joomla
ГАРАНТІЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Форум права

УДК 368.01

0.0. ЖУК, Харківський національний уні­верситет внутрішніх справ

Ключові слова: страхові послуги, гарантії, страхові організації

Страхова діяльність є одним із видів діяль­ності, спрямованої на забезпечення захисту майнових прав та інтересів фізичних та юри­дичних осіб. Належна реалізація цього виду діяльності неможлива без її гарантування. Тому в правових демократичних соціальних державах, до яких відноситься й Україна, існує такий правовий інститут як «гарантії діяльнос­ті страхових організацій». Саме зазначене й вказує на актуальність обраної тематики дос­лідження та окреслює завдання цієї статті.

Поняття правових гарантій в цілому та дія­льності страхових організацій зокрема неод­нократно було предметом дослідження в пра­цях таких учених, як JI. M. Баранової, O. A. Бе - ляневич, В. І. Борисової, JI. M. Горбач, І. В. Жи - лінкової, О. Б. Каун, 0.1. Костюкевич, O. A. Ля - тамбор, І. В. Спасібо-Фатєєвої, В. П. Унинець- Ходаківської, B. JI. Яроцького та інших. Од­нак, незважаючи на велику кількість дослі­джень у цій галузі, залишилася низка диску­сійних і невирішених питань. Зокрема, відсутня однозначна позиція щодо системати­зації гарантій діяльності страхових організа­цій і відповідно не визначений їх перелік у залежності від групової приналежності. Тому завданням цієї статті є визначення поняття гарантій, правових гарантій і відповідно на­дання авторської інтерпретації терміну «гара­нтії діяльності страхових організацій». Також метою роботи є виділення груп гарантій стра­хової діяльності й висвітлення змісту кожної із них.

Пропонуємо розпочати висвітлення про­блеми зі з’ясування етимологічного змісту тер­міну «гарантія». Так, гарантія (франц. garantie - забезпечення, запорука [1, с.544]) - це порука в чомусь, забезпечення чого-небудь; передба­чене законом чи певною угодою зобов’я­зання, за яким юридична чи фізична особа відповідає перед кредиторами в разі невико­нання боржником своїх зобов’язань; умови, що забезпечують успіх чого-небудь; законо­давчо закріплені засоби охорони прав і сво­бод громадян, способи їх реалізації, а також засоби охорони правопорядку, інтересів сус­пільства та держави [2, с.222].

В юридичній енциклопедичній літературі оперують терміном «гарантії правові», під якими розуміють передбачені законом спеці­альні засоби, способи, умови, які забезпечу­ють здійснення в повному обсязі та всебічну охорону прав і свобод людини. Держава, яка закріплює права та свободи особи в законо­давстві, бере на себе певні зобов’язання по створенню сприятливих умов для їх ефектив­ного забезпечення: надавати громадянам справжні можливості для практичної реаліза­ції ними своїх прав і свобод; охороняти права та свободи особи від можливих протиправних посягань; захищати права та свободи особи в разі їх незаконного порушення. Правові гара­нтії становлять соціально-політичне та юри­дичне явище, яке привертає до себе увагу щонайменше в трьох характерних аспектах: 1) пізнавальному, який дає змогу розглядати предметні теоретичні знання про об’єкт їх впливу, отримати практичні знання про соці­альну та правову політику держави; 2) ідео­логічному, який часто використовується по­літичною владою як засіб пропаганди демократичних ідей всередині країни та за її межами; 3) практичному, в якому правові га­рантії постають як юридичний інструмент і передумова задоволення соціальних і духов­них потреб [3, с. 124].

Тож поняття «гарантії» охоплює всю суку­пність об’єктивних і суб’єктивних чинників, спрямованих на практичну реалізацію прав і свобод, на усунення можливих перешкод їх повного або належного здійснення. У свою чергу юридичні за своїм змістом гарантії мо­жна поділити на дві основні групи: норматив­но-правові й організаційно-правові гарантії [З, с.124]. Ми також поділяємо зазначену по­


Зицію щодо поділу юридичних гарантій на дві групи. Тому схематично виклад гарантій дія­льності страхових організацій буде здійснено згідно із запропонованою систематизацією правових гарантій. А саме - спочатку автор висвітлить нормативно-правові гарантії стра­хової діяльності, а потім - організаційно - правові.

Нормативно-правові гарантії - це система норм, пов’язаних із створенням умов для реа­лізації прав і свобод особи [3, с.124]. Не ви­кликає сумніву, що основною нормативною гарантією діяльності страхових організацій виступає Конституція України, в якій, зокре­ма, закріплено основоположні права людини та громадянина, основні принципи форму­вання та діяльності органів державної влади [4]. Більш того, на основі та на виконання Конституції приймаються й інші нормативно - правові акти, що також виступають однією з гарантій діяльності страхових організацій.

Так, з метою визначення поняття та видів господарських товариств, у тому числі тих, що займаються наданням фінансових послуг із страхування, правил їх створення, діяльно­сті, а також права й обов’язки їх учасників та засновників, 19.09.1991 року було прийнято Закон України «Про господарські товарист­ва». Зокрема, у вищенаведеному нормативно - правовому акті встановлено, що господарсь­ким товариством є юридична особа, статут­ний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими то­вариствами визнаються підприємства, уста­нови, організації, створені на засадах угоди юридичними особами та громадянами шля­хом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. При цьому до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеже­ною відповідальністю, товариства з додатко­вою відповідальністю, повні товариства, ко­мандний товариства [5].

У зв’язку із тим, що діяльність страхових організацій належить до діяльності в сфері надання фінансових послуг, варто відмітити Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових по­слуг» від 12.07.2001 року, метою якого є створення правових основ для захисту інте­ресів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурен­тоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної держа­вної політики у фінансовому секторі України [6]. Більш того, так як діяльність із надання фінансових послуг із страхування підлягає лі­цензуванню, у контексті досліджуваного пи­тання варто виокремити Закон України «Про ліцензування певних видів господарської дія­льності» від 01.06.2000 року, який визначив види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, вста­новив державний контроль у сфері ліцензу­вання, відповідальність суб’єктів господарю­вання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування [7].

До того ж варто зазначити, що з метою врегулювання відносин в сфері страхування та створення ринку страхових послуг, поси­лення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб 7 березня 1996 року було прийнято Закон України «Про страхування». Так, з аналізу положень вищенаведеного нормативно-пра - вового акта можна дійти висновку, що стра­хові організації не відповідають за зобов’я­заннями держави, а держава - за зобов’я­заннями страхових організацій. Окремо слід звернути увагу на те, що держава гарантує дотримання та захист майнових та інших прав і законних інтересів страхових організацій, умов вільної конкуренції у здійсненні страхо­вої діяльності. Втручання в діяльність страхо­вих організацій з боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов’я­зане з повноваженнями органів, які здійсню­ють державний нагляд та контроль за діяльні­стю вищенаведених організацій [8].

Окремо в контексті досліджуваного питан­ня варто виокремити нормативно-правові га­рантії, що спрямовані на запобігання вчинення правопорушень в сфері страхової діяльності, а також встановлюють відповідальність за такі правопорушення. У цьому контексті слід погодитись з В. І. Козловим, який під час дос­лідження колективних політичних прав і сво­боди громадян України цілком слушно за­уважує, що особливе місце серед юридичних гарантій займає юридична відповідальність як вид та міра державного примусу, що застосо­вується за вчинення правопорушення та пов’язана із засудженням винної особи й на­кладенням на неї певних обмежень особисто­го, майнового чи організаційного характеру. Така відповідальність - це найбільш сувора, частіше за все штрафного характеру, реакція держави на факти порушення прав і свобод особи, посягання на них. Вказана реакція держави регламентується процесуальними нормами і має забезпечити реалізацію колек­тивних політичних прав і свобод громадян України [9, с.124].

Так, з метою визначення основних засад запобігання та протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відш­кодування завданої внаслідок вчинення кору - пційних правопорушень збитків, шкоди, по­новлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави 07.04.2011 року було прийнято Закон України «Про за­сади запобігання і протидії корупції» [10]. Окрім цього, варто виділити Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року та Кодекс України про адміністративні правопорушення 07.12.1984 року, що встановлюють криміна­льну та адміністративну відповідальність за порушення в сфері діяльності страхових ор­ганізацій. Так, наприклад, відповідно до ст.212-1 Кримінального кодексу України умисне ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загаль­нообов’язкове державне пенсійне страхуван­ня, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або особою, яка здійснює підприє­мницьку діяльність без створення юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зо­бов’язана його сплачувати, якщо таке діяння призвело до фактичного не надходження до фондів загальнообов’язкового державного со­ціального страхування коштів у значних роз­мірах, - карається штрафом від п’ятисот до тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обі­ймати певні посади чи займатися певною дія­льністю на строк до трьох років [11].

У свою чергу, як приклад адміністративної відповідальності в сфері діяльності страхових організацій можна привести ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої порушення порядку нара­хування єдиного внеску на загальнообов’яз­кове державне соціальне страхування, страхо­вих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою фор­мою звітності щодо єдиного внеску на зага­льнообов’язкове державне соціальне страху­вання, страхових внесків на загальнообов’яз­кове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що вико­ристовуються в Державному реєстрі загаль­нообов’язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» [12] і «Про загальнообов’язкове державне пенсійне стра­хування» [13], порушення встановленого по­рядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України, - тяг­нуть за собою накладення штрафу на посадо­вих осіб від двадцяти до тридцяти неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян [14].

Наступною групою гарантій діяльності страхових організацій виступають гарантії ор - ганізаційно-правового характеру, під якими слід розуміти врегульовану нормами права си­стематичну організаторську діяльність держа­ви та відповідних її органів, посадових осіб, громадських організацій в сфері правотвор - чості з метою створення сприятливих умов для реального користування громадянами своїми правами та свободами [3, с. 124]. Як зазначається, систему цих гарантій становить діяльність органів державної влади: Верхов­ної Ради України, Уповноваженого Верхов­ною Радою України з прав людини, Президе­нта України, Конституційного Суду України, органів правосуддя та інших правоохоронних органів, Кабінету Міністрів України, центра­льних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, політичних партій та громад­ських організацій [9, с. 123]. Разом із тим, ос­новним суб’єктом, діяльність якого направлена на впровадження та забезпечення організацій­но-правових гарантій діяльності страхових ор­ганізацій, виступає Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері рин­ків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпос - луг). Основні засади діяльності вищенаведено - го державного органу визначені в Положенні «Про національну комісію, що здійснює дер­жавне регулювання в сфері ринків фінансо­вих послуг», затвердженому Указом Прези­дента України від 23.11.2011 року. Зокрема, відповідно до вищенаведеного нормативно - правового акта Нацкомфінпослуг є держав­ним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України [15].

У контексті досліджуваного питання варто зазначити, що основними функціями вищена­веденого державного органу в сфері страхової діяльності є:

- ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

- видача ліцензій страховикам на здійс­нення страхової діяльності та проведення пе­ревірок їх відповідності виданій ліцензії;

- видача свідоцтв про включення страхо­вих та перестрахових брокерів до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів та проведення перевірки додержання ними законодавства про посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні і достовір­ності їх звітності;

- проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (пересграховика - ми) та страховими посередниками законодав­ства про страхову діяльність і достовірності їх звітності;

- розроблення нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції Упов­новаженого органу;

- узагальнення практики страхової діяль­ності і посередницької діяльності на страхо­вому ринку, розроблення і подання у встано­вленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у стра­хуванні та перестрахуванні;

- прийняття у межах своєї компетенції но - рмативно-правових актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

- проведення аналізу додержання законо­давства об’єднаннями страховиків і страхо­вих посередників;

- здійснення контролю за платоспроможні­стю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов’язань перед страхувальниками;

-забезпечення проведення дослідницько - методологічної роботи з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;

- встановлення правил формування, обліку і розміщення страхових резервів та показни­ків звітності;

- проведення і координація у визначеному законодавством порядку навчання, підготов­ки і перепідготовки кадрів та встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, які провадять діяльність на страховому ринку, організація нарад, семінарів, конференцій з питань стра­хової діяльності;

- участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду, організація виконання міжнародних договорів України з цих питань;

- здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуарних розра­хунків [8].

У цьому контексті слід зазначити, що в ра­зі порушення законів та інших нормативно - правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, у тому числі, пов’язаних із страхуванням, Нацкомфінпос - луг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Так, відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулю­вання ринків фінансових послуг» Нацкомфі- нпослуг може застосовувати такі заходи впливу:

-зобов’язати порушника вжити заходів для усунення порушення;

- вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;

- накладати штрафи в розмірах;

- тимчасово зупиняти або анулювати ліце­нзію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;

- відсторонювати керівництво від управ­ління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;

- затверджувати план відновлення фінан­сової стабільності фінансової установи;

- виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;

- установлювати для небанківських фінан­сових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окре­мих видів операцій;

- виносити рішення про заборону недер­жавним пенсійним фондам - суб’єктам друго­го рівня системи пенсійного забезпечення ук­ладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальноо­бов’язкового державного пенсійного страху­вання у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів за­коном та ліцензійними умовами [16].

Таким чином, гарантії діяльності страхо­вих організацій утворюють сукупність захо­дів нормативно-правового й організаційно - правового характеру, спрямованих на забез­печення діяльності уповноважених законо­давством суб’єктів у сфері надання послуг із страхування.

ЛІТЕРАТУРА

1. Юридична енциклопедія : В 6 т. / ред - кол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К. : Укр. енцикл., 1998. - . - Т. 1 : А - Г. - К. : Вид-во «Юридична думка», 2011. - 656 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та СЮ) / ук­лад. і голов, ред. В. Т. Бусел. - К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2009. - 1736 с.

3. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученка. - К. : Юрид. думка, 2007. - 992 с.

4. Конституція України : від 28.06.1996 р. // ВВР України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

5. Закон України «Про господарські това­риства» : від 19.09.1991 р., № 1576-ХІІ//ВВР України. - 1991. - № 49. - Ст. 682

6. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» : від 12.07.2001 р., № 2664-ІІІ // ВВР України. - 2002. - № 1. - Ст. 1.

7. Закон України «Про ліцензування пев­них видів господарської діяльності» : : від

01.06.2000 р., № 1775-ІП // ВВР України. -

2000. - № 36. - Ст. 299.

8. Закон України «Про страхування» : від 07.03.1996 р., № 85/96-ВР // ВВР України. - 1996.-№ 18.-Ст. 78.

9. Козлов В. І. Колективні політичні права і свободи громадян України: конституційно - правовий аналіз : дис. ... кандидата юрид. на­ук : 12.00.02 / Козлов Володимир Іванович. - X., 2008. - 223 с.

10. Закон України «Про засади запобіган­ня і протидії корупції» : від 07.04.2011 р., № 3206-VI // ВВР України. - 2011. - № 40. - Ст. 404.

11. Кримінальний кодекс України : від

05.04.2001 р., № 2341-ІІІ // ВВР України. -

2001. -№25-26. - Ст. 131.

12. Закон України «Про збір та облік єди­ного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» : від 08.07.2010 р., № 2464—VI // ВВР України. - 2011. - № 2-3. - Ст. 11.

13. Закон України «Про загальнообов’яз­кове державне пенсійне страхування» : від

09.07.2003 р., № 1058-ІV // ВВР України. - 2003. -№49-51. - Ст. 376.

14. Кодекс України про адміністративні правопорушення : від 07.12.1984 р. // ВВР УРСР.- 1984.-№51.-Ст. 1122.

15. Указ Президента України «Про Націо­нальну комісію, що здійснює державне регу­лювання у сфері ринків фінансових послуг» : від 23.11.2011 р., № 1070/2011 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 94. - Ст. 3419.

16. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» : від 12.07.2001 р., № 2664-ІІІ // ВВР України. - 2002. - № 1. - Ст. 1.



Жук О. О. Гарантії діяльності страхових організацій / О. О. Жук // Форум права. —

2014. — № 1. — С. 175-180 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j- pdf/FP_index. htm_2014_l_31.pdf

Розкривається зміст термінів «гарантії», «правові гарантії» та надається авторське ви­значення поняття «гарантії діяльності страхових організацій». Виділені групи гарантій страхової діяльності й висвітлений зміст кожної із них.

Жук А. А. Гарантии деятельности страховых организаций

Раскрывается содержание терминов «гарантии», «правовые гарантии» и дается автор­ское определение понятия «гарантии деятельности страховых организаций». Выделе­ны группы гарантий страховой деятельности и освещено содержание каждой из них.

Guk A. A. Warranties of insurance organizations ’ activity

The content of the terms «warranties», «legal warranties» are explained. The determination of concepts «warranties of insurance organizations’ activity» is formulated. Groups of warranties of insurance organizations’ activity are allocated and the content of each group is clarified.