joomla
АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ
Форум права

УДК 342.9

О. М. ЩУКІН, Міжнародний університет бізнесу і права

Ключові слова: адміністративна відповідаль­ність, державні закупівлі, юридична відповідаль­ність

Починаючи з 11.01.2005 р., до Кодексу України про адміністративні правопорушень [1], відповідно до Закону України «Про вне­сення змін до деяких законодавчих актів України» від 18.11.2004 р. № 2188-IV, було внесено зміни щодо встановлень адміністра­тивної відповідальності за порушення зако­нодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, що охопили різні сторони конкурсних процедур та значно розширили повноваження осіб контрольних установ. Розглядаючи адміністративну відпо­відальність у сфері державних закупівель як один із заходів адміністративного примусу та вид юридичної відповідальності, необхідно звернути увагу на її ознаки. Суспільна шкід­ливість адміністративних правопорушень у сфері державних закупівельне може бути в повному обсязі оцінена дослідженьм лише об’єктивних ознак їхнього складу, чим і ви­кликана актуальність проблематики статті.

Варто зазначити, що в українській та зару­біжній науковій літературі теоретичні й прак­тичні питання щодо адміністративної відпо­відальності стали предметом досліджень таких авторів, як, зокрема: В. Авер’янов, Е. Герасименко, І. Голосніченко, Л. Коваля,

В. Колпакова, А. Комзюка, В. Котюк, Д. Лук’я - нець, Т. Мацелик, С. Стеценко.

Вищевказані досліджень не дають повно­го уявлення про інститут адміністративної відповідальності, оскільки не досліджують її у комплексі з іншими заходами адміністрати­вного примусу. Залишається багато проблем­них, дискусійних, а також недосліджених пи­тань, які мають свої специфічні особливості та які, на жаль, не повністю були розкриті на­уковцями. Тому метою статті є досліджень адміністративних правопорушень у сфері державних закупівельне через об’єктивні ознаки їхнього складу.

Під адміністративною відповідальністю за порушень порядку державної закупівлі това­рів, робіт і послуг М. Довгань розуміє приму­сове, з додержаньм встановленої процедури, застосувань судом (суддею) до посадових осіб, які забезпечують державні закупівлі, пе­редбачених законодавством за вчинення ад­міністративних проступків цієї сфери адміні­стративних стягнень, які виконані такими особами [2, с. Ю].

Розглядаючи адміністративну відповідаль­ність у сфері державних закупівель як один із заходів адміністративного примусу та вид юридичної відповідальності, необхідно звер­нути увагу на її ознаки.

Одним із центральних елементів складу ад­міністративних правопорушень законодавства у сфері державних закупівель є об’єкт проти­правного посягань, саме об’єкт дає змогу ви­значати сутність цього проступку, встановити його суспільно небезпечні наслідки, спрьє правильній кваліфікації діяння, а також відо­кремленню його від суміжних посягань. Об’єктом правопорушень визнаються суспіль­ні відносини, на які здійснюються посягань.

Його точне визначень і закріплень в но­рмах закону (кодексу) дає змогу більш конк­ретно проводити як профілактичну роботу, так і правозастосовну діяльність відповідних державних органів.

При скоєнні адміністративного правопо­рушень у сфері державних закупівель, розрі - зьють загальний, родовий і безпосередній об’єкт проступку.

Під загальним об’єктом розуміють сукуп­ність суспільних відносин, що охороьється заходами адміністративної відповідальності.

Родовий об’єкт являє собою групу однотип­них суспільних відносин, врегульованих нор­мами однієї галузі права або правового інсти­туту. Залежно від родового об’єкту право­порушення, скоєні юридичними особами, можуть бути згруповані в одному норматив­ному акті, і тоді родовий об’єкт можна визна­чити за його назвою. Для адміністративної відповідальності юридичних осіб не є рідкіс­ною ситуація, коли в одній статті норматив­ного акту зібрана низка правопорушень, які об’єднані спільним родовим об’єктом. Відно­сно сфери державних закупівель родовим об’єктом адміністративних проступків у сфері державних закупівель виступають суспільні відносини, пов’язані із належним формуван­ням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів, стаття 16414КУпАП [1].

Видовим об’єктом виступають суспільні відносини, пов’язані із обігом державних фі­нансів - сукупності розподільно-перерозпо - дільних відносин, що виникають у процесі формувань і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання держа­вою покладених на неї функцій.

Під безпосереднім об’єктом адміністрати­вного проступку слід розуміти ті конкретні суспільні відносини, яким може завдати шко­ду посадова особа. Ці відносини перебувають під охороною закону і є складовою частиною, елементом окремого складу адміністративно­го правопорушень.

Законодавець чітко окреслив певне коло суспільних відносин, пов’язаних із протипра­вною поведінкою посадових осіб у суспільст­ві, яка призводить до адміністративної відпо­відальності за порушення у сфері державних закупівель, главою 12 КУпАП «Адміністра­тивні правопорушення в галузі торгівлі, гро­мадського харчувань, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності» вста­новлено адміністративну відповідальність ст.16414 за такі адміністративні правопору­шень, а саме, за здійснень закупівлі това­рів, робіт і послуг за державні кошти.

Ще одним елементом складу зазначених правопорушень є їх об’єктивна сторона, яка складається з ознак, які характеризують зов­нішній прояв, поведінку правопорушника. Основною ознакою об’єктивної сторони є ді­яння, яке виявляється в дії або бездіяльності. Оскільки всі вони є проступками з формаль­ним складом, тобто достатня обов’язкова ознака - саме факт вчинення протиправного діяння, то можемо зробити висновок, що ко­жне з перелічених діянь буде вважатися як адміністративне правопорушень відразу ж після його вчинень, незважаючи на те, чи настав протиправний результат від вчиненого того чи іншого правопорушення, чи ні, не шукаючи причинного зв’язку між діянням та цим результатом.

Висвітлюючи ознаки об’єктивної сторони проступків, передбачених ст.16414 КУпАП, М. Довгань зазначає, що єдиною ознакою об’єктивної сторони цих проступків виступає діяння, яке може проявлятися як у формі дії, так і бездіяльності. Шкідливі наслідки, з яки­ми пов’язується момент закінчень адмініст­ративних проступків у сфері державних заку­півель, законом як обов’язкова їх ознака (отже і причинний зв’язок між ними та протиправ­ним діянням) не передбачені. Тобто усі склади таких проступків є формальними. Кваліфіку­ючими ознаками цих проступків можуть ви­ступати час (наприклад, оприлюднень інфо­рмації щодо закупівлі, порушень строків надань необхідної інформації) та спосіб їх вчинень [2, с.12].

Об’єктивна сторона правопорушення у сфері державних закупівель полягає у:

1) незастосуванні визначених законом процедур закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти;

2) застосуванні процедур закупівлі з пору - шеньм законодавства про здійснень закупі­влі товарів, робіт і послуг за державні кошти:

А) оформленні тендерної документації з порушеньм законодавства про здійснень закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти;

Б) оцінці тендерних пропозицій не за кри­теріями та методикою оцінки для визначень найкращої тендерної пропозиції, що містить­ся у тендерній документації;

В) укладенні з учасником, що став перемо­жцем торгів, договору про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти за цінами і обсягами, які не відповідають вимогам тенде­рної документації;

3) не оприлюдненні інформації щодо заку­півлі товарів, робіт і послуг за державні кош­ти відповідно до вимог законодавства, недо­тримання умов захисту вітчизняного ринку;

4) неподанні в установленому порядку зві­ту про результати здійснень процедури за­купівлі товарів, робіт і послуг, відображень недостовірних відомостей у звіті про резуль­тати здійснення зазначеної процедури;

5) не проходжень навчання чи підвищен­ня кваліфікації з питань організації та здійс­нень процедур закупівель відповідно до ви­мог законодавства;

6) ненаданні інформації, документів та матеріалів у випадках, передбачених законо­давством [1].

Суспільна шкідливість адміністративних правопорушень у сфері державних закупіве­льне може бути в повному обсязі оцінена до - слідженьм лише об’єктивних ознак їхнього складу.

Одним із обов’язкових елементів складу кожного з перелічених вище адміністратив­них правопорушень є їх суб’єкт, тобто особа, яка здійснила проступок і до якої може бути застосоване адміністративне стягнення. Зага­льними ознаками суб’єкта аналізованих адмі­ністративних проступків і адміністративної відповідальності за них слугує те, що суб’єк­том обов’язково є фізична особа - людина, яка досягла 16-річного віку і котра є осудною на момент вчинення правопорушень, тобто розуміє (усвідомлює) протиправність своїх діянь і може керувати ними.

Що стосується сфери державних закупі­вель, вищезазначена стаття 16414 КУпАП пе­редбачає наявність спеціального суб’єкта з притаманними лише йому ознаками. Мова йдеться передусім про посадових осіб, які пі­длягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язані з недотриманням установлених правил у сфе­рі державних закупівель, забезпечити вико­нань яких входить до посадових обов’язків, а саме, члени комітету з конкурсних торгів за­мовника, члени органу оскаржень (Антимо - нопольного комітету України), посадові особи Уповноваженого органу (Мінекономрозвитку України), а також посадові особи органів Дер­жавної казначейської служби України [1].

Суб’єкта адміністративних правопорушень у сфері державних закупівель законодавець виділяє за ознаками посади, хоч і не дає ви­значень поьття «посадова особа».

Водночас, М. Довгань стверджує, що не всі з перелічених вище посадових осіб є суб’єктами адміністративної відповідальнос­ті, в тому числі, за проступки передбачені ці­єю статтею. Найчастіше суб’єктом проступку у сфері державних закупівель виступають члени комітету конкурсних торгів, якими є представники практично усіх структур публі­чної адміністрації, крім народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автоном­ної Республіки Крим та депутати місцевих рад. Оскільки до складу комітету з конкурс­них торгів входить не менше п’яти осіб, то при кваліфікації протиправних діянь зазначе­них осіб слід чітко розмежувати правопору­шень, що вчиьються комітетом з конкурс­них торгів як колегіальним органом, та проступки, за які відповідають лише деякі з його членів. Стосовно інших суб’єктів відпо­відальності, а саме, посадових осіб Мінеконо­мрозвитку України, Державної казначейської служби України, Антимонопольного комітету України автором зазначається, що вони суб’єктами адміністративних проступків, пе­редбачених ст.16414 КУпАП, не виступають, оскільки виконують, переважно, допоміжні та контрольно-наглядові функції [2, с. 13].

Останнім елементом складу розглянутих адміністративних правопорушень є їх суб’єк - тивна сторона, тобто вина - психічне став­лення суб’єкта до вчиненого ним правопору­шень і до шкідливих наслідків, які настали чи могли би настати. Вина є необхідною умо­вою відповідальності. При вчиненні адмініст­ративних проступків у сфері державних заку­півель вина проявляється як у формі умислу, так і у формі необережності. Якщо в діяннях особи вину не встановлено, а шкідливі нас­лідки стали результатом випадкових обставин - не має суб’єктивної сторони, не має адмініст­ративного проступку, не має адміністративної відповідальності. Діючи умисно, правопоруш­ник усвідомлює протиправний характер свого діяння, передбачає і бажає (прямий умисел) або свідомо допускає (непрямий умисел) на­стань шкідливих наслідків. Тобто, вина є необхідною умовою відповідальності, якщо в діяньх особи вину не встановлено, а шкідли­ві наслідки стали результатом випадкових об­ставин - не має суб’єктивної сторони, не має адміністративного проступку, немає адмініс­тративної відповідальності.

Отже, усі перераховані ознаки визначають у сукупності склад адміністративного право­порушень у сфері державних закупівель.

Характеризуючи адміністративну відповіда­льність за порушень порядку державної заку­півлі, М. Довгань визначає такі її особливості.

- по-перше, відповідальність передбачена лише нормами КУпАП (стаття 164);

- по-друге, відповідно до цього Кодексу вона застосовується лише до посадових осіб, які беруть участь у процедурах державних закупівель;

- по-третє, правом притягнень цих осіб до відповідальності за скоєні проступки наділе­ний виьтково суд;

- по-четверте, лише щодо адміністратив­них проступків у сфері державних закупівель встановлений спеціальний строк накладень адміністративного стягнень - протягом трьох місяців з дня вьвлень, але не пізніше двох років з дня його вчинень [2, С.10].

У сфері адміністративного права можна ви­ділити два неоднорідні типи відповідальності - негативну (або ретроспективну) і позитивну (або перспективну). Адміністративна відпові­дальність належить до першого типу, що зав­жди пов’язаний із вчиненьм особою проти­правного діянь і супроводжується для неї наслідками у вигляді певних санкцій [3, с.429].

Як зазначає А. Матіос [4, с.31], основними причинами адміністративних правопорушень виступають: чинники, які формують у пору­шника зневажливе або легковажне ставлення до встановлених правил, обов’язків, недисци­плінованість, егоїстичне протиставлення осо­бистих інтересів суспільним; обставини, які сприяють виникненню ситуацій, що поро­джують ту чи іншу неправомірну поведінку тощо.

Виділяють три підстави адміністративної відповідальності: нормативну (система норм, що регулюють її), фактичну (адміністратив­ний проступок) і процесуальну (акт компете­нтного органу про накладення адміністратив­ного стягнень) [5, с.44].

Фактичною підставою притягнення до ад­міністративної відповідальності є скоєнь винною особою адміністративного проступку у сфері державних закупівель.

Дослідивши ознаки адміністративного проступку у сфері державних закупівель, М. Довгань запропонував його поняття. Це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність особи, що посягає на встановлений порядок придбань публічною адміністрацією товарів, робіт і послуг за дер­жавні кошти за встановленою законом проце­дурою, що охороьється законодавством про адміністративну відповідальність [2, с.11].

За вчинень адміністративних правопору­шень у сфері державних закупівель чинний ко­декс передбачає вживань лише одного із захо­дів адміністративної відповідальності - штраф.

Слід зауважити, роль адміністративної ві­дповідальності в боротьбі з правопорушенням постійно зростає, як і кількість складів адмі­ністративних проступків. На момент прийн­яття КУпАП названо 172 проступки, за ско­єнь яких була встановлена адміністративна відповідальність, станом на 01.01.2004 р. його норми містили 312 складів адміністративних проступків, на 01.01.2011 р. - 375 складів ад­міністративних проступків [1].

Як відомо, інститут адміністративної від­повідальності в адміністративному праві країн Східної Європи існує давно, в тому числі в Україні. У 1984 році було прийнято кодифі­кований нормативно-правовий акт - Кодекс України про адміністративні правопорушень (далі КУпАП), який зі змінами та доповнен­нями діє і дотепер.

Особливістю законодавства України про адміністративну відповідальність у сфері державних закупівель полягає в тому, що во­но до цього часу є масивним, тобто не має єдиного законодавчого акта, який би містив усі склади правопорушень, передбачив усі види адміністративних стягнень, порядок їх накладань, а також порядок розгляду справ про адміністративні правопорушень, що і призводить до конкуренції норм та їх двозна­чного тлумачень. Адже чинний Кодекс України про адміністративні правопорушень цим вимогам не відповідає.

В. Авер’янов, Д. Лук’янець, Н. Хорощак зазначають, що на нинішньому етапі розвитку вітчизьної системи законодавства фактично є два тотожні типи адміністративної відпові­дальності: перший тип - це адміністративна відповідальність на засадах чинного КУпАП, другий - адміністративна відповідальність на засадах, відмінних від КУпАП (тобто тих, що не збігається з положеньми КУпАП) [6, с. 19].

Слід відзначити, що у сфері державних за­купівель поряд із Кодексом України про ад­міністративні правопорушень - основним законодавчим актом, що встановлює адмініс­тративну відповідальність, діють також інші закони прямої дії, що містять норми права, які регулюють ті чи інші питань адміністратив­ної відповідальності, зокрема Закон України «Про здійснення державних закупівель» [7].

Так, п.4 ст.39-11 Закону України «Про здійснень державних закупівель» передбачає застосувань Уповноваженим органом до операторів електронних майданчиків фінан­сових та адміністративних санкцій, а саме:

1) у разі одноразової необгрунтованої від­мови від проведень реєстрації осіб, які ба­жають стати замовниками або учасниками процедури електронного реверсивного аукці­ону, оператори електронних майданчиків сплачують штраф у розмірі 100 неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян;

2) у разі порушення регламенту електрон­ного майданчика оператори електронних майданчиків сплачують штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян. Санкція, передбачена в цьому пункті, за­стосовується окремо щодо кожного випадку порушення;

3) у разі одноразової необгрунтованої від­мови від організації та проведення електрон­ного реверсивного аукціону оператори елект­ронних майданчиків сплачують штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян;

4) у разі повторної необгрунтованої відмо­ви від організації та проведення електронного реверсивного аукціону оператори електрон­них майданчиків сплачують штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та підлягають виключенню з реєст­ру операторів електронних майданчиків. За­значені санкції застосовуються у безспірному порядку [7].

Нормативно-правові акти, що прийьті і діють у сфері державних закупівель передба­чають застосувань примусових заходів, ви­значені як «штрафні санкції», які за своїми ознаками є саме проявом фінансової відпові­дальності.

Проаналізувавши чинне законодавства, можна дійти висновку, що, крім адміністра­тивних стягнень за правопорушень у сфері державних закупівель, Законом України [7] надано право застосовувати штрафні санкції. Нормативно-правові акти, що прийьті і ді­ють у сфері державних закупівель, передба­чають застосувань примусових заходів, ви­значені як «штрафні санкції», котрі за своїми ознаками не відносяться ні до попереджува­льних, ні до припиняючих заходів, а є саме проявом фінансової відповідальності.

Фінансова відповідальність за правопору­шень у сфері державних закупівель, як і ад­міністративна відповідальність, має всі озна­ки адміністративного примусу, однак існує різниця між цими видами відповідальності, що полягає в мірах відповідальності, що за­стосовуються до порушників. Так, мірами адміністративної відповідальності є адмініст­ративні стягнень, а фінансово-правової від­повідальності - фінансові (штрафні) санкції.

Заходи адміністративної відповідальності, на думку Т. Мацелик [8, с.99] - є особливим видом заходів адміністративного примусу, які є реакцією на вчинений адміністративний про­ступок та містять у собі елементи покарань, що суттєво відрізьє їх від інших заходів.

Щодо правової природи фінансових санк­цій, то необхідно відмітити, що в юридичній літературі існують дві точки зору з цього приводу. Прихильники першої вважають, що фінансові санкції є засобами нового виду юридичної відповідальності, який ще не знайшов належного відображень в правовій науці, а саме: фінансової відповідальності [9, с.107]. Друга точка зору полягає в тому, що фінансові санкції є нічим іншим, як засобами адміністративної відповідальності. Ю. Коз - лов, Л. Попов, В. Колпаков, О. Кузьменко,

Н. Кізіма цю групу заходів адміністративного примусу іменують «заходами адміністратив­ної відповідальності» [10, с. 194-195].

Кожен із видів юридичної відповідальності має притаманні тільки йому ознаки, які голо­вним чином пов’язані з предметом і методом регулювання тих чи інших правовідносин. Тому при визначенні виду юридичної відпо­відальності необхідно насамперед з’ясувати, які правовідносини мають місце в конкретній ситуації. У разі застосувань фінансових сан­кцій виникають відносини публічно-право - вого характеру, оскільки однією зі сторін є відповідний контролюючий або наглядовий державний орган та інші контролюючі орга­ни, які від імені держави уповноважені засто­совувати певні заходи примусу. При цьому зазначені санкції накладаються в адміністра­тивному, а не судовому порядку, а суми стяг­нених штрафів спрямовуються до Державно­го бюджету України. Отже, відносини, що виникають у даному випадку, за своїм харак­тером є адміністративно-правовими. Тобто, можна дійти висновку про те, що за своїм змістом фінансові санкції є мірами відпові­дальності, яка має ознаки адміністративного примусу. Подібну точку зору підтримують такі вчені й практики, як В. Колпаков [11,

С.295-296], В. Кротюк, А. Іоффе, Д. Лук’янець, Д. Лилак [12, с.29-33].

Це дозволяє стверджувати, що фінансові санкції найближчі до адміністративних стяг­нень, оскільки їм притаманний публічний ха­рактер правовідносин, і є мірою відповідаль­ності у сфері державних закупівель. Однак, вони мають певні особливості, що не дозво­ляють їх ототожнювати з адміністративними стягненьми та виділити як окремі міри юри­дичної відповідальності у сфері державних закупівель.

Фінансові санкції у сфері державних заку­півель мають такі особливості:

- відповідальність передбачена лише п.4 ст.39-11 Закону України «Про здійснень державних закупівель»;

- зазначені санкції застосовуються у без - спірному порядку;

- відповідальність застосовується лише до операторів електронних майданчиків, які бе­руть участь у процедурі державних закупі­вель - електронний реверсивний аукціон;

- правом притягнення цих осіб до відпові­дальності за скоєні проступки наділений ви­нятково Уповноважений орган у сферідержа - вних закупівель - Мінекономрозвитку.

Так, процесуальною підставою застосувань фінансових санкцій у сфері державних закупі­вель є рішення Уповноваженого органу у сфері державних закупівель - Мінекономрозвитку про застосувань фінансових санкцій, у той час, як для адміністративних стягнень такою підставою є постанова по справі про адмініст­ративне правопорушень. Фінансові санкції застосовуються до юридичних осіб як держав­ної, так і інших форм власності, які включені до Реєстру операторів електронних майданчиків.

Отже, як бачимо з вищенаведеного, заходи адміністративної відповідальності є найбільш дієвими заходами адміністративного примусу у сфері державних закупівель.

Зважаючи на викладене та узагальнивши погляди науковців на розумінь сутності адмі­ністративної відповідальності, можна дати на­ступне визначень адміністративної відповіда­льності за правопорушень у сфері державних закупівель «адміністративна відповідальність за правопорушень у сфері державних закупі­вель - це різновид юридичної відповідальнос­ті, що є специфічною формою реагувань держави в особі уповноважених, компетент­них органів на адміністративні правопорушен - ь, і полягає в застосуванні до правопорушни­ків особливих санкцій - адміністративних стягнень, які тягнуть за собою обтяжливі нас­лідки матеріального характеру на засадах чин­ного КУпАП та окремих мір юридичної від­повідальності у сфері державних закупівель».

Звідси, існувань штрафних санкцій, викли­кає певні незручності, що полягають у наявнос­ті великої кількості нормативно-правових актів, якими регулюються підстави та порядок засто­сувань цих санкцій, що, на нашу думку, необ­хідно врегулювати шляхом зведень цих норм в єдиному нормативному акті, та встановити єдиний порядок їх застосувань.

Вбачається доцільним закріпити в Кодексі України про адміністративні правопорушень всі склади адміністративних правопорушень, що вчиняються у сфері державних закупівель, а також чітко закріпити положень, відповід­но до яких питань адміністративної відпові­дальності регулювалися би КУпАП.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кодекс України про адміністративні пра­вопорушення : від 07.12.1984 р., № 8073-Х //

ВВР Української PCP. - 1984. - Додаток №51,- Ст. 1122.

2. Довгань М. Ю. Адміністративна відпові­дальність за порушень порядку державної закупівлі товарів, робіт і послуг : автореф. дис. на здобуття наук, ступеь канд. юрид. наук :

12.0. 07 / М. Ю. Довгань. - K., 2013. - 22 с.

3. Авер’янов В. Б. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / ред. кол.: В. Б. Авер’янов (голова). - К. Юрид. думка, 2004- . - Т. 1. Загальна частина. -

2004.- 584 с.

4. Матіос А. Попереджень правопору­шень у сфері державного управління / А. Ма­тіос // Юридична Україна. - 2006. - № 4. -

С. 30-33.

5. Ківалов С. В. Адміністративне право України : навч.-метод. посіб. / Ківалов С. В., Біла Л. Р. - Вид. 2-ге, перероб. і доповн. - Одеса : Юрид. літ., 2002. - 312 с.

6. Авер’янов В. Б. Актуальні питання пра­вового регулювання адміністративної відпо­відальності / В. Б. Авер’янов, Д. М. Лук’я - нець, Н. В. Хорощак. // Часопис Київськ. ун­ту права. - 2003. - № 1. - С. 19 - 23.

7. Закон України «Про здійснення держав­них закупівель» : від 01.06.2010 p., № 2289-

VI // ВВР України. - 2010. - № 33. - Ст. 471.

8. Мацелик Т. О. Адміністративний при­мус в діяльності органів державної податко­вої служби України: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Мацелик Тетяна Олександрі­вна. - Ірпінь, 2005. - 185 с.

9. Будько 3. М. Фінансово-правова відпо­відальність за вчинень податкових правопо­рушень: дис. ... кандидата юрид. наук :

12.0. 07 / Будько Захар Миколайович. - Ір­пінь, 2005. - 258 с.

10. Административное право : учебник / под ред. Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова. - М. : Юристъ, 1999. - 728 с.

11. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков. - Київ : Юрінком Інтер, 1999. - 736 с.

12. Кротюк В. Фінансові санкції та адміні­стративна відповідальність: проблеми спів-


Відношення / В. Кротюк, А. Іоффе, Д. Лук’я - нець// Право України. -2000. -№ 5. - С. 29-33.

Щукін О. М. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері держав­них закупівель / О. М. Щукін // Форум права. — 2014. — № 2. — С. 484—491 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j-pdf/FP_index. htm_2014_2_84.pdf

Проаналізовано основні підходи до адміністративної відповідальності у сфері держав­них закупівель за її специфічними ознаками. Визначено специфічні ознаки, які відріз­няють її від інших видів юридичної відповідальності.

Щукин О. М. Административная ответственность за правонарушения в сфере госу­дарственных закупок

Проанализированы основные подходы к административной ответственности в сфере государственных закупок за ее специфическими признаками. Определенно специфи­ческие признаки, которые отличают ее от других видов юридической ответственности.

Shukin О. М. Administrative Responsibility for Offenses in the Field of Public Procurement

The main approaches to administrative responsibility in the sphere of government procurements behind its specific signs are analyzed. It was definitely specific signs which distinguish it from other types of legal responsibility.


2 Superintendent, Government Printing, Calcutta, 1908, 15+81A p. [7, c.101].


[1] У ході аналізу використаної літератури ми вжи­вали термінологію чинного кримінального процесуа­льного законодавства.

[2] Закон збереження енергії (англ. - energy consen’ation law) - закон, який стверджує, що повна енергія в ізольованих системах не змінюється з часом. Проте, енергія може перетворюватися з одного виду в інший.

[3] Принцип суверенної рівності, який втілено в Ста­туті ООН є основою міжнародних відносин між дер­жавами (див. ст. ст.2(1) і 2(2) із Статуту ООН).

[4] Конституція СІНА, стаття І, § 10: Гарантії феде­ралізму в цій галузі є політичним, а не юридичним. Кожен штат посилає двох сенаторів у Сенат СІЛА, орган, який дає «рекомендацію і згоду» на запропоно­вані договори, і кожен штат посилає делегацію в Па­лату представників, яка відіграє важливу роль при прийнятті і законодавства необхідного для того, щоб виконувати договірні зобов’язання.

[5] Committee to investigate the complaints of the clerk in the Govermnent of India Secretariats and in the certain other Offices of Imperial Departments, in regard to insuf­ficiency of Pay and Prospects, 1908. - Report.

[6] Шрирам Махешвари для пояснения термина «клерк» сделал специальное пояснение, что в рас­сматриваемый период персонал клерков в секретариа­те был разделен на первый и второй разряды. Слово «клерк» не прибавлялось после одного из этих разря­дов [6, с.55].

Відальність за умисне знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу (ст.245 КК), а також терито­рій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно - заповідного фонду (ст.252 КК). Але у вказаних випад­ках предметами злочинів виступають не різновиди майна, а природні ресурси. З огляду на це, відповідні злочини не були включені нами ні до першої, ні до другої з вказаних груп.

[8] Враховуючи функціональне призначення таких об’єктів, є підстави об’єднати їх в єдину групу під на­звою «об’єкти життєзабезпечення».

До речі, до недавнього часу навіть на законодавчо­му рівні визнавалась спорідненість указаних вище об’єктів, які називалися саме «об’єктами життєзабезпе­чення». Зокрема, у Переліку об’єктів і споруд, за якими документація закладається до страхового фонду доку­ментації України, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та ЖКГ України і Міністерс­тва України з питань надзвичайних ситуацій та у спра­вах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.04.2006 р. (наказ втратив чинність 25.06.2012 р.) до об’єктів та споруд життєзабезпечення відносилися чотири групи об’єктів: 1) магістральні трубопроводи, комунікації та лінії електропередач; 2) місцеві трубопроводи та комунікації; 3) електроста­нції, теплоцентралі та споруди, пов’язані з цими об’єктами, у т. ч. зрошувальні канали; 4) магістральні телекомунікаційні лінії зв’язку.

[9] Виняток становить злочин, передбачений ст.277 КК, предмет якого не має підстав відносити до об’єктів життєзабезпечення, що свідчить про недоцільність аналізу вказаної заборони у рамках написання цієї статті.

[10] У кримінальному законодавстві, чинному на мо­мент проведення дослідження О. П. Дячкіна, норма, якою би передбачалась кримінальна відповідальність за умисне знищення або пошкодження об’єктів ЖКГ, була відсутня.

[11] 13.01.2011 р. Верховною Радою України був при­йнятий Закон № 2924-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відпові­дальності за окремі правопорушення в ЖКГ» (далі - Закон № 2924-VI), яким, серед іншого, передбачалося доповнення КК ст.270-1, в якій встановлювалася кри­мінальна відповідальність за умисне знищення або по­шкодження об’єктів ЖКГ.

[12] Більш детально питання щодо місцерозташування вказаної заборони у системі Особливої частини КК було проаналізовано одним із авторів цієї статті в рам­ках окремого дослідження (Незнайко С. В. Щодо пра­вильності місцезнаходження заборони, передбаченої статтею 270-1, у системі Особливої частини КК Украї­ни / С. В. Незнайко // Вісник Луганськ, держ. ун-ту внутр. справ імені Е. О. Дідоренка. - 2014. - № 1. - С. 198-205).

Тут лише зазначимо, що вказане питання викликало жваві дискусії ще під час обговорення відповідного законопроекту. Так, у первинній редакції Закону № 2924-VI, в якій йшлося про встановлення криміна­льної відповідальності за умисне пошкодження

[13] Поруч з цим ще раз наголосимо на необхідності пе­ренесення аналізованої норми до іншого, ніж XVI, роз­ділу КК, оскільки, навіть за умови внесення до ст.360 КК змін, які пропонують Д. С. Азаров та A. A. Музика [10, с. 106-107], основний безпосередній об’єкт цього злочи­ну не можна бути вважати частиною родового об’єкту злочинів, зосереджених у розділі XV КК.

[14] Кримінальному законодавству Республіки Поль­ща, ФРН та Королівства Швеції невідома відповідаль­ність за знищення чи пошкодження трубопроводів.