joomla
ПРОБЛЕМИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО - ТАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУДДІ В НОВИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ УМОВАХ
Форум права

УДК 343.985

Ю. М. МИРОШНИЧЕНКО, Канд. юрид.

Наук, Іллічівськнй районний суд м. Маріуполя Донецької області

Ключові слова: кримінальний процес, плануван­ня, організація судового провадження, тактичні рішення, керування судовим процесом

Судове провадження в кримінальному процесі є складним видом соціальної дія­льності, цілі якої досягаються оптималь­ною організацією певної послідовності процесуальних дій. Ця послідовність має бути правильно визначена та з тактичної точки зору ефективно проведена, на що перед усім впливає таке тактико - криміналістичне поняття як планування. Наявність плану, його сумлінне виконання забезпечує організованість, активність, оперативність судового розгляду, сприяє встановленню істини у справі. Проблемам планування при розслідуванні злочинів приділялась значна увага ще з 20-х років минулого сторіччя в роботах Т. М. Арзуманяна, В. І. Громова, М. Є. Єв - геньєва, П. І. Тарасова-Радіонова, Б. М. Ша- вера, а пізніше - P. C. Бєлкіна,

0. М. Васильєва, О. М. Колєсниченка, Л. П. Дубровицької, A. B. Дулова, О. М. Ларіна,

1. М. Лузгіна, Г. М. Мудьюгіна, М. І. Пору - бова, Н. О. Якубович та ін. На даний час теорія планування досудового розсліду­вання доволі детально розроблена і має перспективи подальшого розвитку та практичного застосування.

Разом із тим, проблематика планування та організація розгляду кримінальних справ в суді залишалася менш дослідже­ною. Частково питання планування розг­лянуті в роботах Л. Ю. Ароцкера [1], Г. Баштового [2], P. C. Бєлкіна [3],

І. Бібікова [4], МИ. Вільгушинського [5], Г. А. Воробйова [6], В. К. Гавла та

С. Є. Вороніна [7], К. Гаріна [8],

В. Г. Танасевича [9], А. Л. Ципкіна [10]. Ро­зробці теми організації судового розгляду присвячені дисертаційні дослідження С. В. Кобилинської [11], О. Ю. Корчагіна [12]. Науковцями організація судового розгляду визначається як система заходів, що скла­дається із визначення цілей, встановлення взаємозв’язку сил і засобів, створення умов для ефективного провадження про­цесуальних дій, управління судовим засі­данням, що забезпечує ефективність, упо­рядкування процесу розгляду кримінальних справ. Планування розгля­дається як розумова діяльність судді, спрямована на підготовку судового розг­ляду кримінальних справ, моделювання ходу судових дій з дослідження доказів, вибір їх послідовності і тактики проведен­ня, визначення забезпечувальних органі­заційних заходів. Планування є істотним елементом пізнавальної діяльності суду й рішення основної проблеми - подолання інформаційної невизначеності по криміна­льній справі. Як відмічає В. Ю. Шепітько, складна судова діяльність повинна бути належним чином організована, а основою тактичної діяльності суду виступає плану­вання [13, с.312]. В. Г. Тихиня додає, що воно має свої специфічні особливості, служить методом організації судового слідства й «дозволяє найбільш раціональ­но організувати розгляд справи, вести су­довий процес цілеспрямовано й активно» [14, с.48]. Проте законодавець під гаслом реформування кримінальної юстиції у на­прямку створення рівних можливостей сторін та реалізації принципу змагальності продовжив курс на згортання активності суду в процесі дослідженні обставин криміняльного провадження. Зрозуміло, що нові процесуальних умови вимагають кар­динального переосмислення змісту такти­ки суду в цілому та здійснення функцій планування і організації судового прова­дження зокрема.

Метою статті є обґрунтування необхід­ності корегування процесуального законо­давства у напрямку створення умов для інформаційного забезпечення ефективної тактико-організаційної діяльності судді на початкових етапах судового провадження.

Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) визначено, що голо­вуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержан­ня послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх проце­суальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження (ст.321 КПК). Керувати будь-яким соціальним процесом означає спрямовувати, упоряд­ковувати, організовувати, координувати діяльність його суб’єктів з метою досяг­нення бажаного результату, тобто здійс­нювати управлінські функції. Все це пов - ною мірою стосується й судового розгляду, як різновиду соціального проце­су, обов’язок керування яким покладено на головуючого суддю, чиї дії мають хара­ктерні ознаки управлінської діяльності, а відтак вона повинна бути організованою та планомірною. Важливою складовою процесу управління є прийняття керуючим суб’єктом ефективного управлінського рішення, суть якого полягає у виборі із де­кількох можливих такого оптимального варіанту дій, який дозволить досягти на­мічених цілей з найменшими втратами ча­су, сил і засобів. Тактичне рішення суду, як результат аналізу судової ситуації, спрямоване на організацію судового розг­ляду кримінальних справ, вибір цілі так­тичного впливу на судову ситуацію в ці­лому чи окремі її компоненти, визначення методів, прийомів і засобів досягнення ці­єї цілі.

Тактичне рішення включає інформацій­ну, організаційну та операційну складові [15, с.536]. Аналіз судової ситуації, одер­жання і обробка інформації про неї приво­дять до вибору цілі, для досягнення якої приймається тактичне рішення. Вибір цілі дозволяє визначити прийоми й засоби рі­шення завдання. Ціллю ж будь-якого так­тичного рішення є забезпечення поступа­льного руху процесу доказування у напрямку з’ясування всіх обставин кримі­нального провадження [16, с. 164]. Першим етапом процесу прийняття будь-якого ці­леспрямованого рішення є одержання ін­формації про ситуацію, аналіз якої дозво­ляє визначити фактори, що можуть вплинути на подальший її розвиток, від повноти урахування яких залежить якість розробки того чи іншого рішення. Без ін­формації, що пов’язує між собою усі управлінські функції, немає планування, немає організації, немає й управління як такого.

Викладене дозволяє зробити висновок про те, що керування судовим процесом може бути ефективним лише за умови йо­го належної підготовки шляхом прийняття організаційно-тактичних рішень, плану­вання судового розгляду, інформаційною базою якого являються матеріали досудо - вого розслідування. Чим раніше матеріали опиняться в розпорядженні суду, тим про­дуктивнішою буде підготовча діяльність судді, адже здійсненню цілі кримінального провадження - достовірному встановлен­ню обставин правопорушення значною мі­рою сприяє планування та організація су­дового провадження, починаючи вже зі стадії підготовчого судового засідання, досягнення мети якого неможливе без по­передніх аналітичних заходів. На жаль за­конодавець керувався іншими міркуван­нями, коли, по суті, заборонив сторонам кримінального провадження надавати суду будь-яку доказову інформацію до початку судового розгляду (ст.291 КПК), а тому проблема інформаційного забезпечення організаційно-підготовчої діяльності судді не може бути розв’язана тактико - криміналістичними засобами і вимагає за­конодавчого вирішення.

Цілком очевидно, що авторами КПК з метою максимального розширення засад змагальності використані елементи інсти­тутів цивільного процесуального права, де цей принцип одержав найбільшого розви­тку в силу приватноправової природи пре­дмету цивільного процесу. Така рецепція заслуговує схвалення, тим більше, що уніфікація судових процедур в криміналь­ному провадженні з цивільним та адмініс­тративним судочинством, наскільки це до­зволять особливості, обумовлені предметом і завданням кримінального процесу, визначена державою одним з на­прямків реформування кримінальної юс­тиції [17, 18]. Якби ж то законодавець був послідовним, то разом з іншими запози­ченнями сприйняв успішно використову­ваний у цивільному судочинстві механізм правового регулювання провадження у справі до судового розгляду, завданнями якого є: правова кваліфікація спірного правовідношення (визначення характеру спірного правовідношення, матеріальної норми права, яка підлягає застосуванню); визначення предмета доказування, тобто фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; визна­чення кола доказів, необхідних для вирі­шення справи та забезпечення їх своєчас­ного надання; визначення складу учасників процесу, їх процесуального ста­новища та забезпечення своєчасної явки цих суб’єктів до суду; сприяння урегулю­ванню спору до судового розгляду (в т. ч.

Шляхом примирення), а метою - забезпе­чення умов для правильного та своєчасно­го розгляду і вирішення справи по суті [19, с.9-10].

Хіба не такою має бути мета підготов­чого судового провадження в криміналь­ному процесі? Думається, що відповідь очевидна. Основним призначенням цієї стадії є створення умов для успішного проведення судового розгляду, вона є кон­трольною стосовно досудового розсліду­вання й підготовчо-організаційною щодо судового розгляду кримінального прова­дження [20, с.146-158]. Завданням підго­товчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду, ефективність якого значною мірою залежить від повноти, все­бічності та ретельності його підготовки [21, с.5, 11]. Та чи може бути воно по справжньому реалізоване пропонованими законодавцем процесуальними засобами?

Відповідно до ч.2 ст.315 КПК з метою підготовки до судового розгляду суд, се­ред інших, повинен з’ясувати питання про склад осіб, які братимуть участь у судово­му розгляді та вирішити клопотання учас­ників судового провадження про здійс­нення судового виклику певних осіб до суду для допиту, витребування певних ре­чей чи документів. При цьому вважається, що суд визначає коло учасників судового провадження, враховуючи матеріали кри­мінального провадження та беручи до ува­ги клопотання, заявлені учасниками кри­мінального провадження (наприклад, про визнання цивільним позивачем). Серед осіб, про виклик яких можуть клопотати учасники судового провадження, назива­ють, зокрема, свідків обвинувачення та захисту, а також експерта, який може бути викликаний за клопотанням однієї із сто­рін або судом за власною ініціативою для роз’яснення чи доповнення ним свого ви­сновку (ч. І ст.356 КПК). За наявності у сторін труднощів при отриманні певних речей чи матеріалів (доказів) пропонуєть­ся під час підготовчого судового засідан­ня, у разі задоволення клопотань про дос­лідження цих речей чи матеріалів, сприяти учасникам судового провадження в їх ви­требуванні шляхом надання відповідних запитів, судових доручень тощо [22, с.7- 18]. Між тим, залишається незрозумілим, які матеріали кримінального провадження можуть бути використані судом для вирі­шення означених питань, якщо до початку судового розгляду в його розпорядженні мається лише обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та цивільний позов, що навряд чи можна вважати достатньою інформаційною базою для перевірки обґрунтованості клопотань учасників судового провадження щодо ви­клику свідків, експертів, про витребування речей, матеріалів, документів, маючи на увазі, зокрема, й обов’язок головуючого не допускати до судового розгляду все те, що не має значення для кримінального провадження.

В контексті законодавчого припису про заборону надавати суду до початку судо­вого розгляду будь-які документи окрім обвинувального акту (з додатками), ви­кликають запитання положення ч. І ст.317 КПК та їх інтерпретація, згідно з якою пи­сьмові документи, в тому числі перелік яких наведено у ст.99 КПК, а також інші матеріали, надані суду учасниками підго­товчого судового засідання під час його проведення, а також отримані (витребува­ні судом) за результатами виконання не­обхідних дій під час підготовки криміна­льного провадження до судового розгляду, що мають значення для його розгляду, до­лучаються до обвинувального акту [22]. Відповідно до ст.99 КПК до документів належать матеріали фотозйомки, звукоза­пису, відеозапису та інші носії інформації, протоколи процесуальних дій, висновки ревізій та акти перевірок, матеріали, зіб­рані оперативними підрозділами та ін., однак надання суду таких документів на стадії підготовки справи до судового розг­ляду суперечить вимогам ст.291 КПК.

Автор підтримує рекомендації Вищого спеціалізованого суду України, що свід­чать про пошук судовою практикою шля­хів вирішення проблем організації судово­го провадження, яка може бути успішної лише за наявності у організатора необхід­ної інформації. Таке розуміння функціо­нальної сутності стадії підготовки кримі­нального провадження до судового розгляду цілком узгоджується з нормами ст.317 КПК щодо наповнення криміналь­ної справи матеріалами (документами), які мають значення для кримінального прова­дження. Інакше, законодавчий припис, що зобов’язує головуючого за клопотанням учасників судового провадження забезпе­чити їм можливість ознайомитися з мате­ріалами кримінального провадження, за умови заборони надавати суду будь-яких документів окрім обвинувального акту і додатків до нього, втрачає сенс. У цьому зв’язку абсолютно зрозумілими і з точки зору здорового глузду виправданими були намагання прокурорів під час підготовчих судових засідань долучати до криміналь­них проваджень матеріали досудових роз­слідувань, що повсюдно мало місце на по­чатковому етапі застосування нового КПК, але судова практика остаточно схилилася у бік визнання імперативності наведеного вище положення ст.291 КПК.

У цьому ж аспекті суперечливими ви­глядають положення ч. З ст.315 КПК щодо розгляду на цій стадії клопотань про об­рання, зміну чи скасування заходів забез­печення кримінального провадження, ви­значених ч.2 ст. 131 КПК, які мають бути вирішені відповідно до правил, передба­чених статтями 131-213 КПК. Слід зазна­чити, що наведені норми з одного боку вимагають від сторін додавати до таких клопотань копії матеріалів, якими вони обґрунтовують свої доводи, а з іншого - дозволяють суду за клопотанням сторін або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирі­шення питання про застосування окремих забезпечувальних заходів. Крім того, до­датком до обвинувального акту є позовна заява, що за формою та змістом повинна відповідати вимогам, встановленим до по­зовів, які пред’являються у порядку циві­льного судочинства (ч.4 ст. 128 КПК), а отже така заява має, серед іншого, містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують ко­жну обставину (ч.2 ст. 119 ЦПК). Вказане також, певним чином, не відповідає заду­му законодавця щодо інформаційної ізо­ляції судді до початку судового розгляду. До того ж поза увагою залишається наяв­ність низки підстав для скасування вищи­ми інстанціями судових рішень з призна­ченням нового судового розгляду в суді першої інстанції, коли до головуючого по­трапляють усі без виключення матеріали кримінального провадження задовго до початку судового розгляду.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку про те, що задля гармонізації норм, які регулюють порядок підготовки кримінального провадження до судового розгляду необхідно не так вже й багато, а саме - виключити зі ст.291 КПК останнє речення частини четвертої, що дозволить сторонам надавати суду докази на підтве­рдження обвинувачення та заперечень проти нього на підготовчих стадіях судо­вого провадження і забезпечить, таким чином, головуючого інформацією, необ­хідною для ефективної організації судово­го розгляду. І попри те, що п.5 ч.2 ст.315 КПК наділяє суд доволі широкими дис­креційними повноваженнями, аби уникну­ти різночитань, було б доцільним серед питань, які вирішуються у зв’язку з підго­товкою до судового розгляду, передбачи­ти, зокрема: з’ясування позиції сторін що­до висунутого обвинувачення; з’ясування питання про докази, якими сторони мають намір доводити обвинувачення та запере­чення проти нього; визначення обставин, які ніким з учасників судового прова­дження не оспорюються і не вимагають доказування; вирішення питань про ви­клик свідків, експертів, спеціалістів; ви­требування документів та інших матеріа­лів тощо. Ці доповнення, в свою чергу, визначають в якості перспективних для обговорення питання щодо можливості визнання на стадії підготовчого прова­дження доказів недопустимими (у разі очевидності такої недопустимості), ухва­лення вироку на підставі визнання вини, впровадження інституту звільнення від доказування, обмеження права подання учасниками судового провадження наяв­них у них доказів під час підготовчого су­дового засідання. Думається, що позитив­не вирішення означених питань сприятиме успішній реалізації одного з актуальних завдань кримінального провадження - за­безпечення оперативності судового розг­ляду.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ароцкер Л. Е. Использование данных криминалистики в судебном разбиратель­стве уголовных дел / Ароцкер Л. Е. - М. : Юридическая литература, 1964. - 223 с.

2. Баштовой Г. План судебного следст­вия по уголовному делу / Г. Баштовой // Социалистическая законность. - 1952. - №

- С. 58-60.

3. Белкин Р. С. Очерки криминалисти­ческой тактики учеб. пособие / Р. С. Белкин. - Волгоград : ВСШ, 1993. - 200 с.

4. Бибиков И. План судебного следст­вия по уголовному делу / И. Бибиков // Социалистическая законность. - 1951. - № 6. - С. 60-68.

5. Вільгушинський М. Й. Тактика судо­вого слідства в системі криміналістики : монографія / М. И. Вільгушинський ; за ред. В. Ю. Шепітька. - X. : Право, 2010. - 168 с.

6. Воробьев Г. А. Планирование судеб­ного следствия / Г. А. Воробьев ; отв. ред. : Ю. С. Суховий. - М. : Юридическая литература, 1978. - 80 с.

7. ГавлоВ. К. Актуальные проблемы поисково-познавательной деятельности в суде / В. К. Гавло, С. Э. Воронин. - Барна­ул : БЮИ МВД РФ, 2000. - 42 с.

8. Гарин К. Криминалистику - на служ­бу судебному следствию / К. Гарин // Со­циалистическая законность. - 1955. - № 9.

С. 13-15.

9. Танасевич В. Г. О предмете совет­ской криминалистики (в порядке обсужде­ния) / В. Г. Танасевич // Вопросы борьбы с преступностью. - 1976. -№ 24. - С. 108— 130.

10. Цыпкин А. Судебное следствие и криминалистика / А. Цыпкин // Социали­стическая законность. - 1938. - № 12. - С. 44-46.

11. Кобылинская С. В. Криминалистиче­ские проблемы организации судебного разбирательства уголовных дел в суде первой инстанции: дис. ... кандидата юрид. наук. / С. В. Кобылинская ; Кубанск. гос. аграрн. ун-т. - Краснодар, 2009. - 175

12. Корчагин А. Ю. Криминалистиче­ские проблемы организации судебного разбирательства по уголовным делам: дис. ... кандидата юрид. наук. / А. Ю. Корчагин ; Кубанск. гос. аграрн. ун-т. - Краснодар,

- 187 с.

13. Шепитько В. Ю. Теория криминали­стической тактики монография / В. Ю. Шепитько. - X. : Гриф, 2002. - 367

14. ТихиняВ. Г. Теоретические про­блемы применения данных криминалисти­ки в гражданском судопроизводстве /

В. Г. Тихиня. - Минск : Вышэйш. шк., 1983. - 159 с.

15. Криминалистика : учеб. для вузов / Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Российская ; под ред. Р. С. Белкина. - М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1999. -990 с.

16. Белкин Р. С. Курс криминалистики: в 3 т. / Р. С. Белкин. - М.: Юристъ, 1997- .

Т. 3 : Криминалистические средства, приемы и рекомендации. - 1997. - 480 с.

17. Концепція вдосконалення судівниц - тва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стан­дартів /схвалена Указом Президента Укра­їни : від 10.05.2006 р., № 311/2006 // Офі­ційний вісник України. - 2006. - № 19. - Ст. 1376.

18. Концепція реформування криміна­льної юстиції України / затв. Указом Пре­зидента України від 08.04.2008 р., № 311/2008 // Офіційний вісник України. - 2008. - № 27. - Ст. 838.

19. Бондаренко-Зелінська Н. Л. Підго­товка цивільних справ до судового розгля­ду як стадія цивільного процесу : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук спец. 12.00.03 / Бондаренко - Зелінська Н. Л. ; Київськ. нац. ун-т ім. Та­раса Шевченка. - К., 2007. - 20 с.

20. Курс лекцій з кримінального проце­су за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (особлива частина) / О. Ю. Хабло, О. С. Степанов, М. П. Климчук та ін. - К. : МВС України. Нац. акад. внутр. справ, 2012.

21. Кримінальний процесуальний ко­декс України : науково-практичний коме­нтар : у 2 т. Т. 2 / Є. М. Блажівський, Ю. М. Грошовий, Ю. М. Дьомін та ін. ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Пор - тнова - X. : Право, 2012. - 664 с.

22. Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і криміналь­них справ «Про порядок здійснення підго­товчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 03.10.2012 р., № 223- 1430/0/4-12 // Часопис цивільного і кримі­нального судочинства. - 2012. - № 6 (9). -

С. 5-23.



Мирошниченко Ю. М. Проблеми інформаційного забезпечення організаційно - тактичної діяльності судді в нових процесуальних умовах / Ю. М. Мирошниченко // Форум права. — 2013. — № 2. — С. 359—365 [Електронний ресурс].

Обґрунтовується необхідність коригування кримінального процесуального закону в напрямку створення умов для інформаційного забезпечення організаційно-тактичної діяльності судді на початкових етапах судового провадження.

Мирошниченко Ю. М. Проблемы информационного обеспечения организационно­тактической деятельности судьи в новых процессуальных условиях

Обосновывается необходимость корректировки уголовного процессуального закона в направлении создания условий для информационного обеспечения тактико­организационной деятельности судьи на начальных этапах судебного производства.

Miroshnichenko Y. M. Problems of Information Support for Organizational and Tactical Ac­tivities of a Judge in the New Procedural Conditions

The necessity of adjusting the criminal procedure law in the direction of creating the condi­tions for providing information for tactical and organizational activities of the judges in the initial stages of the proceedings are made.