joomla
ІННОВАЦІЯ: ДІАЛЕКТИКА РОЗВИТКУ
Форум права

УДК 346.3

К. Ю. ІВАНОВА, канд. юрид. наук, Націо­нальний університет «Юридична академія Укра­їни імені Ярослава Мудрого»

Ключові слова: інновація, нововведення, нова техніка, винахід

На сьогодні термін «інновація» використо­вується майже в усіх сферах життєдіяльності людини. Разом із тим, спостерігається не тільки відсутність єдиного загальноприйнято­го визначення цього поняття, але й єдність у доктринальних підходах щодо визначення співвідношення таких понять, як «інновація», «новація», «нововведення».

«Інновацію» як економічне поняття найча­стіше пов’язують з ім’ям австрійського вче­ного И. Шумпетера, який власно і запровадив його в економічну літературу в 30-х роках минулого століття, позначивши ним певні явища, що відбуваються в економіці. Вчений визначив інновацію як нову науково-організа - ційну комбінацію виробничих факторів (впро­вадження й використання нових видів спожив­чих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, ринків та форм організації в промис­ловості), виділивши декілька її типів: викори­стання нової техніки, нових технологічних процесів, нового ринкового забезпечення ви­робництва; впровадження продукції нової яко­сті; зміни в організації виробництва і його ма­теріально-технічного забезпечення [І, с.159]. Згодом до технічних новацій були додані такі, як залучення в експлуатацію нових ресурсів і освоєння нових територій.

Проте, на той час термін «інновація» не був новим, він використовувався й раніше, у минулому, починаючи з 1297 року, у францу­зькій мові - у значенні нововведення, а в анг­лійській - у 1553 році у значенні нового в лін­гвістиці та правознавстві [2, с. 16]. У XIX столітті під інновацією вже розуміли введен­ня елементів однієї культури в іншу [З, С.11].

З запровадженням терміна «інновація» економічна наука постійно поповнювалася працями вчених, які прагнули розкрити зміст цього поняття, щодо правової науки, - вона відносно нещодавно почала переводити цей термін в правове поле, хоча на сьогодні вже існують напрацювання таких вчених, як Ю. Є. Атаманова, О. М. Вінник, О. М. Давидюк, Д. В. Задихайло, O. E. Сімсон, М. В. Волинкіна,

О. О.Городов, Є. А. Марданшина та інших, в яких висвітлюються проблеми інноваційних відносин та інтелектуальної власності, зокре­ма і проблеми взаємодії таких явищ як право і інновація. З погляду на це, метою цієї статті є дослідження розвитку категорії «інновація» та аналіз теоретичних поглядів науковців що­до співвідношення суміжних з нею понять (новація, нововведення).

У 60-ті роки XX століття, у період, який пізніше отримав назву періоду прискореного науково-технічного розвитку, взявши за ос­нову положення наукових праць И. Шум­петера, Дж. Брайт та його послідовники об­ґрунтували доцільність поєднання науки, техніки, економіки, підприємництва і управ­ління у єдиний процес - процес перетворення наукового знання у фізичну реальність, яка змінює суспільство - науково-технічний про­грес (далі - НТП). Нововведення[3], тобто нові рішення в сфері технології та організації ви­робництва, стають об’єктом правового регу­лювання. Проте, в УРСР, як, до речі і в СРСР, поняття «інновація» майже не застосовува­лось аж до кінця 80-х років минулого століття, виняток складали лише роботи економістів.

Поєднання науки, техніки, економіки, під­приємництва і управління у єдиний процес характерно і для економіки України тих часів. НТП - суттєвий фактор виробництва продук­ції, який забезпечував за рахунок удоскона­лення засобів виробництва і технологій на базі відкриття наукою нових закономірнос­тей, явищ і властивостей оточуючого світу підвищень виробництва праці [4], органічно поєднуючи розвиток науки і техніки. Перет­ворень науки (тієї її частини, яка пов’язана з виробництвом і здійснює прямий вплив на нього) безпосередньо в виробничу силу озна­чало, що кожний наступний крок розвитку техніки спирається на передуючу йому нау­кову розробку, а технічний прогрес стає ма­теріалізацією прогресу наукового. Саме на цей час припадає поява категорії «нова техні­ка» (нові рішення в сфері технології та орга­нізації виробництва). Нова техніка стала об’єктом правового регулювання НТП.

Зміст поьття «нова техніка», який не був визначений однозначно в законодавстві, по­родив певну дискусію серед вчених. Так,

В. А. Дозорцев вважав, що до нової техніки належать об’єкти, які, хоча й не містять у собі винаходів, але за своїми техніко-економіч - ними показниками досягають або навіть пе­ревершують відомі світові зразки аналогічно­го призначення. Нова техніка втілює в собі не просто принцип вирішення окремої технічної задачі, так, як це робиться, наприклад, при створенні винаходу, а спрямована на ство­рень закінченого об’єкта техніки, доведено­го до стадії, що припускає безпосереднє його використань, та характеризується більш ви­сокими техніко-економічними показниками, ніж показники вже відомих виробів та техно­логічних процесів аналогічного призначення. Вчений підкреслював, що відсутність безпо­середнього зв’язку нової техніки з винаходом - це позитивний момент, оскільки, таким чи­ном допускається використань в об’єкті но­вої техніки «інших» науково-технічних дося­гнень, які винаходом не є [5, с.129, 186].

Іншу точку зору висловлювали В. П. Рассо - хін, O. A. Підопригора та інші вчені, вважаю­чи, що нормативним критерієм для віднесен­ня об’єкта до нової техніки є використання у ньому найбільш ефективних вітчизьних або закордонних винаходів [6, с.5-9; 7, с.42-47], а отже під новою технікою слід розуміти закін­чену машину, новий технологічний процес, новий матеріал тощо. З цим погоджувався і М. М. Богуславський, підкреслюючи, що ви­нахід - це найбільш важливий елемент нової техніки, який лежить в її основі, але їх не мо­жна ототожнювати [8, с. 15]. В сучасних умо­вах вважається майже доведеним, що саме завдяки використанню в нових продуктах об’єктів права інтелектуальної власності, зок­рема, винаходів, вони набагато випереджають ті продукти, що їх не містять.

Сьогодні і на рівні законодавства, і на рівні наукових праць термін «нова техніка» вже не застосовується, а найбільш наближеним до нього за своїм змістом є «інновація». Остан­ній став вживаним майже в усіх сферах життя суспільства - соціальній, політичній, еконо­мічній, маючи загалом значення чогось ново­го, кардинальної зміни існуючого, наприклад, в техніці, технології, методах організації і управління, та пов’язаних із ними суспільних відносинах. Але певні зміни у будь-чому (ві­дповідно до нашої роботи - у сферах госпо­дарювання) характеризуються зараз не тільки за допомогою досліджуваного поьття, а й таких поьть як «новація» та «нововведень», що й потребує уточнення значення кожного з них. Існує декілька поглядів на співвідношен­ня цих понять. Якщо одні автори вживають їх як синоніми [9, с.5], то інші ототожнюють ін­новацію з нововведеньм, розглядаючи останнє як впроваджену новацію, але відріз - ьють її від новації, як потенційної (можливої

- К. І.) інновації, тобто нового рішення, яке ще не впроваджено [10, с.31].

Ю. Є. Атаманова поєднує новації та ново­введення в одну групу об’єктів правового регулювання - результати інтелектуальної діяльності, відрізняючи їх тільки за критері­єм практичного використання (реалізації): новації, на відміну від нововведень - це ще не реалізовані результати інтелектуальної діяльності людини. Проте, вчена відрізняє інновації від нововведень, вважаючи, що останні не містять у своєму складі такого елементу, як об’єкт права інтелектуальної власності, а звідси і не мають загальнодер­жавного значення, лише побічно сприяючи прогресивним змінам у структурі інновацій­ної економіки та покращуючи показники го­сподарської діяльності суб’єктів господарю­вання [І І, с.255-257].

Погоджуючись із тим, що новації та ново­введення можуть бути об’єднані в одну групу об’єктів правового регулювання - результатів інтелектуальної діяльності людини, які відрі­зняються один від одного за критерієм прак­тичного використання (реалізації), зауважи­мо, що і інновація у широкому розумінні - це теж результат інтелектуальної діяльності. Звідси виходить, що нововведення є родовим поняттям, яке поділяється на нововведення просте, як реалізовану новацію (ідею), і ново­введення кваліфіковане, в основі якого ле­жить об’єкт права інтелектуальної власності, - інновацію. Вчена й сама це підтверджує, під­креслюючи, що реалізація, втілення новацій у господарській діяльності суб’єкта дозволяє говорити про здійснення останнім нововве­дення, предметом (об’єктом) якого можуть бути як технічні, технологічні, ресурсні, про­дуктові рішення, так і рішення організаційно - управлінського, маркетингового та іншого характеру [ІІ, с.257].

Вважаємо, що інновація - це найвища фо­рма нововведення, так зване кваліфіковане нововведення. Від того, що новий продукт буде містити у своєму складі такий обов’яз­ковий елемент, як об’єкт права інтелектуаль­ної власності, зокрема, винахід, він не втратить ознак нововведення, а лише трансформується у найвищу свою форму - інновацію, попов­нившись новими складовими.

До об’єктів, які можуть становити основу інновації, відносять винаходи, корисні моделі, компонування (топографії) інтегральних мік­росхем, сорти рослин, породи тварин, бази даних, хоча в доктрині це питання на сьогодні є спірним. Так, російський дослідник О. І. Ху - докормова, виходячи з положень чинного ЦК РФ, поділяє їх на ті, що охороняються на рів­ні закону, відносячи до них програми для електронних обчислюваних машин (програми для ЕОМ), секрети виробництва («ноу-хау»), і ті результати інтелектуальної діяльності, що не охороняються на рівні закону - технології, результати науково-дослідних, дослідно - конструкторських і технологічних робіт [12]. Є. А. Марданшина та О. В. Гутніков вважають, що основою створення інновацій можуть бу­ти і промислові зразки, хоча не пояснюють чому [13, с.93; 14, с.230-233].

Не вдаючись до аналізу підходів законода­вця РФ і України до визначення переліку об’єктів права інтелектуальної власності, від­мітимо лише, що ми погоджуємося з тим, що промислові зразки не можуть бути підставою створення інновацій, оскільки відповідно до них в законодавстві (ст.1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» [15]) не йдеться про новий продукт, новий процес або нове вирішення застосування вже відомого продукту чи процесу, оскільки їх призначення - оформлення зовнішнього вигляду вже відомих продуктів [11, с.279-280], тобто спрямованість на досягнення декоративності зовнішнього ви­гляду предметів масового виробництва, який з урахуванням наявних обмежень на ціни задо­вольняє потреби потенційних споживачів як щодо здорової привабливості предмету, так і в здатності ефективно виконувати призначену йому функцію [16, с. 112].

Безумовно, кожний підхід, який пропону­ється вченими, має свій сенс у розумінні сут­ності інновацій як особливого явища. Свого часу ще Г. В.Ф. Гегель звертав увагу на мож­ливість існування різних поглядів на той чи інший предмет, пояснюючи це характером сприйняття, яке слугувало для дослідника ви­хідним пунктом, і від тих точок зору, з яких давалося це визначення. Вчений зауважував на таку закономірність: чим багатшим є дос­ліджуваний предмет, тобто, чим більшу мож­ливість він надає розглянути його з різних сторін, тим різноманітнішими виявляються дефініції, які даються цьому предмету [17, с.413]. Тому не дивно, що досліджуючи та на­даючи визначення поняттю «інновація», вчені акцентують увагу на різних його ознаках.

Американські вчені (представники індиві­дуально-орієнтовного підходу), а саме У. Белл, Дж. З. Штайнер, Н. Лін, наполягають на тому, що інновація - це винахідницька діяльність, в якій особливим чином переплетені дві раніш не пов’язані між собою системи - індивід та інновація (цит. за [18, с. 117—129]). З цим мож­на було б погодитися, але тільки у широкому розумінні винахідництва. Якщо ж підходити буквально до тлумачень вищенаведеного визначень інновації, то слід зауважити, що автори розуміють винахідництво дуже вузько, оскільки, по-перше, основою для створень інновацій для них виступають тільки винахо­ди, хоча цією основою можуть бути і корисні моделі, і компонувань (топографія) інтегра­льних мікросхем, і сорти рослин, і породи тварин, тобто й інші об’єкти права інтелекту­альної власності. По-друге, механізм відносин між творцем винаходу (винахідником) і учас­никами інноваційних процесів набув таких форм, які далеко не схожі з тими, що тради­ційно існують у сфері винахідництва. По- третє, винахідництво - це тільки один з пер­ших кроків на інноваційному шляху, де існує велика ймовірність неодержань або відстро­чення одержань очікуваних результатів на стадії досліджень новації-ідеї у ході прове­дення науково-дослідних і конструкторських розробок. Ідея-новація, яка виникла у винахі­дника, повинна відповідати багатьом вимо­гам, включаючи вимоги сучасного виробниц­тва, ринкових відносин, конкуренції тощо. У зв’язку з цим винахідник потребує допомоги підприємницьких структур, а іноді й об’єд­нань зусиль ще й інших осіб для того, щоб новація перетворилась на інновацію. Так, мі­крохвильова піч була винайдена П. Спен - сером, працівником компанії Raytheon Co. Проте, поява цього нововведень на ринку відбулася тільки через 20 років за допомогою тих удосконалень, які були запропоновані ін­шим винахідником з New Japan Radio Co, a також допомоги, яка була надана підприєм­цем Д. Фозрстнером у її виробництві [19, с.4].

До того ж, існує певна залежність розпо­всюджень того чи іншого нововведення від стану суспільних потреб. Так, багато винахо­дів лежать десятиріччями в очікуванні появи практичної потреби в їх використанні. З ін­шого боку, потреба в тому чи іншому продук­ті, хоча і визначається в значній мірі можли­востями його виробництва, але формується під впливом поведінки споживачів, що має влас­тивість змінюватися [20, с.71]. Прикладом мо­же слугувати спроба компанії AEG-Electrolux розповсюдити у 1987 р. на ринку інновацій варильні індукційні поверхні, які були засно­вані на явищі електромагнітної індукції (це відкриття було зроблено Майклом Фарадеєм ще у 1831 p.). Але повинні були пройти роки, ніж споживачі змінили своє відношень до нового принципу нагрівань поверхні, оціни­вши швидкість та якість приготувань їжі у співвідношенні з ціною запропонованого но­вовведень. Тільки зараз варильні індукційні поверхні роблять перші кроки на ринку пост­радянського простору, поступово входячи до асортименту продукції ведучих виробників вбудованої кухонної техніки.

Як результат наукової і (або) науково - технічної діяльності, що здатний до правової охорони і виконаний у вигляді нової або удо­сконаленої продукції, нового або удосконале­ного технологічного процесу, нової або удо­сконаленої послуги, які використовуються в господарюванні, включаючи і підприємниць­ку діяльність, для досягнення певного ефекту (економічного, соціального, екологічного то­що), пропонує розглядати інновацію JI. A. Єв - сєєва [21, с.9, 17]. З цим фактично погоджу­ються О. Д. Святоцький, П. П. Крайнєв і

С. В. Ревуцький, зазначаючи, що інновація - це результат науково-дослідних розробок, спрямованих на вдосконалення процесу ви­робничої діяльності [22, с.16]. До результатів відносить інновацію й Ю. Є. Атаманова [11, с.267]. Перелік вчених, які поділяють такий підхід, можна було б продовжити, але від цього сутність самого підходу не зміниться.

Свого часу такі вчені, як Дж. Хейдж, T. JI. Уйслер, М. Айкен, застосовуючи органі­заційно-орієнтовний підхід, дійшли висновку, що інновація - це комплекс пов’язаних між собою процесів і результат концептуалізації нових ідей, спрямований на вирішення про­блеми, а далі - практичного застосування но­вого явища (цит. за [18, с.117-129]). З цим погоджуються й інші науковці.

Вважаємо, що для розкриття сутності ін­новації як правового явища більш виваженим слід вважати саме організаційно-орієнтовний підхід, за яким інновація - це результат інно­ваційного процесу як складної взаємодії різ­них сфер діяльності суб’єктів господарювання, включаючи й інноваційну, що виконується у формі інноваційного циклу. При цьому ство­рення і впровадження інновацій повинно роз­глядатися як єдиний процес, що поєднує і здійснення організаційних заходів, і іннова­ційний процес як певну послідовність етапів (стадій), що проходить абстрактна інновацій­на ідея до її втілення в реальний кінцевий продукт, придатний до використання, тобто в інновацію.

Саме такий погляд підтримується в докт­рині права російською вченою М. В. Волин - кіною, яка вважає, що інновації слід поділяти на певні види за предметно-технологічним і діяльнісно-функціональним підходами: засто­совуючи предметно-технологічний підхід, під інновацією слід розуміти завершений резуль­тат, переважно уречевлений, а за діяльнісно - функціональним підходом - процес виробни­цтва нового продукту, що складається з декі­лькох фаз або етапів [23, с.12].

Таким чином, враховуючи те, що на докт - ринальному рівні практично неможливо до­триматись тих головних вимог, яким повинна відповідати термінологія, що використову­ється в законах (інших нормативно-правових актах), а саме - єдність термінів, коли один і той же термін застосовується в одному і то­му ж значенні, та їх стабільність, цим можна пояснити й відсутність єдиного загальноп­рийнятого визначення поняття інновації. Йо­го синонімом в українській мові є поняття «нововведення», проте, вважаємо, що як та­кі вони є нерівнозначними, тому пропонує­мо інновацією позначати лише ті нововве­дення, в основі яких лежить об’єкт права інтелектуальної власності. Отже, нововве­дення є родовим поняттям, яке поділяється на нововведення просте, як реалізовану но­вацію (ідею), і нововведення кваліфіковане, тобто інновацію.

ЛІТЕРАТУРА

1. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер. - Пер. с англ. - М. : Прогресс, 1982. - 455 с.

2. Непомнящий А. В. Инновационное об­разование: достижения и перспективы /

A. В. Непомнящий, В. И. Писаренко // Выс­шее образование сегодня. - 2007. - № 7. -

С. 14-19

3. Дорофеев В. Д. Инновационный мене­джмент : учеб. пособие / В. Д. Дорофеев,

B. А. Дресвянников. - Пенза : Изд-во Пенз. гос. ун-та, 2003. - 189 с.

4. Авраменко С. Новые формы инвестиций в условиях переходной экономики / С. Авра­менко // Экономист. - 1999. - № 3. - С. 92-96.

5. Дозорцев В. А. Законодательство и нау - чно-технический прогресс / В. А. Дозорцев. - М. : «Юрид. лит.», 1978. - 192 с.

6. Рассохин В. П. Проблема повышения уровня новой техники / В. П. Рассохин // Во­просы изобретательства. - 1968. - № 12. -

C. 5-9.

7. Подопригора А. А. Проблемы правового регулирования научно-технического прогрес­са в СССР / А. А. Подопригора. - Киев : Ви­ща школа, 1985. - 169 с.

8. Правовые вопросы научно-технического прогресса в СССР / под общ. ред. докт. юрид. наук М. М. Богуславского. - М. : Наука, 1967. - 511 с.

9. Аврашков Л. Я. Инновационный мене­джмент : учебник / Л. Я. Аврашков. - М. : ИНФРА, 2005.-382 с.

10. Сімсон О. Е. Інноваційне і креативне право : Право знань і творчості : монографія. - К. : Ін Юре, 2006. - 264 с.

11. Атаманова Ю. Є. Господарсько - правове забезпечення інноваційної політики держави : монографія / Ю. Є. Атаманова. - X. : ФІНН 2008. - 424 с.

12. Худокормова О. И. Правовое регулиро­вание инновационной деятельности в Россий­ской Федерации : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : 12.00.03 /

О. И. Худокормова. - М., 2010. -33 с.

13. Марданшина Е. А. Общая характерис­тика договоров в сфере инновационной дея­тельности / Е. А. Марданшина // Труды Ин-та государства и права Российской академии. - 2010. -№ 5. - С. 89-98.

14. Договоры в предпринимательской дея­тельности / отв. ред. Е. А. Павлодский, Т. Л. Левшина ; Ин-т законодат. и сравнит, правовед, при Правит. РФ. - М. : Статут,

2008. -265 с.

15. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 р., № 3688-ХІІ // ВВР України. - 1994. - № 7. - Ст. 34.

16. Основи інтелектуальної власності : на - ук.-метод. вид-ня / ред. Г. І. Якименко. - К. : Ін Юре, 1999.-578 с.

17. Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия филосо­фских наук / Г. В. Ф. Гегель //Т. 1. Наука ло­гики. - М. : Мысль, 1974. - 452 с.

18. Мешков А. А. Основные направления исследований инноваций в американской со­циологии : социологические исследования /

А. А. Мешков // Управление персоналом. - 1996. -№ 5. - С. 117-129.

19. Наяк Р. Осуществляя прорывы. Инно­вационный и технологический менеджмент / Р. Наяк, Дж. Кеттерингхем. Тематический сб. статей. Вып. 8. - М. : Гл. ред. Международ. журнала «Проблемы теории и практики управления», 2001.

20. Глазьев С. Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития /

С. Ю. Глазьев. - М. : ВлаДар, 1993. -310 с.

21. Евсеева Л. А. Правовое регулирование инновационной деятельности : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. на­ук : 12.00.03 / Л. А. Евсеева. - М., 2005. - 26 с.

22. Святоцький О. Д. Правове забезпечен­ня інноваційної діяльності в Україні : питань теорії і практики / О. Д. Святоцький, П. П. Крайнев, С. Ф. Ревуцький / за ред.

О. Д. Святоцького. - К. : Ін Юре, 2003. - 80 с.

23. Волынкина М. В. Гражданско-правовая форма инновационной деятельности : авто­реф. дис. на соискание ученой степени докт. юрид. наук : 12.00.03 / М. В. Волынкина ; Росс. акад. гос. службы при Президенте Рос­сийской Федерации. - М., 2007. - 42 с.



Іванова К. Ю. Інновація: діалектика розвитку / К. Ю. Іванова// Форум права. — 2013. - № 3. — С. 260—265 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j- pdf/FP_index. htm_2013_3_44.pdf

Проведено дослідження розвитку категорії «інновація» та аналіз теоретичних поглядів вчених щодо визначення даного поняття. Звертається увага на відсутність єдиного до­ктринального визначення терміну «інновація» і на неоднозначність підходів до спів­відношення інновації з суміжними поняттями.

Иванова К. Ю. Инновация: диалектика развития

Проведено исследование развития категории «инновация» и анализ теоретических взглядов ученых на определение данного понятия. Обращается внимание на отсутст­вие единого доктринального определения термина «инновация» и на неоднозначность подходов к соотношению инновации со смежными понятиями.

Ivanova К. Yu. Innovation: Dialectic Development

To the research of development of the category of «innovation» and theoretical views of scientists on this notion is dedicated. Author draws attention to the lack of a unified doctrinal definition of «innovation» and ambiguity of approaches to the correlation of «innovation» with related notions.