joomla
ЕЛЕКТРОННА ТОРГІВЛЯ: ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВ­ЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Форум права

УДК 339.16

В. М. ЗАВАЛЬНИИ, Сумський національ­ний аграрний університет

Ключові слова: договір, укладений на відстані, дистанційна торгівля, засоби дистанційного зв 'язку

Важливою функцією суб’єкта торговель­ної діяльності та виробника продукції стано­вить оперативний облік запитів та негайні дії по їх реалізації. Доступ до ринків в режимі реального часу є насущною потребою. Рин­кова економіка стає більш гнучкою, опера­тивною і, разом з тим, глобально, охоплює все більший прості земної кулі. Отже, доступ до ринків в реальному часі повинен все далі розвиватися і розширюватися з допомогою єдиного кібернетичного простору для нале­жного обслуговування виробництва і обігу товарів. Основу глобального кібернетичного простору складають обчислювальні мережі різного рівня і, перш за все, Інтернет.

Глобальні мережі Інтернету дозволяють проводити всі необхідні ринкові процедури, а саме: укладати оптові та роздрібні торгові угоди, проводити операції без посередників, виконувати всі види фінансових транзакцій, в тому числі по спеціальним мережевим кар­там [1].

Електронна торгівля, це фінансові опера­ції та правочини, які здійснюються з допомо­гою мережі Інтернет та приватних мереж зв’язку, в ході яких здійснюється купівля - продаж товарів та послуг, а також перекази грошових коштів [2].

З метою сприяти досягненню однаковості в застосуванні законодавства про електронну торгівлю у різних країнах світу, Комісією Організації Об’єднаних Націй з права між­народної торгівлі 16.12.1996 року був при­йнятий Типовий закон про електронну торгі­влю Комісії Організації Об’єднаних Націй з

Права міжнародної торгівлі [3].

Українське законодавство не визначає та­кого поняття, як «електронна торгівля», ра­зом із тим, Закон України «Про захист прав споживачів» дозволяє суб’єктам торговель­ної діяльності укладати договори на відстані, а також поза торговельним або офісним приміщенням за допомогою засобів дистан­ційного зв’язку, і тим самим вводить елект­ронну торгівлю, а також торгівлю через Ін­тернет до правового поля України.

Так, п.8 ст. 1 указаного Закону встанов­лює, що договір, укладений на відстані - це договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистан­ційного зв’язку.

В статті 1 Закону закріплюються й інші поняття, що регулюють електронну торгів­лю. Так, договір, укладений поза торговель­ними або офісними приміщеннями, - це до­говір, укладений зі споживачем особисто в місці, іншому, ніж торговельні або офісні приміщення продавця, а засобами дистан­ційного зв ’язку вважаються телекомунікацій­ні мережі, поштовий зв’язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані [4].

Українськими вченими тематика з про­блем електронної торгівлі практично не роз­глядалася. Дослідженню питань з цієї тема­тики присвятили російські вчені В. П. Бугорський, Е. А. Зінчук, А. М. Количев, Ю. А Букрєєва та ін. Тому запропонована тематика публікації є актуальною саме в даний час.

Існуюче в Україні законодавство в сфері торгового (комерційного) права не в повній мірі регулює діяльність електронної торгівлі в Україні і в сучасних умовах окремі його положення є застарілими. Тому метою даної роботи є запропонувати внесення змін щодо удосконалення діючого законодавства в сфе­рі торгового (комерційного) права, а саме з питань електронної торгівлі. Новизною стат­ті є представлені зміни до комерційного (то­ргового) законодавства, що запропоновані після дослідження законодавства окремих зарубіжних країн та власного досвіду діяль­ності в цій сфері.

Якщо правила роздрібної та оптової тор­гівлі в Україні в певній мірі розрекламовані і доступні для ознайомлення споживачів, то з правилами електронної торгівлі споживачі практично не знайомі. Тому, у більшості ви­падків, споживачі знайомляться з правилами торгівлі через Інтернет саме на сайтах Інтер - нет-продавців. Ці правила, у більшості випа­дків, розробляються самими Інтернет - продавцями і в їх інтересах, дуже часто по­рушуючи існуюче в Україні законодавство. Якщо ж брати правила Інтернет-торгівлі, ро­зроблені зарубіжними продавцями, то вони, за більшістю положень, не адаптовані до українського законодавства.

Розглянемо діюче законодавство, яке ре­гулює електронну торгівлю. Вже згаданий Типовий закон про електронну торгівлю [3] носить рекомендаційний характер і при його тлумаченні слід враховувати його міжнарод­не походження і необхідність сприяти досяг­ненню однаковості в його застосування й до­держань сумлінності.

Типовий закон про електронну торгівлю велику увагу приділяє саме досягненню до­мовленості сторонами укладань договору купівлі-продажу на відстані, визнанню юри­дичної сили повідомлень сторонами даних. Так, стаття 5 цього закону передбачає, що інформація не може бути позбавлена юриди­чної сили, дійсності або позовної сили на тій лише підставі, що вона складена у формі по­відомлення даних [3].

Значне місце в Законі відведено саме ук­ладанню письмової форми договору, укладе­ному на відстані, та наявності підпису особи, що є однією з найбільших проблем саме в українському законодавстві.

Регулювання електронної торгівлі також передбачено українським законодавством. Цивільним кодексом України питання торгі­влі на відстані, в тому числі і електронної торгівлі не регулюються, що є суттєвим не­доліком українського законодавства.

Господарський кодекс України у статті 181 допускає укладень господарських дого­ворів у спрощений спосіб, тобто шляхом об­міну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом під­твердження прийняття до виконання замов­лень, якщо законом не встановлено спеціа­льні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів [5]. Але такий спосіб укладання договорів передбачений тільки для суб’єктів господарської діяльності і тому не може виступати у якості нормативного акту, що регулює роздрібну електронну тор­гівлю.

І тільки Закон України «Про захист прав споживачів», як було сказано раніше, дозво­ляє суб’єктам торговельної діяльності укла­дати договори на відстані, а також дозволяє укладати договори поза торговельним або офісним приміщенням за допомогою засобів дистанційного зв’язку, тим самим вводить електронну торгівлю, а також торгівлю через Інтернет до правового поля України [4]. Ра­зом із тим, цей Закон, тільки повідомляє суб’єктів господарювань про можливість продажу на території України товарів за до­помогою електронної торгівлі і не встанов­лює самих правил електронної торгівлі.

Постанова Кабінету Міністрів України № 833 від 15.06.2006 року «Про затверджен­ня Порядку провадження торговельної дія­льності та правил торговельного обслугову­вання на ринку споживчих товарів», на жаль, також не регулює питання роздрібної елект­ронної торгівлі і дозволяє тільки оптовий продаж товару за допомогою засобів зв’язку.

В даний час електронна торгівля в Україні регулюється наказом Міністерства економі­ки України № 19.04.2007 р. № 103 «Про за­твердження Правил продажу товарів на за­мовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями» [6].

Саме те, що правила електронної торгівлі регулюються підзаконним актом, а не зако­ном України, й породжує ті розбіжності, які існують в діючому законодавстві з цього пи­тання.

Розглянемо самі Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, та спробуємо за­йти окремі розбіжності в існуючому законо­давстві з цього питання та можливі шляхи їх усунення.

Ці Правила визначають відносини між споживачем і суб’єктом господарювання - продавцем товарів на замовлення та поза то­рговельними або офісними приміщеннями на підставі договору купівлі-продажу, укладе­ного на відстані чи поза торговельними або офісними приміщеннями, в тому числі і тор­гівлю через Інтернет, а також регламентують вимоги в дотриманні прав споживачів щодо належної якості, безпеки і належного торго­вельного обслуговувань.

Правила поширюються на суб’єктів гос­подарювань сфери торгівлі незалежно від форм власності, які зареєстровані в установ­леному порядку.

Правила також встановлюють значення термінів, які вживаються під час укладань договорів купівлі продажу з допомогою еле­ктронної торгівлі [6]:

- дистанційна торгівля - форма продажу товарів поза торговельними або офісними приміщеннями, за якої вибір товару та його замовлення не збігаються у часі з безпосере­днім передаванням вибраного товару спожи­вачем;

- договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем про якість, те­рміни, ціну та інші умови, за яких реалізу­ється продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, тало­ном або іншими документами (далі - розра­хунковий документ);

- договір, укладений на відстані, - дого­вір, укладений продавцем із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв’язку;

- договір, укладений поза торговельними або офісними приміщеннями, - договір, ук­ладений із споживачем особисто в місці, ін­шому ніж торговельні або офісні приміщен­ня продавця;

- засоби дистанційного зв’язку - телеко­мунікаційні мережі, поштовий зв’язок, теле­бачень, інформаційні мережі, зокрема Інте­рнет, які можуть використовуватися для укладень договорів на відстані;

- продаж товарів на замовлення - вид тор­гівлі, за якої споживач укладає договір купі­влі-продажу товарів із продавцем на відстані за допомогою засобів дистанційного зв’язку або здійснює їх попереднє замовлення без­посередньо в продавця.

Поняття «телекомунікаційні мережі», «Ін­тернет» регулюється Законом України «Про телекомунікації»: телекомунікації (елект­розв’язок) - передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмо­вого тексту, зображень та звуків або повідо­млень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних сис­темах. Інтернет - всесвітня інформаційна си­стема загального доступу, яка логічно зв’язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначено­му міжнародними стандартами [7].

Продаж товарів на замовлення та поза то­рговельними або офісними приміщеннями проводиться із додержанням вимог правил продажу окремих видів продовольчих і не­продовольчих товарів.

У разі реалізації товарів за договором на відстані продавець повинен надати спожива­чеві інформацію про:

1) найменування продавця, його місцезна­ходження та порядок прийняття претензії;

2) основні характеристики товару;

3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;

4) гарантійні зобов’язання та інші послу­ги, пов’язані з утриманням чи ремонтом то­вару;

5) інші умови поставки або виконання до­говору;

6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки товару;

7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного та­рифу;

8) період прийняття пропозицій;

9) порядок розірвання договору.

У разі ненадання такої інформації суб’єкт господарювання несе відповідальність згідно із законодавством.

Факт надання інформації повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, пі­дтверджена таким чином, не може бути змі­нена продавцем в односторонньому порядку.

Суб’єкти господарювання, що здійснюють реалізацію товарів через спеціалізовані мага­зини, крамниці, магазини-склади, через від­діли замовлень магазинів (крамниць), по­винні забезпечити наявність на видному та доступному місці куточка покупця, в якому розміщується інформація про найменування власника або уповноваженого ним органу, книга відгуків та пропозицій, адреси і номе­ри телефонів органів, що забезпечують за­хист прав споживачів.

Вимоги споживача до якості, безпеки, га­рантійного ремонту та обміну товарів задо­вольняються суб’єктом господарювань від­повідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Суб’єкти господарювання можуть прода­вати товари на замовлення споживачів через спеціалізовані магазини, крамниці, магазини - склади, через відділи замовлень магазинів (крамниць), а також за допомогою засобів дистанційного зв’язку.

Замовлення на товари приймаються від споживачів у порядку, встановленому суб’єктом господарювання (безпосередньо у магазині, за допомогою засобів дистанційно­го зв’язку, за місцем роботи громадян на пі­дприємствах, установах, організаціях, з дос­тавкою).

Доставка замовлень проводиться в узго­джений зі споживачем час. Форма і порядок оплати за товари, що придбаваються, визна­чаються за погодженням між споживачем і суб’єктом господарювання.

При оплаті замовлень, що прийняте за допомогою засобів дистанційного зв’язку, споживачу видається перший примірник бланка замовлення з відміткою про оплату та дату (час) виконання замовлень, яка завіря­ється штампом (печаткою) і підписом упов­новаженої особи суб’єкта господарювання. На товари споживачу видається розрахунко­вий документ.

При передачі споживачу замовлення упо­вноважена особа суб’єкта господарювання забезпечує перевірку відповідності товарів виконаному замовленню.

На другому примірнику бланка замовлен - ь споживач своїм підписом підтверджує отримання замовлення та сплату грошей. При доставці прийьтого за допомогою за­собів дистанційного зв’язку замовлення на непродовольчі товари, на які нормативними документами встановлено гарантійні строки, споживачу передається технічний паспорт чи інший документ, що його замінює.

У цих документах обов’язково робиться відмітка про дату продажу (день доставки) та найменування суб’єкта господарювання, що виконав замовлення, яка завіряється штам­пом (печаткою) і підписом уповноваженої особи суб’єкта господарювання.

Уповноважена особа суб’єкта господарю­вання повинна в обов’язковому порядку про­інформувати споживача про найменування та місцезнаходження підприємства, що здій­снює функції суб’єкта господарювання щодо прийняття претензій від споживачів, а також проводить ремонт, технічне обслуговування проданих товарів.

При виконанні прийьтого замовлення суб’єкт господарювання не має права вноси­ти зміни до асортименту товарів і змінювати ціни на них без узгодження зі споживачем. У разі неможливості виконання договору через відсутність замовленого товару суб’єкт гос­подарювання повинен негайно повідомити про це споживача, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору.

Якщо продаж товарів на замовлення здій­снюється за допомогою засобів дистанційно­го зв’язку - за договором, укладеним на від­стані, продавець повинен поставити споживачеві товар протягом прийнятного строку, але не пізніше тридцяти днів з моме­нту одержань згоди споживача на укладен­ня договору.

Якщо уважно проаналізувати вказані ви­ще Правила, то можна зробити висновок, що вони не дають відповідь на певну кількість питань, які стосуються здійснення торгівлі за допомогою засобів дистанційного зв’язку.

Так, Правила встановлюють обов’язок Ін - тернет-магазинів укладати договір купівлі - продажу з споживачами, але про форму та­кого договору в Правилах нічого не сказано. Міністерство економічного розвитку і торгі­влі України (яке є правонаступником Мініс­терства економіки України, що затвердило Правила) у своєму листі від 19.11.2012 р. № 3502-05/43517-14, ще раз наголосило на обов’язок Інтернет-магазинів укладати дого­вір купівлі-продажу з споживачами [8].

Вихід із такого становища необхідно шу­кати в правовій площині. Так, ст.639 Цивіль­ного кодексу України встановлює, що дого­вір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не вста­новлені законом [9]. Враховуючи те, що за­конами України, форма договору купівлі - продажу укладена за допомогою засобів дис­танційного зв’язку, не встановлена, сторони договору самі обирають його форму, у біль­шості випадків в усній формі. На даний час, укладань договору купівлі-продажу за до­помогою засобів дистанційного зв’язку пов’язані з певними труднощами, а саме проблема «електронного підпису», що для більшості сторін договору унеможливлює його укладення.

Разом із тим, Закон України «Про захист прав споживачів» [4] зобов’язує продавців і покупців, що здійснюють купівлю-продаж товарів з допомогою електронного зв’язку, укладати договір. На даний час більшість Інтернет-магазинів договір купівлі продажу товару укладають за допомогою так званих «корзин», що, в принципі, в основному, не суперечить вказаним вище Правилам. Ст.638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належ­ній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору [9]. Проглянувши понад 50 сайтів Інтернет-магазинів, було встановлено, що більшість Інтернет-магазинів розміщують на своїх сайтах Правила продажу товарів, але ці Правила розміщені на різних сторінках сай­ту. Часте всього окремо розміщені: «Правила замовлення товару», «Правила оплати і дос­тавки», «Правила повернення та обміну», «Гарантія» та ін. Щоб виконати вимоги Ци­вільного кодексу та Закон України «Про за­хист прав споживачів» щодо порядку укла­дання договору купівлі-продажу, потрібно окрім пропозиції щодо укладання договору, яка надходить від Інтернет-магазину, отри­мати відповідь про прийняття пропозиції від покупця. Відповідь покупця, якому адресо­вана пропозиція укласти договір, про її при­йняття (акцепт) повинна бути повною і без­умовною. Це означає, що покупець повністю погоджується з істотними умовами договору купівлі-продажу, а також ознайомлений з Правилами продажу товарів на замовлення і згоден з ними.

Виконати на практиці такі вимоги діючого на Україні законодавства, на наш погляд, не представляє великих труднощів та матеріа­льних затрат.

Якщо Інтернет-магазини здійснюють про­даж товарів через «Корзину», то після запов­нення сторінок, на яких покупець погоджу­ється з істотними умовами договору, умовами поставки та оплату товару, необ­хідно доповнити «корзину» сторінкою, на якій повинен бути розміщений текст догово­ру купівлі-продажу конкретного товару. Враховуючи, що даний договір вважається укладеним в усній формі, покупець робить відмітку, що він з договором ознайомлений і приймає його. Власник магазину повинен надати можливість покупцю роздрукувати примірник укладеного договору. Окрім цьо­го власник магазину повинен забезпечити збереження укладених договорів на певний період (наприклад, на 1 рік), унеможливлю­ючи доступ до бази даних менеджерів мага­зину, які здійснюють укладання договорів купівлі продажу.

Ми розуміємо недосконалість внесення вказаних вище змін до Правил продажу то­варів на замовлення, але існуюча нині техні­чна база Інтернету не дозволяє або значно ускладнює укладань договорів купівлі - продажу на відстані у письмовій формі.

Як відомо, в правовій державі закони приймаються для того, щоб їх виконували. Тому внесення змін до Правил продажу то­варів на замовлення буде наступним кроком до побудови правової держави.

Існують й інші проблеми, які виникають при здійсненні електронної торгівлі, і вони потребують якомога скорішого вирішення, найкраще, шляхом прийняття відповідних законів.

Разом із тим, розроблені проекти законів «Про внутрішню торгівлю» та «Про елект­ронну торгівлю» були підготовлені не якісно і тому були повернуті Верховною Радою України на доопрацювання.

В даний час, на розгляді в Верховній Раді України, знаходиться законопроект № 2374 від 22.02.2013 р. «Про внесення змін до де­яких законів України щодо торгівлі алкого­льними напоями за допомогою мережі Інте - рнет» [10]. Цим законопроектом пропонується внести зміни до Закону Украї­ни «Про державне регулювання виробництва

І обігу спирту етилового, коньячного і пло­дового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», якими у відповідних положеннях термін «не визначених для цього місцях» пропонується замінити на «у заборонених місцях». Внесення таких змін до Закону при­веде до того, що розпивати спиртні напої можна буде в будь-якому місці, де не прик­ріплена табличка «Розпивати спиртні напої заборонено».

Змінами до Закону України «Про застосу­вання реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчувань та послуг» передбачається дозволити продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів Інтернет-торгівлею, що також приведе до негативних наслідків.

На сучасному етапі найбільш доцільно внести доповнень до Правил продажу това­рів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями. Але це повністю залежить від Міністерства економічного роз­витку і торгівлі України.

Пропонується доповнити Наказ Міністер­ства економіки України від 19.04.2007 р. № 103 «Про затвердження Правил продажу то­варів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями» положеннями, які регулюють порядок укладання договору реалізації товарів на відстані.

Також, у відповідності до ст.630 Цивіль­ного кодексу України, Мінекономрозвитку України мав би розробити і доповнити наказ № 103 типовими договорами, які б регулю­вали порядок продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними примі- щеньми, так як подібні нормативні акти ре­гулюються саме підзаконними актами [9]. Прийняття таких доповнень дозволило би суб’єктам торговельної діяльності уніфікува­ти порядок укладання договорів на відстані, а також поза торговельним або офісним приміщенням за допомогою засобів дистан­ційного зв’язку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Зинчук Э. А. Коммерческое (торговое) право / Э. А. Зинчук. - Москва, 2002. - 960 с.

2. Букреева Ю. А. Правовое регулирова­ние электронной торговли в России / Ю. А. Букреева [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://sibac. info/index. php/2009-07- 01-10-21-16/3548-2012-08-14-05-16-25.

3. Типовой закон об электронной торговле Комиссии Организации Объединенных На­ций по праву международной торговли / принят на 29-й сессии Комиссии Организа­ции Объединенных Наций по праву между­народной торговли. Рекомендован резолю­цией 51/162 Генеральной Ассамблеи : от 16.12.1996 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. un. org/ru/documents/ decl сопу/сопуепЦопз/соттегсе. з^т.

4. Закон України «Про захист прав спо­живачів» : від 12.05.1991 p., № 1023-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://zakon4. rada, gov. ua/laws/ show/1023 - 12/page.

5. Господарський кодекс України : від

P., № 436-ІV [Електронний ре - сурс]. - Режим доступу: Http://zakon4.rada. gov. ua/laws/show/436-

15/print 13 64602117260995.

6. Наказ Міністерства економіки України «Про затвердження Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями» : від 19.04.2007 p., № 103 // Офіційний вісник України. - 2007. - № 80. - Ст. 2982.

7. Закон України «Про телекомунікації» : від 18.11.2003 p., № 1280-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://zakon4. rada, gov. ua/laws/ show/1280- 15/page.

8. Лист Міністерства економічного розви­тку і торгівлі України «Щодо роботи Інтер - нет-магазину» : від 19.11.2012 p., № 3502- 05/43517-14 [ Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. auditcnt. com. ua/files/ internet_magazin. doc.

9. Цивільний кодекс України від

P., № 435-ІV [Електронний ре - сурс]. - Режим доступу: http ://zakon4. rada, gov. ua/laws/ show/43 5 - 15/print 13600493 58233340.

10. Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо торгівлі алко­гольними напоями за допомогою мережі Ін - тернет : від 22.02.2013 p., реєстр. № 2374 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://wl. cl. rada. gov. ua/pls/zweb2/webproc4_l ?pf3511=45863.



Завальний В. М. Електронна торгівля: проблеми законодавчого забезпечення / В. М.

Завальний // Форум права. — 2013. — № 2. — С. 140—146 [Електронний ресурс].

Розглядаються проблемні питання законодавчого регулювання електронної торгівлі в Україні. На підставі аналізу торгового законодавства окремих зарубіжних країн та власного досвіду діяльності в сфері застосування норм торгового права запропоновано зміни щодо вдосконаленню законодавства про електронну торгівлю.

Завальный В. Н. Электронная торговля: проблемы законодательного обеспечения

Рассматриваются проблемные вопросы законодательного регулирования электронной торговли в Украине. На основании анализа торгового законодательства отдельных за­рубежных стран и собственного опыта деятельности в сфере применения норм торго­вое право предложены изменения относительно усовершенствования законодательст­ва об электронной торговле.

Zavalniy V. N. E-Commerce: The Problems of Legislative Support

The problem questions of legal regulation of e-commerce in Ukraine. On the analysis of trade law certain foreign countries and our own experience in the field of application of commercial law proposed changes regarding the improvement of legislation on electronic commerce Based.