joomla
ВИЗНАЧЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОПЕРАЦІЇ В ТЕОРІЇ ПРАВНИЧИХ НАУК
Форум права

УДК 351.749

В. А. СИТНИК, Одеський державний уні­верситет внутрішніх справ

Ключові слова: організована злочинність, органи внутрішніх справ, спеціальна операція, тактич­на операція

Гостра криміногенна ситуація, що склалася на даний момент в Україні, відображається, насамперед, у безпрецедентному зростанні ор­ганізованої злочинності. В умовах перерозпо­ділу державної власності і ринкового рефор­мувань економіки, що проводилися за відсутності правової бази і слабкому держав­ному контролі, домінуюче положення в зло­чинному світі набув економічний інтерес. Він підсилив прагнення лідерів злочинного сере­довища до первісного накопичення капіталу і його подальшого репродукування протиправ­ними засобами. У ситуації, що склалася, спе­ціальні підрозділи по боротьбі з організова­ною злочинністю додають усіх зусиль для того, щоб не допустити повного контролю за всіма сферами життєдіяльності нашого суспі­льства з боку криміналітету, який чинить усе більш тверду і консолідовану протидію орга­нам внутрішніх справ. При цьому витрачають­ся величезні фінансові ресурси, застосовують­ся методи підкупу, шантажу, залякувань свідків і потерпілих, витончені способи конс­пірації і приховувань слідів злочину. Органі­зовані злочинні угруповання мають складну структуру, активно ведуть розвідку і контр­розвідку, мають на озброєнні сучасні технічні засоби, що значно ускладнює проведення оперативно-розшукових заходів.

Проблематика, яку обрано за основу під час формулювань назви цієї статті, була предметом досліджень К. В. Антонова,

В. П.Бахіна, P. C. Бєлкіна, Д. В. Гребельського,

О. Ф. Долженкова, М. В. Корнієнка, І. П. Коза­ченка, М. А. Погорецького, B. JI. Регульського,

М. Б. Саакяна, В. Г. Самолова та інших науко­вців. Разом із тим, ряд актуальних і практично значущих проблем потребують подальшої розробки. Тому метою статті є розробка по­няття й з’ясування змісту спеціальних опера­цій, визначення їхнього місця в боротьбі з ор­ганізованою злочинністю.

Досвід роботи спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю свід­чить, що організовані злочинні формувань вміло використовують у кримінальних цілях дестабілізацію стану в країні й у регіонах - як природно сформовану за політичними, еко­номічними, етичними та іншими причинами, так і штучно створену за їх прямої участі.

За оцінками кримінологів, організована злочинність стала настільки серйозним фак­тором соціального життя, що вже виступає своєрідним вихователем підростаючого поко­лінь і крупним роботодавцем для частини громадян, контролюючи від 50 % до 85 % приватних і близько 60 % державних підпри­ємств [1].

В умовах дефіциту фінансових і матеріа­льних ресурсів, висококваліфікованих фахів­ців у правоохоронних органах, сьогодні пос­тає питання вибору основних напрямків і використовуваних засобів протидії організо­ваній злочинній діяльності. Одним з найбільш ефективних важелів даної протидії є викорис­тань спеціальними службами органів внутрі­шніх справ можливостей, що надані Законами України «Про оперативно-розшукову діяль­ність» і «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» [2, 3].

Повсякденна практика показує, що органи внутрішніх справ вирішують свої задачі шляхом реалізації специфічних для кожного підрозділу функцій. Однак іноді складається ситуація, для вирішень якої виникає необ­хідність сконцентрувати всі наявні сили і за­соби ОВС, відсуваючи на другий план поточні, повсякденні завдання. Умовно такі ситуації можна розділити на дві групи:

1. Ситуації, пов’язані з загальним погір - шеньм оперативної обстановки в результаті зростання окремих видів злочинів.


2. Ситуації, що прямо визначають необ­хідність застосувань сили для запобігання або припинень злочинної діяльності (напри­клад розшук і затримання злочинців).

Для вирішення ситуації першої групи, на наш погляд, найбільш доцільним буде прове­дення заходів оперативно-розшукового і слі­дчого характеру, тоді як для вирішення ситу­ації другої групи характерне використань заходів режимного характеру. Сукупність усіх цих заходів складає поьття так званої спеціальної операції.

Оскільки в теорії оперативно-розшукової діяльності не склалося однозначного розу­міння спеціальної операції, то для його з’ясування необхідно розглянути, насамперед, саме поняття «операції».

Слово «операція» латинського походжен­ня. Воно означає дію. Під операцією у широ­кому плані розуміється сукупність дій, підпо­рядкованих єдиній меті, єдиному завданню [4, с.845].

В спеціальній літературі з криміналістики, оперативно-розшукової діяльності, криміна­льно-виконавчого права та інших фахових дисциплін вживаються терміни «операція», «тактичні операції», «профілактичні опера­ції», «комплексні операції» та «спеціальні операції» [5].

Найбільш вживаним і дотепер є термін «операція». Він використовується в нормати­вних документах радянської міліції ще з 1921 року [6]. До 90-х років минулого сторіччя в більшості робіт [7, 8] під терміном «операція» розумівся комплекс заходів з локалізації від­повідних подій без визначення та кваліфікації цих заходів, таких ознак операції, як задум, задіяні сили, плановість та узгодженість їх дій, термін, місце (територія та її умови), по­рядок управлінь.

Д. В. Гребельський визначає операцію як систему (сукупність) оперативно-розшукових та інших службових заходів, здійснюваних централізовано і за скоординованим планом у короткий відрізок часу, при максимальному зосередженні сил і засобів на визначеному напрямку боротьби зі злочинністю [9]. Розви­ваюче це поняття, І. М. Лузгін вважає, що операція - це складаний комплекс оператив­но-тактичних і пошукових заходів, спрямова­них на виявлень і затримку злочинця, пошук викраденого майна [10, с. 109], при цьому під­креслюючи, що її проведень здійснюється без участі слідчого.

М. М. Смоліна вважає, що мета проведення спеціальної операції - це усвідомлений, очі­куваний і бажаний результат діяльності орга­нів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаці­ях (переважно соціального характеру), який складається із досягнень нормалізації цих ситуацій, локалізації та ліквідації їх наслідків, а також забезпечення захисту об’єктів націо­нальної безпеки. Прагнень органів внутріш­ніх справ досягти цілей спеціальної операції формує для них коло діяльності, тобто її спрямованість, а також завдань, виконань яких є обов’язковим. Спектр цієї діяльності регулює соціальні процеси під час проведен­ня спеціальної операції і складає її функції, за допомогою яких ми в змозі пізнати сутність і специфіку такої діяльності. Вони відобража­ють напрямки впливу спеціальної операції на негативні фактори в умовах її проведення, що дозволяє упорядкувати цей вид суспільних відносин [11, с.107].

A. B. Дулов, розвиваючи теоретичні засади криміналістики, запропонував наступні мож­ливість розробки і введення у вжиток терміна «тактичних операцій» при розслідуванні зло­чинів [12, с. 43]. Запропонована їм концепція тактичних операцій виглядає в такий спосіб. При розробці проблем криміналістичної так­тики не можна обмежуватися лише тактикою окремих слідчих дій. На практиці необхідно застосовувати комплекс дій, які є типові та в загальних параметрах повторюються. У зв’яз­ку з розробкою різноманітних тактичних прийомів розшуку для позначення таких ком­плексів стали використовувати термін «опе­рація». Тактична операція являє собою суку­пність слідчих, оперативних і інших дій по відношенню до осіб, які розроблюються, роз­роблених у процесі розслідувань злочинів по єдиному плані з метою реалізації такої такти­чної задачі, що не може бути вирішена здійс­ненням окремих дій.

Узагальнюючи думки науковців, можна зробити висновок, що тактичні операції це:

- сукупність тактичних засобів, через які реалізуються методи розслідування;

- засіб реалізації взаємодії слідчого з орга­ном дізнання, державними установами та ор­ганізаціями, окремими громадянами, необ­хідність якого виникає при вирішенні задач розслідування конкретної справи;

- організаційний і тактичний засіб ліквіда­ції протидії з боку правопорушників;

- засіб алгоритмізації процесу розсліду­вання злочинів;

- засіб реалізації тактичних прийомів, що потребують сукупності дій слідчого і пред­ставників інших органів, організацій.

Аналіз теоретичних положень і норматив­но-правової бази дозволив ЛЯ. Драпкіну за­пропонувати класифікацію тактичних опера­цій по таких основах:

1. По характеру задач, що вирішуються та­ктичною операцією: основні та допоміжні об­ставини, що встановлюють по справі.

2. По характеру слідчих ситуацій, у яких проводяться тактичні операції:

- проведені в простих слідчих ситуаціях;

- проведені в складаних слідчих ситуаціях.

3. По складових:

- неоднорідні, що включають у свій склад слідчі, оперативно-пошукові й інші дії;

- однорідні, до складу яких входять тіль­ки слідчі дії.

4. Стосовно етапів кримінальної справи:

- наскрізні, проведені протягом декількох етапів розслідування;

- локальні, здійснювані на однім з етапів розслідування.

5. По організаційній структурі:

- проведені працівниками, об’єднаними в постійні структурно-організаційні об’єднань (наприклад, КР, БОЗ);

- які здійснюються працівниками, об’єд­наними в тимчасову структурно-організацій­ну ланку (наприклад, слідчо-оперативну гру­пу) [13, с. 140—141].

6. Крім цього, автор поділяє тактичні опе­рації:

- по характері зв’язку між їхніми елемен­тами (реалізовані послідовно, паралельно або комбінованим способом);

- за рівнем спільності (типові і специфічні);

- по ступені автономності;

- по кількості тактичних операцій тощо.

Провівши аналіз даної класифікації, ми

Згодні з думкою А. Р. Бєлкіна та інших науко­вців, що приведена класифікація має певні вади [14, с.117]. Насамперед, ця класифікація тактичної операції приведена в залежності від організаційної структури. На наш погляд, це суперечить самому визначенню операції як комплексу різнорідних дій. Ця думка базуєть­ся на тому, що комплекс заходів, які склада­ють тактичну операцію, не може проводитися паралельно, а тільки послідовно, отже прове­дення одного заходу слугує логічним продо­вженням попереднього.

В останні роки найбільш вживаним в теорії ОРД становиться термін «спеціальна опера­ція». На думку В. О. Лаптія, це комплекс пого­джених та взаємопов’язаних за метою і часом роз ’ яснювально-профілактичних, попереджу­вально-наглядових, оперативно-розшукових, розвідувально-пошукових, кримінально-про­цесуальних заходів, примусових, бойових та інших передбачених законом дій, що здійс­нюють ОВС за єдиним задумом і планом для вирішення завдань захисту прав і свобод лю­дини, життя і здоров’я громадян, інтересів суспільства і держави, власності всіх форм, навколишнього середовища від протиправних посягань, якщо вичерпані всі способи, методи та форми упередження, локалізації та ліквіда­ції надзвичайних ситуацій і вони не принесли бажаного результату [15, с.99]. Вивчивши да­ну дефініцію та піддавши її критичному ана­лізу, погоджуємося з думкою М. Б. Саакяна, який вважає, що тут потребує уточнення за­стосувань та відповідність термінів «опера­ція» та «спеціальна операція» по конкретному виду надзвичайних ситуацій. Так, В. О. Лаптій відносить до «спеціальної операції» тільки такі операції, які виконують завдання, що ви­никають із соціальних явищ криміногенного характеру. Причому відмічає, що вони мо­жуть проводитися безпосередньо оператив­ними та іншими підрозділами кожної галузе­вої служби міліції окремо та у взаємодії з територіальними і транспортними ОВС, а та­кож з іншими міністерствами і відомствами. До цих явищ криміногенного характеру

В. О. Лаптій відносить ті, що являють собою підвищену суспільну небезпеку: припинень групових антигромадських проявів; розшук злочинців, які вчинили злочин; визволень захоплених злочинцями транспортних засобів та визволень заручників; відбиття нападу на важливі об’єкти, затримань озброєних зло­чинців, що чиьть збройний опір. Наведений перелік вичерпний, тому не складно визначи­тись, що кожна наведена надзвичайна ситуа­ція криміногенного характеру має відповідне правове регулювань протидії: різноманітні настанови (типові плани), закріплені наказа­ми МВС України (операції «Сірена», «Грім», «Перехват» тощо). В останні роки МВС за­стосувала в практику проведення щороку на місцях операцій щодо боротьби з окремими видами злочинів. Окремі з них мають назву оперативно-профілактичних операцій (напри­клад, «Арсенал», «Фільтр», «Мак», «Валюта» тощо), можуть здійснюватись на локальному (районному), регіональному (місто, область) рівнях, а також на державному, тобто на те­риторії всієї країни під керівництвом МВС. Головна мета цих операцій - відпрацювань окремих криміногенних об’єктів або певних кримінальних проявів (злочинів або правопо­рушень конкретного виду) на відповідній те­риторії. Типових планів заходів до цих опе­рацій, які затверджуються наказами МВС, не має, заходи плануються безпосередньо на мі­сцях, в УМВС, УМВСТ, більш того, спеціа­льні сили міліції та внутрішніх військ у про­веденні таких операцій, як правило, не застосовуються [16, с.15-19].

На основі вивчення практики проведень ОВС заходів щодо боротьби зі злочинністю, автори аналітичного огляду, виданого Київ­ським державним університетом внутрішніх справ (в 2000 році - Національна академія внутрішніх справ України) [17], запропонува­ли умовно розділити всі спеціальні операції на два види: проведені в повсякденній обста­новці та проведені в особливих умовах. Пер­шу групу складають оперативно-профілак­тичні операції, другу - спеціальні операції. При цьому автори названого огляду під спе­ціальною операцією розуміють комплекс по­годжених за єдиним планом і пов’язаних між собою єдиним задумом, цілями і часом опера - тивно-розшукових, режимних, бойових (вій­ськових) та інших, передбачених законодав­ством України заходів, проведених органами внутрішніх справ у взаємодії з іншими орга­нами чи самостійно при наявності надзвичай­ної обстановки й особливих умов для найш­видшої нормалізації цієї обстановки, захисту законних прав і інтересів громадян, суспіль­них відносин від протиправних зазіхань. Про­вівши аналіз даної дефініції, ми вважаємо, що вона не позбавлена певних вад. Так, ми вва­жаємо, що у визначенні недоцільно перерахо­вувати всі заходи і дії, що складають спецо - перацію, оскільки при проведенні різноманітних за цілями операцій (звільнень захоплених заручників чи боротьба з розпо - всюдженьм незаконних посівів наркорос - лин) певні заходи можуть бути відсутні.

Спеціальна операція - на думку Ю. В. Дуб - ко - це комплекс погоджених за метою, часом і місцем (пунктом) спеціальних заходів, бойо­вих та інших дій, що здійснюються за єдиним задумом і планом органами внутрішніх справ самостійно чи у взаємодії з військовими, ін­шими зацікавленими відомствами для норма­лізації надзвичайної обстановки або локаль­ної надзвичайної ситуації, захисту законних прав й інтересів громадян, суспільних відно­син від протиправних зазіхань [18, с.35]. Впродовж останніх років Ю. В. Дубко постій­но продовжував розвивати теорію ОРД й так - тико-спеціальної підготовки працівників ОВС. Це дозволило йому запропонувати нове ви­значень досліджуваного терміну. В своєму останньому монографічному дослідженні під спеціальною операцією він розуміє комплекс оперативно-розшукових, військових, режим­них заходів і бойових дій, спрямованих на захоплення та знешкодження терористів та інших озброєних злочинців, або на припи­нень масових безладів, чи звільнення від за­хвату об’єктів, що знаходяться під охороною, які здійснюються органами внутрішніх справ у взаємодії з іншими відповідними органами та військами по скоординованому плану, в короткий термін часу при максимальній щільності всіх сил та засобів, що втни мають у розпорядженні [19, с.10].

Продовживши розвивати доробок Ю. В. Дуб - ко, А. І. Пясецький та B. JI. Трасковський під спеціальною операцією розуміють комплекс погоджених єдиним планом та пов’язаних між собою єдиним задумом і часовим періодом оперативно-розшукових, режимних заходів та бойових дій органів внутрішніх справ, які здійснюються у взаємодії з іншими органами, підрозділами або самостійно, за наявності над­звичайної обстановки, особливих умов з ме­тою якнайшвидшої нормалізації цієї обстановки і захисту законних прав громадян, суспільних відносин від протиправних посягань [20, с.223].

Вивчаючи дії підрозділів ОВС у надзви­чайних умовах, і, зокрема, при затриманні озброєних злочинців, Г. М. Крутов, В. Т. Ва­сильєв та ін. розуміли під спеціальною опера­цією сукупність узгоджених за метою, місцем і часом оперативно-розшукових, слідчих, ре­жимних заходів та військових дій, які прово­дяться органами внутрішніх справ за єдиним планом та під єдиним керівництвом, спільно з іншими силовими структурами з метою вирі­шень тактичних завдань [21, с.5].

Ґрунтовний аналіз теоретичних положень ОРД дозволив О. Ф. Долженкову, М. Б. Саакя - ну та B. JI. Ортинському сформулювати таке визначення «спеціальної операції»: це ком­плекс погоджених та взаємопов’язаних за ме­тою та часом заходів та дій, що здійснюються за єдиним задумом і планом, типовий варіант яких передбачений відомчими нормативними актами з метою локалізації надзвичайної об­становки криміногенного (некриміногенного) характеру [16, с.3-5].

З урахуванням зазначених дефініцій, хоче­мо сформулювати її авторське визначення: спеціальна операція - це поєднання комплексу роз 'яснювально-профілактичних, оперативно - розшукових, режимних, криміїіал ыіо-проце- суальних та силових заходів, використовува­них для припинення діяльності організованих злочинних структур у тих напрямках, де вони наносять найбільшу шкоду державі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Долгова А. И. Преступность, ее виды и организованная преступность / Долгова А. И. - М. : Мысль, 2001. - 144 с.

2. Закон України «Про оперативно-розшу - кову діяльність» // ВВР України. -1992. - №22.-Ст. 303.

3. Закон України «Про організаційно-пра - вові основи боротьби з організованою зло­чинністю» : від 30.06.1993 р. // ВВР України. -

1993. - № 35. - Ст. 398.

4. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і доповн.) / уклад, і голов, ред. В. Т. Бусел. - Київ ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с.

5. История милиции Украины / кол. авт. - Київ : КВШ МВД СССР, 1969. - 475 с.

6. Сводка о борьбе с бандитизмом : от 23.10.1921 г. // Сборник документов № 2 (1920- 1925 гг.).-М. : МВД СССР, 1973.-С. 17-23.

7. Бородич А. А. Операции по задержа­нию группы преступников / Бородич А. А. - Омск : Омск. высш. шк. милиции МВД СССР, 1990.-69 с.

8. Дубский А. П. Войсковые меропрьть в операции по ликвидации массовых беспо­рядков в населенных пунктах / Дубский А. П., Ветров О. К. - М. : ВНИИ МВД СССР, 1985.

9. Требельский Д. В Теоретические осно­вы и организационно-правовые проблемы оперативно-розыскной деятельности органон внутренних дел / Гребельский Д. В - М., 1977. - 174 с.

10. Лузгин И. М. Методологические про­блемы расследования / Лузгин И. М. - М. : ВНИИ МВД СССР, 1983.

11. Смоліна М. М. Спеціальні операції ор­ганів внутрішніх справ: мета, завдання і фун­кції / М. М. Смоліна // Вісник ХНУВС. -

2013. -№ 1 (60). - С. 104-110.

12. Дулов А. В. Тактические операции при расследовании преступлений / Дулов А. В. - Минск : РИО МВД БССР, 1979. - 53 с.

13. Драпкин Л. Я. Основы теории следст­венных ситуаций / Драпкин Л. Я. - Сверд­ловск, 1987.

14. Белкин А. Р. Теория доказывания : на­уч.-метод. пособие / Белкин А. Р. - М. : Изд - во НОРМА 2000. - 429 с.

15. Лаптій В. А. Система управління ор­ганами внутрішніх справ в особливих умовах: теоретичні та практичні проблеми : навч. по - сіб. / В. А. Лаптій. - Київ : РВВ МВС Украї­ни, 1997. - 136 с.

16. Долженков О. Ф. Оперативно-тактичні операції : монографія / Долженков О. Ф., Саа - кян М. Б., Ортинський В. Л. - Львів : ОЮІ НУВС ЛІВС, 2004.

17. Свірін М. О. Аналітичний огляд стану та вдосконалення організації проведення спе­ціальних операцій службами та підрозділами органів внутрішніх справ України в сучасних умовах / Свірін М. О., Климчук В. П., Калаш - нік Л. М. та ін. - Київ : НАВСУ, 2000.

18. Дубко Ю. В. Про термін «спеціальна операція» / Дубко Ю. В. // Вісник Ун-ту внутр. справ. - 2001. - Вип. 13. - С. 30-36.

19. Дубко Ю. В. Управление органами внутренних дел в особых условиях : моног­рафия / Дубко Ю. В. ; под общ. ред. д-ра юрид. наук А. М. Бандурки. - Луганск : РИО ЛАВД, 2004. - 776 с.

20. Пясецький А. І. Поняття спеціальної операції та його значення для практичної дія­льності органів внутрішніх справ / Пясець­кий А. І., Трасковський В. Л. // Науковий віс­ник Нац. акад. внутр. справ України. - 2001. - №4. - С. 219-221.

21. Крутов Г. М. Дії підрозділів органів внутрішніх справ при захопленні озброєних злочинців та визволенню заручників / Кру­тов Г. М., Васильєв В. Т. та ін. ; за заг. ред. д - ра юрид. наук А. М. Бандурки. - Харків : Ун-т внутр. справ, 2000. - 33 с.



Ситник В. А. Визначення спеціальної операції в теорії правничих наук/В. А. Ситник// Форум права. — 2014. — № 2. — С. 403—408 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j-pdf/FP_index. htm_2014_2_ 71.pdf

Досліджені запропоновані вченими класифікації спеціальних і тактичних операцій. За підсумками проведеного аналізу наукових праць і результатів практичної діяльності співробітників органів внутрішніх справ, запропоновано авторське визначення понят­тя «спеціальної операції».

Сытник В. А. Определение специальной операции в теории правовых наук

Исследованы предложенные учеными классификации специальных и тактических операций. По итогам проведенного анализа научных трудов и результатов практичес­кой деятельности сотрудников органов внутренних дел, предложено авторское опре­деление понятия «специальной операции».

Sytnik V. A. Definition of a Special Operation in the Theory of Legal Sciences

The paper studies by scientist’s classification of special and tactical operations. According to the results of the analysis of scientific papers and the results of practical work of police officers, the author proposed a definition of «special operations».