joomla
ОХОРОНА І ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ САМОРЕГУЛІВНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ
Форум права

УДК 347.91.11

Н. Ю. ФІЛАТОВА, Національний юридич­ний університет імені Ярослава Мудрого

Ключові слова: саморегулівиі організації, охоро­на цивільних прав та інтересів, захист цивільних прав

Та інтересів, омбудсман, третейський суд

У сучасних умовах розвитку відносин, що виникають між суб’єктами підприємницької діяльності, інститут охорони та захисту ци­вільних прав та інтересів зазнає постійних змін. Це пов’язано з тим, що під впливом рі­зноманітних факторів (розширення меж сво­боди підприємницької діяльності, імплемен­тація нових законодавчих інститутів зарубіж­ного законодавства та інше) повноваження здійснювати охорону і захист прав все часті­ше передається недержавним суб’єктам. Зок­рема, до таких суб’єктів належать саморегу - лівні організації (далі - СРО).

У найбільш загальних рисах ці організації можна охарактеризувати як такі непідприєм - ницькі товариства, що об’єднують на основі членства суб’єктів певного виду підприємни­цької або професійної діяльності з метою здійснення внутрішньоорганізаційного регу­лювання їх діяльності шляхом прийняття ло­кальних правових актів, здійснення контролю за їх дотриманням, і, нерідко, притягнення до відповідальності порушників [1, с.29; 2, с. 10]. В Україні створення СРО передбачено в різних галузях підприємництва (зокрема, на ринку цінних паперів, у сфері страхування, недержав­ного пенсійного забезпечення та інше).

Специфіка механізмів охорони та захисту прав, які використовуються саморегулівними і подібними їм організаціями, обумовлена тим, що ці організації виникають в царині пі­дприємницьких відносин, для яких характер­на надзвичайна динамічність розвитку. Крім цього, поява інституту СРО в національному законодавстві пов’язана з імплементацією до­свіду країн переважно англо-американської правової сім’ї, яка, як відомо, в більшій мірі сприйнятлива до всіляких змін і менш консе­рвативна, ніж система континентального пра­ва. Тому новітні механізми охорони та захисту прав підприємців та їх клієнтів виникли саме в саморегулівних організаціях США, Великоб­ританії і Канади. Частково вони вже встигли втілитися в діяльності українських СРО. Проте видається, що і ті форми й способи охорони та захисту прав, які на даному етапі використо­вуються лише західними СРО, також повинні бути розглянуті в рамках цього дослідження з метою прогнозування можливих варіантів роз­витку національного законодавства.

Саморегулівиі організації та подібні їм об’єднання суб’єктів підприємницької чи професійної діяльності можуть здійснювати як охорону, так і захист цивільних прав та інтересів їх членів. У питанні співвідношення понять «охорони» та «захисту» цивільних прав, на нашу думку, доцільно підтримати найбільш усталену на сьогоднішній день по­зицію, згідно з якою ці поняття співвідно­сяться як родове і видове відповідно, але роз­межовуються залежно від спрямованості регулятивного впливу кожного з них. Зокре­ма, під охороною слід розуміти такі дії, які спрямовані на забезпечення і закріплення прав або інтересів, що передбачають превен­тивні способи запобігання усіляким зазіхан­ням на право або інтерес [3, с.167]. Водночас правові способи охорони вже порушених прав та інтересів іменуються захистом [4, с.199]. І охороні, і захисту з боку саморегулі­вних організацій підлягають як права й інте­реси членів СРО (суб’єктів підприємницької або професійної діяльності), так і права та ін­тереси споживачів їх товарів, робіт, послуг та інших об’єктів.

До механізмів охорони, які застосовуються СРО і подібними їм організаціями, належать різноманітні засоби запобігання порушенням прав, які передбачені законодавством або ло­кальними корпоративними актами об’єднання. Умовно їх можна розділити на такі групи:

1) видань правил і стандартів професійної діяльності; 2) здійснення контролю за діяль­ністю учасників об’єднання; 3) застосувань різноманітних стягнень до членів організації, які порушили положень стандартів або пра­вил діяльності; 4) підтримань системи коле­ктивного або індивідуального страхувань відповідальності членів організації.

Так, видання правил і стандартів профе­сійної діяльності, як правило, має на меті встановлень додаткових або підвищених ви­мог до членів організації. У діяльності україн­ських СРО дане правило, на жаль, не є широко розповсюдженим, оскільки найчастіше прави­ла і стандарти цих організацій містять лише декларативні вимоги або положень, що пов­ністю повторюють текст законів та інших но - рмативно-правових актів. Однак у тих країнах, в яких СРО існують вже давно, традиційним є прийняття розгорнутих і об’ємних кодексів професійної етики. Зокрема, в США діяльність лікарів врегульована положеньми Кодексу медичної етики Американської медичної асо­ціації 1847 р. [5], яка є найбільшою СРО у сфері медицини. Крім того, правила і стандар­ти цих об’єднань в зарубіжних країнах підля­гають застосуванню при розгляді організацією справ про порушень її членом прав його клі­єнта[11]. Отже, порушень подібних правил при­рівнюється до правопорушень і є підставою для прийьття рішень про відшкодувань шкоди потерпілому споживачеві. Безумовно, зазначені заходи спрьють утвердженню дода­ткових гарантій дотримань прав широкого кола споживачів товарів, робіт і послуг членів саморегулівних організацій, що свідчить про те, що вони є дієвим механізмом охорони прав й інтересів цих осіб.

Зрозуміло, що віднесення повноваження саморегулівних організацій з прийняття стан­дартів і правил професійної діяльності до чи­сла саме охоронних правовідносин, може ви­кликати обгрунтовані заперечення. Адже традиційно унормування діяльності певних суб’єктів за допомогою різноманітних правил чи стандартів відноситься до іншого виду правовідносин, а саме - регулятивних. Втім, вбачається, що чіткої демаркаційної лінії між охоронними і регулятивними відносинами провести навряд чи можливо. Як регулятивні, так і охоронні правовідносини складаються у процесі реалізації відповідних функцій права - охоронної і регулятивної. Ці функції втілю­ються у певних правових нормах, в т. ч. - й локальних корпоративних актах, якими є акти СРО. Однак особливістю саме охорони як фу­нкції права є те, що норма, у якій вона втілю­ється, уособлює об’єктивний зв’язок між фак­том протиправної дії та нормою регулятивного права. Завдяки йому ця норма відтворює певне позитивне зобов’язань, тобто сенс належного

[6] . Саме це проявляється у стандартах і пра­вилах СРО, адже вони містять не лише поло­жень, покликані упорядкувати відносини між членами організації та їх клієнтами, але й пе­редбачають своєрідні моделі неналежної пове­дінки їх учасників та встановлюють санкції й інші механізми впливу на членів організації за допущені ними порушення.

Здійснення контролю за діяльністю учас­ників СРО також є ефективним механізмом охорони. Суть контролю полягає в зіставленні належного виконання членами СРО їхніх професійних обов’язків з реальним станом такого виконання. Зокрема, Українською асо­ціацією інвестиційного бізнесу (УАІБ), яка є офіційно зареєстрованою СРО на фондовому ринку, здійснюється контроль у формі періо­дичної перевірки інформації, отриманої у фо­рмі звіту від членів УАІБ на предмет її повно­ти, достовірності і своєчасності подання [7]. Широкі контрольні повноваження надаються на СРО у сфері будівництва, оціночної та ау­диторської діяльності в Російській Федерації. Зокрема, законодавство детально регламентує порядок, форми і способи проведення переві­рок СРО, встановлює межі їх втручання в дія­льність підконтрольних суб’єктів тощо [8, 9]. Очевидно, що дані механізми впливу на чле­нів СРО також є дієвими засобами охорони прав та інтересів їхніх клієнтів.

Ефективним механізмом охорони прав та інтересів клієнтів учасників СРО є застосу­вання різних стягнень до порушників станда­ртів або правил професійної діяльності. Як правило, подібні стягнення у законодавстві та локальних актах організацій іменуються за­ходами дисциплінарного впливу, хоча цей термін є умовним і не означає, що такі стяг­нення є тотожними за змістом мірам дисцип­лінарної відповідальності у трудовому праві. Наприклад, Статутом ВГО «Спілка аудиторів України» передбачено, що до порушників внутрішніх актів організації можуть бути за­стосовані такі санкції, як попередження, при­зупинення членства на певний термін і ви­ключення з числа членів [10]. У деяких сферах підприємництва перелік стягнень встановлюється на рівні законодавства. Зок­рема, до професійних учасників фондового ринку може бути застосоване попередження, призупинення членства та виключення з чис­ла членів [11]. Примітно, що подібні санкції можуть призводити до суттєвих майнових і, так званих, репутаційний втрат для порушни­ків. Зокрема, якщо в певній сфері встановлено обов’язкове членство в СРО, то застосування такої санкції, як примусове виключення з членів організації, загрожує для порушника позбавленням доступу (ліцензії, дозволу) до відповідного виду діяльності на тривалий час.

Механізм підтримки системи колективно­го або індивідуального страхування полягає у тому, що СРО можуть запроваджувати різно­манітні способи страхування професійної ві­дповідальності своїх членів на випадок за­вдання ними шкоди їх клієнтам (споживачам). Зокрема, це може здійснюва­тись шляхом утворення спеціальних компен­саційних фондів, за рахунок яких у випадку завдання шкоди діями члена СРО потерпілим особам буде здійснюватися відшкодування.

Іншим способом реалізації цього механізму є забезпечення індивідуального чи колективно­го страхування професійної відповідальності членів організації в певній страховій компа­нії. В Україні даний механізм ще не набув широкого розповсюдження. Так, лише в За­коні «Про архітектурну діяльність» на сього­днішній день міститься згадка про те, що СРО в цій галузі повинні передбачити механізми відшкодування збитків, заподіяних спожива­чам внаслідок некомпетентних дій членів СРО. Водночас у багатьох зарубіжних країнах даний механізм є надзвичайно поширеним. Зокрема, обов’язкове страхування професійної відповідальності передбачено для членів Аме­риканської асоціації адвокатів [12]. А в РФ за­безпечення механізмів страхування професій­ної відповідальності членів СРО є обов’яз­ковою умовою для набуття статусу СРО некомерційним товариством [13, с.139-147].

З теоретичної точки зору вказаний меха­нізм є доволі цікавим, оскільки він може ви­ступати і засобом охорони прав та інтересів учасників СРО та їх клієнтів, і засобом їх за­хисту. Така специфіка пояснюється тим, що до моменту заподіяння шкоди (а якщо здійс­нюється індивідуальне чи колективне страху­вання - до моменту виникнення страхового випадку) можливість відшкодування такої шкоди забезпечує охорону прав та інтересів клієнта і члена СРО на випадок їх порушення. Однак у випадку, якщо клієнтові все ж буде завдано шкоди внаслідок непрофесійних дій члена СРО, здійснення страхової виплати або відшкодування шкоди з компенсаційного фо­нду забезпечить належну компенсацію його втрат і збитків, тобто, трансформуватиметься у спосіб захисту його прав.

Слід зазначити, що не завжди ті механізми, які в законодавстві іменуються «захистом прав та інтересів», насправді відносяться до засобів саме цивільно-правового захисту. Зо­крема, Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяль­ність», а також Положенням про об’єднання професійних учасників фондового ринку, за­твердженим Рішенням НКЦПФР № 1925 від 27.12.2012 р., передбачено, що СРО мають право здійснювати захист прав та інтересів їх членів шляхом представництва їх у взаємо­відносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування. Для цього органі­зація наділяється правом оскаржувати в уста­новленому законодавством порядку будь-які акти і дії (бездіяльність) органів державної влади та місцевого самоврядування, які по­рушують інтереси СРО, кожного з її учасни­ків окремо або групи учасників.

Очевидно, що при виконанні таких функ­цій організація безпосередньо не здійснює захисту прав учасників - вона лише виступає як їх представник у взаємовідносинах з орга­нами влади, використовуючи при цьому юрисдикційну форму захисту їх прав (судову або адміністративну). У зв’язку з цим, на нашу думку, підстав для того, щоб кваліфікувати подібні дії СРО як форми охорони або захис­ту цивільних прав та інтересів її учасників, не існує. Тому законодавче визначення даної функції терміном «захист» є лише умовним.

Водночас інститут представництва прав та інтересів СРО в даному випадку представляє певний інтерес. Як зазначено в наведених на­ми нормативних актах, а також в установчих документах діючих СРО [14, 15], така органі­зація, представляючи інтереси своїх членів, має право діяти від власного імені, зокрема, подавати різні заяви, витребувати документи, оскаржувати рішення державних органів, якими порушуються права її учасників. За­значене не дозволяє віднести подібні дії СРО до інституту представництва, який врегульо­вано Главою 17 ЦК України, оскільки згідно ст.237 представництво передбачає здійснення дій від імені особи, яку представляють. Вод­ночас не можна однозначно віднести подібні функції СРО і до здійснення дій в інтересах іншої особи без її доручень (ст. ст.1158-1160 ЦК України). Як відомо, вказані положень стосуються недоговірних зобов’язань, які ви­никають без будь-якої попередньої домовле­ності між сторонами. Однак цього не можна сказати про взаємини між СРО та її членами: дійсно, формально між ними не укладається договір, проте домовленість таки існує - вона втілена в статуті організації і підтверджується фактом вступу особи в члени організації. Крім зазначених труднощів у визначенні при­роди повноважень СРО з точки зору матеріа­льного права, існують також проблеми з ви - значеньм процесуально-правової природи даних відносин. З аналізу положень чинних процесуальних кодексів України випливає, що виступ СРО в інтересах її учасників (чле­нів) в суді не може бути віднесений до інсти­туту процесуального представництва. Усе за­значене свідчить про те, що в законодавстві необхідно визначити місце представництва інтересів суб’єктів підприємницької діяльно­сті СРО, членами якої вони є.

Повертаючись до проблематики нашого дослідження, розглянемо ті повноважень СРО, які можуть бути віднесені до механізмів захисту і(ивільних прав та інтересів. На сьо­годнішній день уявляється можливим виділи­ти лише одну форму здійснень подібної за­хисту, а саме - захист прав та інтересів в органах і підрозділах СРО.

Згідно з чинним законодавством України дана форма захисту реалізується у третейсь­ких судах, які можуть бути створені при СРО і подібних їм організаціях (ст.8 Закону Украї­ни «Про третейські суди»). Деякі з нині дію­чих СРО та професійних асоціацій справді є засновниками таких судів. Зокрема, це Украї­нська асоціація фондових торговців[12], Профе­сійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв[13], ВГО «Ліга оцінювачів земель»[14] та інші. По­рядок розгляду спорів та винесення рішень такими судами передбачений Законом Украї­ни «Про третейські суди», а також положен­ням про третейський суд і регламентами, які приймаються і затверджуються кожною окре­мою організацією. По суті, інших механізмів вирішення спорів в рамках СРО чинне зако­нодавство України не передбачає.

Між тим, у зарубіжних країнах СРО, на­впаки, забезпечують існування найрізномані­тніших форм захисту прав та інтересів своїх членів та їх клієнтів, встановлюючи різні фо­рмальні і неформальні механізми вирішення спорів. Зокрема, в США найбільш пошире­ною формою захисту є центри розгляду спо­рів (Dispute Resolution). Так, при найбільшій СРО учасників фондового ринку, Управлінні ринку фінансових послуг (FINRA), створено спеціальний підрозділ для вирішення спорів між членами організації, а також між ними та їх клієнтами - FINRADR. Метою його діяль­ності є розгляд скарг клієнтів членів організа­ції на їх непрофесійні дії. При цьому арбітра­жний орган має право використовувати різні способи захисту прав та інтересів, зокрема: припинення правопорушення, відшкодування збитків та моральної шкоди потерпілій сторо­ні та інше. Крім цього, у разі встановлення порушень з боку учасника організації до ньо­го застосовуються різні стягнення, які є міра­ми відповідальності перед організацією (штрафи, попередження, виключення з числа членів та інше).

При поверховому аналізі може здатися, що FINRADR, по суті, нічим не відрізняється від третейських судів, які створюються при віт­чизняних СРО. Однак це не зовсім так, оскі­льки все ж існує низка відмінних ознак. По - перше, зазначений орган СРО в США може виступати не тільки як арбітр з метою прийн­яття рішення на чию-небудь користь, але й виконувати функції медіатора. Суть медіації полягає в тому, щоб вирішити суперечку не­формальними методами і привести сторони спору до компромісного рішення їх пробле­ми, скріпивши таке рішення Медіаційною угодою. На жаль, для правозастосовної прак­тики України інститут медіації практично не відомий [16, с. 1313]. По-друге, арбітражна процедура в рамках СРО та розгляд спору в судах США є абсолютно автономними право­вими інститутами. Так, ще в 50-х роках XX століття Верховним Судом США було при­йнято прецедентне рішення, в якому вказува­лося на те, що вибір форми захисту права ви­значається на розсуд сторін, у зв’язку з чим для звернення до суду після отримання рі­шення органу СРО не може існувати будь - яких перешкод (ані фактичних, ані правових) [17]. На відміну від цього, звернення до суду після отримання рішення третейського суду в Україні можливо тільки в порядку його оска­рження і лише у випадках, встановлених за­коном (ст.51 Закону України «Про третейсь­кий суд»).

При саморегулівних організаціях можуть створюватися й інші органи, що забезпечують захист прав та інтересів споживачів і членів організації. Зокрема, в європейських країнах найбільш часто створюється омбудсман. На відміну від національної правової системи, в якій даний інститут асоціюється лише з пар­ламентським уповноваженим з прав людини, в країнах Європи цей термін вживається в найбільш широкому його значенні і застосо­вується щодо будь-якої особи, органу або ор­ганізації, які уповноважені на здійснення представництва та захисту прав певних осіб. Так, омбудсман був створений при СРО на ринку фінансових послуг Великобританії з ме­тою розгляду скарг на дії членів такої органі­зації, які призвели до майнових втрат їх клієн­тів або конкурентів чи заподіяли їм моральну шкоду (distress). Процедура оскарження дій членів СРО досить детально регламентувалася положеннями про діяльність омбудсмана. Зо­крема, ними передбачалися строки давності звернення (три роки), ліміти сум, які можуть бути стягнуті на підставі рішення омбудсмана (100 000 фунтів стерлінгів) та інше [18, с.120- 127]. Однак останнім часом омбудсман у під­приємницькій сфері утворюється незалежно від певної конкретної СРО і, як правило, не входить до її структури чи системи її органів. Так у Великобританії і в Канаді з початку 2000-х років були створені окремі організації для розгляду скарг на дії учасників ринку фі­нансових послуг та фондового ринку. Зокре­ма у Великобританії був створений Омбудс - ман фінансових послуг (Financial Service Ombudsman), що уповноважений розглядати скарги на дії будь-якого учасника даного ри­нку незалежно від того, членом якої профе­сійної асоціації він є [19, 20]. Водночас ство­рення омбудсмана при окремій організації також залишається досить поширеним яви­щем у сфері рекламних послуг і серед профе­сійних журналістів [21].

Відмінною рисою захисту прав та інтересів омбудсманом є те, що дана форма захисту є найбільш простою для скаржника: вона не передбачає оплату будь-яких зборів чи внес­ків, необхідності дотримань чітко встанов­леної процедури оскаржень та форм звер­нень. Однак арсенал способів захисту, які можуть бути застосовані омбудсманом, є до­сить обмеженим. Найчастіше його рішень мають рекомендаційний характер для сторін. Водночас омбудсман має право встановлюва­ти факт наявності порушення прав і визначи­ти право на отримання певних компенсацій постраждалою стороною. Однак це не озна­чає, що рішень омбудсмана самі по собі не мають жодного впливу на поведінку винної сторони. Кожне рішення, в якому встановле­но факт порушень прав споживача, дово­диться до відома широкої громадськості: во­ни публікуються на офіційному сайті СРО, розміщуються в друкованих ЗМІ. При цьому слід зазначити, що в країнах з розвиненою ринковою економікою подібні дії омбудсмана мають дійсно негативний вплив на ділову ре­путацію суб’єкта підприємництва.

Таким чином, механізми охорони та захис­ту прав, використовувані СРО, мають низку особливостей, які не властиві вітчизьній правовій системі. Незважаючи на численні переваги, які вони здатні забезпечити, саме введень їх в правозастосовну практику або в законодавство може викликати певні труд­нощі. Зокрема, це пов’язано з тим, що чинний ЦК України передбачає невеликий перелік форм захисту, серед яких - судова та адмініс­тративна форми, а також самозахист цивіль­них прав. Однак, на нашу думку, положень цивільного законодавства в частині визначен - ь форм захисту не слід тлумачити буквально, а їх перелік вважати закритим. Це випливає зі змісту ст.20 ЦК України, яка встановлює пра­во учасників цивільних правовідносин здійс­нювати захист їх прав та інтересів на власний розсуд. Видається, що дане положення зако­нодавства підлягає розширеному тлумаченню і, зокрема, повинно розумітися таким чином, що в суб’єктів цивільних правовідносин є право самостійно визначати форми захисту їх прав, які можуть бути як передбачені, так і не передбачені законодавством, однак за умови, що вони не суперечать йому.

ЛІТЕРАТУРА

1. Басова А. В. Саморегулируемые органи­зации как субъекты предпринимательского права: дисс. ... кандидата юрид. наук :

12.0. 03 / Басова Анна Владимировна. - М., 2008.-218 с.

2. Журина И. Г. Гражданско-правовой ста­тус саморегулируемых организаций в Россий­ской Федерации : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец.

12.0. 03 / И. Г. Журина. - М., 2009. - 21 с.

3. Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар (пояснень, тлумачен­ня, рекомендації з використаньм позицій вищих судових органів, Міністерства юстиції, науковців, фахівців). - Т. 1. Загальні поло­жень / за ред. проф. І. В. Спасибо-Фатєєвої. - Харків : ФО-П Колісник A. A., 2010. - 320 с. - (Серія «Коментарі та аналітика»),

4. Баранова Л. М. Механізм захисту суб’єктивних цивільних прав юрисдикційни - ми органами: Розділ 8 / Л. М. Баранова // Приватноправові механізми здійснення та за­хисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб : колективна монографія / В. Л. Яроць - кий, В. І. Борсиова, І. В. Спасибо-Фатєєва,

І. В. Жилінкова та ін. ; за наук. ред. проф.

В. Л. Яроцького. - Харків : Юрайт, 2013. - 272 с.

5. Code of Medical Ethics of The American Medical Assossiation [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. ama-assn. org/ resources/ doc/ethics/1847code. pdf.

6. Ковальський В. С. Охоронна функція права як соціальний правовий феномен : ав - тореф. дис. на здобуття наук, ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і право­вих учень» / В. С. Ковальський ; Ін-т законо­давства Верховної Ради України. - К, 2011. - 36 с.

7. Порядок контролю за дотриманням чле­нами Української асоціації інвестиційного бізнесу вимог внутрішніх документів Асоціа­ції [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://Www. uaib .com. ua/files/articles/1772/96_4. doc.

8. Градостроительный кодекс Российской Федерации : от 29.12.2004 г., № 190-ФЗ [Еле­ктронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. consultant. ru/popular/gskrf715_7.htm 1#р2504.

9. Федеральный закон «Об оценочной дея­тельности» : от 29.04.1998 г., № 135-ФЭ [Еле­ктронний ресурс]. - Режим доступу: Http://base. consultant. ru/cons/cgi/online. cgi? req= doc;base=LAW;n=149976.

10. Статут Всеукраїнської професійної громадської організації «Спілка аудиторів України» [Електронний ресурс]. - Режим до­ступу: Http://spilka-audit. org. ua/about/28- dokumenty-ustavy-otchety-polozheniya. html.

11. Положення про об’єднання професій­них учасників фондового ринку / затв. Рішен­ням НКЦПФР : від 27.12.2012 p., № 1925 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://search. ligazakon. ua/l_doc2.nsi71inkl/RE22 714.html.

12. Constitution and Bylaws. Rules of Procedure House of delegates [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. americanbar. org/ content/dam/ ab a/ admini strative/ houseofdelegates/abaconstitutionandbylaw s_2012.authcheckdam. pdf.

13. Герасимов А. А. Правовое регулирова­ние деятельности саморегулируемых органи­заций: дисс. ... кандидата юрид. наук :

12.0. 03 / Герасимов Андрей Алексеевич. - М., 2011.-224 с.

14. Статут Української асоціації інвести­ційного бізнесу [Електронний ресурс]. - Ре­жим доступу: Http://www. uaib. com. ua/ aboutuaib/internaldocs/statut. html.

15. Статут Асоціації «Українські фондові торгівці [Електронний ресурс]. - Режим дос - Tyny:Http://www. aust. com. ua/docs/sro/ document s/%D 1 %81 %D 1 %82%D0%B0%D 1 % 82%D 1 %8 3%D 1 %82%20%D0%90%D 1 %81 % D0%BE%D 1%86%D 1%96%D0%B0%D 1%86 %D 1 %96%D 1 %97%20%D0%A3%D0%A4%D 0%A2.pdf

16. Курс цивільного процесу : підручник /

В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - Харків : Право,

2011. - 1352 с.

17. Cory Alpert. Financial Services in the United States and United Kingdom: Comparative Approaches to Securities Regulation and Dispute Resolution // INTERNATIONAL LAW & MANAGEMENT REVIEW. Vol. 5. - 2008 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. law2.byu. edu/ilmr/articles/winter_20 08/BYU_ILMR_winter_2008_2_Securities%20 Regulation. pdf.

18. Грачев Д. О. Правовой статус саморе­гулируемых организаций: дисс. ... кандидата юрид. наук : 12.00.03 / Грачев Дмитрий Оле­гович. - М., 2008. - 142 с.

19. Part XVI of Financial services and Market Act 2000 [Електронний ресурс]. - Режим дос­тупу: Http://www. legislation. gov. uk/ukpga/ 2000/8/part/I.

20. Section 59 of Consumer Credit Act 2006 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://www. legislation. gov. uk/ukpga/2006/14/его ssheading/ombudsman-scheme.

21. Media, Markets, and Morals / E. Spence,

A. Alexandra, A. Dunn, A. Quinn [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://books. google. com. ua/books? id=xA70WHfF_DgC&pg=PA188 &lpg=PAl 88&dq=Ombudsman+self - regulatory+organizations&source=bl&ots=9qOcf IpiBK&sig=2SgamEGA -


SuRlmXMLwn48zzwcnc&hl=ru&sa=X&ei=7tQ DUiOGsSly AOQnY С Y С w&ved=0CF0Q6 AEw

BzgK#v=onepage&q=Ombudsman%20self-

Regulatory%20organizations&f=false.



Філатова H. Ю. Охорона і захист цивільних прав саморегулівними організаціями /

Н. Ю. Філатова // Форум права. — 2014. — № 1. — С. 502—509 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Http://nbuv. gov. ші/j-pdf/FPindex. htm_2014_l_88.pdf

Розглядаються особливості механізмів охорони і захисту цивільних прав та інтересів саморегулівними організаціями. Встановлено, які саме повноваження СРО можуть бу­ти віднесені до механізмів охорони цивільних прав та інтересів, а які - до механізмів їх захисту. На підставі компаративного аналізу законодавства України та деяких зару­біжних країн виявлено специфіку механізмів охорони і захисту цивільний прав та ін­тересів, що застосовуються СРО. За результатами проведеного аналізу запропоновано шляхи вдосконалення законодавчого унормування діяльності СРО в Україні.

Филатова Н. Ю. Охрана и защита гражданских прав и интересов саморегулируемы - ми организациями

Рассматриваются особенности механизмов охраны и защиты гражданских прав и ин­тересов саморегулируемыми организациями. Установлено, какие именно полномочия СРО могут быть отнесены к механизмам охраны гражданских прав и интересов, а ка­кие - к механизмам их защиты. На основании компаративного анализа законодательс­тва Украины и некоторых зарубежных стран определена специфика механизмов охра­ны и защиты гражданских прав и интересов, применяемых СРО. По результатам проведенного анализа предложены пути совершенствования законодательного унор - мирования деятельности СРО в Украине.

Filatova N. J. The Guard and the Protection of Civil Rights and Interests by Self-Regulatory Organizations

The features of the mechanisms of guard and the protection of civil rights and interests by SROs discuss. The author describes which kind of SROs powers may be attributed to the mechanisms of the guard of civil rights and interests, and which - to the mechanisms of their protection. After the comparative analysis of the legislation of Ukraine and some other coun­tries the author identifies the specific mechanisms of guard and the protection of civil rights and interests applicable to SROs. On the basis of comparative analysis the author suggested ways of improving the legislation in this sphere in Ukraine.