joomla
ФОРМИ (ВИДИ) КОНСТИТУЦІЙНО - ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Форум права

УДК 342.4

Ю. В. ТКАЧЕНКО, канд. юрид. наук, доц., Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Ключові слова: ко 11 с т 11 туї \ і і 111 о - прасо в а відпові­дальність, форми (види) конститлщійно - правової відповідальності, ознаки конститлщій- но-правовоївідповідальності, конституційне правопорушення (делікт), конститлщійно - правові санкції

Питаннями конституційно-правової від­повідальності займалися багато вчених як правознавців, так і політологів, філософів, соціологів. Не дивлячись на це, проблемати­ка й досі залишається актуальною та мало дослідженою. Серед вчених немає одностай­ності щодо природи та сутності самої кон­ституційно-правової відповідальності, її по­няття та ознак, підстав виникнення тощо. Це також стосується питань класифікації кон­ституційно-правової відповідальності на фо­рми, види.

Можна назвати таких основних дослідни­ків тематики конституційно-правової відпо­відальності: П. Е. Недбайло, М. В. Вітрук, М. А. Боброва, Т. Д. Зражевська, Д. Т. Шон, М. М. Колосова, Ю. М. Тодика, В. О. Лучин,

A. A. Червяцова, Д. А. Липінський, М. В. Баг­лай, Ю. Г. Барабаш, С. А. Авакян, І. М. Шапо - вал, Л. Р. Наливайко, В. В. Бойцова та ін. Ко­жен із цих вчених аналізував та розкривав окремі питання конституційно-правової від­повідальності, але комплексного досліджен­ня форм прояву конституційно-правової від­повідальності як окремого виду юридичної відповідальності ще ніким не проводилося. Тому метою статті є аналіз різних видів і форм прояву конституційно-правової відпо­відальності як окремого та провідного виду юридичної відповідальності. Новизною ро­боти відрізняються критерії класифікації та сама класифікація конституційно-правової відповідальності на різні форми (види).

Як відомо, конституційно-правова відпо­відальність - це самостійний вид юридичної відповідальності, сутність якої проявляється в необхідності зазнавати суб’єктом, що вчи­нив конституційно-правове правопорушення (делікт), несприятливих правових наслідків, безпосередньо передбачених конституцій­ним законодавством.

Характеристика форм (видів) конститу­ційно-правової відповідальності логічно пе­редбачає спочатку з’ясувань природи та сутності самої відповідальності. При визна­ченні природи та сутності конституційно- правової відповідальності ми виходимо з то­го, що вона є окремим видом юридичної від­повідальності. До такого висновку однозна­чно приводить аналіз її особливостей, характерних рис (ознак), оскільки саме вони виокремлюють її як самостійний вид юриди­чної відповідальності, причому як її провід­ний, основоположний вид.

Насамперед необхідно вказати на таку властивість конституційно-правової відпові­дальності, як те, що основною примусовою силою, що забезпечує реалізацію конститу­ційно-правової відповідальності є державна влада. Тобто, як вид юридичної відповідаль­ності вона передбачає застосування держав­ного примусу, як основного засобу її забез­печення. По-друге, наслідки, які відчуває на собі той чи інший суб’єкт конституційно - правової відповідальності, є саме правовими, тобто передбаченими нормами конституцій­ного права. Тобто, наслідки передбачені не корпоративними нормами, не нормами мо­ралі, релігії, політичними нормами тощо, а саме тільки правовими нормами.

По-третє, характерною рисою конститу­ційно-правової відповідальності як виду юридичної відповідальності є констатація того факту, що конституційно-правова від­повідальність може наступати лише при ная­вності існування відповідних підстав: норма­тивних (конституційно-правових) та


Фактичних. Конституційно-правовою підста­вою відповідальності завжди буде наявність відповідної конституційно-правової норми (декількох норм), які передбачають можли­вість, умови притягнення та санкції (міри) конституційно-правової відповідальності. Фактичною підставою відповідальності є вчинення відповідним суб’єктом конститу­ційного правопорушення (делікту).

По-четверте, конституційно-правовій від­повідальності зажди притаманний певний законодавчо встановлений процесуальний характер її здійснення. Тобто, конституцій­но-правова відповідальність завжди протікає у чітких процедурно-процесуальних рамках, які встановлені законодавством. Вона не може мати у випадку здійснення однакового правопорушення різну процедуру реалізації, як це властиве, наприклад, моральній або політичній відповідальності.

По п’яте, властивістю, що характеризує конституційно-правову відповідальність як юридичну, є те, що конституційно-правова відповідальність завжди має зовнішній хара­ктер, зовнішню форму реалізації. Тобто, реа­лізація конституційно-правової відповідаль­ності не може протікати, наприклад, у свідомості суб’єкта, що є можливим в сфері моралі або релігії, наприклад. Це, також яск­раво підкреслює її ретроспективний харак­тер.

По-шосте, настання наслідків для суб’єктів конституційно-правової відповіда­льності має на меті захист конституції, кон­ституційного ладу, основних прав і свобод людини та громадянина.

В залежності від місця, значення у полі - тико-правовому житті суспільства конститу­ційно-правова відповідальність проявляється у таких формах як: обов’язок учасника кон­ституційно-правових зв’язків; структурний елемент статусу суб’єкта суспільних відно­син; вид правової діяльності; захід держав­ного примусу (міра покарань); елемент ме­ханізму захисту конституції та конституційного ладу; конституційно - правовий інститут.

Одним із самих розповсюджених поглядів на юридичну відповідальність є розгляд її саме як обов’язку учасника правових зв’язків нести покарання за свою неправомірну пове­дінку, тобто, як обов’язку (необхідності) правопорушника зазнавати несприятливих наслідків особистого, майнового або органі­заційного характеру, вид і міра яких перед­бачені санкціями правових норм [1-4].

Досить поширеним є розгляд конститу­ційно-правової відповідальності як структу­рного елементу правового статусу суб’єктів правовідносин. Зокрема, це чітко просліджу - ється при аналізі конституційно-правового статусу Президента України, народного де­путата України, політичної партії [5] судді та ін.

Майже всі науковці, що займались ви­вченням питань конституційно-правової від­повідальності, особливо підкреслюють осно­вне її призначення - захист Конституції та конституційного ладу. Наприклад, М. В. Баг- лай ще окремо виділяє, що у демократичній правовій державі конституційно-правова ві­дповідальність постає не тільки елементом захисту основного закону суспільства та держави, але й реальною гарантією від кон­центрації влади й зловживання нею [6]. Важ­ко заперечувати таку форму прояву консти­туційно-правової відповідальності.

Конституційно-правова відповідальність може проявлятися у формі відповідної, пев - ною мірою окремої, правової діяльності, сутність якої є в обговоренні певного вчинку на відповідність конституційно-правовим нормам і застосуванні конкретної конститу­ційно-правової санкції. З цієї точки зору від­повідальність виступає як певний соціально - правовий процес у вигляді системно пов’язаних дій, актів, процедур, що містить в собі різні форми і вибір поведінки, є розділе­ним у часі і просторі на самостійні фази або стадії, які поступово змінюють одна одну [7- 11]. Діяльність по застосуванню конститу­ційно-правових санкцій має певні особливо­сті та власні аспекти прояву.

Розглядають конституційно-правову від­повідальність також в якості міри покарання, певного засобу державного примусу [12, 13]. Під таким кутом зору акцент ставиться саме на ті наслідки, які відчуває на собі правопо­рушник. Зокрема, підкреслюється, що пра­вопорушник позбавляється певних соціаль­них благ чи цінностей (політико-правових, матеріальних, духовних чи особистих), які йому належали до факту правопорушення, від імені держави на підставі Конституції та закону України з метою попередження пра­вопорушень в перспективі і відновлення (чи відшкодування) втрачених суб’єктивних прав.

Останнім видом конституційно-правової відповідальності, згідно вказаного вище кри­терію, є її існування у формі інституту кон­ституційного права. В цій якості вона постає сукупністю конституційно-правових норм, що визначають її підстави, порядок реаліза­ції та конституційно-правові санкції.

В залежності від характеру наслідків, які відчуває, зазнає суб’єкт відповідальності можна виділити такі основні форми прояву конституційно-правової відповідальності: 1) дострокове припинення повноважень органів публічної влади та їх посадових осіб; 2) поз­бавлень спеціального статусу; 3) достроко­ве розформування підлеглого органу або йо­го реформувань; 4) встановлення обмежень щодо реалізації окремих конституційних прав і свобод відповідними суб’єктами; 5) примус до виконання конституційних обов’язків; 6) негативна оцінка нормотворчої діяльності суб’єкта.

Перший вид конституційно-правової від­повідальності - дострокове припинення пов­новажень органів публічної влади та їх поса­дових осіб, передбачає такі основні конституційно-правові санкції: усунення Президента України з поста Верховною Ра­дою України в порядку імпічменту згідно зі ст. 111 Конституції України. Слід зауважити, що в цьому випадку підставою притягнення до конституційно-правової відповідальності є вчинень не власне конституційного делік­ту, а кримінального злочину: «державної зради чи іншого тяжкого злочину»; достро­кове припинення повноважень Верховної Ради України Президентом України. Ця сан­кція передбачена п.8 ч. І ст.106 Основного Закону України; прийняття Верховною Ра­дою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України згідно зі ст.87 Конституції України; звільнення Президентом України з посади Генерального Прокурора України - п.11 ч. І ст.106 Конституції України; достро­кове припинення повноважень народного депутата України (ст.81 Конституції Украї­ни); відставка Кабінету Міністрів України, яка передбачена ст.115 Основного Закону України; дострокове припинення повнова­жень виборчих комісій або членів виборчих комісій, що передбачено відповідними вибо­рчими законами; дострокове припинення по­вноважень органів і посадових осіб місцево­го самоврядування територіальною громадою - ст.75 Закону України «Про міс­цеве самоврядування в Україні» та ін.

Наступною формою конституційно - правової відповідальності є позбавлення спеціального статусу. Даний вид передбачає, наприклад, такі негативні наслідки для суб’єкта відповідальності: Конституція України в ч.5 ст.126 встановлює можливість звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив; втрата специфічного правового статусу особами, які балотуються на посаду Президента України та ін..

Дострокове розформування підлеглого органу або його реформування, як форма конституційно-правової відповідальності пе­редбачає, зокрема, такі конституційно - правові наслідки: Президент України утво­рює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем’єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади п.15 ч. І ст.106; Президент України створює для здійснення своїх повноважень консуль­тативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби і відповідно може їх розформовувати або реформувати на власний розсуд (п.28, ч. І ст.106 Конституції України) тощо.

Наступна форма конституційно-правової відповідальності, а саме, встановлення об­межень щодо реалізації окремих конститу­ційних прав і свобод відповідними суб’єктами конституційного права включає такі основні негативні заходи конституційно - правового впливу: заборона утворення і дія­льності об’єднань громадян - ст.37 Консти­туції України; відмова в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати; попередження та скасування реєстрації кандидата (кандидатів) в депутати; втрата громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України (ст. ст.19, 21 Закону України «Про громадянство України») тощо.

Щодо наступного виду конституційно - правової відповідальності - примус до вико­нання конституційних обов’язків, то можна вказати, що основним типовим прикладом санкцій цього виду є можливість парламенту України, у межах здійснень парламентсько­го контролю зобов’язувати вищих посадових осіб Кабінету Міністрів України належним чином реалізовувати свої повноваження. Об­ласна або районна ради також мають змогу примушувати голів державної адміністрації діяти належним чином, оскільки, по-перше, згідно зі ст.118 Конституції України місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтро­льні радам у частині повноважень, делегова­них їм відповідними районними або облас­ними радами. По-друге, місцеві ради можуть висловити недовіру керівнику державної ад­міністрації, що може потягнути за собою їх відставку.

Останньою формою конституційно - правової відповідальності є оцінка нормот - ворчої діяльності. Основні санкції цього ви­ду: визнань закону або іншого правового акту неконституційним Конституційним Су­дом України - ст. 150 Конституції України; Президент України скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Ав­тономної Республіки Крим - п.16 ч. І ст.106; рішень голів місцевих державних адмініст­рацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства Украї­ни, можуть бути відповідно до закону скасо­вані Президентом України, або головою міс­цевої державної адміністрації вищого рівня; відповідно до п.4 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядувань в Україні» рішень сільської, селищної, міської ради у п’ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний ро­згляд відповідної ради із обґрунтуванням за­уважень; згідно п.9 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рі­шення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до їх власної компетенції, можуть бути скасовані відповідною радою; п.10 вка­заної вище статті встановлює, що акти орга­нів та посадових осіб місцевого самовряду­вання з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку тощо.

В залежності від особливостей механізму (процедури, процесу) реалізації конститу­ційно-правову відповідальність можна умов­но розділити на такі види: відповідальність, що реалізується у судовому порядку (напри­клад, заборона діяльності об’єднання грома­дян, визнання закону України неконститу­ційним та ін.); конституційно-правова відповідальність у формі прийняття рішення компетентним органом, який не є органом судової влади (наприклад, відставка уряду в результаті прийняття парламентом України резолюції недовіри, розформування або ре­формувань органу державної влади в ре­зультаті прийняття такого рішення Президе­нтом України та ін.); конституційно-правова відповідальність у вигляді застосування форм безпосереднього народовладдя (напри­клад, відкликань депутата за умов імпера­тивності його мандата, висловлення недовіри главі держави або парламенту шляхом про­ведення референдуму та ін.).

Наступним питаньм, що потребує свого вирішення є те, що в юридичній літературі існують точки зору щодо існування в кон­ституційному праві окремих форм відповіда­льності: конституційної та конституційно- правової. Окремі науковці взагалі говорять, що це є не тільки різні види юридичної від­повідальності, але й навіть різні види соціа­льної відповідальності [14- 17].

Як ми вже визначились вище, конститу­ційно-правова відповідальність є окремим видом юридичної відповідальності, тому ло­гічно знімається питання про розуміння її як міжгалузевої або понадгалузевої, тобто як окремого виду соціальної відповідальності взагалі. Конституційне право - це окрема галузь українського законодавства, а не над - галузь, оскільки в іншому випадку воно втратить свою якість права, тому і конститу­ційно-правова відповідальність носить саме галузевий характер. Можна та необхідно ставити питання про розмежування таких понять, як «конституційні основи (засади) юридичної відповідальності» і власне «кон­ституційно-правова відповідальність», оскі­льки Конституція України закріплює основи юридичної відповідальності в цілому, які по­тім знаходять своє адекватне виражень, конкретизацію і розвиток в нормах галузево­го законодавства.

Щодо категорій «конституційна відпові­дальність» і «конституційно-правова відпо­відальність», то тут можна погодитись з ду­мкою, що їх можна не ототожнювати. Під конституційною відповідальністю необхідно розуміти відповідальність, яка передбачена тільки нормами Конституції, а під конститу­ційно-правовою відповідальністю ту відпо­відальність, що передбачена як конституцій­ними нормами, так і іншими нормами конституційного права. Але такий підхід не дає підстав на їх розмежування як окремих видів. Конституційна відповідальність ви­ступає органічною і основною частиною конституційно-правової відповідальності.

Досить поширеним у сучасній юридичній науці є поділ конституційно-правової відпо­відальності на такі види, як позитивна (перс­пективна) та негативна (ретроспективна).

«Позитивність» юридичної відповідаль­ності означає наявність цього виду відпові­дальності до протиправного вчинку, тобто, те, що юридична відповідальність існує не тільки щодо скоєних правопорушень, але й відносно дій у теперішньому та майбутньо­му, зумовлюючи правомірну поведінку суб’єктів правовідносин. Одним із перших ідею позитивної юридичної відповідальності висловив П. Є. Недбайло: «позитивна» відпо­відальність, на його думку, «складається з самостійної й ініціативної діяльності в рам­ках правових норм... Вона в усіх випадках включає в себе досягнень позитивної мети, це - відповідальність за успіх в роботі» [18, с. ЗЗ]. Але в такому значенні позитивна від­повідальність співпадає з поняттям правомі­рна діяльність і відбувається проста заміна понять, а не збагачення юридичної науки но­вою категорією.

Позитивність юридичної відповідальності розкривають і за посередністю таких катего­рій як «психічне ставлення особи (суб’єкта права) до покладених на неї обов’язків», «почуття відповідальності» [19-21]. Але ці визначення в більшій мірі відносяться до ка­тегорій моралі, релігії, в деякій мірі політи­ки, але не права. Це ж зазначає і Н. Малеїн, що прихильники позитивної юридичної від­повідальності виводять її поняття за межі права: свідомість, почуття, мораль - катего­рії не правові [22, с.134]. Такий підхід є над­то суб’єктивістським і поняття юридичної відповідальності в такому «позитивному» аспекті не піддається формалізації.

Визнаючи існування позитивної юридич­ної відповідальності, відразу необхідно ви­рішити проблему про момент її настання. Логіка розуміння юридичної відповідальнос­ті в позитивному аспекті приводить до ви­сновку, що юридична відповідальність вини­кає та існує до вчинення правопорушення. Таким чином, можна дійти до того, напри­клад, що особа, яка «не вчиняє злочину, вже несе кримінальну відповідальність» [23, с.43]. Основною ознакою юридичної відпо­відальності, яку виділяють всі дослідження цієї правової категорії, є застосування її ли­ше за здійснені правопорушення, а також зо­внішній характер юридичної відповідальнос­ті. Тобто, основний момент настання юридичної відповідальності як відповідного обов’язку (необхідності зазнавати несприят­ливих наслідків) суб’єкта завжди буде здійс­нення ним правопорушення.

Ретроспективна юридична відповідаль­ність завжди об’єктивована у нормах права і у передбаченому ними зазнавані негативних наслідків антигромадської, протиправної по­ведінки, а позитивна відповідальність - важ­ливий психологічний регулятор соціально корисної поведінки. Мова йде про почуття відповідальності, яке розуміється не в якості категорії права, а в якості категорії правосві­домості. Тобто, відповідальність у позитив­ному аспекті носить, суворо говорячи, зага­льно соціальний характер, вона більше пов’язана з мораллю, релігією, в деякій мірі з політикою, але в ній майже немає юридичної специфіки. Право базується на цих мораль­них основах позитивності, в першу чергу зо­рієнтоване на здійснення всіма суб’єктами суспільних відносин відповідальних, право­мірних вчинків, але юридичну практику бі­льше цікавить відповідальність, що пов’язана із законодавством, правосуддям, правопорушенням. Отже, робимо висновок, що юридичну відповідальність взагалі і кон­ституційно-правову як її провідний вид не­обхідно розуміти тільки у ретроспективному або негативному значенні. Позитивний хара­ктер можуть мати тільки інші види соціаль­ної відповідальності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Барабаш Ю. Г. Державно-правові кон­флікти в теорії та практиці конституційного права : монографія / Барабаш Ю. Г. - X. : Право, 2008. - 220 с.

2. Червяцова А. «Позитивний» аспект конституційної відповідальності: визначення змісту / Червяцова А. // Право України. -

2000. - № 12. - С. 93-97.

3. Загальна теорія держави та права / за ред. В. В. Копєйчикова. - К. : Юрінком, 1997.-320 с.

4. Теория государства и права : курс лек - ций / под ред. Н. П. Матузова и А. В. Маль - ко. - Саратов : СВШ МВД РФ, 1995. - 620 с.

5. Полевий В. І. Конституційна відповіда­льність політичних партій в Україні: авто - реф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / В. І. Полевий ; НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - К., 2004. - 20 с.

6. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации / Баглай М. В. - М. : Норма, 1998. - 800 с.

7. Мальцев Г. В. Конституция СССР и вопросы социальной ответственности / Мальцев Г. В. // Конституция общенародно­го государства: Вопросы теории / под общ. ред. Л. Ф. Ильичева и Д. А. Керимова. - М. : Юрид. лит., 1979. - С. 237-264.

8. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах / отв. ред. проф. М. Н. Марченко. - Изд. 2-е, перераб. и доп. - Том 3. - М. : ИКД «Зерцало-М», 2002.

640 с.

9. Лейст О. Э. Санкции в советском праве / Лейст О. Э. - М. : Госюриздат, 1962. - 238

10. Загальна теорія держави та права / за ред. В. В. Копєйчикова. - К. : Юрінком, 1997.-320 с.

11. Гусарев С. Д. Основи загальної теорії держави і права (терміни, визначення, еле­менти змісту) / Гусарев С. Д. Олійник А. Ю., Слісаренко О. Л. - К. : НАВСУ, 1998. - 237

12. Котюк В. О. Теорія права: Курс лек­цій : навчальний посібник для юрид. фак. ву­зів / Котюк В. О. - К. : Вентурі, 1996. - 208 с.

13. Кельман М. С. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, текстами) : підруч­ник / Кельман. М. С., Мурашин О. Г. - К. : Кондор, 2002. - 353 с.

14. Боброва М. А. Ответственность в сис­теме гарантий конституционных норм (госу - дарственно-правовые аспекты) / Боброва М.

А., Зражевская Т. Д. - Воронеж : Изд-во Во­ронежем ун-та, 1985. - 153 с.

15. Румянцев О. Г. Юридический энцик­лопедический словарь / Румянцев О. Г., До - донов В. Н. - М. : ИНФРА-М, 1997. - 384 с.

16. Лучин В. О. Теоретические пробле­мы реализации конституционных норм : ав - тореф. дисс. на соискание ученой степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.02 / В. О. Лу­чин. - М., 1993. - 48 с.

17. Шон Д. Т. Конституционная ответст­венность / Шон Д. Т. // Государство и право.

1995. -№ 7. - С. 35-43.

18. Недбайло П. Э. О юридических гаран­тиях применения норм // Правоведение. - 1971. -№ 3. - С. 30-37.

19. Кудрявцев В. Н. Дисциплина и ответ­ственность: пути укрепления / Кудрявцев В.

Н., Лазарев Б. М. // Советское государство и право. - 1981. -№ 6. - С. 67-70.

20. Строгович М. С. Сущность юридиче­ской ответственности / Строгович М. С. // Советское государство и право. - 1979. - №

5. - С. 71-75.

21. Астемиров 3. А. Понятие юридиче­ской ответственности / Астемиров 3. А. // Советское государство и право. - 1979. - №

6. - С. 55-63.

22. Малеин Н. С. Правонарушение: по­нятие, причины, ответственность / Малеин

Н. С. - М. : Юрид. лит., 1985. - 192 с.

23. Самощенко И. С. Ответственность по советскому законодательству / Самощенко И. С., Фарукшин М. X. - М. : Юрид. лит., 1974.-240 с.



Ткаченко Ю. В. Форми (види) конституційно-правової відповідальності / Ю. В. Тка­ченко// Форум права. — 2013. — № 2. — С. 549—555 [Електронний ресурс].

Визначається природа конституційно-правової відповідальності як провідного виду юридичної відповідальності. Аналізуються різні форми прояву конституційно - правової відповідальності.

Ткаченко Ю. В. Формы (виды) конституционно-правовой ответственности

Определяется природа конституционно-правовой ответственности как ведущего вида юридической ответственности. Анализируются различные формы проявления консти­туционно-правовой ответственности.

Tkachenko Y. V. Forms (Species) Constitutional Responsibility

Determine the nature of the constitutional responsibility as the leading type of legal respon­sibility. Different forms of constitutional liability analyzed.