joomla
РЕАЛІЗАЦІЯ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ ОКРЕМИХ ПРИНЦИПІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ПІД ЧАС ЗАЛУЧЕННЯ ЕКСПЕРТІВ
Форум права

УДК 343.137

Г. М. ПИЛИПЕНКО, Донецький націона­льний університет

Ключові слова: кримінальне провадження, залу­чення експерта, принципи (засади) кримінально­го провадження, диспозитивність, змагальність, незалежність судового експерта, сторона обви­нувачення, сторона захисту

Проблема засад (принципів) кримінально­го провадження є однією з ключових у науці кримінального процесу. Як справедливо за­значала Т. Н. Добровольська, якщо ми хочемо пізнати, яким є кримінальний процес держа­ви, то маємо встановити, якими є принципи, що визначають зміст цього процесу [1, с.5]. Вихідним моментом у цьому випадку є по­няття засади (принципу) кримінального про­цесу. Його не містить ні Конституція Украї­ни, ані чинний Кримінальний процесуальний кодекс України (у КПК 1960 р. також не роз­крито поняття принципу кримінального про­цесу). Наукою, зрештою, донині не вироблено єдиного загальноприйнятого визначення цьо­го поняття. «Принцип» - термін латинського походження, що дослівно означає «основне, вихідне положення якої-небудь теорії, вчен­ня, науки» [2, с.515].

Принципи кримінального процесу слушно ототожнюють із такими поняттями, як «заса­ди», оскільки їх лексичне значення є досить близьким. Так, «засади» розуміють як вихідне, головне положення, принцип, основу світо­гляду, правило поведінки [3, с.304], а етимоло­гічно вони ідентичні [4, с.365]. Зазначимо, що в Конституції України вжито обидва ці поняття (ч.2 ст.125, ч. З ст.129). КПК України 1960 р. не містив статті, яка би узагальнювала основ­ні керівні положення кримінального процесу.

В чинному ж КПК України така стаття з’я­вилася (ст.7) і називає вона ці положення за­гальними засадами кримінального прова­дження.

Метою пропонованої увазі роботи вважає­мо визначення та аналіз окремих аспектів, пов’язаних із реалізацією загальних засад кримінального провадження (а саме диспози - тивності та змагальності) під час залучення експертів сторонами кримінального прова­дження, у світлі нового кримінального проце­суального законодавства; дослідження спів­відношення названих засад із принципами судово-експертної діяльності (зокрема, з принципом незалежності судового експерта, гарантованим ст.4 Закону України «Про су­дову експертизу» [5]).

Актуальність досліджуваної проблеми зу­мовлена поступом судово-правової реформи, активним розробленням законопроектів, яки­ми регульовано здійснення судочинства, і, безумовно, набуттям чинності новим КПК України, яким надано право залучати судово­го експерта та надавати його висновок суду кожній стороні кримінального провадження: тобто і стороні обвинувачення, і стороні захи­сту (статті 101, 243). За таких обставин необ­хідно визначитись із особливостями реалізації та співвідношення окремих принципів кримі­нального провадження саме під час залучення експертів.

Аналіз найновіших наукових досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання вказаної проблеми, переконує, що питанням принципів (засад) кримінального проваджен­ня взагалі й принципів диспозитивності, зма­гальності та незалежності судового експерта зокрема в сучасній юридичній літературі приділено значну увагу [3, 6, 7]. Предметом дослідження науковців стають і загальні заса­ди (принципи) судово-експертної діяльності [8-10]. Втім питання, пов’язані з реалізацією загальних засад кримінального провадження (а саме диспозитивності та змагальності) під час залучення експерта сторонами криміна­льного провадження, а також дослідження співвідношення названих засад із принципа­


Ми судово-експертної діяльності (зокрема, з принципом незалежності судового експерта), правниками досліджені недостатньо.

Професор Л. М. Лобойко визначає принцип диспозитивності як правове положення, згід­но з яким суб’єктам кримінального процесу надається і забезпечується можливість вільно в межах закону обирати способи поведінки для захисту своїх кримінально-правових і процесуальних прав, упливати на перебіг і ре­зультати кримінально-процесуальної діяльно­сті, основним призначенням якого є забезпе­чення гнучкості та повноти захисту своїх прав заінтересованими суб’ єктами процесу, а також стимулювання їх активності у захисті цих прав [6, с.9]. У ст.26 КПК України цей принцип за­кріплено як загальну засаду кримінального провадження (сторони кримінального прова­дження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК).

Залучення експерта у кримінальний процес є певною формою реалізації принципу диспо­зитивності, сенс якого полягає в тому, що сто­рони кримінального провадження отримують право ініціювати кримінальне провадження, набувають необхідного для захисту своїх за­конних інтересів процесуального статусу та можливості на власний розсуд розпоряджати­ся своїми процесуальними правами - зокрема, надавати чи не надавати докази (висновок ек­сперта як результат його залучення у кримі­нальний процес). Отже, сторони криміналь­ного провадження мають вибір щодо залучення експерта у кримінальний процес. Маємо констатувати, що сторони все ж час­тіше обирають перший варіант.

Як слушно зазначив В. Г. Гончаренко, ав­торитет висновків експертів є непересічним, оскільки в них зосереджена передова наукова думка і надійний досвід професіоналів. Відтак, попри те, що у вітчизняному кримінальному процесі жоден із доказів не має заздалегідь ви­значеної сили, під час оцінки доказів суб’єк­тами доказування висновок експерта мимоволі набуває особливого значення, отримує особ­ливу довіру. Це явище доволі просто пояснити з позицій психології, але в теоретико-при - кладному сенсі непохитність принципів під час залучення експертів повинна бути безу­мовною [8, с.2].

Відтак, якщо сторона кримінального про­вадження зауважила як необхідне залучення експерта для проведення експертних дослі­джень, засада диспозитивності полягає у ви­борі певного експерта або ж експертної уста­нови. Втім на цьому етапі можуть існувати певні обмеження розглядуваного принципу. Наприклад, криміналістичні, судово-медичні та судово-психіатричні експертні досліджен­ня можуть проводити тільки експерти держа­вних експертних установ.

Існує думка, що таке обмеження суб’єктів доказування у праві вибору експерта в галузі криміналістики, судової медицини і судової психіатрії суперечить принциповим нормам доказового права й повинно бути усунуте [11, с.17].

Статтею 22 КПК України закріплено, що кримінальне провадження здійснюється на за­садах змагальності, а це передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і сто­роною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, перед­баченими КПК. Сторони кримінального про­вадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших до­казів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК.

Засада змагальності набуває прояву в реа­лізації протилежних за своїм змістом функцій обвинувачення й захисту. Тому сторона об­винувачення та сторона захисту задля обсто­ювання своїх інтересів наділені правами, які урівноважують їх процесуальні можливості. Рівноправність сторін під час залучення екс­перта в кримінальне провадження означає, що кожна з них користується однаковим обсягом процесуальних прав для здійснення своїх фу­нкцій і жодна зі сторін не має перед судом переваг щодо подання висновку експерта.

Тож, КПК 2012 р. запровадив змагальність кримінального провадження (зокрема, під час залучення експерта - статті 243, 244). Так, сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, серед іншого й за клопотанням сторони захи­сту чи потерпілого. Сторона захисту має пра­во самостійно залучати експертів для прове­дення експертизи (також і обов’язкової) на договірних умовах.

До судової змагальності існують різні під­ходи. В об’єктивному сенсі це форма дослід­ницького процесу, що сприяє повному та об’єктивному дослідженню обставин справи. Навпаки, за утилітарного підходу до змагаль­ності суд не розв’язує питання, яка зі сторін обрала об’єктивно істинну позицію, а лише визначає, яка з них перемагає у двобої. Екс­пертиза як засіб застосування наукових знань сприяє об’єктивізації судового доказувань. За такого трактування її ролі в доказуванні однозначною є вимога відносно активної по­зиції суду та представників сторін у застосу­ванні спеціальних знань у формі експертизи з метою встановлення об’єктивної істини. Та­ким чином, принцип змагальності в судовому процесі реалізується, серед іншого, завдяки активній взаємодії суб’єктів кримінального провадження з експертом. Експертиза у зма­гальному процесі стає інструментом досяг­нень об’єктивної істини у справі [12, с. 142].

Зрештою, змагальність під час залучення експертів у кримінальному провадженні по­лягає в можливості одночасного призначення та проведень експертиз експертами, залуче­ними протилежними сторонами провадження.

Загалом новела кримінального процесуа­льного законодавства щодо змагальності сто­рін під час залучення експертів у колах нау­ковців та практиків отримала позитивну оцінку. Але, на нашу думку, є в цьому й нега­тивні моменти: чинним КПК України зокрема не передбачено інформувань стороною за­хисту «протилежної» сторони проваджень про залучення нею експерта та відносно зміс­ту завдань для вирішень експертизою.

Погоджуємося з О. М. Моїсєєвим, що на підставі аналізу статті 243, 244 чинного КПК виникає підозра, що результати експертизи можуть бути приховані стороною захисту, якщо вони її не влаштовують. І це не відпові­дає об’єктивному характеру істини в змагаль­ному судочинстві. Якщо висновки експертизи не увійшли до масиву доказової інформації, спільної для всіх суб’єктів кримінального процесу, це звужує обсяг об’єктивних підстав для ухвалень судом вірного рішення. Про­блеми розбіжності позицій сторін можуть пі­длягати розв’язанню експертизою на підставі результатів порівьльного дослідження різ­них альтернатив щодо предмета експертного дослідження [12, с.145].

Можна зауважити, що суттєві складнощі з проведенням судової експертизи виникають у випадках, коли, наприклад, об’єктом дослі­джень є психіка людини (аналогічно до пси­хологічної експертизи в умовах, коли сторона захисту бажає її проведення, сторона ж обви­нувачень не вважає це за доцільне, а надто коли доводиться використовувати спеціальні технічні засоби на кшталт поліграфа, обов’яз­ковою умовою застосування яких є забезпе­чень контакту з тілом особи, котра піддається перевірці, спеціальних датчиків, що фіксують її психофізіологічні характеристики). В умо­вах перебувань людини під вартою не існує будь-яких правових обов’язків осіб, що здійс­нюють кримінальне провадження, створити умови для її якісного проведення експертами, котрі не є працівниками державних установ [13, с. ЗЗ].

У випадках проведення експертних дослі­джень матеріальних об’єктів непоодинокими є ситуації, коли кількості матеріалу достатньо для проведення лише одного досліджень. За таких обставин принцип змагальності, на на­ше переконань, повинен бути підкріплений обов’язком особи, котра здійснює криміналь­не проваджень, забезпечити право зацікав­лених осіб на залучень експертами вказаних ними осіб або на проведення судової експер­тизи в конкретній експертній установі шля­хом призначення комісійної чи комплексної експертизи.

У ст. З Закону України «Про судову експе­ртизу» сформульовано основні принципи су - дово-експертної діяльності, серед яких важ­ливе місце посідає принцип незалежності судового експерта. Саме він тісно пов’язаний із загальними засадами кримінального прова­дження - диспозитивністю та змагальністю сторін, - оскільки гарантією незалежності ек­сперта й правильності його висновку є, зок­рема, існування установ судових експертиз, не залежних від органів, що здійснюють опе - ративно-розшукову діяльність, органів досу - дового розслідування та суду.

Зазначене дозволяє реалізувати принцип змагальності судових експертів у судочинстві. На практиці набуває поширення проведення експертиз у недержавних установах незалеж­ними експертами. Такі експертизи отримали назву й статус незалежних (альтернативних) конкурентних експертиз. Проте особливості призначень, проведень й використань ре­зультатів конкурентних експертиз у нашому процесі спричиьють певні проблеми. Перша з них - це правова регламентація проведення судових експертиз у недержавних експертних установах [14, с.211, 213].

Статтею 7 Закону України «Про судову ек­спертизу» закріплено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізо­вані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, котрі не є працівниками зазначених установ.

Означене положення більш докладно сфо­рмульовано в Законі РФ - там йдеться про проведень експертиз державними експерта­ми й «іншими експертами» в державних установах, інших установах і «поза» ними. Водночас «інший» експерт може бути залу­чений до участі в експертизі, яка проводиться в державних експертних установах (ДЕУ). Від такого поєднання експертиза не перестає вважатися проведеною в ДЕУ, проте висно­вок стає більш повним, об’єктивним, мотиво­ваним, а отже конкурентоздатним за наявності у справі інших експертних висновків, виснов­ків спеціалістів та інших даних [15, с.82].

Принцип незалежності судового експерта в кримінальному провадженні є забезпечува­ним, серед іншого, громадським контролем за експертизою в кримінальному судочинстві, призначенням експертизи одному експерту (одній комісії) за клопотаннями сторін; екс­пертним дослідженьм вихідних даних, нада­них сторонами на проведення експертизи, з метою встановлення їх достовірності в аспекті відповідності механізму розглядуваної події.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що, безумовно, закріплень в чинному КПК Укра­їни права кожній стороні кримінального прова­джень залучати експерта до процесу та нада­вати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціа­льних знаньх, значно розширило дієвість принципів диспозитивності та змагальності, послугувавши надійним підмурівком для роз­витку приватної експертної діяльності. До того

Ж, застосувань стороною захисту, зокрема адвокатом, спеціальних знань у формі судової експертизи (альтернативної також) є надійним і дієвим засобом підвищень рівь ефективно­сті функції захисту, сповнень живим змістом комплексу розглядуваних принципів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Добровольская Т. Н. Принципы советс­кого уголовного процесса. Вопросы теории и практики / Т. Н. Добровольская. - М. : Юрид. лит., 1971. - 200 с.

2. Ожегов С. И. Словарь русского языка /

С. И. Ожегов ; под ред. Н. Ю. Шведовой. - 17-е изд., стереотип. - М. : Русский язык, 1985.-797 с.

3. Навроцька В. Поьття принципу (заса­ди) кримінального процесу / В. Навроцька // Вісник Львівськ. ун-ту. - 2009. - Вип. 48. -

С. 304-311. - (Серія юрид.).

4. Краткий этимологический словарь русс­кого языка / под ред. С. Г. Бархударова. - М. : Просвещение, 1975. - 542 с.

5. Закон України «Про судову експертизу» : від 25.02.1994 р. [Електронний ресурс]. - Ре­жим доступу: Http://zakon2.rada. gov. ua/laws/ в1к^/4038-12.

6. Лобойко Л. М. Принцип диспозитивності в кримінальному процесі України : монографія / Л. М. Лобойко. - Дніпропетровськ : Юридична академія МВС України, 2004. -216 с.

7. Тертишник В. М. Проблеми розвитку концептуальної моделі системи принципів кримінального процесу / В. М. Тертишник // Вісник прокуратури. - 2001. - №5. - С. 26-34.

8. Гончаренко В. Г. Організаційні та пра­вові проблеми судової експертизи, в Україні /

В. Г. Гончаренко // Часопис Акад. адвокатури України. - 2011,-№ І (10).-С. 1-5.

9. Клименко Н. І. Проблемні питання судо­вої експертизи в Кримінальному процесуаль­ному кодексі України / Н. І. Клименко // Акту­альні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі : матеріали всеукр. наук,- практ. конф. (Харків, 5 жовтня 2012 р.) / МВС України; Харк. нац. ун-т внутр. справ; Кримі­нологічна асоціація України. - X. : ХНУВС, 2012. - С. 306-307.

10. Арешонков В. В. Загальні засади судової експертизи за новим Кримінальним процесуа­льним кодексом України: порівняльно-право - вий аналіз / В. В. Арешонков // Митна справа. - 2012. -№ 6 (84). - Ч. 2 (Кн. 1). - С. 162-168.

11. Експертизи у судовій практиці : наук,- практ. посіб. / за заг. ред. В. Г. Гончаренка. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К. : Юрінком Ін - тер, 2010. - 400 с.

12. Моїсєєв О. М. Прагматична модель взаємодії сторін у змагальному процесі /

О. М. Моїсєєв // Правничий часопис Донецьк, ун-ту. - 2012. - № 2 (28). - С. 141-146.

13. Сопілко І. Ю. Реалізація принципу зма­гальності під час здійснення судово-експерт­ної діяльності в Україні / І. Ю. Сопілко // Еко­номіка, фінанси, право. - 2012. - № 7. - С. 32-34.

14. Клименко Н. І. Щодо інституту конкуре­нтної (альтернативної) експертизи / Н. І. Кли­менко // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. - 2011. - № 11. - С. 211-216.

15. Иванова Т. В. Проблемы состязательнос­ти и независимости судебных экспертов в су­допроизводстве РФ / Т. В. Иванова, Е. Н. Холо - пова // Актуальні питання судової експертизи та криміналістики : зб. матеріалів засідання «круг­лою столу». - X. : ХНДІСЕ, 2008. - С. 81-90.



Пилипенко Г. М. Реалізація та співвідношення окремих принципів кримінального провадження під час залучення експертів / Г. М. Пилипенко // Форум права. — 2013. — № 3. — С. 473—477 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j- pdf/FP_index. htm_2013_3_ 79.pdf

Піддані розгляду проблемні питання щодо визначення й аналізу окремих аспектів, пов’язаних із реалізацією загальних засад кримінального провадження (а саме диспо - зитивності та змагальності) у випадку залучення експертів сторонами кримінального провадження, у світлі нового кримінального процесуального законодавства; дослі­дження співвідношення названих засад із принципами судово-експертної діяльності (зокрема, незалежності судового експерта).

Пилипенко Г. Н. Реализация и соотношение отдельных принципов при привлечении экспертов

Рассматриваются проблемные вопросы установления и анализа отдельных аспектов, связанных с реализацией общих принципов уголовного производства (а именно дис - позитивности и состязательности) в случае привлечения экспертов сторонами уголов­ного производства, в свете нового уголовного процессуального законодательства; исс­ледования соотношения названных принципов с принципами судебно-экспертной деятельности (в частности, независимости судебного эксперта).

Pylypenko G. N. Implementation and Correlation of Certain Principles of Criminal Proceedings during the Engagement of Experts

Examines the problematic issues concerning the definition and analysis of certain aspects related to the implementation of the general principles of criminal proceedings (namely dispositiveness and competitiveness) while engaging experts by the parties of criminal proceedings in light of the new criminal procedure law; researches the relationship of these forensic work principles (including independence of forensic expert).