ліквідується, пере­лік пред’явлених кредиторами вимог, а та­кож про результати їх розгляду. Частина 1 ст. 112 ЦК визначає черговість, за якою від­бувається розрахунок з кредиторами:

- у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної калі­цтвом, іншим пошкодженням здоров’я або смертю, і вимоги кредиторів, забезпечені за­ставою або іншим способом;

- у другу - вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про платню за використання результатів інтелек­туальної, творчої діяльності;

- у третю - вимоги за податками, зборами (обов’язковими платежами);

- у четверту - усі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кож­ному кредитору цієї черги.

Після завершення розрахунку з кредито­рами ліквідаційна комісія складає баланс, що знову затверджується органом, який прийняв рішення про ліквідацію, у якому зазначаєть­ся весь майновий комплекс сільськогоспо­дарського підприємства. Отже, як бачимо, при ліквідації сільськогосподарського підп­риємства ліквідаційний баланс складається мінімум два рази.

5. Вжиття заходів з ліквідації, що включає в себе проведення інвентаризації та обліку майна, а також стягнення дебіторської забор­гованості, повернення торгових патентів, зняття реєстраторів розрахункових операцій з обліку.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає лік­відаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну ко­місію. Достовірність та повнота ліквідацій­ного балансу повинні бути перевірені у вста­новленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на об­ліку суб'єкт господарювання (ч.5 ст.60 ГК).

6. Вихід підприємства з товариств, де во­но є засновником (учасником), закриття фі­лій та підрозділів.

Вихід сільськогосподарського підприємс­тва з товариств, у яких воно виступає засно­вником, відбувається відповідно до ст.148 ЦК, за якою сільськогосподарське підприєм­ство має право на вихід з товариства, пові­домивши останнє про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інше не передбачено статутом.

Щодо закриття філій та підрозділів сіль­ськогосподарського підприємства, то вони не є юридичними особами, і тому рішення про їх припинення приймається вищим органом сільськогосподарського підприємства, упов­новаженим на це статутом, і оформляється протоколом.

7. Здійснення розрахунків з членами (уча­сниками) за рахунок майна, що залишилося.

Законодавством передбачено, що порядок розрахунків з членами (учасниками) сільсь­когосподарського підприємства за рахунок майна, що залишилося, визначається стату­том.

8. Звільнення працівників підприємства, що ліквідується.

Відомо, що в сільському господарстві фі­зичні особи, залучені до праці, поділяються на членів та найманих працівників сільсько­господарських підприємств. Останні залу­чаються до діяльності сільськогосподарсько­го підприємства в разі виникнення потреби у їх робочій силі та спеціальних знаннях. Най­мані працівники виконують свої трудові обов’язки відповідно до умов трудового до­говору (контракту) і наділяються всіма пра­вами, передбаченими трудовим законодавст­вом України. У свою чергу, члени сільськогосподарського підприємства пра­цюють згідно зі статутом та правилами внут­рішнього трудового розпорядку сільськогос­подарського підприємства.

Як зазначалося раніше, після задоволення вимог кредиторів при провадженні процеду­ри припинення діяльності сільськогосподар­ського підприємства наступною стадією є звільнення працівників підприємства, що лі­квідується. В. Ю. Уркевич визначає, що членство і внутрішні аграрні членські право­відносини припиняються з дня внесення до державного реєстру запису про припинення діяльності даного підприємства [6, с.236].

Таким чином, моментом припинення членства у сільськогосподарських підприєм­ствах при припиненні їх діяльності є момент внесення державним реєстратором запису в Державний реєстр юридичних осіб та фізич­них осіб - підприємців про припинення дія­льності зазначеного сільськогосподарського підприємства.

9. Складання ліквідаційного балансу.

По закінченню терміну, який відводиться для пред’явлення вимог кредиторів, ліквіда­ційна комісія сільськогосподарського підп­риємства складає проміжний ліквідаційний баланс, у якому містяться відомості про склад майна сільськогосподарського підпри­ємства, а також перелік пред’явлених креди­торами вимог і результати їх розгляду.

Ліквідаційний баланс підлягає затвер­дженню органом, який прийняв рішення про ліквідацію. У даному випадку ним є власник, засновник, орган управління сільськогоспо­дарським підприємством або інші уповнова­жені особи.

10. Інформування органів Пенсійного фо­нду України, органів Фонду соціального страхування, Центру зайнятості про припи­нення діяльності суб’єкта господарювання.

11. Закриття рахунків у банках.

12. Зняття з податкового обліку.

13. Передача документів до архіву.

14. Подача відповідних документів до ра­йонної або міської державної адміністрації.

15. Державна реєстрація припинення дія­льності суб’єкта господарювання.

Завершальним етапом ліквідації сільсько­господарського підприємства є внесення від­повідних відомостей про припинення діяль­ності сільськогосподарського підприємства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. З моме­нту їх внесення сільськогосподарське підп­риємство вважається припиненим, а креди­тори втрачають своє право звернення з позовами про задоволення вимог.

Таким чином, запропонований нами поря­док припинення діяльності сільськогоспо­дарських підприємства може застосовувати­ся у всіх випадках із урахуванням специфіки підстав такого припинень та виду самого суб’єкта господарювання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ковжарова Е. Заплутаний процес при­пинення діяльності СПД / Е. Ковжарова // Юрид. журн. - 2003. - № 10. - С. 27-32.

2. Закон України «Про фермерське госпо­дарство» : від 19.06.2003 р., № 973-IV //ВВР України. - 2003. - № 45. - Ст. 363.

3. Закон України «Про сільськогосподар­ську кооперацію» : від 17.07.1997 р., № 469/97-ВР // ВВР України. - 1997. - № 39. - Ст. 261.

4. Закон України «Про господарські това­риства» : від 19.09.1991 р., № 1576-ХІІ // ВВР України. - 1991. - № 49. - Ст. 682.

5. Закон України «Про акціонерні товари­ства» : від 17.09.2008 р., № 514-VI // ВВР України. - 2008. - № 50-51. - Ст. 384.

6. Уркевич В. Ю. Проблеми теорії аграр­них правовідносин : моногр. / Уркевич В. Ю.

X. : Харків юридичний, 2007. - 496 с.


Покалъчук М. Ю. Щодо порядку припинення діяльності сільськогосподарських підп­риємств / М. Ю. Покальчук // Форум права. —2013. —№ 2. — С. 459—462 [Електронний ресурс].

Розглянута правова природа інституту припинення діяльності сільськогосподарських підприємств, проаналізовано стан досліджень вказаної проблематики на сьогодні, за­пропоновано єдиний порядок припинень діяльності сільськогосподарських підпри­ємств усіх форм власності не залежно від підстав такого припинення.

Покальчук М. Ю. О порядке прекращения деятельности сельскохозяйственных пред­приятий

Рассмотрена правовая природа института прекращения деятельности сельскохозяйст­венных предприятий, проанализировано состояние исследования указанной проблема­тики на сегодня, предложен единый порядок прекращения деятельности сельскохозяй­ственных предпрьтий всех форм собственности независимо от оснований такого прекращения.

Pokalchuk М. U. On the Order of Termination of the Agricultural Enterprises

Considered the legal nature of the institute of termination of agricultural enterprises, ana­lyzed studies indicated the problems of today, the only procedure proposed termination of the agricultural enterprises of all patterns of ownership, regardless of the grounds for such termination.