УДК 343.77:504.53(477)

Р. О. МОВЧАН, канд. юрнд. наук, Лугансь­кий державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка

Ключові слова: грунтовнії покрив, земельна діля­нка, спеціальний дозвіл, незаконне заволодіння, зняття

Та перенесення

З набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодав­чих актів України щодо відповідальності за правопорушення у сфері довкілля» від 15.11.2009 р., яким було передбачено допо­внення Кодексу України про адміністрати­вні правопорушення (далі - КУпАП), ст.53-

4 «Незаконне заволодіння ґрунтовим пок­ривом (поверхневим шаром) земель)» та ст.239-1 «Незаконне заволодіння ґрунто­вим покривом (поверхневим шаром) зе­мель» та ст.239-2 «Незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо вели­ких розмірах» Кримінального кодексу України (далі - КК України), нового забар­влення набув стан кримінально-правової охорони земельних відносин у сфері охо­рони ґрунтів.

Проте, при прийнятті цього Закону з’ясувалась відсутність належного теоре­тичного підґрунтя для прийняття відповід­них правових норм, а також елементарних техніко-юридичних правил нормотворення. Обумовлені недоліки прийнятих правових норм можуть призвести до труднощів в опануванні їх приписів та, відповідно, чис­ленних проблем у процесі їх практичного застосування правоохоронними органами. На наявність таких проблем у своїх працях звертали увагу П. С. Берзін, 0.0. Дудоров, Д. В. Каменський, В. М. Комарницький,

А. М. Мірошниченко, О. С. Олійник,

Т. Б. Саркісова та інші. Тому метою статті є дослідження деяких з проблем, які можуть виникнути у процесі застосування ст.239-1 КК України, у зв’язку з вживанням в аналі­зованій кримінально-правій нормі терміно­логічного звороту «незаконне заволодін­ня», а також висунення науково обґрунтованих пропозицій щодо її подо­лання.

За історією прийняття відповідних пра­вових норм Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення у сфері довкілля», прийнятий 15.11.2009 р. (далі - Закон), у первинній своїй редакції мав назву «Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих ак­тів України (щодо відповідальності за пра­вопорушення стосовно земель водного фо­нду)» з реєстраційним № 3417 від

27.11.2008 р. (далі - проект Закону). Цим проектом Закону пропонувалося, зокрема, встановити адміністративну відповідаль­ність за незаконне заволодіння землями во­дного фонду (нова ст.53-4 КУпАП), а та­кож доповнити КК України новими складами злочинів - «Порушення правил користування землями водного фонду» та «Незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах» (стат­ті 239-1 та 239-2 КК України відповідно).

Як видно, вже згідно первинної редакції аналізованого Закону одна з нових статей (ст.239-2) мала передбачати встановлення кримінальної відповідальності саме за не­законне «заволодіння» землями водного фонду. Але, як відомо, у результаті чис­ленних обговорень та внесень поправок до проекту Закону, і в іншій новій статті КК України (ст.239-1) настання кримінальної відповідальності стало пов’язуватися саме з незаконним «заволодінням» ґрунтовим покривом земель. Така ситуація викликає подив з огляду на наступне.

Вже у Висновку на проект Закону від

06.02.2009 р., Головне науково-експертне управління Верховної Ради України вказа­ло на численні його недоліки. Серед іншо­го було зазначено, що текст нової ст.239-2 КК України не дозволяє точно зрозуміти зміст об’єктивної сторони проектованого злочину, адже «заволодіння» по відношен­ню до землі зазвичай означає незаконне обернення у власність винної особи певної земельної ділянки[10]. Оскільки ж у тексті статті йдеться про «заволодіння поверхне­вим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду», то стає незрозумілим, чи йдеться все-таки про встановлення володіння (обе­рнення у власність) над певною ділянкою землі[11], на якій знаходиться відповідний по­верхневий (ґрунтовий) шар, чи про зняття та перенесення ґрунтового покриву, як і у запропонованій у проекті ст.53-4 КУпАП.

Аналогічні за змістом зауваження, які зводяться до неможливості точного визна­чення ознак об’єктивної сторони відповід­ного правопорушення, передбаченого як ст.53-4 КУпАП так і статтями 239-1, 239-2 КК України, за існуючої редакції, а саме, за умови вказівки на незаконне «заволодін­ня», вказані й у зауваженнях Головного юридичного управління Верховної Ради України від 6 та 10 липня 2009 р., вислов­лених щодо вже доопрацьованого тексту законопроекту з новою назвою «Про вне­сення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопо­рушення у сфері довкілля», який і був при­йнятий Верховною Радою України в ціло­му.

Як видно, вітчизняні парламентарі пов­ністю проігнорували обґрунтовані заува­ження, висловлені Головним науково - експертним управлінням Верховної Ради України та Головним юридичним управ­лінням Верховної Ради України в досить специфічних земельних відносинах у сфері охорони ґрунтів. У результаті, на жаль, прийняття Закону в чинній редакції не ли­ше не підвищило ефективність юридичної відповідальності за земельні правопору­шення у сфері охорони ґрунтів, а навпаки - створило додаткові складнощі при кваліфі­кації відповідних діянь.

Зокрема, чинна редакція ст.239-1 КК України не дає можливості дати однознач­ну відповідь на надважливе питання про те, кого ж можна притягувати до кримінальної відповідальності за ст.239-1 КК України - або ж лише власника земельної ділянки, або ж лише особу, яка не є власником зе­мельної ділянки, з якої знімається ґрунто­вий покрив, або ж обох вище вказаних суб’єктів.

Вирішити це складне питання можна лише завдяки комплексному аналізу норм адміністративного та кримінального зако­нодавства, в яких встановлена відповідаль­ність за порушення земельного законодав­ства у сфері охорони ґрунтів.

У КУпАП, на відміну від КК України, законодавець розмежував поняття «зняття та перенесення ґрунтового покриву земе­льних ділянок без спеціального дозволу» (ст.53-3 КУпАП) та «незаконне заволодін - ня ґрунтовим покривом (поверхневим ша­ром) земель» (ст.53-4 КУпАП), на що свого часу вже звертав увагу П. С. Берзін [2, с.9]. І це при тому, що в юридичній літературі, за умови невизначеності відповідного по­няття на законодавчому рівні, під незакон­ним заволодінням ґрунтовим покривом зе-

4

Мельних ділянок розуміють зняття та перенесення родючого шару ґрунту земе­льної ділянки, вчинене всупереч встанов­леному порядку [3, с.715]; або ж зняття та перенесення без дозволу спеціально упов­новажених органів, що здійснюють держа­вний контроль за використанням та охоро­ною земель, або за наявності такого дозволу, але з порушенням існуючого по­рядку (правил) зняття і перенесення ґрунту земельної ділянки [2, с. 10]. Як видно, оби­два визначення незаконного заволодіння ґрунтовим покривом земельної ділянки, щоправда, запропоновані для характерис­тики «незаконного заволодіння», як ознаки об’єктивної сторони відповідних складів злочинів, а не адміністративних проступ­ків, незаконне заволодіння ґрунтовим пок­ривом земельних ділянок пов’язують із зняттям та перенесенням родючого шару ґрунту з порушенням встановлених зако­ном правил, тобто дій, за які встановлена адміністративна відповідальність у ст.53-3 КУпАП.

За такої ситуації (наявності двох норм, в яких окремо передбачена відповідальність за «незаконне зняття та перенесення ґрун­тового покриву земельних ділянок» та «не­законне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель») та за такого розуміння поняття «незаконне заволодіння ґрунтовим покривом земельних ділянок» (фактичного ототожнення цих дій із знят­тям та перенесенням ґрунтового покриву земельної ділянки без спеціального дозво­лу) виникає цілком логічне питання, яке свого часу задавали і фахівці Головного юридичного управління Верховної Ради України, - навіщо законодавець у різних статтях КУпАП передбачив відповідаль­ність за одне й те саме діяння?

Аналізуючи рішення Верховної Ради України про доповнення КУпАП ст.53-4, ми дійшли висновку, що чи не єдиним мо­тивом такого кроку вітчизняних парламен­тарів могло стати бажання законодавця встановити посилену відповідальність за незаконне заволодіння ґрунтовим покривом земельних ділянок для осіб, які не є влас­никами (землекористувачами) земельної ділянки. Тобто, у випадку незаконного за­володіння ґрунтовим покривом земельних ділянок мова йде не про незаконне зняття та перенесення ґрунтового покриву земе­льних ділянок, а фактично про розкрадання ґрунтів, яке може вчинити лише особа, яка не є власником земельної ділянки (земле­користувачем).

Отже, керуючись аргументами, предста­вленими вище, можливий висновок, що за існуючої редакції ст.239-1 КК України, за умови існування статті 53-3, 53-4 КУпАП у чинних редакціях, в яких окремо передба­чено відповідальність за «зняття та перене­сення ґрунтового покриву земельних діля­нок без спеціального дозволу» та «неза­конне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель», за дії, пов’язані із незаконним заволодінням ґрун­товим покривом земельної ділянки, до кримінальної відповідальності за ст.239-1 КК України можна притягувати лише осіб, яким відповідна земельна ділянка не нале­жить на праві власності[12]. Адже будь-який адвокат, враховуючи ідентичність форм діяння (як власне і назв відповідних ста­тей), передбачених диспозиціями ст.53-4 КУпАП та ст.239-1 КК України, в яких встановлено відповідальність за незаконне заволодіння ґрунтовим покривом земель, зможе легко довести, що єдиною ознакою, яка дозволяє відмежувати злочин, передба­чений ст.239-1 КК України, від адміністра­тивного проступку, передбаченого ст.53-4 КУпАП, є передбачені у диспозиції ч. І ст.239-1 КК України суспільно небезпечні наслідки незаконного заволодіння ґрунто­вим покривом земельної ділянки - ство­рення небезпеки для життя, здоров’я людей чи для довкілля. А за таких умов вважати, що у ст.239-1 КК України встановлено кримінальну відповідальність не за розкра­дання ґрунтів, яке може вчинити лише осо­ба, яка не є власником земельної ділянки, з якої знімається ґрунтовий покрив (як і у ст.53-4 КУпАП), а за зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, який, згідно п.2 По­рядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунто­вого покриву (родючого шару ґрунту) зе­мельних ділянок, затвердженим наказом Державного комітету України по земель­них ресурсах від 04.01.2005 р. № 1 (далі - Порядку) може отримати лише власник зе­мельної ділянки чи землекористувач, тобто діяння, аналогічне за змістом передбачено­му ст.53-3 КУпАП, а не ст.53-4 КУпАП (без врахування наслідків, передбачених диспозицією ч. І ст.239-1 КК України)[13], не має підстав.

У зв’язку із вживанням у диспозиції ст.239-1 КК України термінологічного зво­роту «незаконне заволодіння» у практиці застосування розглядуваної кримінально - правової норми також може виникнути проблема відмежування цього складу зло­чину від деяких злочинів проти власності.

Необхідно зазначити, що найбільш скла­дні питання, які можуть виникнути у пра­воохоронних органів при розмежуванні складу злочину, передбаченого ст.239-1 КК України, від злочинів проти власності, вже знайшли своє вирішення на сторінках юри­дичної літератури [2, с.12; 3, с.715-716; 5, с.47]. Зокрема, П. С. Берзін відмічає, що так як незаконне зняття саме по собі (як про­цес) не здатне утворити викрадення майна при крадіжці або вчиненні грабежу (а та­кож інших злочинів зазначеної групи, об’єктивна сторона складів яких характе­ризується «заволодінням чужим майном» та «придбанням права на майно»), то у зв’язку з цим дії, пов’язані з незаконним зняттям ґрунтового покриву земельної ді­лянки з метою подальшого його обернення на свою користь або користь інших осіб (у тому числі перенесення такого покриву на простір іншої ділянки, у певне сховище чи приміщення тощо), за інших необхідних умов слід кваліфікувати як закінчений зло­чин, передбачений ч. І або ч.2 ст.239-1 КК, та готування чи замах на крадіжку чи гра­біж [2, с.12; 5, с.47]. Далі правник відмічає: «При розмежуванні змісту поняття викра­дення та незаконного перенесення ґрунто­вого покриву, що раніше був незаконно знятий з поверхні земельної ділянки, слід враховувати таке. Перенесення ґрунтового покриву після його зняття може визнава­тись специфічним способом викрадення при крадіжці, вчиненні грабежу. Відтак не­законне перенесення ґрунтового покриву за інших необхідних підстав може бути одно­часно і його викраденням при крадіжці та грабежі. Оскільки ж обов’язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч. І ст.239-1 КК, яка не закріплена у статтях 185, 186 КК, є створення небезпеки для життя, здо­ров’я людей чи для довкілля, названі вище дії потребують кваліфікації за сукупністю зазначених злочинів (за ч. І ст.239-1 та від­повідною частиною ст. 185 або ст. 186 КК)» [5, с.47-48].

Як ми бачимо, П. С. Берзін чітко дифере­нціює кваліфікацію дій особи у залежності від того, чи було нею здійснено при заво - лодінні ґрунтовим покривом його зняття, чи ж було здійснено його перенесення. Вважаючи таке міркування загалом прави­льним, нагадаємо, що під незаконним заво - лодінням ґрунтовим покривом земель П. С. Берзін розуміє не його «зняття» або «перенесення», а «зняття та перенесення» без дозволу спеціально уповноважених ор­ганів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель [2, с.10]. Отже, якщо виходити із запропоно­ваного П. С. Берзіним визначення, за яким незаконне заволодіння ґрунтовим покривом розуміється як сукупність двох діянь (знят­тя та перенесення), то у випадку вчинення, наприклад, лише зняття ґрунтового покри­ву, вказані дії мають кваліфікуватись як готування чи замах на вчинення злочину, передбаченого ст.239-1 КК України, оскі­льки не було виконано іншої необхідної ознаки об’єктивної сторони закінченого злочину, передбаченого ст.239-1 КК Украї­ни, - перенесення ґрунтового покриву зе­мельної ділянки.

Отже, викладені вище обставини пере­конливо засвідчують той факт, що вживан­ня у диспозиції ст.239-1 КК України термі­нологічного звороту «незаконне заволодіння» не дає можливості точного з’ясування ознак об’єктивної сторони ана­лізованого складу злочину.

Вирішення вказаної проблеми можливе одним із таких шляхів:

1) закріпивши на законодавчому рівні поняття незаконного заволодіння ґрунто­вим покривом земельних ділянок (допов­нивши, наприклад, ст.1 Закону України «Про державний контроль за використан­ням та охороною земель» новою части­ною). При цьому, у такому визначенні ма­ють міститись ознаки, які дозволять правозастосовчим органам чітко розмежо­вувати такі правопорушення як «зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу» та «не­законне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель». Видається, що такою ознакою має стати ознака, які ха­рактеризує суб’єкта відповідного правопо­рушення - для такого діяння як «зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу» це має стати власник земельної ділянки (землеко­ристувач), у той час як для «незаконного заволодіння ґрунтовим покривом (поверх­невим шаром) земель» це має стати особа, якій відповідна земельна ділянка, з якої знімається ґрунтовий покрив, не належить на праві власності (землекористування);

2) чітко визначивши ознаки об’єктивної сторони відповідного складу злочину (ст.239-1 КК України) у диспозиції відпо­відної кримінально-правової норми.

Останній варіант підтримує

О. С. Олійник, на думку якої суспільно не­безпечне діяння складу злочину, передба­ченого ч. І (ч.2) ст.239-1 КК України, по­винно бути описане в законі як порушення спеціальних (законодавчо визначених) пра­вил використання ґрунтового покриву (по­верхневого шару) землі, як невід’ємної складової довкілля, шляхом здійснення ак­тивних дій, спрямованих на його зняття, що призводить до погіршення якісного стану ґрунтового покриву земель [4].

Як бачимо, вчена у своєму визначенні вказує лише на «зняття» ґрунтового покри­ву земельних ділянок, не вказуючи при цьому на його «перенесення». Такий варі­ант диспозиції ч. І (ч.2) ст.239-1 КК Украї­ни криміналістка пояснює тією обстави­ною, що реальна шкода чи створення загрози спричинення реальної шкоди до­вкіллю спричиняється саме діями, направ­леними на незаконне зняття ґрунтового по­криву (поверхневого шару) землі, яке буде вважатиметься незаконним у будь-якому випадку при відсутності дозволу, виданого на вчинення подібних дій органом влади, а також в інших випадках, зазначених в за­коні [4].

Вважаємо, що така позиція О. С. Олійник є цілком обґрунтованою і заслуговує на пі­дтримку. Справді, шкоду довкіллю завдає саме незаконне «зняття» ґрунтового покри­ву земельних ділянок і тому саме за вчи­нення цих дій має бути встановлена кримі­нальна відповідальність у відповідних статтях 239-1, 239-2, зосереджених у розді­лі VIII Особливої частини КК України «Злочини проти довкілля»1.

Факт же ще й «перенесення» ґрунтового покриву земельних ділянок може впливати на кримінально-правову оцінку дій особи, яка не є власником земельної ділянки (за певних умов такі дії мають кваліфікуватися як закінчений злочин проти власності, у той час як саме лише зняття ґрунтового по­криву має кваліфікуватися як замах чи го­тування на вчинення злочину проти власності, наприклад, статті 185-186 КК Украї­ни [2, с.12]), або ж може бути врахований судом при індивідуалізації покарання в межах санкції, передбаченої відповідною частиною ст.239-1 КК України, для влас­ників земельної ділянки, з якої незаконно знімається ґрунтовий покрив (перенесення ґрунтового покриву ускладнює можливість приведення земельної ділянки у стан, який був до вчинення незаконного зняття ґрун­тового покриву).

Але, повністю погоджуючись з ученою стосовно необхідності чіткого закріплення ознак об’єктивної сторони розглядуваного злочину в диспозиції відповідної криміна- льно-правової норми та доцільності вказів­ки у відповідній диспозиції саме на «знят­тя» ґрунтового покриву земельної ділянки, не вважаємо за можливе підтримати запро­понований О. С. Олійник варіант опису ознак об’єктивної сторони у диспозиції ст.239-1 КК України з огляду на те, що та­кий варіант не кореспондується з положен­нями вже існуючих правових норм. За умо­ви втілення на законодавчому рівні пропозицій О. С. Олійник, без внесення змін до інших правових норм, притягувати винних осіб до кримінальної відповідаль­ності за ст.239-1 КК України стане просто неможливим. Адже в такому випадку пра- возастосовчі органи будуть позбавлені на­віть тих невдалих орієнтирів, що існують сьогодні (у вигляді наслідків, передбачених ст.239-1 КК України), які би дали змогу ві­дмежувати відповідний склад злочину від складу адміністративного проступку, пе­редбаченого ст.53-3 КУпАП, оскільки об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст.239-1 КК України, буде тотожною одній з форм діяння, передбаченого ст.53-3 КУ­пАП. Більше того, реалізація пропозицій

О. С. Олійник призведе до того, що у ст.53- 3 КУпАП буде передбачено адміністратив­ну відповідальність за діяння, більш суспі­льно небезпечне, у порівнянні з діянням, передбаченим ч. І ст.239-1 КК України, оскільки у відповідній нормі КУпАП пе­редбачається відповідальність не лише за зняття ґрунтового покриву, але ще й за йо­го перенесення, у той час як у запропоно­ваній О. С. Олійник редакції диспозиції ст.239-1 КК України мова йтиме лише про зняття ґрунтового покриву землі без вказі­вки на необхідність настання якихось сус­пільно небезпечних наслідків.

Отже, все вище зазначене дає підстави стверджувати, що існуючі правові норми, які встановлюють кримінальну відповіда­льність за порушення земельного законо­давства у сфері охорони ґрунтів, через свою очевидну недосконалість є нездатни­ми вирішувати завдання, покладені на них, головне з яких - створення ефективного механізму протидії земельним правопору­шенням у сфері охорони ґрунтів завдяки забезпеченню можливості притягнення до кримінальної відповідальності осіб, котрі вчинили найбільш суспільно небезпечні незаконні дії стосовно ґрунтового покриву земельних ділянок. Не в останню чергу це пояснюється вживанням у ст.239-1 України термінологічного звороту «незаконне заво - лодіння» ґрунтовим покривом (поверхне­вим шаром) земель, не властивого для ха­рактеристики об’єктивної сторони злочинів проти довкілля, визначення якого не розк­ривається у чинному законодавстві, через що значно ускладнюється відмежування цього діяння від зняття та перенесення ґру­нтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, а також від злочинів проти власності.

На наше переконання, для вирішення ці­єї проблеми вітчизняні парламентарі ма­ють:

1) передбачити у ст.239-1 КК України кримінальну відповідальність не за «неза­конне заволодіння», а за «незаконне зняття ґрунтового покриву земельних ділянок»;

2) передбачити у ст.239-1 КК України чіткі критерії, які би дозволили правоза - стовчим органам відмежовувати відповід­ний склад злочину від адміністративних проступків з аналогічним об’єктом охоро­ни.

Але всі вище вказані кроки мають відбу­ватися з урахуванням надбань вітчизняної правової доктрини, адже, як показує нега­тивний досвід, у тому числі й щодо кримі­нально-правової охорони земельних відно­син у сфері охорони ґрунтів, нехтування теорією при прийнятті правових норм зна­чно ускладнює або ж взагалі робить немо­жливим застосування відповідних правових норм у практичній діяльності, що в кінце­вому результаті призводить до втрачання сенсу всього процесу законотворчості.

ЛІТЕРАТУРА

1. Великий тлумачний словник сучас­ної української мови / уклад, і голов. ред.

B. Т. Бусел. - Вид. 2-ге. - К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с.

2. Берзін П. С. Проблеми визначення окремих ознак складу незаконного заволо­діння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель (ст.239-1 КК України) / П. С. Берзін // Вісник Київськ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. - 2011. - № 89. -

C. 9-13.

3. Кримінальне право (Особлива час­тина) : підручник / за ред. О. О. Дудорова, Є. О. Письменського. Т. 1. - Луганськ : Вид-во «Елтон-2», 2012. - 780 с.

4. Олійник О. С. Діяння, як обов’язкова ознака об’єктивної сторони не­законного заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) землі (ст.239-1 КК України) / О. С. Олійник [Електронний ре - сурс]. - Режим доступу: Www. legalactivity. com. ua/index. php.

5. Берзін П. С. Проблеми розмежуван­ня незаконного заволодіння ґрунтовим по­кривом поверхневим шаром) земель від злочинів проти власності / П. С. Берзін // Кримінальний кодекс України : 10 років очікувань : тези доп. та повідомл. учасни-

Ків Міжнародного симпозіуму (м. Львів, 23-24 вересня 2011 р.). - Львів : Львівськ. держ. ун-т внутр.. справ, 2011. - С. 42-49.

Мовчан Р. О. Щодо кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння ґрунто­вим покривом (поверхневим шаром) земель (ст239-1 Кримінального кодексу України) / Р. О. Мовчан // Форум права. — 2013. — № 2. —С. 375—382 [Електронний ресурс].

Досліджено проблеми, які можуть виникнути у процесі застосування ст.239-1 КК України, у зв’язку із вживанням в аналізованій кримінально-правій нормі термінологі­чного звороту «незаконне заволодіння», а також висунені пропозиції щодо її подолан­ня.

Мовчан Р. А. Об уголовной ответственности за незаконное завладение почвенным слоем (поверхностным шаром) земель (ст239-1 Уголовного кодекса Украины)

Исследованы проблем, которые могут возникнуть в процессе применения ст.239-1 УК Украины, в связи с употреблением в анализированной уголовно-правовой норме тер­минологического оборота «незаконное завладение», а также выдвинуты предложения по ее решению.

Movchan R. O. То Criminal Responsibility for Illegal Appropriation of Soil from Plots (Clause 239-1 of the Criminal Code of Ukraine)

With the problem which may occur in the process of application of clause 239-1 of the Criminal Code of Ukraine due to the usage of the term «illegal appropriation» in the men­tioned criminal law provision deals. The scientifically proved propositions for salvation of the problem are given.