joomla
ЩОДО СУТНОСТІ ТА ЗНАЧЕННЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ У ВІДНОСИНАХ З ОРГАНІЗАЦІЇ І УПРАВЛІННЯ ПРАЦЕЮ
Форум права

УДК349.2: 331.103

О. А. ХИМЕНКО, канд. юрид. наук, Черні­гівський національний технологічний універси­тет

Ключові слова: нормування праці, управління працею, сутність нормування праці, захист пра­цівника, організація праці

Сучасний підхід до управління працею ґрунтується на дотриманні принципу взаємо­вигідної співпраці роботодавця та найманого працівника. Кожен із них значну частину сво­го життя займається суспільно корисною працею, і її організація повинна відповідати загальноприйнятим уявленням про життєві цінності людини. Отже, роботодавцеві у своїх же інтересах треба так організувати працю найманого працівника й керувати ним, щоб тому, по-перше, було зручно працювати (тоб­то належним чином виконувати покладені на нього обов’язки) і, по-друге, не були би чужі інтереси колективу й суспільства. Однак у межах трудових (посадових) обов’язків пра­цівника встановлень йому конкретного до­ручення роботодавцем чи керівником є нор­мою праці.

Нормування праці є важливою складовою підвищення організації праці, зростань її продуктивності ефективності виробництва, посилень соціальної захищеності працівни­ків, забезпечення оптимального співвідно­шень між мірою праці та її оплатою, більш ефективного використання робочого часу за рахунок скорочення його непродуктивних витрат, розвитку та поширень національної нормативної бази у сфері праці тощо.

Слід звернути увагу на те, що в КЗпП України бракує належного закріплень самої дефініції поьття «нормувань праці», хоча в будь-якій науці перш за все наголошується на необхідності саме законодавчого закріплень основних термінів. У ст.85 КЗпП України на­дається лише перелік його видів, а саме: «но­рми праці - норми виробітку, часу, обслуго­вування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівь техніки, технології, організації виробництва і праці».

Для розуміння сутності відносин з органі­зації та управлінь працею необхідно дослі­дити питань про її нормування як складову управлінських відносин, які виникають між роботодавцем і працівником, визначити по­няття та значення нормування в управлінсь­ких відносинах.

До проблем нормувань праці, її ефектив­ності та впровадження зверталося багато вче­них, а саме: В. В. Вітвицький, М. М. Караман, П. М. Майданевич, М. Г. Александров, Б. К. Бе - гічев, ЛЯ. Гінцбург, С. О. Іванов, М. П. Карпу - шин, Р. З. Лівшиць, А. Р. Мацюк, Ю. П. Орловсь­кий, О. І. Процевський, О. С. Пашков, П. Д. Пи- липенко, В. І. Прокопенко, Г. І. Чанишева та ін. Проте, аналіз наукових досліджень у цій сфері свідчить, що проблеми відносин, пов’я­заних із трудовими, залишаються до кінця не вирішеними, що за умов реформування тру­дового законодавства вони набирають все бі­льшої актуальності.

Глава 6 КЗпП України присвячена саме нормуванню праці. Норми праці - це норми виробітку, часу, обслуговувань, чисельності - встановлюються для працівників згідно з до­сягнутим рівнем техніки, технологій, органі­зації виробництва і праці. В умовах колектив­них форм організації та оплати праці можуть застосовуватися також укрупнені і комплексні норми. Норми праці підлягають обов’язковій заміні новими в міру проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впроваджень нової техніки, технології та організаційно - технічних заходів, які забезпечують зростань продуктивності праці. Досягнення високого рівня виробітку продукції окремим працівни­ком, бригадою за рахунок застосувань з вла­сної ініціативи нових прийомів праці і пере­дового досвіду, вдосконалення своїми силами


Робочих місць не є підставою для перегляду норм. Отже, нормування праці є однією з форм організаційно-управлінських відносин у сфері праці, де важливими складниками ви­ступають атестація і раціоналізація, застосу­вання нових технологій та інновацій у вироб­ництві та ін. [1, с. 13].

У теорії трудового права сформувалися рі­зні погляди на співвідношень понять «управлінь організацією праці» та «норму­вань праці». Окремі автори або змішують управління організацією з нормуваньм пра­ці, (тобто ціле і його частину), або одночасно вживають відразу два - «управлінь організа­цією праці» та «управління організацією нор­мування праці». Деякі фахівці управління ор­ганізації праці та управління організації нормування праці на підприємстві вважають окремими спеціальними функціями. До пред­мета трудового права входять відносини з ор­ганізації праці та управління працею, які зав­жди безпосередньо супроводжують трудові відносини. На цьому сходяться майже всі на­уковці у галузі трудового права.

Мета організаційно-управлінських право­відносин - це вироблення і прийняття актів (рішень) з удосконалень організації праці, нормативного встановлень й застосування діючих її умов. Норми праці відіграють важ­ливу роль в управлінні як виробничими, так і соціальними процесами. Серед цих норм:

- норми праці як основа планово-організа - ційних розрахунків. Реальність планових строків виготовлень продукції визначається достовірністю тривалості виробничих циклів, які розраховуються, виходячи з норм часу. Для планових розрахунків на підприємствах використовуються норми часу, виробітку, об­слуговування, чисельності, керованості. На їх основі закріплюються планові обсяги вироб­ництва цехів і дільниць, розраховується зава­нтажень устаткувань, чисельність праців­ників, собівартість продукції;

- норми як основа стимулювання зростан­ня продуктивності праці та ефективності ви­робництва. Роль норм праці в стимулюванні ефективності виробничої діяльності визнача­ється тим, що необхідні витрати праці повин­ні встановлюватися на підставі вибору більш ефективних варіантів технологічного і трудо­вого процесів;

- норми як основа організації заробітної плати. Ця їх функція зумовлена тим, що в ра­ціонально організованому виробництві рівень заробітної плати визначається щодо норм умов, складності, витрат і результатів праці [2, с.212].

В управлінських відносинах реалізується правовий статус трудових колективів як суб’єктів трудового права, а також профспілок та роботодавців. Виступаючи у двох суб’єк­тних різновидах: роботодавець - трудовий ко­лектив, роботодавець - профком організації, організаційно-управлінські правовідносини виражають дію виробничої демократії - без­посередньої або опосередкованої. Вони вира­жають пріоритет управлінських повноважень роботодавця (власника майна підприємства, підприємця). Нормування праці є складовою частиною її організації: норми виходять з аналізу поділу і кооперації праці, організації робочих місць та їх обслуговування, прийо­мів, методів і умов праці. При зміні цих еле­ментів норми праці також змінюються. Нор­мування праці має здійснюватися на основі аналізу стану організації праці. Таким чином, управління організацією праці включає в себе управління організацією нормувань праці.

При організації та управлінні працею пра­цівника мають бути створені умови для вико­нань кожним працівником своїх конкретних трудових обов’язків [3, с.64]. А це неможливо здійснити без механізму нормувань праці, яке в сучасних умовах необхідно розглядати як складову управлінь працею, яке будується на дотриманні принципу взаємовигідної співпра­ці роботодавця та найманого працівника. Нор­мувань праці завжди було в центрі уваги ке­рівників і фахівців підприємств. У ньому вбачали основні підвалини організації праці та заробітної плати, планувань праці на підпри­ємствах, елемент регулювань заробітної плати.

Разом із тим, централізовані рішень щодо вдосконалень нормувань праці не завжди приводили до практичних результатів. Остан­нім часом питань нормувань праці підміню­валися глобальними проблемами економічно­го розвитку [4, с.10]. Безумовно, нормувань праці строго регламентує всі наявні техноло­гічні та організаційні зв’язки на підприємстві, є підґрунтям розрахунку тривалості виробни­чого циклу, встановлює початок і завершень трудових операцій, що в кінцевому підсумку не дозволяє порушувати права працівників, а дає змогу зберігати їх працездатність, запобі­гати зайвій експлуатації тощо.

Створення сприятливих умов праці на під­ставі чинного законодавства та науково об­ґрунтованих норм, оптимальне застосування графіків змінності та чергувань, встановлен­ня раціональних періодів роботи і відпочинку забезпечують високу працездатність людини та продуктивність праці. Усі названі й багато інших трудових чинників створюють надійну основу не тільки раціональної організації пра­ці, але й ефективної організації виробництва.

Організація і нормувань праці в сучасно­му виробництві мають найвагоміше економі­чне значення. Як підкреслює В. Дж. Стівен - сон, на американських підприємствах норми часу служать життєво важливим показником для планувань трудових ресурсів, оцінки за­трат праці, складань графіків роботи і ство­рення систем заохочень персоналу [5, с.340]. Нормування традиційно розглядається як один зі складників оплати праці, оскільки на­дає можливість установлювати обґрунтовані норми її розходів, спрьє виявленню й вико­ристанню резервів зростання продуктивності праці, зниженню собівартості й трудомісткос­ті виготовлень продукції, стимулює підви­щень кваліфікації працівників.

У сучасних умовах правове регулювань нормування праці недостатньо сприяє цілям трудового законодавства, встановленню дер­жавних гарантій трудових прав і свобод гро­мадян, створенню сприятливих умов праці, захисту прав і законних інтересів працівників і роботодавців. За радянські часи існували певні елементи загальнодержавної системи нормування праці, а саме: звітність із «охоп­лення нормуванням», обов’язок застосувань міжгалузевих нормативів та ін. Перехід до ринкових умов господарювання ставить на порядок денний питань щодо переосмис­лення ролі й місця нормувань праці в систе­мі управлінь ефективності діяльності органі­зації, пошуку нових, більш гнучких форм і способів нормування праці. Роль нормувань праці як основи організації виробництва, пок­ращень ефективності використань трудо­вих ресурсів, безсумнівно, має підвищува­тись. За ринкових умов правове регулювань нормування праці повинно забезпечити об’єктивно необхідну діяльність з упорядку­вань процесу праці, яка на підставі розроб­лених способів нормування праці організує, регулює й стабілізує соціотехнічну систему кожної організації.

Нормування праці виконує низку функцій, у тому числі є підґрунтям наукової організації праці й засобом забезпечення оптимального співвідношень між мірою праці та її опла­тою. Отже, норми праці визначаються держа­вою як обов’язкові до виконання. Встановлені законодавством норми виробітку є обов’яз­ковою (суспільно необхідною) за певних умов мірою праці, визначеною за допомогою засо­бів технічного нормувань.

Сутністю нормування праці вважається ви­значень об’єктивно необхідних витрат робо­чого часу під час проектувань раціональних трудових процесів, закріплення прогресив­них, науково обґрунтованих норм праці чи проектувань і практичне запроваджень комплексу заходів із підвищень загальної результативності праці [6, с.93]. Отже, нор­мування праці є вагомим складником системи управлінських відносин, що здійснюється на засадах положень централізованого й локаль­ного законодавства.

Метою нормувань праці є точне визначен - ь міри праці працівника й, відповідно, уста­новлення науково обґрунтованого й справед­ливого розміру винагороди за працю [7, с.222-223]. Сутність нормування праці поля­гає в аналізі організаційно-технічних умов виконання роботи, методів і прийомів праці й розробці заходів для впроваджень наукової організації праці і найбільш раціонального порядку (технології) виконання нормованої роботи з подальшим установленням норм ви­трат праці. Варто наголосити, що нормування праці в зарубіжній практиці розглядається як найважливіша складова функції управління підприємством.

Нормування має винятково важливе зна­чення для поліпшень організації праці, адже, тільки знаючи справді необхідні витрати ро­бочого часу на виконання тієї чи іншої робо­ти, можна правильно розрахувати кількість робітників, організувати й узгодити їхню працю. Один із напрямів розширення охоп­лень нормуванням праці почасово оплачу­ваних працівників - це встановлення для них норм трудових витрат, нормативів чисельнос­ті, норм обслуговування й нормованих за­вдань. Застосування науково обґрунтованих норм і нормативів спрьє вивільненню частини працівників, підвищенню якості створюваної продукції. Нормування праці безпосередньо пов’язане з проектуваньм технології та тру­дового процесу і становить ключовий елемент менеджменту, системи трудових відносин, ланку технологічної підготовки, організації та оперативного управлінь виробництвом. Важ­ливим завданьм нормувань є підвищень не тільки технічної, а й економічної та фізіологі­чної обґрунтованості норм. Якщо технічне об­ґрунтувань полягає у вьвленні виробничих можливостей робочих місць, то економічне - у виборі найдоцільнішого варіанта виконань роботи, а фізіологічне - у виборі раціональних форм поділу й кооперації праці, визначенні правильного чергувань робочого наванта­жень і відпочинку [8, с.24].

Для встановлень економічно та соціально обґрунтованих норм трудових витрат важли­во оцінити рівень інтенсивності праці з еконо­мічної точки зору. При цьому слід зазначити, що основні цілі нормування праці не повинні вичерпуватися виключно економічними інте­ресами роботодавця стосовно управлінських функції та оптимізації виробництва. Чималу роль у вирішенні соціальних завдань відіграє, у тому числі й забезпечень більш сприятли­вих можливостей для зростань задоволення працівника змістом та умовами праці, для найбільш повного використань його інтеле­ктуального потенціалу. Тому важливо на ко­жному робочому місці створити належні умо­ви для того, щоб норми витрат праці реально стали мірою праці і мірою винагороди за неї; показниками ефективності організації вироб­ництва, управління, ціни і якості продукції (її новизни) й робочої сили, а також соціального захисту останньої.

Резюмуючи вищевикладене відзначимо - механізм нормувань, в об’єктивних умовах сьогодення, необхідно розглядати як елемент відносин з управлінь працею, які в свою чергу, ґрунтуються на принципі партнерства та взаємовигідної співпраці роботодавця і на­йманого працівника.

Нормувань праці має лежати в основі су­часного ринкового механізму господарювань, вдосконалень роботи і взаємодії всіх підроз­ділів підприємства, поліпшень якості роботи працівниками на всіх етапах виробництва, до­сягнень високої продуктивності праці.

ЛІТЕРАТУРА

1. Хименко О. А. Правовідносини з орга­нізації та управлінь працею : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / О. А. Хименко. - Київ, 2013. - 20 с.

2. Рофе А. И. Организаць та нормирова­ние труда : учебник для вузов / А. И. Рофе. - М. : Изд-во «МИК», 2001. - 368 с.

3. Кутузова Л. П. Правовое регулирование меры труда и обязанность рабочих и служа­щих по ее выполнению : автореф. дисс. на со­искание ученой степени канд. юрид. наук / Л. П. Кутузова. - М., 1986. - 21 с.

4. Андрианов А. И. Организаць и оплата труда в новых условиях хозяйствования /

А. И. Андрианов. - М. : Экономика, 1998. - 114 с.

5. Стивенсон В. Дж. Управление произ­водством : учеб. пособие / Вильям Дж. Сти­венсон ; пер. с англ. под общ. ред. Ю. В. Шленова. - М. : БИНОМ, 1999. - 928 с.

6. Гамаль О. В. Особливості нормувань діяльності слідчих підрозділів / Гамаль О. В. // Трудове право України в контексті європей­ської інтеграції : матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 25-27 травня 2006 р.) / за ред. проф. В. С. Венедіктова. - Харків : УАФТП; ХНУВС, 2006. - С. 222-224.

7. Нолан Р. И. Нормирование труда // Прои­зводительность труда «белых воротничков» / Р. И. Нолан ; пер. с англ. - М. : Прогресс, 1989. -247с.

8. Єрьоменко В. О. Основи нормувань праці : навч. посіб. / Єрьоменко В. О., Рижи - ков В. С., Коваленко С. О. - К. : Вид-во Дель­та, 2006. - 288 с.



Хименко О. А. Щодо сутності та значення нормування праці у відносинах з організа­ції і управління працею / О. А. Хименко // Форум права. — 2014. — № 2. — С. 467—471 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j- pdf/FPindex. htm_2014_2_81.pdf

Досліджено нормування праці через призму відносин з управління працею. Визначено сутність та значення нормувань праці в управлінських відносинах. Висвітлено про­блему недостатнього законодавчого врегулювання інституту нормування праці.

Хименко А. А. К сущности и значению нормирования труда в отношениях по органи­зации и управления трудом

Исследовано нормирование труда через призму отношений по управлению трудом. Определена сущность и значение нормирования труда в управленческих отношениях. Освещена проблема недостаточного законодательного урегулирования института но - рмировань труда.

Khymenko О. А. Regarding the Essence and Significance of Work Measurement in a Relationship with Organization and Management of Work

This article investigates the work measurement through the prism of relations with management of labor. The essence and significance of work measurement in management relations it was determines. The problem of lacking legislative regulation of institute work measurement is made.