joomla
КРИМІНАЛІСТИЧНА ДІАГНОСТИКА (СУТНІСТЬ ТА ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ)
Форум права

УДК 343.98

Г. С. ПОЛЯНСЬКА, Донецький юридич­ний інститут МВС України

Ключові слова: криміналістична діагностика, діагностичні завдання, предмет криміналістич­ної діагностики

Розкриття й розслідування злочинів - це процес багатогранний, однією з особливостей якого є використань теоретичних та практи­чних розробок багатьох галузей науки і техні­ки. Як свідчить практика, найбільша ефекти­вність застосувань розробок різноманітних галузей знання за конкретним напрямом до­сягається за наявності чіткої відпрацьованої системи та теоретичних положень. Розробле­ність багатьох окремих криміналістичних те­орій на сьогодні є відносно повною, до таких можна віднести, наприклад, теорію криміна­лістичної ідентифікації. Проте, процес удо­сконалення теоретичної бази судової експер­тизи продовжується і ще зарано вести мову про його завершеність, що зумовлено невиче­рпністю процесу пізнання. Однією з нових практично значущих розробок останніх років є теорія криміналістичної діагностики. Дослі­джень проблеми криміналістичної діагнос­тики у розкритті й розслідуванні злочинів в прикладному аспекті не можна здійснювати, не визначивши його основні поьття. Зазна­чене зумовлює необхідність здійснити аналіз сутності криміналістичної діагностики, фор­мулювань практичних рекомендацій із за­стосувань положень криміналістичної діаг­ностики, що спрямовані на підвищень ефективності діяльності з досудового розслі­дування кримінальних правопорушень.

Ступінь та рівень наукового дослідження зазначених питань вказує на те, що виникли вони не сьогодні, але все ще не мають доста­тньо широкого відображення в наукових джерелах. Безумовно, що основою криміналі­стичної діагностики є попередні та сучасні теоретичні напрацювання. Тобто, можна з впевненістю сказати, що сьогодні створені необхідні вихідні передумови для чіткого ви­значень місця й ролі криміналістичної діаг­ностики в розкритті й розслідуванні криміна­льних правопорушень. У криміналістичній науці вже існувала низка наукових розробок, докторських та кандидатських дисертаційних досліджень, видані монографії, посібники та інші наукові праці, які присвячені окремим проблемам криміналістичної діагностики. Це наукові праці Т. В. Авер’янової, Л. Є. Ароцке - ра, Р. С.Бєлкіна, А. І. Вінберга, О. Ф. Волинсь­кого, Г. Л. Грановського, С. В. Дубровіна, Ю. Г. Корухова, Н. П. Майліс, B. C. Мітрічева,

В. Ф. Орлової, М. С. Романова, O. P. Росинсь - кої, О. І. Рудніченка, М. В. Салтевського, М. Я. Сегая, М. О. Селіванова, В. О. Снєткова та інших вчених. Вивчення наукових праць цих вчених дозволяє обґрунтовано стверджу­вати, що теоретичні основи криміналістичної діагностики, як і криміналістичної ідентифі­кації виникли в надрах практики криміналіс­тичних досліджень та судових експертиз, проте можливості і значень діагностувань виходять далеко за межі експертної діяльнос­ті та роботи спеціаліста. Подальший розвиток криміналістичної діагностики, підвищень ефективності виконань покладених на неї соціальної функції та завдань у сучасних умовах потребує розширення її пізнавальних можливостей, поглибленого вивчень її при­роди, закономірностей формування, забезпе­чення практичної реалізації знань.

Тому метою статті є розгляд питань, що розкривають сутність криміналістичної діаг­ностики та її значення під час кримінального провадження.

Термін «діагностика» походить від грець­кої мови, в якій diaqnostikos — означає здатний розпізнавати [1, с.232-233]. За словниковим визначенням дієслово «розпізнати» означає довідатися, визначати щось (когось) за будь - якими ознаками. Не дивлячись на те, що роз­пізнань і діагностика вживають як слова - синоніми, в останній термін вкладають спе­


Цифічний зміст. Так, наприклад, російський енциклопедичний словник розкриває діагнос­тику як вчення про методи і принципи розпі­знання хвороб і постановки діагнозу [2,

С.453]. Цей же словник «розпізнання» в зага­льному значенні розглядає як встановлення належності якогось об’єкта до одного із за­здалегідь визначених класів на підставі зіста­влення ознак [3, с. ІЗОО]. Тлумачний словник сучасної української мови термін «діагности­ка» розкриває як розділ медицини, який ви­вчає ознаки хвороб, методи і принципи дослі­дження організму для встановлення діагнозу. Технічну діагностику цей же словник пропо­нує розуміти як загальну процедуру перевірки функціонування системи, зокрема, виконання процедур за допомогою пошуку несправнос­тей в обладнанні або в обчислювальній сис­темі в цілому, а діагностування розкриває в двох розуміннях: як визначення хвороби на підставі дослідження хворого, або ж оцінку придатності технічних засобів до експлуатації [4, с.302]. Отже, в медицині й технічних нау­ках предмет діагностики обмежується лише розпізнанням станів об’єктів.

Тривалий час поняття «діагностика» пов’я­зувалося лише з медициною і розглядалося як розділ клінічної медицини і як самостійне вчення про методи й принципи розпізнавання хвороб й постановки діагнозу. Між тим у фі­лософії діагностика завжди розглядалася як особливий вид пізнавальної діяльності люди­ни на основі застосування такої пізнавальної структури як розпізнавання [5]. Розвиток нау­ки та техніки, інтеграція наукових знань, ме­тодів і наукових понять призвели до того, що діагностика перш за все як філософське по­няття й як напрям дослідницької діяльності не лише отримала статус загально-методичного поняття, але й стала одним із провідних на­прямів досліджень в природничих та техніч­них науках з урахуванням специфіки кожної з них [6, с.154]. З’явилися й реалізуються по­няття діагностики технічної, ботанічної, зоо­логічної, психологічної тощо. Наприклад, психологічна діагностика широко використо­вується в судово-психологічній експертизі й містить методи розпізнання психологічних властивостей і станів людини: діагностика індивідуальних відмінностей, особистісного розвитку дітей і підлітків, інтелекту, розумо­вої відсталості та ін. Технічна діагностика широко використовується в судово-автотех - нічній експертизі. Все це дає змогу вважати, що даний термін втратив своє суто медичне або чисто технічне значення.

Для створення наукових основ криміналіс­тичної діагностики знадобилося здійснити аналіз і систематизацію значної кількості ти­пових ситуативних умов, що характеризува­лися як стани й властивості окремих об’єктів, а також цілісні кримінальні ситуації. Виявлені під час цього закономірності і лягли основу відповідних методик діагностичних дослі­джень. Такий теоретичний базис методу кри­міналістичної діагностики виходить з однієї із закономірностей матеріального процесу, його повторюваності, що в кінцевому висновку приводить до висновку про ситуативний ха­рактер виникнення, існування і зникнення до­казів. І як зазначають автори одного з підруч­ників криміналістики, повторюваність подій, дій забезпечує стабільне відображення, що дає змогу виявити дані, які є загальними для усіх аналогічних процесів, а також відомості про можливі відхилення і причину таких від­хилень [7, с. 106-107]. Подібних підходів до­тримується й вітчизняний криміналіст В. Г. Гончаренко, який зазначає, що криміналісти­чна діагностика базується на методологічно­му фундаменті криміналістики, який визначає принципову можливість пізнання будь-якого об’єкта, на підставі його відображення, відомо­стей про загальні закономірності виникнення доказової інформації як фрагмента відображе­ної дійсності, накопичених криміналістикою відомостей про властивості й ознаки дослі­джуваних нею об’єктів, методик дослідження об’єктів, які потрапляють в орбіту правового регулювання [8, с.41].

Сутність процесу криміналістичної діагно­стики полягає в тому, щоб на основі розпі­знання об’єкта, подібного до вже відомого, і виокремлення його з числа інших подібних, прийти до кінцевого визначення як об’єкта діагностики, його властивостей, станів, змін та зв’язків з навколишнім середовищем [9,

С.29]. В основі криміналістичної діагностики лежить загальнонауковий метод порівнянь, що полягає у зіставленні властивостей або ознак двох чи більше об’єктів, явищ, подій. Метод порівнянь використовують для того, щоб зіставити ситуацію, яку вивчають за ві - дображеньми з ситуацією типовою, відомою за закономірностями повторюваних подій. Сутністю криміналістичної діагностики є по­рівнянь за аналогією: за допомогою аналогії виводять умовивід, ступінь вірогідності якого залежить від кількості подібних ознак і від того, наскільки такі ознаки є суттєвими. Зміст висновку, що має діагностичний характер, залежить від обсягу і характеру інформації про досліджуване явище. Метод порівнянь за аналогією є одним з базових методів кри­міналістичної діагностики, завдяки якому діа­гностування виступає як процес звужень множини альтернативних рішень аж до вибо­ру найбільш вірогідного на стадії переходу в достовірне судження про певний факт. Вирі­шуючи діагностичні завдань у криміналіс­тиці, дослідник йде від вивчення окремого до більш загального і знову до окремого. Це - вивчень окремих слідів, ознак об’єкта, явищ, подій; оцінка сукупності слідів, зіставлення з типовою моделлю подібного роду слідів (ознак) по опису, наведеному в літературі, і знову звернення до окремого з метою харак­теристики події, яка відбулася; кінцевої його розшифровки, уточнень, конкретизації. Оче­видним при криміналістичній діагностиці є хід думок дослідника, що підпорядковується загальним законам пізнань - від чуттєво - конкретного спостереження до абстрактного мислення (оцінці ознак окремо і у сукупності, виборі варіантів, що відповідають картині ознак, яка спостерігається, оцінці результатів зіставлень досліджуваних ознак з найбільш ймовірною моделлю), і знову звернень до конкретного, до практики, до об’єкта дослі­джень, з тим, щоб дати достовірний висновок про об’єкт, подію, явище, що діагностується.

Дещо інша думка про криміналістичну діа­гностику була висловлена В. О. Снєтковим в статті «Діагностика при провадженні кримі­налістичних експертиз». На його думку, кри­міналістична діагностика (розпізнань) ви­вчає закономірності й засновані на них методи й засоби розпізнавання криміналісти­чних об’єктів з метою судового доказування, отримань судових доказів; діагностичний процес пізнання забезпечує цілеспрямоване дослідження невідомого явища різноманіт­ними засобами й методами, розпізнавань невідомого явища засноване на абстрактному знанні про загальне, необхідне, суттєве, міс­титься в розпізнаванні сутності конкретного явища за його ознаками шляхом віднесення його до певного класу; необхідно виокрем­лювати процесуальні та не процесуальні (оперативні) форми криміналістичної діагно­стики; в якості об’єктів діагностувань ви­ступають лише конкретні об’єкти, що харак­теризуються індивідуальним комплексом зв’язків з подією злочину. Об’єктами, за до­помогою яких відбувається процес діагносту­вань, є матеріальні об’єкти (зразки з колек­цій, знімки спектрів тощо) й різноманітні узагальнені відомості про них (сукупність ознак класу, роду, виду, підвиду), які надають­ся в атласах, таблицях, підручниках тощо). Ознаки, які слугують розкриттю природи об’єкта, є діагностичними. В об’єкті, який діа­гностують, їм відповідають класифікаційні ознаки певного класу, роду, виду, підвиду [10].

Н. П. Майліс у статті «Діагностика: система понять» пропонує визначень основних по­нять цієї галузі знань. Так, на її думку, пред­мет діагностики як галузі знань - це законо­мірності відображення властивостей, людей, предметів, явищ, які дають змогу визначити їх стан та характер змін, що внесені до них у процесі вчинення злочину. Об’єкт конкретної діагностики - це сукупність властивостей об’єкта (предмета, людини, явища) та його відображень, досліджень яких здійснюється з урахуванням механізму взаємодії й співвід­ношення різних зв’язків, що виникають в процесі події злочину. Система діагностики як галузі знань складається із загальних по­ложень теорії діагностики та низки автоном­них структур знань, що відносяться до пред­метних судових наук і таких, що знаходяться в певному відношенні один до одного і до те­орії судової експертизи. Не дивлячись на за­гальні теоретичні положення, кожна предме­тна судова наука розробляє свої специфічні діагностичні методи, методики досліджень й системи діагностичних ознак. У кожному класі, роді, виді експертиз є свої, специфічні типові діагностичні задачі. На основі аналізу сукупності таких загальних задач може бути розробленим криміналістичний експертний «діагностичний» тест й створені системи діа­гностичних властивостей, побудована ієрар­хічна структура ознак, що характеризує ці властивості, а у перспективі й загальна мате­матична модель діагностики. Загальна мето­дика діагностики становить собою загальні, розповсюджені на всі види діагностичні дослі­дження й всі різновиди діагностичних експер­тних завдань положення, на підставі котрих конструюють окремі експертні діагностичні методики [II].

Сьогодні криміналістична діагностика тра­ктується як пізнавальний процес, заснований на вивченні відображень механізму вчиненого злочину (матеріальних, ідеальних) для визна­чення змін и властивостей і станів об’єктів, встановлення причини цих змін і її зв’язків з подією злочину [12 с.162]. М. Г. Шурухнов відмічає, що криміналістична діагностика - це процес дослідження з метою виявлення якісних та кількісних характеристик об’єктів, що дозволяє встановити окремі обставини розслідуваної події. Діагностичні досліджен­ня проводять з метою встановлення певних властивостей та станів об’єктів, розшифру­вання динаміки події, з’ясування причин явищ тощо. Таке діагностування сприяє об­меженню території пошуку, кола осіб, що пі­дозрюються у скоєнні злочину, цілеспрямо­ваність пошуку, дозволяють конкретизувати напрями пошуку доказів тощо [13, с.43].

В. Я. Колдін та М. П. Яблоков визначають криміналістичну діагностику як науково - розроблену систему завдань та методів розпі­знавання й пояснення суті, властивостей, ста­нів й інших особливостей об’єктів, явищ, процесів, пов’язаних із злочинами, з метою їх розкриття, розслідування й попередження. При цьому вони застерігають, що не треба ототожнювати діагностичний напрям пізнан­ня у криміналістиці з доказуванням у кримі­нальній справі. На їх думку, доказування є перш за все практичною діяльністю, регламе­нтованою законом. Результати діагностики, як й інших криміналістичних досліджень, є лише різновидом отриманих фактичних да­них, необхідних для розумових процесів до­казування [14, с. 154-155].

Криміналістична діагностика зорієнтована на розпізнавання, розрізнення й визначення станів, подій, явищ. На думку Є. П. Іщенка та А. О. Топоркова, її необхідно розуміти як процес вирішення криміналістичної задачі з використанням з цією метою різноманітних методів. В поняття «діагностичні досліджен­ня» вони вводять: визначення властивостей і стану об’єкта; з’ясування обставин злочинної події, яка відбулася; встановлення причинно­го зв’язку між відомими фактами [15, с.49]. Отже, криміналістичну діагностику сьогодні визначають і як метод пізнання, і як процес пізнавальної діяльності. Ми схиляємося до тієї думки, що не можна у формуванні понят­тя криміналістичної діагностики зупинитися на обранні одного визначення і відкиданні іншого.

На нашу думку, найбільш повно і точно визначив сутність процесу криміналістичного діагностування С. В. Дубровін, який вважає, що це криміналістичний метод пізнання, який становить собою систему пізнавальних при­йомів, основою криміналістичного діагносту­вання є процес встановлення природи або стану об’єкта, що має певний зв’язок з подією злочину, який розслідується, в результаті по­рівняння з різними класифікаціями [16]. Він пропонує визначення понять «діагностичний період» та «діагностичне поле» за аналогією із збіжними поняттями, що використовуються в процесі криміналістичного ідентифікацій­ного дослідження. На його думку, діагности­чний період - це проміжок часу, протягом якого можливим є проведень діагностуван­ня, а діагностичне поле - це сукупність діаг­ностичних ознак на певній ділянці об’єкта.

Отже, криміналістична діагностика може бути визначена як окремий метод пізнань, який дозволяє отримати уяву про механізм злочинного діянь на основі його відобра­жень в об’єктах матеріального світу. Кримі­налістична діагностика встановлює фактичну обставину на основі самих матеріальних об’єктів, їх слідів, інших відображень фізич­них процесів шляхом дослідження властивос­тей і станів об’єкта, відображень об’єкта, ре­зультатів дій (подій), співвідношень (зв’яз­ків) фактів тощо. В якій би стадії, в якій би формі не здійснювалося б пізнань у кримі­нальному судочинстві, воно у всіх випадах пов’язане із вирішеньм розпізнавальних за­вдань. За частотністю застосувань і значимі­стю результатів метод криміналістичного розпізнання не має собі рівних за всієї доволі широкій системі спеціальних методів кримі­налістики. Перш за все, це стосується пізнан­ня в досудовому розслідуванні та судовому розгляді кримінальних проваджень. Все, з чим мають справу слідчі, прокурори, нероз­ривно пов’язане з вирішеньм значної кілько­сті завдань розпізнань. Криміналістичне розпізнання починається з перших кроків - з розпізнання події кримінального діяння та її кримінально-правових ознак, проходить крізь всі етапи кримінального проваджень й заве­ршується лише в момент прийьтгя судового рішень.

Важливу роль при діагностуванні відігра­ють побудова й перевірка гіпотез (версій). Без конструювання, перевірки, уточнення, прикі­нцевого прийьття гіпотези, аж до переходу від неї до вірогідного висновку, діагносту­вань є неможливим. Справедливо підкрес­лює Ю. Г. Корухов, що обґрунтованість гіпо­тези в діагностиці визначається тією галуззю наукового знань, яка виступає в даному ви­падку як базис конкретного досліджень. По­будова гіпотези завжди пов’язана з припу­щеннями щодо властивостей, фактів, зв’язків між явищами, причин змінення властивостей чи явищ. В діагностиці припущення може вважатися головним елементом гіпотези. Під час діагностувань воно повинно задовольь - ти ряду умов, головною з яких може вважати­ся та, що припущення повинно бути здатним пояснювати всі факти, які відносяться до дос­ліджуваного явища. Криміналістичні діагнос­тична гіпотеза не може бути визнана задові­льною, якщо вона побудована не на всіх встановлених фактах, а тільки на частині з них, залишаючи без пояснень інші. Цілесп­рямованість діагностувань забезпечується сконструйованою гіпотезою на підставі вияв­лення і дослідження ознак, до того ж, не дові­льно взятих, а суворо визначених ознак, які повинні перебувати в раціональному зв’язку з висунутим припущенням. Органічний зв’язок гіпотези та ознак відображає гносеологічну сутність діагностування [9, с.60].

Структуру процесу криміналістичної діаг­ностики в самому загальному вигляді можна представити так: визначень мети, попереднє вивчень об’єктів, аналіз діагностичних ознак, порівнянь за аналогією, оцінка та корегу­вань отриманих результатів, формулювань висновків. Якщо порівняти цей процес із про­цесом ідентифікації, то можна побачити пев­ну збіжність із процесом діагностики, але в цьому немає протиріччя, адже ідентифікація і діагностика мають багато спільного. Проте, збіжність стадій процесів ідентифікації та діа­гностики не позбавляє їх самостійності. Тут важливо звернути увагу на інше: метод порі­вняльного дослідження застосовують і в іден­тифікації (для встановлень індивідуального об’єкта), і в діагностиці (для встановлень конкретної ситуативної умови події). При ідентифікації ознаки об’єкта порівнюють з ознаками, що відобразилися в сліді, що дає змогу при їх збіжності вести можу про ото­тожнення унікального (одиничного) об’єкта. Метою діагностики є встановлень конкрет­них, але не обов’язково унікальних умов си­туації. В цьому випадку метод порівняння за­стосовують для того, щоб зіставити ситуацію, що вивчається за відображеннями, із ситуаці­єю типовою, відомою за закономірностями повторюваних подій.

Діагностичне завдання виникає, як і будь - яке інше завдання досудового розслідування чи судового розгляду матеріалів криміналь­ного судочинства в проблемній ситуації, що зумовлена дефіцитом або непевністю інфор­мації відносно сутності процесів, явищ, станів об’єкта, які вивчаються. Таке завдання фор­мулюється в результаті вивчення ситуації, що склалася, та аналізу наявних джерел інформа­ції з урахуванням кола обставин, що підляга­ють встановленню й доказуванню у конкрет­ному кримінальному провадженні. На відміну від ідентифікаційних завдань, що стосуються ототожнення одичного об’єкта шляхом виок­ремлення його з певної множини об’єктів, ді­агностичні завдання мають іншу спрямова­ність: встановлення походження певного або іншого явища чи процесу; визначення харак­теру зв’язків між предметами, процесами, явищами; встановлення механізму дій; визна­чення початкового стану предметів чи явищ, взаємодії частин механізму між собою або з навколишнім середовищем; визначення влас­тивостей виробу та способу його виготовлен­ня й інші завдання. Розв’язанню в межах кримінального провадження діагностичних завдань може передувати ідентифікація об’єк­та і навпаки, ідентифікація інколи залежить від результатів діагностики та нерозривно пов’язана з нею. Наприклад, під час дослі­дження вогнепальної зброї спочатку визна­чають її тип, вид, стан, придатність для стрі­льби, а потім здійснюють ідентифікацію за стріляними кулями чи гільзами, в разі вияв­лення невпізнаного трупа зазвичай спочатку проводять його ідентифікацію, а потім розв’я­зують діагностичні завдання, зокрема встано­влення причин і часу настання смерті, механі­зму завдання тілесних ушкоджень тощо.

Предметом криміналістичного діагностич­ного процесу є встановлювані або такі, що підлягають встановленню фактичні дані, що мають доказове значення. В самому загаль­ному вигляді це - природа та/або стан події злочину та будь-яких об’єктів, пов’язаних с подією злочину як матеріальних (людей, пре­дметів, речовин та ін.), так і нематеріальних (обставин, ситуацій, зв’язків і відносин, «по­ведінки» та змін) об’єктів та їх відображень об’єктивних та суб’єктивних [10, с.6]. На ду­мку В. О. Снєткова, особливим предметом криміналістичної діагностики є людина та її прояв, у тому числі характеристики її відно­син з іншими учасниками події злочину, зага­льно фізичні та окремі ознаки (статі, віку, ан­тропологічної належності, зовнішності, стану здоров’я тощо), психофізичні властивості (пам’яті, спостережливості тощо), здібності та навички (професійні, побутові, спортивні то­що), соціальні (освіта та ін.), спеціальні зло­чинні навички, форми, види, особливості дія­льності, поведінки та ін.

С. В. Дубровін пропонує визначення пред­мета криміналістичної діагностики з позицій загальної теорії криміналістики і вважає, що предметом криміналістичної діагностики є встановлення закономірностей виникнення, розпізнавання і оцінки криміналістичних (діа­гностичних) ознак об’єкта, що пов’язаний з подією злочину, який розслідується, з метою визначення (оцінки, характеристики) природи або стану об’єкта, а також закономірностей процесу криміналістичного діагностування, котрі розкривають характеристику його видів і взаємозв’язок з іншими напрямами (окре­мими теоріями) криміналістики з метою роз­криття й розслідування злочинів [16, с. З5]. Розглядаючи предмет криміналістичної діаг­ностики слід звернути увагу на те, що будь - яке з визначень криміналістичної діагностики так чи інакше пов’язане з вказівкою на факт злочину. На це вказується або в прямому ро­зумінні, або опосередковано, побічно, коли вважають, що предмет криміналістичного ді­агностичного дослідження - це фактичні дані, що встановлюються або підлягають встанов­ленню, інформація про факти, які мають су - дово-доказове значення. В якості предметів - матеріальних носіїв криміналістично значу­щої інформації як об’єктів криміналістичної діагностики можуть бути: речові докази, у тому числі предмети, знаряддя, засоби, що пов’язані з подією злочину й обставинами, які підлягають встановленню; сліди як різновид речових доказів, які являють собою відобра­жень ознак об’єктів, які їх залишили, та ме­ханізму їх утворень; речова обстановка міс­ця події в цілому, яка містить речові докази та сліди; матеріальні моделі речових доказів (слідів), їх копії тощо.

Криміналістична діагностика дає змогу ви­рішувати такі завдання: встановлення механі­зму окремих стадій (етапів) події злочину; встановлення просторової структури обста­новки місця події; встановлень причинно- наслідкових зв’язків при відображенні механі­зму злочину; визначень властивостей об’єк­тів, які діють при вчиненні злочину; встанов­лення механізму злочинної події в цілому; визначення відповідності дій суб’єкта спеціа­льним правилам (ПДР, ППБ тощо); встанов­лення кримінальних факторів, що входять до причин та умов вчинень злочину.

Таким чином, сутністю криміналістичної діагностики є визначень (пізнань) властиво­стей і станів об’єкта, встановлень змін, які в ньому відбулися, визначень причини цих змін та її зв’язку з подією злочину. Розроблен - ь криміналістичної діагностики покликане в теоретичному розумінні поповнити методоло­гію науки криміналістики як систему її світо­глядних принципів, теоретичних концепцій, категорій, поьть та методів. У практичному ж аспекті криміналістична діагностика повинна забезпечити розв’язань експертних завдань і аналіз слідчих ситуацій шляхом вивчень вла­стивостей і станів об’єктів та змін, що відбу­лися в них в результаті злочинних дій і вьв - лень на цій основі як механізму вчинень злочину в цілому, так і окремих його етапів.

ЛІТЕРАТУРА

І. Сучасний словник іншомовних слів: Близько 20 тисяч слів і словосполучень / ук­лали: О. І. Скопненко, Т. В. Цимбалюк. - К. : Вид-во «Довіра», 2006. - 789 с. (Словники України).

2. Российский энциклопедический словарь : в двух кн. Кн. 1. А-Н / глав. ред. А. М. Прохо­ров. - М., 2001.-1102 с.

3. Российский энциклопедический словарь: в двух кн. Кн. 2. Н-Я / глав. ред. А. М. Прохо­ров. - М., 2001.-1163 с.

4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад, і голов, ред. Бу­сел В. Т. - К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. - 1440 с.

5. Тарасов К. Е. Общая методологь про­цесса диагностики как специфического вида Познань: автореф. дисс. на соискание ученой степени докт. филос. наук / К. Е. Тарасов. - М., 1969.-28 с.

6. Криминалистика : учебник / отв. ред.

Н. П. Яблоков. - 3-є изд., перераб. и доп. - М. : Юристъ, 2005. - 781 с.

7. Аверьянова Т. В. Криминалистика: учебник для вузов / под. ред.. Р. С. Белкина. - 2-е изд., перераб. и доп. / Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Российская. - М. : Норма, 2006. - 992 с.

8. Криміналістика. Академічний курс : під­ручник / Т. В. Варфоломеева, В. Г. Гончарен­ко, В. I. Бояров, С. В. Гончаренко, В. О. По­пелюшко. - К. : Юрінком Інтер, 2011. - 504 с.

9. Корухов Ю. Г. Криминалистическая ди­агностика при расследовании преступлений : науч.-практ. пособие. - М. : НОРМА 1998.

10. Снетков В. А. Диагностика при произ­водстве криминалистических экспертиз / Снетков В. А. // Следственные действь (криминалистические и процессуальные ас­пекты). - Свердловск, 1989. - С. 42-53.

11. Майлис Н. П. Диагностика: система понятий / Майлис Н. П. // Новые разработки и дискуссионные проблемы теории и практики судебной экспертизы. - 1985. - Вып. 3. -

С. 1-6.

12. Волынский В. А. Криминалистическая техника: наука - техника - общество - чело­век /В. А. Волынский. - М. : ЮНИТИ - ДАНА 2000.-311 с.

13. Шурухнов Н. Г. Криминалистика учеб. пособие / Н. Г. Шурухнов. - М. Юристъ, 2006. - 639 с.


14. Криминалистика / отв. ред. Н. П. Ябло - ков. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : Юристъ, 2005.-781 с.

15. Ищенко Е. П. Криминалистика : учеб­ник / Е. П. Ищенко, А. А. Топорков ; под ред. Е. П. Ищенко. - М. : Юрид. фирма «КОН-

ТРАКТ» : ИНФРА-М, 2005. - 748 с.

16. Дубровин С. В. Основы теории крими­налистической диагностики : автореф. дисс. на соискание ученой степени докт. юрид. на­ук : спец. 12.00.09 / С. В. Дубровин. - М.,

2005. -51 с.



Полянсъка Г. С. Криміналістична діагностика (сутність та практичне значення) / Г. С. Полянська // Форум права. — 2013. — № 3. — С. 478—485 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ші/j-pdf/FPindex. htm_2013_3_80.pdf

Досліджуються питання криміналістичної діагностики, її предмету, значення у виявленні й розслідуванні злочинів. Показано, що сутністю криміналістичної діагностики є визначення (пізнання) властивостей і станів об’єкта, встановлення змін, які в ньому відбулися, визначення причини цих змін та її зв’язку з подією злочину.

Полянская Г. С. Криминалистическая диагностика (сущность и практическое значе­ние)

Исследуются вопросы криминалистической диагностики, ее предмета, значение в вы­явлении и расследовании преступлений. Показано, что сущностью криминалистиче­ской диагностики есть определение (познание) свойств и состояний объекта, установ­ление изменений, которые в нем состоялись, определение причины этих изменений и ее связи с событием преступления.

Polyanskaya G. S. Forensic Diagnosis (Essence and Practical)

Investigate questions of forensic diagnosis, its subject, the value in the detection and investi­gation of crimes. It is shown that the essence of forensic diagnosis is the definition of (knowledge) properties and states of an object, the establishment of the changes that took place in it, the determination of the causes of these changes and its relation to the crime event.