joomla
ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИННОСТІ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ
Форум права

УДК 343.973

Б. М. ГОЛОВКІН, докт. юрид. наук, проф., Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Ключові слова: господарські відносини, матері­альна шкода, суб 'єкти господарювання, види економічної діяльності

У кримінологічній літературі існує велика кількість визначень злочинності у сфері еко­номіки, що вказує на широку зацікавленість науковою спільнотою цією проблемою та складність її розв’язань. Свідченням неодно­значності розуміння досліджуваного антисоці­ального явища є термінологічне розмаїття, яке зустрічається на сторінках численних публіка­цій: «економічна злочинність», «злочинність у сфері економіки», «злочинність економічної спрямованості», «кримінальна економіка», «тіньова економіка», «злочинність у сфері пі­дприємницької діяльності», «господарська злочинність», «економічні злочини» та ін. Досить часто зазначені словосполучення вживаються як синоніми і не несуть якогось особливого семантичного навантажень. Ра­зом із тим, робляться спроби довести неіден - тичність зазначених термінів і одночасно під­креслити різну природу явищ, що ними відображаються.

А. П. Закалюк наголошував на методологі­чній коректності використання терміна «зло­чинність у сфері економіки», оскільки у такий спосіб визначається місце вчинень злочинів та підкреслюється його предметна сутність - порушень інтересів і цілей легальних учас­ників економічних відносин, а саме: отри­мань у правомірний спосіб прибутку, дода­ної вартості [І, с.97-100]. Логіка суджень

А. П. Закалюка зводиться до такого. Предикат «економічна» означає суспільно корисна, та, що є надбаньм усіх членів суспільства, під­порядкована загальнонародним інтересам, панівній системі цінностей і суспільно бажа­ному результату - виробництву товарів і пос­луг для задоволень потреб суспільства. Звід­си випливає некоректність вживання терміна «економічна злочинність», оскільки за своєю сутністю остань антагоністична економіці як суспільно корисній категорії, не є її складо­вою, а навпаки, руйнує ринковий механізм господарювання, систему економічних відно­син, і, в кінцевому підсумку, призводить до криміналізації економіки, її підпорядкувань індивідуалістичним чи корпоративним інте­ресам окремих осіб і впливових кланів з ме­тою отримань за рахунок праці легальних учасників економічних відносин незаконної вигоди. Викладена аргументація є переконли­вою, у зв’язку із чим нами підтримується, водночас, висловлюються й інші міркування з цього приводу. Так, наприклад, О. Г. Кальман зазначає, що у сфері економіки можуть вчи­нятися і не економічні злочини [2, с.18]. На наш погляд, ту чи іншу сферу суспільного життя слід розглядати не тільки у просторовій площині, а передусім в онтологічному та фу­нкціональному вимірі, що і є критеріями її вирізнень. Суспільне призначення, предмет правового регулювання, характер та зміст ви­робничих відносин, що складаються у сфері економіки, зрештою, об’єкт правоохорони, проти якого спрямовані злочинні посягань, є первинними і сутнісними відносно умовного поділу системи суспільних відносин на окре­мі царини. Недарма економіку віднесено до сфери господарського життя суспільства, а не, скажімо, до громадського.

На думку Є. Л. Стрельцова, економічні злочини включають протиправні діяння, спрямовані на порушення відносин власності та існуючого порядку здійснення господарсь­кої діяльності [3, с. 121]. Г. А. Матусовський зазначав, що одна із головних ознак економі­чних злочинів полягає в тому, що їх переваж­на частина - це корисливі діяння, що вчиня­ються особами, які виконують певні функції у сфері виробництва і послуг, а також особами, пов’язаними із регулюваньм цієї діяльності та контролем за нею [4, с. 15]. В. М. Попович під економічною злочинністю розуміє сукуп­ність економічних злочинів, вчинених у сфері цивільного обігу речей, прав, дій за певний період часу з протиправним використанням легітимних технологічно-облікових операцій, фінансово-господарських і цивільно-госпо - дарських інструментів, організаційно-регуля­тивних та контрольно-управлінських прав і повноважень [5, с. Пб]. У літературі зустрі­чаються й інші визначення поняття «економі­чної злочинності» [6, с.32].

А. М. Бойко, вважає, що «злочинність у сфері економіки» охоплює злочини, які окрім господарського механізму національної еко­номіки, посягають і на інші основні структу­рні елементи економічної системи, такі як власність, інтереси служби у сфері господар­ської діяльності тощо, а формулювання «зло­чини економічної спрямованості», охоплює будь-яку злочинну діяльність, спрямовану на отримань економічної вигоди. Враховуючи сказане, А. М. Бойко пропонує позначати явище економічної злочинності терміном «злочинність у сфері господарської діяльнос­ті», тим самим акцентуючи увагу на її приро­ді [7, с.80-82]. З приводу останнього, слушно зауважив В. О. Навроцький, що далеко не всі господарські злочини посягають на ринкову систему господарювань [8, с.354-355]. Що­до першого твердження, то це дійсно так, за умови, коли відносини власності та управлін­ські відносини у сфері господарювань ста­новлять частину економічних відносин й у зв’язку із цим набувають економічного зна­чення [І, С.105].

Формулювання «злочини економічної спрямованості» вживається у подвійному ро­зумінні, оскільки, з одного боку, йдеться про соціальну спрямованість злочинних посягань, сферу суспільних відносин, а з другого - спрямованість пов’язується із наявністю еко­номічного інтересу та мети - отримання неза­конної вигоди [І, с.105]. У схожому контексті та полемічному стилі доводилася обґрунтова­ність використань й інших термінів («госпо­дарська злочинність», «кримінальна економі­ка»), які на думку окремих дослідників найточніше відображають те саме явище - злочинність у сфері економіки [9, с.7].

Резюмуючи зазначаємо, що найчастіше за існуючим розмаїттям термінів, якими позна­чається аналізоване явище, криється спір до­вкола неоднакового тлумачення їх етимології, рідше - науковцями доводиться різне смис­лове навантажень слів та словосполучень. Важко не помітити, що більшість із зазначе­них термінів, незважаючи на різний обсяг по - ьть, мають загалом однаковий зміст, бо відо­бражають те саме антисуспільне явище кримінальної дійсності - злочинність у сфері економіки. Тому існуюча гра слів більше сто­сується назрілої уніфікації термінології, точ­ності визначення обсягу відповідного їм явища реальної дійсності, оптимального відображен­ня його змісту, ніж принципово різних підхо­дів до розв’язань наукової проблеми.

У численних наукових працях висловлю­валися різні суджень щодо типових ознак злочинності у сфері економіки. Абстрагував­шись від непринципових відмінностей існую­чих точок зору, спробуємо скомбінувати ха­рактерні ознаки зазначеної злочинності. Такими найчастіше називаються: а) спільний родовий об’єкт посягання - економічні відно­сини; б) наявність спільної для всіх злочинів корисливої мотивації і загальної мети отри­мань економічної вигоди (майнового і не - майнового характеру); в) детермінованість одними і тими ж соціальними чинниками, що входять у детермінуючий комплекс економі­чної злочинності; г) суб’єктами вчинень злочинів цієї категорії найчастіше виступа­ють: безпосередні учасники економічної дія­льності; особи, які не приймають участі в економічній діяльності, однак посягають на економічні відносини; представники регуля­тивної сфери економічної діяльності, наділені дозвільними і контрольними повноваженьми; суспільно небезпечними наслідками економі­чних злочинів є спричинення матеріальної шкоди державі і суб’єктам господарювань, підрив їхньої ділової репутації, а також запо­діянь шкоди інтересам споживачів [1, с.116;

4, с.24-25; 7, с.81-82].

Беручи до уваги зазначені теоретичні по­ложень відомих науковців, спробуємо сфор­мулювати власне визначень злочинності у сфері економіки

На наш погляд, злочинність у сфері еконо­міки - це корислива злочинна діяльність слу­жбових осіб та інших учасників економічних відносин, спрямована на заподіяння матеріа­льної шкоди підприємствам, установам, ор - ганізаціям різних форм власності або суб ’єк - там господарювання.

Матеріальною ознакою злочинності у сфе­рі економіки є незаконне збагачень шляхом заподіянь матеріальної шкоди юридичним і фізичним особам, що займаються економіч­ною діяльністю. Тому вказана злочинність відноситься до типу корисливої злочинності.

Формальною ознакою злочинності у сфері економіки є суб’єкт спричинень матеріаль­ної шкоди. Останній поділяється на загальний та спеціальний. До загального суб’єкту відно­сяться працівники підприємств, установ, ор­ганізацій при виконанні своїх трудових обов’язків, а також інші особи, злочинними діями яких спричинено шкоду підприємст­вам, установам, організаціям або суб’єктам господарювання. До спеціального суб’єкту відносяться службові особи, які виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно - господарські функції на підприємствах, уста­новах, організаціях різних форм власності, а також службові особи органів влади та місце­вого самоврядування, які виконують управ­лінські й контрольні повноважень щодо еко­номічної діяльності.

Родовою ознакою даного різновиду зло­чинності є економічна спрямованість злочин­них посягань, що передбачає певну сукуп­ність різнорідних груп злочинів, об’єднаних на основі сталих зв’язків між окремими еле­ментами єдиного механізму організації та фу­нкціонування національної економіки, а та­кож спільними кримінальними інтересами контингенту злочинців щодо незаконного збагачення у процесі здійснень безпосеред­ньої господарської діяльності або управління й контролю за нею.

Згідно із новим порядком складань та на­дання статистичної звітності за формою № 5, «Звіт про кримінальні правопорушень, вчи­нені на підприємствах, установах, організаціях за видами економічної діяльності» передбачає облік даних про кримінальні правопорушень вказаної категорії, результати їх досудового розслідування, а також осіб, які вчинили ці кримінальні правопорушення. У зазначеній формі звітності обліковуються три групи зло­чинів: кількість кримінальних правопорушень проти власності, якими спричинено шкоду підприємству, установі, організації або су­б’єкту господарювань; кількість криміналь­них правопорушень, учинених у сфері госпо­дарської діяльності і кількість кримінальних правопорушень, виявлених у сфері службової діяльності [10].

Видовою ознакою злочинності у сфері еко­номіки розподіл різнорідних корисливих зло­чинів за видами економічної діяльності. Від­повідно до Національного класифікатора України, зокрема «Класифікації видів еконо­мічної діяльності (КВЕД-2012)» вирізьються наступні різновиди останньої: сільське госпо­дарство, лісове господарство та рибне госпо­дарство; добувна промисловість та розроб­лення кар’єрів; переробна промисловість; постачання електроенергії, газу, пари та кон­диційного повітря; водопостачання; каналіза­ція, поводжень з відходами; будівництво; оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотра­нспортних засобів і мотоциклів; транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрсь­ка діяльність; тимчасове розміщування й ор­ганізація харчування; інформація та телеко­мунікації; фінансова та страхова діяльність; операції з нерухомим майном; професійна, наукова та технічна діяльність; діяльність у сфері адміністративного та допоміжного об­слуговування; освіта; охорона здоров’я та на­дання соціальної допомоги; мистецтво, спорт, розваги та відпочинок; діяльність домашніх господарств; діяльність екстериторіальних організацій і органів; надань інших видів послуг. Кожен розділ класифікації включає диференційовані класифікаційних позиції, що деталізують перелік різновидів економічної діяльності. КВЕД побудовано за ієрархічною системою кодувань із застосуванням літерно - цифрового коду класифікаційних позицій [II].

Суспільно небезпечними наслідками еко­номічних злочинів є спричинення матеріаль­ної шкоди державі і суб’єктам господарюван­ня, підрив їхньої ділової репутації, а також спричинення шкоди інтересам споживачів.

Аналіз відомчої статистичної звітності МВС України за 2001-2009 рр. дає підстави стверджувати, що за вказаний період в серед­ньому реєструвалося 41917 тис. злочинів еко­номічної спрямованості щороку [12, с.253- 260], або близько 9 % від загальної кількості усіх зареєстрованих злочинів. їхньою харак­терною ознакою залишається високий показ­ник латентності - понад 80 %.

Структура досліджуваних злочинів харак­теризується наступним розподілом: близько 40 % становлять службові злочини, другу по­зицію посідають злочини проти власності (36,7 %), третю - злочини у сфері господарсь­кої діяльності (19,8 %), решта - інші. Серед зареєстрованих злочинів у сфері службової діяльності помітно вирізнялися службове під­роблення (36,2 %), зловживань владою або службовим становищем (32,9 %), а також ха­барництво (16,6%). У групі злочинів проти власності традиційно переважають привлас­нень, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (50,6 %), викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабель­них ліній зв’язку та їх обладнань (13,6%). Типовими злочинами у сфері господарської діяльності були: порушення порядку здійс­нень операцій з металобрухтом (22,4 %); ви­готовлень, зберігання, придбання, переве­зень, пересилань, ввезень в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів держав­ної лотереї (18,8 %), заьття незаконними ви­дами господарської діяльності (15,1 %) неза­конне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (13,6 %) [12, с.253-260].

Динаміка злочинності у сфері економіки зазнає постійних коливань зі знаком плюс та

Мінус. Це пов’язано із суттєвими змінами до кримінального кодексу України, зокрема дек - риміналізацією у 2011 р. 16 статей розділу злочини у сфері господарської діяльності, на­буттям на кінець 2012 р. чинності Нового кри­мінально-процесуального кодексу та введен - ьм у дію Положень про порядок введень Єдиного реєстру досудових розслідувань, що породило певні складнощі в обліковуванні злочинів як економічно спрямованих.

За даними кримінологічних досліджень се­ред контингенту злочинців у сфері економіки переважають чоловіки (70 %), частка жінок становить близько 30 %. За віковою ознакою вирізьються особи 30-50 років (55 %) та 18-

29 років (18 %). Більшість із них мали серед­ню - 66 %, професійно-технічну - 22 % та вищу 11 % освіту, однак на момент вчинень майже третина не працювали і не навчалися. Серед працюючих найчастіше фігурують ма­теріально-відповідальні особи, обліково-бух­галтерські працівники, керівники підпри­ємств, підприємці, службові особи органів влади та місцевого самоврядування. Прибли­зно кожен сьомий злочинець мав попередню судимість, як правило, за вчинення корисли­вого злочину, однак був звільнений судом від реального відбування покарань у виді позба­влення волі або відбував покарання не пов’язане із позбавленням волі.

Основною детермінантою злочинності у сфері економіки слід визнати непослідовну, а часом і відверто суперечливу політику держа­ви щодо регулювань економічних відносин. Останнє здійснювалося не в загальносуспіль­них інтересах, а в інтересах окремих корпора­тивно-бюрократичних структур (кланів), що по-суті монополізували національні ринки то­варів і послуг, зосередили у свої руках виріша­льну масу активів та ресурсів і використовую­чи корумповані зв’язки із держслужбовцями роками розкрадають бюджетні кошти, привла­снюють національне багатство, ухиляються від оподаткувань, легалізують отримані злочин­ним шляхом надприбутки у легальний сектор економіки з метою розширень виробництва, ринків збуту та примножень капіталів.

Окрім цього, система детермінант злочин­ності у сфері економіки включає наступні но - рмативно-правові чинники: нестабільність за­конодавчої бази, фрагментарність правового регулювань, велика кількість поточних (те­матичних) нормативно-правових актів, зако­нів спеціальної дії, підзаконних нормативно- правових актів; нормативна невизначеність щодо закріплення єдиних для усіх учасників економічних відносин умов і порядку госпо­дарської діяльності та розрахунків за спожиту продукцію; незабезпечення законів та інших нормативно-правових актів дієвими механіз­мами реалізації і контролю тощо.

Організаційно-управлінські детермінанти злочинності у сфері економіки полягають у наявності розширених управлінських дозвіль­но-розпорядчих та контролюючих повнова­жень центральних та місцевих органів влади щодо приватизації, оренди державного майна, фондового ринку, фінансувань державних цільових програм, проведень тендерних про­цедур при державних закупівлях, визначень переможців конкурсів, розпоряджень кошта­ми державних і місцевих бюджетів, надання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, переваг при укладань контрактів, а також у надмірному адмініструванні ціно і тарифоут- ворень тощо. До цього переліку слід додати такі чинники як: наявність перешкод, що стримують розвиток підприємництва (значна кількість бюрократичних процедур при реєст­рації, отриманні дозволів, надань звітності, проходжень митного, валютного, екологічно­го, санітарного та інших видів контролю); не­належна організація бухгалтерського обліку на підприємствах, установах, організаціях різних форм власності; низька якість підбору і розс­тановки кадрів на керівні і матеріально відпо­відальні посади; неналежний контроль та охо­рона товарно-матеріальних цінностей; не забезпечень контролю і нагляду за виконан- ьм законів у сфері запобігань і протидії ко­рупції; низький рівень взаємодії контролюю­чих і правоохоронних органів щодо вьвлень і порушень кримінального проваджень по злочинам економічної спрямованості та ін.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. Кн. 2: Кримінологічна характеристика та запобіган­ня вчиненню окремих видів злочинів /

A. П. Закалюк. - К. : Ін Юре, 2007. -712 с.

2. Кальман О. Г. Стан і головні напрямки попередження економічної злочинності в Україні: теоретичні та прикладні проблеми : монографія / О. Г. Кальман. - X. : Гімназія, 2003.-352 с.

3. Стрельцов Е. Л. Экономическая престу­пность в Украине : курс лекций / Е. Л. Стре­льцов. - Одесса : АО БАХВА, 1997. - 572 с.

4. Матусовский Г. А. Экономические прес­тупления : криминалистический анализ / Г. А. Матусовский. - Харьков : Консум, 1999. - 480 с.

5. Попович В. М. Економіко-криміноло - гічна теорія детінізації економіки: монографія /

B. М. Попович. - Ірпінь : Академія державної податкової служби України, 2001. - 524 с.

6. Протидія економічній злочинності / П. І. Орлов, А. Ф. Волобуєв, І. М. Осика, Р. Л. Степанюк та ін. - X. : ХНУВС, 2004. - 568 с.

7. Бойко А. М. Детермінація економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки (теоретико-кримінологіч - не дослідження) : монографія / А. М. Бойко. - Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. - 380 с.

8. Навроцький В. О. Кримінальне право: Особлива частина : курс лекцій / В. О. Навро­цький. - К. : Т-во «Знань», 2000. - 771 с.

9. Солодовников С. А. Криминальная эко­номика и насильственные преступления про­тив собственности граждан : монографь /

C. А. Солодовников. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003.-319 с.

10. Наказ Генерального прокурора України «Про затверджень звітності за формою № 5 «Звіт про кримінальні правопорушення, вчи­нені на підприємствах, установах, організаці­ях за видами економічної діяльності» та Ін­струкції про порядок їх складання та надань» : від 23.10.2012 р., № 102.

11. Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010» / прийнято та надано чинності Наказом Держспоживстандартом України : від 11.10.2010 р., № 457 [Електронний ре­сурс]. - Режим доступу: Www. ubc. ua/Links/ codesua.

12. Кулик О. Г. Злочинність в Україні: тен­денції, закономірності, методи пізнання : мо­нографія. - К. : Юрінком інтер, 2011. - 288 с.



Головкін Б. М. Поняття злочинності у сфері економіки /Б. М. Головкін // Форум пра­ва. — 2013. — № 3. — С. 128—133 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j-pdf/FP_index. htm_2013_3_24.pdf

Розроблено поняття злочинності у сфері економіки, сформульовано її визначення та наведені істотні ознаки.

Головкин Б. М. Понятие преступности в сфере экономики

Разработано понятие преступности в сфере экономики, сформулировано ее понятие и приведены существенные признаки.

Golovkin В. М. The Concept of Economic Crime

Developed the concept of economic crime, formulated its concept and are essential features.