joomla
СУДОВИЙ ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ПОСАДОВИХ ОСІБ ДВС
Форум права

УДК 342.9

0. 0. ЧУМАК, канд. юрид. наук, Державна виконавча служба Головного управління юстиції у Кіровоградській області

Ключові слова: рішення, дії, бездіяльність поса­дових осіб, оскарження, судовий порядок

Конституцією України встановлено зага­льне право оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб, тобто «кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, орга­нів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб» (ст.55) [І]. Взагалі діюче за­конодавство України встановлює певні меха­нізми захисту прав, свобод та законних інте­ресів суб’єктів (фізичних та юридичних осіб) виконавчого провадження від незаконних рі­шень, дій або бездіяльності посадових осіб системи органів державної виконавчої служ­би. Так, закріплення права на оскарження рі­шень, дій чи бездіяльності працівників органів державної виконавчої служби, порядок його реалізації, наслідки тощо знайшли своє відо­браження у Кодексі адміністративного судо­чинства України, Цивільному процесуальному кодексі України, Господарському процесуаль­ному кодексі України, Законах України «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», «Про звернення громадян» та інших законах і підзаконних нормативних актах.

Питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців стали предметом наукових досліджень у працях

В. М. Бевзенко, С. А. Борискіна, Р. В. Ігоніна, М. І. Смоковича, С. Я. Фурси, С. В. Щербак та багатьох інших вчених.

Разом із тим, зміни, які зазнала державна виконавча служба України останнім часом, порядок та організація її діяльності взагалі і оскарження дій або бездіяльності зокрема, проблеми, які виникають в процесі їх реаліза­ції, обумовлюють необхідність та доцільність додаткового дослідження зазначеного питан­ня. Питання оскарження рішень, дій або без­діяльності посадових осіб органів державної виконавчої служби України залишаються ак­туальними, так як право на оскарження є од­нією з основних гарантій прав, свобод та за­конних інтересів суб’єктів виконавчого провадження.

Метою статті є формулювання пропозицій щодо удосконалення судового порядку оска­рження рішень, дій чи бездіяльності посадо­вих осіб ДВС, усунення розбіжностей його нормативного регулювання, яку пропонується досягти шляхом порівняльного аналізу норм чинного законодавства та ознайомлення із розробками провідних науковців з визначено­го питання.

Аналіз норм діючого законодавства Украї­ни про виконавче провадження, висновків провідних науковців (Р. В. Ігоніна, С. Я. Фур­си, С. В. Щербак та інших) дозволяють дійти висновку про існування двох видів оскаржен­ня рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної виконавчої влади: 1 ) адміністративний порядок оскарження (до вищестоящої посадової особи); 2) судовий по­рядок оскарження (до суду) [2, с.295; 3, с. 15].

Загальною правовою основою судового порядку оскарження рішень, дій чи бездіяль­ності посадових осіб ДВС є ст.55 Конституції Україна, відповідно до якої, будь-яка особа, яка вважає, що її права та свободи порушені має гарантоване право звернення до суду із відповідною скаргою (ст.55) [1]. Питання під­судності та підвідомчості справ із оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної виконавчої служби знайш­ли своє відображення у Законі України «Про виконавче провадження» та нормах процесу­ального законодавства.

Отже, перш ніж визначитися із питаннями підсудності, важливо встановити, що є об’єктом оскарження. Так, об’єктом оскар­ження відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» є «дії або безді­яльність державного виконавця» (ст.13) [4], відповідно до Закону України «Про виконав­че провадження», Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України - «рішень, дії або без­діяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служ­би» (п. І ст.82) [5], (п. І ст.181) [6], (ст.383) [7], відповідно до Господарського процесуально­го кодексу України - «дії чи бездіяльність ор­ганів Державної виконавчої служби» (ч. І ст.121-2) [8]. Таким чином, вбачаються певні розбіжності у об’єктах оскаржень. Так вба­чається, що до Господарського суду не можна оскаржувати рішення посадових осіб держав­ної виконавчої служби, а лише дії чи бездія­льність. Ми вважаємо, що сутність об’єкту оскаржень у виконавчому процесі є єдиною - рішень, дії чи бездіяльність посадових осіб органів державної виконавчої служби та з ме­тою усунення розбіжностей у законодавчому закріпленні важливо при визначенні об’єкту оскарження застосовувати єдиний термін у будь-якому нормативно-правовому акті, якщо він стосується зазначеного питань.

Важливо, що в більшості своїй рішення, які приймає державний виконавець та вико­навчі дії, які він вчиняє в процесі примусово­го виконання рішень юрисдикційних органів, відмова або зволікань при їх вчиненні офор­млюються відповідними процесуальними до­кументами (постановами) (статті 16, 25, 26, 28, 35, 39, 40, 41, 47, 48, 49, 57 Закону Украї­ни «Про виконавче проваджень). Отже, в зазначених статтях чітко вказано на можли­вість оскаржень конкретних видів постанов. Разом із тим, аналіз ч. З ст.6 та ч. І ст.82 зазна­ченого Закону, ст.383 Цивільного процесуаль­ного кодексу України, ст.121-2 Господарсько­го процесуального кодексу України, ст.181 Кодексу адміністративного судочинства Укра­їни дозволяють дійти висновку про можли­вість оскаржень не лише конкретних поста­нов, перелічених у Законі, а й будь-яких інших рішень, дій або бездіяльності посадо­вих осіб органів державної виконавчої служ­би (які можуть і не оформлюватися постано­вами або іншими процесуальними докумен­тами), якими на думку суб’єкта виконавчого проваджень порушені його права та законні інтереси, навіть, якщо Законом чітко не перед­бачено можливість їх оскаржень. Таким чи­ном, як зазначають С. Я. Фурса та С. В. Щербак та ми підтримуємо таку точку зору, що «не­має значення яким розпорядчим документом оформлені дії державного виконавця: поста­новою, ...актом, резолюцією..., листом чи в іншій формі чи не оформлені, всі вони мо­жуть бути оскаржені заінтересованими осо­бами» [2, с.296-297]. Разом із тим, ч. б ст.82 Закону України «Про виконавче проваджен­ня» чітко визначено, що «рішень, дії чи без­діяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служ­би можуть бути оскаржені до керівництва ор­ганів державної виконавчої служби, якщо їх оскарження передбачено цим Законом». Та­ким чином, вбачається, що в адміністратив­ному порядку (до вищестоящого керівника) можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність, стосовно яких чітко зазна­чено, що вони можуть бути оскаржені. Тобто, вбачається, що не всі рішення, дії чи бездія­льність державних виконавців можуть бути оскаржені як у судовому так і адміністратив­ному порядку, що суперечить нормам ч. З ст.6 та ч. І ст.82 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи вищенаведене, доцільно узгодити норми чинного законодав­ства та виключити слова «якщо їх оскаржень передбачено цим Законом» з п.6 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому порядку рішення, дії чи безді­яльність посадових осіб органів державної виконавчої служби можуть бути оскаржені в порядку цивільного (до суду загальної юрис­дикції), господарського (до господарського суду) або адміністративного (до адміністра­тивного суду) судочинства. «Критеріями ви­значень юрисдикції судів щодо вирішень справ з приводу оскаржень рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконань судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні» (ч.4 п.2) [9]. Так, до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства можуть зве­рнутися сторони виконавчого проваджень (тобто лише стягувач, боржник, їх представ­ники) із скаргою, якщо вважають, що їх права чи свободи порушені прийнятим державним виконавцем, чи іншою посадовою особою ДВС рішенням, дією чи бездіяльністю. Звер­нутися із скаргою сторони мають до того суду загальної юрисдикції, який видав виконавчий документ, при примусовому виконанні якого і виникла ситуація, що оскаржується (ч.4 ст.82) [5], (ст.383, ч.2 ст.384) [7]. До господарського суду скарги можуть подаватися стягувачем, боржником або прокурором (тобто лише сто­ронами виконавчого провадження або проку­рором) до того суду, примусове виконань (певні рішення, дії чи бездіяльність) рішень, ухвали чи постанови якого оскаржується (ч. І ст.121-2) [8]. До адміністративного суду із позовною заявою про порушень прав, свобод чи інтересів в процесі примусового виконань рішень юрисдикційних органів мають право звернутися «учасники виконавчого прова­джень (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведень виконавчих дій» (ч. І ст.181) [6]. Тобто до адміністративно­го суду мають право звертатися всі суб’єкти виконавчого процесу крім державного вико­навця (на відміну від судів загальної юрисдик­ції та господарських судів до яких із скаргою мають право звернутися лише сторони вико­навчого проваджень) які вважають що їх пра­ва, свободи та законні інтереси порушені пев­ними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових осіб ДВС в процесі примусового виконання рішень юрисдикційних органів, обов’язкових до виконань (на відміну від су­дів загальної юрисдикції та господарських су­дів до яких мають право звертатися лише при примусовому виконанні саме їх рішень).

Важливо звернути увагу, що у порядку ци­вільного та господарського судочинства при зверненні до суду з визначеного питання по­дається відповідна скарга, а до адміністратив­ного суду подається позовна заява. Однак, дана норма взагалі не відповідає загальному поняттю «оскарження рішень, дій чи бездія­льності посадових осіб органів державної ви­конавчої служби», під яким розуміється по­дання саме скарги. Ми вважаємо, що взагалі у порядку оскаржень рішень, дій чи бездіяль­ності посадових осіб органів державної вико­навчої служби досить багато розбіжностей та неузгодженостей, обумовлених різногалузе- вим нормативно-правовим регулюваньм. Але, така ситуація може негативно впливати на розуміння, застосувань та реалізацію пра­ва суб’єктів виконавчого процесу на оскар­жень рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб ДВС та потребує узгодження, усунень розбіжностей та приведень до єдиного про­цесуального порядку.

Взагалі, судовий порядок оскарження рі­шень, дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби в залежності від виконавчого документа в межах примусо­вого виконань якого здійснюється оскар­жень можна диференціювати на: цивільний судовий порядок (виконавчі документи вида­ні судами загальної юрисдикції); господарсь­кий судовий порядок (виконавчі документи видані господарськими судами); адміністра­тивний судовий порядок (всі інші види вико­навчих документів). В залежності від кругу суб’єктів виконавчого процесу, які можуть оскаржувати рішень, дії чи бездіяльність по­садових осіб державної виконавчої служби порядок оскаржень можна розділити на дві групи: 1) загально-суб’єктний порядок (до нього може бути віднесений лише порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності в порядку адміністративного судочинства) та

2) обмежено-суб’єктний порядок, який в свою чергу може бути поділений на: а) оскаржень в межах системи органів державної виконав­чої служби (всі суб’єкти виконавчого процесу крім боржника) та б) оскарження в суді зага­льної юрисдикції в порядку цивільного судо­чинства і в господарському суді в порядку господарського судочинства (лише сторони виконавчого проваджень).

Враховуючи, що на сьогодні повноважень щодо судового порядку оскарження рішень, дій, бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби в Україні розподілені між судами загальної юрисдикції, господарським та адміністративним судами серед науковців та практиків постало питань щодо доцільно­сті такого розмежування. Так, В. М. Бевзенко вважає, що «стан правового регулювань оскарження рішень, дій, бездіяльності держа­вної виконавчої служби та обґрунтувань їх розгляду загальними, господарськими, адмі­ністративними судами в Україні нагадує нам намагань членів великої родини розділити спадщину» та зазначає, що єдиним шляхом забезпечень «однакового й справедливого застосувань законодавства про оскаржень рішень, дій, бездіяльності державної вико­навчої служби... є визначень єдиного суду загальної юрисдикції, уповноваженого здійс­нювати правосуддя у таких справах» [10, с.9]. М. І. Смокович, в свою чергу, зазначає, що «всі спори, які виникають з приводу оскар­жень рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби під час примусового ви­конання мають розглядатися адміністратив­ними судами, оскільки вони виникають під час здійснень суб’єктами владних повноважень своїх владних функцій у сфері публічно - правових відносин», саме такий підхід має сприяти рівності учасників виконавчого про­ваджень на захист їх прав та законних інте­ресів при оскаржень рішень, дій чи бездіяль­ності державної виконавчої служби; забезпечить «єдність та усталеність судової практики під час розв’язань таких спорів» [11, с.13,224].

Нами однозначно підтримується позиція тих науковців, які вважають за необхідне визначити саме адміністративний суд (проваджень у по­рядку адміністративного судочинства) єдиним компетентним органом уповноваженим розг­лядати у судовому порядку скарги на рішен-

Ь, дії чи бездіяльність посадових осіб органів державної виконавчої служби. Таким чином буде конкретизовано та досягнуто єдність у регулюванні процесу оскаржень, що сприя­тиме можливості реалізації суб’єктами вико­навчого процесу їх прав, свобод та законних інтересів. Дійсно доцільно запровадити два можливих рівнозначних варіанти оскаржень рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб ДВС: адміністративний порядок - в межах системи органів державної виконавчої служ­би до вищестоящого керівника та судовий порядок - у адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

Отже, кодексом адміністративного судо­чинства України при встановленні підвідомчо­сті адміністративним судам розгляду справ щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної виконавчої служби було застосовано метод виключень, тобто «якщо законодавством не встановлено іншого порядку судового оскаржень рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця» відповідна справа розглядається в порядку ад­міністративного судочинства [12, с.201].

Цивільним процесуальним кодексом Украї­ни передбачено, що у порядку цивільного су­дочинства взагалі розглядаються справи щодо «захисту порушених, невизнаних або оспорю­ваних прав, свобод чи інтересів, що виникають

Із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин» (п.1 ч. І ст.15) [7]. В гос­подарських судах згідно із підвідомчістю роз­глядаються господарські справи щодо захисту «порушених або оспорюваних прав і охоро - нюваних законом інтересів» (ч. І ст.1) [8]. Та­ким чином, у порядку господарського та циві­льного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених та оспорюваних прав, свобод та законних інтересів, тобто ці суди розглядають справи по суті при наявності спірного питань та за результатами розв’я­зань спору видають відповідні процесуальні документи, які і підлягають виконанню.

До адміністративних судів (в порядку адмі­ністративного судочинства) за загальним пра­вилом оскаржують ся будь-які рішень, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, якщо інший порядок оскаржень не передба­чено законодавством (п.2 ст.2) [6]. Відомо, що посадові особи Державної виконавчої служби є державними службовцями - суб’єктами владних повноважень. Звісно на сьогодні за­конодавством, крім адміністративного судо­чинства, передбачено інший порядок оскар­жень рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органів ДВС, що ускладнює реалізацію особами (фізичними і юридичними) - суб’єк­тами виконавчого процесу їх права на оскар­ження через досить складний механізм визна­чень підвідомчості розгляду справ у судовому порядку в залежності від виконавчого доку­менту та статуту суб’єкта у виконавчому про­вадженні. Тобто при наявності нерозв’язаного спору щодо порушених та оспорюваних прав, свобод та законних інтересів особи (фізичні та юридичні) звертаються із відповідною зая­вою до судів загальної юрисдикції або госпо­дарських судів, але при наявності рішень відповідного суду, виконання якого здійсню­ється у примусовому порядку органами дер­жавної виконавчої влади всі питання щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності по­садових осіб ДВС при реалізації ними влад­них повноважень мають розглядатися у по­рядку адміністративного судочинства. При цьому, було з’ясовано, що в процесі здійс­нення виконавчого провадження виникають питань, які відповідно до законодавства ви­рішуються у судовому порядку (розстрочка виконань, зміна способу та порядку виконан - ь тощо) та вони так і мають розглядатися су­дом, який видав відповідний виконавчий до­кумент, бо ці питань витікають із суті спору, який розглядався. В свою чергу оскаржень рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб ДВС витікає не з суті спору, а є результатом здійснень суб’єктами владних повноважень своїх функцій, тобто цей процес є наслідком реалізації державним виконавцем (державним службовцем - посадовою особою державної виконавчої служби) виконавчого проваджень та відповідно підлягає розгляду виключно у порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, з метою усу­нень розбіжностей нормативно-правового регулювання порядку оскаржень рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органів ДВС, захисту та реалізації прав суб’єктів виконав­чого процесу на таке оскаржень вважаємо за доцільне у кодексі адміністративного судо­чинства передбачити, що при оскарженні рі­шень, дій чи бездіяльності посадових осіб ДВС до суду подається саме скарга, а не позо­вна заява. Таким чином, буде усунено розбіж­ності між законодавством України про вико­навче провадження та кодексом України про адміністративне судочинство і відповідний процес буде підпадати під загальне поняття «оскаржень», яке для нього застосовується.

Разом із тим, важливим є питань встанов­лення строків оскаржень рішень, дій чи без­діяльності посадових осіб ДВС. Враховуючи, що законодавством передбачено можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності по­садових осіб ДВС як у адміністративному так і у судовому порядку, законодавець не вста­новив початку спливу строку, враховуючи, що процесуальними кодексами зазначене питань врегульовано по-різному. З метою усунень розбіжностей нормативного регулювань, ви­рішень питань щодо початку спливу строку на оскаржень та враховуючи доцільність ви­значення адміністративного судочинства - єдиним судовим порядком розгляду цих справ пропонуємо встановити єдину, уніфіко­вану норму спливу строку оскаржень рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб ДВС вза­галі і у адміністративному і у судовому поряд­ку та запровадити її у Законі України «Про ви­конавче проваджень» (до набрань чинності новим Цивільним процесуальним кодексом України) наступним чином: «Рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів держав­ної виконавчої служби можуть бути оскарже­ні до вищестоящого керівника посадової особи або до відповідного суду в порядку адмініст­ративного судочинства у десятиденний строк з дь коли особа (фізична або юридична), яка має право на таке оскаржень дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод та законних інтересів. При оска­рженні постанови про відкладення прова­джень виконавчих дій - у триденний строк».

Враховуючи важливість та значень такого правового інституту як право на оскаржень рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної виконавчої служби на су­часному етапі, в процесі реалізації адміністра­тивної реформи взагалі та реформувань орга­нів примусового виконань рішень зокрема вважаємо за необхідне переглянути норматив­но-правове регулювання порядку оскаржень та його практичне застосувань з метою його удосконалень та захисту прав, свобод та за - конних інтересів фізичних та юридичних осіб.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України / прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України

28.06.1996 р. - К, 2006. - 125 с.

2. Фурса С. Я. Виконавче провадження в Україні : навч. посіб. / С. Я. Фурса, С. В. Ще­рбак. - К. : Атіка, 2002. - 480 с.

3. Ігонін Р. В. Організаційно-правові заса­ди діяльності суб’єктів виконавчого прова­джень : автореф. дис. на здобуття наук, сту­пеня канд. юрид. наук спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Р. В. Ігонін. - Ірпінь, 2007. - 22 с.

4. Закон України «Про державну виконав­чу службу» : від 24.03.1998 р., № 202/98-ВР // ВВР України. - 1998. - № 36-37. - Ст. 243.

5. Закон України «Про виконавче прова­джень» : від 21.04.1999 р., № бОб-ХІУ // ВВР України. - 1999. - № 24. - Ст. 207.

6. Кодекс адміністративного судочинства України // ВВР України. - 2005. - № 35-36, № 37. - Ст. 446.

7. Цивільний процесуальний кодекс Украї­ни [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://zakon2.rada. gov. ua/laws/ show/1618-15/page.

8. Господарський процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]. - Режим дос­тупу: Http://zakon2.rada. gov. ua/laws/ show/ 1798-12/page.

9. Постанова Пленуму Вищого Адмініст­ративного суду України : від 13.12.2010 p., № 3 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://zakon2.rada. gov. ua/laws/show/v0003760-10.

10. Бевзенко В. М. Особливості оскаржен­ня адміністративних актів державної вико­навчої служби / В. М. Бевзенко // Часопис Нац. ун-ту «Острозька академія». Серія «Пра­во». - 2011. - № 2 (4) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://lj. oa. edu. ua/articles/ 2011/п2/1 lbvmdvs. pdf.

11. Смокович М. І. Оскаржень в адмініс­тративних судах рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби / М. І. Смоко­вич // Часопис Нац. ун-ту «Острозька акаде­мія». Серія «Право». - 2012. - № 1 (5) [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу: Http://lj. oa. edu. ua/articles/2012/nl/12smidvs. pdf.

12. Хримли А. Г. Защита прав субъектов предпринимательской деятельности в процес­се исполнень решений хозяйственных судов /

А. Г. Хримли // Экономика и право. - 2009. - № 3. - С. 199-203.



Чумак О. О. Судовий порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб ДВС/О. О. Чумак // Форум права. — 2013. — Лі' 3. — С. 745—750 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ші/j-pdf/FPindex. htm_2013_3_122.pdf

Розглянуто судовий порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб Державної виконавчої служби. Внесено пропозиції щодо удосконалення нормативно - правового регулювання судового порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності по­садових осіб ДВС.

Чумак А. А. Судебный порядок обжалования решений, действий или бездействия до­лжностных лиц ГИС

Рассмотрен судебный порядок обжалования решений, действий или бездействия дол­жностных лиц Государственной исполнительной службы. Внесены предложения по совершенствованию нормативно-правового регулирования судебного порядка обжа­лования решений, действий или бездействия должностных лиц ГИС.

Chumak A. A. Judicial Procedure to Appeal Decisions, Actions or Inaction of State Execu­tive Sendee Officials

The article considers the judicial procedure to appeal decisions, actions or inaction of state executive service officials. Suggestions for improving the legal regulation of judicial proce­dure of appealing decisions, actions or inaction of state executive service officials Made.