joomla
ВИДИ НАСИЛЬСТВА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ
Форум права

УДК 343.3/7

І. І. ГУНЯ, канд. юрид. наук, Донбаський державний технічний університет

Ключові слова: фізичне та психічне насильство, застосування та використання сили, фізична та інформаційна дія, погроза, залякування

Проблемі насильства та його видів приділя­лась значна увага у працях правників М. І. Ба - жанова, В. О. Владімірова, Л. Д. Гаухмана, М. І. Коржанського, Г. К. Кострова, Г. А. Крі - гера, В. М. Кудрявцева, В. М. Куца, П. С. Мати- шевського, М. М. Мельника, Б. С. Нікіфорова, М. І. Панова, М. І. Хавронюка, Р. Д. Шарапова та ін.

Визнаючи значний внесок у висвітленні ці­єї проблеми, на цей час ще залишаються про­блеми, які ускладнюють можливості реаліза­ції даного інституту на практиці. Поза увагою залишається вивчень різновидів та ознак фі­зичного та психічного насильства, а застосу­вань сили та її використань, зазвичай, ото­тожнюються.

Мета статті - висвітлити види насильства - фізичного і психічного, розкрити їх сутність, ознаки і зміст, а також спроба систематизува­ти теоретичні і практичні розробки при ви­значенні поьття фізичного і психічного на­сильства, погрози застосувань насильства, тому що цей напрямок складає актуальну і самостійну наукову проблему, вирішень якої має важливе значення для теорії криміналь­ного права і судово-слідчої практики.

В теорії кримінального права насильство традиційно поділяють на два його види - фі­зичне і психічне. Існує багато визначень фі­зичного насильства, де правники акцентують увагу на різних його ознаках. Одні підкрес­люють зовнішню сторону фізичного насильс­тва, розуміючи під ним енергетичний вплив на органи і тканини організму іншої людини шляхом використань матеріальних факторів зовнішнього середовища, до яких включають механічні, фізичні, хімічні та біологічні фак­тори [1, с.45; 2, с.70]. Інші - підкреслюють суб’єктивні ознаки фізичного насильства [З, с.19], а деякі правники пропонують об’єдную­че визначень вказаного поьття [4, с.29].

Більшість вчених фізичним насильством визначає суспільно небезпечний протиправ­ний вплив на організм іншої людини проти її волі, поділяючи його за характером на види:

1) вплив на тіло людини; 2) вплив на внутрі­шні органи людини без пошкоджень зовні­шніх тканин [5, с.6; 6, с. 17]. По першому виду науковці виказують одностайність, а стосовно другого має місце дискусія, зокрема, чи мож­на фізичне насильство як певний спосіб дії зводити до її наслідків. B. C. Батиргарєєва стверджує, що при оцінці дій суб’єкта як на­сильницьких у всіх випадках впливу на внут­рішні органи потерпілого необхідно виходити не з наявності факту «зіткнення» і «протисто­яння» волі зловмисника і волі потерпілого та усвідомлень даного факту останнім, а з при­пущення того, якби жертва мала таку можли­вість [7, с.17].

Вважаю, що слід виходити з того, що фізи­чним насильством є протиправне умисне за­стосування або використання фізичної сили, яке проявляється у фізичному впливі на орга­нізм іншої людини проти чи всупереч її волі та бажанню з метою досягнення шкідливого результату. Воно (фізичне насильство) може знаходити свій прояв у застосуванні або у використанні фізичної сили, яка спрямована на заподіяння шкоди біологічній структурі потерпілого, зовнішній сфері об ’єктів та предметів матеріального світу і т. п. В теорії не приділяється уваги розподілу фізичного насильства на зазначені вище різновиди, тому застосувань сили та її використань зазви­чай ототожнюються. Виключенням є виснов­ки лише окремих авторів щодо чіткого роз­межування зазначених різновидів фізичного насильства [8, с. 10]. А у такому розподілі дій­сно є сенс. Застосування сили при насильстві має місце тоді, коли джерелом цієї сили є сам суб ’єкт, який її застосовує. Коли ж він спря­мовує на потерпілого силу, джерелом якої не виступає, наприклад, агресію тварнни, енер­


Гію технічних засобів тощо, доцільно вести мову про використання, а не застосування сили.

Кримінально-правове поняття фізичного насильства характеризується сукупністю фак­тичних і юридичних ознак [5, с.4]. Більшість визначень фізичного насильства не містять вказівок на юридичні та фактичні суб’єктивні ознаки насильства і акцентують увагу лише на зовнішній стороні і способі дії, що, є недо­ліком, тому що в них відсутня вказівка на су­спільну небезпечність та протиправність, на вольове відношень до дії як з боку особи, яка застосовує насильство, так і з боку потер­пілої особи. Деякі вчені розуміють під фізич­ним насильством вплив лише на зовнішні по­крови тіла людини і не визнають насильством вплив на внутрішні органи без пошкоджень зовнішніх тканин шляхом споювання або от­руєння. Більш повно і різнобічно визначив юридичну природу фізичного насильства

А. Н. Ігнатов, вказавши, що фізичне насильст­во - це протиправний вплив на організм по­терпілого, вчинений проти його волі [9, с.127]. Л. Д. Гаухман під фізичним насильст­вом мав на увазі суспільно небезпечний про­типравний вплив на організм іншої людини проти її волі [5, с.6]. О. М. Гумін вважає під фізичним насильством умисне порушень фізичного здоров’я чи посягань на життя (фізичні блага), тобто сутність фізичного на­сильства полягає у нанесенні однією особою іншій побоїв, тілесних ушкоджень, незалежно від тяжкості та заподіянь смерті [10, с.71].

Звертає на себе увагу те, що дослідники феномену фізичного насильства, ототожню­ючи його із впливом на людину, вважають, що воно завжди виражається дією, спрямова­ною проти іншої людини. Не можна погоди­тись з таким висновком, а тому, вважаю, слід висловити гіпотезу стосовно можливості насильства не лише у формі впливу на люди­ну, який передбачає наявність активності, дії, але і у формі бездіяльності з боку конкретного суб’єкта. Зведення насильства виключно до активної форми поведінки - дії є наслідком ототожнення двох відносно самостійних форм насильства: застосування власної сили та використання чужої сили. Застосувати силу дійсно можна лише проявляючи актив­ність, тобто спочатку спродукувавши силу, так би мовити, виробивши її, можна спряму­вати її у певне русло. Коли ж діяння вчиня­ється шляхом використання сили, яку проду­кує інше джерело, спрямувати таку силу на спричинення шкідливого наслідку можна і шляхом бездіяльності. Наприклад, у випадку, коли безнадійно хворого, який не здатний пе­ресуватися та обслуговувати себе, вимушують передати майно або право на нього, позбавля - ючи його їжі, то тут присутні усі ознаки наси­льницького заволодіння чужим майном за до­помогою злочинної бездіяльності.

Отже, застосовується сила при насильстві лише дією, а використовується - як дією, так і бездіяльністю. Останнє, крім вище наведено­го прикладу, матиме місце тоді, коли суб’єкт, побачивши, що розлючений собака «за влас - ною ініціативою» напав на перехожого, за­мість того, щоб рятувати потерпілого, корис­тується цією нагодою для заволодінь його майном. Тоді, ж коли зловмисник нацьковує собаку на перехожого з аналогічною метою, з його боку матиме місце не бездіяльність, а злочинна дія, але сутність її полягатиме не у використанні сили, а в її застосуванні.

Фізичне насильство може проявлятися в різних видах впливу на потерпілого: 1) вплив на тіло людини, тобто тілесну недоторкан­ність, здоров 'я чи життя людини; 2) вплив на внутрішні органи потерпілої особи без по­рушення зовнішніх тканин організму - спою­вання алкогольними напоями, давання чи вве­дення наркотичних засобів, отруєння; 3) обме­ження або позбавлення свободи особи.

Фізичне насильство першого виду являє собою вплив на тіло людини, на її тілесну не­доторканність і може мати наслідки у виді заподіянь фізичного болю, шкоди здоров’ю (тілесних ушкоджень різного ступеню тяжко­сті) або смерті. Застосовуючи насильство, яке виражається у впливі на тілесну недоторкан­ність, здоров’я чи життя потерпілого, суб’єкт може застосовувати свою фізичну (м’язову) силу, вогнепальну і холодну зброю, рідину (кислоту, окріп), а також сипучі речовини (ко­ли кидає в обличчя пісок, перець, тютюн і т. п.), інші знаряддя насильства (газові балон­чики, електроприлади та ін.) або тварин (коли нацьковує на потерпілого собаку). Насильство цього виду може бути здійснено й іншими за­собами, але у всіх випадках характеризується тим, що вплив вчиняється на тіло людини. Та­ке фізичне насильство може виявлятися в на­несенні ударів, побоїв та інших насильницьких діях, які спричиняють фізичний біль [11, С.10].

Самостійним видом фізичного насильства є фізичний вплив на внутрішні органи люди­ни без порушень її тілесної недоторканності. Пленум Верховного Суду України у постано­ві «Про судову практику в справах про зло­чини проти власності» № 10 від 06.11.2009 р. дав роз’яснень з цього приводу, вказавши, що застосування до потерпілого без його згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заво - лодінь його майном належить розглядати як насильство і залежно від того, було воно не­безпечним для життя або здоров’я чи не було, кваліфікувати такі дії як грабіж або розбій [12, с. 118].

Давання наркотичних, психотропних, от­руйних, одурманюючих та інших сильнодію­чих речовин, які приводять людину в непри­томний чи безпорадний стан, являє собою насильство, тому що чинить шкідливий вплив на організм потерпілої особи всупереч її волі. Давання таких речовин з метою заволодіння чужим майном є засобом заволодінь, оскіль­ки воно спрямоване на подолань опору по­терпілого і здійснюється саме для того, аби паралізувати його волю і здатність до опору чи протидії. Потерпілий, який знаходиться у непритомному або безпорадному стані, поз­бавлений можливості та спроможності чини­ти опір заволодінню його майном, або переш­коджати цьому іншими засобами. Ця позиція знаходить підтримку серед науковців [13, с.98-99; 5, с.5]. Отже, до фізичного насильст­ва другого виду слід віднести протиправний вплив на організм людини, здійснений шля­хом давання проти її волі або згоди сильно­діючих, наркотичних, отруйних, одурманюю­чих речовин, які спроможні заподіяти потер­пілому шкоду здоров’ю або навіть і смерть.

Третій вид фізичного насильства - позба­влення чи обмеження свободи людини. Об­меження свободи може репрезентувати не лише фізичне насильства, а й психічне. Дії, пов’язані з обмеженням свободи потерпілої особи, мають насильницьку природу. Здійс­нюючи їх злочинець безпосередньо впливає на особисту свободу потерпілого, в резуль­таті чого він позбавляється можливості і спроможності чинити опір заволодінню май­ном. При насильницькому заволодінні май­ном насильство виступає як засіб одержання «влади» над чужим майном або його утри­мання. Обмеження або позбавлення свободи потерпілого з метою заволодіння чужим майном, яке проявляється у зв’язуванні, вштовхуванні, утриманні потерпілого при намаганні втекти від злочинця або наздогна­ти його, в затиканні рота потерпілому, безу­мовно є засобом заволодіння майном шля­хом застосування фізичного насильства. Воно носить насильницький фізичний харак­тер, тому що злочинець, вчиняючи їх, чинить вплив на організм потерпілого, сковує сво­боду його дій, перешкоджає можливості чи­нити опір заволодінню майном.

Стислий аналіз ознак фізичного насильст­ва, дозволяє запропонувати наступне його ви­значень: це - умисне, протиправне застосу­вання або використання фізичної сили, спрямоване на спричинення шкоди іншій лю­дині проти її волі. Іншими словами, це - про­типравне умисне застосування чи викорис­тання фізичної сили з метою заподіяння шкоди потерпілому.

На відміну від фізичної дії, інформаційна дія характеризується такою поведінкою, яка спрямована на передачу відповідної інформа­ції іншим особам і виявляється у словесній формі, а також у формі різноманітних дій, які несуть інформацію: смислових жестів і значущих рухів (міміка, жести) [14, с.16; 15, с.126]. Психічне насильство, також слід по - діляпги на застосування сили інформації та використання такої сили для досягнення зло­чинної мети. Перше має місце у випадку про­дукування такої інформативної «сили» са­мим злочинцем, наприклад висловлювання погроз, демонстрагіія зброї тогцо. Викорис­тання сили інформації слід вбачати тоді, ко­ли злочинець розраховує на інформаїіійннй вплив на потерпілого з боку інших джерел небезпеки останньому. Практиці відомі фак­ти, коли вимагаючи майно у потерпілого, суб’єкт злочину обіцяв убезпечити його від конкретної загрози: неминучого арешту, на­сильства з боку інших осіб чи від розповсю­дження ними відомостей, у збереженні яких потерпілий зацікавлений, призову до війська, відрахувань з навчального закладу тощо.

Психічне насильство, як його другий вид - полягає в застосуванні або використанні пси­хічного впливу на іншу людину проти її волі з метою досягнення шкідливого результату. Найчастіше такий вплив проявляється у виді погрози застосувати до потерпілого чи до ін­ших осіб фізичне насильство. Найбільш розпо­всюдженим його видом є погроза вбивством, заподіянням шкоди здоров’ю, позбавленням волі, але цим психічне насильство не вичер­пується. По-перше, воно охоплює собою пог­рози й іншого характеру. Розповсюдженими, є погрози розголосити певні відомості, які по­терпілий бажає зберегти в таємниці (шантаж), знищити або пошкодити майно [16, с.50-51]. По-друге, психічне насильство може прояви­тися і без чітко проголошених погроз, адресо­ваних потерпілому і набути форми агресивно­го фізичного впливу на нього самого чи його близьких, а також на їх майно. У цих випад­ках, незважаючи на зовнішню фізичність на­сильства чи інших протиправних дій, злочин­ний вплив здійснюється на психіку потерпілих з метою примусити їх до певної поведінки, потрібної зловмиснику. Наприклад, спричи­няючи тілесні ушкодження власнику майна, або вбиваючи його собаку чи підпалюючи автомобіль з метою змусити його задовольни­ти майнову вимогу зловмисника, щодо поте­рпілого застосовується, в першу чергу, психі­чне насильство. Саме воно є визначальною ознакою насильницького заволодійня чужим майном. Таким чином, головним у психічному насильстві є не характер погроз і навіть їх наявність, а спонукальні можливості будь - якого негативного впливу на людину чи її майно. Це - вплив на волю і свідомість поте­рпілої особи з метою підкорити собі її пове­дінку, або спрямувати у відповідне русло.

Цю обставину не в повній мірі враховує законодавець, формулюючи відповідні склади злочинів. Так, у складах грабежу та розбою фігурує лише психічне насильство у формі погрози, причому тільки одного виду - засто­суванням фізичного насильства. Однак це обмежує можливості кримінально-правового впливу на прояви насильницького заволодін - ня чужим майном за допомогою інших форм психічного впливу на потерпілих, скажімо, шантажу чи погрози знищенням або пошко­дженням майна.

Правильним буде висновок, що психічне насильство - це вплив на психічну сферу лю­дний, який проявляється у її залякуванні будь - яким способом. Незважаючи на те, що психі­чне насильство не є таким явним, як фізичне, і вважається менш небезпечним, у людському суспільстві воно зустрічається набагато час­тіше, проявляючись переважно у формі пог­рози. Специфікою вказаного насильства є те, що дуже важко довести факт його застосу­вання, особливо через відсутність речових до­казів. Отже, вважаю, що психічне насильство - це умисний, протиправний психологічний вплив на потерпілого спрямований на спричинення шкоди іншій людині проти її волі.

На практиці психічне насильство найчас­тіше проявляється у формі погрози. Форма виявлення погрози може бути різноманітною - вербальна, жестами, демонструванням зброї або інших предметів, застосування яких ста­ло б небезпечним для життя чи здоров 'я по­терпілого. Погроза, як форма психічного на­сильства, її ознаки та сутність заслуговує уваги і детального вивчення та потребує окремого викладень.

ЛІТЕРАТУРА

1. Шарапов Р. Д. Физическое насилие в уголовном праве / Р. Д. Шарапов. - СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. - 298 с.

2. Ігнатов О. І. Кримінальне насильство: окремі питань / О. І. Ігнатов // Право Украї­ни. - 2005.-№ 3. - C. 67-71.

3. Сердюк Л. В. Насилие: криминологиче­ское и уголовно-правовое исследование / Л. В. Сердюк ; под ред. С. П. Щербы. - М. : Юрлитинформ, 2002. - 384 с.

4. Иванова В. В. Преступное насилие : учеб. пособие для вузов / В. В. Иванова. - М. : ЮИ МВД РФ ; Кн. Мир, 2002. - 83 с.

5. Гаухман Л. Д. Борьба с насильственны­ми посягательствами / Л. Д. Гаухман. - М. : Юрид. лит., 1969. - 120 с.

6. Колодяжний М. Г. Насильницькі вима­гань майна в Україні: кримінологічна харак­теристика, детермінація та запобігань : моно­графія / М. Г. Колодяжний ; за ред. В. В. Го - ліни. - Харків : Кроссроуд, 2010. - 288 с.

7. Батиргареєва В. С. Кримінологічна ха­рактеристика та попереджень розбоїв, поєд­наних з проникненьм у житло / В. С. Ба­тиргареєва. - Харків : 0діссей,2003. - 256 с.

8. ТриньоваЯ. О. Кримінально-правова оцінка позбавлення життя людини із співчут­тя до неї : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримі­нально-виконавче право» / Я. О. Триньова. - Київ, 2010. - 19 с.

9. Игнатов А. Н. Уголовная ответствен­ность за разбой по действующему советскому уголовному законодательству : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. на­ук: спец. 715 «Уголовное право и уголовный процесс» /А. Н. Игнатов. - М., 1952. - 16 с.

10. ГумінО. М. Кримінально-насильниць­ка поведінка проти особи : монографія / О. М. Гумін. - Львів : Львівськ. держ. ун-т внутр. справ, 2009. - 360 с.

11. Горелик И. И. Приложение к канд. дис­сертации «Уголовно-правовая охрана личной собственности граждан» / И. И. Горелик - Л., 1947. - 10 с.

12. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. - Хар­ків : Одіссей, 2003. - 432 с.

13. Матишевский П. С. Преступления про­тив собственности и смежные с ними престу - плень / П. С. Матишевский. - Київ : Юрин - ком, 1996. - 240 с.

14. Общая психологь / под ред. А. В. Пет­ровского. - М. : Просвещение, 1976. - 480 с.

15. Панов Н. И. Преступление: методоло­гические аспекты исследования и отражень в уголовном законе / Н. И. Панов // Проблемы законности. - 1995. - Вып. 30. - С. 121-129.

16. Насильственная преступность / под. ред. В. Н. Кудрявцева и А. В. Наумова. - М. : Изд-во «Спарк», 1997. - 139 с.



Гуня 1. І. Види насильства в кримінальному праві /І. І. Гуня // Форум права. — 2014. — № 2. — С. 99—103 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ua/j- pdf/FP_index. htm_2014 2 18.pdf

Надається аналіз, своє бачень і визначення поняття насильства та його видів - фізич­ного і психічного. Висловлюється думка про ознаки вказаних видів насильства та фо­рми їх прояву, зокрема, про застосування та використання сили.

Гуня И. И. Виды насилия в уголовном праве

Представлен анализ, свое видение и определение понятия насилия и его видов - физи­ческого и психического. Высказывается мнение о признаках указанных видов насилия и формах их проявления, в частности, применение и использование силы.

Gunia 1.1. Types of Violence in the Criminal Law

It is presented the analysis and author’s opinion to term “violence” and its types both physical and psychical. Author gives his own view to the terms. Also it is told about his own features of physical and psychical violence particularly and demonstration and application of force.