joomla
ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНО - ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ, СВОБОД ТА ІНТЕРЕСІВ ДИТИНИ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Форум права

УДК 342.922:351.74(477)

О. М. ДРУЧЕК, Одеський державний уні­верситет внутрішніх справ

Ключові слова: правове забезпечення, адмініст - ративно-правове забезпечення, права дитини, органи внутрішніх справ України, міліція

Забезпечення належного рівня захисту прав дитини є складовою процесу розбудови в Україні правової соціальної держави та входження її в загальноєвропейський прос­тір. Україна є учасницею Конвенції 00Н з прав дитини 1989 [1] року та інших галузе­вих угод, що передбачає необхідність прове­дення відповідної державної політики, яка би базувалася на прогресивних і виважених на­укових рекомендаціях.

Проблематика правового забезпечення прав людини, зокрема в адміністративно - правовому аспекті, досліджувалася такими науковцями, як В. Б. Авер’янов, О. М. Банду­рка, Д. М. Бахрах, Ю. П. Битяк, І. Л Бородін,

A. Т. Комзюк, В. К. Колпаков, О. В. Кузьмен- ко, О. В. Негодченко, Я. М. Шевченко та ін. Незважаючи на фундаментальність указаних досліджень, поза полем наукового пошуку почасти залишалися питання поняття, змісту та специфіки регулювання статусу дитини. Різні аспекти поняття адміністративно - правового забезпечення (зокрема, стосовно того чи іншого об’єкту) активно розробляли

B. О. Заросило, О. І. Ієрусалімова, О. В. Дубе- нко, ЯВ. Лазур, С. Ф. Константінов, К. В. Степаненко, Н. С. Ракша, проте єдиного ро­зуміння поняття «правове забезпечення» та його змісту адміністративно-правовою нау­кою ще не вироблено. Попри наявність ма­сиву завершених праць з проблематики за­безпечення прав людини у адміністративному порядку, широта «діапа­зону» наукового використання словосполу­чення «адміністративно-правове забезпечен­ня прав людини» обумовлює потребу його узагальнення та уточнення. Недостатнім вважаємо і стан розробки поняття та сутності адміністративно-правового забезпечення прав дитини, що об’єктивно пояснюється новизною предмета дослідження.

Останнім часом можна говорити про фо­рмування нового напряму у науці адмініст­ративного права, а саме - про ювенальну ад - міністративістику. Зокрема, фундамент теорії ювенального права розроблено Н. В. Крестовською [2], адміністративні засади здійснення ювенальної політики в Україні досліджувала О. В. Максименко [3], пробле­матику адміністративно-правового забезпе­чення прав неповнолітніх розробляла Т. Г. Корж-Ікаєва [4]. Проте, у названих дослі­дженнях розкрито далеко не всі аспекти ад - міністративно-правового забезпечення прав дитини, немає одностайності щодо його ро­зуміння, детально не вивчено його сутність та механізм. Тим більше, констатуємо відсу­тність розробленого поняття «адміністратив­но-правове забезпечення прав дитини орга­нами внутрішніх справ України», хоча останні відіграють у захисті прав дитини не­абияку роль.

Метою даної роботи є з’ясування теоре­тичного поняття та особливостей адміністра - тивно-правового забезпечення прав дитини правоохоронними органами України. Для досягнення указаної мети необхідно виріши­ти такі завдання: з’ясувати значення термінів «забезпечення», «правове забезпечення», «адміністративно-правове забезпечення»; визначити поняття «адміністративно-правове забезпечення прав, свобод та інтересів дити­ни органами внутрішніх справ України»; ви­ділити особливості адміністративно- правового забезпечення прав дитини. Новиз­на дослідження міститься в концептуальних


Узагальненнях поняття адміністративно - правового забезпечення прав дитини цілому та у формуванні поняття забезпечення прав, свобод та інтересів дитини органами внутрі­шніх справ України зокрема. Розкриття зміс­ту та особливостей зазначеного інституту сприятиме розширенню і уточненню поня­тійно-категоріального апарату адміністрати­вного права у науковому сенсі і удоскона­ленню діяльності органів внутрішніх справ стосовно забезпечення прав, свобод і інте­ресів дитини на практиці.

Незважаючи на те, що термін «забезпе­чень» досить активно використовується у юридичній літературі, в управлінській і пра­воохоронній діяльності, підтримуємо думку, що його розуміння, здебільшого, домислю­ється тими, хто застосовує закон [5, с.34]. У загальноприйнятому сенсі під забезпеченням мається на увазі надання (постачань) чогось або кимсь в достатній кількості; створення повного і достатнього комплексу умов, не­обхідних для здійснення чого б то не було; надання гарантій. Неюридичний зміст понят­тя розкривається, приміром, у Великому тлумачному словнику української мови: за­безпечити означає створити надійні умови для здійснень чого-небудь; гарантувати щось; захищати, охороняти кого-, що-небудь від небезпеки [6, с.281]. Відповідно, таке ро­зуміння є основою юридичних визначень правового забезпечення, більшість із яких за основу мають наведену конструкцію [7, с.85]. Зазначена обставина політомії терміну обумовлює той факт, що у юридичній літе­ратурі використовуються різні дефініції пра­вового забезпечення, зокрема при спробі окреслити його механізм: так, в контексті адміністративного права і діяльності йдеться про механізми «забезпечення», «захисту», «охорони», «реалізації», «здійснення», «га­рантування» тощо. Вочевидь, ці поняття не є тотожними, вони потребують розробки чіт­ких критеріїв диференціації, уточнень де­фініцій, розмежування змісту.

Слід зауважити, що почасти причиною помилок науковців в процесі формування змісту поняття правового забезпечення слу­гує упущення факту двоякості терміну «за­безпечення»: це і сукупність гарантій (у кон­тексті нашого дослідження, зокрема, гарантій реалізації і охорони прав); і водно­час це процес, діяльність (органів державної влади щодо створення умов, необхідних для реалізації прав). Таким чином, йдеться про статичний і динамічний аспект поняття «правового забезпечення». Зокрема, встано­влені державою гарантії є статичною компо­нентою, відповідна процесуальна діяльність органів державної влади - динамічною [8, с.37]. Певна кількість проаналізованих нами робіт хибує на те, що не враховується прин­цип нерозривності і монолітності статичної та динамічної складової феномену «забезпе­чення». У цілому, існуючі підходи дослідни­ків щодо розуміння змісту поняття правого забезпечення слід звести до двох фундамен­тальних, які умовно можливо назвати звуже­ним і розширеним. Відповідно до першого, здійснюється акцент чи то лише на динаміч­ному, чи то лише на статичному аспекті по - ьття забезпечення. Так, В. О. Демиденко під правовим забезпеченням прав і свобод лю­дини розуміє, передовсім, сприяння їх реалі­зації, охорону та захист [9, с.13]. Правове забезпечень прав людини передовсім як їх охорону і захист також трактують О. В. Дом - бровська [10], A. A. Опалева [11]. Натомість К. Г. Волинка зводить зміст поняття «право­вого забезпечення» прав і свобод людини до їх дотримання, визнання та гарантувань [12, с.5], але передує цьому семантичному рядові ще і вимога поваги, що не вписується у пе­релік юридичних категорій.

Принципово іншим є розуміння поняття тими дослідниками, які акцентують на дина­мічній складовій забезпечення. Так, О. І. На­ливайко сприймає феномен забезпечення прав людини у ракурсі діяльності органів держави і місцевого самоврядування, гро­мадських об’єднань і громадян із створення умов (гарантій) для правомірної і неухильної їх реалізації і захисту [13, с.22]. З точки зору теоретиків права, правове забезпечення - це вплив на права і свободи громадян за допо­могою певних юридичних засобів, насампе­ред, норм права [14, с.327]. Як бачимо, недо­ліком приведених та інших формулювань поняття правового забезпечення є їх однобо­кість, тобто ігнорування двоєдиної сутності поняття «забезпечення» (як процесу і як ста­ну). З огляду на це, мають рацію ті дослідни­ки, які розкривають поняття «забезпечення» через конструкцію «створень умов», або «впорядкувань», оскільки означені дії самі по собі є процесом і станом, передбачають різні форми діяльності суб’єктів владних по­вноважень. Відповідно, у такому розумінні «забезпечення» включає три елементи: спри­яння реалізації прав і свобод людини (шля­хом позитивного впливу на формування їх загальносоціальних гарантій); охорону прав і свобод людини (шляхом упровадження захо­дів, зокрема, юридичних, для попереджень, профілактики порушень прав і свобод люди­ни); захист прав і свобод людини (віднов­лення порушеного правового стану, притяг­нення порушників до юридичної відповідальності) [15, с. 130]. З огляду на ос­нову даного концептуального рішення пого­джуємося із визначенням правового забезпе­чень як здійснюваного державою за допомогою правових норм, приписів і суку­пності засобів упорядкування суспільних ві­дносин щодо їх юридичного закріплення, ре­алізації, охорони, захисту і відновлення [16, с.392]. Специфіка таких елементів, як сфера реалізації, зміст норм, засоби, способи, об’єкт, коло суб’єктів здійснюваного проце­су упорядкування обумовлює таке поьття, як механізм правового забезпечення.

Переходячи до визначень правової кате­горії «адміністративно-правове забезпечення прав, свобод і інтересів дитини», зауважимо, що адміністративне право є самостійною га­луззю права, яка покликана регламентувати суспільні відносини у сфері державного управління, організовувати та спрямовувати у визначеному законодавством напрямі сус­пільні процеси. Основним призначенням ад­міністративного права в умовах розбудови демократичної соціальної держави є запро­вадження регламентації відносин, демокра­тичних за суттю, тобто спрямованих на реа­льне дотримання і охорону у сфері виконавчої влади прав і свобод людини, ви­конання належних їй обов’язків, а також ефективний захист цих прав у разі їх пору­шення. Таким чином, адміністративно - правове забезпечення прав і свобод дитини є одним із пріоритетних напрямів діяльності органів державної влади, зокрема, правоохо­ронних. Зважаючи на специфіку поняття «адміністрування» та з’ясований вище зміст поьття «правове забезпечення», логічно припустити, що адміністративно-правове за­безпечення - це здійснюване державою за допомогою спеціального механізму упоряд­кування суспільних відносин, їх юридичне закріплень, охорона, реалізація і розвиток.

У системі державних органів, які уповно­важені здійснювати функцію забезпечення прав і свобод дитини, особлива роль нале­жить правоохоронними органами, зокрема, органам внутрішніх справ. Відсутність зако­нодавчо закріпленого визначення органів внутрішніх справ обумовлює використання у даному контексті доктринального тлумачен­ня їх поняття, зокрема як правозахисних ор­ганів державної виконавчої влади, які прий­мають участь у здійсненні внутрішніх та зовнішніх функцій держави, спрямованих на забезпечення законності та правопорядку, захист від протиправних посягань життя, здоров’я, прав та свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільст­ва та держави. Як відзначається у літературі, адміністративна діяльність є одним із основ­них видів діяльності ОВС щодо забезпечення прав і свобод людини [17, с.21]. Більша час­тина особового складу, зокрема міліції, ви­конує переважно адміністративні функції, здійснює організаційно-правові повноважен-

Ь, що встановлюються і забезпечуються но­рмами адміністративного права. Адміністра­тивний характер діяльності міліції щодо забезпечення прав і свобод громадян має прояв у закріплених у законодавстві обов’язках щодо їх охорони і захисту, попе­редження і припинень правопорушень. Проблема забезпечення прав і свобод дитини безпосередньо пов’язана з адміністративним напрямом міліцейської практики, зокрема служб міліції громадської безпеки та кримі­нальної міліції у справах неповнолітніх. Специфіка адміністративної діяльності ОВС полягає у володінні виключними повнова­женнями та компетенцію у зазначеній сфері. Крім того, вони використовують специфічні засоби, способи та методи з метою охорони прав дитини, і лише на основі закону. Таким чином, має сенс виділяти поняття «адмініст­ративно-правове забезпечення прав дитини правоохоронними органами» в якості окре­мого інституту адміністративного права і адміністративної діяльності.

До особливостей поняття, що є предметом розгляду, слід віднести також специфічність об’єкту забезпечення, зокрема, це права, свободи та інтереси дитини. Здійснене рані­ше дослідження дозволяє запропонувати на­ступне розуміння наведених понять. У ме­жах адміністративного права України дитиною вважається людська істота до дося­гнень нею 18-річного віку, якщо за зако­ном, застосованим до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. Віком настання адміністративної правосуб’єктності є 16 ро­ків, у питаннях пов’язаних з правом засну­вання та участі молодіжних громадських ор­ганізацій такою межею є 15 років. Права дитини - це система обумовлених особливо­стями фізичного, психологічного, розумово­го розвитку дитини соціальних, економіч­них, культурних та інших можливостей, які визнаються за людською істотою від наро­дження до повноліття, базуються на принци­пах природності, пріоритетності, автономно­сті, закріплюються на міжнародному та національному рівні, гарантуються держа­вою та іншими суб’єктами правовідносин, мають особливий механізм реалізації і захис­ту. Свободи дитини - це закріплені в законо­давстві і гарантовані суб’єктивні можливості дитини реалізовуватися у звільненій від дер­жавного регулювання сфері життя, обирати відповідно до своїх інтересів і потреб розви­тку певний вид і міру суспільно значущої поведінки. Інтереси дитини - це потенційні мотиви до реалізації дитиною чи іншим суб’єктом об’єктивно обумовлених, визна­них соціумом та закріплених на законодав­чому і міжнародному рівні потреб, які вра­ховують індивідуальність дитини і пов’язані з її виживанням, захистом, розвитком та со­ціалізацією.

На основі зазначеного вище, пропонуємо наступне поняття адміністративно-правового забезпечення прав, свобод і інтересів дітей органами внутрішніх справ України: це здій­снюваний органами внутрішніх справ в ме­жах визначеної законом компетенції за до­помогою спеціального адміністративного механізму вплив на суспільні відносини з метою захисту, охорони, відновлення прав, свобод та інтересів дитини, а також профіла­ктики та припинення їх порушень. Ознаками адміністративно-правового забезпечення ор­ганами внутрішніх справ прав, свобод та ін­тересів дитини зокрема є: по-перше, це один

Із видів правозабезпечувальної діяльності держави. По-друге, об’єктом забезпечення виступають права, свободи та інтереси такої категорії населення, як діти. По-третє, воно здійснюється на основі делегованих держа­вою повноважень суб’єктом спеціальної компетенції - органами внутрішніх справ. По-четверте, процес забезпечення реалізу­ється через особливий правовий механізм. По-п’яте, метою використання даного меха­нізму є захист, охорона, відновлення прав, свобод та інтересів дитини, а також профіла­ктика та припинення їх порушень.

Аналіз стан наукової розробки проблема­тики забезпечення прав людини адміністра­тивними засобами виявив існуючу лакуну щодо поьття адміністративного-правового забезпечення прав, свобод та інтересів дити­ни у цілому та у діяльності правоохоронних органів зокрема. Під адміністративно- правовим забезпеченням пропонується розу­міти здійснення державою за допомогою су­купності спеціального механізму упорядку­вання суспільних відносин, їх юридичне за­кріплень, охорону, реалізацію та розвиток. Одним із державних органів, що уповнова­жені здійснювати функцію забезпечення прав і свобод дитини шляхом здійснення ад­міністративних повноважень, є органи внут­рішніх справ.

Адміністративно-правове забезпечення прав, свобод і інтересів дітей органами внут­рішніх справ України - це здійснюваний ни­ми в межах визначеної законом компетенції за допомогою спеціального механізму вплив на суспільні відносини з метою захисту, охо­рони, відновлень прав, свобод та інтересів дитини, а також профілактики та припинен­ня їх порушень. Ознаками зазначеного інсти­туту є: це один із видів правозабезпечуваль - ної діяльності держави; об’єктом забезпечення виступають права, свободи та інтереси дітей; забезпечення здійснюється на основі делегованих державою повноважень суб’єктом спеціальної компетенції; процес забезпечення реалізується через особливий адміністративний механізм; метою викорис­тань даного механізму є захист, охорона, відновлення прав, свобод та інтересів дити­ни, а також профілактика та припинення їх порушень.

ЛІТЕРАТУРА

¡.Конвенція про права дитини / схвалена Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1989 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://zakon4.rada. gov. ua/laws/show/ 995_021.

2. Крестовська Н. В. Ювенальне право України: генезис та сучасний стан : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія дер­жави і права; історія політ, і правових вчень» / Н. М. Крестовська. - О. : Б. в., 2008. - 40 с.

3. Максименко О. В. Адміністративно - правові засади реалізації ювенальної політи­ки в Україні : автореф. дис. на здобуття наук, ступ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Ад­міністративне право і процес; фінансове пра­во; інформаційне право» / О. В. Максименко. - К., 2011.-20 с.

4. Корж-Ікаєва Т. Г. Адміністративно - правове забезпечень прав і свобод неповно­літніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступ, канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адмініст­ративне право і процес; фінансове право; ін­формаційне право» / Т. Г. Корж-Ікаєва. - Ки­їв, 2008. - 19 с.

5. Степаненко К. В. Адміністративно - правове забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном: дис. ... кандидата юрид. наук / К. В. Степаненко. - Дніпропет­ровськ, 2009. - 229 с.

6. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад, і голов, ред. В. Т. Бусел. - К. : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. - 1440 с.

7. Чуйко 3. Д. Конституційно-правовий механізм забезпечення національної безпеки України / 3. Д. Чуйко // Бюлетень Міністерс­тва юстиції України. - 2006. -№8. - С. 81- 89.

8. Ігонін Р. В. Поняття адміністративно - правового забезпечення функціонування си­стеми судів загальної юрисдикції / Р. В. Іго­нін // Адвокат. - 2011. - № 1 (124). - С. 36- 40.

9. Демиденко В. О. Утвердження і забез­печення конституційних прав та свобод лю­дини і громадянина в діяльності міліції : ав­тореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / В. О. Демиденко. - Київ, 2002. - 16

10. Домбровська О. В. Конституційне право на життя людини і громадянина та за­безпечень його реалізації органами внутрі­шніх справ : автореф. дис. на здобуття наук, ступ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Кон­ституційне право» / О. В. Домбровська. - Ки­їв, 2005. - 19 с.

11. Опалева А. А. Конституционное право неприкосновенности личности и его обеспе­чение в деятельности органов внутренних дел : автореф. дисс. на соиск. ученого звания.

Канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конститу­ционное право» / А. А. Опалева. - М., 1986. -

19 с.

12. Волинка К. Г. Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практи­ки : автореф. дис. на здобуття наук. ступ, канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / К. Г. Волинка. - К., 2000. - 16 с.

13. Наливайко О. І. Правовий захист лю­дини як предмет дослідження загальної тео­рії держави і права / О. І. Наливайко // Дер­жава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2001. - Вип.

-С. 18-21.

14. Олійник А. Ю. Теорія держави і права : навч. посіб. / А. Ю. Олійник, С. Д. Гусарєв,

О. Л. Слісаренко. - К. : Юрінком Інтер, 2001.

- 176 с.

15. Кравченко Ю. Ф. Свобода як принцип демократичної правової держави : моногра­фія / Ю. Ф. Кравченко. - X. : Вид-во Нац. ун­ту внутр. справ, 2003. - 405 с.

16. Лазур Я. В. Поняття, сутність та еле­менти адміністративно-правового механізму забезпечення прав і свобод громадян у дер­жавному управлінні // Я. В. Лазур // Форум права. - 2009. - № 3. - С. 392-398 [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. nbuv. gov. ua/e-joumals/FP/2009- 3./09 ljvudu. pdf.

17. Негодченко О. В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ: організаційно-правові засади : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адмініст­ративне право і процес; фінансове право; ін­формаційне право» / О. В. Негодченко. - Ха­рків, 2004. - 39 с.



Дручек О. М. Поняття адміністративно-правового забезпечення прав, свобод та інтересів дитини органами внутрішніх справ України / О. М. Дручек // Форум права.

— 2013. — № 2. — С. 123—128 [Електронний ресурс].

Здійснено етимологічне дослідження терміну «забезпечення» та розроблено підходи до розуміння поняття «правове забезпечення». Проаналізовано поняття «адміністративно-правове забезпечення» та узагальнено його зміст. Сформульовано поняття «адміністративно-правове забезпечення прав дитини органами внутрішніх справ України» та виділено його ознаки.

Дручек Е. М. Понятие административно-правового обеспечения прав, свобод и инте­ресов ребенка органами внутренних дел Украины

Осуществлено этимологическое исследование термина «обеспечение» и выработаны подходы к пониманию понятия «правовое обеспечение». Проанализировано понятие «административно-правовое обеспечение» и обобщено его содержание. Сформулиро­вано понятие «административно-правовое обеспечение прав ребенка органами внут­ренних дел Украины» и выделены его признаки.

Druchek Е. М. The Concept of Administrative and Legal Support of Rights, Freedoms and Interests of the Child by the Bodies of Internal Affairs of Ukraine

The article made an etymological investigation of the term «ensure» and develop approaches to understanding the notion of «legal provision». Analyzed the concept of «administrative - legal support» and summarized its contents. Formulated the concept of «administrative-legal provision of the rights of the child by the bodies of internal Affairs of Ukraine», and empha­sizes his signs.